CC BY
25
УДК 378.035:351.74]:[323.1:172.15] (477)
О. В. Ряшко
Львiвський державний унiверситет внутрiшнiх справ, доцент кафедри кримшального процесу i кримiналiстики,
канд. юрид. наук, доцент
В. I. Ряшко
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащональний ушверситет "Львiвська полгтехшка", доцент кафедри юторп держави i права, канд. ют. наук, доцент
ФОРМУВАННЯ НАЦIОНАЛЬНОÏ САМОСВ1ДОМОСТ1 ЯК ВАЖЛИВОГО ЧИННИКА ПАТР1ОТИЗМУ У МАЙБУТН1Х ПРАЦ1ВНИК1В ПРАВООХОРОННИХ ОРГАН1В УКРАШИ
© Ряшко О. В., Ряшко В. I., 2015
Розглянуто актуальш проблеми формування нацюнальноУ самосвiдомостi як важливого чинника патрiотизму студентiв i курсан^в ВНЗ УкраТни, майбутшх пращв-ник1в правоохоронних органiв, на яких держава i суспшьство покладатиме вщпо-вiдальнiсть щодо забезпечення стабшьного правопорядку i громадсько'1 безпеки, захист конституцшних прав i свобод громадян УкраТни.
Ключовi слова: держава, суспшьство, патрштизм, свiдомiсть, духовнiсть, нацю-нальна самосвiдомiсть, гiднiсть, правоохоронц1, студенти, курсанти, вищий навчальний заклад (ВНЗ)
Е. В. Ряшко, В. И. Ряшко
ФОРМИРОВАНИЕ НАЦИОНАЛЬНОГО САМОСОЗНАНИЯ КАК ВАЖНОГО ФАКТОРА ПАТРИОТИЗМА У БУДУЩИХ РАБОТНИКОВ ПРАВООХРАНИТЕЛЬНЫХ ОРГАНОВ УКРАИНЫ
Рассмотрено актуальные проблемы формирования национального самосознания как важного фактора патриотизма студентов и курсантов вузов Украины, будущих работников правоохранительных органов, на которых государство и общество накладывают ответственность за обеспечение стабильного правопорядка и общественной безопасности, защиты конституционных прав и свобод граждан Украины.
Ключевые слова: государство, общество, патриотизм, сознание, духовность, национальное сознание, достоинство, правохранители, студенты, курсанты, высшее учебное заведение, (ВУЗ)
E. V. Ryashko, V. I. Ryashko
THE FORMATION OF NATIONAL SELF-AWARENESS AS AN IMPORTANT FACTOR OF PATRIOTISM IN THE FUTURE WORKERS OF LAW ENFORCEMENT AGENCIES
The actual problems of national self-awareness forming as an important factor of patriotism in the future students and cadets of higher education institutions of Ukraine are considered. The future law enforcement officers, on whom the state and society will put the
responsibility for providing stable public order and public safety, the protection of
constitutional rights and freedoms of the citizens of Ukraine.
Key words: state, society, patriotism, awareness, national self-awareness, dignity, law
enforcement officers, students, cadets, higher education institution.
Постановка проблеми. Серед проблем, яК гостро постають перед вищими навчальними закладами (далi - ВНЗ) Украши, особливо вирiзняeться проблема пiдготовки фахiвцiв, якi у XXI ст. Bi3bMyTb на себе всю вiдповiдальнiсть за розбудову держави, ll соцiально-полiтичний, економiчний розвиток та забезпечення стабiльного правопорядку та громадсько1 безпеки, захист конституцшних прав та свобод громадян Украши. Актуальнють проблеми полягае в тому, що проти Украши з боку антиукрашських, сепаратистських, шовiнiстично проросiйських елеменив ведеться цiлеспрямована iнформацiйно-пропагандистська вiйна ЗМ1 Роси.
Неоголошена так звана "пбридна вшна", яку веде Росiйська Федеращя проти Украши, е незаконною, несправедливою, агресивною.
У цш ситуацп надзвичайно важливим постае завдання формування високих iдеалiв патрiотизмy громадян, готовносп захищати свою державу, li сyвернiтет, незалежнiсть, демократичнi i нацюнальш цiнностi нашого народу.
