CC BY
12УДК 911.9:711(477.83) 1ванов С. А.
Формування постмайн1нгових ландшафтних систем Передкарпатського срконосного басейну
Львiвський нацюнальний уыверситет iMeHi 1вана Франка, м. Львiв e-mail: eugen_ivanov@email.ua
Анотаця. У районах л/'кв/'дованих с/'рчаних кар'ерв Передкарпаття виникають Hoei постмайн/'нгов/' ландшафтн1 системи. Проведенi еколого-ландшафтн досл1дження дали змогу оцнити ефективнсть процесв формування водного середовища новостворених водойм та в1дновлення фунтового i рослинного покривв. На приклад! ключово¡' длянки "Яворвська водойма" проанал1зовано сучасну ландшафтну структуру у зон д1яльност1 колишнього Язвського кар'еру.
Ключов'1 слова: постмайннгова ландшафтна Передкарпатський срконосний басейн.
система, самородна арка, водойма, емброзем, сукцеся,
Вступ
Виникнення найбтьших за розм1рами постмайншгових ландшафтних систем у Захщному perioHi УкраТни зумовлено видобуванням самородноТ арки у Передкарпатському арконосному басейш. Мшерально-сировинною базою для видобування арки виступали Роздтьське, Подорожненське, Яз1вське i Немир1вське родовища. Поклади цих родовищ розробляли Роздтьське та Явор1вське державы г1рничо-х1м1чн1 шдприемства (ДГХП) "С1рка". Самородну с1рку розшукано у 1950 р. поблизу смт. Роздт (МиколаТ'вський р-н Льв1вськоТ' обл.), що поклало початок штенсивному розвщуванню басейну. Освоення Розд1льського родовища розпочато у 1956 р. На баз1 Роздтьського ДГХП "С1рка" у 1972 р. побудовано Подорожненський рудник. В 1954-1958 рр. розвщано Яз1вське родовище, яке розробляло Явор1вське ДГХП "С1рка".
З огляду на низьку рентабельнють видобування самородноТ с1рки, наприк1нц1 1990-х рр. прнич1 роботи у Передкарпатському арчаному басейн1 фактично припинили. У 2003 р. розпорядженнями Кабшету М1нютр1в УкраТни затверджено проекти в1дновлення еколопчноТ р1вноваги i ландшафтних систем в межах Явор1вського i Розд1льського ДГХП "С1рка". На м1сц1 г1рничопромислових об'ект1в (кар'ер1в, в1двал1в, в1дст1йник1в тощо) виникали постмайн1нгов1 ландшафтн1 системи. Зг1дно з проектами 1нституту г1рничо-х1м1чноТ промисловост1 лквщовано Розд1льський, Подорожненський й Явор1вський арчаш кар'ери та запроектовано рекреац1йн1 зони "Явор1вське озеро" i "Озера Ошлля" i рег1ональний ландшафтний парк "Подорожне".
Особливост1 ландшафтно-еколог1чних умов Передкарпатського арконосного басейну вивчають сп1вроб1тники науково-досл1дних i навчальних установ: 1нституту г1рничо-х1м1чноТ промисловосп (ВАТ "Прх1мпром"), 1нституту екологИ' Карпат НАН УкраТни, Льв1вського нац1онального ушверситету 1мен1 1вана Франка, Льв1вського нацюнального аграрного ун1верситету, Нац1онального л1сотехн1чного ушверситету та ш. Так, у 1970-1980-х рр. в межах басейну проводили дослщження ф1зико-х1м1чних властивостей розкривних порщ та агроеколог1чних особливостей Тх рекультивацп [23], вивчали сукцес1йн1 зм1ни рослинного покриву [2, 3]. Подальш1 геоеколопчш досл1дження розпочато п1сля завершення розроблення арчаних родовищ кар'ерним способом (1990-1992 рр.). Вони тривають й сьогодш та стосуються сучасного функц1онування постмайншгових ландшафтних систем. При цьому зроблено акцент на вивченш геох1м1чного забруднення природного середовища сполуками арки й стронцш [5], формуванш Грунтового покриву [19, 22], сукцесшних зм1нах рослинного покриву [4, 21], агроеколопчних властивостях технозем1в, просторовоТ та еколог1чноТ структури рослинних угруповань [18] тощо.
Результати i обговорення
Формування водного середовища. Пюля припинення видобування арки вщкритим способом, прийнято р1шення щодо лквщування кар'ер1в шляхом створення штучних водойм. Перетворення новостворених водойм в еколопчно безпечш об'екти, як1 придатн1 для рекреаци чи 1нших природно-господарських потреб е найважлив1шим питанням оптим1заци постмайн1нгових ландшафтних систем район1в розроблення самородноТ арки.
Проектами лквщування арчаних кар'ер1в, що розроблен1 1нститутом ВАТ "Прх1мпром" [10], на м1сц1 кар'ерних виТмок передбачено створення шести водойм: у Яз1вському кар'ер1 - Явор1вськоТ (площа водного дзеркала - 597 га); у П1вн1чному Розд1льському кар'ер1 - ЧистоТ, СередньоТ i ГлибокоТ (137 га) i Подорожненському кар'ер1 - ВеликоТ (420 га) i МалоТ ПодорожненськоТ. Новостворен1 водойми
матимуть значш глибини: вщ 20 до 90 м. Найглибшими водоймами стануть Велика Подорожненська (90 м), Яворiвська (70 м) i Глибока (50 м). У арчаних кар'ерах, на гщровщвалах, хвостосховищах i зовнiшнiх вщвалах й у залишкових емностях водосховищ та акумулюючих басейнiв формуються невелим водойми. Загалом, у районах розроблення самородноТ сiрки налiчуeмо понад 160 водойм площею понад 0,1 га. Лише у пониженнях вододтьних дтянок i схилiв вiдвалу № 1 Подорожненського рудника утворено до 30 безспчних водойм рiзного розмiру i форми. За рiвнем евтрофiкацiТ' бтьшють водойм е олiготрофного i мезотрофного титв, окремi малi водойми - евтрофного типу. Рiвень води у водоймах коливаеться й залежить вщ сшввщношення обсягiв атмосферних опадiв i випаровування.
