CC BY
17
КРИМ1НАЛЬНЕ ПРАВО ТА ПРОЦЕС
УДК 343.85 О. Литвинов
Харювський нащональний ушверситет внутрiшнiх справ
ФУНКЦ1ОНАЛЬНИЙ АНАЛ1З ЗАПОБ1ГАННЯ ЗЛОЧИНАМ
©Литвинов О., 2014
Здшснено функцiональний аналiз запобiгання рiзним видам злочишв, дослiджено структуру запобiжного процесу в ycix його формах, встановлена залежнкть елементiв системи запобiгання, розглянуто об'екти та суб'екти профiлактичного процесу.
Ключовi слова: аналiз, система запоб^ання, запобiгання злочинам, об'ект, суб'ект запоб^ання.
O. Lytvynov
FUNCTIONAL ANALYSIS PREVENTION OF CRIME
The article presents a functional analysis of different types of crime prevention, the structure of the preventive process in all its forms, the dependence of elements of prevention are considered objects and subjects of preventive process.
Key words: analysis, the system of prevention, prevention of crime, the object, the subject of prevention.
А. Литвинов
ФУНКЦИОНАЛЬНЫЙ АНАЛИЗ ПРЕДОТВРАЩЕНИЯ ПРЕСТУПЛЕНИЙ
Проведено функциональный анализ предотвращения различных видов преступлений, исследована структура предупредительного процесса во всех его формах, установлена зависимость элементов системы предотвращения, рассмотрены объекты и субъекты профилактического процесса.
Ключевые слова: анализ, система предотвращения, предупреждение преступлений, объект, субъект предотвращения.
Постановка проблеми. На сучасному етат розвитку нашого суспшьства, який безпо-середньо пов'язаний з процесами широких перетворень в уЫх сферах сощально! практики, головним напрямком дiяльностi держави у сферi охорони прав, свобод та штереЫв громадян стае запобтння злочинам.
Проблема запобiгання злочинам будь-якого характеру або спрямування пов'язана з певними соцiальними групами, шдиввдами, особистостями та життевими ситуацiями, до яких вони потрапляють. Запобiгання у цьому сени е цшьовим актом, зорiентованим на тi чи iншi категорп людей. Запобiгання злочинам е специфiчною соцiальною системою. I! цЫсне бачення та сприй-няття як об'екта ввдповвдного органiзацiйного впорядковувального впливу допомагае позбавитись абсолютизаци внутрiшнiх закономiрностей ll функцiонування та розвитку, шдмши ефективностi та ll критерiiв проблемами структурних та функцiональних змiн i виводить на значно новий рiвень з'ясування ступеня вiдповiдностi впливу системи на причини та умови злочишв ii завданням. Як цiлiсна, система запобтння злочинам може розглядатися лише у тому випадку, коли тд час
163
функщонування ди державних органiв та установ, громадських формувань i окремих громадян координуються, як це притаманно сощальним системам та науковому управлiнню суспшьними процесами.
Мета дослiдження - дослвдити запобiгання злочинам з позицiй та ^зь призму функцiонального пiдходу, з видшенням етапiв i стадiй заж^жного процесу.
Стан дослiдження. Цi проблеми останшм часом широко висвiтлюються у сучаснш правовiй лiтературi у роботах Г. Аванесова, А. Жалинського, О. Сахарова, О. Бандурки, Л. Давиденка, В. Коваленка, А. Закалюка, О. Кальмана, В. Голiни та ш. Але питання структуризацп процесу запобтння злочинам залишились поза увагою дослвдниюв. Проте функцiональна характеристика ще1 системи мае важливе прикладне значення.
Виклад основних положень. Здшснюючи будь-який вид дiяльностi, 11 суб'ект реалiзуе ввдповвдт суспiльнi потреби, що е об'ективним джерелом його дiяльностi. Якщо цей вид дiяльностi належить до певного сощального типу дiяльностi, то конкретна форма дiяльностi суб'екта повинна бути ствввднесена з вiдповiдним психологiчним типом дiяльностi. Це означае, що вид дiяльностi вказуе на певну сферу сощального додатку до дiяльностi, який ввдповвдае певнiй суспiльнiй потребi, а форма дiяльностi являе собою конкретний процес, у ходi якого здшснюеться реалiзацiя суб'ектом певних потреб у межах того чи шшого виду дiяльностi.