Вирiшення цих та шших питань вимагае виховання у студенев та кyрсантiв вишiв-майбyтнiх правоохоронцiв - високо! культури, духовност морально-християнських чеснот. У цьому аспект важливе мiсце посiдае формування нащонально! самосвiдомостi як важливого чинника нацюнально-патр^ичного виховання молодого поколiння украшщв.
Стан дослщження. Проблему формування нацюнально1 самосвщомосп i патрiотизмy дослiджyвали украшсью педагоги: Г. Ващенко, А. Макаренко, С. Русова, В. Сухомлинський. Iхнi видатш попередники, вченi та педагоги Киево-Могилянсько1 академи мислителi О. Духнович, Г. Сковорода, К. Ушинський, I. Франко, Т. Шевченко, Я. Четга - у сво!х творах значне мюце вiдводили вихованню любовi до рщно1 землi, мало1 та велико1 Батьювщини, рщно1 мови: поваги до юторичного минулого, формyваннi нацюнально1 свiдомостi.
Методолопчш та теоретичнi основи формування особистост з глибоким почуттям патрю-тизму, любовi до Батькiвщини розкритi у працях I. Беха, Г. Бшенько1, А. Бойко, М. Боришевського, Г. Васяновича, О. Вишневського, Ю. Завалевського, П. 1гнатеннка, В. Каюкова, В. Кобзаря, В. Коваля, М. Левювського, I. Матюши, О. Сухомлинсько!, Д. Чижевського, П. Щербаня та ш.
Формування проблеми нацюнально1 свiдомостi та патр^изму молодi дослiджyвали О. Абрамчук, В. Борисов, Л. Бшас, А. Веремчук, Т. Гавлатша, О. Гевко, I. Грязнов, В. Дзюба, Ю. Каюков, В. Кiндрат, О. Кириченко, Ю. Руденко, С. Франюв, А. Фрiдрiх та iн.
Аналiз юнуючо1 лiтератyри свiдчить про те, що в основному дослщники акцентували увагу на проблемi формування нацюнально1 свiдомостi yчнiв загальноосвiтнiх шкiл. !снуе брак робiт, спрямованих на вивчення проблеми молодо яка навчаеться у ВНЗ i особливо майбyтнiх юриста, правоохоронщв, що спонукае до ll аналiзy. Зрозyмiло, в межах ще1 статтi неможливо ll всебiчне висвiтлити.
З огляду на це важливою i актуальною е наукове розроблення i практичне забезпечення сучасно1 системи нацiонально-патрiотичного виховання студенсько-курсантсько1 молодi, метою якого е формування у свщомосп майбyтнiх правоохоронщв гордосп за приналежнiсть до украшського народу, внутршньо1 потреби змiцнювати могутшсть i сyвернiтет держави, забезпе-чувати законнють i безпеку громадян.
Отже, аналiз вгтчизняно1 джерельно! бази вказуе на те, що ця проблема вимагае постшно1 уваги науковщв, пошуку нових пiдходiв, iдей, рекомендацiй.
Мета роботи. Спираючись на 1де1 опублшованих праць, акцентувати увагу на актуальност проблеми, ролi i мiсця навчально-виховного процесу у формуванш в студенев i кyрсантiв нащонально1 самосвiдомостi як важливого чинника патр^изму.
Виклад основних положень. Формування нацюнально! самосвщомосп особистостi майбту-нього правоохоронця е складним довготривалим процесом, внаслiдок якого е чiтке самоусвь домлення причетносп до наци, готовнiсть чесно сумлшно служити суспiльству i Закону, захищати iнтереси укра1нсько1 держави i и народу.
Що собою являе поняття "национальна самосв1дом1сть "?
А.Фрiдрiх дае наступне визначення "нацюнальна свiдомiсть — це складне соцiально-психiчне утворення особистосп, що е самоусвiдомленням причетностi до наци, готовносп сумлiнно й творчо працювати на благо Вiтчизни, змщнювати еднiсть свого народу Укра!нську державу" [1, с. 6].
