CC BY
74
Ф1ТОЕСТРОГЕНИ: МОЛЕКУЛЯРН1 МЕХАН1ЗМИ ДП В ОНКОЛОГ1ЧНОМУ КОНТЕКСТ1
Зотов Олексш Серг1йович
к. мед. н, доцент кафедри онкологи 03053, Украта, м. Кшв вул. Курська, 8, кв. 27 тел.: (044) 450-82-32 e-mail: doctor.zotov@yandex.ua
О.С. Зотов, О.В. Поступаленко, Р.1. Верещако
Нацюнальний медичний ушверситет iмем О.О. Богомольця, м. Кшв
Рацюн людства в рiзних куточках земноУ кулi вiдрiзня€ться не лише кшьюсно, а й яккно. За дани-ми численних епщемюлопчних дослiджень( захворюванiсть на рак молочноУ залози (РМЗ), рак простати (РП), колоректальний рак (КРР) значно нижче у краУнах з iсторично високим вживанням ф^оестрогешв [2, 44, 98].
Соя мктить понад 100 ф^оестрогешв i е чи не основним Ух джерелом надходження в оргашзм людини, особливо в краУнах Азп. Похiднi соУ е популярною харчовою добавкою завдяки вiдсутностi холестеролу, високому вмiсту рослинних бiлкiв у комплекс з карбогщратами та ненасиченими жирами, високому вмкту волокон, вщсутносп лактози [69].
У 1999 р. Управлшням iз санiтарного нагляду за якктю харчових продуктiв та медикаменлв США (УБРЭД) було пщтверджено ефективнiсть щоденно-го вживання соУ щодо зменшення ризику iшемiчноУ хвороби серця [27]. Цей результат дав поштовх для поширення соевмкноУ продукцп, розширення УУ асортименту. Понад 2700 найменувань соевмкноУ продукцп з'явились на ринку США протягом 20002007 рр. Рiвнi продажiв соевмiсних продуклв зрос-ли з 300 млн дол. у 1992 р. до понад 4 млрд дол. у 2008 р. [85].
Окрiм таких добре вщомих соевих продуклв, як соеве молоко, тофу, темпе, соя мктиться у бтьш нiж 60% оброблених харчових продуклв [90]. Видтяють двi основнi форми соевих добавок, що вiдрiзняються за масовою часткою соевого бiлку: текстурований соевий бток (50-70%) та соевий iзолят (90%). Перший використовуеться як замкник м'яса в хот-догах, гамбургерах, сосисках тощо. Дру-
гий - для збагачення енергетичних батончимв, спортивних напоУв, дитячого харчування, злаковмiсних продуктiв харчування, iмiтованих молочних продуктiв, морозива, сиру, пончимв.
Фiтоестрогени як харчовi добавки сьогодш е доступними для широких верств населення та активно пропагуються як «природы л^и». Концентрацiя бiологiчно активних речовин в них значно перевищуе таку в соевмiсних продуктах [73]. Результати кл^чних та експериментальних дослщжень не дають ч^коУ вiдповiдi стосовно корисного чи, принаймш, безпечного впливу ф^оестрогешв на органiзм людини. Зростання спо-живання фiтоестрогенiв у рацюш сучасноУ людини визначае потребу в критичшй оцiнцi Ух потенцiйного впливу на здоров'я, як корисного, так i шкщливого. Термшолопя та класифшащя Фiтоестрогени (ФЕ) - полiфенольнi нестероУдш сполуки рослинного походження, якi структурно та/або функцюнально подiбнi до естрогешв ссавцiв i Ух активних метаболтв [68].ФЕ вiдносяться до слабких естрогешв, Ух актившсть у 100-1000 разiв менша за 17р-естрадюл (Е2) [59]. У жшок iз середнiм споживанням соУ концентрацiя ФЕ плазми кровi в 1000 разiв перевищуе концентращю ендогенного естрогену в жiнок репродуктивного вку з низьким УУ споживанням [88]. Лактони резорциловоУ кислоти, що продукуються плiснявими грибами та мають естрогенну активнiсть, вiднесенi в окрему групу мкоестрогешв [68].
Класифiкацiя ф^оестрогешв 1.1зофлавони (даУдзеУн, даУдзин, формононетин, гешстеУн, генiстин, бiоханiн А).
2. Флавони (хризин, норвогонш, байкалеУн,
атгенш).
3. Флавоноли (кверцетин, кемпферол, мiрицетин, галангiн).
4. Флаванони (пшоцембрин, нарiнгенiн, таксифолiн).
5. Куместани (куместрол, 4'-метоксикуместрол).
6. Лiгнани (ентеродюл, секойзоларицирезинол, ентеролактон, матерезинол).
7. Стлбени (ресвератрол, птеростилбен).
Джерела надходження та мехашзм дм
фiтоестрогенiв
Найбiльша увага дослщниюв присвячена вив-ченню соТ та if компонентiв, особливо iзофлавонiв, як основних представникiв ФЕ соевого походжен-ня, на органiзм людини. Деякi ФЕ мають бiологiчну активнкть у природному виглядi, iншi - потребують додаткових бiохiмiчних перетворень до вживання або безпосередньо в органiзмi людини.
Розрiзняють наступнi механiзми дм ФЕ на органiзм людини:
1) естрогенна:
- стимуляцiя синтезу SHBG у печшц i, як результат, зниження бюдоступносп естрогенiв [52];
- конкурентне зв'язування чи замщення Е2 або тестостерону з SHBG плазми кровi [26];
- пригшчення 3а-ГСДГ та 17Р-ГСДГ, яка конвертуе естрон у бтьш активну форму - естрадюл [74];
- iнгiбування експресп та активностi мРНК аро-матази та 5а-редуктази [74];
- вплив на кишкову флору, який призводить до зменшення реабсорбцГТ естрадiолу [3];
- слабка естрогенна дГя у дитячому вщ (може прискорити диференщащю структур молочноТ залози i таким чином зробити if менш чутливою до впливу канцерогенiв) [22];
2) неестрогенна:
- антиоксидантний ефект [76, 78];
- протизапальний ефект [76, 78];
- пригычення топоiзомерази чи тирозинюнази Онпбп-ор EGFR) [6];
- ГнгГ6Гтор TNFa [25];
- агонiст PPAR [24].
Найбтьш вивченим е вплив ФЕ на ERa та ERp. In vitro бшьшкть ФЕ активують ЕR-залежну транс-крипцГю генiв через обидва шляхи з бтьшою спорiдненiстю до ЕRв [42, 43].