Приступаючи до дослiдження структури процесу дiяльностi певного суб'екта, необхвдно передусiм видiлити форму здiйснення цього процесу, у межах яко1 вщбуваеться послiдовна змiна рiзноманiтних фаз i етап1в процесу дiяльностi. Такий загальновизнаний тдшд до поняття форми дiяльностi, вироблений соцiальною психолопею; його ми i дотримуватимемося.
Традицiйним е видшення у структурi запобiжного процесу двох форм запобтання злочинам: ранньо1 та безпосередньо! [1, с. 20]. Найшвидше тут повинно йтися про види заж^жного впливу, пiдставою для видшення яких е характер об'екта (шдиввдуального або колективного), який знаходиться на рiзноманiтних стадiях "готовности' до вчинення злочину.
Форма запобiжноl дiяльностi безпосередньо пов'язана з 11 суб'ектами. Запобтання злочинам -це рiзновид дiяльностi малих соцiальних груп (колективна дiяльнiсть). Суб'екти запобiгання злочинам належать до груп з формальною структурою. Формою реалiзацil 1х прагнень та штерес1в е вiдповiдна дiяльнiсть, яка також мае формалiзований (заздалегiдь заданий) характер. Своею чергою, вона здшснюеться у формi рiзних актiв або дш, якi регламентованi переважно кримiнальним процесуальним законодавством. Через це можна говорити про процесуальну форму дiяльностi. Якщо ж заж^жш дИ не врегульоваш нормативно-правовими актами, форма цього виду дiяльностi матиме непроцесуальний характер.
У процесi виникнення та розвитку будь-яко1 системи запобiгання мiж 11 елементами встановлюеться така залежшсть: властивостi об'ектiв запобiгання злочинам - властивост засобiв i форм 11 здшснення - властивостi суб'ектiв. Сутшсть залежностi, що аналiзуеться, полягае у тому, що яюсна своерiднiсть певного кришногенного процесу, а також структури суспшьства, де вiн проявляеться, з необхщшстю вимагае проведення специфiчних заж^жних заходiв, яю можуть бути виконаш певними суб'ектами.
Велике значення для запобiжноl дiяльностi мае правильний вибiр об'екта запобiжного впливу. У кришнолопчнш лiтературi спостерiгаеться розбiжнiсть поглядiв щодо цього питання.
Поняття об'екта запобтння злочинам з'явилося у спецiальнiй лiтературi порiвняно недавно. У радянськ! часи спещальш дослiдження iз цiеl проблематики не проводились. Навггь у фундаментальних роботах та кримiнологiчних розробках питання про об'ект запобтання злочинам фактично не розглядалось, хоча, що очевидно, воно е ключовим з погляду вдеологп, полiтики, стратегil i тактики запобiжноl дiяльностi.
164
Внаслщок невиршеност цiеï проблеми в наущ iснують суперечливi судження. Спостертаеться ситуащя, коли рiзнi автори одне й те саме явище називають або об'ектом, або предметом, а деяю - розглядають об'ект i предмет як тотожшсть, категорiï, що мають непринцижга термiнологiчнi вiдмiнностi. На цш основi склалась ситуацiя, коли, наприклад, суперечност у суспiльних вiдносинах називають предметом, а наслщки цих суперечностей - кришногенш чинники - об'ектом запобтання злочинам. Вважаемо цю ситуащю такою, що потребуе чiткого визначення.
Об'ект - це фшософська категорiя, яка виражае те, що протистопъ суб'екту в його предметно-практичнiй i шзнавальнш дiяльностi [11, с. 911]. В. М. Садовський зазначае, що усе те, що тзнаеться, становить об'ект дослвдження, оскшьки воно ще не тзнано i протистоïть знанню [10, с. 181-182]. Але таке визначення об'екта мае занадто формалiзований характер. Для теорiï i практики правозастосовжй дiяльностi недостатньо лише визначення об'екта запобтання злочинам, важливо ще розкрити його змкт.