Проблема формування нацюнально! самосвщомосп у майбутшх правоохоронщв пов'язана з двостороншм процесом, що вщбуваеться у сучасному свiтi, а саме: поширення глобалiзацiйних тенденцiй, з одного боку, i прагнення до збереження нацюнально! щентичносп - з шшого. При цьому нацiональна самосвщомють формуеться трохи пiзнiше, нiж iншi форми самосвiдомостi.
Вирiшальним перiодом розвитку нацюнально! самосвщомосп, !! змiцнення i закрiплення е юнацький (студентський) вш (18-22 рокiв). Так, В. Борисов наголошуе на тому, що освгга та нацiональне виховання повиннi "допомогти майбутнiм громадянам Укра!ни як частини Свро-пейсько! спiльноти, прийняти множиннють культур у нашому суспiльствi й у свт в цшому" [2, с. 22]. Ця думка вченого е актуальною i для тдготовки майбутнiх правоохоронцiв.
Формування нацiонально! самосвщомосп тiсно пов'язана з характером та нацюнальним менталiтетом укра!нцiв. "Нацiональний характер укра!нщв, - пише вiдомий вчений П. Щербань, -формувався протягом вiкiв. Вiчне правдо шукання, гостиншсть i щедрiсть, ласкавiсть i доброзич-ливiсть, пiсеннiсть i музичнiсть, працьовитють i талановитiсть, нiжнiсть i глибокий лiризм, волелюбство i душевне багатство - лише деяю типовi якосп вiдомого в цивiлiзованому свiтi укра!нського нацiонального характеру" [3, с. 8].
Разом з тим укра!нцям властива така психологiчна риса, як штровертнють (лат. йго - всередину i уегею - повертати, обертати) - спрямованють людини на свiй внутршнш свiт. З такою установкою пов'язують миролюбнiсть, несхильнiсть до агресi! та насильства, високе поцшування свое! внутршньо! свободи. Як зазначають дослщники, домшуючою рисою укра!нського нацiонального характеру е емоцшнють як пщвищена чутливiсть, вразливють, схильнiсть ображатися [4, с. 15, 16].
Перевага емоцшносп, мрiйливостi над волею часто не давали змоги досягти визначених цшей, реалiзувати задумане, довести до кiнця розпочате. "Неадекватнють вольово! регуляцi! проектуеться в таких характеролопчних рисах, як упертiсть, прагнення дiяти по-своему, всупереч рацiональнiй лопщ" [5, с. 53].
Як засвщчують сучаснi науковi дослiдження, укра!нська ментальнють вiдрiзняеться емоцшно-почуттевим характером. "Суттевою рисою укра!нця, - пiдкреслюе Г. Васянович, - е екзистенцш-нють свiтосприйняття. Ця риса формувалась вщповщно до геополiтично!, iсторично! ситуацi! в Укра!ш. Постiйнi втрати вiд нападiв завойовникiв, загроза смертi, глум над нацюнальними святи-нями супроводжувалися страхом за юнування, "вiдступом у себе", тертнням. Цей дух терпiння, нацюнально! толерантносп позначився на тому, що укра!нцевi бракувало твердостi на шляху до боротьби за визволення" [6, с. 400].
Необхщною умовою нашого нацiонального вiдродження i складовою частиною навчально-виховного процесу е вщмова в1д почуття меншовартостi i нацюнально! неповноцшносп, яке прищеп-лювалось нашими ворогами вшами i призвело до втрати юторично! пам'ятi, нацiонально! пдносп i гордостi, що сьогоднi загрожуе не тiльки нашiй культурi, але й взагалi нашому майбутньому.
Нацгональна меншовартгсть - це забуття нацюнально! щентичносп, втрата гордостi за свш народ, iндиферентне ставлення до нацюнальних здобуткiв. У зв'язку з цим дшовим засобом вiдродження нацi! е формування в людини почуття нацюнально! гщносп, що допоможе позбутися почуття нацюнально! меншовартосп.
