CC BY
12
(табл. 2). Приблизно на 10 % скоротяться викиди в атмосферу шюдливих ре-човин, у тому чи^ окису вуглецю. Залучення нетрадицiйних енергетичних джерел рiвноцiнно за електричною потужнiстю дев'яти таким ТЕЦ як Одесь-ка, а за тепловою - шести.
Табл. 2. Економiя оргашчного палива за рахунокрозвитку _нетрадицшно'1 енергетики_
Об'екти нетрадицшно1 енергетики Потужтсть МВт (2001-10 р.) Економ1я оргашчного палива, млн. т. у.п.
Хвильов1 електростанци 170,1 0,54
Вггров1 електростанци 180,3 0,58
Теплонаност станци 951,7 1,44
Утнтзащя ПЕР 2201 Гкал/час або 4600 МВт 7,0
Газовий конденсат 1з морських надр - 2300
РАЗОМ 2312,56
Таким чином, можна зробити висновок, що прюритети у стратепчно-му плат полягають у продовженш посилених заходiв щодо впровадження нових ефективних енергозбер^аючих технологiй, що швидко окуповуються, та використаннi нетрадицшно! енергетики, що може найближчим часом дати значний економiчний ефект i полiпшити сформовану екологiчну обстановку.
Лгтература
1. Громова Е.Н. Экономико-экологический механизм регулирования морского природопользования: государственные и рыночные методы. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2001. - 314.
2. Громова Е.Н., Полищук М.Г. Эффективность опреснения морских вод на базе вторичных энергоресурсов. - Одесса: ИПРЭЭД НАНУ, 1993. - 4,3 п. л.
3. Громова Е.Н., Степанов В.Н. и др. Экономико-экологическая эффективность морских теплонаносных станций для рекреационных объектов: Препр. АН УССР. ИЭ, - К.: 1990. - 38 с.
4. Крыжановский Р.А., Кононенко М.Р. Экономико-экологическое прогнозирование. Маркетинговый подход. - Одесса: ХГЭУ, 2004 - С. 201-202.
5. Национальная программа социально-экономического развития Украинского Причерноморья: Отчет о НИР/ИПРЭЭИ НАН Украины. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 1997. - 389 с. _
УДК336:332.122:338.43 Проф. €.В. Мшемн, д-р екон. наук;
доц. Р.П. Косодш, канд. екон. наук - Сумський нацюнальний
аграрный утверситет
Ф1НАНСОВО-ОРГАНВАЦШШ ПРОБЛЕМИ ДИВЕРСИФ1КАЦП EKOHOMI4HOÏ АКТИВНОСТ1 С1ЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ
Розглянуто фшансово-оргашзацшш проблеми диверсифшацп eKOHOMÎ4HOï дь яльносп i тдвищення piBra доходiв у сшьськш мюцевосп. Взагалi, сьогоднi еконо-Mi4Ha активнiсть у сiльськiй мюцевосп стримуеться нерозвинутою фiнансовою ïh-фраструктурою. При цьому метою формальних фшансових установ часто е залучення кош^в сiльського населення, а не його кредитування через високi ризики, значш витрати на монiторинг i порiвняно невеликi суми позик.
Ключов1 слова: фiнансово-органiзацiйнi проблеми, диверсифiкацiя, економiч-на активнiсть, рiвнi доходiв, фшансова iнфраструктура, фiнансовi установи.
Prof. Ye.V. Mishenin; doc. R.P. Kosodiy - Sumy National Agrarian University
Financial and organizational problems of diversification of economic
activities of rural population
Financial and organizational problems of economic activities diversification and the income level increase in rural areas are considered. In general, rural economic activities are constrained by underdeveloped financial infrastructure. The activities of formal financial intermediaries are aimed at mobilization of rural population deposits, while lending activities are regarded as unprofitable through high risks, significant monitoring costs and relatively low loan amounts.
Keywords: financial and organizational problems, diversification, economic activities, income levels, financial infrastructure, financial institutions.
EKOHOMi4Hy актившсть у сшьськш мюцевост Украши пов'язують, як правило, з агровиробництвом, а тому доходи селян часто асоцдаються з доходами пращвниюв сшьського господарства. Водночас, загальносвiтовi тенден-ци сшьського розвитку демонструють постшне зростання частки доходiв, от-риманих у неаграрному сектор^ що е чинником соцiально-економiчноï безпе-ки сiльського населення, уповшьнення процесiв урбанiзацiï i деградацiï при-родних ресурсiв. Крiм того, розвиток несшьськогосподарсько1" дiяльностi та-кож може шдвищити ефективнiсть самого агровиробництва через розширен-ня пропозицiï ресурсiв i покращення доступу на ринок. По-своему, вища ефективнiсть сiльського господарства сприяе диверсифшаци сiльськоï еконо-мiки (зокрема, через розвиток переробних галузей), зростанню доходiв сiльського населення i зниженню цiн на продовольство.