Виражена експреая ЕRв характерна для кГсток, серцево-судинноТ системи, матки, сечового мiхура, простати, легень, гранульозних клГтин яечника, клТтин Сертолi, яечка та гермiногенних клп"ин [42, 72]. РозподГл ЕR може змЫюватись протягом життя
з характерним статевим диморфiзмом, особливо в головному мозку. ЕР регулюють рiзнi аспекти репродукцп, поведiнки, нейроендокринноТ функци [75].
Пкля зв'язування ФЕ з ЕР стимулюе два шляхи вiдповiдi [46]:
- класичний: через елементи (мшень) вщпов^д естрогену;
- альтернативний: через активащю негайних генiв (таких як ^п I Роб).
СтероТдн гормони мають швидку, не пов'язану з геномом д^ на поверхнi кл^ини [65]. Зв'язок лiганда з мембранним рецептором спричинюе швидку (до 10 хв) та швидкоплинну (декiлька годин) актива^ю другого месенджера (пiдвищення рiвня внутрiшньоклiтинного кальцiю чи аденозинмоно-фосфату). В результат вiдбуваеься стимуляцiя шляхiв сигнальноТ трансдукцп, важливоТ для сигнальноТ функци нейронiв, диферен^ацп клiтин та ш. [89].
EР-незалежнi властивостi генктеТну, ресвера-тролу та iнших iзофлавонiв свiдчать про Тх потенцiйний вплив на широкий спектр мiжклiтинних сигнальних механiзмiв, важливих для регулювання ^тинного росту та захисту [57]. Вони мають особливо виражений антиоксидантний та протизапальний ефекти [76, 78].
1зофлавони присутн в ягодах, виы, зернових та горiхах. Проте найбагатшими за Тх вмiстом е бобов^ особливо соевi боби [45]. У харчових продуктах ФЕ представлен багатьма класами, з яких iзофлавони можуть складати лише незначну частину. Вмiст iзофлавонiв у харчових продуктах можна дiзнатися за допомогою численних баз даних [12]. Загальний вмкт iзофлавонiв у сирих соевих бобах коливаеться вщ 18 до 562 мг на 100 г [67].
Особи, як вживають сою, мають вищi рiвнi iзофлавонiв плазми кровк Соя поширена у рацiонi жителiв Азп, завдяки чому вжиток iзофлавонiв сягае 50 мг/кг/день. У споживачiв захщноТ дiети цей показник становить 1-3 мг/кг/день. Рiвень генкте'шу плазми кровi в середньому для жительки Азп становить близько 25 нг/мл. Серед вегетарiанцiв, якi дотримуються дiети захiдного типу, даний показник менший. Серед жiнок США вш становить 2 нг/мл. Вегетарiанство чи вживання харчових добавок може не лише збтьшити вжиток ФЕ до рiвня схщноТ дiети, а й значно перевищити його [67, 73, 92].
Рiвнi iзофлавонiв плазми кровi можуть кiлькаразово рiзнитись мiж шдивщуумами. Частко-во ця варiабельнiсть е результатом локальних та/ або сезонних вщмшностей вмкту ФЕ у харчових
продуктах. Xap40Bi вподобання та шдивщуальы особливостi метаболiзму також впливають на цей показник [59, 67].
1зофлавони у природному виглядi е бiологiчно неактивними кон'югатами, що мають у своему складi залишки глюкози чи карбогiдрату. Бiологiчно активною е некон'югована форма - аглiкон. Пропорщя кон'югованоУ та некон'югованоУ форм вiдрiзняеться серед харчових продуктiв. Фер-ментован соевi продукти (наприклад мiзо, темпе) часто мктять значно вищi рiвнi аглiкону в порiвняннi з Ышими соевмiсними продуктами [69].
Вiдразу пкля вжитку iзофлавони швидко метаболiзуються та абсорбуються, потрапляючи у системний кровообк переважно у виглядi кон'югатiв з обмеженою бiологiчною активнiстю [69]. Некон'югований генктеУн становить менше 1-3% загального генктеУну плазми кровi. Кон'югованi iзофлавони потрапляють до ентерогепатичноУ циркуляцП' та повертаються до кишечника, де вони можуть бути декон'югован кишечною мiкрофлорою. ГенктеУн та да'щзедин можуть бути отримаш з Ух попередникiв бюханшу А та формононетину вiдповiдно, пщдаваючись дм кишкових глюкозидаз [11].
Для бюконвертацп даУдзеУну в його активний метабол^ еквол необxiднi специфiчнi типи кишкових мiкробiв. Продуцентами екволу е 25-30% насе-лення захщних краУн [77], у той час як аналопчний показник у ЯпонП', КитаУ, КореУ становить 50-60% [84]. Вважаеться, що можливкть продукувати еквол е критичною для отримання корисного впливу вщ вживання багатоУ на сою [47].
Альтернативним метаболiтом даУдзеУну е О-дезметилангiолензин (О-ДМА). Доа не з'ясовано, якi фактори впливають на здатнкть продукувати еквол чи О-ДМА [69].
Еквол вперше був видтений з кшськоУ сечi (equineurine) у 1932 р. Було помiчено, що еквол фак-тично вщсутнш у сечi взимку, тож висловлено ппотезу, що харчування не мае впливу на це явище [60,61]. Це твердження, що виявилось хибним, на десятил^тя вщдалило дослiдження екволу та шших ФЕ. Протягом тривалого часу панувала думка, що визначення вмкту ФЕ у харчових продуктах та Ух впливу на оргаызм е безпщставним та безперспек-тивним. За даними численних дослщжень, еквол знаходили в сечi та кровi ссавцiв: корiв, мавп, шимпанзе, собак, мишей, свиней, пацюкiв. Помiчено певнi вiдмiнностi: пацюки дуже ефективно конвер-тують даУдзин, даУдзеУн в еквол, тодi як свинi та люди менш ефективно.
Еквол кнуе у виглядi двох енантiомерниx форм: Ш)-(+)еквол та (Б)-(-)еквол. Invivo(R)-(+)еквол та (Б)-(-)еквол е антагонктами дигiдротестостерону [53]. Продукцiя (Б)-(-)екволу з даУдзеУну (але не з генктеУну) можлива лише специфiчними екволпро-дукуючими бактерiями протягом 12-36 год. з моменту вживання [28, 81].