Аналiзуючи цю складну проблему, О. П. Довженко значне мюце вщводив освiтi. "Вона озброюе особиспсть науковими знаннями, формуе науковий свггогляд, фундаментальнi цiнностi та
орiентащ!. Освiта - це також i виховання особистостi, становлення И внутршнього духовного свiту, утвердження прiоритету особистосп.
"Ця iстина для О. П. Довженка була незаперечною, тож причини вшх негараздiв в укра!нському суспшьсга, а також причини низько! нащонально! самосвiдомостi та 11 прояву-нащонально! гiдностi, вiн убачав у хибнш системi освiти й виховання, що пщтверджуе його запис у щоденнику" [7, с. 133].
Особливо його обурювало те, що один з найбшьших за чисельнiстю серед европейських народiв не мае словника рщно! мови, i це при тому, що культурна спадковють здiйснюеться саме через мову, бо саме вона передае змют глибинних пласпв нащонально! свщомосп. Олександр Петрович переживав за те, що укра!нський народ не мае свое! офщшно! ютори - 11 викладання заборонено у ВНЗ, що в кра!ш занедбано музе!, розкрадають цiнностi Лаври, знищують пам 'ятники старовини - все це лише невелика частка яскравих свщчень занепаду юторично! культурно! спад-щини народу, притлумлення його iсторично! свщомосп, бо народ "не учили любити Батькiвщину", його "учили класовiй ворожнечi i боротьбь.. не учили ютори". А народ, що не знае свое! ютори, на думку О. П. Довженка, - народ слшщв [7, с. 76].
Видатний письменник, режисер i громадський дiяч О. П. Довженко вважав, що освгга й виховання мають здiйснюватися рщною мовою, що втрата мови для народу рiвнозначна втратi свое! нащональносп" [7, с. 137].
Значну роль у становленш нацiонально! самосвiдомостi, а отже, i нацiонально! гiдностi, вщграе усвiдомлення особистiстю свое! незалежностi до певного етносу. З цього погляду воно виступае саме як базова основа зазначеного процесу, тому нащональна самощентифшащя, усвщомлення свое! близькостi з народом, спорщненосп з ним е одним iз чинникiв, що зумовлюють виникнення, функцiонування й розвиток нащонально! самосвщомосп та !! прояву - нащонально! пдносп. За вiдсутностi нащонально! самощентифшацп не може бути й мови про розвиток у людини нащонально! самосвщомосп, а отже, й нащональнш гiдностi. I зовсiм не випадково в "Зачарованш Деснi" Довженко наводить приклад, коли допитливий хлопчик хоче з'ясувати "хто е хто".
- Що там за люди пливуть?
- То здалека. Орловсью. Русью люди, з РосИ' пливуть.
- А хто ми? Ми х1ба не русью?
- Ш, ми не русью.
- А яю ж ми, тату? Хто ми?
- А хто там нас знае, - якось журливо проказуе мет батько. Прост1 ми люди, синку.... Хахли, тг, що хл1б обробляють. Сказать би, мужики ми... Да... Ой-ой-ой... мужики, й квит. Колись козаки, кажуть, були, а зараз тыьки зваме зосталось.[8, с. 37].
На цьому прикладi Довженко показуе справжнш коршь зла: хибна система виховання або ж брак незалежного нащонального виховання швечать нащональну самосвщомють, i замють почуття нащонально! пдносп та гордосп культивуеться комплекс нащонально! меншовартосп.
Як справедливо тдкреслюе А. I. Кожуховська: "№хто й школи не шануватиме жодного з тих народiв, котрий не поважае самого себе, тому важливо не тшьки вщновити почуття нащонально! самоповаги, а й повсякчас тдтримувати i плекати його" [9, с. 139].
У процеш навчально! i виховно! дiяльностi патрютичним обов'язком всього професорсько-викладацького складу е формування у свщомосп курсантв i студентiв почуття гордостi за свою Впчизну, народ, його юторда. З цiею метою сл1д наводити юторичш приклади, на яких показувати, хто ми е i чого варг в европейськiй сiм'! народiв. В цьому аспектi хочеться навести юторичний приклад.
