CC BY
14
NEEMOTIVNOST HOW DISTINCTIVE PROPERTIES PROFESSIONALLY MARKED PHRASEOLOGICAL UNITS
© 2015
E.I. Khabirova, candidate of philological sciences, associate professor of the chair of Oriental
and Romance-German languages
Chelyabinsk State University, Chelyabinsk (Russia)
Abstract. The article considers the problem of non-emotiveness of professionally marked phraseological units (idioms). Formally being phraseological units, professionally marked idioms are functionally characterised by the feature of non-emotiveness. Professionally marked phraseological units, taking a special place in the language for professional communication, represent the elements of professional perception in their own way. The phraseological nomination is based upon sensual visual perception of the world. This type of nomination is formed on the basis of associative thinking and the ability to match the things of different categories. The unique nature of the professionally marked phraseological units is caused by the combination of phraseological and terminological properties. The ambiguity of the status of figurative multiword terminological complexes in various theories is caused by their double nature: on the one hand, by their bright figurative-ness, not typical of terminological combinations, and, on the other hand, by their relation to a particular special scientific or technical concept, bordering them from the idioms of the common language and predetermining their functioning in the specific area. Professionally marked phraseological units are characterized by the exact and specific meaning, a complicated compound concept, stable and complete meaning. They do not express emotive-evaluative attitude of the speaker towards the object, as well as do not express figurative emotional nomination. Metaphors lying in the basis of professionally marked phraseological units serve to reveal and denote the substantial object features of high degree of abstraction. The analysis held confirms the hypothesis of unemotiveness typical of professional phraseological units. Denoting complex concepts of professional sphere these units reveal the peculiarities of terms and phraseological units. As they belong to a specific sphere of knowledge, the leading functional characteristics are terminological. Formally, the units under consideration are characterized by phraseological properties. Thus, the detailed research of the specificity of professionally marked phraseological units, including unemotiveness, can be studied on the cross-sectorial approach of cognitive terminology and phraseology.
Keywords: emotiveness; non-emotiveness; term; phraseological unit (idiom); professionally marked phraseological units (idioms).
УДК 811.161.2
ФОРМАНТНТАЯ СТРУКТУРА ГЛАСНЫХ В УКРАИНСКОЙ ПЕВЧЕСКОЙ РЕЧИ
© 2015
В. В. Чернышук, аспирантка кафедры современного украинского языка
Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев (Украина)
Аннотация: Статья посвящена определению основных акустических характеристик гласных украинской певческой речи, в частности специфики их формантной структуры, с использованием экспериментально-фонетического метода. Также описывается высокая певческая форманта как особенность спектра певческих гласных.
Ключевые слова: певческая речь, акустические характеристики, интенсивность, форманты, формантная структура, высокая певческая форманта.
Постановка науковог проблеми та и значення. Вивчення украшського усного мовлення iз застосуван-ням експериментально-фонетичного методу в останш роки викликае посилений штерес широкого кола нау-ковщв. Цьому сприяе бурхливий розвиток техшчних за-собiв, що уможливлюють аналiз акустичних характеристик мовлення на сегментному та надсегментному рiв-нях. Залучення ствочого мовлення до масиву об'екпв дослвдження експериментально! фонетики дасть змогу глибше осмислити та створити цшсне уявлення про фо-нетичш риси украшського мовлення в уах його проявах та способах реалiзацii.
Ствоче мовлення як особливий вид мовленневоi' дь яльносп характеризуемся низкою специфiчних артику-ляцшно-акустичних ознак. Вокальш прийоми та техш-ки, що використовуються професшними стваками для породження яшсного лункого голосу, побудоваш на особливому налаштуванш мовних оргашв. Це, у свою чергу, зумовлюе появу характерних акустичних ознак ствочих звушв порiвняно зi звуками повсякденного мовлення.
