CC BY
27
Клшшш лекци
УДК 616.3
хоменко в.е.
Нацюнальний медичний унверситет¡мен/ О.О. Богомольца, м. Ки!в
- Я Я Я Я Я W
ФУНКЦЮНАЛЬН1 ГАСТР01НТЕСТИНАЛЬН1 РОЗЛАДИ У Д1ТЕИ (BiAnOBiAHO ДО РИМСЬКИХ КРИТЕРПВ, 2006)
Резюме. Уcmammi викладено сучаст уявлення (згidHO з Римськими критер1ями III) про етопатогенез, клтжу, дiагностику та тератю функцшнальних гастроттестинальнихрозладiву дтей. Ключовi слова: функцюнальт гастроттестинальтрозлади, дти, Римсьт критери III.
Найбтьшу увагу в структур! патологй оргашв травления у дней придлено функцюнальним захворюванням. Р1зномаштш трактування цих нозолог1й ускладнюють розум1ння проблеми. Використання св1тового досвщу та ушфшэваного пщходу з позиц1й доказово'1 медицини (за Римськими критер]ями) може бути корисним у педа-тричн1й практищ.
Функц1ональн1 гастро1нтестинальн1 розлади (ФГ1Р) — це порушення функцй орган1в травлення, що пов'язан1 з1 зм1ною ïx регуляцй та супроводжуються р1зноман1тною комбшащею (залежно вщ в1ку) персистуючих або реци-дивуючих гастро1нтестинальних симптом1в без структур-них або б1ох1м1чних порушень. Функц1ональн1 шлунко-во-кишков1 розлади можуть супроводжувати нормальний розвиток дитини i залежати в1д розлад1в регуляцй органа на тл1 вегетативних дисфункц1й, психоемоцшних та гумо-ральних фактор1в [2—7, 10, 14].
Удосконалена класиф^щя та нов1 критерй д1агнос-тики ФГ1Р у д1тей були прийнят1 в Рим1 у 2006 роц1. Рим-сью критерй III — це консенсус мшнародно1 групи екс-перт1в з диагностики та л1кування ФГ1Р, який базуеться на анал1з1 дослщжень, що вщповщають принципам доказово'1 медицини. Вщповщно до прийнято'1 класифкацй, ФГ1Р у д1тей були розподлет на дв1 групи: G i Н. До групи G було включено ФГ1Р, що спостер1гаються у новонаро-джених i д1тей раннього вку, а до групи Н — ФГ1Р, що зустр1чаються у дтей та шдттюв (4—18 роив). В основ1 класифкацй — головш скарги, про яю спов1щають дти або к батьки [2, 3, 6, 14].
Класифжащя функц1ональних гастроштестинальних розлад1в у д1тей
G. Дитячi функцшнальт гастроттестинальт розлади: Новонароджет/Щти раннього вку: G1. Регурптацш в немовлят (Infant Regurgitation або дитяча регурптацш).
G2. Синдром румiнацiï в немовлят (Infant Rumination Syndrome).
G3. Синдром цикшчно'1 блювоти (Cyclic Vomiting Syndrome).
G4. Кольки в немовлят (або малюковi кольки — Infant Colic).
G5. Функцюнальна дiарея (Functional Diarrhea).
G6. Дишезш в немовлят (дитяча дишезiя — Infant Dyschezia).
G7. Функцiональний запор (Functional Constipation).
H. Дитячi функцшнальт гастроттестинальт розлади:
Дгги/Пщлггки:
H1. Блювота й аерофагш (Vomiting and Aerophagia).
H 1a. Синдром румшаци в пiдлiткiв (Adolescent Rumination Syndrome).
H 1b. Синдром ци^чно1 блювоти (Cyclic Vomiting Syndrome).
H1c. Аерофагiя (Aerophagia).
H2. Абдомшальний бiль, пов'язаний з функцюналь-ними гастродуоденальними розладами (Abdominal Pain-related FGiDs).
H2a. Функцiональна диспепсш (Functional Dyspepsia).
H2b. Синдром подразненого кишечника (Irritable Bowel Syndrome).
H2c. Абдомiнальна мiгрень (Abdominal Migraine).
H2d. Дитячий функцiональний абдомiнальний бiль (Childhood Functional Abdominal Pain).
H2d1. Синдром дитячого функцiонального абдомi-нального болю (Childhood Functional Abdominal Pain Syndrome).
H3. Запор i нетримання калу (Constipation and Incontinence).
H3a. Функцiональний запор (Functional Constipation).
H3b. Нетримання калу (Non-Retentive Fecal Incontinence).
Регурптацш у немовлят (малюковi зригування) — не-вимушене вертання у ротову порожнину ïжi, яку дитина проковтнула; може супроводжуватись витаканням ïï з рота. На вщшну вiд блювоти цей процес не супроводжу-еться участю м'язiв тонкого кишечника, шлунка, страво-ходу та дафрагми.
Слiд зазначити, що закид шлункового вмiсту у страво-хщ та ротову порожнину зазвичай е нормою у немовлят.
Зpигyвання бiльше одного pазy на день зycтpiчаютьcя у б? % здоpовиx 4-мicячниx дiтей. З вiком частота зpигy-вань у деннi чаш зменшyeтьcя: у 10—12 мicяцiв вщзна-чаeтьcя тiльки у 5 % малююв. Чаcтi зpигyвання можуть бути пов'язаш з алеpгieю на бток коpов'ячого молока. Зpигyвання, що cyпpоводжyютьcя швидким наcиченням, втмовою вт rai, плачем, можуть бути наcлiдком больо-вого cиндpомy. Якщо зpигyвання збеpiгаютьcя пюля 1 pокy, тpеба виключити вади pозвиткy тpавного тpактy. Зажимка фiзичного pозвиткy, yтpyднення пpи годуванш та ковтаннi, домiшки кpовi у блювотнж маcаx та випо-pожненняx, обcтpyктивнi апное, pеактивнi заxвоpювання диxальниx шляxiв, легенева аcпipацiя e щиводом для об-етеження з метою виявлення гаcтpоезофагеальноï pеф-люкcноï xвоpоби (ГЕРХ).
Таким чином, дiагноз pегypгiтацiï у немовлят вiком вт 3 тижшв до 12 мicяцiв e пpавомipним, якщо малюк не маe втдилень у cтанi здоpов'я, зpигye 2 та бiльше pазiв на день щотягом 3 та бтьше тижнiв за вiдcyтнicтю блювоти, домь шок кpовi у блювотниx маcаx, аcпipацiï, апное, поpyшень загального стану, уфуднень пpи годyваннi та ковтанш, а також вiдcyтнicтю непpавильного положення пт чаc та/або пicля годування.