Базуючись на результатах дослщжень Дж. Ярона, М. Целлера, М. Шар-ми, Дж. Шлгл^ца, А. Вальдеса та шших вчених, якi займалися проблемами створення шститу^в та iнфраструктури, а також з огляду на необхщшсть ïx адаптацiï до украïнськиx умов, у цiй статтi ми зосередимося на фшансово-ор-ганiзацiйниx диверсифiкацiï економiчноï дiяльностi i пiдвищеннi загального рiвня доxодiв у сiльськiй мiсцевостi.
Згiдно з дослщженнями [2, 3, 5, 7, 8], на ршення селян щодо ведення несiльськогосподарськоï дiяльностi (через шдприемництво або участь на ринку пращ) впливають два основнi чинники: рiвнi доxодностi в агровиробниц-твi i несiльськогосподарському секторi (якi визначаються цiнами продукци або рiвнями зароб^но1" плати у вiдповiдному секторi, а також вартютю ресур-сiв); потенщал домогосподарств у несiльськогосподарському секторi (що визначаеться освггою, доходами, активами i доступом до кредит1в).
1нтерес до розвитку несшьськогосподарсько1" зайнятостi як одного з джерел доxодiв селян (^м сiльського господарства, трудово1' мiграцiï, само-зайнятостi та iн.) визначаеться за його потенщалом щодо пiдвищення рiвня життя в сiльськiй мiсцевостi. Участь у несшьськогосподарському секторi також збшьшуе стимули до комерцiалiзацiï агровиробництва, тобто переходу вщ особистого шдсобного до ринково орiентованого сiльського господарства (адже доходи, отримаш у несшьськогосподарському сектор^ можуть спрямо-вуватися на придбання бшьшо1" кiлькостi ресурсiв i диверсифжащю агровиробництва). Доступ до несшьськогосподарських доxодiв дае змогу домогос-
подарствам здшснювати довгостроковi iнвестицiï, у т.ч. i в агровиробництво. EKOHOMi4Ha активнiсть селян у неаграрному ceKTopi е важливою для забезпе-чення довгостроковоï продовольчоï безпеки, оскiльки вона позитивно впли-вае на ефективнiсть використання агроресурЫв, а, отже, i на агропродуктив-нiсть. Таким чином, обмеження щодо несшьськогосподарсько1" дiяльностi безпосередньо транслюються в обмеження у плаш акумуляцiï агрокашталу, оскiльки в умовах нерозвинутоï фiнансовоï iнфраструктури в сiльськiй мюце-вост доходи, отриманi у несiльськогосподарському секторi можуть стати ос-новним джерелом агрошвестицш.
Зазначимо, що населення з низькими доходами мае сильш стимули щодо несшьськогосподарсько1" дiяльностi, але при цьому йому, як правило, не вистачае вщповщного потенщалу, а тому воно, ймовiрно, здiйснюватиме ди-версифжащю на користь менш ризикованих джерел доходiв (зокрема, вiд особистого шдсобного господарства). Сьогодш часто вважають, що програми розвитку несшьськогосподарсько1" зайнятостi i шдприемництва зменшують нерiвнiсть, а, отже, i сощально-полгтичну напруженiсть [1, 6]. Проте, така думка ^норуе можливють нерiвномiрного розподiлу доходу вiд несшьсько-господарсько1' дiяльностi. Взагалi, вплив несшьськогосподарсько1" зайнятостi на справедливiсть розподiлу доходiв можна проаналiзувати через взаемозв'язок доходiв, отриманих в аграрному i несшьськогосподарському секторах. При цьому iнодi припускають, що цi доходи змiнюються у проти-лежних напрямках, компенсуючи один одного.
Очевидш переваги людей з вищими доходами при виборi видiв зайня-тостi у несiльськогосподарському секторi порiвняно з рештою населення пояс-нюються кращим доступом до освгти, фiнансовоï iнфраструктури, а також вщ-повiдних неформальних контактiв (соцiального кашталу), якi значно полегшу-ють процес працевлаштування. При цьому мотивами участ цiеï категори сiльського населення у несшьськогосподарському секторi е: вища заробгтна плата; бiльша доходнiсть iнвестицiй; нижчий рiвень ризику (порiвняно з аграр-ним сектором); додатковi економiчнi i сощальш переваги. Стосовно ж населення з низькими доходами, то його економiчна актившсть обмежена в основному ринком неквалiфiкованоï пращ (бар'ери входу на який е незначними) внаслщок неадекватних доступу до ресуршв i ступеня розвитку фiнансовоï шфраструкту-ри. Домогосподарства з меншими доходами витрачатимуть бiльшу частину свого часу у несшьськогосподарськш сферi порiвняно з домогосподарствами з вищими доходами, проте доходи перших у розрахунку на одиницю швестова-них ресурсiв будуть нижними за вiдповiдний показник бшьш заможних селян.