Ti види сустльних вiдносин, якi являють собою найбшьшу соцiальну цiннiсть, охороняються за допомогою права, зокрема, кришнального. Тому у теорп кримiнального права об'ектом злочину визначеш суспiльнi вiдносини, яю поставленi пiд охорону кримiнального закону. Вчиненням злочину та настанням певного результату сустльним вiдносинам заподiюеться велика шкода. Для ввдновлення або усунення такоï шкоди потребуються матерiальнi витрати, зусилля багатьох людей. Суспiльство та державу це не влаштовуе. Тому виникае система шших суспiльних ввдносин щодо запобiгання злочинам. Отже, ця система вiдносин також виконуе охоронну функщю.
Вiдмiннiсть мiж ними полягае у тому, що кришнальний закон мае справу зi злочином, а запобтння злочинам - з кришногенними чинниками - причинами та умовами, яю сприяють вчиненню злочинiв. Запобтання покликано усувати, нейтралiзувати, блокувати щ причини та умови. Отже, об'ект - це кришногенш чинники, на яю спрямована дiяльнiсть вiдповiдних суб'еклв [4, с. 12-14]. 1накше кажучи, це те, на що безпосередньо впливають суб'екти з тим, аби зменшити кiлькiсть правопорушень, запобiгти конкретному, реально можливому злочину, попередити його або припинити його вчинення.
Визначення ознак типових об'ектiв запобтння злочинам значною мiрою залежить ввд методологiчних позицiй дослiдникiв. Оскiльки радянська та пострадянська кришнолопя спираеться переважно на соцюлопчну парадигму i "обожнюе" суспiльнi вiдносини, вважаючи тiльки ïх об'ектами злочишв, то й об'ектами запобтння визначаються рiзного роду недолжи у функцiонуваннi суспiльних вiдносин [5, с. 85-87].
Захвдт кримiнологи гумашстичжй орiентацiï вважають об'ектами запобiгання насамперед людськ! вади та хвороби, як отриманi у спадок, так i надбаш у процесi життедiяльностi, хоча не заперечують також кримiногенного впливу об'ективних умов буття. Вiдповiдно до цього як об'екти запобтння злочинам розглядаються ммейне виховання дiтей, субкультура малих соцiальних груп, девiантна поведшка неформальних молодiжних об'еднань, неналежна ефектившсть правоохоронноï системи, явища соцiальноï анемп, а також агресивнiсть та егоïзм людей, психопатологiя та акцентуацiя особистоста, шкiдливi звички тощо [3, с. 32-46].
На наш погляд, запобтання злочинам як вид соцiальноï практики i сощальна цiннiсть вiдображае суспшьш вiдносини з приводу i в зв'язку з протидiею злочинностi, тому саме вони (ввдносини), а не ïх недолiки, е ïï об'ектом.
Особливим об'ектом запобiгання злочинам е потенщйш жертви злочинних посягань. Тут йдеться про т. зв. вжтимолопчний аспект. Вiктимологiчна профiлактика - система взаемо-пов'язаних, органiзацiйно забезпечених державних, громадських та iндивiдуальних заходiв, спрямованих на виявлення й усунення або нейтралiзацiю чинникiв, якi формують особисту чи масову можливкть стати жертвою злочину [7, с. 158]. За цим визначенням, вiктимологiчна профiлактика поширюеться на усе населення краïни, але насамперед на численш групи тд-вищеного ризику, якi характеризуються значною маргiналiзацiею або належать до неформальних об'еднань антисощального спрямування.
165
Як вже зазначалося, у процем функщонування будь-я^ системи запобтання злочинам обов'язково встановлюеться певна залежнiсть мiж об'ектами, засобами, формами i суб'ектами ^eï дiяльностi. Аналiз змiсту останньоï категори також являе собою певний науковий штерес.
