CC BY
8
ISSN2079-8334. Ceim медицини та бюлогп. 2018. № 4 (66)
12. WHO. Regional Office for Europe. 2018. [online] Available at: http://www.euro.who.int/ru/.
СТРУКТУРА ТА Р1ВЕНЬ ЗАХВОРЮВАНОСТ1 ТА ПОШИРЕНОСТ1 ХВОРОБ ОКА ТА ЙОГО ПРИДАТКОВОГО АПАРАТУ В УКРА1Ш Кривов'яз О.В., Макаренко О.В., Томашевська Ю.О., Очеретнюк А. С.
Захворювання ока та його придаткового апарату (Н00-Н59) у населення Украши характеризуются щорiчним зростанням штенсивних показникiв. В структурi групи Н00-Н59 був проведений аналiз показниюв захворюваност та поширеност хвороб ока та його придаткового апарату (зокрема глаукоми) серед населення Украши в цшому та Вшницько! област у перюд 2014-2016 рр. Протягом 2014-2016 рр. юльюсть звернень у лiкувально-профiлактичнi заклади з приводу усiх хвороб поступово зростала (з 175654,0 у 2014 р. до 179101,6 на 100 тис. населення у 2016 р.) Найвищу юльюсть уах зареестрованих захворювань (в т.ч. вперше зареестрованих випадюв) на 100 тис. населення в Укра!ш було зареестровано у 2016 р. (172692,9). Результати анайзу частки населення працездатного вiку в структурi загально! захворюваностi, очних хвороб та глаукоми в Укршш за перюд 2014-2016 рр. свщчать про те, що частота захворюваносп на глаукому серед оаб працездатного вiку (близько 21 %) е суттево нижчою порiвняно з непрацюючим населенням. Для хвороб ока та його придаткового апарату i уах захворювань цей показник знаходиться в межах 77 % та 80 % вщповщно. Виявлено збшьшення показника вперше виявлено! глаукоми у Вшницьюй обласи, що диктуе потребу в оптимiзащ! надання медично! допомоги хворим офтальмологiчного профшю та необхiднiсть проведення своечасно! дiагностики. Зроблено висновок про неналежну л^вально-профшактична дiяльнiсть закладiв охорони здоров'я та недостатню увагу, що придiляеться населенням власному здоров'ю.
Ключовi слова: хвороби ока, глаукома, захворювашсть, поширенiсть, профшактика.
Стаття надiйшла 20.05.18 р.
DOI 10.26724/2079-8334-2018-4-66-75-80 УДК 616.53-002.25-07:616.153.94-07
СТРУКТУРА И УРОВЕНЬ ЗАБОЛЕВАЕМОСТИ И РАСПРОСТРАНЕННОСТИ ЗАБОЛЕВАНИЙ ГЛАЗА И ЕГО ПРИДАТОЧНОГО АППАРАТА В УКРАИНЕ Кривовяз Е.В., Макаренко О. В., Томашевская Ю.А., Очеретнюк А. С.
Заболевания глаза и его придаточного аппарата (Н00-Н59) у населения Украины характеризуются ежегодным ростом интенсивных показателей. В структуре группы Н00-Н59 был проведен анализ показателей заболеваемости и распространенности болезней глаза и его придаточного аппарата (в частности глаукомы) среди населения Украины в целом и Винницкой области в период 2014-2016 гг. В течение 2014-2016 гг. количество обращений в лечебно-профилактические учреждения по поводу всех болезней постепенно росло (с 175654,0 в 2014 до 179101,6 на 100 тыс. населения в 2016). Наивысшее количество всех зарегистрированных заболеваний (в т.ч. впервые зарегистрированных случаев) на 100 тыс. населения в Украине было зарегистрировано в 2016 г. (172692,9). Результаты анализа доли населения трудоспособного возраста в структуре общей заболеваемости, глазных болезней и глаукомы в Украине за период 2014-2016 гг. свидетельствуют о том, что частота заболеваемости глаукомой среди лиц трудоспособного возраста (около 21 %) существенно ниже по сравнению с неработающим населением. Для болезней глаза и его придаточного аппарата и всех заболеваний этот показатель находится в пределах 77 % и 80 % соответственно. Выявленное увеличение показателя впервые выявленной глаукомы в Винницкой области диктует необходимость в оптимизации оказания медицинской помощи больным офтальмологического профиля и необходимость проведения своевременной диагностики. Сделан вывод о ненадлежащем уровне лечебно-профилактической деятельности учреждений здравоохранения и недостаточном внимании, уделяемом населением собственному здоровью.