Таким чином, стартовi матерiальнi i квалiфiкацiйнi умови сшьського населення е важливою детермшантою розвитку несшьськогосподарського сектора. Саме тому домогосподарства з незначними доходами займаються, як правило, низькооплачуваною дiяльнiстю у домшуючому аграрному секторi, бажаючи, але не маючи можливост здiйснити диверсифiкацiю свое1' еконо-мiчноï активностi. У цьому зв'язку ми видшяемо такi основш цiлi диверсифь кацiï економiчноï активности пом'якшення сезонного характеру структури доходiв i споживання; пiдвищення рiвнiв доходiв i життя; розподiл ризику
мiж рiзними видами дiяльностi. Саме за допомогою диверсифшаци економiч-но1 активност можна розiрвати порочне коло "бщшсть - екстенсифiкацiя аг-ровиробництва - деградащя агроприродного капiталу - бщшсть", оскiльки отриманi доходи можна використати на придбання каттальних ресурсiв, не-обхiдних для забезпечення усталеностi агровиробництва. У цьому зв'язку заз-начимо, що диверсифшащя економiчноl активностi може спричинити зни-ження обсягiв агровиробництва, але натомiсть зменшиться навантаження на агроприродш ресурси, тодi як доходи, отримаш за межами аграрно! сфери, у перспективi можуть бути швестоваш у сiльське господарство. На думку зару-бiжних вчених [4, 7], позитивш ефекти диверсифшаци економiчноl активнос-тi значно перекривають 11 негативш аспекти, адже вона дае змогу тдвищити соцiально-економiчну безпеку сiльських домогосподарств.
Отже, бар'ери входу у плат диверсифжацп економiчноl активностi в сшьськш мюцевосп (обмеженi можливостi отримання креди^в i недостатнi доходи вiд агровиробництва) ставлять домогосподарства з вищими доходами у випдшше становище, адже вони можуть використовувати сво! активи для швестування у несiльськогосподарський сектор, а також як буфер проти тим-часових негативних тенденцш у структурi доходiв. При цьому населенню з низькими доходами залишаеться небагато можливостей щодо диверсифжацп свое1 економiчноl активности основною з яких е м^ащя з метою отримання освiти i акумуляци коштiв, необхiдних для подолання бар'ерiв входу у не-сшьськогосподарський сектор. А отже зазначимо, що сьогодш освiту широко визнають як важливу детермшанту розвитку несiльськогосподарського сектора i рiвномiрного розподiлу доходiв; И розглядають як обов'язкову переду-мову соцiально-економiчного розвитку i мiжнародноl конкурентоспромож-ностi. На початку ХХ1 ст. освiта та iншi форми швестицш у людський капiтал стали особливо важливими чинниками адаптаци до мшливих технiчних та ш-телектуальних потреб. Освiта також допомагае населенню краще реалiзову-вати свою сощальну та iндивiдуальну вiдповiдальнiсть.
Таким чином, маемо вс пiдстави вважати, що сьогодш розвиток не-сiльськогосподарського сектора в Укрш'ш опинився в шфраструктурному та iнституцiйному вакуумi, внаслiдок чого шдприемщ i працiвники позбавленi фшансово1 та шформацшно-консультацшно1 пiдтримки. Сьогоднi шфрас-труктуру, спрямовану на нормалiзацiю ресурсних платежiв через економiчну iнтеграцiю i диверсифiкацiю економiчноl активностi, часто розглядають як важливу передумову сшьського розвитку [1]. 1ншими словами, роль шфрас-труктури в ринковiй економiцi полягае в усуненш просторових розривiв мiж виробничими чинниками. Зокрема, iнфраструктура шдвишуе iнвестицiйну привабливiсть територп, одночасно забезпечуючи можливють працевлашту-вання в шших населених пунктах.
На думку Р. Йохимсена, основним завданням шфраструктури е змен-шення трансакцiйних витрат, а також тдвищення ступеня прозоростi ринюв [8]. При цьому видiляють три категори iнфраструктури: матерiалъна мфрас-труктура, що е складовою фiзичного кашталу i використовують И як основний ресурс для шших видiв економiчноl активностi; персональна шфраструктура,
або штелектуальш здiбностi; тституцшна тфраструктура, що включае формальнi i неформальнi iнститути, як впливають на економiчну поведiнку (юридична система, економiчний устрiй, банкiвське i фшансове регулювання, бюрократiя, культура тощо). На нашу думку, до цього визначення шфрас-труктури, яке було дане ще у 1960-х рр., можна додати ще двi концепци -технолог1чно'1 та ¡нформацшно1 шфраструктур (регiональнi шформацшно-консультацiйнi центри, служби щнового монiторингу, науково-методичнi, проектно-технiчнi, науково-дослщш центри).
