CC BY
87
6. Якшибаева Г. В. Трудовой потенциал: эффективность функционирования. / Якшибаева Г. В. -Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 - Экономическая теория. - Уфа, 2001. - 22 с.
7. Доклад о развитии человека 2010. Реальное богатство народов: пути к развитию человека / Пер. с англ.; ПРООН. - М, 2010. - 239 с.
УДК 336.29; 338.12 (19)
Захарш С.В.,
доктор економмчних наук, старший науковий сглвроб^ник
Левчук Н.1., кандидат економмчних наук, доцент Чаленко Н.В., кандидат економмчних наук, доцент
Ф1НАНСОВО-ЕКОНОМ1ЧН1 МОДЕЛ1 1НВЕСТИЦ1ЙНО1 Д1ЯЛЬНОСТ1
У СФЕР1 ВИЩО1 ОСВ1ТИ
Проанал1зовано стан i умови ¡нвестицйного забезпечення вищих навчальних заклад'в. Визначено основн1 тенденцн формування ¡нвестицйного процесу у сферi вищоï oceimu. Показано роль ¡нвестицй у пiдвищеннi якocmi ocвimнiх послуг у cucmeMi вищоï ocвimu.
Ключовi слова: iнвecmuцiï, iнвecmuцiйнe забезпечення, розвиток сфери вищоï ocвimu, iнвecmування ocвimнiх meхнoлoгiй.
Проанализованы состояние и условия инвестиционного обеспечения высших учебных заведений. Определены основные тенденции формирования инвестиционного процесса в сфере высшего образования. Показана роль инвестиций в повышении качества образовательных услуг в системе высшего образования.
Ключевые слова: инвестиции, инвестиционное обеспечение, развитие сферы высшего образования, инвестирование образовательных технологий.
The state and terms of the investment providing of higher educational establishments are analysed. The basic tendencies of the forming of the investment process are certain in the field of higher education. The role of the investments is shown in upgrading of the educational services in the system of the higher education.
Key words: investments, investment providing, the development of the sphere of higher education, investing of educational technologies.
Актуальтсть теми дослщження. В креативнм економ1ц1 основною цшнютю в процес виробництва е не об-ладнання, i нав1ть не технологи (за наявност1 фшансового ресурсу ïx можна придбати або у коротк термши ство-рити), а саме творча людина. В1дпов1дно, компанп ведуть довол1 жорстку боротьбу за креативних прац1вник1в (цю боротьбу школи називають "скупкою м1зк1в"). Таким прац1вникам створюють ус1 умови для забезпечення комфортною трудово'Г д1яльност1, включаючи i пщвищення квал1ф1кацп за рахунок компанп.
На нашу думку, цтком очевидно, що в таких умовах ключовим сектором забезпечення нацюнально!' конкурен-тоспроможност1 стане вища осв1та, а також створення нацюнально!' мереж1 закпад1в пщготовки та перепщготовки фах1вц1в в1дпов1дно до потреб ринку. В основу стратеги розвитку осв1ти мають бути покладен1 принципи розвитку та самореал1заци творчо' особистост1, розвитку креативних зд1бностей людини, постмна спрямован1сть осв1ти до потреб шновацмно!' економ1ки, забезпечення безперервного навчання, Ытеграци науки, осв1ти i виробництва.
Вища осв1та Укра'ни розвиваеться довол1 високими темпами, але переважно на екстенсивнш основ1. Одним 1з економ1чних фактор1в, що заважае переходу сфери вищо' осв1ти на модель 1нновац1йного розвитку, е недостатнють ф1нансування. Вказане обумовлено ктькома причинами: загальною економ1чною кризою, негатив-ними демограф1чними тенденц1ями, вщсутнютю достатньо' к1лькост1 конкурентоспроможних осв1тн1х продукпв, слабк1стю механ1зм1в взаемодп навчальних заклад1в з роботодавцями, 1ноземними партнерами та м1жнародними орган1зац1ями тощо. Серед значних втрат сфери вищо' осв1ти Укра'ни - суттева девальвац1я науково-техн1чного та Ыновацшного потенц1алу переважно' б1льшост1 вищих навчальних заклад1в, що проявляеться зокрема у низькш результативност1 'хньо' науково' та шновацшно''' д1яльност1.Установи вищо' осв1ти мають впроваджувати та вико-ристовувати сучасн1 осв1тн1 технологи, що забезпечують надання осв1тн1х послуг високо' якостк
В1дтак, проблема 1нвестиц1йного забезпечення розвитку системи вищо' осв1ти е актуальною i значущою.