Ключевые слова: болезни глаза, глаукома, заболеваемость, распространенность, профилактика.
Рецензент Голованова I.A.
ФУНКЦ1ОНУВАННЯ NO-СИНТАЗИ В ЛЕИКОЦИТАХ ПЕРИФЕРИЧНО1 КРОВ1
У ХВОРИХ НА ACNE VULGARIS
E-mail: lavrykgal@gmail.com
Висв^лено роль стафшокоюв у naToreHe3i вугрово! хвороби. Пролiферацiя умовно-патогенно! мжрофлори шюри посилюе вившьнення медiаторiв запалення i сприяе розвитку запального процесу. Ктроген оксид виконуе як прозапальну, так i протизапальну роль у мехашзмах розвитку запалення. Вивчено змши активност ендотелiально! та шдуцибельно! jVO-синтаз лейкоциив кровi хворих на вугрову хворобу до та тсля лжування. Встановлено, що при формах акне, спричиненого як Staphylococcus aureus так i Staphylococcus epidermidis (планктонна та плiвкоутворююча), достовiрно зростае актившсть ендотелiально! iзоформи NO-синтази щодо контрольних значень. Зафксовано зростання у деюлька десятюв разiв шдуцибельно! NO-синтази лейкоциив периферично! кровi у всiх хворих, з пустул яких видшено плiвкоутворюючi i планктонш форми стафiлококiв. Пiсля проведеного курсу лжування акне, ускладненого пролiферацiею S. aureus (планктонна та плiвкоутворююча форма), достовiрно знижуеться активнiсть шдуцибельно! iзоформи NO-синтази вiдносно контрольного рiвня. Змши в активност NO-синтази можна використовувати як маркерний показник у динамщ розвитку acne vulgaris та ефективност терапй.
Ключов! слова: acne vulgaris, лейкоцита, eNOS, iNOS, Staphylococcus aureus. Staphylococcus epidermidis
Дождження e фрагментом НДР «Обгрунтування мониторингу дiагностики, стратегiя профшактики та стандартизащя методiв л^вання кровотеч (шлунково-кишковий тракт) № державноi реестраци: 0115U000042.
Серед захворювань шюри вугрова хвороба (acne vulgaris) е одним з найпоширешших запальних, хрошчних, рецидивуючих захворювань пшосебоцейного комплексу з локатзащею на
© Г.С. Лаврик, О.П. Корншчук, 2018
обличчi i верхнш частит тулуба. Поширенють акне в перюд статевого дозрiвання юнакiв i дiвчат сягае 100% i призводить до серйозних психоемоцшних порушень. Останнiми роками спостерiгаeться зростання рiвня захворюваностi на вугрову хворобу з тенденщею до збiльшення числа жшок вiком вiд 25-40 роюв i3 пiзнiми формами акне [9].
Вщомо, що у таких хворих виявлеш глибокi змiни кiлькiсного та яюсного складiв мiкробiоти шкiри, тому варiацi! бактерiально! колошзаци е одним з основних елеменпв в його розвитку. О^м Propionibacterium acnes до запального процесу приеднуеться iнша бактерiальна мiкрофлора (Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes, Staphylococcus epidermidis, Haemophilus spp., Escherichia coli тощо), що клiнiчно проявляеться у виглядi гнiйно-запальних елементiв висипу — папул, пустул, вузлiв i кiст [2]. Приеднання мiкроорганiзмiв втягуе у патолопчний процес нейтрофiли i фагоцити периферично! кровi, якi продукують прозапальнi цитокiни, — iнтерлейкiни 1а, 1ß i 8; фактор некрозу пухлини а (ФНП-а). Цi цитокши активують фермент циклооксигеназу, що сприяе утворенню з арахщоново! кислоти головного медiатора запалення — лейкотрiену В4 (ЛТВ4). ЛТВ4 стимулюе нейтрофiли, Т^мфоцити, моноцити i еозинофiли з подальшим вившьненням ними гiдролiтичних ферментiв та штрогену (II) оксид (NO). Це призводить до руйнування стiнки сально! залози з виходом li вмюту в дерму i розвитку запально! реакци [1].