Аналгз остантх дослгджень з ц1е! проблеми. Аналiз лшгвютичних джерел, присвячених вказанш проблема-тищ, засввдчуе недостатнш стутнь вивчення акустичних особливостей сшвочих звушв порiвняно з мовлен-невими за допомогою експериментально-фонетичного методу. Загалом вивчати акустичш властивосл ствочих звушв почали вщносно недавно, тсля появи спещаль-них прилащв та комп'ютерних програм, що уможливи-ли аналiз фiзичноi природи звукових явищ. Вiдомi вчеш, як працювали в цш галузi - В. Морозов [1], Л. Дмитрiев [2], I. Алдошина [3], С. Ржевшн [4] - описали роботу мовного апарату людини у спiвi та зумовлеш цим арти-
куляцшно-акустичш риси ствочих звушв, зокрема шд-вищення штенсивносп та змiни у формантнiй структура Проте всi попереднi експерименти проводились на мате-рiалi iншомовного сшву, тому для украiнськоi фонетики зокрема та лшгвютики загалом вивчення акустично1' природи спiвочих звукiв у порiвняннi з мовленневими за допомогою експериментально-фонетичного методу за-лишаеться новим та актуальним напрямком дослщжень.
Формулювання мети та завдань статт1. Метою дослвдження е з'ясування основних акустичних особливостей украшського ствочого мовлення та специфiчних рис формантноi структури спiвочих голосних у порiв-няннi з голосними звичайного мовлення.
Виклад основного матергалу й обтрунтування отри-манихрезультат1в дослгдження. Серед змш, яких зазнае звук при переходi ввд мовлення до ству, насамперед ввд-значають пiдвищення штенсивносп та змiну формант -но1' структури звушв. Шдвищення сили голосу е необхвд-ною умовою творення естетично привабливого, лункого та потужного голосу, аби вш вирiзнявся своею силою на тлi музичного супроводу - живого оркестрового чи фо-нограмного. Втiм, як показали попереднi експерименти, одного лише зростання iнтенсивностi виявляеться недо-статньо. В. Морозов, Л. Дмш^ев та iншi зазначали, що два спiвочi голоси, маючи однакову iнтенсивнiсть, мо-жуть сприйматися слухачами як звуки рiзноi гучностi. Ще у 1956 роцi П. Макаров тсля проведения низки екс-перименпв встановив, що слуховий апарат людини мае зону максимально1' чуттевостi в дiапазонi 2000 - 3500 Гц. Тому особлива енергетична насиченiсть дшянок спiво-чого голосу на зазначених частотах робить його б№ш виразним та гучним з погляду сприйняття [1, 2].
Щоб простежити, яким чином вщбуваеться змша спектральных характеристик звуков у cniBi укра!нською мовою порiвняно з мовленням, було проведено експе-риментальне дослвдження. За допомогою спецiальних комп'ютерних програм i3 записiв звичайного та сшвочо-го мовлення укра!нських виконавщв виокремлювалось по три випадки реалiзацiй кожного голосного звука у сильнш позицп (пiд наголосом чи в iзольованiй позицп). Серед iнформантiв були представники рiзних стилiв ви-конання (академiчного та естрадного), рiзних вжових груп та статi. Отриманi уривки мовлення аналiзувались i3 застосуванням спещальних програм Praat та Cool Edit.
За формулою _ i n i було
X = — V X. =— (Xj + x2 +... + x ).
Пи ' n "
обчислено середш значення кожно! форманти голо-сних звуков певного вокалiста у звичайному та сшвочо-му мовленш ( x ~ середне значення формантних показ-
никiв для певного голосного; XI - формантний показ-
ник, П - загальна к1льк1сть реалiзацiй голосного звука,
що аналiзуeться, у цьому випадку становила 3 для кожного виду мовлення). Отримаш середш значення формант для кожного голосного у сшв1 ( р1 ^ ¿£р) та мов-
Ьр
ленш ( ^¡„юг! ^'■ттЧ) пор1внювалися для з'ясування ме-
хашзму налаштування спектрально! структури ( 7 = [1...5] = [1 ...5])- Результата експерименту по-
казали, що рiвень перших двох формант у спектрi укра-!нських спiвочих голосних у бшьшосп випадк1в шдви-щувався, хоча значення першо! форманти змшювалось порiвняно несуттево (до 100 Гц). Третя, четверта та п'ята форманти змiнювали свое положення у спектрi звука в напрямку взаемного зближення, утворюючи виражений пiк (високу сшвочу форманту), значення третьо! форманти у спiвi частiше було вищим, а значення п'ято!, на-впаки, у переважнiй кiлькостi реалiзацiй знижувалось. Появу дiлянки особливо! енергетично! насиченосл у спектрах спiвочих звуков описувались i в попереднiх до-слщженнях спiвочого мовлення: ще в 1934 рощ В. Бартолом'ю встановив, що у професшно поставлених голосах завжди присутш групи посилених високочас-тотних обертошв (висока спiвоча форманта) [2, с. 178]. Отже, висока ствоча форманта (ВСФ) - це група тдси-лених обертонiв у межах 2000 - 3500 Гц (залежно ввд типу голосу), що забезпечують лунк1сть та естетичнi якостi ствацького голосу [1, 2, 3]. Значення ВСФ для сшву детально описане у працях С. Ржевк1на [4], В. Казанського [4], В. Бартолом'ю [2], Р. Юссона [5], де зазначалось, що ввд ступеня !! iнтенсивностi залежать важливi естетичнi та вокально-техшчш властивостi голосу ствака.