Суб'ектами запобiгання можуть бути ум юридичнi та фiзичнi особи, яю, не порушуючи чинного законодавства та природних прав людини, сввдомо i цiлеспрямовано здiйснюють профiлактику, припинення або запобiгання злочинам [8, с. 100]. Суб'ектами запобтання злочинам е: в сощолопчному планi - суспшьство загалом, колективи, групи, шдиввдуми; у сощально-полiтичному планi - держава загалом, державт органи та громадсью органiзацiï, громадяни. Множиннiсть суб'eктiв, яю вiдрiзняються за характером, масштабом, формами та методами дiяльностi, - одна з ктотних особливостей запобiгання злочинам як системного утворення та виду сощальжй практики.
З урахуванням рiзноманiтностi злочинних проявiв, а також рiзноманiтностi причин i умов, якi сприяють ïх вчиненню, як суб'екти можна назвати: органи державжй влади та мкцевого само-врядування; правоохороннi органи; тдприемства, установи та органiзацiï умх форм власностц громадськi органiзацiï i об'еднання громадян; окремих громадян.
Також ум суб'екти запобiгання злочинам можна подшити на спецiалiзованi та неспещ-алiзованi.
До суб'eктiв першоï групи належать: правоохоронт органи (органи внутршшх справ, прокуратура, СБУ, митнi органи тощо); спецiалiзованi громадськi формування правоохоронжй спрямованостi [2, с. 107]. Ц суб'екти забезпечують пiдтримання правопорядку у суспiльствi реалiзацieю правових норм, а також здшснюють запобiгання злочинам, застосовуючи заж^жт заходи впливу. Для них це е одним iз статутних функцiональних завдань, не завжди головним, але обов'язковим. Так, наприклад, п. 2 ст. 10 закону Украши "Про мшшдю" вказуе на обов'язок мшщп "виявляти, попереджувати, припиняти та розкривати злочини". У п. 6 цieï ж статтi цей обов'язок деталiзуeться через завдання "...виявляти кришногенш чинники, усувати ïх, брати участь у правовому вихованш населення". Спецiалiзованими суб'ектами запобiгання злочинам потрiбно вважати ум без винятку пiдроздiли МВС Украïни.
Не викликае сумнiву також необхщшсть виконання спецiально-профiлактичних функцiй органами та тдроздшами iнших правоохоронних оргашв.
Складнiшим е питання про те, чи жт^бно вважати спецiальними суб'ектами запобтання злочинам суди та прокуратуру [8, с. 115]. Традицшно у кримшолопчних дослiдженнях з вiдповiдноï проблематики на це питання даються стверджувальт ввдповвд [6, с. 61]. Можливо, саме тому з подачi своïх радник1в Президент Украïни у 1999 р. призначив Генерального прокурора Украши Головою Координацшного комiтету з боротьби з корупщею та органiзованою злочиншстю. Бiльше того, прокуратуру багато хто вважае природним координатором дiй умх спецiалiзованих суб'eктiв запобiгання злочинам [9, с. 61].
Вважаемо цю позищю доволi спiрною. Узгодженi заходи, спрямоваш на усунення кримiногенних чинникiв, мають здшснюватись виключно пiд кер1вництвом виконавчоï влади. Тiльки вона мае необхвдш для цього повноваження, технiчнi та матерiальнi ресурси. Прокуратуру як вищий наглядовий орган у державi необхвдно усунути вiд керiвництва запобiжною дiяльнiстю, адже природа та змiст nieï дiяльностi саме управлiнська. Координацiйнi повноваження прокуратури мають поширюватись лише на спшьну дiяльнiсть органiв, що здшснюють кримшальне провадження, з метою всебiчного забезпечення законностi та пiдвищення ефективноста виявлення ознак злочинiв, ïх розслвдування та попередження вiдповiдними засобами.