Пpиpодний пеpебiг малюковиx зpигyвань пеpедбачаe cпонтанне покpащення. Необxiдно конcyльтyвати бать-кiв cтоcовно пpогнозy та опташзувати догляд за дитиною. Рекомендyeтьcя густа 1жа, укладання дитини з пщнятим головним кшцем на 50 градушв (у положеннi на cпинi або на бощ) або на 30 градуав (у положеннi на живота) [1, 2, 4-6, 14].
Синдом py^im^ï дiагноcтyють i у малююв, i у дь тей cтаpшого вiкy. Рyмiнацiя — це постшна pегypгiтацiя нещодавно з'']дено1 1ж1, яку дитина знову пеpежовye й повтоpно ковтаe, але пpи цьому вдаутш ознаки якого-небудь явного оpганiчного ypаження. Цей cиндpом нечасто зyстpiчаeтьcя cеpед xлопчикiв-малюкiв та дiвча-ток-пiдлiткiв. Рyмiнацiя немовлят може бути настщком поpyшень cтоcyнкiв м1ж дитиною та отобами, яи за нею доглядають, зyстpiчатиcь пpи втpатi емоцшного зв'язку м1ж матip'ю та дитиною. У тфетини пiдлiткiв з cиндpомом pyмiнацiï вiдзначаютьcя пcиxологiчнi пpоблеми; pозлади xаpчовоï поведiнки. У дiтей iз pозyмовою вiдcталicтю pyrn-нацiя e щоявом cамозбyдження. Слт пам'ятати, що ■фи-валий cиндpом pyмiнацiï може ^извести до виcнаження дитини (оаэбливо немовлят) та ycкладнень (диетальний езофапт, пеpcиcтyючий кашель, аcпipацiйна пневмонiя).
Синдом pyмiнацiï у малюкiв дiагноетyють, якщо потягом 3 мюящв i бтьше вiдзначаютьcя повтоpнi cкоpочен-ня м'язiв чеpевного пpеcy, дiафpагми та язика; зpигyвання шлункового вмicтy в pотовy поpожнинy, де вiн знову пеpе-жовyeтьcя й ковтаeтьcя або вiдкашлюeтьcя; та наявнi тpи або бтьше ознак з нижченаведенж : 1) початок у вщ 3-8 мюящв; 2) вiдcyтнiеть ефекту вт заxодiв, що заcтоcовyють-cя щи гаcтpоезофагеальнiй pефлюкcнiй xвоpобi або вщ антиxолiнеpгiчниx пpепаpатiв, змiни xаpактеpy xаpчyван-ня, пpи годyваннi чеpез зонд або гаетpоетомy; 3) не cyпpо-воджyeтьcя нудотою або неcпокоeм; 4) pyмiнацiя вiдcyтня пpотягом cнy та тд чаc cпiлкyвання дитини з оточуючими.
Дiагноcтичними кpитеpiями cиндpомy pyмiнацiï у дiтей cтаpшого вiкy e: 1) pецидивyюча безболicна pегyp-
гiтацiя ïжi в pотовy поpожнинy з ïï пеpежовyванням або вигнанням, що починаeтьcя незабаpом пiеля пpийомy rai, вiдcyтня пт чаc cнy, не вiдповiдаe на cтандаpтне ль кування гастpоезофагеального pефлюкcy, cпоcтеpiгаeть-cя пpинаймнi один pаз на тиждень щотягом 2 мicяцiв; 2) вiдcyтнicть блювоти; 3) втруттсть доказiв запального, анатомiчного, метаболiчного або неоплаcтичного щоце-cy, що змiг би пояcнити ознаки заxвоpювання.
Для ефективно1 теpапiï малюкового cиндpомy py^im-ц11 необxiдно забезпечити адекватне оточуюче ееpедови-ще, зменшити медичнi втpyчання для запобiгання стpеcy та допомогти матеpi зpозyмiти ф!зичт та емоцiйнi потфе-би дитини. Рекомендyeтьcя укладати немовля з шднятим головним кшцем на 50 градушв (у положеннi на cпинi або на бощ) або на 30 градушв (у положенш на живота). Ди-тин1 пpопонyeтьcя гycта 1жа, повiльне ïï вживання. У дь тей cтаpшого в1ку та пщлггив заcтоcовyють пcиxотеpапiю, ефективнiеть якоï доcягаe 85 %. Шляком пеpеконання, пеpевиxовання та вiдволiкання пеpебyдовyeтьcя cтавлен-ня оcоби до cвого pозладy й оточуючого cеpедовища. Фаp-макотеpапiя (пpокiнетики, блокатоpи H2-гicтамiновиx pецептоpiв, iнгiбiтоpи пpотонноï помпи, тpициклiчнi ан-тидепpеcанти) малоефективна [1-4, б, ?, 14].
Синдом циклiчноï блювоти (СЦБ) зyстpiчаeтьcя в ycix вiковиx гpyпаx.
Це заxвоpювання пpоявляeтьcя cтеpеотипними по-втоpними ешзодами нудоти та блювоти, що 'фивають в1д декiлькоx годин до декiлькоx дн1в, змiнюютьcя пеpiодами повного благополуччя. Пpовокyють пpиcтyпи емоцiйне напpyження, шфекцшш чинники, ф1зичн1 пеpенаван-таження. В pодинномy анамнезi вiдзначаютьcя мiгpень, cиндpом подpазненого кишечника, заxитyвання. Пpи-ступи можуть виникати pегyляpно або cпоpадично (в1д 1 до ?0 на pk:), зазвичай вноч1 або вpанцi. Споcтеpiгаeтьcя cтеpеотипнicть пpиcтyпiв. У чвеpтi дiтей вiдзначаeтьcя пpодpомальний пеpiод, в якому д1ти вiдчyвають набли-ження блювоти. п1д чаc пpиcтyпy iнтенcивнicть блювоти найбiльша в пеpшi години. Пpактично в ycix xropHx виявляютьcя ознаки вегетативниx поpyшень: летаpгiя (патологiчний cтан, що xаpактеpизyeтьcя остабленням ycix пpоявiв життя), загальмованicть, тонл^^ь, блiдiеть шкipниx покpивiв, cлинотеча, таxiкаpдiя, головний 61ль, гiпеpтензiя, фотофо61я, фонофоб!я, запамоpочення, га-pячка, абдомiнальний бть, дiаpея. Сеpедня тpивалiеть пpиетyпy становить 24-48 годин (мiнiмально 2 години), але може ^ивата пpотягом 10 дшв i бiльше. Пpиcтyпи можуть закинува^^ cпонтанно, без лшування. Симптоми дегiдpатацiï потpебyють пpизначення iнфyзiйноï теpапiï. У пеpiодi видужання вiдзначаeтьcя пхдвищення актив-ноcтi дитини, втновлення апетиту, ноpмалiзацiя кольоpy шкipяниx покpивiв, повеpтаютьcя позитивн1 емоцiï, по-ступово вiдновлюeтьcя водно-cольовий баланc.