Вченi вказують на пряму залежнють мiж ступенем розвитку шфрас-труктури i доходами вiд несшьськогосподарсько1" зайнятостi [1, 5, 6]. Оскшьки бiльш розвинута iнфраструктура означае нижчi трансакцiйнi витрати i кращу ресурсну забезпечешсть, то кiлькiснi i яюсш параметри iнфраструктури часто вважають ключовими детермiнантами економiчноï активностi в аграрнш i не-сiльськогосподарськiй сферах. 1нвестування в iнфраструктуру також змiцнюе зв'язки мiж цими секторами, створюючи, таким чином, ефект мультиплшатора.
Щоправда, iнодi (переважно у короткостроковiй перспективi) створен-ня iнфраструктури не завжди стимулюватиме економiчний розвиток терито-рiï, адже незадовшьна iнфраструктура i, як наслщок, високi трансакцiйнi витрати е своерщним захистом вiд зовнiшньоï конкуренци, тодi як результатом покращення шфраструктури е загострення конкуренцiï на товарних i ресур-сних ринках. Таким чином, покращення шфраструктури може по^зному впливати на економiчну активнiсть сшьського населення: з одного боку, воно може сприяти ïï зростанню через полегшення доступу до ресурсних i товарних ринюв (як результат нижчих трансакцшних витрат), тодi як з шшого боку покращення шфраструктури може спричинити нестачу певних ресуршв, особливо трудових з огляду на iнтеграцiю сiльського i мюького ринкiв працi.
В умовах неадекватно:' шфраструктури особливо1' уваги заслуговують так зваш проекти розвитку, якi стимулюють несшьськогосподарську еконо-мiчну активнiсть i, по сут^ е пакетами заходiв у сферi державноï полiтики та швестицш, якi застосовуються до певних видiв дiяльностi i впливають на цшьових реципiентiв (як приклад проекту розвитку можна навести проект з будiвництва молокозаводу, що координуеться органом державноï влади i метою якого е полегшення маркетингу молока). При цьому можливост у плаш несiльськогосподарськоï дiяльностi визначаються структурою агропродукци (дослiдження довели iснування позитивноï кореляци мiж ступенем диверси-фiкацiï в аграрному секторi i диверсифiкацiею у несшьськогосподарськш сферi), а також ïï обсягами i яюстю (якi можуть бути настшьки низькими, що дiяльнiсть переробних i торговельних пiдприемств стане збитковою через не-можливiсть забезпечення економп вiд масштабу) [4, 5].
Економiчну активнiсть у сiльськiй мюцевос^ також стримуе нерозви-нута фшансова iнфраструктура. При цьому метою формальних фiнансових установ часто е залучення коштiв сiльського населення, а не його кредиту-вання через висою ризики, значнi витрати на мониторинг i порiвняно невеликi суми позик. Отже, у разi виникнення потреби у коштах селяни змушеш звер-татися до неформальних кредиторiв, тодi як кредити носять короткостроко-
вий характер (що робить неможливим ix використання як джерело фшансу-вання кашталовкладень).
Протягом останнiх десятирiч транзицшш краши спрямовували значнi кошти до державних кредитних установ з тим, щоб останнi видавали ix як пшь-говi кредити агровиробникам. I хоча мета вщповщних програм полягала у тд-вищеннi доxодiв у сшьськш мiсцевостi, такий вузький шдхщ заважав розвитку ефективних сiльськиx фшансових ринкiв, а вигоду вiд нього отримувала тiльки незначна частка сшьського населення. Саме тому, починаючи з 1980-х рр., деяк кра1ни почали застосовувати дещо ширший пiдxiд, який зосереджувався на ре-формуваннi шституцшного середовища фiнансовиx ринюв i покращенш струк-тури вiдповiдниx програм. Цей шдхщ виявився набагато ефективнiшим порiв-няно з втручанням уряду, оскшьки в сiльськiй мiсцевостi з'явились фiнансовi посередники, здатнi обслуговувати значну кшьюсть людей [2, 8].
Взагал^ останнiми роками дискусiя щодо формування фшансово!" ш-фраструктури в сшьськш мюцевост фокусуеться на таких аспектах: переос-мислення поняття кредиту, що розглядають як один iз рiзновидiв фiнансовиx послуг; розвиток фiнансовиx установ як каталiзатора ефективностi менеджменту фшансових потоюв; вплив фiнансовоi шфраструктури на зростання рiвнiв доxодiв i продовольчо1 безпеки; стабiльнiсть фiнансовиx установ; ш-теграцiя фiнансовоi полiтики i полiтики соцiально-економiчного розвитку; зменшення трансакцшних витрат [3, 7].