Дослщжено наступш штами, здатнi до бю-трансформацп iзофлавонiв в еквол або спорщнеш промiжнi продукти:
1) даУдзеУн - еквол: Adlercreutzia equolifaciens, Asaccharobacter celatus AHU1763, Asaccharobacter celatus gen,nov.sp. nov strain do03, Bacteroides ovatus, Bifidobacterium, Bifidobacterium animalis, Coriobacteriaceae spMT1B9, Eggerthella sp YY7918, Enterococcus faecium, Eubacterium sp D1 та D2, Finegoldia magna, Lactobacillus mucosae, Lactobacillus sp Niu-O16, Lactococcus garvieae (Lc 20-92), Ruminococcus productus, Slackia sp HE8, Slackia equolifaciens (Strain DZE), Streptococcus intermedius, Veillonella sp;
2) даУдзин - даУдзеУн: Bifidobacterium sp (22 штами), Escherichia coli (HGH21 та HGH6);
3) даУдзин - дигщродаУдзеУн: Clostridium sp HGH6, Clostridium-like bacterium;
4) генктеУн - 5-гщроксиеквол: Coriobacteriaceae spMT1B9, Slackia sp HE9;
5) дигщродаУдзеУн - еквол: Eggerthella sp Julong 732.
Бактерiальне походження екволу пщтверд-жуеться наступними даними:
- стерильы тварини, яких тримали на соевш дкт^ не екскретували еквол iз сечею [10];
- ®-(-)еквол не екскретуеться iз сечею та не мктиться у плазмi кровi у новонароджених малююв або малюкiв 4 мiсяцiв, яких вщ самого народження годували соевою формулою [82];
- шкуба^я соУ чи даУдзеУну з людською фекаль-ною флорою дорослих продуцентiв екволу приводить до формування ®-(-)екволу [79];
- деяю антибiотики зупиняють продук^ю екволу [9].
Продуцент екволу - досить стабтьний фенотип [30]. Достеменно не вщомо, завдяки чому реалiзуеться ефект еквол-продукуючоУ флори кишечника, i'i' безпосередньоУ взаемодй' з ендоген-ним естрогеном чи власне здатносп продукувати еквол. Багато дослщжень присвячено впливу харчових уподобань на продук^ю екволу. Жодних остаточних висновюв не вдаеться отримати. Трива-ле вживання соевих продук^в не мае впливу [91]. Проте е певний зв'язок мiж типами соевих продук^в
[20]. Азiати частiше вживають аглiкони iзофлавонiв, якi мiстяться у ферментованих соевих продуктах та складають близько третини всього споживання coï. Аглiкoни засвоюються краще та легше перетворю-ються на еквол, шж глiкoзиди [94].
У бiльшocтi дослщжень з метою моделювання схщноУ дiети використовуеться iзoльoванo соевий бiлoк або добавки i3 соевих iзoфлавoнiв. Це не характерно для жителiв Азп, тому результати цих дослщжень не можна штерпретувати як схщну дiету [80].
1зофлавони не мають типовоУ естрогенноУ дм (агoнiзм), виступаючи як селективн модулятори ER. За вщсутносп стеро'щних еcтрoгенiв iзoфлавoни мають слабкий естрогенний вплив, за наявносп -ефект антагошспв шляхом конкурентного зв'язування з ER. 1зофлавони можуть попередити прoлiферативний вплив статевих стеро'щв на тканину молочноУ залози та знизити ризик РМЗ [63]. Вщсутнкть знань про концентрацП' еcтрадioлу та генктеУну в мoлoчнiй залoзi унеможливлюе прогно-зи щодо ймoвiрнoгo кшцевого ефекту [88]:
- виражений пригшчуючий (внаcлiдoк при-гнiчення тирoзинкiнази);
- слабкий пригшчуючий (внаcлiдoк конкурентного з Е2 зв'язування з ER);
- стимулюючий (за низькоУ локально!' концентрацП' Е2).
У пременопаузальних жшок з високим рiвнем циркулюючих естрогешв недостатне призначення iзoфлавoнiв для впливу на ризик РМЗ. У пocтменoпаузi при низькому циркулюючому рiвнi естрогену (в першу чергу отриманого шляхом конверсП' з андрогешв у жировм тканинО iзoфлавoни бiльш вiрoгiднo мають естрогенну дiю на тканину молочноУ залози. Цей факт пщвищуе занепокоення щодо можливих наслщмв, у тому чи^ пiдвищенoгo ризику РМЗ [62].
Експреая ERa позитивно корелюе з ^тинною прoлiферацiею пухлинних ^тин молочноУ залози [32]. Eкcпреciя ERß знижуе Ух прoлiферацiю та шва-зiю [48]. Спiввiднoшення цих рецептoрiв е важли-вим для регуляцП' клiтинних прoцеciв.
ГенктеУн у 7-48 разiв е бiльш тропним до ERß [42, 43]. Вщносна естрогенна дiя генктеУну для ERß приблизно у 30 разiв перевищуе таку для ERa [37]. ГенктеУн зменшуе екcпреciю AR та iндукуе апоптоз через Akt/FOXO3a/GSK-3ß/AR сигнальний шлях [51].
Деяк iзoфлавoни, в першу чергу гешстеУн, е шпб^орами клiтиннoгo росту та прoлiферацiï. Цей ефект поширюеться на багато oрганiв та систем. ГенктеУн е шпб^ором протеУнтирозинкшази (ПТК) у
багатьох тканинах, в тому чи^ i у молочнш залoзi [16]. ПТК каталiзуе фосфорилювання власних тиро-зинових залишкiв та шших бiлкiв, у тому чиcлi фактoрiв росту, задiяних у прoлiферацiï пухлинних ^тин [56]. lнгiбiтoрний вплив генктеУну на ПТК потенцшно може уповтьнювати канцерогенез. Завдяки цьому ефекту багато лабораторш дocлiджують його терапевтичний потен^ал при РМЗ та РП [4].
ГенктеУн може пригшчувати ензими, як вплива-ють на реплiкацiю ДНК та асоцмоваш з канцерогенезом, в тому чи^ тoпoiзoмерази l i ll, ММР9 [18]. Можливе пригнiчення VEGF та генiв, пов'язаних з факторами росту. Синтетичн аналоги iзoфлавoнiв SU1433, SU5416, SU6668 - потенцшн iнгiбiтoри VEGF iндукoванoгo анпогенезу [97].
ГенктеУн значно пригнiчуе NF-kB в пухлинних клiтинах простати, молочноУ залози, легеш, пщшлунковоУ залози. Завдяки цьому вш може поси-лювати протипухлинну активнicть звичних режимiв хiмioтерапiï, пригнiчувати ангioгенез та метастазу-вання. Це мае бути протестовано у нових кл^чних трайлах [25, 33].
ГенктеУн впливае на сигнальний шлях Akt, значно зменшуючи фосфорилювання Akt бтка в Ser473, таким чином пригшчуючи NF-kB. Цей ефект спостер^али в пухлинних ^тинах молочноУ залози та простати [33]. У високометастатичнм лжи ^тин пухлини сечового мiхура (253JB-V) генктеУн пригнiчував рicт клiтин, iндукуючи зупинку ^тинного циклу на G2/M фаз^ значно знижуючи екcпреciю регулятoрiв ^тинного циклу циклiну В1 та Cdk-1 [83]. Пoдiбний ефект генктеУну спостеркали у лшп пухлинних клiтин шийки матки МЕ180 з iнтегрoваним вiруcoм папiлoми людини 16 i 18 типу [100].