Формування водного середовища у арчаних водоймах вщбуваеться пiд впливом змшування атмосферних опадiв, поверхневих, Грунтових i пiдземних вод, хiмiчноТ взаемодп води iз затопленими й прикар'ерними вщкладами та рiзними бiохiмiчними процесами. У формуванш водного середовища арчаних водойм виокремлюють три перiоди [8]:
1) затоплення кар'ерноУ вимки. У цей час проходить штенсивне змшування атмосферних, поверхневих й пщземних вод. Так, затоплення Язiвського кар'еру здшснено за рахунок надходження вод р. Шкло (60 % вiд загального об'ему), вод тортонського i неогенового водоносних комплекав (20 %), атмосферних опадiв (20 %) [9]. Затоплення замнчуеться за умов досягнення рiвня проектноТ вiдмiтки й воднi маси починають витiкати у водотоки. У 2007 р. завершено заповнення ЯворiвськоТ водойми, а у 2012 р. - остаточно заповнили водойми Чисту, Середню i Глибоку. Велика Подорожненська водойма не досягла максимально'' вщм^ки, а заповнення МалоТ' ПодорожненськоТ водойми - не розпочато. Створення водойм сприятиме вщновленню самоплинного стоку рк Шкло i Гноенець (басейн Вюли) та Крехiвка (басейн Днiстра);
2) трансформацп водних мас. Притоки пщземних вод зменшуються й поступово стаб^зуються. Водойми стають слабопротiчними й вщбуваеться пристосування гщробюн^в до водного середовища. Формуеться берегова л^я, мiлководнi зони та вертикальна термiчна, гiдрохiмiчна i бiохiмiчна стратифiкацiя водойм. Тривалiсть перюду трансформацп становить вiд 5 до 20 рош;
3) стабШзацИ водного середовища. У цей перюд завершиться пристосування гщробюн^в до оточуючого середовища. Остаточно сформуються мiлководна i глибоководна частини водойм. На глибиш до 10 м у воду проникають сонячш промеж i розвиваються макроф^и, що збагачують водне середовище киснем, а також засвоюють розчинеш у водi поживнi речовини, чим очищають воду вщ фосфору, калiю, азоту i сiрки. У свою чергу, у глибоких частинах водойм розкладаються вiдмерлi оргашчш частини й видтяеться сiрководень, амiак i вуглекисла кислота. 1нтенсивнють утворення сiрководню залежить вщ кiлькостi органiчноТ речовини й з часом зростатиме. Фрчаш водойми ниш не досягли стабтьних гiдроекологiчних показниш.
Бiльшiсть сiрчаних водойм нинi перебувае на стадп трансформацп водних мас, коли вщбуваеться Тхня стратифiкацiя. При цьому видтено верхнiй багатий киснем й штенсивно перемiщуваний шар (еп^мнюн), перехiдний шар iз рiзкими змшами основних гiдроекологiчних показникiв (металiмнiон) i глибоководний слабозмiщуваний шар iз сталими гщроеколопчними показниками (гiполiмнiон).
Глибокi водойми (понад 20 м) мають виражену стратифкацш водних мас, яка залежить вщ температури. Результати термометричних дослщжень дали змогу виявити пряму температурну стратифкацш у весняно-осшнш перiод i зворотну - у зимовий перюд року. У л^нш перiод на поверхш i до глибини 5-6 м температура водноТ товщi становить 19-22 С°. На глибинi 5-11 м фксують термоклин iз рiзким падiнням температури води до 5-7 С°, на бiльших глибинах вони стаб^зуються. У гiполiмнiонi водойм температура води знижена за певною закономiрнiстю, однак на значних глибинах (15-20 м) через рiзну прозорють водних мас спостер^ають вiдмiнностi до 3 С°. При постiйних низьких значеннях температури атмосферного пов^ря та формуванш криги у водоймах встановлено зворотний розподт температури, коли з глибиною температура води зростае вщ 0-1 С° до 5-6 С°. У водоймах арчаних кар'ерiв виявлено стратифкацшш ознаки за вмiстом сiрководню. В гiполiмнiонi вже сьогоднi видiляють зони окислення арководню i сiрководневi зони. Вмют сiрководню у водоймах коливаеться вщ 1 до 18-20 мг/дм3.
Формування Грунтового покриву. З метою визначення напрямiв розвитку та оцшювання темпiв формування новостворених чи вщновлення (регенераци) постмайнiнгових ландшафтних систем варто дослщити процеси Грунтоутворення та еволюцп Грун™ [1]. Генезис Грун™ ландшафтних систем у постмайншгову фазу розвитку пщпорядковано загальним закономiрностям Грунтоутворення. Сформован типи Грунтосумшей постмайнiнгових ландшафтних систем належать до природно-iсторичних утворень iз коротким перiодом розвитку, а антропогенш властивостi е лише стартовою основою Тхнього генезису. На думку I. ШпашськоТ [26], Грунти, ям формуються без прямого втручання людини, за рахунок абютичних та бютичних властивостей екотопiв, належать до ембрiоземiв та елювiоземiв, а рекультивованi Грунти - до техноземiв, вихiдним пунктом функцюнування яких слiд вважати вщсипання насипного (привнесеного) гумусованого субстрату. Особливост Грунтового покриву в межах Передкарпатського арконосного басейну дослiджено багатьма вченими-Грунтознавцями [12, 26]. На основi субстантно-генетичноТ класифкаци, авторами видiлено головш типи посттехногенних Грун™ у районах арчаних кар'ер1в. Природнi Грунти займають вщ 25 до 40 % площi земельних вiдводiв, а решта - належать до посттогенних бюгенно-нерозвинених Грун™ -
ембpiоземiв, як1 виникли на зовн1шн1х вщвалах та технозем1в, що пpиypоченi до pекyльтивованих д1лянок.
У пpоцеci pозpоблення cipчаних каp'epiв yтвоpено низку piзновiкових в1двал1в, cкладених поpодами, як1 беpyть yчаcть y зональномy фyнтоyтвоpеннi, так й pозкpивних i вмiщyвальних поpiд, що не e фyнтотвоpними (напpиклад, неогенов! глини, cipковмicнi вапняки тощо). Головною пpоблемою оcвоeння в1двальних в1дклад1в e |'хня "непpиpоднicть", а школи й токcичнicть для б1оти. Р1зн1 за cкладом i в1ком cхили в1двал1в та каp'epних вимок зpyйновнi еpозiйними пpоцеcами, що ycкладнюe зафтлення оpганiчного матеpiалy [б]. Збагачення cipчаноï pyди пеpедбачаe пpомиванням i повтоpне пеpевiдкладення cyбcтpатiв (вапняк1в, пicкiв, cynics тощо) та yтвоpення намивних технофунлв гiдpовiдвалiв i хвоcтоcховищ.
Ембpiоземи пpедcтавленi 1н1ц1альним, оpганоакyмyлятивним, деpновим та гyмycово-акyмyлятивним типами. Головними влаcтивоcтями ембpiоземiв, вщ яких залежить початкова cтадiя заcелення pоcлинами гipничопpомиcлових теpитоpiй e гpанyлометpичний cклад i ф1зичн1 влаcтивоcтi повеpхневого шаpy pозкpивних та вмiщyвальних поpiд, екcпозицiя та кpyтизна cхилiв каp'epiв чи в1двал1в, тобто оcновних едаф1чних умов, в1д яких залежить зафтлення та пpоpоcтання пpивнеcеного наciння. На подальших етапах cингенетичноï cyкцеciï pозвиток pоcлин, зб1льшення загального пpоективного пофиття зумовлено х1м1чними влаcтивоcтями поpiд. Фоpмyвання pоcлинного покpивy неpозpивно пов'язано з pозвитком пpоцеciв фyнтоyтвоpення, водно-повiтpяного pежимy у пpофiлi фун^ум^ [12]. Чинниками, як1 гальмують пpоцеcи заpоcтання та pозвиток cтабiльних i динам1чних фунтово-еколопчних функц1й фунтового покpивy, вважають низьку ктькють фpакцiй фiзичноï глини у поpодах в1двал1в [7].