Викоpиетовyють таю щагностичш кpитеpiï СЦБ: 1) два або бтьше етзод!в iнтенcивноï нудоти й стш^ блювоти або тpивалоï блювоти пpотягом декiлькоx годин чи дшв; 2) повеpнення до звичайного стану здоpов'я, що тpиваe декшька тижн1в або мicяцiв.
Важливо пам'ятати, що щагноз cиндpомy циклiчноï блювоти може бути встановлений т1льки за умови виклю-чення iншоï патологй, що cyпpоводжyeтьcя блювотою.
Невролопчне обстеження необхщне для виключення глюми стовбуру мозку. Для виключення немашфестно! шфекщ! верхн1х дихальних шлямв, асоцшовано! з вес-тибулiтом, необхщно, кр1м загальноклiнiчних аналiзiв та визначення гострофазових показникiв, призначити кон-сультацiю отоларинголога. Симптоми, подiбнi до СЦБ, можуть спостерiгатись при обструктивних уропапях; це потребуе лабораторного обстеження сечi, бiохiмiчного визначення функцюнально! спроможностi нирок, ш-струментальних методов обстеження сечово! системи. Для виключення метаболiчних та ендокринних порушень, що супроводжуються блювотою (феохромоцитома, над-ниркова недостатнiсть, цукровий дiабет, дефiцит орнь тин-транскарбамтази або середньоланцюжково! ацил-КоА-дегщрогенази, пропiонова ацидемiя, порфирiя), необхщно дослщжувати рiвень електролiтiв, рН, глю-кози, молочно! кислоти, амiаку, амiнокислот, гормонiв (адренокортикотропного та антвддуретичного), а також кетоновi тта, оргашчш кислоти тощо. Для виключення гастроштестинальних причин блювоти (вади розвитку травного тракту, виразкова хвороба з пторичною об-струкцiею, гастродуоденiт, рецидивуючий панкреатит, штермггуюча непрохiднiсть тонкого кишечника, хротч-на кишкова псевдообструкцiя) необхщно провести повне обстеження: загальноклшчш аналiзи; бiохiмiчнi аналiзи кровi з визначенням рiвня бтюв та !х фракцiй, гострофазових показниюв, печiнкових проб, рiвня електроль тiв; копрограма; еластаза калу; ендоскошчш обстеження стравоходу, шлунка, кишечника з дослщженням бiоптату слизово! оболонки та аспiрату шлункового або кишко-вого вмiсту; ультразвукове обстеження; рентгенолопчне дослщження; сцинтиграфiя; рН-метрiя; електрогастро-графiя; дихальнi тести на визначення хелюэбактерюзу, надмiрного бактерiального росту в тонкому кишечнику, зовшшньосекреторно! функц! пщшлунково! залози, синдрому мальабсорбщ! тощо; !мунолопчш обстеження.
У лiкуваннi важливим е шдивщуальний пщхщ до хворого з виключенням стресових факторiв (емоцшних, фь зичних, харчових). Пацiентам з частими та тривалими приступами пропонують щоденне приймання амприп-тил1ну, шзотифену, фенобарбiталу або пропранололу. В перюда продрому, до початку нудоти, ефективним може бути сон або пероральне застосування ондасетрону або бензодiазепiнiв; для приг^чення блювотного рефлексу та седащ! використовують лоразепам. Пщ час приступу симптоми можуть бути перерван внутршньовенним вве-денням лоразепаму або шшого бензодiазепiнового препарату тривало! да у доз1, що викликае заспокшливий сон. За показаннями вводяться глюкозо-сольов! розчини та антагонiсти Н2-гiстамiнорецепторiв. Якщо лоразепам не-ефективний, призначають тривал! шфузц пропофолу або перiодичнi внутршньовенш введення хлорпромазину (по 0,5—1,0 мг/кг) i дифенiлгiдрамiну (по 0,5—1,0 мг/кг).
Ускладненням приступ1в може бути дефщит рщини та електролiтiв, пролабуюча гастропапя, пептичний езофа-г1т, гiпертензiя тощо [1—8, 13, 14].
Довол1 часто у малююв зустрiчаються кольки — рап-тов1 та вираженi приступи плачу i неспокою тривалiстю 3 години та бiльше за добу протягом 3 дшв i бтьше на тиждень.
Крик дитини може бути викликаний абдомiнальним болем або болем будь-якого 1ншого генезу; 10 % випадыв крику — наслiдок орга^чних хвороб. Причиною крику може бути бшь, викликаний запальними явищами кишечника у зв'язку з незасвоенням бтюв коров'ячого молока. Зазвичай кольки вперше з'являються на 3-4-му тижш життя дитини, максимально проявляються у вщ1 6-8 тижн1в, поступово зникають до 4-5 (7-8 — у недоно-шених немовлят) м1сяц1в. Приступи малюкових кольок починаються та закшчуються раптово, частiше у вечiрнi години. Дитина голосно i пронизливо кричить; може вщ-значатися почервонiння обличчя або блщсть носо-губ-ного трикутника; жив1т напружений; ноги пщтягнуп до живота i можуть миттево випрямлятися, стопи часто хо-лодн1 на дотик; руки притиснут! до тулуба. 1нод1 приступ закiнчуеться ттьки шсля виснаження дитини або п1сля дефекац!. У перiод м1ж приступами дитина споюйна, нормально збiльшуеться маса И тта, в не! добрий апетит.
Малюжот колью дагностують у немовлят до чоти-рьохм1сячного в1ку при приступах драпвливоста, неспокою або крику, яю починаються i припиняються раптово, без очевидно! причини; тривають 3 години та бiльше за добу; з'являються не менше 3 дшв на тиждень протягом хоча б 1 тижня; не супроводжуються порушеннями розвитку. Дiагноз малюкових кольок можна встановлюва-ти за вщсутшстю ознак ураження центрально! нервово! системи, порушень ф1зичного та психомоторного розвитку, а також вщхилень, дагностованих при об'ективному обстеженнi. Якщо е пщозра на непереносимiсть бтка коров'ячого молока, треба тимчасово перевести дитину на сум1ш гiдролiзату бтка; при пщозр1 на езофагiт — призначити шпбггори шлунково! секрецй. Ефект вщ цих заходов повинен спостертатися протягом 48 годин.