Актуальною проблемою е виб1р та обгрунтування перспективних ф1нансово-економ1чних моделей 1нвестиц1йного забезпечення функц1онування системи вищо' осв1ти, що адекватн1 сучасним викликам соц1ально-
38
Економiчний вюник унiверситету | Випуск № 20/1
© Захарш С.В., Левчук Н.1., Чаленко Н.В., 2013
економiчноТ ситуацп та вщповщають довгостроковим прогнозам технологiчного розвитку.
Огляд л^ератури, вибiр методiв дослiдження. З питань обгрунтування перспективних фшансово-економiчних моделей iнвестицiйного забезпечення функцiонування системи вищо''' освiти видаеться чимало нау-кових праць [1-14]. Проте мають бути уточненi окремi стратегiчнi орiентири розвитку ^е7 сфери з урахуванням необхщност змiцнення глобально! конкурентоспроможностi.
В процес дослiдження використовувалися наступнi методи: лопчного узагальнення, абстрагування, шдукцп i дедукцп, економiчного моделювання, статистичного аналiзу, експертних оцiнок, аналiтичних порiвнянь.
Мета статт - викласти результати дослщжень з проблем фiнансового забезпечення швестицмноТ дiяльностi установ системи вищо'' освiти, внести науково обгрунтованi пропозицп щодо удосконалення мехаызму фiнансування розвитку вищо'' освiти з урахуванням сучасних виклиюв.
Виклад основного матерiалу. В останн роки в системi iнвестування розвитку украшсько''' вищо'' освiти намiтилися певн негативнi тенденцп, що викликанi проблемами фшансового та iнтелектуального забезпечення осв^янських установ.
Починаючи з останньо''' чверт ХХ ст., переважна бiльшiсть розвинутих кра'н перейшли на рейки так звано'' ш-новацiйноí моделi розвитку, рухаючись до постiндустрiальноí економiки (тобто до економки, яка е бтьш вищою системою порiвняно з iндустрiальною). В таких умовах основним джерелом вартост стае рацiональне викорис-тання штелектуального ресурсу (або iнтелектуального катталу), який значною мiрою формуеться завдяки якюнш роботi сфери професiйноí (перш за все вищо'') освiти.
Член-кореспондент НАПН Укра'ни I. М. Грищенко обгрунтовано показав виняткову значущють вищо'' освiти у забезпеченнi стiйкого соцiально-економiчного розвитку сучасно'' держави, пiдтримцi високо'' духовностi сусптьст-ва, поширення культури [1, с. 7-8]. Система вищо'' освiти, на противагу вiд шших освiтянських сфер, покликана навчити пра^вника мислити i дiяти творчо, в умовах реальних виклиюв та ризиюв, вмiти застосовувати здобутi знання i навички до нестандартних ситуацiй, володiти сучасними (в тому числi шформацшно-комункацшними) технологiями. Це е дуже важливо, з огляду на те, що найбтьш виразно гармонiйний розвиток переспективних складових забезпечуватиметься в межах концепцп розвитку так звано'' «креативно'' економки», яка характеризуеться панiвним положенням людсько'' творчостi (креативом) над iншими видами дiяльностi в процесi виробництва сусптьних благ [2, с.8-9]. В креативнш економiцi основою динамiки господарювання стае активне використання творчих здiбностей людини i колективiв людей, серед яких ключову роль займають знання, здiбностi, iнiцiатива, нестандартне мислення, спроможнiсть продукувати адаптованi до умов дiйсностi ще7 i новаци. Резерви економiчного зростання менеджери провщних корпорацiй свiту вбачають перш за все у масовому новаторствi у вах сферах розумово'' дiяльностi, провiднi завдання якого - це шновацшна насиченiсть змiсту прац^ стимулювання прояву творчостi [3, с. 27-30]. За оцшками експертiв, у США майже 2/3 «бтих комiрцiв» зорiентованi саме на креативну працю, яка передбачае не лише формулювання щей та 'хню перспективну оцшку, але й впровадження цих щей з наступною комерцiалiзацiею. З цього прояву вщомий на Заходi фахiвець з питань управлiння персоналом Р. 1нглехарт зазначив: «Люди виявляються зайнятими лише там, де необхщы людсью оцiнки, мiркування i творчють... Головною стае не фiзична сила, а здатнють до iнновацiй» [4, с. 207] .