На жаль, cеpед в межах cipчаних pодовищ лише б1ля б-б % поpyшених теpитоpiй pекyльтивовано. Це пеpеважно вщвали, cфоpмованi четвеpтинними леcовидними cyглинками. На бтьшост! в1двал1в, cкладених неогеновими глинами, не пpоводили жодних pекyльтивацiйних pобiт. В1дпов1дно до вимог пpоведення pекyльтивацiï [23], поpоди, як1 не e фyнтотвоpними, повинн1 бути вкpитi потенцшно pодючими в1дкладами, а вже на Ухн1й оcновi cфоpмовано пpофiль нового фунту. Ц1 вимоги piдко виконують i гyмycовмicним шаpом, який e д1агностичною ознакою технозем1в, пеpекpито неадаптованими до пpоцеcy фyнтоyтвоpення поpодами. Hеcyмicнicть водно-ф1зичних та х1м1чних паpаметpiв поeднаних шаpiв cпpияe pозвиткy негативних екзогенних пpоцеciв (оглеeнню, заболоченню, зcyвам, еpозi'0, як1 ycкладнюють пpоцеcи фyнтоyтвоpення. Так, у 197б-1978 pp. на Подоpожненcькомy pyдникy окpемi д1лянки pекyльтивовано та нанеcено на 1х повеpхню четвеpтиннi в1дклади (леcовиднi cyглинки i cyrncw) шаpом потyжнicтю Q,6-Q,7 м 1з подальшим виpощyванням у ciвозмiнi зеpнових кyльтyp впpодовж 1Q pокiв [23].
Техногенн комплекcи, окpiм об'eктiв ^^ного pозpоблення, включають значн1 теpитоpiï допом1жного пpизначення, як1 обcлyговyють функц1онування каp'epiв, або викоpиcтано для pозкpиття каp'epноï вимки. Hаявнicть тieï чи шшо! зони залежить в1д технологи та тpивалоcтi pозpоблення каp'epy та якост1 пpоведених pекyльтивацiйних pобiт. З вщдаленютю в1д каp'epноï вимки iнтенcивнicть техногенноГ тpанcфоpмацiï фунтового покpивy зменшyeтьcя [б]. В межах ключових дтянок зуофшули д1лянки ciльcькогоcподаpcького, лicогоcподаpcького i pекpеацiйного викоpиcтання, як1 зазнали зм1н вна^щок екcплyатацiï техн1чних заcобiв. Г^унти цих дтянок збеpегли типову пpиналежнicть, однак частина пpиpодних влаcтивоcтей зм1нена пщ впливом piзного хаpактеpy та ^тен^вно^^ гоcподаpcькоï дiяльноcтi.
Г,pyнтоyтвоpення та умови функцюнування молодих ембpiоземiв i технозем1в мають низку оcобливих pиc, як1 в1дм1нн1 в1д пpиpодних аналог1в. Залежно вщ в1ку в1двал1в та хаpактеpy pозкpивних поpiд, фyнтоyтвоpенням охоплено веpхнi шаpи cyбcтpатy (в1д 3 до 2Q cм). Г,pyнтоcyмiшi виpiзняютьcя малою потужнютю i cлабкою дифеpенцiацieю веpтикального пpофiлю. Для них хаpактеpно фоpмyвання пpоcтих pоcлинних yгpyповань внаcлiдок cамозаpоcтання [4], нагpомадження пеpвинноï оpганiки, yтвоpення оpганогенних гоpизонтiв, фоpмyвання фунтового поглинаючого компле^у [2Q].
П1д чаc видобування cipчаноï pyди у ^^ах pозкpивнi поpоди безcиcтемно cкладyвали у внyтpiшнiх i зовн1шн1х в1двалах й пpи цьому неогенов! в1дклади пеpемiшyвали 1з четвеpтинними. За влаcтивоcтями pозкpивнi поpоди e неодноpiдними. З глибиною вмют гyмycy cкладаe 2,16-Q,62 %, pH змiнюeтьcя в1д б,б до 7,б од., зменшyeтьcя гiдpолiтична киcлотнicть, вмют pyхомих фоpм азоту, фоcфоpy, кал1ю, збiльшyeтьcя питома маcа фунту [23].
Пеpшою фунтовою ознакою на початкових етапах pозвиткy e cтpyктypа ембpiоземiв. У pихлих й пухких фyнтоcyмiшах вiдбyваeтьcя повеpхневе ущ1льнення безcтpyктypного матеpiалy, тод1 як щ1льн1 поpоди пiддаютьcя ф1зичному, водно-моpозномy та б1огенному pозпyшyванню. На швидкicть cтpyктypyвання ембpiоземiв впливають ф1зико-механ1чн1 пpоцеcи (зволоження-виcихання, набухання-пpоciдання, замеpзання-вiдтаювання тощо) i хаpактеp пiонеpних pоcлинних yгpyповань. За гpанyлометpичним окладом ембpiоземи зовн1шн1х в1двал1в належать до важкоcyглинкових i легкоглиниcтих. Пеpеважання важкого гpанyлометpичного cкладy (глин i cyглинкiв) yповiльнюe дифеpенцiацiю фунтового пpофiлю та ^тен^в^ать мiгpацiï поживних елемент1в. Водноча^ це cтpимye пpоникнення i pозвиток деpевних i чагаpникових вид1в у тpав'янi pоcлиннi yгpyповання коpеневищноï стади cy^cN. Головно, це cтоcyeтьcя легкоглинистих фyнтоcyмiшей чеpез фоpмyвання незадов1льного водно-пов^яного pежимy у фунтовому пpофiлi.
