CC BY
15
4. Кравщв В.С., Гринiв Л.С., Копач М.В. та ш. Науково-методичнi засади реформу -вання рекреацшноi сфери. - Львiв: НАН Украши, 1РП НАН Украши. - 1999. - 78 с.
5. Нудельман М.С. Социально-экономические проблемы рекреационного природопользования. - К.: Наук. думка, 1987. - 132 с.
6. Рекреация: социально-экономические и правовые аспекты/ В.К. Мамутов, А.И. Амо-ша, Т.Н. Дементьева и др. - К.: Наук. думка, 1992. - 142 с.
УДК336.25:334.724.2 Асист. Н.М. Галазюк -Луцький державный
техмчний умверситет
ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ МУНЩИПАЛЬНИХ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛ1Й
У сучасних умовах господарювання прибуток е невщ'емною умовою розвитку тдприемств, в тому чист i природних монополш. У статп представленi умови ви-никнення прибутку, особливостi його формування на тдприемствах, що е мунщи-пальними природними монополiями.
Ключов1 слова: прибуток, збиток, витрати, собiвартiсть, цiна, ресурси, фшан-совий результат, рентабельшсть, макро- та мiкроекономiчнi фактори.
Assist. N.M. Galaziuk - Lutsk State Technical University The formation of the profit of the municipal natural monopolies
In the modern conditions of management profit is the integral condition of the enterprises development, including also natural monopolies. In the article the conditions of the profit origin, peculiarities of its formation at the enterprises, which are the municipal natural monopolies are presented.
Вступ. В умовах ринкових вщносин шдприемства в т.ч. мунщипаль-ного сектора економжи здшснюють свою д1яльшсть на засадах господарсь-кого розрахунку, причому все бшьше уваги придшяеться принципу само-окупност i самофшансування.
Виходячи з таких передумов управлшня шдприемством потр1бно ак-центувати увагу як на самш категори "прибуток", так i загальних результатах д1яльност1 мунщипальних експлуатацшних тдприемств: "Результатившсть управлшня шдприемством виступае важливим критер1ем оцшки його якость Будь-яке шдприемство функцюнуе з метою отримання певних результата у сво!й д1яльност1: виконання нам1чено! мюи, певних обсяпв виробництва i продажу продукцп та послуг, одержання прибутку тощо" [6, с. 153].
Розвиток в1тчизняно! економжи, фшансово! сфери безпосередньо впливае на формування фшансових вщносин у житлово-комунальному гос-подарств1 й приводить до виникнення нових зв'язюв м1ж суб'ектами розпо-дшьчих вщносин. Житлово-комунальне господарство нацюнально! економь ки складаеться переважно з мунщипальних тдприемств, як формують бага-тогалузеву структуру, що забезпечуе життево необхщш потреби населення, тдприемств i оргашзацш, а в окремих випадках 1х сировинний потенщал. В умовах побудови в^чизняно! сощально орiентованоl ринково! економiки, на-мiр переведення галузi на повну самоокупшсть за умов переходу iнших галу-зей, особливо енергопостачальних, до св^ових цiн на свою продукцiю, неви-сокий, порiвняно iз свiтовим, рiвень заробггно! плати у державi i, вщповщно,
платоспроможшсть населення, як основного споживача послуг, державне ре-гулювання самоокупностi i самофiнансування цих шдприемств, включаючи субсидшвання (субвенци), пiльговий режим кредитування техшчного пере-озброення i енергозбереження, оподаткування, повинно носити бшьш катего-ричний характер. Реформування галузi звели цей процес, майже виключно, до шдвищення тарифiв. Повне вiдшкодування собiвартостi комунальних послуг, що дае змогу рентабельне ведення господарсько! дiяльностi за тради-цiйних умов оргашзаци виробничо-господарського процесу на цих шд-приемствах, побудовано на принципах, розроблених захщними спещалютами для кра!н Схщно1 Свропи, якi консультують управлiння народним господар-ством у ринковому середовищi.