Враховуючи викладене, можемо зробити висновок про надзвичайну актуальнють дослщжень ресурсного (зок-рема, швестицшного) забезпечення розвитку сфери вищо'' освiти [5]. Динамiка i структура швестицш ( в першу чергу каттальних iнвестицiй), вкладених у розвиток вищих навчальних закладiв, визначатимуть майбутнi параме-три само'' вищо'' освiти та '7 спроможнють вирiшувати окресленi вище завдання [6, с. 52-63].
1нвестицшний процес у сферi вищо'' освiти регулюеться законодавчими та пiдзаконними нормативно-правовими актами, в тому чи^ Законами Укра'ни «Про iнвестицiйну дiяльнiсть», «Про iнновацiйну дiяльнiсть», «Про освпу>, «Про режим iноземного iнвестування», «Про приорп"еты напрями iнновацiйноí дiяльностi», «Про приорп"еты напрямки розвитку науки i технiки в Украíнi» та ш.
Основними джерелами iнвестицiйного забезпечення вищо'' освiти е:
- кошти державного та мюцевих бюджетiв;
- кошти юридичних i фiзичних осiб, громадських органiзацiй та фондiв, у тому чи^ благодiйнi внески i пожер-твування;
- кошти вщ надання вищими навчальними закладами додаткових освп"ых та шших послуг;
- гранти;
- кредити на розвиток навчальних закладiв уах рiвнiв та здобуття освiти;
- кошти вiд здiйснення навчальними закладами економiчноТ дiяльностi, регламентовано'' державою.
1нвестицшний процес у сферi вищо''' освiти мае декiлька особливостей, пов'язаних iз специфiкою освiтньоí дiя-
льност та функцiонування вищих навчальних закпадiв.
По-перше, iнвестування у сферi вищо''' освiти мае забезпечити не лише нарощування фiзичного капiталу з метою досягнення позитивних результат господарювання у майбутньому, а й зростання шших складових катталу (людського, штелектуального), що викликае необхщнють застосування рiзних технологiй аналiзу та передбачення.
По-друге, значна кiлькiсть швестицшних npoeKTiB у сферi вищоУ ocbîtm переслiдуe некомерцiйну мету. OcBiTa -це основа розвитку особистостi, наци та держави, вона виступае визначальним чинником полiтичноï, со^ально-eK0H0Mi4H0ï, культурно!' та науковоУ життедiяльностi суспiльства. Осв^а вiдтворюе i нарощуе iнтелектуальний, ду-ховний та економiчний потенцiал сусптьства.
По-трете, iнвестування у сферi вищоУ освiти мае враховувати глобальнi тенденцн. Освгга е стратегiчним ресурсом полтшення добробуту людей, забезпечення нацюнальних iнтересiв, змiцнення авторитету i конкурентоспроможност держави на мiжнароднiй аренi. З урахуванням цього мае формуватися i полiтика швестицшного забезпечення розвитку вищоУ освiти.
По-четверте, iнвестицiйнi процеси у сферi вищоУ освiти впливають i на ^i сфери освiти (перш за все шктьку i професшну) та сумiжних сфер життедiяльностi сусптьства.
По-п'яте, у структ^ джерел швестицш, освоених у сферi вищоУ освiти, традицiйно значною е частка державного бюджету (в основному у державних вищих навчальних закладах системи МОНМС УкраУни), а також рiзнома-ытних вщомчих програм (переважно у державних вищих навчальних закладах, що входять у систему управлшня шших ведомств).
В останнi роки в системi iнвестування розвитку украУнськоУ вищоУ освiти намiтилися певнi негативнi тенденцн, що викликан проблемами фiнансового та штелектуального забезпечення освiтянських установ.
Стан швестицшного забезпечення розвитку сфери вищоУ освiти характеризують данi табл. 1.
Таблиця 1. Стан швестицшного забезпечення розвитку сфери вищо! освп~и
Показники 2006 2007 2008 2009 2010
Освоено (використано) швестицш в основний каттал, млн.грн. 400,9 479,9 711,1 502,3 597,5
1ндекс швестицш, у % до попереднього року 90,0 103,9 117,2 57,0 98,3
Частка у загальному обсязi швестицш, % 0,3 0,3 0,3 0,3 0,3
Складено за даними Держстату
Наведен у таблиц дан показують, що швестицшна активнiсть у сферi вищоУ освiти е нестабiльною (у 2006, 2009 та 2010 рр. зафксовано зниження швестицшноУ активностi, а у 2007 та 2008 рр. зафксовано збтьшення ш-вестицшноУ активностi).
