CC BY
44
1382 гг. / А. Л. Пономарев // Причерноморье в средние века: Труд. ист. ф-та МГУ. — Вып. 4. — М.; СПб: Алетейя, 2000. — С. 317—443. 8. Типаков В. А. Консульство Чембало во второй половине ХУ века: административное управление / В. А. Типаков // Херсонесский сборник. — Вып. 10. — Севастополь, 1999. — С. 78—81. 9. Устав для генуэзских колоний в Черном море, изданный в Генуе в 1449 году // Записки Одесского общества истории и древностей. — Т. 5. — Одесса, 1863. — С. 632-836.
УДК 340.12 : 342
А. Дутко
Львiвський державний ушверситет внутршшх справ
ФУНКЦИОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЮРИДИЧНИХ КОНСТРУКЦ1Й
©Дутко А., 2014
Наводяться ознаки юридичних конструкцш. Аналiзуються функцп, яю властивi юридичним конструкщям: конструктивно-прагматична та нормоутворювальна. На n^CTaBi змктовно! та функщонально! характеристики юридичних конструкцш як зaсобiв законотворчо! техшки визначаеться !х поняття.
Ключовi слова: юридична конструкцiя, зaсiб законотворчо! техшки, моделювання.
A. Dutko
FUNCTIONAL CHARACTERISTIC OF LEGAL CONSTRUCTION
The author signs of are legal construction. Analyzed the functions that characterized the legal construction: constructive and pragmatic and rule-proclaiming. Based on the content and functional characteristics of legal construction as a means of legislative technique is determined by their concept.
Key words: legal construction, the means of legislative technique, modeling.
А. Дутко
ФУНКЦИОНАЛЬНАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ЮРИДИЧЕСКИХ КОНСТРУКЦИЙ
Приводятся признаки юридических конструкций. Анализируются функции, которые свойственны юридическим конструкциям: конструктивно-прагматическая и нормообразующая. На основании содержательной и функциональной характеристики юридических конструкций как средств законотворческой техники определяется их понятие.
Ключевые слова: юридическая конструкция, средство законотворческой техники, моделирование.
Постановка проблеми. Юридичш конструкцп - це один i3 найскладшших 3aco6iB законотворчо! техшки, сутшсть якого е недостатньо науково дослвджена. Сфера правового регулювання постшно розширюеться, але саме завдяки юридичним конструкщям можна чггко та економно впорядкувати суспшьш ввдносини у правовш площиш. Конструкцп полегшують також сприйняття та вивчення явищ правово! дiйсностi, узагальнюють багатоманiтнiсть окремих випадкiв юридично! практики.
Галузевому законодавству вiдомi найрiзноманiтнiшi конструкцп, яю вивчаються галузевими юридичними науками, з огляду на свш предмет дослвдження. Поза тим, завданням загально! теорп
158
права е формулювання загального поняття юридичних конструкцш, на основi чого галузевi юридичнi науки могли б створювати сво! галузевi конструкцп.
Мета дослщження - розкрити ознаки та функцй юридичних конструкцiй як засобiв законотворчо! техшки.
Стан дослiдження. Окремi питання юридичних конструкцiй дослiджувались як в загально-теоретичному аспектi (С. Алексеевим, В. Бабаевим, В. Барановим, В. Горшеньовим, А. Деревшним, Ж. Дзейко, Т. Доценко, Р. Iерiнгом, Ш. Калабековим, Т. Кашанiною, Д. Керiмовим, М. Коркуновим, Р. Лукичем, Л. Луць, Ю. Мареевим, А. Нашиц, М. Тарасовим, В. Чевичеловим, О. Черданцевим та iн.), так i з позицiй галузевих юридичних наук (I. Бабшим, I. Баталовою, Д. Винницьким, Л. Воеводiним, Р. Гаврилюк, В. 1вановою, А. 1ванчиним, В. Кудрявцевим, Л. Круглiковим, П. Люблшським, К. Паньком, В. Пiляевою та ш.). Проте однакового розумiння поняття, ознак та функцш юридичних конструкцш немае.