Вщ швидкост проникнення окремих видiв та формування pi3HMX рослинних угруповань залежить щтьнють будови шару Грунту. Щтьнють будови верхнiх горизонтiв ембрiоземiв на вщвалах коливаеться у дiапазонi 1,28-1,50 г/см3, на гiдровiдвалi - 1,40-1,45 г/см3, на хвостосховищах - 1,061,55 г/см3 [12]. Висока щтьнють будови Грунтосумшей як суглинкових, так i зв'язанопiщаних несприятливо впливае для проникнення корешв рослин, життедiяльностi Грунтово'' фауни, зменшуе темпи гумусоутворення, незважаючи на значну бiомасу трав'яного ярусу кореневищно'' стади' сукцеси'. Першi морфолопчш ознаки формування гумусового горизонту в ембрюземах i техноземах районiв видобування самородноТ арки спостер^ають на дтянках, якi не використовували протягом 10-15 рош. У техногенних Грунтах мiнералiзацiя оргашчно'' речовини домiнуе над гумiфiкацiею, а в нагромадженому гумусi переважае гумш та рухомi фульвокислоти [11]. В намивних ембрюземах, де субстрат позбавлений потенцшно'' родючосп, процес нагромадження оргашчних сполук вiдбуваеться ще повтьшше, а загальний вмiст гумусу заледве сягае 0,2 %.
Головним питанням, що стосуеться функцюнування постмайншгових ландшафтних систем е визначення ролi еколопчних чинникiв у процесi як природного, так i штучного вщновлення Грунтового покриву. У цьому процес важливе значення вiдiграе спонтанне (некероване) самовщновлення рослинного покриву. На думку I. Рабика [24, 25], на раншх (пюнерних) стадiях самозаростання Грунтосумiшей провщна роль належить мохоподiбним, а на шзшших - збiльшуеться роль судинних рослин.
Первинш сукцесiйнi змiни. На пiдставi дослiджень процесiв формування рослинного покриву в межах постмайншгових ландшафтних систем арчаних родовищ [4], виокремлено первинш сингенетичш та ендоекогенетичш прогресивш сукцеси'. Такi сукцесiï супроводжено ускладненням структури рослинного покриву, зростанням 'хньо'' стабтьносп i продуктивностi. 1снування рiзних варiантiв сукцесiйних змiн зумовлено еколопчними умовами: властивостями субстрату, зволоженням, рельефом та ступенем сучасного антропогенного навантаження [18]. Процес заростання неогенових мергелевих глин, четвертинних суглинш, сутсмв i пююв роздтяють на ряд послщовних етапiв i стадiй розвитку рослинних угруповань. На вщносно стабiльних техногенних глинистих i суглинистих субстратах вiдвалiв роль едифiкаторiв поступово переходила до нещтьнокущових злакiв: пирiю повзучого (Elytrigia repens), вiвсяницi лучно'' (Festuca pratensis), мятлика лучного (Poa pratensis), плевела багаторiчного (Lolium perenne) та ш. На ерозiйних i перезволожених схилах поширеш хвощ польовий (Equisetum arvense), хаменерш вузьколистий (Chamaenerion angustifolium), осока мохната (Carex hirta). В умовах надмiрного перюдичного затоплення i пщтоплення сингенетична сукцесiя формуе угруповання очерету звичайного (Phragmites australis) i рогозу широколистого (Typha latifolia).
1нший варiант сукцеси спостер^али на нестабiльних зсувних та ерозшних схилах колишнього кар'еру i зовшшшх вiдвалiв iз переаченим горбкуватим рельефом, де можливостi розвитку нещтьнокущових злаш значно обмеженi. У цьому випадку сукцеая призупинялася на промiжному кореневищному етапi. Домiнантами, залежно вщ iнтенсивностi зсувних та ерозшних процеав та режиму зволоження, ставав пщбт звичайний (Tussilago farfara) або куничник наземний (Calamagrostis epigeios). У мюцях засолення субстрату формування рослинного покриву здшснено за рахунок щтьнокущового виду безктьниц (Puccinellia distans).
Для заростання пщаних Грунтосумшей гiдровiдвалу характерний короткий перюд домшування ценофобних i рудеральних видiв. Рослинний покрив сформовано за рахунок куничника наземного, пщбту звичайного, осоки мохнато'', мятлика лучного i польовиц тонко'' (Agrostis tenuis). На пщаних субстратах й ниш не завершено кореневищних етап формування рослинного покриву.
Для пюнерних стадш розвитку рослинних трав'янистих угруповань кар'ерiв i вiдвалiв характерш незначш запаси ф^омаси, якi зростають з вком 'хнього заростання та зменшенням антропогенного навантаження. Найменшi запаси фiтомаси характерш дтянкам з молодими кар'ерними ембрюземами. Рослинне угруповання на п'ятирiчнiй ГрунтосумЫ володiе запасом фiтомаси до 0,6 кг/м2. Фiтоценози 10- i 15-ти рiчного самозаростання збiльшують власну ф^омасу, вiдповiдно на 18 i 155 % [6]. Прогресивний рют запаав фiтомaси супроводжуеться перебудовою структури трав'янистих угруповань.
На жаль, продуктивнють популяцш в межах постмaйнiнгових ландшафтних систем за останш п'ять-десять рош суттево знизилася унaслiдок ущiльнення ценозiв та зростання конкурентних взaемовiдносин мiж видами у ходi сукцесiï. В умовах перезволоження субстрату часпше розвиваються рослиннi угруповання iз домiнувaнням очерету звичайного, який витюняе iншi види рослин. 1ншим чинником слiд вважати поступове ущтьнення Грунтосумiшей, що призвело до попршення 'хньо'' водопроникностi й додаткового перезволоження.
Стади первинно'' сукцеси рослинного покриву тюно корелюють iз етапами формування посттехногенних Грунтiв [20]. Осктьки серед кaр'ерно-вiдвaльних геосистем, що самозаростають, видiляють чотири головних стади сукцеси фiтоценозiв (пiонерну або ^^альну, просту, складну i замкнуту), то 'м повиннi вiдповiдaти aнaлогiчнi фази Грунтоутворення. На цш основi видтено тaкi типи (етапи) формування i розвитку Грунтового i рослинного покривiв [19, 22]: 1) пюнерне ^ш^альне) рослинне угруповання на ембрiоземi ^^альному; 2) просте рослинне угруповання (кореневищна стaдiя сукцесiï) на ембрiоземi органоакумулятивному; 3) складне рослинне угруповання (перехщна стaдiя вiд кореневищно'' до дерново'' стади сукцеси) на ембрiоземi дерновому; 4) зiмкнутий фiтоценоз
(дернова стадiя сукцеси) на eM6pio3eMi гумусовоакумулятивному. Видтення цих типГв сприяе ландшафтному картуванню родовищ самородноТ сiрки.
Формування рослинного покриву. Сучасну множину рослинност арчаних родовищ представлено 329 видами судинних рослин, що належать до 191 роду, 58 родин та 38 порядш. Бтьшють видiв вщносяться до п'яти родин: айстрових (Asteraceae), тонконогових (Poaceae), бобових (Fabaceae), розових (Rosaceae) та осокових (Cyperaceae) [17]. Здебтьшого, вони представлен трав'янистими рослинами, що характеры для лучноТ рослинносп лiсостеповоï зони. У складi рослинностi переважають лучнi, лучно-болотнi, лучно-чагарниковГ, лiсо-чагарниковi, лiсо-лучнi та рудеральнi види, як володiють значною екологiчною пластичнютю та здатнiстю зростати в умовах антропогенно!' трансформацп постмайнiнгових ландшафтних систем.