Базуючись на дослщженнях зарубiжниx вчених, розглянемо основш бар'ери розвитку ефективних фiнансовиx ринюв у сiльськiй мiсцевостi: мак-роекономiчна нестабiльнiсть; галузевi програми; надмiрне державне втручан-ня; правовi i регуляторт бар'ери [5, 8].
МакроекономЫна нестабЫъшстъ безпосередньо впливае на фшансо-
ву шфраструктуру сiльськоi мiсцевостi. Так, на початку 1980-х рр. висок ре-
альнi вiдсотковi ставки у Сполучених Штатах спричинили масовi банкрут-
ства фермерiв, а також кризу системи сшьськогосподарського кредитування
[2]. Ринковi спотворення, зокрема розбалансоваш обмiннi курси, можуть
призвести до неефективного розмщення ресурЫв, що е шкiдливим для фь
нансових ринкiв у сiльськiй мюцевост - за iншиx незмiнниx умов, чим ви-
щою е премiя чорного ринку за зарубiжну валюту, тим нижчою е доходшсть
сшьськогосподарських iнвестицiй (рис. 1).
20 -с Рис. 1. Вплив
завищених обмшних Kypcie на доходшсть агрошвестицШ
Джерело: Jonathan Isham and Daniel Kaufmann. The Forgotten Rationale for Policy Reform: The Productivity of Investment Projects, Policy Research Working Paper No. 1549. Washington: World Bank, 1995.
Аналiзуючи вибiрку з 18 краш, М. Шифф i А. Вальдес ощнили, що у 1960-1984 рр. втручання держави спричинили 30-вщсоткове попршення
внутрiшнiх умов торгiвлi агропродукцiею, що призвело до вилучення доходу з аграрного сектора у розмiрi 46 % сшьськогосподарського ВВП [4]. Отже, таю заходи вважають недалекоглядними, оскiльки краши з найвищим ступенем дискримшацп проти сшьського господарства мали найнижчi темпи еко-номiчного зростання.
Сiльський розвиток також може стримуватися рiзноманiтними галузе-вими програмами, адже ще до недавнього часу соцiально-економiчний розвиток асоцшвався з iндустрiалiзацiю. Крiм того, з огляду на тиск мюького населення у планi забезпечення низьких цш на продовольство, вщповщт програми урбанiстичного розвитку орiентують на: заниження курсу нацiональноï валю-ти; низью i контрольованi цiни на сшьськогосподарську продукцiю; високий ступiнь захисту внутршшх виробникiв агроресурсiв; надмiрнi податки на ек-спортовану агропродукцiю; непропорцшно великi бюджетнi асигнування на розвиток мiськоï iнфраструктури. Цi програми ще характеризуються обмеже-ною пропозицiею ризикованих i високовитратних кредитних ресурсiв для сшьських позичальниюв, а також недостатшм розвитком правових i регуля-торних положень у сферi власностi на землю та ïï використання як застави (по-ряд з агропродукщею i засобами виробництва). А отже зазначимо, що у розви-нутих краïнах доступ до кредитiв у сшьськш мiсцевостi тiсно пов'язаний з на-явнiстю власних земель та ix яюстю (природна родючiсть, схили, доступнiсть тощо), адже цi чинники впливають на доходшсть землекористування [5].
Надм1рне державне втручання, зокрема вимоги щодо банювських ре-зервiв або спрямування значних ресурсiв до державних пiдприемств за фжсова-ними вщсотковими ставками, заважають ефективному розмщенню кредитних коштiв i загострюють проблеми асиметричност iнформацiï. У сiльськiй мюце-востi негативнi аспекти державного втручання посилюються високими рiвнями бiдностi, низькою щшьнютю населення та його iзоляцiею, сезонним характером структури доxодiв, обмеженими можливостями щодо диверсифiкацiï ризику, вщсутшстю традицiйниx предметiв застави. Цi складношд, разом з високими трансакцiйними витратами (через невеликi розмiри позик), негативно впливають на розвиток фiнансовоï шфраструктури в сшьськш мюцевост!
Недолши законодавчого та iнституцiйного середовища, яю спричиня-ють правов1 i регуляторн1 бар'ери, е негативним стимулом для збшьшення пропозицп кредитiв для сшьських позичальниюв з боку формального сектора [1]. Як вже зазначалося, забезпечення заставою ускладнюеться нерозвинутiс-тю права власносп на землю. Перевiрка наявносп вимог на певну власнiсть з боку шших суб'ектiв може бути неможливою через вщсутшсть легкодоступ-них реестрiв або ж високi трансакцшш витрати. Водночас, реалiзацiя претен-зш на заставу може бути дорогим, тривалим i невизначеним процесом.