Виклад основних положень. Юридичним конструкцiям притаманнi певнi ознаки, яю характеризують !хн1 особливостi як засоби законотворчо! техшки. По-перше, вони е ввдображенням структури певних однорiдних правових явищ, якi потребують законодавчо! регламентаци. Насамперед потрiбно зазначити, що коло таких явищ окреслюеться, як правило, самим законодавцем. Зокрема, ст. 92 Конституцл Укра!ни визначае та закршлюе питання, що належать до предмета регулювання виключно законами.
По-друге, юридичт конструкцп е iдеальними моделями структури правових явищ, яю: 1) як вдеальт моделi iснують у виглядi певно! системи термiнопонять; 2) е моделями саме структури правових явищ, а не моделями !х ознак, властивостей, функцш; 3) е системами термiнопонять, елементи яких визначаються елементами правових явищ, яю вони ввдображають; 4) е абстрактно-узагальнювальними моделями, яю можуть застосовуватися законодавцем для регламентаци май-бутнiх явищ, якщо виявиться подiбнiсть !х структури з явищами, вiдображеними у конструкщях.
По-трете, юридичнi конструкцп закрiплюються у законодавствi двома способами: текстуальним (словесним виразом змiсту конструкцп у текста закошв) та смисловим (логiчним виводом змiсту конструкцп iз сукупностi нормативно-правових припис1в). В останньому випадку юридична конструкцiя реконструюеться в едине цше за !! частинами, закрiпленими у рiзних юридичних приписах.
Аналiз окремих кодифiкованих нормативних актiв - Цившьного кодексу Укра!ни, Цивiльного процесуального кодексу Укра!ни, Кримiнального кодексу Укра!ни, Кримшально-процесуального кодексу Укра!ни щодо використання в них юридичних конструкций показав, що переважае !х смислове закрiплення (наприклад, конструкцп цивiльних правовiдносин, цивiльно-процесуальних, кримшально-процесуальних правовiдносин; цивiльно-правових договорiв; цившьно-правово! ввдповвдальностц цившьно-процесуально! та кримшально-процесуально! форми; складу злочину та окремих склад1в злочишв).
Як приклад текстуального способу за^плення можна навести конструкцiю цивiльного зобов'язання, усi елементи яко! словесно виражеш у ст. 509 ЦК Укра!ни. Водночас певнi юридичнi конструкц!! можуть мати таю елементи, яю також можна розглядати як самостшш юридичш конструкц!!. Наприклад, юридичнi конструкцil окремих цившьних договорiв складаються з таких елеменлв, як договiр-факт, договiр-правовiдношення, договiр-форма. Своею чергою, договiр-правовiдношення е також юридичною конструкцiею. I якщо юридичш конструкцп цивiльно-правових договорш загалом мають смисловий спосiб закршлення, то !х елементи - договiр-правовiдношення як самостiйна конструкцiя - закршлюються текстуально.
По-четверте, юридичнi конструкцп використовуються законодавцем для досягнення точноста i визначеностi змiсту законiв та законодавства загалом.
Характеристика юридичних конструкцш буде неповною без з'ясування виконуваних ними функцш. У фшософсьюй лiтературi зазначаеться, що моделi можуть виконувати узагальнювальну,
159
евристичну, трансляцшну, конструктивну, 1нтерпретащйну функцп [8, с. 160-162]. Також тдкреслюеться, що вдеальш модел1 (якою е юридична конструкщя) "виконують одночасно функцп спрощення, iдеалiзацii, вiдображення i замщення (курсив наш. - А. Д.) реально юнуючого складного об'екта дослвдження" [13, с. 237].
В юридичнш лггератур1 функцп конструкцш дослвджувалися, зокрема, В. Чевичеловим [10, с. 97-126]. Вш проанал1зував гносеолого-методолопчну функщю (з'ясовувалася роль юридичних конструкцш як методу тзнання права), штерпретацшну функщю (з'ясовувалася !хня роль як методу тлумачення права) та техшко-юридична функщя (з'ясовувалася !хня роль у регламентаци суспшьних ввдносин та структуризаци галузей права).