У проведених рашше дослщженнях показано, що в мшробют кишечника у пацiентiв з акне рiзко зменшуеться кiлькiсть Lactobacillus, шдвищуеться активнiсть S. aureus, зростае роль E. coli hemolytica. Таке стшке порушення мiкрофлори призводить до пригшчення iмунологiчно! реактивностi органiзму та виснаження мiсцевого iмунiтету шкiри, посилення росту та пролiферацi! P. acnes, бактерiального обсiменiння шкiри i до посилення вираженосп запальних симптомiв акне [10]. Оскшьки патогенетично акне вважають полiетiологiчним захворюванням i механiзми розвитку у повному обсязi не з'ясованi, е потреба всебiчного вивчення регуляторних механiзмiв на клiтинному рiвнi та вивчити можливост специфiчно! комбшовано! терапи. Тим бшьше, що бiльшiсть дослiдникiв розглядають акне як порушення функци всього оргашзму iз задiюванням iмунноl системи в цьому процес [3]. У даному аспект особливо актуальними для бiохiмiчних дослiджень е лiмфоцити периферично! кров^ якi вважаються «метаболiчним дзеркалом оргашзму» i можуть слугувати тест-системою для вивчення регуляторних систем кл^ини [8]. Таким чином, незважаючи на достатньо добре вивчеш мiкробiоценотичнi мехашзми розвитку вугрово! хвороби, залишаються мало вивченими бiохiмiчнi регуляторнi механiзми, зокрема аргiназо-NO-синтазна система. Також актуальним залишаеться питания пiдвищення ефективностi терапи акне.
Метою роботи було з'ясування змш активностi окремих iзоформ NO - синтази лiмфоцитiв кровi при розвитку вугрово! хвороби.
Матерiал i методи дослщження. Дослiджено 44 хворих на acne vulgaris вшом вiд 18-30 роюв, з гнiйних пустул яких iзольовано культури плiвкоутворюючих i планктонних форм S. аureus та S. еpidermidis. Видiлення та iдентифiкацiю стафшокоюв проводили з використанням стандартних середовищ у лаборатори кафедри мiкробiологi! ЛНМУ iм. Данила Галицького. Референтний штам S. aureus ATCC 25923 (F-49) отримано з музейно! колекцп бактерюлопчно! лаборатори Львiвського обласного лабораторного центру для контрольного показника бюитвки.
Здатшсть до плiвкоутворення у вiдiбраних штамiв було визначено за культуральними властивостями (шдвищена в'язкiсть бiомаси колони) та за допомогою диференцiально! iнтерференцiйно-контрастно! мшроскопи (DIC) з використанням конденсора темного поля та флуоресцентно! мшроскопи. Для цього итвки вирощували на стерильних покривних скельцях i виявляли життездатш бактери подвiйним прижиттевим фарбуванням за допомогою флуоресцентних барвникiв, а саме Hoechst-33258, який зв'язуеться у ядрi з ДНК, зумовлюючи при цьому флуоресценщю в зеленiй дiлянцi спектра. Пропщум йодид проникае лише в некротичш клiтини та зв'язуеться з ДНК, зумовлюючи флуоресценщю в червонш дшянщ спектра [14]. Мiкроскопiю бактерiальних бiоплiвок проводили за допомогою мшроскопа Nikon Eclipse (об'ектив 63х/1.4NA). Групу контролю становили практично здоровi особи (n=9). Усiм хворим проводився курс вакцинотерапи автостафiлококовою вакциною та пробютичним препаратом «Лацидофш» (Institut Rosell Inc., Канада).
Лейкоцити видели з свiжоотриманоi периферично! гепаринiзовано! кровi пацiентiв (до i пiсля лiкування) та ошб групи контролю у градiентi густини фiкол-трiумбрасту (р=1,08 г/см ).