I хоча в рамках традицшного тдходу сiльське господарство розгляда-ють як основу для забезпечення iндустрiалiзацiï, сьогодш дедалi бiльше ви-знаеться потреба сшьських територш у сучасних технолопях i доступi до кредитних ресурЫв [6]. Розглядаючи селян як неспроможних заощаджувати грош^ держава надавала дешевi кредити агровиробникам, "компенсуючи", таким чином, низью цши на сiльськогосподарську продукцш (якi робили аг-
рошвестици менш привабливими) та iншi викривлення. Як правило, пiльговi кредити надавали спецiалiзованим установам, ефективнiсть роботи яких ощ-нювали за обсягом наданих позик та !х впливом на агровиробництво. Цi втру-чання i справдi послужили потужним стимулом для останнього. Проте, ос-кiльки щ заходи лiкували симптоми, а не причини недостатнього розвитку фшансового сектора в сшьськш мюцевост^ то вони не забезпечили усталене зростання доходiв. Зосередження на обсязi виданих позик супроводжувалося придiленням недостатньо! уваги !х якостi, iгноруванням потреб у диверсифь каци економiчноl активностi, мобшзаци заощаджень та розвитку ефективних фiнансових ринюв. К^м того, дешевi позики i списання боргiв ослабили пла-^жну дисциплiну.
Новий пiдхiд до розвитку фшансового сектора у сшьськш мюцевосл, що виник у 1980-х рр., передбачае непряме державне втручання на основi ме-ханiзмiв мобшзаци заощаджень, а не видачi пiльгових кредилв. У рамках цього пiдходу роль держави вбачаеться в щентифшаци причин ринкових про-валiв та 1х виправленнi через вiдповiднi економiчнi реформи, спрямоваш на створення сприятливого середовища. Стабiлiзацiя макроекономiчного сере-довища мае передбачати фюкальну i монетарну стратеги, спрямоваш на мшь мiзацiю випадюв i впливiв економiчних потрясiнь, встановлюючи справедли-вi умови торгiвлi i валютнi курси, зменшуючи надмiрний протекцiонiзм i пе-реорiентуючи прiоритети державного фшансування на сiльськi територи. При цьому державi належить уникати втручання у таю види дiяльностi, як постачання ресурЫв i маркетинг (яю краще здiйснюватимуться приватним сектором); натомють 1и необхiдно зосередитись на забезпеченш життево важ-ливими суспiльними благами (зокрема, дорогами), результатами наукових дослщжень i рiзноманiтними державними реестрами.
Держава також може пiдвищувати ефективнiсть фшансових ринюв шляхом !х лiбералiзацil, наприклад через дерегуляцiю вiдсоткових ставок, зменшення високих резервних вимог, ослаблення контролю за кредитуванням, а також через оптимiзацiю регулювання дiяльностi фiнансових посередниюв. Для фiнансово-кредитних установ у сшьськш мюцевосп доцiльно запровадити спецiальнi, менш жорстю вимоги щодо статутного кашталу. Iншi заходи також включають реформування законодавства (зокрема, пов'язаного з правами земельно! власност та !х реестрацiею, а також з можливiстю надання земель у заставу), оновлення реестрiв, зниження вартостi реестраци тощо.
I хоча було досягнуто консенсусу щодо заходiв розвитку фшансово! шфраструктури у сiльськiй мiсцевостi, залишилось багато дискусшних пи-тань, пов'язаних з необхщшстю безпосереднього втручання держави з огляду на част випадки його неефективност i неусталеностi. Проте, практика пока-зуе, що прямi втручання можуть бути доречними, якщо вони усувають кон-кретнi провали ринку, а очжуваш чистi вигоди вщ них е позитивними. Зазна-чимо, що державна шдтримка фiнансового сектора в сшьськш мюцевост не-обов'язково означае кредитування - штервенцп можуть мати багато шших форм, зокрема надання стартового кашталу, шдтримка пшотних програм, треншг, поширення найкращих практик.
Ми не виключаемо використання субсидш для подолання бар'ерiв доступу до фiнансового сектора i прискорення розвитку вщповщних шститу-тiв. При цьому спотворення можуть бути мiнiмiзованi, якщо субсидп мати-муть тимчасовий характер. Регулювання дiяльностi фiнансовиx установ у сiльськiй мюцевост (характер якого залежить вiд ïx розмiрiв, типiв i форм власностi) спрямоване на забезпечення: iнновацiйниx, низьковитратних спо-собiв надання фiнансовиx послуг; позитивних реальних вiдсотковиx ставок з позик i депозитах; мониторинг якост портфеля; зменшення ризику через ди-версифiкацiю та iнтеграцiю у бшьш широку фiнансову систему.