У науковiй лiтературi iснують рiзнi думки стосовно механiзму формування високо! спiвочо! форманти. Так, £. Рудаков вважав, що ця форманта виникае в результата проходження повiтряного потоку через голосовi зв'язки i за своею природою вона схожа на звичайний свист [1]. Е. Бредлi та Й. Сундберг стверджували, що ствоча форманта е результатом особливого пониженого положення горташ [6, 7]. Те, що ВСФ виникае в горташ, вперше припустив ще В. Батолом'ю. Рентгенолопчш дослвдження, проведет тзтше Л. Дмитрiевим, подтвердили це при-пущення i показали, що в мовному апаратi професiйних вокалютав пвд час спiву спостерiгаеться порожнина, роз-ташована мiж надгортанником та голосовими зв'язками. Ця порожнина завжди чггко ввдокремлена в1д глотки
опущеним надгортанником та звуженим входом у гортань. I! розмiри не змiнюються при виконанш рiзних голосних на всьому нотному дiапазонi, що пояснюе ста-бiльнiсть частотних значень високо! ствочо! форманти для певного виконавця [2]. Акустична роль тако! порож-нини як локального резонатора, що формуе високу сшвочу форманту, була також експериментально доведена В. Морозовим [1]. Отримаш ним ввдомосп тдтвердили думку, що саме порожнина, розташована мiж глоткою та голосовими зв'язками людини, посилюе високочастотнi гармонiки (2000 - 3500 Гц) у спектрi голосу [1].
На прикладi сшву укра!нських академiчних та естрадних виконавшв нами було проаналiзовано меха-шзми утворення високо! спiвочо! форманти. Найперше варто зазначити, що загалом ВСФ частше спостерп'а-лась у спектрах професшно поставлених академiчних голосiв. Менш частотною та iнтенсивною вона була в естрадному спiвi (Для порiвняння 90% в оперному, 65% в естрадному).
Стосовно частот, на яких спостерталась висока ст-воча форманта, та чиннишв, що впливають на !! розташу-вання у спектр^ думки дослвднишв рiзняться. Як згаду-валось вище, однi (наприклад, I. Алдошина) зазначають, що спiвочi форманти виникають шляхом об'еднання третьо!, четверто! та п'ято! формант з утворенням чгт-ко вираженого пiку [3]; iншi (наприклад, В. Морозов) стверджують, що у спектрi спiвочого голосу третю, чет-верту та п'яту форманти голосних взагалi не варто вио-кремлювати, натомiсть доцiльнiше говорити про низьку (Б1 та Б2) та високу (Б3, Б4, Б5) спiвочi форманти, як1 виникають у рiзних дiлянках спектра залежно ввд тембру голосу [1]. У результата наших спостережень також було виявлено тенденцiю до залежностi частотних показнишв високо! спiвочо! форманти вiд тембральних якостей голосу спiвака. Так, було помiчено, що чим вищим е голос виконавця, тим вищими будуть i частотнi показники високо! ствочо! форманти у його голой. Розглянемо для прикладу огинальш кривi спекав спiвочих голосних [е] у виконанш баса Бориса Гмирi (слово «де») та тенора Анатолiя Солов'яненка (слово «небо») на рисунку 1.