С^мке зниження обсягу освоених iнвестицiй у 2009 р. викликано, перш за все, загальною iнвестицiйною кри-зою (у 2009 р. у вах видах економiчноï дiяльностi зафiксовано зниження швестицшноУ активностi). Частка освоених у сферi вищоУ освiти швестицш в основний каттал у загальному обсязi iнвестицiй е стабiльною (0,3%).
Особливютю оргаызацп швестицшноУ дiяльностi у сферi вищоУ освiти е порiвняно вища, нiж в iнших видах економiчноï дiяльностi, частка освоених державних швестицш (тобто тих швестицш, як фшансуються за рахунок державного бюджету). Зпдно з висновком члена-кореспондента НАПН УкраУни М. Ф. Степка, незадовтьне держа-вне фiнансування дiяльностi вищих навчальних закладiв е одним iз основних чинникiв, що гальмуе ефективну трансформа^ю нацюнальноУ сфери вищоУ освiти на iнновацiйну модель розвитку [1, с. 46-47]. Дан про швестицшне забезпечення розвитку сфери вищоУ освiти за рахунок коштiв держбюджету наведено у табл. 2.
Таблиця 2. Стан швестицшного забезпечення розвитку сфери вищо! освп~и за рахунок коштв державного бюджету
Показники 2006 2007 2008 2009
Освоено (використано) швестицш в основний каттал, млн.грн. 400,9 479,9 711,1 563,4
Освоено швестицш у основний каттал за рахунок кош^в державного бюджету, млн.грн. 95,0 133,0 222,4 108,5
У % до загального обсягу швестици за видом економiчноï дiяльностi 23,7 27,7 31,3 19,3
Складено за даними Держстату
Наведен данi показують, що протягом 2006-2009 рр. значна частина швестицш в основний капггал (вщ 21,6 до 31,3%) у сферi вищоУ освiти фiнансувалася за рахунок кош^в державного бюджету (середнш по економiцi показ-ник - 5,0%).
Проаналiзованi статистичнi данi дають змогу зробити висновок про вщсутнють системностi у проведеннi державно!' iнвестицiйноУ полiтики у сферi вищоУ освiти, залежностi цiеï полiтики вщ стрiмких змiн макроекономiчноУ ситуаци та стану бюджетних доходiв.
В таких умовах потрiбна оптимiзацiя державноУ швестицшноУ полiтики у сферi вищоУ освiти на основi вироб-лення единих концептуальних пiдходiв до формування вщповщних прiоритетiв i проектiв, запровадження нових механiзмiв державно-приватного партнерства, залучення нетрадицшних (нових) джерел фiнансування iнвестицiй.
Натомють, реалiстично оцiнюючи поточну ситуацiю, слщ визнати, що вироблення единоУ швестицшноУ полiти-ки для системи вищоУ освiти е майже неможливим, осктьки вищi навчальнi заклади, як ключовий елемент цiеï
системи, е принципово рiзними структурами за критерiями форми власност та оргаызацшно-правовоУ форми управлiння.
Державы вищi навчальнi заклади, як установи з державною формою власносл, змушен формувати та реалiзову-вати власну швестицмну полiтику з огляду на приписи оргаыв державного управлiння в конктексл реалiзацiï загальноУ швестицмноУ моделi держави. Як вiдомо, нинi державы швестицмы ресурси вкрай обмеженi (за деякими оцiнками, до 95% видатюв бюджету у 2009-2011 рр. спрямовувалися на фшансування захищених статей витрат, насамперед це фшансування заробпшоУ плати пра^вникам бюджетних установ, соцiальнi виплати та закутвля енергоносив), через що реалiзацiя потужних державних iнвестицiйних проеклв була фактично унеможливлена.
Як вказуе академк НАПНУ УкраУни В. П. Андрущенко, з метою акумуляци необхщних iнвестицiйних ресурсiв для забезпечення розвитку вищого навчального закладу «досвщчений ректор створюе п'ять-десять додаткових джерел» [8, с. 6], тобто адмшютрацп закладiв при формуваннi iнвестицiйних планiв не покладаються на державну пiдтримку. А вщтак iнвестування розвитку державних вищих навчальних закладiв не вiдповiдае принципам комплексного подходу, носить несистемний характер.