Сoевi iзoфлавoни пригшчують рicт in vitro у л^ях пухлинних клiтин молочноУ залози, простати, печшки, пщшлунковоУ залози, шийки матки, нирки [93]. Синтезован оксим- та метилоксимвмкы аналоги iзoфлавoнiв. Вони здатн зупиняти пoдiл пухлинних кл^ин в G2/M фазi та мають сильну антипрoлiферативну активнicть. Ефект доведений при раку шийки матки, гепатоцелюлярнш карциному карцинoмi ротовоУ порожнини [95].
Феноксодюл (PXD) - синтезований з генктеУну аналог iзoфлавoнiв, якому притаманна бiльш вира-жена бюлопчна активнicть у пoрiвняннi з його попередником природного походження [40]. Результати дослщжень показали його здатнкть до сенсиб^зацп епiтелiальних oнкoцитiв яечника до паклп"акселу, карбоплатини, гемцитабiну, доцетак-
селу та топотекану [7]. Також вш може ресенсибiлiзувати платино- та таксан-резистентш пухлиннГ клГтини яечника [66]. PXD значно знижуе шдуковану препаратами платини нейротоксичнкть [40]. Загалом для препарату характерна низька токсичнкть [17]. Синерпзм PXD з циплатином та карбоплатином продемонстрований in vitro на пух-линних клГтинах простати. Ефект не залежав вщ Тх чутливосп до андрогенiв [58]. Завдяки цитотоксичнм дм PXD на швидко пролГферуючГ лГмфоцити вГн може розглядатися як препарат для лГкування патолопчноТ активаци лГмфоцитГв, якГ зустрГчаються при лГмфоТднш лейкемГТ або хворобах, зумовлених Т-клГтинною пролГферацГею (автоГмуннГ захворю-вання, реакцп «трансплантат-хазяТн») [35].
БГоханГн А пригнГчуе Гндукований ^ытрозо^-метилсечовиною канцерогенез молочноТ залози у пацюкГв [34].
Флавони та Гзофлавони е ГнгГбГторами цитохро-му Р450 ароматази - есенцГального ензиму для конверсп андрогенГв у естрогени [39]. Флавони найбтьш виражено з уах фГтоестрогенГв знижують ризик РМЗ, дещо слабший ефект мають флавоноли. Жодного захисного впливу на тканину молочноТ залози не спостерГгали при використаннГ шших фГтоестрогенГв (флаванони, флаван-3-оли, анто-цГанГдини, Гзофлавони) [15].
Апкенш посилюе TRAIL-асоцiйований апоптоз в онкоцитах [96].
Кемпферол мктиться переважно в яблуках, винограда томатах, зеленому чаТ, ананасГ, листГ гГнкго, дудника. Мае антиоксидантш та про-тизапальнГ властивостГ. Зменшуе ризик серцево-судинних та нейрозапальних захворювань [41]. Кемпферол пригнГчуе пролГферацГю та значно зменшуе експреаю VEGF [55]. 1нпбГторний вплив на анпогенез вГдбуваеться через супреаю поза-клГтинних сигнал-регульованих кГназ (ERK)-NFkB-cMyc-p21-VEGF шляху в пухлинних клГтинах [54]. Кемпферол дозозалежно пригнГчуе клГтинну пролГферацГю шляхом регуляцп CDK1 та циклшу В, який е маркером переходу клГтин з G2 в М фазу. ВГн регулюе гени пухлинноТ супресп p53, PLK-1 при РМЗ (MCF-7) та раку шийки матки (HeLa). Кемпферол пригнГчуе метастазування через сигнальнГ шляхи ERK-p38-JNK та АР-1 у клГтинах остеосаркоми U-2 OS [38, 99].
Кверцетин мктиться у багатьох овочах i фруктах, найбтьший його вмкт в цибулГ, броколГ, яблуках, виноградГ (червоному винГ), соевих бобах. Для кверцетину характерна антиоксидантна, протиза-пальна та антипролГферативна активнГсть проти
рГзноманГтних лГнГй пухлинних клГтин [19]. 1ндукцГя апоптозу можлива через багато механГзмГв: зупинка клГтинного циклу в G1 фазГ через взаемодГю з цикл-регулюючими протеТнами (циклГн D, CDK4), вивтьнення цитохрому С та активацГя каспаз 9 та 3, пригнГчення PI3K [87].
Куместрол послаблюе конвераю 3Н-естрону в 3Н-естрадГол in vitro шляхом пригнГчення ензиму 17р-гщроксистероТдоксидоредуктази типу 1 у дозо-залежному варГантГ [29].
ЛГгнани е компонентами клГтинноТ стГнки рос-лин. 1'х знаходять у багатих клГтковиною продуктах (ягодах, наання (особливо льону), зернових культурах, горГхах, фруктах), чаТ [18].
Ресвератрол природно мктиться у виноградГ та червоному винГ, арахкк Широко використовуеться у схщнш медицинГ. ВГн привертае значну увагу завдяки дослщженням, якГ показали його здатнГсть значно подовжувати тривалкть життя мГкро-органГзмГв [36]. Цей ефект пояснюеться регуляцкю Sir-2 гена (гомолог у ссавцГв - SIRT1, SIR2L1, Sir2a) [49]. Sir2 - високоселективний деацетилюючий ензим. Пперекспреая Sir2 у мишей проявляеться нижчими рГвнями холестеролу, глюкози кровГ та ГнсулГну. БГльшГсть дослГджень, присвячених ресве-ратролу, були виконанГ однкю дослГдницькою гру-пою. ОтриманГ данГ не вдалося повторити жоднГй дослщницькш групГ. Тому вплив ресвератролу на SIRT1 активнГсть залишаеться дискутабельним [71].
МеханГзми протипухлинноТ активностГ ресвератролу: деактивацГя AhR, деактивацГя СYP ензимГв, активацГя II фази детоксикацй', активацГя антиокси-дантних ензимГв, пригнГчення прозапальних медГаторГв, регуляцГя клГтинного циклу, активацГя проапоптичних факторГв, деактивацГя антиапоп-тичних складових, пригнГчення метастатичноТ прогресГТ, пригнГчення експресГТ циклГну D1, D2, E, посилення експресГТ Cdk ГнгГбГтора р21 (WAF1/CIP1) [5].