га
•о
&
•о с
3
5500
Frequency (Hz)
Рисунок 1 - огинальш кривi спекав сшвочих голосних [е] у виконанш Б. Гмирi (слово «де») та А. Солов'яненка (слово «небо»)
Огинальна спектра спiвочого голосного у виконанш А. Солов'яненка зображена на рисунку сушльною лшь ею, а у виконанш Б. Гмирi - пунктиром. Як видно, висока сшвоча форманта е приблизно однаково штенсивною в обох випадках, проте в А. Солов'яненка вона мае середне частотне значення приблизно 2600 Гц, а в Б. Гмирi - 2100 Гц. Рiзниця в розташуванш високо! ствочо! форманти, на нашу думку, пояснюеться рiзним тембральним забарвленням кожного голосу: А. Солов'яненко - тенор, а Б. Гмиря - бас.
I. Алдошина та Ю. 1ль!нов зазначали, що висока сш-
воча форманта формуеться завдяки зближенню третьо1'. четверто1' та п'ято! формант [3, 8]. Проте, в ходi нашого експериментального дослiдження спектрiв спiвочих го-лосних траплялись i так1 випадки, яш засвiдчили, що та-кож i друга форманта може утворювати найбшьш енер-гетично насичену дiлянку у спега^ спiвочого звука. Це особливо помггно у спiвочих голосних високого тднят-тя [i] та [и]. В огинальних спектрiв цих звуков чiтко видно, що друга форманта мае помггао вищу штенсившсть порiвняно зi звичайним мовленням, i разом iз третьою та четвертою формантами утворюють так званий шк у спектр голосу. Варто додати, що серед шести мовленне-вих голосних дифузш за своею акустичною структурою звуки [i] та [и] мають найбiльш енергетично насичеш друп форманти. Це, у свою чергу, також сприяе форму-ванню на 1'хнш частотi високо! сшвочо! форманти. На рисунку 2 зображено криву спектру ствочого та мов-ленневого голосного Щ (слово «свило») у виконанш естрадного спiвака Святослава Вакарчука.
На рисунку 4 голосний [а] зображено сущльною лiнiею (слово «яка»), голосний [о] - пунктирною (слово «гли-боке»), голосний [у] - перервною (слово «тут»). Бачимо, що висока сшвоча форманта розташовуеться у вах трьох звуках приблизно на однш i тiй самiй частота Так, ВСФ у спектрi голосного [а] мае значення приблизно 2545 Гц, у спектр голосного [о] - 2595 Гц, у спектр голосного
Рисунок 4 - Крии спекав ствочих голосних [а], [о], [у] у виконанш Дмитра Гнатюка
Frequency (Hz)
Щоб з'ясувати, чи впливае на частотне значення ви-соко! сшвочо! форманти висота сшвано1' ноти, було проведено експеримент, у якому порiвнювалось виконання одше1' i тiеi само1' пiснi «Н1ч яка мiсячна» виконавцями рiзного стилю, в1ку та статi. Було виокремлено уривки спiву голосних звуков в одних i тих самих словах, що виконувались на однакових нотах рiзними спiваками. Згодом у спектрах звуков було порiвняно iнтенсивнiсть та частотне значення високо! спiвочоi форманти. На рисунку 5 зображеш спектральш кривi спiвочих голосних [а] у позици пiд наголосом у словi «коханая» у виконан-ш оперних спiвакiв: баритона Дмитра Гнатюка (суцшьна лiнiя) та баса Бориса Гмирi (пунктирна лiнiя).