Головними едифкаторами рудеральноТ i лучноТ рослинностi постмайнiнгових ландшафтних систем е куничник наземний, пiдбiл звичайний, пирш повзучiй (Elytrigia repens), будяк польовий (Cirsium arvense), деревш звичайний (Achillea submillefolium), люцерна (Medicago lupulina), кульбаба лкарська (Taraxacum officinale), конюшина лучна (Trifolium pratense) i морква дика (Daucus carota). До субедифкаторних вщносять ще 25 видiв рослин, а решта - трапляються в рослинних угрупованнях зрщка [17]. 1нколи виникають специфiчнi варiанти трав'яноТ рослинностi. Лучн i рудеральнi види рослин поширеш на припiднятих, переважно вирiвняних й добре освГтлених кар'ерних i вщвальних поверхнях. Головною умовою формування таких рослинних угруповань вважаемо вщсутнють постшного перезволоження ембрiоземiв.
В межах рекультивованих дтянок вщбуваеться заселення вiльних площ експлерентами: перстрачем гусячим (Potentilla anserine), будяком польовим i пирiем повзучим. Саме ц багаторiчнi рослини мають велике фiтомелiоративне значення й закртляють верхню частину ГрунтосумЫ. З часом до складу таких пюнерних агрегацш окремозростаючих рослин додалися неправдивi експлеренти та однорiчнi рослини. На рекультивованих дтянках продовжуе формуватися мозаТ'чно розмГщена й нещiльна дернина.
Мохоподiбнi, завдяки Тхнiй високiй толерантност до екстремальних умов природного середовища у районах арчаних кар'ерiв, також заселяють новостворен антропогенно-трансформованi i рекультивован територи'. Вiдмерлi рештки мохiв збагачують субстрат, що е важливою ланкою Грунтоутворення та створюють сприятливГ мiкроклiматичнi умови для поселення судинних рослин. Встановлено, що навГть незначна бюмаса мохоподГ6них суттево впливае на приживання шших рослин i структуру Т'хшх угруповань та виступають iндикаторами вологост мiсцезростань [15]. КГлькГсть видГв мохоподГ6них зростае вГд верхнiх до нижшх частин кар'ерГв i вiдвалiв. Найбтьше Тх виявлено в основах затшених пГвнГчних схилГв. Приуроченiсть мохГв залежить вГд вологостГ ембрiо- i техноземГв: на пГвнГчному схилГ ростуть мезопгрофГти та гГгрофГти, на пГвденному - ксеро- та мезофГти [25].
Висока стшкють та стабГльнГсть характерна лучно-болотним угрупованням очерету звичайного, якГ доволГ часто мають субедифГкаторГв - осоку мохнату i ропз широколистяний. Поширення таких угруповань зумовлено наявнГстю зон затоплення, пщтоплення i вторинного заболочення, а також перезволоженими ембрюземами у понижених, переачених й слабостГчних дтянках колишшх гГрничопромислових об'ектГв.
За сприятливих ландшафтно-еколопчних умов (пГдвГтрянГ схили, нормальна вологють i кислотнГсть Грунту тощо) на невеликих дтянках формуеться люо-чагарникова рослиннГсть. До складу трав'яних фГтоценозГв додаеться верба (Salix fragilis), осика (Populus tremula), облтиха крушиновидна (Hippophae rhamnoides), сосна звичайна (Pinus sylvestris), робУя псевдоакацГя (Robinia pseudoacacia), береза бородавчаста (Betula pendula), жимолость татарська (Lonicera tatarica), ожина (Rubus caesius), сшжноягщник (Symphoricarpus). Бтьшють рослин в люових культурах на прикар'ерних площах i зовшшшх вщвалах вГдзначаються пригшченим розвитком, малим дГаметром стовбурГв, що зумовлено низькою забезпеченютю поживними речовинами. Найкращою бюлопчною стГйкГстю та показниками росту вГдзначаються робшГя псевдоакацГя, верба козяча (Salix caprea) i лщина (Corylus) [9]. Середн значення приросту характеры для берези бородавчастоТ, робши' псевдоакаци', сосни звичайноТ та ш. ЗначноТ шкоди розвитку лГсових культур завдае вигорання трав'яного покриву. Слщ вщзначити, що молодГ дерева i пщрют мають значно бГльший прирют по висотГ.
На гГдровГдвалГ i тимчасовому хвостосховищГ склад, кГлькГснГ показники й структурно-функцюнальна органГзацГя рослинних угруповань водозахисних дамб подГбна до тих, що сформован на зовнГшнГх вщвалах. Окрашш поверхнГ гГдровГдвалу мають нечисленн i бГднГ рослиннГ угруповання, якГ представленГ лГсо-лучними куртинами сосни звичайноТ, облГпихи крушиновидноТ, верби козячоТ, робши' псевдоакаци', осики, берези бородавчато!', куничника i пщбта звичайного та ш. ОкремГ дГлянки гГдровГдвалу повнГстю позбавлен рослинностГ.
Функцiонування i розвиток постмайншгових ландшафтних систем. Упродовж 1997-2014 рр. проведено еколого-ландшафтн дослщження в межах головних прничопро-мислових районГв Передкарпатського арконосного басейну: ЯворГвського, РоздГльського i Подорожненського. За результатами польового еколого-ландшафтного зшмання й на основГ удосконаленоТ методики [13] складено детальн ландшафтнГ карти для ключових дтянок, що вщображають особливост просторовоТ диференцГаци' природних умов дослнджуваних територГй.
Розглянемо особливост еколого-ландшафтного картування на приклaдi ключово' дiлянки "Яворiвськa водойма". Площа дослщжувано' дiлянки становить 26,3 км2. Дiлянкa мае наближену до прямокутно'' форму i розмiри 4,0 х 7,0 км. Вихщними мaтерiaлaми пщ час польового знiмaння виступали план прничих робiт iз нанесеною на них топоосновою масштабу 1 : 5 000, космозшмки Landsat 7 ETM+ та Spot D0I-10 з просторовою роздкпьною здатнютю 30 м та серiя aерознiмкiв високого ступеня детaлiзaцiï [16]. Головними об'ектами ландшафтного зшмання виступали постмaйнiнговi лaндшaфтнi системи, що сформован на основi колишнього Язiвського сiрчaного кар'еру, трьох зовшшшх вiдвaлiв, гiдровiдвaлу, вiдстiйникiв, хвосто- i водосховищ.