В таких умовах державы вищi навчальн заклади змушенi повнютю переорiентуватися на пiдтримку поточноУ спроможност реалiзовувати навчальний процес та здшснювати традицiйнi заходи навчально-виховного змiсту.
Держава та мiсцевi органи влади здшснюють фiнансування бюджетних установ, виходячи з розумшня пщтри-мки Ухнього функцюнування (заклади освiти i культури, науковi установи, органи влади, юрисдикцiйнi органи то-що). Фiнансування бюджетних установ, а також деяких шших пщприемств, оргаызацш та окремих заходiв здшснюеться, як правило, на основi застосування методологи кошторисного планування.
Методологiя кошторисного планування у бюджетному процес передбачае, що кожна оргаыза^я (незалежно вщ того - чи веде облк самостiйно або через централiзовану бухгалтер^) складае iндивiдуальнi кошториси, в яких визначаються окремi фiнансовi показники функцюнування оргаызаци у плановому перiодi. 1снують два типи кошторисiв:
- кошторис доходiв i видаткiв, який складають установи, що можуть отримувати доходи з позабюджетних джерел за рахунок надання платних послуг (як правило, до них належать заклади охорони здоров'я, освiти i культури, науковi установи),
- кошторис видатш, який складають установи, що зазвичай не отримують доходи iз позабюджетних джерел (органи державно!' влади та управлшня, юрисдикцшы органи, в тому чи^ суди i прокуратура).
Видтяють чотири групи видатмв бюджетноУ установи - поточн видатки, каытальы видатки, кредитування з вирахуванням погашення, нерозподтеы видатки. До поточних видаткiв включаються видатки на товари i послуги (в тому чи^ оплата прац працiвникiв бюджетних установ, нарахування на зароб^ну плату, придбання предметiв постачання i матерiалiв, оплата послуг та ^i видатки, видатки на вщрядження, оплата комунальних послуг та енергоносив тощо), виплата процентiв (доходiв) за зобов'язаннями, субсиди i поточнi трансферти. До каытальних видаткiв включаються придбання основного каыталу, створення державних запаав та резервiв, придбання землi та нематерiальних активiв, капiтальнi трансферти.
Серед основних проблем удосконалення методологи кошторисного планування можна видтити наступнк
- неможливють повного врахування динамiки цш (вартостi) на основнi блага (включаючи вартiсть працi), що споживаються (використовуються) бюджетною установою (так, у 2009 р. був несподiвано для бюджетних установ переглянутий розмiр мiнiмальноУ зароб^ноУ плати, що потребувало коригування кошториав та оперативного уз-годження Ух з фшансовими органами),
- вщсутнють методик прогнозування обсягiв надходжень вщ надання платних послуг (окремi послуги можуть надаватися i платно, i безоплатно),
- висока залежнють доходiв окремих бюджетних установ вщ загальних макроекономiчних показникiв (наявних i реальних доходiв населення), що майже неможливо врахувати у кошторисному плануваннi,
- недосконалють методик планування матерiальних витрат, i як наслщок - необгрунтоване завищення окремих видатмв (цша палива, послуг зв'язку, окремих матерiалiв),
- ймовiрнiсний характер планування кшькосп (одиниць) та обсягу (глибини) надання певних послуг (ктькють дiтей в школах, ктькють вшадв на екстрен випадки, кiлькiсть пацiентiв тощо).
В практик фiнансування бюджетних установ юнуе також проблема визначення УхньоУ оптимально!' кшькосп (адже вiд цього залежить обсяг видаткiв на утримання таких установ).
Щоправда, система фiнансування вищих навчальних закладiв державно!' форми власносп i в докризовий пе-рюд була вкрай нерацiональною i пщдавалася обгрунтованiй критицi науковцiв [9, с. 37-38]. Зокрема, найбшьшою проблемою е недостатнм обсяг фiнансування, який визначаеться не з реальних потреб, а з можливостей бюджету, а по суп - обраними державними чиновниками параметрами бюджетноУ полiтики (для якоУ належне фшансу-вання освiти нiколи не було прiоритетом).