Немовля з кольками треба заспокоювати будь-яким безпечним способом: ритмiчне заколихування; по!здка в автомобiлi (мае також дагностичне значення). Важливо заспоко!ти батьюв, пояснивши !м, що кольки зустрiча-ються у бтьшоста немовлят, не е загрозою для життя i най-ближчим часом повинн1 минути. п1сля годування необ-х!дно тримати дитину в нахиленому положеннi (пщ кутом 45 градуав, животиком вниз) протягом 10-15 хвилин, для вщходження пов1тря, заковтнутого пщ час годування. М1ж годуваннями i п!д час приступу кольок малюка викладають на живи. Якщо в генезi кольки провщну роль вщграе метеоризм або порушення перистальтики за рахунок незрь лост1 iннервацi! кишечника, то доцтьно використовувати фiтопрепарати з впропнною i м'якою спазмолiтичною дiею. За вщсутшстю позитивного ефекту при кольках 1нод1 призначаються проюнетики i спазмолгтичш препарати, а для зняття гостроти болю в момент кольки можна застосо-вувати газовщвщну трубку або ктзму [1, 2, 4, 6, 9, 12, 14] .
До функцюнальних розладiв дефекащ! у дтей на-лежить функцiональна диарея — безболюна дефекацiя 3 i бтьше разiв на добу значною ыльюстю неоформлених випорожнень протягом 4 i бiльше тижн1в, з дебютом у пе-р1од1 новонародженостi або в дошкшьш роки. При цьому в дитини вщсутш скарги, не спостеркаеться вщхилень у здоров'!, вщзначаеться нормальний розвиток при адекватному калораж Симптоми зазвичай зникають у школьному в1ц1.
При фуждюнальних розладах дефекащ! необхщно з'ясувати, чи переносив малюк нещодавно кишковi ш-фекцй, чи отримував послаблююч засоби або антибакте-рiальнi препарати, чи змшювалась щета. Вивчення щети мае значения для виявлення перекорму; харчово! алергй; надмiрного вживання союв, продуктiв з сорбiтолом, вуг-леводисто! iжi при зменшеннi кiлькостi жиру.
Дiагностичними критериями фуикцiонально'i даре! можна вважати: 1) безболiсну дефекацiю, не менше 3 разiв на добу, значною кшькютю неоформлених випорожнень; 2) ознаки тривають понад 4 тижш; 3) початок симптомiв вщзначаеться у вщ 6—36 мiсяцiв життя; 4) збтьшення частоти випорожнень спостерiгаеться пщ час неспання; 5) вiдсутнi вщхилення у здоров'! та розвитку при адекватному калоражъ
Для нормалiзацii розладiв дуже важливо заспоко!ти батьюв i не допускати обмеження харчування, тому що може виникнути енергетична недостатнiсть. Ведення харчового щоденника допомагае виявити продукта, як! провокують прояви функционально! дiаре!. Усунення вс1х провокуючих факторiв, нормалiзацiя психоемоцiйного стану в родит сприяе спонтанному зникненню функционально! даре!. Невисокий рiвень доказовосп мають реко-мендащ! стосовно використання пробiотикiв та сорбентiв [1, 2, 4-6, 14].
У дтей перших мюящв життя може траплятись малю-кова дисхезгя — напруження, пронизливий крик, почер-вонiния шири обличчя за 10-20 хвилин до вщходження м'яких або рщких випорожнень. Ц симптоми зазвичай зникають спонтанно тсля дек1лькох тижиiв. До малюко-во! дисхезй призводить неспроможнiсть дитини скоорди-нувати тдвищення внутрiшньочеревного тиску з посла-бленням м'язiв тазового дна.
Якщо у дитини першого пiврiччя життя спостерта-еться напруження та крик протягом принаймш 10 хвилин перед звичайними випорожненнями i вiдсутнi iншi проблеми зi здоров'ям, доречно дагностувати малюко-ву дисхезш. Дiагностицi допомагае вивчення анамнезу, з'ясування щети, фiзикальне обстеження з пальцевим ректальним доолхаженням (для виключення аноректаль-них аномалiй), оцiнка фiзичного розвитку.
Важливо запевнити батьюв, що протягом декшькох тижиiв дитина навчиться координувати розслаблення м'язiв тазового дна та шдвищення внутрiшньочеревного тиску. При цьому треба виключити ректальну сгимуляц1ю та послаблюют засоби [1, 2, 6, 14].
Функцюнальний запор (ФЗ) е одтею з найпошире-нiших патологш шлунково-кишкового тракту в дтей. Причиною 3-5 % амбулаторних звернень до педатра та 25 % консультацш дитячого гастроентеролога е запор. Функцюнальний характер мають 95 % запорiв. ФЗ — патология дтей будь-якого вiку, пов'язана з порушенням функц^ кишечника, що проявляеться збтьшенням ш-тервалiв м1ж дефекациями (порiвняно з iидивiдуальною нормою) або систематичним недостатнiм випорожнен-ням кишечника i в основi яко! немае оргашчних ушко-джень. У 40 % випадюв симптоми ФЗ з'являються на пер-шому роцi життя.
Болюча дефекащя, що спонукае дитину уникати цьо-го акту, вважаеться основною причиною, що призводить
до ФЗ. Початок симптомiв, зазвичай, припадае на один з трьох перiодiв: 1) переход з грудного вигодовування на штучне або введення твердого прикорму; 2) шд час при-дбання гiгiенiчних навичок, коли малюки намагаються керувати дефекащею i вщчувають бiль; 3) у дошкольному та школьному вiцi, коли дти уникають дефекащ! пщ час перебування в садочку або в школ! 1ншими причинами ФЗ можуть бути: кшькюний недокорм; нестача у рацют харчових волокон; надмiрне вживання жирiв, бтюв або протертих страв; недостатне вживання рщини; порушен-ня режиму харчування; соцiальна дезадаптацiя; рефлек-торний вплив при ураженнях шших органiв; перинаталь-нi ураження ЦНС; функцюнальна незрiлiсть нервово! системи; перенесет кишковi iнфекцii, що призводять до порушень в iнтрамуральних ганглиях; глистовi швазй; хар-чова алерпя. В основi патогенезу ФЗ лежать розлади мо-торно! функци товсто! кишки, що виникають внаслщок дискоординащ! Г! тотчних та пропульсивних скорочень, порушення м'язового тонусу кишки, а також змши збуд-ливостi вегетативно! нервово! системи.