Ж. Дзейко вказуе на таю основш функцп юридичних конструкцш: моделювання (воображения певних, ктотних аспекта дшсност та !х складно! структурно! побудови в законах, яю створюються); нормативна (це заЫб закршлення норм права у законах); модифжацп системи законодавства (внаслщок створення нових юридичних конструкцш законодавство набувае нових властивостей); штегративна (юридичш конструкцп сприяють лопчному та змютовному об'еднанню елемента правово! системи держави та мехатзму правового регулювання); практична (юридичш конструкцп сприяють правильнш реал1зацп, зокрема застосуванню норм права, моделюванню правом1рно! поведшки суб'еклв); штерпретацшна (у процеЫ тлумачення норм права з'ясовуються та роз'яснюються р1зш аспекти, закршлет у законах юридичних конструкцш) [3, с. 9]. У працях шших науковщв питання функцш юридичних конструкцш не висвгглювалося.
Справд1, юридичш конструкцп можуть виконувати р1зномаштш функцп. Однак, зважаючи на те, що юридичш конструкцп дослвджуються нами у контекст! засоб1в законотворчо! техшки, слвд виявити так! !х функц!!, яю дають можливкть розкрити !хню роль у створенш нормативно-правових регулятор!в суспшьних ввдносин.
На нашу думку, юридичш конструкцп як засоби законотворчо! техшки насамперед виконують конструктивно-прагматичну функщю. Ця функщя спрямована на побудову структури нових ! змшу кнуючих правових явищ, яю необхвдно тддати правовш регламентацй. Для цього потр1бно використовувати метод моделювання.
Ввдомо, що моделювання - ввдтворення властивостей об'екта на специально збудованому за певними правилами його аналоз!, тобто модели Розр1зняють моделювання як практичну побудову аналога ! як тзнавальний споиб. Сутшсть моделювання полягае у тому, що певш властивост об'екта можна дослвджувати опосередковано на моделях цих об'екта, яю доступшш1 дослвд-женню. Моделювання як метод наукового тзнання Грунтуеться на здатност людини абстрагувати схож! ознаки або властивост р1зних предмета ! встановлювати певнi ввдношення м1ж ними, що якнайповшше ввдображено у юридичних конструкщях.
Як метод тзнання моделювання передбачае наявшсть двох предмета або систем: 1) предмет (система), про який треба здобути знання, але який через певш обставини не може бути об'ектом безпосереднього вивчення (зразок, оригшал або прототип); 2) предмет (система), який в певний споиб шпуе зразок ! який безпосередньо вивчаеться, тобто модель [6, с. 259].
Моделювання - це вивчення об'екта (оригшалу) шляхом створення та дослщження його модел^ яка зам1няе оригшал, т його сторони та властивоста, що е предметом наукового штересу. Метод моделювання надзвичайно розширюе можливост наукового тзнання, осюльки дае змогу наочтше уявити дослвджуваш явища, "наближати" !х, усувати шюдливий вплив супроввдних стороншх чинниюв, тобто дослвджувати !х у "чистому виглядГ' [9, с. 271-272].
Метод моделювання передбачае застосування таких лопчних операцш (прийом1в), як анал1з, абстрагування, 1деал1защя, аналопя, узагальнення. Уи вони ввдом1 [ детально описаш в лггератур1 з фшософп та лопки.
Моделювання як метод наукового вивчення об'ективно! дшсност включае аналопю як обов'язковий елемент. В основу моделювання покладено аналопю, побудовану на знанш лише ктотних ознак, елемента пор1внюваних явищ, одне з яких тдлягае вивченню як 1мггащя шшого, [ при цьому знання про одне явище е необхвдною основою висновку про друге.
160
Створюваш методом моделювання юридичш конструкцп не тальки ввдтворюють структуру реальних правових явищ, а й дають змогу врахувати !х динамiку, тенденцп розвитку, що означае можливкть !х застосування для проектування змiн структури юнуючих правових явищ та створення нових. Переважно юридичнi конструкцп не е засобом безпосередньо! побудови, конструювання правових явищ. Вони це здшснюють опосередковано через нормативно-правовi приписи.