Плейотропна активнГсть (дГя одного гена на декГлька фенотипових ознак) ресвератролу пояснюеться шдукцкю апоптозу по зовшшшм (рецептори, вГдповГдальнГ за загибель клГтини) та внутрГшнГм шляхам (мГтохондрГТ). У першому випад-ку ресвератрол шдукуе апоптоз при КРК шляхом перерозподту рецепторГв смертГ, CD25 та TRAIL в лтщы рафти (мГкродомена лГпГдного шару клГтинноТ мембрани). Цей ефект робить пухлиннГ клГтини бтьш чутливими до рецептор-опосередкованого апоптозу. Ресвератрол-опосередкований апоптоз асоцшований з активацкю р53 та вГдбуваеться через рецептори смертГ Fas/CD95/APO-1 у
рiзноманiтних пухлинних лiнiях клГтин [8]. Ресвера-трол не збтьшуе кiлькiсть рецепторiв CMepTi на онкоцит^ проте iндукуe Ух перерозподiл в лтщних рафтах, сприяе каспазнiй каскаднш активацп у вiдповiдь на стимуля^ю рецепторiв смертi. Ресве-ратрол пригшчуе експресiю антиапоптичних протеУыв - сурвiвiну, Bcl-XL, Mcl-1 [31].
Профiлактична роль ресвератролу була доведена на багатьох експериментальних моделях пухлин (шюра, печiнка, кишечник, молочна залоза, легеня, стравохщ). Вiн запобiгаe xiмiчно шдукованому канцерогенезу та зменшуе ефективнкть експериментальних протоколiв туморогенезу [23].
У дослщжены «випадок-контроль» було доведено, що вживання ресвератролу зменшуе ризик РМЗ на 50%. Це стосуеться його вживання з виноградом, але не з вином [14, 50].
Локальн апл^ацп ресвератролу призводили до значного зменшення частоти пухлинного ураження шюри. Було продемонстровано його ефективнкть i в iзогенниx мишачих моделях меланоми [13].
Завдяки шпб^орному впливу на експреаю геыв VEGF, ресвератрол пригнiчуе пролiферацiю пухлинних клГтин гепатокарциноми [101].
Птеростiлбен пригычуе пролiферацiю та iндукуе апоптоз при РМЗ та РП in vitro [21]. Сплбени можуть пригнiчувати AR та сигнальний шлях Q640X. Мехашзм дм не схожий на всi нинi доступнi антигормональнi препарати та вщбуваеться не залежно вiд AR-статусу клiтини [86].
ВИСНОВКИ
Аналiз доступно!' л^ератури з питання, що вив-чалося, дозволяе дiйти наступних висновюв:
1. Безпечним е вживання ФЕ з харчовими продуктами, як кторично е характерними для даноТ мiсцевостi та етносу.
2. Для ФЕ характеры склады мехашзми молекулярной' взаемодп з органiзмом споживача. Важливу роль у фармакодинамщ ФЕ вщкрае здатнiсть органiзму до засвоення ФЕ та/або Ух бюконвертацп у активы форми. Отже, вживання ФЕ, нав^ь у великих ктькостях, ще не означае Ух дГю.
3. ФЕ е недостатньо дослщженими, щоб рекомен-дувати Ух з метою профтактики онкологГчних захворювань.
4. Коригуючий вплив харчових добавок, що мктять ФЕ, вивчено недостатньо.
Л1ТЕРАТУРА
1. Adlercreutz H, Bannwart C, Wahala K et al. Inhibition of
human aromatase by mammalian lignans and isoflavonoid phytoestrogens. J. Steroid Biochem. Mol. Biol. 1993, 44, 147-153.
2. AdlercreutzH. (1990) Western diet and Western diseases: some hormonal and biochemical mechanisms and associations. Scand. J. Clin. Lab. Invest. Suppl., 201, 3-23.
3. AdlercreutzH. Evolution, nutrition, intestinal microflora, and prevention of cancer: a hypothesis. Proc. Soc. Exp. Biol. Med. 1998, 217, 241-246.
4. Agarwal R. Cell signaling and regulators of cell cycle as molecular targets for prostate cancer prevention by dietary agents. Biochem. Pharmacol. 2000; 60:10511059.
5. Ahmad N, Adhami VM, Afaq F et al. Resveratrol causes WAF-1/p21-mediated G(1)-phase arrest of cell cycle and induction of apoptosis in human epidermoid carcinoma A431 cells. Clin. Cancer Res. 2001, 7, 14661473.
6. Akiyama T, Ishida J, Nakagawa S et al. Genistein, a specific inhibitor of tyrosine-specific protein kinases. J Biol Chem. 1987; 262(12):5592-559.
7. Alvero AB, Brown D, Montagna M et al. Phenoxodiol-Topotecan Co-Administration Exhibit Significant AntiTumor Activity Without Major Adverse Side Effects. Cancer Biology & Therapy 6:4, e1-e6.
8. Athar M, Back JH, Kopelovich L et al. Multiple molecular targets of resveratrol: anticarcinogenic mechanisms. Archives of Biochemistry and Biophysics, vol. 486, no. 2, pp. 95-102, 2009.
9. Atkinson C, Berman S, Humbert O et al. In vitro incubation of human feces with daidzein and antibiotics suggests interindividual differences in the bacteria responsible for equol production. J Nutr. 2004; 134:596-9.
10. Axelson M, SetchellKDR. The excretion of lignans in rats: evidence for an intestinal bacterial source for this new group of compounds. FEBS Lett. 1981; 123:337-42.
11. Axelson M, Sjovall J, Gustafsson BE et al. Soya - a dietary source of the non-steroidal oestrogen equol in man and animals. J. Endocrinol. 1984; 102:49-56.
12. BhagwatS, HaytowitzDB, Holden JM. USDA Database for the Isoflavone Content of Selected Foods. Release 2.0. U.S. Department of Agriculture, Agricultural Research Service, Nutrient Data Laboratory Home Page: http:// www.ars.usda.gov/nutrientdata/isoflav.
13. Bhattacharya S, Darjatmoko SR, Polans AS. Resveratrol modulates the malignant properties of cutaneous melanoma through changes in the activation and attenuation of the antiapoptotic protooncogenic protein Akt/PKB. Melanoma Res. 2011 Jun; 21(3):180-7.
14. Bishayee A. Cancer prevention and treatment with resveratrol: From rodent studies to clinical trials. Cancer Prev. Res. (Phila Pa) 2009, 2, 409-418.
15. Bosetti C, Spertini L, Parpinel M et al. Flavonoids and Breast Cancer Risk in Italy. Cancer Epidemiol Biomarkers Prev 2005; 14:805-808.
16. Boutin JA. Minireview - Tyrosine protein kinase inhibition and cancer. Int. J. Biochem. Cell Biol.1994; 26:1203-1226.