У 1654 р. через укра!нсью мiста про!жджав антиохшський патрiарх Макарiй, який здiйснював по!здку в столицю Московi!. Син патрiарха Павло пише про те, як Макарш був приемно здивований рiвнем освiти укра!нцiв. "По всiй землi руських, тобто козакiв, ми помггили i це дiйсно викликало наше здивування на прекрасну рису: вш вони, за виключенням небагатьох, навггь бiльшiсть !х
дружин i дочок, вмiють читати i знають порядок церковних служб i церковнi спiви; крiм того священики навчають сирiт i не залишають !х тинятись по вулицям неосвiченими".
I далi: "Число грамотних особливо збшьшилось з часiв появлення Хмеля (дай Боже йому довго жити!), котрий звiльнив цю кра!ну i визволив цi мiлiйони незлiченних православних вщ iга ворогiв".
Ми з гордютю повиннi констатувати, що укра!нщ й iншi народи з великою повагою i шаною пам'ятають iмена сво!х видатних особистостей.
Нам е чим гордитись i е що захищати i це надае нам сили, заснаги i вiри в свпле майбутне Укра!ни.
У розвитку нацюнально! самосвщомосп треба видiлити наступнi етапи.
Перший - ранне еттчне самоусв1домлення.
Другий - нац1онально-патр1отичне самоусв1домлення.
Третш - державно-патр1отичне самоусв1домлення.
Критерiями сформованосп нацюнально! самосвщомосп е когштивний, емоцшно-цшнюний, дiяльнiсно-практичний. На когштивному р!вт майбутш правоохоронцi повиннi отримати мiцнi знання про сво! нацiональнi ознаки (iсторiя, культура, мова, особливостi ментальностi) та ознаки шших спiльнот, що е основою нацюнально! щентифшаци.
ЕмоцШно-цгнтсний критерш характеризуе, насюльки студенти i курсанти вщчувають потребу брати участь у позааудиторнш виховнiй роботi укра!нознавчого спрямування, як вони ставляться до нацюнальних цiнностей i духовних надбань укра!нського народу. Важливою умовою розвитку самосвщомосп студента е вдосконалення !хньо! навчально-тзнавально! дiяльностi, задоволення в нiй основних особистих потреб у самовизначеностi, самоствердженш та самореалiзацi!.
В основу дгяльтсно-практичного критерт покладено прагнення студенев i курсантiв у навчально-виховному процесi реалiзувати себе як патрiота.
Серед рiвнiв нацiонально! самосвiдомостi курсантiв i студенев умовно можна видiлити високий, середнш, низький.
Високий р1вень характеризуеться стшкою мотивацiею у поведiнцi та дiяльностi, iдентифiкацi! з нацiею !! iсторiею, культурою, духовнiстю, стiйкою системою нацюнальних цшностей. Такi курсанти i студенти беруть активну участь у позааудиторнш виховнш роботi укра!нознавчого спрямування, а також проявляють стiйкий iнтерес до учасп в наукових дослiдженнях. 1м властивий високий рiвень самоорганiзацi! та самоконтролю.
СереднШ р1вень (ситуативно-позитивна дiяльнiсть) - характеризуеться вибiрковою мотива-щею, яка дозволяе !м достатньо усвщомлювати приналежнiсть до укра!нсько! нацi!. У таких студента i курсантiв недостатньо стшка система нацiональних цiнностей. Вони етзодично беруть участь у позааудиторнш укра!нознавчш роботi. 1м притаманний недостатнш рiвень самоорганiзацi!, самоконтролю та самовиховання.
Низький р1вень (слабка спонукально-позитивна дiяльнiсть) сформованостi нацiонально! самосвщомосп. Нацюнальш цiнностi студентiв i курсашгв е нестiйкими. Вони не проявляють шщативи у виховнiй роботi укра!нознавчого спрямування.
Важливе завдання, яке постае перед вам професорсько-викладацьким складом щодо сформованосп нацюнально! самосвщомосп майбутшх правоохоронщв, - досягти високого рiвня !х самосвщомосп та максимально пщвищувати низький рiвень.