Симптоми ФЗ у дней досить рiзноманiтнi та значною мiрою залежать вщ характеру патологiчних сташв, що стали причиною запору. Частота дефекацш також може бути рiзною: вщ одного разу у два-три дш до одного разу на тиждень i рщше. У деяких хворих самостiйнi випорож-нення вщсутш. У частини дтей випорожнення щодент, але акт дефекащ! утруднений, або е калька дефекацiй на день малими порциями калу, без вщчуття випорожнення кишечника. Супутнiми симптомами, що зникають тсля дефекащ!, можуть бути: дралвлив^ь, зниження апетиту або швидке насичення. Прогресивне накопичення фе-кальних мас у прямiй кишцi може призводити до дистот! м'язiв тазового дна та анального сфiнктера, що проявляеться нетриманням кала. Цей симптом спостеркаеться у 84 % дней iз ФЗ. У дтей i пiдлiткiв зустрiчаеться нетри-мання калу, не пов'язане з затримкою дефекащ! (Н3Ь за Римськими критерiями), що щагностують у дтей, старших за 4 роки, при повторних випорожненнях у мiсцях, що не вщповщають соцiальному контексту, протягом 2 мюящв i бтьше. При тривалому ФЗ вщзначаеться поси-лення вегетативних дисфуикцiй, розвиток шохондрич-них, депресивних сташв, дисбюз кишечника, гшовтамь ноз, зниження Омунтету, алерпчт прояви, травматизащя слизово! оболонки прямо! кишки при дефекащ! (трщини анального каналу), а також розвиток реактивного запа-лення (проктит, проктосигмо!дит).
ФЗ дагностують за наявноста у дтей до 4-лггаього вшу не менше 2 Оз таких ознак (протягом 1 мюяця у дтей мо-лодшого вшу, протягом 2 мюящв — у дтей старшого вшу): 1) не бтьше 2 дефекацш за тиждень; 2) неутримання калу тсля придбання дитиною гтетчних навичок (1 раз на тиждень О бтьше); 3) ознаки затримки дефекацй в анамнезу 4) ознаки болючих дефекацш або наявнють твердих випорожнень; 5) наявнють велико! кшькоста фекальних мас у прямш кишщ 6) вказОвки на випорожнення каловими масами великого щаметра в анамнез! ФЗ можна щагнос-тувати на щдставО анамнезу (термш першого втходження меконш, час початку скарг, особливост випорожнень, наявнють супуттх ознак, вказОвки на стримування ди-тиною дефекацОй, наявнОсть неврологОчних порушень та
проблем з боку сечово! системи), а також об'ективного обстеження (виявлення накопичення фекальних мас при пальпацИ черева, зовнiшне обстеження перiанальноi д1-лянки для виключення спинального дизрафiзму, паль-цеве ректальне обстеження для виявлення накопичення фекальних мас та визначення анального рефлексу).
Для виключення орган1чно! патологи при втрап маси тта, гiпертермi!, гепатоспленомегалИ, появ1 кров1 у випо-рожненнях, змiнах у ктычному та бюх1мчному аналiзах необидно провести повне обстеження. окр1м загаль-но-кл1н1чних аналiзiв, проводять бiохiмiчне обстеження кров1 (бтки, !х фракщ!, гострофазовi показники, елек-трол1ти, печiнковi проби); копролопчне дослщження; диагностику глистово! швазщ аналiз калу на дисбактерiоз; дихальш тести на визначення надмiрного бактерiального росту в кишечнику та на мальабсорбцш; дiагностику гь потиреозу (ТТГ, Т3, Т4). п1сля ректального пальцевого обстеження проводять ректороманоскопiю, колоноскошю з г1столог1чною оц1нкою бiоптату; рентгенолопчш обстеження (для виключення структурних аномалiй); радюло-г1чн1 методи дослщження транзиторно! та евакуаторно! ф1нкщ! кишки. У деяких випадках для виключення орга-н1чно! патолог!! застосовують ультразвукове дослщження з попереднiм заповненням товсто! кишки розчином крох-малю або ендоректальну сонографiю. Для виключення проблем з1 спинним мозком, кр1м невролопчного обстеження, призначають МРТ-дослiдження; для диагностики псевдообструкщ! кишечника (що проявляеться запором, здуттям черева, блювотою), пов'язано! з патологiею нервово! системи або мюпапею, додатково використовують фонометричн методи (електромiографiя, балонометрiя, сфiнктерометрiя).
Безперечно, чим рашше дiагностують функцюналь-ний запор, тим ефектившше лiкування. Першим кроком у терапй повинно бути роз'яснення проблеми в родин1: батьки повинш знати, що ФЗ — не загрозливий стан 1 з часом зникае; що навчання ппен1чних навичок не повинно мати примусовий характер; що позитивний результат треба заохочувати. Для того щоб дитина змогла контролювати випорожнення, дефекац1я повинна бути безбол1сною. Цьому сприяе: розм'якшення калових мас за допомогою вживання проносних засоб1в (лактулоза, пол1етиленгл1коль, м1неральн1 масла, молочко магнезй); рухливий режим з ф1зичними вправами; корекщя харчу-вання (рекомендуеться збтьшення юлькоста р1дини, кис-ломолочн1 продукта, чорний хл1б з вис1вками, овоч1, не-кисл1 сорти ягщ та фрукпв, рослинна ол1я, в1всяна каша, сухофрукти; доречно виключення з рацюну бульйон1в, протерто! !ж1, рисово! та манно! каш, кисел1в, компот1в 1з груш та чорниц1, м1цного чаю, кави, айви, гранату). Лише при неефективност1 зазначених заход1в у терашю ФЗ можуть бути включен! нетривалим курсом окрем1 проносн1 засоби, що викликають х1м1чне подразнення рецептор1в слизово! оболонки кишечника (кор1нь ревеню, кора жостеру, лист сени, кафюл, регулакс) або очисн1 кл1зми [1, 2, 4-6, 10, 14].
Аерофапя — вщчуття розпирання в ешгастри, що ви-никае внаслщок надм1рного заковтування пов1тря й змен-шуеться п1сля вщрижки пов1трям. Серед д1тей в1ком 4-18 роюв, яю звертаються у гастроентеролог1чн1 вщдтення,
аерофапя д1агностуеться в 1,3 %. Аерофапя виявляеться у 8,8 % дтей i3 розумовими розладами. Надм1рне заковтування повпря не обов'язково пов'язане з прийомом !ш.