Звiдси другою функщею юридичних конструкцiй е функцш формування нормативних приписiв, а точшше !! можна назвати нормоутворювальною функщею. Нормативно-правовий припис розумiють як нормативне державно-владне велiння. Так, С. С. Алексеев дае таке ви-значення: це "елементарне, логiчно завершене державно-владне нормативне велшня, безпосередньо виражене у текста нормативного юридичного акта" [1, с. 293]. Проте, як видаеться, i юридичну норму можна охарактеризувати як нормативне державно-владне велiння. Тим бшьше, що з позици вказаного вченого i нормативний припис i логiчна норма (тобто власне норма права) е елементами системи права [1, с. 293-297].
Також кнуе й шша точка зору на поняття нормативно-правового припису, тд яким розумiеться логiчно i граматично завершене судження як елемент системи законодавства [7, с. 153] або як елемент системи джерел права [4, с. 186]. Така позищя дае можливкть трактувати норма-тивно-правовий припис як окреме правове явище, не ототожнюючи його з юридичною нормою. Проте судження як форма мислення не може бути "граматично завершеним". Воно набувае тако! якоста, якщо його розглядати у поеднанш з мовними засобами, а саме - з реченнями, яю слугують формою об'ективацп суджень. У логiцi такий феномен визначаеться як висловлювання, тобто речення, яке виражае певне судження [2, с. 19]. Отже, саме висловлювання постае як граматично правильне речення, узяте разом iз смислом (змктом), яке ним виражаеться [5, с. 46].
Сказане уможливлюе погодитися з точкою зору, зпдно з якою нормативно-правовий припис визначаеться як безпосередньо виражене у текста нормативно-правового акта деонтичне висловлювання, що використовуеться для формування юридично! норми та забезпечення !! ди [12, с. 63].
Нормативш приписи подшяються на нормоутворювальш (регулятивш, охоронш, захисш) та нормообслуговувальнi. За допомогою юридичних конструкцш формуються саме регулятивнi, охоронш, захист нормативш приписи. При цьому регулятивш приписи складаються з гшотези та диспозицп, охоронш - з гшотези та штрафно! санкцп, захисш - з гiпотези та вщновлювано! санкцп. Своею чергою, регулятивнi нормативш приписи за змютом диспозицп ждаляються на уповно-важувальнi, зобов'язувальнi та заборонш [11, с. 92].
Будь-яка юридична норма утворюеться поеднанням уповноважувального i зобов'язувального, або уповноважувального та заборонного приписiв, охоронного i захисного припиЫв. Загалом же регулятивнi, охоронш та захисш нормативш приписи виражають змкт юридичних норм i виступають як форма !х вiдображення у текста закошв. При цьому гшотези регулятивних припис1в мають мiстити вказiвку на склад правомiрноl поведiнки та iншi фактичнi обставини. У диспозищях зазначаються права та обов'язки суб'ектав (активнi або пасивнi). У гшотезах охоронних припис1в описуеться склад певних видiв правопорушень, а санкцп мктять вказiвку на мiру юридично! ввдповвдальноста за зазначенi у гiпотезах правопорушення.
Гiпотези захисних приписiв мiстять вказiвку на суб'екти, об'екти, протиправнi дiяння (виннi чи без вини), яю призвели до порушення прав суб'ектав, а санкцп визначають заходи з ввдновлення порушених прав суб'ектiв.
Загалом для створення нормативно-правових приписiв використовуються юридичнi конструкцп вiдповiдних галузей права. Так, для створення цившьно-правових регулятивних нормативних припимв застосовуються юридичнi конструкцп цившьних правовiдносин, окремих цивiльно-правових договорiв. На !х основi формуються гшотези (з використанням таких !х елементав, як суб'екти цивiльного права, об'екти, договiр-факт), диспозицil (з використанням таких елементав, як змiст правовiдносин, договiр-правовiдношення, договiр-форма тощо) регулятивних приписiв. Для створення охоронних припимв використовуеться юридична конструкщя цивiльного правопорушення та цившьно-правово! ввдповвдальноста. Захиснi приписи створюються за
161
допомогою елементав конструкцп цивiльного правопорушення, загально! конструкцп цившьно-правово! вiдповiдальностi та конструкцп ввдповвдальноста без вини.