Аналiз сучасних наукових праць засвщчив, що серед системи виховних заходiв визначальна роль у вихованш нацiонально! самосвiдомостi особистостi вiдводиться укра!нознавству. Це комплексна синтетична наука, до системи штегрованих наукових знань яко! входять теоретико-методологiчнi, фiлософськi, полгшко-державницью, правовi культурно-iсторичнi аспекти укра!но-знавства. Встановлено, що у формуванш когштивного компоненту нацiонально! iдентичностi студентсько! молодi важливу роль вiдiграють дисциплiни юторичного циклу, а також iсторiя укра!нсько! i зарубiжно! культури, культурологiя та ш.
Повернення Украши до духовних надбань видатних вiтчизняних мислителiв, використання !х педа-гогiчних щей сприятиме розвитку нащонально! 1де1, формуванню нацiонально! свiдомостi в держава
Замислюючись над проблемою формування нащонально! свщомосп молодi, варто нагадати мудрГ настанови видатних укра!нцiв.
"Справжнш патрiот, - писав Г. Ващенко, - любить Батькiвщину в цшому i не вiдвертаеться вiд не! тому, що !! нарiд мае деяю негативнi риси або тому, що в минулому вш робив т чи iншi помилки. Не стане, наприклад, справжнш патрГот вщвертатись вiд свое! Батькiвщини тому, що його нарщ через певнi юторичш умови не пiднiсся на такий рiвень культури, на якому стоять передовi народи Свропи.
Справжнiй патрют не обмежуеться пасивною любов'ю до свого краю i народу, до його сучасного й минулого, до його мови й культури. Для патрГота дорога честь свое! Батьювщини i вiн захищае !!, i разом з тим своею дiяльнiстю i взагалi всiею своею поведшкою вiн намагаеться пiднести цю честь"[10, с. 287, 288].
З чого починаеться Батьювщина? Якi фактори i чинники впливають на любов до рщно! Вггчизни, до батькiвсько! хати, до рщних друзiв, школи, у якш вчився, до односельцiв? Про це глибоко лiрично i правдиво сказав В. О. Сухомлинський: "З далекого, далекого дитинства запам 'ятав я малюнок на обкладинц "Кобзаря " Тараса Шевченка: мати з дитям на руках. Воно дивиться рад1сними очима, 7 мама усм1хаеться: х1ба може бути для нег быьша рад1сть, тж посм1шкар1дног дитини? Коли я чую або читаю слово Батьювщина, мет згадуеться той день, коли мама дала мен в руки "Кобзар" з щасливою мат1р'ю 7 усм1хненим дитям" [11, с. 168, 169]. Надзвичайно мудро i переконливо звертаеться до молодi В. О. Сухомлинський: "Батьювщина - твш дiм, твоя колиска. У рщному домi не завжди все гаразд. С в нас свое лихо й горе. Говорячи про них, пам'ятай: ти говориш про лихо i горе свого рщного дому. Щоб мати моральне право говорити про лихо i горе свого народу, щоб один раз сказати, треба десять разiв зробити щось конкретне для змщнення свое! Батьювщини" [11, с. 176].
Про сутнють патрГотизму глибоку думку висловив генш укра!нського народу I. Франко. "Мш патрГотизм, - пщкреслюе Франко, - це тяжке ярмо, вложене долею на мо! плечг Я можу здригатись, можу стиха проклинати долю, що вложила меш на плечi се ярмо, але скинути його не можу, шшо! батьювщини шукати не можу, бо став би пщлим перед власним сумлшням" [12, с. 114]. Ц слова великого укра!нця-патрГота е надзвичайно актуальними для всГх громадян, хто по-справжньому любить i захищае свою Батьювщину.
Висновок. Проблема формування нащонально! самосвщомосп курсантсько-студентсько! молод^ нацiонально-духовних i морально-патрiотичних цiнностей та iдеалiв у навчально-виховному процесi ВНЗ е надзвичайно важливою з огляду на !! роль i мiсце у формуванш майбутнього фахiвця-патрiота.