Д1агноз аерофат в1рогщний за наявност1 принаймн1 двох 1з наведених критерйв, що спостер1гаються хоча б 1 раз на тиждень протягом двох м1сяц1в: 1) об'ективно пщ-тверджене л1карем заковтування повпря; 2) здуття черева за рахунок накопичення пов1тря в просвт кишечника; 3) повторювана вщрижка та/або пщвищене видлення га-з1в з кишечника. Пщвищене заковтування повпря може бути обумовлене неспокоем дитини (гшервентиляцшний синдром) i може спровокувати приступ астми. 1нод1 при аерофап! вщзначаються симптоми ураження серцево-су-динно! системи (бть у длянц1 серця, перебо!, серцебиття, задишка, вщчуття нестач1 повпря), що потребуе кардю-лог1чного обстеження. Зважаючи на здуття черева, аеро-фаг1ю 1нколи приймають за розлади моторики (хрон1чна кишкова псевдообструкц1я) або синдром мальабсорбщ!. Дихальш воднев1 тести, D-ксилозний тест можуть бути використаш для виключення синдрому мальабсорбцй та синдрому надшрного бактер1ального росту в кишечнику. В плаш обстеження застосовують ультразвукове досль дження. В окремих випадках використовують рентгено-лог1чну диагностику та ф1броезофагогастродуоденоскошю (ФЕГДС).
Терапевтичними заходами передбачено роз'яснення проблеми батькам та дитиш; виключення стресових фак-тор1в; психотерашю. Досить корисними можуть вияви-тися вщмова в1д льодяниюв, жувально! гумки i газованих напо!в, повтьний прийом !ж1 маленькими порц1ями. Частина дней потребуе псиматрично! допомоги та седа-тивно! тераш! [1—4, 6, 14].
Поширешсть функцюнально! диспепс!! (ФД) серед дней та пщлиюв у р1зних кра!нах коливаеться вщ 3,5 до 27 %. ФД — це постшний або рецидивуючий бть або дискомфорт (вщчуття розпирання, швидкого насичення, пе-реповнення шлунка, печй в еп1гастр1!, нудоти) у верхнш частин1 живота, не пов'язаний з дефекащею, за вщсут-носп запальних, анатом1чних, метабол1чних або неоплас-тичних зм1н. Симптоми ФД можуть з'являтися шсля перенесено! в1русно! шфекщ!, психолог1чних навантажень. У д1тей 1з ФД виявляли порушення м1оелектрично! ак-тивност1 шлунка, затримку евакуацй шлункового вм1сту, зм1ни антредуоденально! моторики, зменшення розтягу-вання шлунка п1сля приймання ж, прискорену евакуа-ц1ю шлункового вм1сту поеднано з затримкою кишкового транзиту.
Якщо пост1йний або рецидивуючий бть (дискомфорт) у верхнш частит черева, який не зменшуеться п1сля дефе-кацц та не пов'язаний з1 зм1ною частоти i характеру ви-порожнень, спостер1гаеться принаймн1 1 раз на тиждень протягом 2 мюящв i при цьому вщсутш ознаки запального, метабол1чного або неопластичного процесу, а також ана-том1чн1 змши, яю змогли б пояснити виявлеш симптоми ФД, д1агноз функц1онально! диспепсй е коректним.
При цьому вщчуття печй в еп1гастр1! слщ вщр1зняти в1д печй за грудиною. Якщо переважають (або виникае часть ше, н1ж 1 раз на тиждень) печ1я та вщрижка кислим, треба виключити рефлюкс-езофаг1т. Експерти скасували необ-хщшсть обов'язкового застосування ФЕГДС для встанов-
лення диагнозу функционально! диспепсй, зважаючи на те, що у дтей iMOBipmcTb виявлення змiн слизово'1 оболонки шлунка, вiдповiдальних за диспептичнi ознаки, набагато нижча, н1ж у дорослих. ФЕГДС обов'язкова за наявност дисфат, а також якщо симптоми диспепсй збертаються пiд час або пiсля заюнчення терапй антисекреторними препаратами та за необхщноста шдтвердження Helicobacter pylori-асоцшованих захворювань. Заслуговуе на увагу той факт, що помiрнi запальнi змiни слизово'1 оболонки, з'ясоваш при бюпсй, не виключають диагноз ФД, тому що ФГ1Р можуть з'являтись пiсля гострого запального захво-рювання. Ознаки, що потребують диференщально! диагностики ФД з шшими захворюваннями: постiйний бть у правому верхньому або правому нижньому квадрантi черева; бть, який змушуе дитину прокидатися вночi; дисфапя; артрит; персистуюча блювота; периректальнi захворювання; кров у випорожненнях або блювотних ма-сах; нез'ясована втрата маси тта; нiчна диарея; затримка зросту; наявшсть у родинному анамнезi запальних захворювань кишечника, цел1акй, виразково'1 хвороби; затримка статевого розвитку; нез'ясована гарячка.
Лiкування ФД передбачае психолопчну корекцiю, ор-ганiзацiю режиму, дотримання принципiв рацiонального харчування, обмеження стресових ситуацiй та упорядку-вання фiзичних навантажень. У дiетi пропонуеться ви-ключення харчових продуктiв, що можуть викликати або пiдсилювати ознаки функцюнально! диспепсй (кофе'1н, екстрактивнi речовини, копчеш та гострi продукти, пряш, смаженi та жирнi страви, консерванти та барвники, газо-ванi напо'1). Рекомендована вудмова вуд застосування не-стеро'1дних протизапальних засобiв. У частини дней вико-ристовують седативнi засоби, що мОстять стандартизованi рослиннi екстракти валерiани, м'яти перцево'1 i мелюи. Дi-тям з переважанням больового синдрому рекомендуеть-ся призначати антисекреторнi препарати (блокатори H2-гiстамiнових рецепторiв або шпбггори протонно'1 помпи), тод як за наявносп ознак дискомфорту варто призначати прокшетики. Однак Комiтет експерпв визнае, що ефек-тивнють використання вс1х цих терапевтичних методiв не була шдтверджена рандомiзованими контрольованими дослщженнями [1—4, 6—8, 10, 14, 15].