Об'ект та методи дослiдження. Перетворення мунщипальних екс-плуатацiйних пiдприемств монополiстичного характеру у суб'екти господа-рювання територiально-колективних громад передбачае припинення видшен-ня кошiв з держбюджету на розвиток ще1 системи, оскiльки пiдприемства пе-рейшли у комунальну власнiсть i !х фiнансування було покладено на мiсцевi бюджети. Особливiстю функцiонування природних мунщипальних монопо-лiй у вггчизнянш економiцi е те, що вони залишаються державними шд-приемствами, як працюють i на природно монопольному, i на потенцiйно конкурентних ринках: "Сучасна ринкова система, побудована переважно на ринкових шдоймах регулювання, - це мiф: вона являе собою, насамперед, симбюз державного та ринкового регулювання" [3, с. 52].
Нашстотшшим чинником, що обумовлюе особливост мунщипальних шдприемств, е специфiка !х дiяльностi: на вiдмiну вiд бiльшостi господарсь-ких суб,ектiв максимiзацiя прибутку не висуваеться основною метою !х фун-кцiонування; вартiсть послуг, i, як наслщок, рентабельнiсть, регулюеться, -держава через шститут "мiсцевий бюджет" бере на себе зобов'язання з оплати частини вартост цих послуг за деяк категори громадян та компенсуе части-ну витрат, пов'язаних з планово-збитковою дiяльнiстю. Особливостi дiяль-ност обумовлюють появу таких специфiчних об'екпв в облiку, аналiзi i уп-равлiннi фiнансами пiдприемства як дотацй, пiльги, субсиди. Пiдприемства, що формують сектор природно1 монополп, зазвичай, працюють в режимi до-тування з боку бюдже^в рiзних рiвнiв, вщшкодування субсидiй та витрат вiд надання пшьг на оплату послуг окремим категорiям громадян. Такий пiдхiд вщповщае свiтогосподарськiй практицi, де однiею з популярних рекоменда-цiй урядам у такш ситуацп е надання таким галузям субсидiй i вимога того, щоб фiрми призначали цiну, яка б дорiвнювала граничним витратам. Цей тд-хiд економiчно повнiстю виправданий за умови, коли субсидшвання вщбу-ваеться своечасно i у повному обсязь
Класична економiчна теорiя стверджувала, що головною метою фь нансово1 дiяльностi пiдприемства е максимiзацiя прибутку. Ця мета виплива-ла з положення А. Смга, що максимiзацiя прибутку окремим суб'ектом гос-подарювання веде до максимiзацil всього суспшьного добробуту. Уперше вона була чггко сформульована французьким економiстом А. Курно i потiм роз-винена у працях представниюв неокласично1 школи. Реалiзацiя ще1 мети за-безпечувалася шляхом досягнення рiвностi показникiв граничного доходу i
граничних витрат шдприемства. Проте згодом це формулювання головно1 мети фiнансовоï дiяльностi шдприемства було шддано критицi багатьма еко-номiстами. Так, було доведено, що максимiзацiя прибутку далеко не завжди забезпечуе необхщт темпи економiчного розвитку шдприемства.
Сучасна економiчна теорiя як головну мету фiнансовоï дiяльностi шдприемства висувае забезпечення максимiзацiï добробуту власниюв шд-приемства, що отримуе конкретний вираз у максимiзацiï ринковоï вартостi шд-приемства: "Зменшення власного кашталу збiльшуе вартiсть залучення зов-нiшнього фiнансування, коштiв iнвестування у каштальш активи" [2, с. 754].
Разом з тим i надалi вважаеться, що прибуток - це певний двигун або генератор ринково1' економши. Вiн впливае на рiвень використання ресурсiв i на ïx розподiл серед альтернативних користувачiв. Можна сказати, що структуру фшансових результат iнтегровано характеризують кiлькiснi i яюсш чинники дiяльностi пiдприемств. Управлшня формуванням та розподiлом прибутку визначаеться факторами, що е основою фшансових результата. Ос-кiльки прибуток (чи збиток) е штегрованим показником, то на нього вплива-ють ус фактори дiяльностi пiдприемств. Залежно вщ рiвня дп вони подшя-ються на макро- i мiкроекономiчнi. До макроекономiчниx факторiв належать тi, що характеризують ситуащю на ринку. Шдприемство не може безпосе-редньо виливати на щ чинники, однак воно мае максимально враховувати ix. Змiна ситуаци на ринку може ютотно вплинути на збалансованiсть попиту i пропозицп, що вiдiб,еться на обсягах продажу i щнах, а у шдсумку - на фi-нансових результатах.