Ключова дтянка знаходиться в межах Сянського Передкарпаття. На основi еколого-ландшафтних дослщжень створено карту, яка вщображае особливостi ландшафтно'' структури ключово' дiлянки. В IT межах за морфогенезом виокремлено дев'ять видiв мюцевостей (рис. 1). Розроблення поклaдiв самородно' сiрки призвело до суттевого ускладнення ландшафтно' структури дослiджувaноï територ". До початку будiвництвa сiрчaного кар'еру у район дослiдження варто було б видтили лише три види мюцевостей.
У межах долин рiчок Шкло, Гноенець та Якша, що займають нaйнижчi абсолютш висоти (до 250 м), розмщена мiсцевiсть заплав i фрагмент перших надзаплавних терас, скла-дена переважно сутщаним i суглинистим aлювiем та торфовищами з лучною, лучно-болотною i болотною рослиннютю на торфово-болотних i дернових оглеених Грунтах. Цш мюцевосп вiдповiдaють зони вкрай повтьно' мiгрaцiï забруднюючих речовин з перева-жанням кисло-глейового (Н-Fe) класу геохiмiчних ландшафтних систем. Днища долин рИок мають ширину 0,5-1,0 км, мюцями збереглись фрагменти низьких терас. На зaплaвi переважають плоск форми рельефу, заболочен i зaторфовaнi, та бiднa лучно-болотна рослиннють. Внaслiдок затоплення, пiдтоплення i вторинного заболочення рiчкових долин значш площi мiсцевостi зайнято антропогенно-трансформованими ландшафтними системами. Тут сформовано затоплен й пщтоплен дiлянки з лучно-болотною рослиннютю на торфово-болотних, дернових i дерново-шдзолистих Грунтах.
Мюцевють хвилясто' водно-льодовиково' рiвнини, що займае висоти 250-260 м, скла-дена пщано-глинистими флювюгля^альними вiдклaдaми з дубово-сосновими лiсaми (пе-реважно розораними) на дерново-шдзолистих Грунтах. 1й вщповщае зона вiльноï мiгрaцiï та штенсивного виносу забруднюючих речовин з переважанням кислого (Н) класу геохiмi-чних ландшафтних систем. Рельеф мюцевосл слабохвилястий з домшуванням пологих схилiв. Лише близько 15 % площi дтянки зaлiснено дубово-сосновими i сосновими люами. В межах цiеï ландшафтно' одиницi сформовано плоскi, мiсцями припщнят промисловi поверхнi iз штучними люо-чагарниковими насадженнями та залишками природно' люо-лучно' рослинностi, що сформована на ембрю- i техноземах, фрагментах дернових i дерново-пщзолистих Грунтiв. Чимало земель (23,5 %) перезволожено або заболочено й непридатно для стьськогосподарського використання [14].
Незначний фрагмент у швденно-схщнш частин ключово' дiлянки займае мiсцевiсть пасмово-хвилястих i хвилястих рiвнин (понад 260 м), складених малопотужними флювюгля^альними вщкладами, що фрагментарно перекритi лесовидними суглинками з березово-сосновими, сосново-дубовими люами i ртлею на св^ло-арих опiдзолених та дерново-пiдзолистих Грунтах. Для не'' характерш зони сповтьнено'' мiгрaцiï забруднюючих речовин iз переважанням каль^евого (Са) i кисло-кaльцiевого (Н-Са) клаав геохiмiчних ландшафтних систем. Рельеф мюцевосп погорбований й розчленований заторфованими долинами водотош.
Важливе середовищеформуюче мiсце посщають лaндшaфтнi мiсцевостi антропогенного походження. Вище рiвня Яворiвсько'' водойми залишилися круп i сильноспадисп ступiнчaстi зовнiшнi схили кар'еру, складеш неогеновими глинами i скелястими включеннями шсковиш з болотною рослиннютю на ембрюземах ^^альних й органоакумулятивних. Власне у цш мюцевосп здiйснено основний обсяг проектно-рекультивaцiйних роб^, зокрема в мiсцях найкращого пщТзду до водойми виположено прибережнi дтянки та створено мтководш зони. Вщновлення рослинного покриву рекультивованих дiлянок ще не завершено, а проектне покриття рослиннютю коливаеться вщ 0 до 80 %. Мюцевють заросла очеретяними рослинними угрупованнями, слабопрохщна i сильнозаболочена.
Практично з уах сторш схили кар'еру оточено горбистими i плоскими перезволоженими ступшчастими прикар'ерними i привщвальними поверхнями, складеними четвертинними aлювiaльними i флювюгля^альними пiскaми та делювiaльними суглинками з лучно-болотною рослиннютю на ембрюземах дернових i гумусовоакумулятивних. Антропогенна мюцевють простягнена вузькою смугою (шириною 200-400 м) вздовж кар'еру i зовшшшх вiдвaлiв. Значно багатшою i рiзномaнiтнiшою стае рослиннють. Поряд iз очеретяниками сформовано лучш i лучно-чaгaрниковi угруповання.
В межах зовшшшх вiдвaлiв дтянки утворено мюцевосп крутосхилого горбопр'я, складене зм^аними неогеновими i четвертинними вапняково-мергелево-глинистими вщкладами з чагарниковою заростями i лучно-болотною рослиннютю на ембрюземах органоакумулятивних. Бтьшють площ мюцевостей займають болотш види рослин. На гривах, гребенях i пагорбах розвинуп складш чагарников^ лучш i лучно-болотш рослиннi угруповання. У замкнених пониженнях утворено невелим, переважно подовгасл водойми, зaболоченi й перезволожеш площi.
Рис. 1. Морфогенез ландшафтних мюцевостей ключово'1' дтянки "ЯворГвська водойма"
I-IV. Антропогенний тип: I. Крут1 i сильноспадист1 ступ1нчаст1 зовн1шн1 схили кар'еру, складен неогеновими глинами i скелястими включеннями пГсковикГв з болотною рослиннГстю на ембрюземах ГнГцГальних й органоакумулятивних, заболочен. II. ГорбистГ i плоскГ перезволожен ступГнчастГ прикар'ернГ i привГдвальнГ поверхнГ, складенГ четвертинними алювГальними i флювюгляцГальними пГсками та делювГальними суглинками з лучно-болотною рослиннГстю на ембрюземах дернових i гумусовоакумулятивних, частково заболочен. III. Крутосхиле вщвальне горбогГр'я, складене змшаними неогеновими i четвертинними вапняково-мергелево-глинистими вщкладами з чагарниковою заростями i лучно-болотною рослиннГстю на ембрюземах органоакумулятивних, частково заболочене. IV. ПлоскГ поверхнГ вщспйнигав i хвостосховищ, складенГ вщсортованими вапняково-пщанистими вщкладами з пустощами, чагарниковими заростями i лучно-болотною рослиннГстю на ембрюземах органоакумулятивних, частково заболочеш. V-VI. Природно-антропогенний (антропогенно-трансформований) тип. V. ЗатопленГ й пщтоплеш дтянки плоских поверхонь заплав i терас та понижених частин межирГч з лучно-болотною рослиннГстю на торфово-болотних, дернових i дерново-пщзолистих Грунтах, обводненГ i заболочен. VI. ПлоскГ припщнят промисловГ поверхнГ Гз штучними насадженнями та залишками природноТ люо-лучноТ рослинностГ на бетонному покритп, техноземах, дернових i дерново-пщзолистих Грунтах, частково пГдтопленГ i заболочен. VII-IX. Природний (антропогенно-модифiкований) тип: VII. ПлоскГ поверхнГ заплав i фрагментГв першоТ надзаплавноТ тераси, складенГ пщаним i супГщаним алювГем з лучною рослиннГстю на торфово-болотних i дернових оглеених Грунтах. VIII. СлабохвилястГ межирГччя, складен потужними флювюгляцГальними пюками, яга фрагментарно перекритГ супГщаним алювГем з дубово-сосновими сосновими люами на дерново-пщзолистих Грунтах, частково розораш. IX. Плоско-хвилястГ межирГччя, складен слабопотужними флювГогляцГальними пщано-глинистими вГдкладами з мГшаними (дубово-сосновими) люами на дерново-пщзолистих глеюватих Грунтах, частково розоранг ландшафтнi системи: сау - складнГ урочища антропогенного походження (кар'ер будвельноТ сировини, промисловий майданчик, смггтезвалище).