Визначення сумарно! NO-синтазно! ензиматично! активностi (cNOS + iNOS) сапонш-перфорованих лейкоципв проводили у вiдповiдностi з методом, описаним Раваевою М.Ю. i Чуян О.М. [5]. !нкубацшна сумiш (1 мл) мiстила 50 мМ КН2Р04 (рН 7,0), 1 мМ MgCh, 2 мМ СаСЬ, 2 мМ
L-apriHiH, 1 мМ NADPH(H) (Sigma, USA). NO-синтазну реакщю шщювали внесенням до до шкубацшного середовища алiквоти лiмфоцитарноï сумiшi (60-80 мкг/мл). Iнкубацiю проводили протягом 60 хв за температури 37° С. Реакцiю зупиняли додаванням до iнкубацiйного середовища 0,3 мл 2N HCIO4. Контрольнi зразки, що мiстили всi компоненти iнкубацiйного середовища, попередньо денатурували 2N HClO4. Сумш центрифугували 10 хв при 3500 g i супернатант використовували для визначення L-цитрулiну високоспецифiчним методом в кольоровш реакцiï з антипiрином. Достдш та контрольнi проби спектрофотометрували при 456 нм. Активнють Са2+ -незалежноï iNOS визначали подiбним методом, однак замють 2 мМ СаС12 в середовище iнкубацiï додавали 2 мкМ EDTA. Активнiсть Са2+-залежноï iзоформи NOS, яка вiдповiдаe конститутивнiй iзоформi (cNOS), вираховували як рiзницю мiж загальною NO-синтазною активнiстю та активнютю iNOS. NO-синтазну активнiсть виражали в пмоль цитрулшу зi 1 хв на 1 мг протешу.
Варiацiйно-статистичне опрацювання даних здiйснювали з використанням програмного пакета для персональних комп'ютерiв Microsoft Excel. Визначали такi основш статистичнi показники, як середне арифметичне значения (М), стандартну похибку (т). Достовiрнiсть змiн встановлювали за t-критерiем Стьюдента.
Результати дослiдження та ïx обговорення. З пустул хворих (n=44) видiлено 63,6% клiнiчних штамiв стафшокоюв, що утворювали плiвки.
Впродовж останнього десятирiччя значна увага придiляеться вивченню метаболiзму оксиду нiтрогену в патогенезi рiзноманiтних захворювань. Ендогенна продукцiя NO мае рiзнобiчний вплив на процеси, що вiдбуваються в шкiрi, як в норм^ так i при патологи. Конститутивш (нейрональная та ендотелiальна) та iндуцибельна NO-синтази, що вщповщають за синтез NO, утворюють неоднакову його кшькють, що, зрештою, i визначае стутнь 1'хньо1' участi в процесах репарацiï шкiри, а також розвитку таких ïï захворювань, як псорiаз, меланома, атопiчний дерматит [7], i не виключено при вугровш хворобi.
Оскiльки патогенез вугрово1' хвороби пов'язаний з дiею певних шфекцшних чинникiв та задiюванням у цей процес iмунноï системи, яка контролюеться аргiназо-NO -синтазною системою, у данш роботi вивчались змiни активностi окремих iзоформ NO-синтази на пермеабiлiзованих сапоншом лейкоцитiв кровi хворих на акне.
Показано, що в лейкоцитах кровi практично здорових ошб активнiсть ендотелiальноï iзоформи NO-синтази (eNOS) складае 12,5±0,1 пмоль цитрулiну/хв• мг протешу, а активнють iндуцибельноï iзоформи (iNOS) ледве визначаеться i становить 1,0±0,1 пмоль цитрулiиу/хв• мг протешу (рис. 1).
У пащенпв хворих на акне (птвкоутворююча форма S. aureus) активнють eNOS лейкоципв до початку лшування стано-вила 65,1 ±5,2 пмоль цитрулiну/хв• мг протешу, тобто зростала в 5,2 рази (р<0,001), а активнють iNOS зростала до 52,8±3,6 пмоль цитрулiну/хв• мг протешу, тобто в 52,5 рази (р<0,001) щодо вщповщних показникiв ензиму у контрольних oci6. Пюля
Рис. 1. Активиiсть окремих iзоформ NO-сиитази лейкоцитов кровi пащеитгв хворих на т™«,,« пот^л™ iriOTiDranu
. , 1 1 ■ • \ ± î\î\ 1 проведеного лiкувания
acne vulgaris (плiвкоутворююча форма стафiлококiв); * p<0,001 - змiии достовiриi щодо .
величин в осiб групи контролю (практично здоровi доиори); ** p<0,05 - змiии достовiриi активнють eNOS дещо щодо пoкaзиикiв i№S у пщктав до лiкувaиия. знижувалась щодо показни-
кiв до лшування - до 56,5±3,1 пмоль цитрулiну/хв• мг проте1'иу, однак це зниження не було дoстoвiрним (р>0,05). Що стосуеться iNOS, то ïï активнють знижувалась бшьш суттево i становила 39,6±3,1 пмоль цитрулiиу/хв• мг протешу - змша показника в 1,3 рази (р<0,05) вiднoснo рiвия ензиму до лшування.
