CC BY
24
Науковий вкник 11.1ТУ Укра'1'ни. - 2011. - Вип. 21.17
УДК581.9:502.7 Acnip. 1.С. Позинич1 -Державний природознавчий музей
НАН Украти
ФЛОРИСТИЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 ТЕРИТОРП КАРПАТСЬКО1 ЧАСТИНИ Р1ЧКИ ДН1СТЕР
Аналiз систематично! структури флори показав, що практично Bei 0CH0BHi кшь-кюш показники флори карпатсько1 частини рiчки Днiстер вартоють у межах показ-никiв флор Бореально! областi та Середньо1 Свропи.
Найважлившим показником будь-яко! флори е 11 багатство, р1вень якого визначаеться кшьюстю вид1в, род1в, родин. За визначенням О.1. Толмачова [1], систематична структура флори - це розподш вид1в за систематични-ми категор1ями вищого рангу. Систематична структура флористичного р1зно-машття е важливою структурно-функцюнальною характеристикою рослин-носп i виявляеться через кшьюсш показники таксошв, що 11 становлять. Вона вщбивае законом1рносп поширення вид1в у межах певних титв екототв. Особливосп флористичного багатства рослинносп, 11 систематично!, геогра-ф1чно! та еколопчно1 структури дають тдстави визначити певш боташко-ге-ограф1чш законом1рносп диференщацп рослинного свиу [2].
Анал1з флористичного р1зномашття люових, тслялюових, лучних та антропогенно змшених фггоценоз1в карпатсько1 частини р1чки Дшстер вико-нано на основ1 узагальнення 435 ф1тоценотичних опишв. Флористичне р1зно-машття загалом представлена 555 видами включно з 25 видами найбшьш по-ширених представниюв класу Bryopsida, що належать до 313 род1в, а ri, своею чергою, до 95 родин. (табл.). Назви та систематичну структуру вищих рослин подаемо за "Определителем высших растений Украины" (Киев : Вид-во "Наук. думка", 1987).
Табл. Основш систематичт показники флори ф'шюцсноз'ш
№ з/п Класи Родини Роди Види
к-ть % к-ть % к-ть %
1 Magnoliopsida 57 60 205 64,57 369 66,4
2 Lycopodiopsida 2 2,1 3 0,95 4 0,72
3 Equisetopsida 1 1,05 1 0,31 5 0,9
4 Polypodiopsida 9 9,47 16 5.1 22 3,9
5 Pinopsida 2 3,6 5 1,59 8 1,4
6 Liliopsida 13 13,68 62 19,8 122 20.98
7 Bryopsida 6 6,3 21 6,7 25 4,5
Разом 95 100,0 313 100,00 555 100,0
Результати спряженого систематико-географ1чного анал1зу флорис-тичних елеменпв дослщжених л1ив показав, що бшьшють, а саме 369 вид1в (61,4 % вщ загально1 кшькосп), 205 род1в (63,07 %), та 57 родин (57,57 %), належать до класу дводольних (Magnoliopsida). Вужче представлене видове р1зномашття класу однодольних (Liliopsida) - 122 вид1в (20,2 % вщ загально1 кшькосп вид1в), (Bryopsida) - 25 вид1в (4,5) та папоротепод1бних (Polypodiop-
1 Наук. кер1вник: проф. П.Р. Третяк, д-р бюл. наук
2. Еколопя довкiлля
121
sida) - 22 видiв (бiля 3,6 %). 8 - хвойних (Pinopsida) 5 - хвощеподiбних (Eq-uisetopsida), 4 - плауноподiбних (Lycopodiopsida).
Провщними родинами дослщжено! множини флористичних елеменпв Передкарпатського високогiр'я е таю: Asteraceae, Poaceae, Rosaceae, Cypera-ceae, Lamiaceae, Fabaceae, Apiaceae, Ranunculaceae, Scrophulariaceae, Car-yophyllaceae. Отже, це типове явище для схвдно европейсько! провшцп зони широколистях лiсiв помiрного KnÍMaTy. Згаданi 10 провiдних родин мютять 51,1 % видiв та 48,4 % родiв вiд загально! !х кiлькостi.