Рисунок 2 - Кривi спектрiв спiвочого та мовленневого голосних [1] у виконанш С. Вакарчука
Як видно з рисунка, друга форманта ствочого голосного (пунктирна лш1я) разом 1з третьою формантою утворюють одну особливо енергетично насичену дшян-ку, мають вищу потужшсть пор!вняно з мовленневим голосним та таким чином формують високу ствочу форманту. Так само, в огинальнш спектра ствочого та мовленневого голосних [и] (слова «приспаш» та «на-вчив» вщповвдно) у виконанш оперного голосу, баритона Романа Майбороди видно участь друго1' форманти ствочого голосного (пунктир) в утворенш високо! ст-вочо! форманти (Рисунок 3)
Frequency (Hz)
Рисунок 5 - Огинальш крит спекав спiвочих голосних [а] у виконанш Д. Гнатюка та Б. Гмир1
40-
и
>
g 20-
0
0 5500
Frequency (Hz)
Рисунок 3 - Огинальш ^rai спекав ствочого та мовленневого голосних [и] у виконанш Р. Майбороди
Особливютю високо! ствочо! форманти, що була по-мiчена шд час аналiзу украшського спiвочого мовлення, було И ввдносно стабiльне частотне значення у кожного виконавця незалежно вiд артикульованого звука та ноти, що виконуеться. Для прикладу розглянемо огиналь-m кривi голосних звуюв у виконаннi Дмитра Гнатюка. 82
Середня частота високо! сшвочо! форманти у Бориса Гмир1 мае значення 2200 Гц, у Дмитра Гнатюка - 2400 Гц. Р1зниця становить приблизно 200 Гц. Осшльки, за ви-нятком тембру голосу, жодними шшими ознаками, що могли б вплинути на частотне значення високо! сшвочо! форманти, аналiзованi уривки ству не р1знились (виконувались так самi звуки на такш самiй нот1), можемо зробити висновок, що головною умовою розташування високо! ствочо" форманти на т1й чи тш частотi е тембр голосу сшвака.
Висновки I перспективи подальших дослгджень. Отже, тдсумовуючи результати проведеного експериментального дослвдження спектрально!' структури ствочих голосних пор1вняно з мовленневими, можемо зробити так висновки. По-перше, тд час переходу в1д мовлення до сшву спектр голосних звушв зазнае пев-них зм1н: зокрема, рiвень першо" та друго" форманти у переважнш 61льшост1 випадшв зростае, третя, четверта та п'ята форманти змшюються iндивiдуально у кожного сшвака, проте найчаспше в напрямку взаемного зближення (або шляхом зростання третьо" форманти, або через зниження р1вня Четвертоi та п'ято!' формант).
По-друге, в спектральних кривих професшних сшвочих голосiв спостерiгаеться висока ствоча форманта (група пiдсилених обертонiв на частота 2000 - 3500 Гц залежно ввд типу голосу), яка зумовлюе таш необхiднi властивостi сшвочого голосу як лунк1сть та потужшсть. Висока спiвоча форманта частiше спостерпалась у спектрах академiчних голосiв, менше - в естрадних. Особливiстю високо! ствочо! форманти е !! стабшьне положення у спектрi спiвацького голосу незалежно ввд артикульо-ваного звука та висоти ноти. Значення середньо! ча-стоти високо! сшвочо! форманти зумовлюеться насам-перед тембральними особливостями голосу спiвака. У перспективi плануеться розширення експериментально! бази дослвдження та поглиблення вивчення феномену високо! сшвочо! форманти на матерiалi запийв спiву рiзних стилiв iз застосуванням експериментально-фоне-тичного методу.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Морозов В. П. Тайны вокальной речи. Ленинград: Наука, 1967. 203 с.
2. Дмитриев Л. Б. Основы вокальной методики. М.: Музыка, 2000. 368 с.
3. Алдошина И. Основы психоакустики. Часть 17. Слух и речь; Часть 5. Акустические характеристики вокальной речи. // Звукорежиссер, 2002. № 9. Режим доступу : http://www.625-net.ru/arch.htm .
4. Ржевкин С., Казанский В Исследования тембра звука голоса и смычковых музыкальных инструментов. // Журнал прикладной физики. 1928. Т. V. Вып. 7. С. 113-135.
5. Юссон Р. Певческий голос. Исследование основных физиологических и акустических явлений певческого голоса. М.: Музыка, 1974. 262 с.
6. Bradley E. Crosslonguistic perception of pitch in language and music. Delaware: University of Delaware, 2012. 141 p.
7. Sundberg J. The science of the singing voice. Northern Illinois University Press, 1987. 228 p.
8. Ильинов Ю М. Фонетические характеристики вокальной речи: дис. ... канд. филол. наук : 10.02.01. Волгоград, 2007. 211 с.
FORMANT STRUCTURE OF VOWELS IN UKRAINIAN SINGING SPEECH
© 2015
V. V. Chernyshuk, postgraduate student of the department of «Ukrainian modern language»
Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv (Ukraine)
Abstract. The article is devoted to the detection of vowels acoustic features in Ukrainian singing speech, particularly special features of their formant structure. The author also describes the high song formant as the singularity of song vowels spectrum.