Мiкроекономiчнi фактори вiдображають дiяльнiсть самого шдприемства. Вони подшяються на двi групи: теxнiко-економiчнi та комплексна Система теxнiко-економiчниx факторiв визначаеться характером i умова-ми формування прибутку. На прибуток впливають такi фактори: обсяг вироб-ництва товару; щна за одиницю продукци; собiвартiсть одинищ продукци. Комплекснi фактори характеризують вплив певних тенденцш розвитку еко-номжи на фiнансовi результати. Вони ддать не самi по собi, а через окремi теxнiко-економiчнi фактори. Причому цей вплив може здшснюватись одно-часно через декiлька теxнiко-економiчниx факторiв, тобто мати комплексний характер: "Звгг про фiнансовi результатi показуе прибутковють дiяльностi, але не показуе надходження i вибуття грошових коштiв"[8, с. 281].
1снування монополи в тш або iншiй формi вважаеться джерелом еко-номiчного прибутку, проте, монополют може отримувати економiчний прибуток за умови, що попит (реалiзацiя) тюно пов'язаний з витратами. Тобто прибутковють таких монополiстичниx структур як мунщипальш експлуата-цiйнi пiдприемства може мати мюце тiльки у прогресивнш економiцi, оскшь-ки новi усшшш iнновацiï i енергозберiгаючi технологи змшюють застарiлi моделi, прибуток вiд яких мтмальний.
Розглядаючи формування прибутку мунщипальних монопольних ут-ворень, неможливо не торкнутися категори "витрати". Вiдповiдно концепци обмежених (граничних) ресурсних витрат, ефектившсть використання тих ресурсiв характеризуе отримання економiчного прибутку, оскiльки тарифи на послуги в галузi формуються за "витратним методом цiноутворення".
Нововведення е основним фактором eK0H0Mi4H0r0 зростання i саме бажання отримати прибуток лежить в основi бiльшостi нововведень. Разом з тим, очжування прибутку дуже мiнливi з огляду на те, що швестици, зайня-тють i темпи зростання нестабiльнi. Прибуток Aie "недосконало" як стимул для нововведення. Вплив техшчного вдосконалення виробництва на прибуток експлуатацшних тдприемств з огляду на витратний метод цшоутворен-ня, е досить складним. Розроблення i впровадження ново1 техшки i техноло-гiй потребують значних каштальних вкладень, що вiдображаeться у зростанш витрат. При цьому кшцевий фiнансовий результат, тобто дохiд вщ продук-тивнiшого обладнання, мае зростати порiвняно з витратами. Безпосереднiй вплив техшчного вдосконалення виробництва на прибуток вщбуваеться через узагальнюючi технiко-економiчнi фактори: зростання обсягу виробництва, зростання цш. Рiвень собiвартостi може як зростати, так i зменшуватись. При цьому зростання рiвня собiвартостi обов'язково мае супроводжуватись покращенням яюсних характеристик продукци, робiт i послуг. Шдвищення ефективностi виробництва може досягатись як через його техшчне вдосконалення, так i на основi рацюнальшшого використання наявного виробничого потенщалу. Це забезпечуеться за рахунок удосконалення насамперед системи управлiння виробничим процесом. У результат пiдвищуються матерiало- i фондовщдача, продуктившсть працi, що сприяе зростанню обсягiв виробництва i зниженню собiвартостi продукци. Поява економiчного прибутку е озна-кою того, що суспшьство мае намiр розширити галузь. Фактично винагорода у виглядi прибутку - це не тшьки стимул до розширення галузi, а й фiнансовi ресурси, за допомогою яких пiдприeмство в таких галузях може збiльшити сво1 виробничi потужность Втрати, з iншого боку, сигналiзують про намiри суспiльства реформувати "слабю" галузi; втрати "вказують" на шдприемства, яким не вдалося пристосувати свою виробничу дiяльнiсть до надання послуг вщповщно вимог споживачiв.
Результати дослщжень. Залежно вiд розмiрiв прибуток шдприемства характеризуеться як мшмальний, цiльовий або максимальний. Такi види прибутку пов'язаш з визначенням обсягiв дiяльностi, досягнення яких обу-мовлюе знаходження шдприемства у зош збитковостi, беззбитковостi або прибутковость Пiдприeмство може мати обсяги дiяльностi при яких доходи вщ реалiзацiï меншi за витрати, але сума збиткiв може бути за розмiром мен-ша, анiж постшш витрати. У такому разi шдприемству вигiднiше провести змiну функцiонування, ашж нести збитки в розмiрi постшних витрат.