17. Choueiri TK, Mekhail T, Hutson TEet al. (2006) Phase I trial of phenoxodiol delivered by continuous intravenous
infusion in patients with solid cancer. Ann Oncol 17: 860-865.
18. Chu S, Mamers P, Burger HG et al. 2000. Estrogen receptor isoform gene expression in ovarian stromal and epithelial tumors. Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism 85, 1200-1205.
19. Cimino S, Sortino G, Favilla V et al. Polyphenols: Key Issues Involved in Chemoprevention of Prostate Cancer. Oxidative Medicine and Cellular Longevity. Volume
2012, Article ID632959, 8 pages.
20. Clerici C, Setchell KDR, Battezzati PM et al. Pasta naturally enriched with isoflavone aglycons from soy germ reduces serum lipids and improves markers of cardiovascular risk. J Nutr. 2007;137:2270-8.
21. Cormack D, Fadden D. A Review of Pterostilbene Antioxidant Activity and Disease Modification. Oxidative Medicine and Cellular Longevity Volume
2013, Article ID575482, 15 pages.
22. Cotroneo MS, Wang J, Fritz WA et al. Genistein action in the prepubertal mammary gland in a chemoprevention model. Carcinogenesis 2002, 23, 1467-1474.
23. Cucciolla V, Borriello A, Oliva A et al. Resveratrol: From basic science to the clinic. Cell Cycle 2007, 6, 24952510.
24. Dang ZC, Audinot V, Papapoulos SE et al. Peroxisome proliferator-activated receptor gamma (PPARgamma) as a molecular target for the soy phytoestrogen genistein. J Biol Chem. 2003; 278(2):962-967.
25. DavisJN, KucukO, SarkarFH. Genistein inhibits NF-kappa B activation in prostate cancer cells. Nutr Cancer. 1999; 35(2):167-174.
26. Dechaud H, Ravard C, Claustrat F et al. Xenoestrogen interaction with human sex hormone-binding globulin (hSHBG). Steroids. 1999; 64:328-334.
27. Food and Drug Administration. Food labeling: health claims; soy protein and coronary heart disease. Food and Drug Administration, HHS. Final rule. Fed. Regist. 1999; 64:57700-57733.
28. Fortina MG, Ricci G, Foschino R et al. Phenotypic typing, technological properties and safety aspects of Lactococcus garvieae strains from dairy environments. J Appl Microbiol. 2007; 103:445-53.
29. Franke AA, Custer LJ. High-performance liquid chromatographic assay of isoflavonoids and coumestrol from human urine. J. Chromatogr. B: Biomed. Appl. 1994; 662:47-60.
30. Frankenfeld CL, Atkinson C, Thomas WK et al. Familial correlations, segregation analysis, and nongenetic correlates of soy isoflavone-metabolizing phenotypes. Exp Biol Med (Maywood). 2004; 229:902-13.
31. Fulda S, Debatin KM. Resveratrol modulation of signal transduction in apoptosis and cell survival: A minireview. Cancer Detect. Prev. 2006, 30, 217-223.
32. Gallo D, Ferrandina G, Giacomelli S et al. Dietary soy modulation of biochemical parameters in DMBA-induced mammary tumors. Cancer Lett. 2002, 186, 43-48.
33. Gong L, Li Y, Nedeljkovic-Kurepa A et al. Inactivation of NF-kappaB by genistein is mediated via Akt signaling pathway in breast cancer cells. Oncogene. 2003; 22:4702-4709.
34. Gotoh T, Yamada K, Yin H et al. Chemoprevention of
N-nitroso-N-methylurea-induced rat mammary carcinogenesis by soy foods or biochanin A. Jpn J Cancer Res. 1998; 89:137-142.
35. Herst PM, Davis JR, Neeson P et al. The anti-cancer drug, phenoxodiol, kills primary myeloid and lymphoid leukemic blasts and rapidly proliferating T cells. Haematologica 2009;94:928-934.
36. Howitz KT, Bitterman KJ, Cohen HY et al. Small molecule activators of sirtuins extend Saccharomyces cerevisiae lifespan. Nature. 2003; 425:191-196.
37. Jefferson WN, Padilla-Banks E, Clark G et al. Assessing estrogenic activity of phytochemicals using transcriptional activation and immature mouse uterotrophic responses. J. Chromatogr. B Analyt. Technol. Biomed. Life Sci. 2002; 777:179-189.
38. Kang GY, Lee ER, Kim JH et al. (2009) Downregulation of PLK-1 expression in kaempferol-induced apoptosis of MCF-7 cells. Eur. J. Pharmacol., 611, 17-21.
39. Kao YC, Zhou C, Sherman M et al. (1998) Molecular basis of the inhibition of human aromatase (estrogen synthetase) by flavone and isoflavone phytoestrogens: A site-directed mutagenesis study. Environ.Health Perspect., 106, 85-92.
40. Klein R, Brown D, Turnley AM. Phenoxodiol protects against Cisplatin induced neurite toxicity in a PC-12 cell model. BMC Neuroscience 2007, 8:61.
41. Kowalski J, Samojedny A, Paul M et al. (2005) Effect of apigenin, kaempferol and resveratrol on the expression of interleukin-1beta and tumor necrosis factor-alpha genes in J774.2 macrophages. Pharmacol. Rep., 57, 390-394.
42. Kuiper GGJM, Carlsson B, Grandien Ket al. Comparison of the ligand binding specificity and transcript tissue distribution of estrogen receptors a and ß. Endocrinology. 1997; 138: 863-870.
43. Kuiper GGJM, Lemmen JG, Carlsson B et al. Interaction of estrogenic chemicals and phytoestrogens with estrogen receptor ß. Endocrinology. 1998; 139: 42524263.
44. Kurahashi N, Iwasaki M, Sasazuki S et al. Soy product and isoflavone consumption in relation to prostate cancer in Japanese men. Cancer Epidemiol Biomarkers Prev. 2007; 16(3):538-545.
45. Kurzer MS, Xu X. Dietary phytoestrogens. Annu. Rev. Nutr. 1997; 17:353-381.
46. Kushner PJ, Agard DA, Greene GL et al. Estrogen receptor pathways to AP-1. J. Steroid Biochem. Mol. Biol. 2000; 74:311-317.
47. Lampe JW. Is equol the key to the efficacy of soy foods? Am J. Clin. Nutr. 2009; 89:1664S-1667S.
48. Lazennec G, Bresson D, Lucas et al. ER beta inhibits proliferation and invasion of breast cancer cells. Endocrinology 2001, 142, 4120-30.
49. Lee IH, Cao L, Mostoslavsky R, Lombard DB et al. A role for the NAD-dependent deacetylase Sirt1 in the regulation of autophagy. Proc. Natl. Acad. Sci. USA. 2008; 105:3374-3379.