Вищi навчальнi заклади недержавноУ форми власност протягом 2008-2011 рр. також вщчули на собi зниження платоспроможного попиту на освiтнi послуги (це сталося як через падшня реальних доходiв населення, так i через
переорiентацiю певноУ кiлькостi потенцшних замовникiв на отримання послуг в системi державних закладiв), через що були змушен вiдмовитися вiд плаыв щодо нарощування iнвестицiйних ресурсiв на реалiзацiю iнновацiйних за змiстом освп"ых проектiв.
В результатi ринкових трансформацш державнi i недержавнi освiтнi заклади змушен працювати як суто рин-ковi iнститути, що мають на мет перш за все отримання прибутку, а не пiдготовку високоосвiченого фахiвця, здат-ного на сучасному рiвнi вирiшувати складнi економiчнi i технолопчы завдання. Поширення таких феномеыв, як слушно вказуе проф. М. £. Скиба, призводить до зниження ефективност нацюнально'Г системи освiти в цтому [1, с. 236-240]. В результат менеджмент окремих вищих навчальних закладiв поступово втрачае iнтерес до забезпечення шновацшного розвитку через реалiзацiю амбiтних iнвестицiйних проектiв.
Модель швестицшного процесу у сферi вищоУ освiти мае враховувати необхiднiсть модерызаци матерiально-техычно'Г бази вищих навчальних закладiв, а також удосконалення освп"ых технологiй. При цьому слiд мати на уваз^ що модернiзацiя системи вищоУ освiти спрямована на забезпечення ïï якостi вiдповiдно до новiтнiх досяг-нень науки, культури i со^альноТ практики [10, с. 23-30].
Особливе питання - швестування проеклв, спрямованих на забезпечення рiвного доступу громадян до якюноТ вищоУ освiти. Серед таких проектiв можна визначити:
- запровадження ефективноУ системи шформування громадськостi про можливостi здобуття вищоУ освiти;
- створення умов для здобуття безоплатноУ вищоУ освiти на конкурсних засадах у державних i комунальних навчальних закладах;
- удосконалення правових засад здобуття освiти за рахунок бюджетв уах рiвнiв та коштiв юридичних i фiзич-них осiб;
- розширення можливостей здобуття вищоУ осв™ шляхом iндивiдуального кредитування;
- створення умов для здобуття вищоУ освiти дiтьми-сиротами, дiтьми, позбавленими батькiвського тклування, та дiтьми-iнвалiдами;
- забезпечення високоУ якостi вищоУ освiти та професмно'Г мобiльностi випускникiв вищих навчальних закладiв на ринку працi шляхом штеграцп вищих навчальних закладiв рiзних рiвнiв акредитацп, наукових установ та пщп-риемств, запровадження гнучких освiтнiх програм та шформацмних технологiй навчання;
- додержання засад демократичности прозоростi та гласной у формуваннi контингенту студенев, у тому чис-лi шляхом об'ективного тестування; створення умов для забезпечення навчання вщповщно до потреб особистост та ринку працi.
Пщвищити ефективнiсть iнвестицiйного процесу у сферi вищоУ освiти можливо на основi проведення виваже-ного реформування. Вказане мае передбачати, зокрема, оптимiзацiю мережi вищих навчальних закладiв. Нинi в УкраТн пiдготовку фахiвцiв з вищою освiтою здiйснюють понад 850 вищих навчальних закладiв усiх рiвнiв акредитацп та форм власностi, що пщпорядковаы 26 мiнiстерствам i ведомствам, 10 з яких мають у пщпорядкуваны лише один заклад. Вщомча пiдпорядкованiсть навчальних закладiв часто заважае Ух розвитку, запровадженню еди-них пiдходiв до органiзацiУ освптоУ дiяльностi, що вимагае створення новоУ парадигми взаемодп навчальних за-кладiв як з мiнiстерствами i роботодавцями, так i з системою вищоУ освiти держави в цiлому. Аналiз зарубiжного досвiду показуе, що у краУнах з iдентичними демографiчними показниками середня ктькють студенев в одному уыверситет становить, наприклад, в 1спанп - 22 тис., в 1тали - 23 тис., у Греци - 14 тис. студентiв, а в УкраУы -лише 3 тис. оаб.