Прибуток характеризуе кiнцевий результат дiяльностi пiдприeмства, його одержання е важливою умовою розширення i змщнення виробництва у ринковому середовищi. Шд бухгалтерським прибутком у загальному розу-мieться прибуток, обчислений вiдповiдно ддачим правилам бухгалтерського облiку i воображений у звiтi про прибутки i збитки як рiзниця мiж доходами i витратами, що визнаються у званому перiодi. Згiдно стандартизацiï облжових процедур бухгалтерський прибуток - це кшцевий фшансовий результат, вста-новлений за звггний перiод i воображений у звiтi про прибутки i збитки як рiз-ниця мiж доходами i витратами, що визначаеться у званому перiодi на основi облiку всiх господарських операцiй i оцшки статей бухгалтерського облжу.
Прибуток, як прирют капiталу, базуеться на теори прибутку як "глобального фшансового результату", який оцiнюеться як прирют або зменшення вартостi майна при постшному розмiрi капiталу на початок i кшець перь оду за умови, що зобов'язання шдприемства були сплачеш на початок i кь нець перiоду. Складнiсть такого шдходу до визначення загального прибутку шдприемства полягае в тому, що вш потребуе ринковоï оцiнки кашталу або складання лiквiдацiйниx балансiв на початок i кшець званого перюду; в усix iншиx випадках така ощнка прибутку як показника фшансового результату буде мати суб'ективний характер.
Цша визнаеться визначальним фактором формування прибутку. Шдприемства спрямовують своï зусилля на мiнiмiзацiю собiвартостi й оптимiза-цiю рiвня рентабельностi. Рiвень рентабельностi повинен, з одного боку, забез-печувати пiдприемство достатнiми фшансовими ресурсами, а з iншого, не призводити до значного зростання щни, що також негативно вплине на реаль защю. Мiнiмiзацiя собiвартостi при цьому спрямована на хеджування щнового ризику, тобто рiвень собiвартостi мае бути таким, щоб нав^ь при непередбаче-ному падiннi цiн на ринку шдприемство отримало певний прибуток, а при значному зниженш дало змогу б звести до мшмуму збитки. З точки зору щно-утворення мунщипальних природних монополюта на практищ е регулювання - встановлення цiн i тарифiв, як б вiдшкодовували витрати виробництва i забезпечували б так званий "справедливий" прибуток фiрмi. Такою може вва-жатися цiна на рiвнi середшх валових витрат виробництва, яка дае можливють монополiсту покривати витрати виробництва i нарощувати обсяги, оновляючи при цьому виробничi потужностi. Така цша теоретично е оптимальною.
Регулювання природноï монополи за допомогою норми прибутку ставить фiрму в рамки цiновоï моделi "середнi витрати плюс прибуток", що пос-лаблюе стимули регульованоï ринковоï економiки. За умови, що прибуток фiрми бiльший, ашж витрати на певну фiксовану величину, вщпадае необхщ-нiсть у мiнiмiзацiï витрат i, таким чином, слабшають стимули до ïx зниження. З цiнотвiрною моделлю "середнi витрати плюс прибуток" пов'язана ще одна проблема - перехресне субсидшвання, яка за своею суттю е одшею з форм дискримшаци цш: для однiеï категори споживачiв встановлюються цiни вишд вiд вартостi наданих послуг (наприклад, промисловiсть), для iншиx нижчi (населення), тобто одна категорiя споживачiв субсидше другу за рахунок дискримiнацiï цш мiж категорiями споживачiв.
На собiвартiсть впливають структурнi й вiдповiднi теxнiко-екомiчнi фактори. Структурнi вiдображають складовi елементи собiвартостi: сирови-ну, матерiали, нашвфабрикати; паливо та енергiю; заробiтну плату та нараху-вання на не"; утримання i експлуатащя обладнання; накладш та iншi витрати. Теxнiко-економiчнi фактори, що характеризують формування витрат з кожного елемента, включають мютюсть витрат та ïx вартють. Мютюсть характе-ризуеться обсягом використання сировини, енерги, заробiтноï плати та шших елементiв на виробництво вiдповiдниx товарiв, робiт, послуг. Зменшення мiс-ткос^ витрат е основним фактором зниження собiвартостi.