Для укра!нсько! держави та суспшьства важливо, на яю цiнностi скерована гуманiтарна освiта, здшснення чи захист яких цiнностей вона забезпечить i на якому рiвнi. Патрiотизм е фундаментальною цiннiсно-свiтоглядною i духовною категорiею. Процес формування у молодi нацiонально-патрiотично! самосвiдомостi е надзвичайно складним, багатоаспектним i довготрива-лим, що вимагае вщ керiвного, професорсько-викладацького складу високо! вiдповiдальностi, забезпечення комплексного впливу вшх без винятку навчальних дисциплш. У цьому аспектi слщ активно вивчати й аналiзувати передовий зарубiжний досвiд ВНЗ, !х ращональш iде! i кращi зразки треба використовувати у навчально-виховному процесс Вся система виховання повинна бути спрямована на усвщомлення кожним студентом i курсантом вщповщальносп за долю свое! Вггчизни, боротьбу за !! авторитет на мiжнароднiй аренi, захист суверенитету i територiально! цiлiсностi у зв'язку агресивною антиукра!нською полГтикою г бойовими дГями на СходГ Укра!ни.
Вмше поеднання освгш i виховання, активно! учасп курсантiв i студентiв в громадському житп культурно-естетичних та спортивних програмах сприятиме формуванню нацюнально! самосвщомосп, патр^изму правоохоронцiв - вiрних захисникiв безпеки, прав, свобод, чесп, гiдностi i досто!нства громадян Укра!ни.
1.Фр1др1х А. В. Педагог1чю умови формування нащональног самосв1домост1 студент1в вищих педагог1чних навчальних заклад1в: автореф. дис. ... канд.. педагог. наук: спец: "Теор1я 7 методика виховання" 13.00.07. 1нститут проблем виховання АПН Украгни /А. В.Фр1др1х. - К., 2006. - 21 с. 2. Борисов В. В. Теоретико-методолог1чю засади формування нащональног самосв1домост1 учшвськог та студентськог молод1: автореф. дис. ... д-ра педагог. наук. спец: 13.00.07 - "Теор1я 7 методика виховання" - Тернопгльський нацгональний унгверситет гм. Володимира Гнатюка / В. В. Борисов. - Тернотль, 2006. - 40 с. 3. Щербань П. Формування нащональног самосв1домост1 в ам'г /П. Щербань. - К.: Т-во "Знання" Украгни, 2002. - 94 с. 4. Чижевський Д. Фшософсью твори // Д. Чажевський. - К.: Смолоскип, 2005. - Т. 4. - 402 с. 5. Камчатна Н. В. Психолого-педагог1чт основи формування нащонального менталитету // Формування нащонального ментал1тету: зб. наук. праць за матер1алами рег1онал. наук.-практ. конф. / Н. В. Камчатна. - Луганськ: Вид-во "ЛНУ ¡м. Тараса Шевченка", 2009. - С. 48-54. 6. Васянович Г. П. Вибраш твори: В 5-ти т. Педагог1чна етика: навч. поаб. / Г. П. Васянович. - Льв1в: Сполом, 2010. - Т. З. - 420 с. 7. Довженко О. П. Стор1нки щоденника (1941-1956) / О. П. Довженко. - К: Вид-во гуматст. лт-ри, 2004. - 205 с. 8. Довженко О. П. Вибране:для ст. шк. Вгку /упорядкув. текст1в та передм. О. П. Довженко. - К.: Школа, 2008. - 320 с. 9. Кожуховська А. I. В1д нащонального до загальнолюдського: национальна г1дтсть у педагог1чних поглядах О. П. Довженка //Педагогжа 7 психолог1я / А. I. Кожуховська. - К. : Вид-во гуматст. л1т-ри, 2004. - 205 с. 10. Ващенко Г. Виховання вол1 7 характеру / Г. Ващенко. -Боффало. - Мюнхен, 1957. - 271 с. 11. Сухомлинський В. О. Як виховувати справжню людину. Вибрам твори. В 5-ти т. /В. О. Сухомлинський. - К., "Рад. школа", 1976. - С. 149-408. 12. Франко I. Публ1цистика. Вибрат статт1 /1. Франко. - К. : Наука, 1953. - 158 с.