У флористичному спек^ дослщжено! множини видiв домiнyють ро-дини: Asteraceae (33 родiв, 58 видiв) Poaceae (26 родiв, 44 видiв), Значне по-ширення мають представники Í3 родини Rosaceae (18 родiв, 40 видiв). До числа провщних родин належить i Cyperaceae (4 родiв, 24 видiв), що е харак-терним для бшьшосп флор Голарктики i типовим для Укра!ни, та Lamiaceae (15 родiв, 24 видiв), Fabaceae (9 родiв, 21 видiв), Apiaceae (15 родiв, 19 ви-дiв), Ranunculaceae (12 родiв, 18 видiв). Решта родин представлена 3-1 видом. Серед родини Lamiaceae представлен 2-3 видами роди Galeopsis, Glechoma, Lamium, Stachys. Однак найбшьше видiв присутш у складi родiв Carex з родини Cyperaceae. Багатство родин визначаеться також кшьюстю родiв, що !х становлять. Найчисельшшою родиною у родовому вщношенш е найбагатша видами родина Asteraceae, що включае 33 родiв (10,15 %); друге мiсце за цим показником посщае родина Poaceae, яка охоплюе 26 родiв (8 %); трете - родина Rosaceae, що охоплюе 18 родiв (5,5 %); четверте - Lamiaceae, 15 родiв (4,6 %) та Apiaceae, 15 родiв (4,6 %); п'яте - Ranunculaceae, 12 родiв (3,7 %).
Така флористична рiзноманiтнiсть рослинного вкриття дослщженого району зумовлюе особливосп формування рослинних угруповань, !х змш та напрямiв ценотичного розвитку. Визначаються вони, насамперед, еколого-це-нотичною стратепею видiв, зокрема !х пластичнiстю, тобто здатнютю прис-тосовуватися i захоплювати середовище у рiзних природно-географiчних умовах, конкурувати з iншими видами. Зрозумшо, що найбiльш пластичними е т види, якi природно ростуть, або вторинно поширилися у межах як-найширшого географiчного ареалу та спектра ландшафтно-еколопчних умов. Вyзькоспецiалiзованi види, що виявляють тiснy приyроченiсть до окремих ге-ографiчних районiв та особливого ценотичного середовища заслуговують особливо! уваги з огляду на ризики !х можливо! втрати.
Географiчний аналiз флористичних елеменпв показав, що бiльшiсть видiв природно поширенi у межах Голарктичного царства. Найбшьш чисель-ними виявилися представники евразшського типу ареалу, загальна чисель-нiсть яких становить 114 видiв, тобто 19 % вщ загально! !х кiлькостi. Свро-пейський тип ареалу е характерним для 100 видiв (16,6 %).
Для бшьшосп деревних чагарникових та трав'яних видiв належать до голарктичного типу ареалу (111 видiв). Голарктичний тип ареалу властивий видам, природш мюця зростання яких е у межах всього суходолу Голарктики, тобто - у межах уше! позатротчно! частини швшчно! пiвкyлi. До ще! гру-пи належать 111 видiв, що часто трапляються у наших люах. Для 37 видiв ви-явлених рослин (6,1 % вщ загально! кiлькостi) характериним е евроазшсько-
122
Збiрник науково-технiчних праць
Науковий вкник Н.1Т У Укра'1'ни. - 2011. - Вип. 21.17
твшчноафриканський тип ареалу. Ще для 37 видiв рослин характерним е космополiтний тип ареалу.
Двадцять один видiв рослин (майже 7 % вщ загально! кiлькостi) при-родно поширений у межах европейсько-кавказького ареалу. Це - клен гос-тролистий, дуб звичайний, ясен звичайний та ш. 25 видiв рослин природно поширеш у межах ареалу евро-сибiрського типу. До них належать: копитняк европейський, липа дрiбнолиста, сосна звичайна, жовтець кашубський, жаб-рiй гарний, якi е звичайними у наших люах. Дещо рiдше трапляються вовче лико звичайне, та тдлюник еропейський Для 16 видiв характерним е евро-си -бiрсько-середньоазiйський тип ареалу. До них належать яглиця звичайна, цирцея звичайна, розхщник звичайний. Для решти видiв рослин також харак-терними е широкорегюнальш типи ареалiв природного поширення - евро-си-бiрсько-малоазiйського, евро-кавказько-малоазiйського, евро-малоазiйського, твшчноамериканського, евро-малоазiйсько-середньоазiйського. Однак чи-сельнiсть цих видiв невисока - вiд 9 до 3. Iншi типи ареалiв е характерними лише для 1-2 видiв.