Синдром подразненого кишечника (СПК) дагносту-еться в 0,2 % дней i виявляеться в гастроiнтестинальнiй патологи у 22—45 % дтей вюэм 4—18 роив. СПК — функ-цiональнi кишков! розлади, що проявляються абдомшаль-ним болем та порушенням дефекацй. У формуванш цього синдрому головну роль вщграють генетично обумовлеш особливост нервово-вегетативних реакцш, неефективш адаптацшш мехашзми, вюцеральна гшерчутливють, дис-координаця моторики прямо'1 кишки. Пудвищена чутли-вють рецепторОв станки кишки до розтягування може бути обумовлена перенесеними шфекцшними або запальними процесами, травмами кишечника, алерпчними реакць ями. Моторика i чутливють рецепторного апарату кишечника порушуються при незбалансованому i нерацю-нальному харчуванш, гельмштозах, стресових ситуацях. Д!я стресового чинника призводить до викиду нейроме-даторов (катехоламшв, кортикостеро'1д1в, серотошну та ш.), що змшюють кишкову моторику. Розлад регуляцй м1ж центральною i автономною ентеральною нервовою
системами викликае пудвищене сприйняття нервових м-пульсш, порушення секрецй та моторики. У дней з СПК вОдзначаеться змОна частоти випорожнень (4 О бОльше ра-з!в на день або 2 та менше раз!в на тиждень); !х характеру (тверд! або ртю); порушення дефекацй (напруження, Омперативн позиви, вщчуття неповного випорожнення кишечника); домОшки слизу у випорожненнях; здуття черева. ДОти, якО мають цей синдром, часто виявляють три-вожшсть, депресш, а також пред'являють багато скарг со-матичного характеру (головний бОль, стомлюванОсть, бОль у длянц серця, утруднення вдиху, вудчуття клубка при ковтанш, нудота, вудчуття швидкого насичення, перепо-внення у верхшй частин живота, втрижка, вудчуття трем-тшня, порушення сечовидтення, шш! ознаки астенове-гетативного синдрому), як! не вщповщають задовтьному ф!зичному стану. За характером випорожнень видляють 4 клшчних вар!анти: СПК !з запором; СПК з дареею; СПК Оз змОшаним синдромом; СПК альтернуючий (коли запор та дарея змшюють один одного, або коли СПК неможливо зарахувати до жодного з вищенаведених варОантОв).
ДОагноз СПК встановлюють на пОдставО наявностО у дитини дискомфорту або болю у череву що тривають принаймнО 1 раз на тиждень протягом 2 мОсяцОв та бОльше, яю поеднуються з 2 або 3 такими ознаками: а) змен-шення пюля дефекацй; б) початок симптом!в пов'язаний зО змОною частоти випорожнень; в) початок симптомОв пов'язаний з! змОною характеру випорожнень. При цьому в пащента не повинно бути ознак запальних, метабол!ч-них або неопластичних процесОв та анатомОчних пору-шень, що пояснюють наявшсть симптсмв. До ознак, яю потребують диференцОально! дОагностики СПК з Оншими захворюваннями, належать: постОйний бОль у правому верхньому або правому нижньому квадрант! черева; бть, який змушуе дитину просинатися вночу дисфапя; артрит; персистуюча блювота; периректальш захворювання; кров у випорожненнях або блювотних масах; нез'ясована втра-та маси тОла; нОчна дОарея; затримка фОзичного розвитку; наявнють у родинному анамнез! запальних захворювань кишечника, цешакц, виразково! хвороби; затримка статевого розвитку; нез'ясована гарячка. У цих випадках необ-хщно провести повне обстеження.
Роз'яснения проблеми пащентам та !х батькам мае окреме терапевтичне значення. Необхщно нормал!зувати режим дня (достатнш сон та в!дпочинок, ф!зичне наван-таження, обмеження стресових ситуацш). Пропонуеться д!ета, адекватна клшчним проявам: при запорах реко-мендуються збтьшення юлькоста р!дини, кисломолочн продукти, чорний хл!б з вишвками, овочу некисл! сорти япд та фрукпв, рослинна ол!я, в!всяна каша, сухофрук-ти; при даре! виключаються або обмежуються продукти, яю дитина не переносить (з фруктозою, лактозою), продукти, багат на кликовину; при вск вар!антах СПК ви-ключаються екстрактивнО речовини, копченО та гострО продукти, прянО, смаженО та жирнО страви, консерванти та барвники, газоваш напо!. У багатьох випадках позитив-ний ефект мае психотерапОя. ДеякО пацОенти потребують призначення седативно! терапй. Оцшюючи клшчт прояви СПК, лОкар повинен визначити необхОднОсть призна-чення медикаментозно! терапй: лоперамт (0,2 мг/10 кг маси 2-3 рази на добу до 2 тижшв) — при даре!; ентеро-
cоpбенти (cиметикон — 1—2 чaйнi ложки 3—5 p/добy) — пpи метеоpизмi; cпaзмолiтичнi зacоби (мебевеpин дiтям вщ 6 pокiв — 2,5 мг/кг нa до6у 2 paзи m день зa 20 xß до mi, пaпaвеpин — 0,005—0,060 г 2 paзи нa до6у, дpотaве-pин — 40—200 мг/до6у в 2—4 ^ийоми) — пpи 6ольовому cиидpомi; пpепapaти лaктyлози (4—7 p. — по 5 мл 2 p/добy, толя 7 pокiв — по 5 мл 3 p/добy), пpокiнетики — пpи зa-ropax; пpобiотики тa пpебiотики, бaктеpiофaги — щи диcбiозi кишечникa [1, 2, 4, 6—8, 10, 14, 15].
Фyнкцiонaльний aбдомiнaльний бiль (ФAБ) — ет-зодичний aбо безпеpеpвний aбдомiнaльний бiль, що cпоcтеpiгaeтьcя пpинaймнi 1 paз нa тиждень пpотягом 2 мюящв i бiльше, зa вiдcyтноcтi cимптомiв iншиx ФПР тa озтк зaпaльниx i неоплacтичниx пpоцеciв, метaболiчниx i aнaтомiчниx поpyшень.
Пошиpенicть ФAБ y 4—18-piчниx пaцieнтiв, якi звеp-тaютьcя y гacтpоентеpологiчнi клiнiки, доcягae 7,5 %.
Дiaгноcтyють ФAБ, коли y дитини вiдзнaчaeтьcя ет-зодичний aбо безпеpеpвний aбдомiнaльний бiль (пpинaй-мнi 1 paз нa тиждень щотягом xочa б 2 мюящв); недост^т-нi кpитеpiï для iншого ФПР; вiдcyтнi ознaки зaпaльниx i неоплacтичниx пpоцеciв, метaболiчниx тa aнaтомiчниx поpyшень [2, 4, 6, 10, 14, 15].