У пaцiентiв хворих на акне, ускладнене прoлiферaцiею плiвкoутвoрюючoï форми S. epidermidis, aктивнiсть eNOS лейкоципв до початку лiкувaння становила 48,2±3,0 пмоль
I eNOS ¡NOS
Контроль До ГПсля До ГНсля
лтування л1кування лтування л1кування
S.aureus
S. epidermidis
цитрулшу/хв-мг протешу, тобто зростала в 3,8 рази щодо контрольних значень (р<0,001). Особливо стр1мке зростання активност1 заф1ксовано з боку iNOS 55,1±3,7 пмоль цитрул1ну/хв- мг протешу, тобто в 55,1 рази (р<0,001). За результатами проведеного л1кування активнють eNOS незначно знижувалась щодо показник1в до л1кування - до 43,5±3,4 пмоль цитрулшу/хв-мг проте1ну (р>0,05). Що стосуеться iNOS, то 11 активнють знижувалась достов1рно щодо тако! до л1кування i становила 41,3±2,9 пмоль цитрул1ну/хв- мг протешу, тобто в 1,3 рази (р<0,05).
Анал1з NO-синтазних активностей лейкоципв пац1ент1в хворих на акне, в1д яких вид1ляли планктонну форму S. aureus, св1дчить, що активнють eNOS зростае в 3,8 раза щодо показник1в у практично здорових ос1б, до 48,2±3,4 пмоль цитрулшу/хв-мг проте1ну (р<0,001), а активнють iNOS при цьому зростае до 49,3±4,5 пмоль цитрул1ну/хв-мг протешу, тобто в 49,3 раза (р<0,001) (рис. 2). П1д впливом л1кування активнють eNOS лейкоципв знижуеться до 42,4±3,8 пмоль цитрулшу/хв-мг протешу, однак недостов1рно щодо значень, отриманих до л1кування (р>0,05). Зниження iNOS становила 35,4±3,8 пмоль цитрулшу/хв-мг проте1ну, тобто в 1,4 рази (р<0,05) в1дносно показник1в ензиму до л1кування.
У пац1ент1в хворих на акне, в1д яких 1зольовано планктонну форму S. epidermidis, активнють eNOS лейкоципв до початку л1кування становила 60,1±4,1 пмоль цитрул1ну/хв- мг протешу, тобто зростала в 4,8 рази щодо контрольних значень (р<0,001), а активнють iNOS зростала до 41,4±3,9 пмоль цитрул1ну/хв-мг протешу, тобто в 41,4 раза (р<0,001). П1сля проведеного л1кування активнють еNOS суттево знижувалась щодо показник1в до л1кування - до 36,3±5,5пмоль цитрулшу/хв-мг протешу, тобто в 1,7 рази (р<0,01). Що стосуеться iNOS, то 11 активнють практично не знижувалась щодо тако1 до лшування i становила 38,3±5,6пмоль цитрул1ну/хв-мг проте1ну (р>0,05).
Таке значне зростання у декшька десятк1в раз1в 1ндуцибельно1 NO-синтази лейкоцит1в периферично1 кров1 хворих на акне у вс1х хворих, з пустул, яких вид1лено пл1вкоутворююч1 i планктонн1 форми стаф1-локок1в, вказують на 1хню важливу роль у розвитку запального процесу на шк1р1. Б1льше того, нещодавш результати показують, що концентрац1я стаф1локок1в
I eNOS iNOS
Контроль До ГПсля До ГПсля
л1кування л1кування л1кування л1кування
S. aureus
S. epidermidis
Рис. 2. Актившсть окремих iзоформ NO-синтази лейкоципв кровi пацiентiв хворих на acne vulgaris (планктонна форма стафшокомв); * p<0,001 - змiни достовiрнi щодо величин в оаб групи контролю (практично здоровi донори); ** p<0,05 - змiни достовiрнi щодо показнимв iNOS у пацiентiв до лшування; #p<0,01 - змiни достовiрнi щодо показнигав еNOS у пацiентiв до лкування
зростае у процес1 наростання кл1н1чних прояв1в акне [12]. Отже, вугрова хвороба може спричинятися стафшококами з високим потенц1алом до птвкоутворення, що сприяе рецидивуванню хвороби i е одн1ею з причин низько1 ефективност1 протим1кро6но1 терапИ. При цьому б1опл1вки високо1 щ1льност1 утворюе як культура в1рулентна (S. aureus), так 1 умовно-патогенна бактер1я (S. epidermidis). Здатнють до пл1вкоутворення е важливою властив1стю як для потенц1йних патогешв (зокрема, золотистого й еп1дермального стаф1локок1в), так 1 для нормальних симбюнпв людського орган1зму, що сприяе виживанню 1хньо1 популяцИ з р1зними насл1дками для орган1зму людини [4].