50. Levi F, Pasche C, Lucchini F et al. Resveratrol and breast cancer risk. Eur. J. Cancer Prev. 2005, 14, 139-142.
51. Li Y, Wang Z, Kong D et al. Regulation of Akt/FOXO3a/ GSK-3beta/AR signaling network by isoflavone in prostate cancer cells. J Biol Chem. 2008 Oct 10;
283(41):27707-16.
52. Loukovaara M, Carson M, Palotie A et al. Regulation of sex hormone-binding globulin production by isoflavonoids and patterns of isoflavonoid conjugation in HepG2 cell cultures. Steroids 1995, 60, 656-661.
53. Lund TD, Munson DJ, Haldy ME et al. Equol is a novel anti-androgen that inhibits prostate growth and hormone feedback. Biol Reprod. 2004;70:1188-95.
54. Luo H, Rankin GO, Juliano N et al. (2012) Kaempferol inhibits VEGF expression and in vitro angiogenesis through a novel ERK-NFkappaB-cMyc-p21 pathway. Food Chem., 130, 321-328.
55. Luo H, Rankin GO, Liu L et al. (2009) Kaempferol inhibits angiogenesis and VEGF expression through both HIF dependent and independent pathways in human ovarian cancer cells. Nutr. Cancer, 61, 554-563.
56. Lurje G, Lenz HJ, FR EG. EGFR signaling and drug discovery. Oncology. 2009; 77:400-410.
57. Maggi A, Ciana P, Belcredito S et al. Estrogens in the nervous system: mechanisms and nonreproductive functions. Annu. Rev. Physiol. 2004; 66:291-313.
58. Mahoney S, Arfuso F, Rogers P et al. 2012 Cytotoxic effects of the novel isoflavone, phenoxodiol, on prostate cancer cell lines. J. Biosci. 37 73-84.
59. Markiewicz L, Garey J, Adlercreutz H et al. In vitro bioassays of non-steroidal phytoestrogens. J. Steroid Biochem. Mol. Biol. 1993; 45:399-405.
60. Marrian GF, Beall D. The constitution of equol. Biochem J. 1935;29:1586-9.
61. Marrian GF, HaslewoodGA. Equol, a new inactive phenol isolated from the ketohydroxyoestrin fraction of mares' urine. Biochem J. 1932; 26:1227-32.
62. Messina M, Nagata C, Wu AH. Estimated Asian adult soy protein and isoflavone intakes. Nutr. Cancer. 2006; 55:1-12.
63. Messina MJ, Loprinzi CL. Soy for breast cancer survivors: a critical review of the literature. J. Nutr. 2001, 131, 3095S-3108S.
64. Messina MJ, Persky V, Setchell KD et al. Soy intake and cancer risk: a review of the in vitro and in vivo data. Nutr. Cancer 1994, 21, 113-131.
65. Micevych P, DominguezR. Membrane estradiol signaling in the brain. Front. Neuroendocrinol. 2009; 30:315-327.
66. Mor G, Fu HH, Alvero AB (2006) Phenoxodiol, a novel approach for the treatment of ovarian cancer. Curr Opin Investig Drugs 7: 542-548.
67. Mortensen A, Kulling SE, Schwartz H et al. Analytical and compositional aspects of isoflavones in food and their biological effects. Mol. Nutr. Food Res. 2009; 53 Suppl.2:S266-S309.
68. Nilsson A. Demethylation of the plant oestrogen biochanin A in the rat. Nature. 1961;192:358.
69. Noh JJ, Maskarinec G, Pagano I et al. Mammographic densities and circulating hormones: a cross-sectional study in premenopausal women. Breast 2006, 15, 20-28.
70. Okura A, Arakawa H, Oka H et al. Effect of genistein on topoisomerase activity and on the growth of [Val 12] Ha-ras-transformed NIH 3T 3 cells. Biochem. Biophys. Res. Commun. 1988; 157:183-189.
71. Pacholec M, Bleasdale JE, Chrunyk B et al. SRT 2183, SRT 1460, and resveratrol are not direct activators of SIRT 1.
J. Biol. Chem. 2010; 285:8340-8351. (1720).
72. Pelt AM, Rooij DG, Burg B et al. Ontogeny of estrogen receptor-beta expression in rat testis. Endocrinology. 1999; 140:478-483.
73. Piotrowska E, Jakobkiewicz-Banecka J, Wegrzyn G. Different amounts of isoflavones in various commercially available soy extracts in the light of gene expression-targeted isoflavone therapy. Phytother. Res. 2009.
74. Rice S, Mason HD, Whitehead SA. Phytoestrogens and their low dose combinations inhibit mRNA expression and activity of aromatase in human granulosa-luteal cells. J Steroid Biochem Mol Biol. 2006; 101(4-5):216-225.
75. Rissman EF. Roles of oestrogen receptors alpha and beta in behavioural neuroendocrinology: beyond Yin/ Yang. J. Neuroendocrinol. 2008; 20:873-879.
76. Robb EL, Page MM, Wiens BE et al. Molecular mechanisms of oxidative stress resistance induced by resveratrol: specific and progressive induction of MnSOD. Biochem. Biophys. Res. Commun. 2008; 367:406-412.
77. Rowland IR, Wiseman H, Sanders TA et al. Interindividual variation in metabolism of soy isoflavones and lignans: influence of habitual diet on equol production by the gut microflora. Nutr Cancer. 2000;36:27-32.
78. Ruiz-Larrea MB, Mohan AR, Paganga G et al. Antioxidant activity of phytoestrogenic isoflavones. Free Radic. Res. 1997; 26:63-70.
79. Setchell KDR, Clerici C, Lephart ED et al. S-equol, a potent ligand for estrogen receptor beta, is the exclusive enantiomeric form of the soy isoflavone metabolite produced by human intestinal bacterial flora. Am J Clin Nutr. 2005; 81:1072-9.
80. Setchell KDR, Cole SJ. Variations in isoflavone levels in soy foods and soy protein isolates and issues related to isoflavone databases and food labeling. J Agric Food Chem. 2003;51:4146-55.
81. Setchell KDR, Faughnan MS, Avades T et al. Comparing the pharmacokinetics of daidzein and genistein with the use of 13C-labeled tracers in premenopausal women. Am J Clin Nutr.2003;77:411-9.
82. Setchell KDR, Zimmer-Nechemias L, Cai J et al. Isoflavone content of infant formulas and the metabolic fate of these phytoestrogens in early life. Am J Clin Nutr. 1998; 68:S1453-61.
83. Singh AV, Franke AA, Blackburn GL et al. Soy phytochemicals prevent orthotopic growth and metastasis of bladder cancer in mice by alterations of cancer cell proliferation and apoptosis and tumor angiogenesis. Cancer Res. 2006; 66(3):1851-1858.