Синдом фyикцiонaльного aбдомiнaльного болю (СФAБ) — епiзодичний aбо безпеpеpвний aбдомiнaльний бiль, що cпоcтеpiгaeтьcя пpинaймнi 1 paз нa тиждень що-тягом 2 мicяцiв i бтьше, тpивae 25 % чacy, cyпpоводжy-eтьcя незнaчним обмеженням a^^mcri дитини тa/aбо деякими cомaтичними cимптомaми (головний бiль, болi в кiнцiвкax, поpyшения cнy). Слщ зayвaжити, що оз^ки тpивожиоcтi, депpеciï y дтей iз СФAБ подiбнi до rax, яю cпоcтеpiгaютьcя y пaцieнтiв з жн^омом подpaзненого кишечникa тa фyнкцiонaльноï диcпепciï. Ha вiдмiнy вщ дтей з СПК y пaцieнтiв iз СФAБ вicцеpaльнa гiпеpчyт-ливicть щямо1 кишки не виявлялacь. Aле це не виклю-чae можливоcтi нaявноcтi вicцеpaльноï гiпеpчyтливоcтi бiльш пpокcимaльниx вщдшв тpaвного кaнaлy. В плaн обстеження дiтей iз СФAБ, окpiм зaгaльноклiнiчниx ara-лiзiв, включaють: бiоxiмiчнi доcлiдження (бiлки, ïx фpaк-цп, С-pеaктивний пpотеïи, печiнковi тa ниpковi щоби); бaктеpiологiчне обcтежения кaлy тa течц виявлення гель-мiнтозiв; водневi д^^ьш теcти для виключення мaльaб-cоpбцiï.
Вaжливо доcлiдити пcиxоcоцiaльнi фaктоpи, що rap^ яють виникненню болю. Бaтькaм тa дитинi необxiдно по-яетити меxaнiзм yтвоpения болю, яким чином взaeмодi-ють мозок тa кишечник i яку pоль пpи цьому вiдiгpaють
Хоменко В.Е.
Национальный медицинский университет имени A.A. Богомольца, г. Киев
ФУНКЦИОНАЛЬНЫЕ ГАСТРОИНТЕСТИНАЛЬНЫЕ РАССТРОЙСТВА У ДЕТЕЙ (В СООТВЕТСТВИИ С РИМСКИМИ КРИТЕРИЯМИ, 2006)
Резюме. В статье изложены современные представления (в соответствии с Римскими критериями III) об этиопато-генезе, клинике, диагностике и терапии функциональных гастроинтестинальных расстройств у детей.
Ключевые слова: функциональные гастроинтестиналь-ные расстройства, дети, Римские критерии III.
психосощальт фактори. Деяким дтям, KpiM корекцй по-вед1нки, призначають антидепресанти, циталопрам [1, 2, 4-6, 10, 11, 14, 15].
Сучасний погляд на проблему функцiональних га-строiнтестинальних розлад1в у дтей допомагае професш-но дагностувати порушення, пов'язаш з травним каналом у дней, та диференцiювати функцiональнi захворювання з оргатчними; дозволяе виключити зайвi лабораторно-iнструментальнi та медикаментознi втручання; сприяе адекватному лiкуванню та запобiганню прогресування i хрошзацй патолог!!.
Список лператури
1. Мжнародна статистична класифжащя хвороб та спорВне-них проблем охорони здоров 'я, 10-й перегляд. — Всесвтня оргатза-цЯ охорони здоров 'я, 1998. — 685с.
2. ШРимський консенсус (Римсьт критерй) 2005щодо функцю-нальних захворювань оргатв травлення.
3. Майданник В.Г. Римсьт критерй III (2006) дiагностики функцюнальних гастроштестинальних розладiв у дтей // Педiа-тры, акушерство та гжкологы. — 2007. — № 3. — С. 5-13.
4. Бельмер С.В, Гасилина Т.В, Хавкин А.И., Эйберман А.С. Функциональные нарушения органов пищеварения у детей. — М., 2005. — С. 36.
5. Бердникова Е.К., Кешишян Е.С. (Функциональные нарушения желудочно-кишечного тракта у детей раннего возраста // Consilium Medicum. Педиатрия. — 2007. — № 9(1). — С. 13-17.
6. Бордий Т. Римские критерии III, 2006// З турботою про ди-тину. — 2010. — № 7-9. — С. 26-29, 28-31, 30-33.
7. Гастроэнтерология детского возраста / Под ред. С.В. Бель-мера, А.И. Хавкина. — М.: ИДМедпрактика-М, 2003. — 360с.
8. Детская гастроэнтерология / Под ред. С.В. Бельмера, А.И. Хавкина. — М., 2001.
9. Захарова И.Н., Сугян Н.Г. Кишечные младенческие колики и их коррекция // Consilium Medicum Ukraina. — 2008. — № 7. — С. 38-41.
10. Левко М. Функциональные заболевания пищеварительного тракта у детей // З турботою про дитину. — 2009. — № 4. — С. 26-29.
11. Biggs W.S., Dery W.H. Evaluation and Treatment ofConstipation in Infants and Children // Am. Fam. Physician. — 2006. — № 73. — P. 469-482.
12. Cohen-Silver J., Ratnapalan S. Management of infantile colic: a review//Clin. Pediatr. (Phila). — 2009. — №48(1). — P. 14-17.
13. Chelimsky T.C., Chelimsky G.G. Autonomic abnormalities in cyclic vomiting syndrome // J. Pediatr. Gastroenterol. Nutr. — 2007. — № 44(3). — P. 326-330.
14. Drossman D.A. The junctional gastrointestinal disorders and the Rome III process //Gastroenterology. — 2006. — № 130(5). — P. 13771390.
15. Hyams J.S. Irritable bowel syndrome, functional dyspepsia, and functional abdominal pain syndrome // Adolesc. Med. Clin. — 2004. — № 15. — P. 1-15.
Отримано 09.09.11 □
Khomenko V.Ye.
National Medical University named after O.O. Bogomolets, Kyiv, Ukraine
FUNCTIONAL GASTROINTESTINAL DISORDERS IN CHILDREN (ACCORDING TO ROME CRITERIA 2006)
Summary. The article deals with contemporary ideas about ethiopathogenesis, clinical manifestations, diagnostic and treatment of childhood functional gastrointestinal disorders (according to Rome III criteria).
Key words: functional gastrointestinal disorders, children, Rome III criteria.