Оксид штрогену е важливим фактором, що опосередковуе багато ф1з1олог1чних 1 патолог1чних процес1в, включаючи вазодилатац1ю, нейротрансм1с1ю, протим1кробну, протипухлинну в1дпов1дь, контролюе прол1ферац1ю кл1тин (кл1тини гладеньких м'яз1в судин, кератиноцити, ф1бробласти). В1н в1д1грае важливу роль 1 в репаративних процесах шк1ри, забезпечуючи м1жкл1тинн1 взаемодИ для таких кл1тин як макрофаги, ф1бробласти 1 кератиноцити. Даний метабол1т продукуеться в р1зних тканинах орган1зму людини, в тому числ1 1 в шк1р1 [7].
Нещодавний анал1з параметр1в кл1тинного 1мун1тету показав, що при вс1х ступенях тяжкост1 акне спостер1галась тенденц1я до зб1льшення к1лькост1 нейтроф1л1в, л1мфоцит1в, а при важких формах захворювання виявлено тенденц1ю до зб1льшення вм1сту лейкоцит1в 1 зниження р1вня
лiмфоцитiв через абсцедування захворювання [11], що шдтверджуе актуальнiсть даного дослiдження.
Нашi данi також погоджуються з такими, що свщчать про наявнiсть оксидативного та штрозативного стресу при акне. Так, показано, що при акне зростае концентращя малонового дiальдегiду та штроген оксиду i одночасно знижусться активнiсть антиоксидантних ензимiв -супероксиддисмутази та каталази [15].
Оксид штрогену е унiверсальною молекулою, яка бере участь в регуляцп багатьох процешв в шкiрi людини. Наявнiсть декшькох iзоформ NOS зумовлюе утворення рiзних концентрацiй нiтроген оксиду в рiзних умовах, рiзними типами клiтин. Складшсть механiзмiв, що реалiзують дiю N0 полягае в рiзноспрямованiй активностi NO в переб^у патологiчних процесiв. Регулюючим фактором е дiяльнiсть NO-синтази, i, можливо, аргшази, яка знаходиться в складних взаемодiях з рiзними кттинами i цитокiнами. Експресiя конститутивних NOS необхщна для функцiонування шкiри в нормi для забезпечення розподiлу кровотоку в дермi i пiдтримування балансу поновлення i старiння клiтин шюри. Вiдсутнiсть експресiï iNOS в фiзiологiчних умовах вказуе на необхiднiсть малих доз NO для пiдтримки балансу. Однак при рiзних патологiчних процесах немае однозначного позитивного або негативного впливу за умов однаковоï концентрацп N0. Наприклад, при алергiчному запаленш високий вмiст NO забезпечуе тдтримку еозинофiльного запалення, набряк тканин, з шшого боку - гальмуе видшення гiстамiну опасистими клiтинами. Позитивнi ефекти оксиду азоту вивчаються для можливого ix використання з терапевтичною метою [7].
Найкращий ефект тсля лiкування встановлено у випадку тих хворих на акне, з шири яких була видiлена бiоплiвкова форма S. aureus, i в меншш мiрi вiд хворих з планктонною формою S. aureus.
Як вщомо плiвкоутворення розглядають як додатковий фактор патогенност мiкроорганiзмiв [6], i важливють якого зростае у разi зниження реактивностi iмунноï системи.
Будучи включеним в мехашзми запалення, оксид штрогену виконуе як прозапальну, так i протизапальну роль. Це пов'язано з тим, що розвиток запалення визначаеться генеращею оксиду нiтрогену, синтезованого за участю iндуцибельноï NOS. Водночас NO-синтаза контролюе бiосинтез iнтерлейкiнiв 1Л-4, 1Л-11, 1Л-13, якi належать до iнгiбiторiв запальноï реакцiï [13].