У межах широких географiчних ареалiв властива й широка амплпуда природно-клiматичних умов, що зумовлюють специф^ бюгеографiчноl зо-нальностi та висотно! поясносп. Проведений аналiз флористичного рiзнома-нiття рослинностi карпатсько! частини рiчки Днiстер за зонально-поясними особливостями структури !х географiчних ареалiв показав очевидну перевагу неморально-монтанних (28,1 %), бореально-неморально-монтанних (17,1 %), неморальних (14,2 %), монтанний (9,5 %), бореально-неморальний (7,7 %), мультизональних (6 %), та бореально-субнеморальних (5,2 %), неморально-субнеморально-монтанних (4,2 %) елеменлв. Для решти видiв характерними е iншi обсяги зонально-поясних ареалiв.
Переважна бшьшють видiв е елементами люових та чагарникових фь тоценозiв. Серед них найчастше трапляються типово лiсовi види, що харак-тернi для зони широколистяних лiсiв. Це - копитняк европейський, весшвка дволиста, анемона дiбровна, осока лiсова, фiалка Рейхенбаха. Значний вщсо-ток серед виявлених рослин - представники люолучних та лучно-чагарнико-вих видiв, що зазвичай потребують бiльшого свiтлового ресурсу шж суто ль совi види. Саме тому вони можуть рости не тшьки на луках, але й шд негустим наметом люу або чагарникiв. З !х числа найчаспше трапляються: горлянка повзка, чина люова, розхiдник звичайний, осока заяча, грястиця збiрна, апозерис смердючий, значно рiдше - веронiка дiбровна, фiалка триколiрна, вербозiлля лучне, чорниця.
Унаслщок агрокультурних трансформацiй лiсовий покрив дуже фраг-метований, окремi лiсовi масиви та га! межують з полями, покинутими сiльськогосподарськими угiддями, транспортними шляхами. Саме тому у рослинносп люових фiтоценозiв спостерiгаеться значне представництво ру-деральних та лучних видiв. На пiдмоклих дiлянках лiсiв трапляються зви-чайнi лiсо-болотнi, лучно-болотнi та прибережш види, найчастiше - розрив-трава звичайна, пiдбiл звичайний, ситник тонкий, жовтяниця черговолиста, мгтлиця повзка, вербозшля звичайне, осот прибережний тощо. На окремих скелях та кам'яних розсипах зрщка трапляеться очиток !дкий.
2. Екологiя довкiлля
123
Аналiз систематично! структури флори показав, що практично Bci ос-новш кiлькiснi показники флори карпатсько! частини рiчки Дшстер варжтать у межах показникiв флор Бореально! областi та Середньо! Свропи. Бореальш риси флори зумовленi прським характером територi!, а середньоевропейсь-к - фiзико-географiчним розташуванням територi!.
Л1тература
1. Толмачёв А.И. Методы сравнительной флористики и проблемы флорогенеза / А.И. Толмачёв. - Новосибирск : Изд-во "Наука", 1986. - 196 с.
2. Толмачёв А.И. О некоторых задачах и методах географической фитоценологии. Ареал (картографические материалы по истории флоры и растительности) / А.И. Толмачёв. - М .Л. : Изд-во АН СССР. - 1952. - Вып. 1. - С. 7-12.
3. Червона книга Укра!ни. Рослинний свгг / за ред. Я.П. Дщуха. - К. : Вид-во "Глобал-консалтинг", 2009. - 900 с.
Позыныч И.С. Флористични особенности территории карпатской части реки Днестр
Анализ систематической структуры флоры показал, что практически все основные количественные показатели флоры территории карпатской части реки Днестр варьируют в пределах показателей флор Бореальной области и Средней Европы.
Pozynych I.S. Floristic features of territory of Carpathian part of Dnis-ter river
Analysis of the systematic structure of the flora showed that almost all the main quantitative characteristics of the flora of the Carpathian Dniester vary within the parameters floras Borealina region and Central Europe.
124
Збiрник науково-техшчних праць