Оцiнка ефективност кредитування пов'язана з проблемами методоло-гiчного характеру, при цьому економетричш дослiдження часто е дорогими. Одна з поширених концепцш оцiнки фшансових установ у сiльськiй мюце-вост базуеться на двох критерiяx - ступеш охоплення i самоусталеностi [7]. Стушнь охоплення, будучи пбридним шдексом, визначають декiлькома по-казниками, включаючи кiлькiсть клiентiв, середнiй розмiр позики та ш. При цьому вважаеться, що фiнансовi установи, якi ефективно надають широкий спектр послуг цшьовш аудиторп, матимуть, напевне, бажаний вплив на зрос-тання доxодiв. Самоусталешсть оцiнюеться шляхом розрахунку iндексу за-лежностi фiнансовоï установи вiд субсидш. 1ншими словами, це вiдсоток, на який середня кредитна ставка мае зрости з тим, щоб зробити установу фшан-сово життездатною без субсидш. I хоча щ основш критерп не е синонiмами повного аналiзу "витрати - вигоди", вони дають досить практичш замiнники, яю нескладно вимiряти.
Висновки i перспективи подальших дослiджень. Таким чином, остан-нiм часом було досягнуто певного прогресу у розробщ ринково орiентованиx пiдxодiв до надання фiнансовиx послуг селянам. Тепер основна проблема по-лягае у впровадженш полiтичниx, правових i регуляторних реформ, необхщ-них для розвитку ефективних фшансових ринюв у сшьськш мюцевосл i оп-тимiзацiï державного втручання.
Обмежений доступ до фiнансовоï iнфраструктури пiдвищуе значення зв'язюв мiж аграрним i несшьськогосподарським секторами, оскiльки доходи, отриманi в останньому, можна використовувати для швестування агровиробництва. Несшьськогосподарський сектор мае велике значення для сшьсь^ економжи з огляду на його вплив на продуктившсть i зайнятiсть. У найближ-чiй перспективi частка доходу вщ несiльськогосподарськоï економiчноï ак-тивносп селян збiльшуватиметься, що сприятиме забезпеченню продоволь-чоï безпеки, пiдвищенню доxодiв, покращенню конкурентоспроможностi i продуктивностi аграрного сектора.
Щоправда, домогосподарства, якi мають найбшьшу потребу у несiльсь-когосподарських доходах, також е найбшьш обмеженими у цьому плаш через дефщит ключових активiв (освiта, стартовий каттал та iн.). Цей парадокс при-вертае увагу до вiдповiдниx бар'ерiв входу для населення з низькими доходами. Таким чином, власне тут важливо допомагати вщповщним категорiям населення долати цi перепони, що передбачае своерщну "дiагностику" титв бiд-ностi, якi обмежують перспективи у сферi несiльськогосподарськоï зайнятостi,
а також усунення рiзноманiтних ресурсних обмежень. Аналопчний парадокс з територiями. Як правило, територи з незадовшьною шфраструктурою мають як найбiльшу потребу, так i найбiльшi обмеження щодо розвитку несшьсько-господарського сектора (вiдсутнiсть квашфжованих трудових ресурсiв, дже-рел сировини, недостатня кушвельна спроможнiсть i т.п.).
Таким чином, бщтсть (як наслщок неефективного аграрного сектора) обмежуе розвиток несшьськогосподарського сектора, причому як з боку про-позицiï, так i з боку попиту. Практика показуе, що бшьш розвинут територи мають меншу потребу, але водночас бiльшi можливостi у планi розвитку несшьськогосподарського сектора. Отже, з огляду важливост агровиробництва для успiшноï реалiзацiï стратегiй диверсифiкацiï економiчноï активностi, га-лузева полiтика мае полягати в щентифшаци перспективних секторiв та систематичному усуненш обмежень щодо ïx розвитку (зокрема, через подолання бар,ерiв входу i створення ефективних взаемозв'язюв аграрного i несшьсько-господарського секторiв).
Полiтика розвитку несiльськогосподарського сектора сприяе штегра-цй' сiльськиx i мюьких товарних i ресурсних ринкiв. Проте, така пол^ика од-ночасно може означати певш ризики i витрати на адаптацiю у короткостроко-вш перспективi. Таким чином, програмнi заходи мають сприяти пристосуван-ню економжи певноï сiльськоï територи до новоï ситуаци. При цьому важли-вим чинником усшху е допомога населенню з низькими доходами у плаш пiдвищення його економiчноï активностi у неаграрнш сферi. Також важливи-ми е розвиток шститутв та шфраструктури, спрямований на зменшення трансакцiйниx витрат. Сьогоднi iнвестування в iнфраструктуру низькорозви-нутих сiльськиx територiй часто розглядають як марнування ресурсiв, оскшь-ки вважають, що економiчне зростання в мютах поглинатиме мiграцiйнi потоки з цих територш. Проте, тенденщя щодо збiльшення спiввiдношення кашталу i працi означае обмеження для мираци, пiдвищуючи важливiсть швес-тування у несшьськогосподарсью проекти.