84. Song KB, Atkinson C, Frankenfeld CL et al. Prevalence of daidzein-metabolizing phenotypes differs between Caucasian and Korean American women and girls. J Nutr. 2006; 136:1347-51.
85. Soyfoods Associations of North America. Soyfood Sales and Trends. 2009.
86. Streicher W, Luedeke M, Azoitei A et al. (2014) Stilbene Induced Inhibitionof AndrogenReceptor Dimerization: Implications for AR and ARDLBD-Signalling in Human Prostate Cancer Cells. PLoS ONE 9(6): e98566.
87. Tang SN, Singh C, Nall D et al. The dietary bioflavonoid quercetin synergizes with epigallocathechin gallate
(EGCG) to inhibit prostate cancer stem cell characteristics, invasion, migration and epithelial-me-senchymal transition. Journal of Molecular Signaling, vol. 5, article 14, 2010.
88. This P, Rochefordiere AD, Clough K et al. Phytoestrogens after breast cancer. Endocrine-Related Cancer (2001) 8 129-134.
89. Thomas P, Dong J. Binding and activation of the seven-transmembrane estrogen receptor GPR30 by environmental estrogens: a potential novel mechanism of endocrine disruption. J. Steroid Biochem. Mol. Biol. 2006; 102:175-179.
90. UK-Committee-on-Toxicity, Phytoestrogens and Health, Committee on Toxicity of Chemicals in Food, Consumer Products and the Environment. London: 2003.
91. Vedrine N, Mathey J, Morand C et al. One-month exposure to soy isoflavones did not induce the ability to produce equol in postmenopausal women. Eur J Clin Nutr. 2006; 60:1039-45.
92. Verkasalo PK, Appleby PN, Allen NE et al. Soya intake and plasma concentrations of daidzein and genistein: validity of dietary assessment among eighty British women (Oxford arm of the European Prospective Investigation into Cancer and Nutrition). Br. J. Nutr. 2001; 86:415-421.
93. Virk-BakerMK, Nagy TR, Barnes S. Role of phytoestrogens in cancer therapy. Planta Med. 2010 August; 76(11): 1132-1142.
94. Wakai K, Egami I, Kato Ket al. Dietary intake and sources of isoflavones among Japanese. Nutr Cancer. 1999; 33:139-45.
95. Wang TC, Chen IL, Lu PJ et al. Synthesis, antiproliferative, and antiplatelet activities of oxime- and methyloxime-containing flavone and isoflavone derivatives. Bioorg Med Chem. 2005; 13:6045-6053.
96. Warat M, Szliszka E, Korzonek-Szlacheta I et al. Chrysin, apigenin and acacetin inhibit tumor necrosis factor-related apoptosis-inducing ligand receptor-1 (TRAIL-R1) on activated RAW264.7 macrophages. Int J Mol Sci. 2014 Jun 27; 15(7):11510-22.
97. Whatmore JL, Swann E, Barraja P et al. Comparative study of isoflavone, quinoxaline and oxindole families of anti-angiogenic agents. Angiogenesis. 2002; 5:4551.
98. Wu AH, Ziegler RG, Horn-Ross PL et al. Tofu and risk of breast cancer in Asian-Americans. Cancer Epidemiol Biomarkers Prev. 1996; 5(11):901-906.
99. Xu W, Liu J, Li C et al. (2008) Kaempferol-7-O-beta-D-glucoside (KG) isolated from Smilax china L. rhizome induces G2/M phase arrest and apoptosis on HeLa cells in a p53-independent manner. Cancer Lett., 264, 229240.
100. Yashar CM, Spanos WJ, Taylor DD et al. Potentiation of the radiation effect with genistein in cervical cancer cells. Gynecol Oncol. 2005; 99(1):199-205.
101. Zava DT, Duwe G 1997 Estrogenic and antiproliferative properties of genistein and other flavonoids in human breast cancer cells in vitro. Nutrition and Cancer 27 31-40.
РЕЗЮМЕ
Ф^оестрогени: молекулярш мехашзми дм в
онколопчному контекст
О.С. Зотов, О.В. Поступаленко, Р.1. Верещако
Стаття мктить аналГтичний огляд сучасних публГкацш, присвячених можливш ролГ фГто-естрогенГв у патогенезГ онколопчних захворювань. З'ясовано, що безпечним е вживання фГтоестрогенГв з харчовими продуктами, якГ вторично е характер-ними для даноТ мкцевосп та етносу. ФГтоестрогенам притаманш склады мехашзми молекулярноТ взаемодГТ з органГзмом споживача. Вживання фГтоестрогенГв, навГть у великих ктькостях, ще не означае Тх дГю - важливою е здатнГсть органГзму до Тх засвоення та/або бюконвертацп у активы форми. ФГтоестрогени е недостатньо дослщженими, щоб рекомендувати Тх широкому колу споживачГв з метою профтактики онколопчних захворювань.
Ключовi слова: фГтоестрогени, злояккн ново-утворення.
РЕЗЮМЕ
Фитоэстрогены: молекулярные механизмы действия в онкологическом контексте А.С. Зотов, А.В. Поступаленко, Р.И. Верещако
Статья содержит аналитический обзор современных публикаций, посвященных возможной роли фитоэстрогенов в патогенезе онкологических заболеваний. Анализ позволяет заключить, что безопасным является употребление фитоэстрогенов с пищевыми продуктами, которые исторически характерны для данной местности и этноса. Фитоэстрогенам присущи сложные механизмы молекулярного взаимодействия с организмом потребителя. Употребление фитоэстрогенов, даже в больших количествах, еще не означает их действие - важна способность организма к усвоению фитоэстрогенов и/или их биоконвертации в активные формы. Фитоэстрогены недостаточно исследованы, чтобы рекомендовать их широкому кругу потребителей с целью профилактики онкологических заболеваний.
Ключевые слова: фитоэстрогены, онкология.
SUMMARY
Phytoestrogens: molecular mechanisms of action
in oncological context
O. Zotov, О. Postupalenko, R. Verescha^
Phytoestrogens consumption is safe when it is historically typical for consumer's area and ethnicity. Corrective effect of food additives is studied insufficiently. Ability for digestion and bioconvertation
of the phytoestrogens in active form is important. Phytoestrogens consumption (even inquantities) doesn't mean their action. Complex molecular mechanisms of interaction with the consumer's organism are typical for phytoestrogens.
Phytoestrogens are not researched enough to recommend themfor wide range of people with the aim to prevent cancer.
Keywords: phytoestrogens, cancer pathogenesis.
Дата надходження до редакцп 21.04.2015 р.