Keywords: singing speech, acoustic features, intensity, formants, formant structure, high song formant.
УДК 811.161.2'367.332'367
ОСОБЕННОСТИ РЕАЛИЗАЦИИ МОДАЛЬНО-ВРЕМЕННЫХ ПРИЗНАКОВ В НЕЧЛЕНИМЫХ ПРЕДЛОЖЕНИЯХ СОВРЕМЕННОГО УКРАИНСКОГО ЯЗЫКА
© 2015
А. А. Шиц, соискатель кафедры «Украинский язык» Восточноевропейский национальный университет имени Леси Украинки, Луцк (Украина)
Аннотация: В нечленимых предложениях современного украинского языка темпоральные признаки выражаются опосредованно и коррелируют с деривационно связанными расчлененными конструкциями, предикату которых присущ четкий формальный показатель конкретного времени. По принципу коммуникативно-прагматического назначения и модальной семантики нечленимые высказывания разделяются на следующие группы: с повествовательной, вопросительной, повелительно-побудительной модальностью, с модальным значением вероятности, с эмоционально-оценочным и апеллятивным модальными значениями.
Ключевые слова: нечленимые предложения, категория времени, темпоральность, категория модальности, повествовательная, вопросительная, повелительно-побудительная модальность, модальные значения вероятности, эмоциональной оценки и апеллятивности.
Постановка науковоХ проблеми та и значення. До проблемних i дискусшних питань сучасно! лшгвютич-но! науки належить дослщження категоршно! спеша-лiзацi! реченневих побудов сучасно! укра!нсько! мови. Незаперечний той факт, що будь-яка синтаксична оди-ниця з'являеться в мовленш не випадково, а передовом iз метою позначення вщповщно! комушкативно! ситуацп. У такому разi доречно розглядати реченневi структури в контекста розмовного дискурсу. Особливо важливе застосування вказаних параметрiв за умови до-слщження категоршно! специфiки конструкцш нечлено-ваного рiзновиду, оскшьки сфера !хнього вияву - живе спонтанне дiалогiчне спшкування, де вони виступають як лакошчш, семантично пов'язаш з попередньою ре-плжою реплiки-вiдповiдi, що реалiзують штенщю мов-ця та характеризуются наявшстю специфiчного кому-шкативно-прагматичного потенщалу. Крiм особливих правил функцюнування, побудови нечленованого зразка вирiзняються з-помiж iнших речень особливiстю вира-ження !хшх синтаксичних категорiй, зокрема часу й модальности
Анализ остантх досл1джень з ц1ег проблеми. У сучас-нш лiнгвiстицi категорi! темпоральноста та модальностi неодноразово були предметом наукового студшвання.
Послуговуючись термiнами морфологiчний i синтак-сичний час, темпоральтсть, аспектуальтсть, таксис, формальш та функцшно-семантичш параметри часу як визначально! категоршно! одиниш, що стосуеться рiзних мовних рiвнiв, докладно описали О. Бондарко [1; 2], Г. Золотова [3], С. Полянський [4], Н. Семенова [5], К. Городенська [6], О. Бондар [7], В. Барчук [8], Т. Слободинська [9] та ш. До не менш дослщжуваних питань належить вивчення категорп модальноста, якш присвятили працi В. Панфiлов [10], В. Бондаренко [11], В. Гак [12, с. 113-119], Г. Немець [13], Н. Гуйванюк [14] Н. Костусяк [15, с. 291-356] та in У вказаних та низш шших лiнгвiстичних студiй темпоральнiсть i модаль-нiсть розглянуто у зв'язку з членованими реченнями, натомiсть нечленоваш побудови перебувають поза ува-гою вчених. Порушена проблема ускладнена й тим, що розглядаш структури позбавленi чiтких формальних по-казникiв, якi беруть участь у маркуванш зазначених ка-тегорiйних одиниць.
Формулювання мети та завдань статтi. Мета стат-та полягае у визначенш особливостей репрезентацiï ча-сових i модальних значень у нечленованих реченнях су-часноï украïнськоï мови. Ввдповщно до задекларованоï мети визначено так завдання: 1) з'ясувати специф^