Вирiшення зазначених проблем полягае у покращенш координаци по-лiтичниx i програмних заxодiв та iнститутiв. А отже у подальших дослщжен-нях доцiльно зосередитись на вщноснш важливостi доxодiв вщ аграрного i несiльськогосподарського секторiв, придшяючи особливу увагу преференщ-ям селян щодо диверсифжаци ïx економiчноï активность 1ншими важливими об'ектами дослiджень мають стати способи шдвищення ефективностi агровиробництва (зокрема, через покращення виробничих i маркетингових техноло-гiй), а також зв'язки мiж аграрним i несшьськогосподарським секторами, що вимагае сшвробггництва з науково-освiтнiми закладами, торговельними палатами, оргашзащями агровиробникiв i державою.
Л^ература
1. Fleisig, H. and N. de la Pena. Creating a Legal and Regulatory Framework to Promote Access to Rural Credit. Washington: Center for Economic Analysis of Law, 1996. - P. 13-21.
2. Fry, M.J. (1995). Money, interest and banking in economic development. John Hopkins Press: Baltimore, USA and London, UK. - P. 4-15.
3. Hoff, K. and J. Stiglitz. Imperfect information and rural credit markets: puzzles and policy perspectives. World Bank Economic Review 4(3), 1990. - P. 235-250.
4. Schiff, M. and A. Valdes. The Plundering of Agriculture in Developing Countries. Washington: World Bank, 1992. - P. 10-17.
5. Stiglitz, J.E. and A. Weiss. Financial markets and development. Oxford Review of Economic Policy 4, 1981. - P. 55-66.
6. Yaron, J., B. McDonald and G. Piprek. Rural Finance: Issues, Design, and Best Practices, No.14 in the World Bank's Environmentally and Socially Sustainable Development Studies and Monograph Series. Washington: World Bank, 1997. - P. 2-15.
7. Yaron, J. Successful Rural Finance Institutions. World Bank Discussion Paper No.150. Washington: World Bank, 1992. - P. 25-49.
8. Zeller, M., and M. Sharma (1998). Rural Finance, Food Security, and Poverty Alleviation: Supporting Institutional Innovation Through Public Policy. Food Policy Report. 1998. International 9Food Policy Research Institute (IFPRI) publication, Washington, USA. - P. 29-45.
УДК330.322 + 303.4: 504 Ст. наук. ствроб. С.1. Рассадникова, канд. екон.
наук - 1н-т проблем ринку та економiко-екологiчних до^джень НАН Украти, м. Одеса
СТРАТЕГ1Я I ТАКТИКА ЕКОЛОГ1ЗАЦП ШВЕCTИЦШНОÏ
Д1ЯЛЬНОСТ1
Обгрунтовано потребу i розглянуто концепщю еколопзаци швестицшио1 дiяль-ност в Укршш в умовах трансформацп моделi економiчноï системи краши. Запропо-новано системне формування стратеги i тактики реалiзацiï дано1 концепци, визначе-но види стратегий для макро-, мезо- i мiкрорiвнiв.
Ключов1 слова: швестицшна дiяльнiсть, концепщя, еколопзащя, стратегия, тактика.
Senior research worker S.I. Rassadnikova - Institute of market problems and economic and ecological research National Academy
of Sciences of Ukraine, Odessa
Strategy and tactics of investment activity ecologization
In the article the necessity is grounded and concept of investment activity ecologization in Ukraine in conditions of economic system transformation is considered. Were proposed system formatting of strategy and tactics of this concept realisation, were picked out strategy forms for macro- and microlevels.
Keywords: investment activity, concept, ecologization, strategy, tactics.
Виршальне значення для сталого розвитку сусшльства мае активiза-щя iнвестицiйноï дiяльностi, що викликае збшьшення масштабiв виробниц-тва i споживання. Зростання виробничого потенщалу i рiвня споживання населення, змша структури нацiональноï економжи супроводжуеться збшьшен-ням антропогенно-техногенного навантаження, розширенням перелжу впли-вiв сусшльства на природу, зниженням бiорiзноманiття й шшими негативни-ми економiчними й еколопчними наслщками. Тому швестицшна дiяльнiсть як визначальний чинник економiчного росту, формування напрямюв i конту-рiв майбутнього розвитку сусшльства, забезпечення ресурсно-екологiчноï безпеки вимагае своечасноï трансформацп на основi екологiчно зваженого i науково обгрунтованого ïï розроблення i реалiзацiï.
В Украïнi продовжуеться загострення екологiчноï ситуацп. 1нвести-цшна дiяльнiсть мае у своему розпорядженш iстотний потенцiал для подо-лання екологiчноï кризи. З одного боку, швестицшна дiяльнiсть як природо-