У св^овш практицi накопичений практичний досвщ у застосуваннi ме-тодiв управлшня шдприемством на основi вартостi, mi вважаються високоефек-тивним iнструментом переходу вщ нинiшнiх систем економiчноï оцшки про-дуктивностi виробництва до систем вартiсноï оцiнки, а також дають змогу ви-щому керiвництву шдприемства використовувати наявш в його розпорядженш фактори вартостi для постiйного полшшення показниюв його дiяльностi i вар-тiсноï оцiнки. Усi звикли звертати увагу на зростання доходiв, але для подаль-шого розвитку основне значення мае рiст вартостi i прибутку вщ iнвестицiй: "1нвесторам необхщно бiльше цiкавитися запланованими наявними грошовими надходженнями компани, нiж оголошеним прибутком, тому що це наявний гро-шовий, а не паперовий прибуток. Вш може бути перетворений у каштал пщ-приемства для забезпечення його розвитку" [1, с. 92]. В шших випадках виникае потреба зниження прибутюв, оскшьки з економiчноï точки зору доцiльним вва-жаеться швестування засобiв у дослiдження i розробки чи в рекламу, що мають довгострокову окупнiсть. Захiдний менеджмент впродовж багатьох роюв ос-воюе аналггичш прийоми управлiння компанieю на основi ïï вартостi.
В умовах розбалансованост економiки галузi, внаслiдок спаду виробництва i реалiзацiï послуг знижуеться частка власних обшових кош^в у за-гальнiй сумi, виникае критична проблема щодо акценту фшансово1" полiтики пiдприeмств не тiльки на формуванш прибутку, а й на його розподш та ращ-ональному використаннi: "Аналiз рiзноманiтних концепцiй прибутку дае змогу вказати напрямок, в якому йде пошук ефективних економiчних механiзмiв управлiння суспiльним розвитком i, зокрема, мiкрорiвневих утворень. Порiв-няльний аналiз концепцiй i сьогодшшшх економiчних умов формування ново:' соцiально-економiчноï системи дае змогу оцшити правильнiсть вибраного напрямку" [4, с. 447]. Ефективно використаний прибуток забезпечуе основу для майбутшх його надходжень.
Лггература
1. Бр1гхем G. Основи фшансового менеджменту/ Пер. з англ. - К.: Молодь, 1997.1000 с.
2. Габбард, Р. Глен. Грош1, фшансова система та економша: Пщручник/ Пер. з англ. -К.: КНЕУ, 2004. - 889 с.
3. Галиця I. Державне регулювання в умовах ринкових вщносин// Економша Укра^ни. -2002, № 6 (487). - С. 52-58.
4. Калайтан Т. 1нтерпретащя прибутку в обл1ково-анал1тичному забезпечен1 управл1н-ня на макрор1вн1// Формування ринково1 економши в Укра1н1. Спецвипуск. 8. Формування ново! парадигми економ1чно1 теори в Укра1н1. - Льв1в: 1нтереко, 2003. - С. 447-450.
5. Ореховська Т.М. Удосконалення управл1ння фшансами державного комунального торговельного п1дприемства// Маркетинг: теор1я i практика. - К., 1996. - С. 192-194.
6. Шкуза О.С. Теоретичш засади визначення якост1 управл1ння: сутн1сть категорй i методология кiлькiсноï оц1нки// Актуальш проблеми економiки. - 2004, № 12. - С. 150-154.
7. Фрис Р., Копитко В. Сучасш аспекти взаемодп державного рег1онального управлшня з органами мюцевого самоврядування// Рег1ональна економ1ка. - 2001, № 1. - С. 119-126.
8. Швець В.Г. Теор1я бухгалтерського обл1ку: Навч. пос1б. - К.: Знання-Прес, 2003. - 444 с.
9. Якимпв I. Глобальний прибуток - новий показник ф1нансових результат1в п1д-приемства// Формування ринково1 економши в Укра1н1: Ф1нансово-кредитне регулювання дь лово! активност1 господарюючих суб'ект1в. - Льв1в: 1нтереко. - 2002, спецвип. 11. - С. 325-330.