Оскшьки отриманi нами данi свiдчать про те, що актившсть iндуцибельноï iзоформи NO-синтази в лейкоцитах при акне, як при планктоннш, так i при плiвкоутворюючiй формi, зростае бшьш як у 50 разiв, що спричиняе нiтрозативний стрес, можна припустити, що активнiсть цього ензиму може слугувати маркерним показником, що характеризуе актившсть патолопчного процесу та ефектившсть терапп акне.
Подальшi дослщження ролi оксиду нiтрогену при рiзниx захворюваннях шкiри (псорiаз, рак шюри, атопiчний дерматит, iншi запальнi процеси в шкiрi) i репарацп ушкоджень сприятимуть кращому розумiнню 1'хнього патогенезу i пошуку нових шляxiв лшування [7].
1. При обох формах акне, спричиненого як S. aureus так i S. epidermidis (планктонна та птвкоутворююча), достовiрно зростае актившсть ендотелiальноï iзоформи NO-синтази щодо контрольних значень.
2. При обох формах акне спричиненого S. aureus (планктонна та птвкоутворююча), багатократно зростае актившсть iндуцибельноï iзоформи NO-синтази щодо контрольних значень, яка достовiрно знижуеться пiсля проведеного курсу лiкування.
3. Активнiсть iндуцибельноï iзоформи NO-синтази може слугувати бюмаркером i використовуватися при динамiчному спостереженш за перебiгом вугрово1' хвороби та оцшки ефективностi лiкування.
1. Goryachkina MV, Belousova TA. Kombinirovannaya terapiya akne u zhenshhin: poisk optimalnykh resheniy. Vestnik dermatologii i venerologii. 2014; 2: 90-95. [in Russian]
2. Kalyuzhna LD, Grechanska LV, Petrenko AV. Rol rozsmoktuvalnoyi terapiyi v likuvanni khvorykh na akne. Klinichna imunolohiya. Alergolohiya. Infektolohiya. 2014; 8: 41-44. [in Ukrainian]
3. Kutasevich YaF, Mashtakova IA. Opyt lecheniya tiazhelykh form ugrevoy bolezni. Ukrayinskyi zhurnal dermatolohiyi, venerolohiyi, kosmetolohiyi. 2011; 3: 66-72. [in Ukrainian]
4. Lavryk GS, Korniychuk OP. Bioplivkova forma stafilokokiv u mono- ta bivydoviy kultury v poyednanni z laktobacylamy. Biologichni studiyi. 2015; 9(3-4): 89-98. [in Ukrainian]
5. Ravaeva MJu, Chuyan EN. Izmenenie aktivnosti sistemy sinteza oksida azota pod dejstviem nizkointensivnogo millimetrovogo izluchenija. Uchenyie zapiski Tavricheskogo natsionalnogo universiteta im. V. I. Vernadskogo. 2011; 24 (63): 4: 201-210. [in Russian]
6. Sidashenko OI, Voronkova OS, Sirokvasha OA, Vinnikov AI. Bioplivka yak osoblyva forma organizatsiyi bakteriy ta yiyi rol v infektsiynykh procesakh. Visnyk problem biolohiyi i medycyny. 2013; 3(2): 36-41. [in Ukrainian]
7. Smirnova IYu, Ogorodova LM, Dee IA. Rol oksida azota v razvitii zabolevaniy kozhi. Voprosy sovremennoy pediatrii. 2009; 8(4): 90-94. [in Russian]
8. Yakubets OI, Fafula RV, Vorobets DZ, Vorobets ZD. Osoblyvosti arginaznogo ta NO-syntaznogo shlyakhiv metabolizmu L-argininu v limfocytakh peryferychnoyi krovi khvorykh na rak yayechnyka. Ukrayinskyi biokhimichnyi zhurnal. 2013; 85(4): 105113. [in Ukrainian]
9. Barratt H, Hamilton F, Car J, Lyons C, Layton A, Majeed A. Outcome measures in acne vulgaris: systematic review. British Journal of Dermatology. 2009; 160(1): 132-136.
10. Clark AK. Edible Plants and Their Influence on the Gut Microbiome and Acne. Sivamani International Journal of Molecular Sciences, 2017; 18(5): 1070.