Що стосуеться судовоï влади, яка створена аж шяк не для боротьби зi злочиннiстю, а заради здшснення правосуддя, то, зпдно з Конститущею Украïни, суди е незалежними i шдпорядковаш лише законовi. Жоднi шпй мiркування, зокрема iнтереси запобiгання злочинам, не повинш впливати на судовi рiшення. Тож суд не можна вважати спецiалiзованим суб'ектом запобiгання злочинам. Резюмуемо: i прокуратуру, i суди необхвдно зарахувати до неспецiалiзованих суб'еклв запобiгання злочинам.
166
До друго! групи суб'екпв також належать: органи законодавчо! влади; органи виконавчо! влади; адмшстрацп тдприемств, установ, оргашзацш; громадськi об'еднання; окремi громадяни [2, с. 107].
Головною функщею неспецiалiзованих суб'екпв е здiйснення загальносощально! запобшно! дiяльностi у межах сощально! полггаки. Ця дiяльнiсть поеднуеться iз господарською, оргатза-цiйною, управлiнською, культурно-виховною та шшими видами дiяльностi.
Завершуючи розгляд структури профiлактичного процесу, необхiдно звернути увагу на такi принциповi висновки, отримаш пiд час дослiдження:
по-перше, класифiкуючи суб'екти запобiгання злочинам, по^бно враховувати !хш функ-цiональнi взаемозв'язки та ввдсутшсть субординацшно! пiдпорядкованостi.
по-друге, основним призначенням спецiалiзованих суб'ектiв запобтання злочинам е боротьба зi злочиншстю як вид сощально! практики (правоохоронно! дiяльностi). Боротьба як активна форма протидп е адекватною вiдповiддю реальнш загрозi злочинностi, умовно припустимим засобом !! утримання у межах сощально толерантно! норми. Характер та змкт ще! дiяльностi зумовлюе необхiднiсть !! Грунтування на системi державно-владних шститулв.
по-трете, запобiгання злочинам е антиподом боротьби зi злочиннiстю. 1й притаманш менш агресивнi, бiльш соцiальнi форми протидп. Сприяючи реалiзащl охоронних функцш опосередковано та тривалiше у часових межах, вона е магiстральним напрямком сощально! практики, який повинен розвиватись адекватно з розвитком правоохоронно! системи. Основу ще! дiяльностi становлять сощальш iнститути та вiдповiднi заходи, а прюритет мае надаватись широкому залученню громадськостi до запобiжних i профшактичних процедур.
1. Аванесов Г. Криминология: учеб. / Г. Аванесов. — М.: Академия МВД СССР, 1984. — 500 с. 2. Быргеу М. М. Организация профилактики преступлений органами внутренних дел: концептуальные основы, практика, перспективы совершенствования (опыт Республики Молдова): монографiя /М. М. Быргеу. -Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2004. — 254 с. 3. Быргэу М. М. Опыт системного исследования профилактики преступлений. Современное состояние проблемы / М. М. Быргэу, А. Н. Литвинов. - М.: Юркнига, 2004. - 160 с. 4. Голта В. Попередження зло-чинностi / В. Голта. — Харюв, 1994. — 40 с. 5. Долгова А. И. Организация предупреждения преступности с учетом детерминации / А. И. Долгова //Вопросы борьбы с преступностью. — М., 1988. — Вып. 47. — С. 85—87. 6. Кримiнологiя: тдруч. для студ. вищих навч. закладiв / за заг. ред. О .М. Джужи. — К.: Юртком 1нтер, 2002. — 208 с. 7. Курс кримтологп: Загальна частина: тдруч. / за заг. ред. О. М. Джужи. — К.: Юртком 1нтер, 2001. — 352 с. 8. Литвак О. Загальнотеоретичт тдвалини спецiально-кримiнологiчного запоб^ання злочинностi / О. Литвак // Право Украши. — 2001. - № 5. — С. 98—103. 9. Рощина I. Нове у законодавствi Украши i перспективи запоб^ання злочинностi /1. Рощина //Право Украши. — 2004. -№ 3. — С. 60—63. 10. Садовский В. Методические проблемы исследования объектов, представляющих собой системы / В. Садовский // Социология в СССР. — М., 1966. — Т.1. — 532 с. 11. Советский энциклопедический словарь. — М., 1985. — 768 с.
167