Оскшьки юридичнi конструкцп е моделями структури правоввдносин та iнших правових явищ i е гомоморфними моделями, то !хне використання дае змогу законодавцю закрiпити у приписах закону повний склад елеменлв певних явищ у такий спосiб, щоб мiж приписами та явищами, що ними регламентуються, кнувала однозначна вiдповiднiсть, а це загалом сприяе досягненню точностi та визначеноста змiсту законiв. Слiд зазначити, що юридичш конструкцп е засобами формування саме нормоутворювальних приппЫв (регулятивних, охоронних, захисних), якi вира-жають змкт юридичних норм i виступають формами !хнього вiдображення у текста закошв. Для формування регулятивних припиЫв використовуються здебiльшого вiдповiднi галузевi конструкцп регулятивних правоввдносин, змiстом яких е мiра можливо! та необхвдно! правомiрноl поведiнки суб'ектiв права. Для формування охоронних припиЫв використовуються вiдповiднi конструкцп правоохоронних вiдносин, змiстом яких е суб'ективне право i обов'язок ввдповвдного компетентного органу держави щодо призначення правопорушнику мiри юридично! ввдповвдальноста i суб'ективний обов'язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних благ i цiнностей, що йому належали. В основу формування захисних припимв покладено ввдповвдш конструкцп захисних правовiдносин, змктом яких е суб'ективне право потертлого на захист свого порушеного права i суб'ективний обов'язок правопорушника вщновити порушене право по-терпiлого.
Висновки. Враховуючи змктовну та функцiональну характеристику юридичних конструкцш, можна дати таке визначення !х поняття: юридичнi конструкцп - це закршлеш у законодавствi iдеальнi узагальнювальнi моделi структури однорвдних правових явищ, створюванi для формування регулятивних, охоронних, захисних нормативно-правових припиЫв i досягнення точностi та визначеноста законiв.
1. Алексеев С. С. Общая теория права: учеб. / С. С. Алексеев. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. — 576 с. 2. Бочаров В. А. Основы логики: учеб. /В. А. Бочаров, В. И. Маркин. — М.: ИД "Форум ": ИНФРА-М, 2007. — 336 с. 3. Дзейко Ж. Поняття юридичних конструкцш як засобiв законодавчоЧ техшки /Ж. Дейко // Бюлетень МШстерства юстици Украши. — 2008. — № 1 (75). — С. 5—17. 4. Законодательная техника: научн.-практ. пособ. / под ред. Ю. А. Тихомирова. — М.: Городец, 2000. — 272 с. 5. Ивин А. Логика и теория аргументации: элементарный курс / А. Ивин — М.: Гардарики, 2007. — 220 с. 6. Руденко К. Логжа: курс лекцт /К. Руденко. — К.: Вища шк., 1976. — 304 с. 7. Тихомиров Ю. А. О правилах законодательной техники / Ю. А. Тихомиров // Журнал Российского права. — 1999. — № 11. — С. 110—116. 8. Ушаков Е. Введение в философию и методологию науки: учеб. /Е. Ушаков. — М.: КНОРУС, 2008. — 592 с. 9. Фiлософiя: навч. поЫб. / тд ред. I. Надольного. — К.: В1КАР, 2005. — 516 с. 10/ Чевычелов В. Юридическая конструкция (проблемы теории и практики): дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 /В. Чевычелов. — Нижний Новгород, 2005. — 180 с. 11. Шмелева Г. О некоторых проблемах толкования-уяснения юридических норм / Г. Шмелева // Проблемы толкования и реализации законодательства в Украине и задачи адвокатуры. — Симферополь: "Таврия-плюс ", 2003. — С. 90—97. 12. Шмельова Г. Г. Короткий росшсько-украшський та укратсько-росшський термiнологiчний словник: теорiя держави i права / Г. Г. Шмельова. — Сжферополь: Таврiя, 2005. — 96 с. 13. Штофф В. А. Проблемы методологии научного познания / В. А. Штофф. -М.: Высш. шк., 1978. - 217 с.
162