11. Demina OM, Kartelishev AV, Karpova EI, Danischuk OI. Role of Cytokines in the Pathogenesis of Acne. International Journal of BioMedicine. 2017; 7(1): 37-40.
12. Dreno B, Martin R, Moyal D, Henley JB, Khammari A, Seite S. Skin microbiome and acne vulgaris: Staphylococcus, a new actor in acne. Experimental dermatology. 2017; 26(9): 798-803.
13. Erdman SE, Rao VP, Poutahidis T, Rogers AB, Taylor CL, Jackson EA, et al. Nitric oxide and TNF-a trigger colonic inflammation and carcinogenesis in Helicobacter hepaticus-infected, Rag2-deficient mice. Proceedings of the National Academy of Sciences. 2009; 106(4): 1027-1032.
14. Krysko DV, Berghe TV, Parthoens E, D'Herde K, Vandenabeele P. Methods for distinguishing apoptotic from necrotic cells and measuring their clearance. Methods in enzymology. 2008; 442: 307-341.
15. Sarici G, Cinar S, Armutcu F, Altinyazar C, Koca R, Tekin NS. Oxidative stress in acne vulgaris. Journal of the European Academy of Dermatology and Venereology. 2010; 24(7): 763-767.
ФУНКЦИОНИРОВАНИЕ NO-СИНТАЗЫ В ЛЕЙКОЦИТАХ ПЕРИФЕРИЧЕСКОЙ КРОВИ У БОЛЬНЫХ ACNE VULGARIS Лаврик Г.С., Корнейчук О.П., Федорович З.Я., Воробец З.Д.
Освещена роль стафилококков в патогенезе угревой болезни. Пролиферация условно-патогенной микрофлоры кожи усиливает высвобождение медиаторов воспаления и способствует развитию воспалительного процесса. Оксид азота выполняет как провоспалительную, так и противовоспалительную роль в механизмах развития воспаления. Изучены изменения активности эндотелиальной и индуцибельной NO-синтаз лейкоцитов крови больных угревой болезнью до и после лечения. Установлено, что при обеих формах акне, вызванного как Staphylococcus aureus так и Staphylococcus epidermidis (планктонная и пленкообразующая), достоверно возрастает активность эндотелиальной изоформы NO-синтазы относительно контрольных значений. Зафиксирован рост в несколько десятков раз индуцибельной NO-синтазы лейкоцитов периферической крови у всех больных, из пустул, которых выделены пленкообразующие и планктонные формы стафилококков. После проведенного курса лечения акне, осложненного пролиферацией S. aureus (планктонная и пленкообразующая форма), достоверно снижается активность индуцибельной изоформы NO-синтазы относительно контрольного уровня. Изменения в активности NO-синтазы можно использовать как маркерный показатель в динамике развития acne vulgaris и эффективности терапии.
Ключевые слова: acne vulgaris, лейкоциты, eNOS, iNOS, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis
Стаття надшшла: 15.01.18 р.
FUNCTIONING OF NO-SYNTHASE IN THE PERIPHERAL BLOOD LEUKOCYTES
IN PATIENTS WITH ACNE VULGARIS Lavryk H.S., Korniychuk O.P., Fedorovych Z.Ya., Vorobets Z.D.
The role of staphylococci in the pathogenesis of acne is highlighted. The proliferation of the skin conditionally pathogenic microflora increases the release of inflammatory mediators and contributes to the development of the inflammatory process. Nitrogen oxide performs both pro-inflammatory and anti-inflammatory action in the mechanisms of inflammation development. The changes of endothelial and inducible NO-synthase activity of blood leukocytes of the patients with acne before and after treatment were studied. It has been found that the activity of endothelial isoform NO-synthase is significantly increased with respect to control values for both forms of acne caused by Staphylococcus aureus and Staphylococcus epidermidis (plankton and film-forming). Increase in several dozen times the inducible NO-synthase of peripheral blood leukocytes in all patients for whom film-forming and planktonic staphylococci were taken from pustules has been recorded. Inducible isoform NO-synthase activity decreases relative to the control level after the treatment of acne that was complicated by the proliferation of S. aureus (plankton and film-forming form). Changes in the activity of NO-synthase can be used as a marker of the dynamics of acne vulgaris development and the effectiveness of therapy.
Keywords: acne vulgaris, leukocytes, eNOS, iNOS, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis
Рецензент: Костенко В.О.