У пГвденно-захГднГй частинГ ключово!' дГлянки поширено плоскГ поверхнГ вщстшникГв i хвостосховищ, складенГ вГдсортованими вапняково-пГщанистими вГдкладами з пустощами, чагарниковою i лучно-болотною рослиннГстю на ембрюземах органоакумулятивних. У центральних дтянках карт вщстшниш розмщеш залишковГ водойми, оточен чагарниковими заростями i болотними угрупованнями. Перифершш дГлянки цих карт вщрГзняються за видовим складом Гз переважанням чагарникових купин i лучноТ рослинностГ.
Проведет еколого-ландшафтн дослГдження дали змогу виявити в межах ключово!' дГлянки "ЯворГвська водойма" 39 видГв антропогенних урочищ, чотири - антропогенно-трансформованих урочищ i 11 - природних урочищ (рис. 2). Складнють оргашзаци' ландшафтних систем дослщжувано!' територи' вщображена за допомогою матрицк
Формування берегово!' смуги ЯворГвськоТ водойми не завершилося. Пюля закГнчення заповнення водойми виникли несформован береговГ вГдмГлини Гз затопленими деревами i чагарниками. Абразшш процеси поступово вщсувають й вирГвнюють берегову лшш, що заважае закрГпленню рослинного покриву. Висота абразшних уступГв у багатьох мюцях становить 1,0-2,5 м. У мтководдях розвиваються надводнГ i пщводш види рослин. Продовжуеться розмивання островГв, бГльшГсть з яких розмГщено у прибережнш зонГ водойми.
ВГдзначимо суттеве ускладнення ландшафтно!' структури в межах ключовоТ дГлянки пГсля завершення розроблення арчаних покладГв вГдкритим способом. На кар'ерних i прикар'ерних дтянках (до 500 м вГд водойми) спостерГгаемо найскладшшу органГзацГю постмайнГнгових ландшафтних
систем. У цш зон сформовано 20 видiв антропогенних урочищ. При цьому переважають невеликi за площею ландшафты системи (до 0,05 км2). Здебтьшого, ландшафты системи мають видовжену форму, що витягнута паралельно до меж прничопромислових об'екпв. Дрiбноконтурнiсть урочищ вщповщае зонам iнтенсивного розвитку зсувних та ерозшних процесiв та пострекультивованим дтянкам. Значно бiльшу геопросторову розмiрнiсть мають ландшафты системи в межах зовшшшх вiдвалiв, гiдровiдвалу, хвостосховища i дтянок технологiчних комплексiв. В окремих випадках спостер^аемо сусiдство велико- i дрiбнорозмiрних ландшафтних урочищ, що зумовлене мозаТ'чним проявом зон карстування, пiдтоплення i вторинного заболочення.
Рис. 2. Фрагмент ландшафтно'Т карти ключовоТ д1лянки "Явор1вська водойма" (м1сцеположення фрагменту карти показано на рис. 1)
Територiя дослщжуваноТ' дiлянки мае пасмово-горбистий вигляд iз багатьма дрiбними пагорбами, гребенями, терасами, улоговинами i балками. Бiльшiсть ландшафтних урочищ е схилами рiзноТ крутизни та експозицп. Переважаючими е спадисп i похилi схили. Рiзноманiтнiсть форм рельефу сприяе формуванню i розвитку Грунтового i рослинного покривiв. Серед ландшафтних урочищ антропогенного походження особливе мюце займають лiквiдованi або частково дiючi смiттезвалища з рудеральною лучно-чагарниковою рослинностю на хемоземах iнiцiальних.
Висновки
Формування постмайншгових ландшафтних систем Передкарпатського арконосного басейну не завершено. Бтьшють постмайнiнгових геосистем молодi, вiком вщ 3-5 до 15-20 рокiв. Водночас продовжують з'являтися, трансформуватися чи зникати водн об'екти, ускладнюеться структура Грунтового i рослинного покривiв. На окремих площах проводять технiчну рекультивацiю iз формуванням нових й видозмiненням юнуючих мезоформ рельефу. Вiдзначимо значну штенсивнють прояву небезпечних екзогенних процесiв: карстових, зсувних, ерозшних, абразшних тощо.
Лтература
1. Андроханов В. А. Почвы техногенных ландшафтов: генезис и эволюция / В. А. Андроханов, Е. Д. Куляпина, В. М. Курачев. - Новосибирск: Изд-во СО РАН, 2004. - 151 с.
2. Билонога В. М. Сукцессии растительности на отвалах серных месторождений Прикарпатья: автореф. дис. ... канд. биол. наук / В. М. Билонога. - Днепропетровск, 1989. - 16 с.
3. Бтонога В. М. Рослиннють вщвал1в арчаних родовищ Льв1вськоТ област1 / В. М. Бтонога // Укр. ботан. журн. -1989. - Т. 46. - № 1. - С. 26-29.
4. Бтонога В. Первинн сукцеси техногенних ландшафт1в арчаних родовищ / В. Бтонога, А. Малиновський // Еколопчш проблеми природокористування та бюрозма'Тття Льв1вщини: Прац1 НТШ. - 2001. - Т. VII. - С. 76-82.
5. Бойко Т. I. Геох1м1я с1рки I стронцю в зош техногенезу аркодобувних пщприемств Передкарпаття: автореф. дис. ... канд. геол. наук / Т. I. Бойко. - Льв1в, 1995. - 25 с.
6. Вовк О. Б. Динаммш тенденцп розвитку техногенних Грунтю / О. Б. Вовк // Наук. вюник НЛТУ УкраТ'ни. - 2007. - Вип. 17.7. - С. 36-46.
7. Гаджиев И. М. Стратегия и перспективы решения проблем рекультивации нарушенных земель / И. М. Гаджиев, В. М. Курачев, В. А. Андроханов. - Новосибирск: ИПА СО РАН, 2001. - 28 с.
8. Гайдин А. М. Репональний ландшафтний парк "Подорожне": альбом / А. М. Гайдин, I. I. Зозуля. - Львiв: ПТВФ Афша, 2003. - 19 с.
9. Гайдин А. М. Яворiвське озеро - перлина Львiвщини: альбом / А. М. Гайдин, I. I. Зозуля. - Львiв: ПТВФ Афша, 2003. - 20 с.
10. Гiрничо-хiмiчна промисловють Львiвщини. Сьогодення. Майбутне. Еколопя. - Львiв: ПП Манускрипт-Львiв, 2004. - 244 с.
11. Гумусообразование в техногенных екосистемах / под ред. Р. В. Ковалева. - Новосибирск: Наука, 1986. - 165 с.
12. Дщух О. I. Фiзичнi властивост Грун^в у межах посттехногенного ландшафту Яворiвського ДГХП "^рка" / О. I. Дщух, М. С. Мальований, I. М. Шпашвська // Вюн. НУ "Львiвська пол^ехшка". Сер.: Хiмiя, технологiя речовин та Тх застосування. - 2008. - № 609. - С. 226-234.
13. !ванов С. А. Антропогешза^я ландшаф^в: пiдходи, дiагностування, моделювання / С. А. !ванов, I. П. Ковальчук // Наук. вюник Чернiвецького ун-ту. - 2012. - Вип. 612-613 : Географiя. - С. 54-59.
14. !ванов С. Ландшафти прничопромислових територiй / Свген Iванов. - Львiв: Видавничий центр ЛНУ iменi Iвана Франка, 2007. - 334 с.
15. Кияк Н. Роль брюфп"ного покриву у ренатуралiзацiТ техногенних субстра^в на територiТ видобутку арки / Н. Кияк, О. БаТк // Вiсн. Львiв. ун-ту. Сер. бюл. - 2012. - Вип. 59. - С. 114-121.
16. Ковальчук I. П. Картографування геоеколопчного стану природно-господарських систем прничо-промислових територм / I. П. Ковальчук, С. А. !ванов, В. В. Клюйник // Часопис картографп. - К.: КНУ iм. Тараса Шевченка, 2011. - Вип. 2. - С. 129-137.
17. МануТлова Г. М. Розвиток рослинност на девастованих землях прничодобувних пщприемств / Г. М. МануТлова // Наук. вюн. НЛТУ УкраТни. - 2004. - Вип. 14.4. - С. 34-37.
18. МануТлова Г. М. Ф^омелюра^я девастованих ландшаф^в в умовах Львiвщини: автореф. дис... канд. с.-г. наук / Г. М. МануТлова. - Львiв, 2005. - 18 с.
19. Марискевич О. Г. Особливост формування Грунтового покриву на вщвалах Роздтьського ДГХП "^рка" / О.Г. Марискевич, I. М. Шпагавська // Наук. зап. Держ. природозн. музею. - Львiв, 2001. - 16. - С. 147-152.
20. Марискевич О. Г. Первинна сукцеая на вщвалах Язiвського родовища арки: змЫи Грунтових пaрaметрiв / [О. Г. Марискевич, I. М. Шпагавська, М. А. Павлюк, Г. В. Полив'яна] // Проблеми i перспективи розвитку природоохоронних об'екпв на Розточчк Матер. мiжнaр. наук.-практ. конф. - Львiв: Логос, 2000. - С. 109-112.
21. Марискевич О. Г. Сукцеая бюти на вщвалах аркодобувних родовищ Львiвщини / [О. Г. Марискевич, I. М. Шпашвська, В. М. Бтонога та ш.] // Вiдновлення порушених природних екосистем: Матер. II мiжнaр. конф. -Донецьк: ТОВ Лебщь, 2005. - С. 171-173.
22. Марискевич О. Г. Формування Грун^в у межах техногенного ландшафту Яворiвського ДГХП "^рка" / О. Г. Марискевич, I. М. Шпашвська, О. I. Дщух // Наук. вюн. Чершвец. ун-ту. - 2005. - Вип. 251. Бюлопя. -С. 175-185.
23. Панас Р. Н. Агроэкологические основы рекультивации земель / Р. Н. Панас. - Львов: Изд-во при Львов. ун-те, 1989. - 160 с.
24. Рабик I. В. Колошза^я мохоподiбними девастованих екототв Яворiвського ДГХП "^рка" / I. В. Рабик // Проблеми збереження, вщновлення та збагачення бiорiзномaнiтностi в умовах антропогенно змЫеного середовища: Матер. мiжнaр. наук. конф. - Кривий Р^, 2005. - С. 384-385.
25. Рабик I. Структура i динамка брюф^них угруповань на девастованих землях Львiвщини (на приклaдi вщвалу гiрничо-хiмiчного пщприемства "Сiркa") / I. Рабик, I. Данилгав, О. Щербаченко // Вiсн. Львiв. ун-ту. Сер. бюл. -2010. - Вип. 53. - С. 58-66.
26. Шпагавська I. М. Досвщ дiaгностики посттехногенних Грунтiв сiркодобувних пщприемств Львiвщини / I. М. Шпагавська // Агрохiмiя i Грунтознавство. - 2009. - № 69. - С. 161-166.
Аннотация. Е. А. Иванов. Формирование постмайнинговых ландшафтных систем Передкарпатского сероносного бассейна. В районах ликвидированных серных карьеров Прикарпатья возникают новые постмайнинговые ландшафтные системы. Проведенные эколого-ландшафтные исследования позволили оценить эффективность процессов формирования водной среды созданных водоемов и восстановления почвенного и растительного покровов. На примере ключевого участка "Яворовский водоем" проанализирована современная ландшафтная структура в зоне деятельности бывшего Язовского карьера.
Ключевые слова: постмайнинговая ландшафтная система, самородная сера, водоем, эмбриозем, сукцессия, Предкарпатский сероносный бассейн.
Abstract. E. Ivanov. The postmining landscape systems formation in the Precarpathian sulfur-bearing basin.
On place of liquidated Precarpathian sulfur careers arise new postmining landscape systems. The ecological-landscape researches gave possibility to estimate efficiency of water environment forming processes on created water bodies and soil and vegetation cover restoration. On example of "Yavoriv water body" key place, was analyzed contemporary landscape structure within former Yaziv career activity zone.
Keywords: postmining landscape system, brimstone, water body, embryonic soil, succession, Precarpathian sulfur-bearing basin.
Поступила в редакцию 31.01.2014 г.