Також мають бути переглянут пiдходи i критерп, як застосовуються при ухваленнi рiшень щодо швестування розвитку вищих навчальних закладiв за рахунок бюджетних коштв. На державному рiвнi варто змiнити зовншы критерп' оцiнки якостi дiяльностi вищого навчального закладу. Адже поки дiе принцип «бiльше студентiв - бтьше грошей» - страждае якiсть осв™. У зв'язку з цим доцтьно розробити комплекснi критерп' оцiнки якост освiтнього процесу, якi включають: оцшювання змiсту та технологiй навчання, що застосовуються пщ час навчання; оцшю-вання отриманих студентом знань; вимоги до оргаызацп та контролю за здшсненням навчального процесу; сучас-н вимоги до компетентностi викладачiв та студенев; чiтку i прозору процедуру самообстеження вищого навчального закладу як пщфунтя системи забезпечення якостк
Виршення проблеми пiдтримки належного швестування у розвиток вищоУ освiти дасть змогу досягти не лише короткотермшового економiчного успiху, а й закласти засади для формування сталих довготермшових тенденцiй розвитку нацiональноУ економiки з ïï подальшою iнтеграцiею в бвропейський простiр вищо!' освiти.
Академiк НАПН Украши В. I. Луговий вказуе, що для Украши входження в европейсью простори вищо!' освiти i дослщжень надзвичайно важливе, оскiльки е кроком на шляху до реально!' штеграцп в свпюву сптьноту [9, с. 6-7].
Процес евроштеграцп передбачае створення загальноевропейського осв^нього i наукового простору на основi розроблення единих критерив i стандартiв у галузi освiти та науки з метою визнання пер^в та термiнiв пщготов-ки фахiвцiв з вищою освп~ою, що сприятиме спiвробiтництву мiж вищими навчальними закладами £вропи, мобть-ност викладацького складу та студентiв.
У рамках Болонського процесу формуеться бвропейський простр вищо!' освiти (далi - £ПВО), що визначений
географiчними та iнституцiйними нормами бвропейсько!' культурно!' конвенци. Болонський процес передбачае структурне реформування нацiональних систем вищо!' освiти краУн Европи, змшу освiтнiх програм i проведення необхщних iнституцiйних перетворень у вищих навчальних закладах Европи. Проте вiн не передбачае уыфшацп змiсту освiти. Навпаки, у багатьох документах Болонського процесу зазначаеться, що кожна кра'ша-учасниця повинна зберегти нацюнальну палiтру, самобутнють та надбання у змiстi освiти i пiдготовцi фахiвцiв з вищою освн тою, а далi запровадити шновацшы прогресивнi пiдходи до оргаызаци вищо!' освiти, якi е властивими £ПВО. На всiх етапах Болонського процесу було проголошено, що цей процес добровтьний, полiсуб'ектний; такий, що фун-туеться на цiнностях европейськоУ освiти i культури; такий, що не ывелюе нацiональнi особливостi осв^ых систем рiзних краУн Европи; багатоварiантний, гнучкий, вiдкритий, поступовий. Кiнцевою метою процесу е забезпечення вщповщноУ сусптьним, особистiсним та виробничим потребам якост вищоУ освiти, що продукуватиме конкуренто-спроможного фахiвця, здатного легко адаптуватися в економiчному просторi европейських краУн. Стратегiя розвитку вищоУ освiти УкраУни в умовах Болонського процесу передбачае створення шфраструктури, яка дозволить вищим навчальним закладам (уыверситети, коледжi тощо) максимально реалiзувати свiй шдивщуальний потенцн ал в планi задоволення високих вимог бвропейсько!' системи знань та адаптувати систему вищоУ освiти УкраУни до принципiв, норм, стандар^в i основних положень европейського простору вищоУ освiти, прийнятних i ефектив-них для нашоУ держави i сусптьства. Це вимагае нарощування швестицшних ресурав, вкладених у реалiзацiю вказаних програм [11].
З огляду на вказане, мета державно!' швестицшноУ полiтики у сферi вищо!' освiти мае передбачати стимулю-вання iнвестицiйно!' активност та удосконалення структури iнвестицiйних вкладень в контекстi забезпечення створення умов для розвитку особистост i творчоУ самореалiзацi!' кожного громадянина УкраУни, вихованн поколiння людей, здатних ефективно працювати i навчатися протягом життя, оберiгати й примножувати цiнностi нацюнальноУ культури та громадянського сусптьства, розвивати i змщнювати суверенну, незалежну, демократичну, со^а-льну та правову державу як невщ'емну складову европейськоУ та свпюво!' спiльноти.
Ефективнiсть освоення швестицшних ресурав, спрямованих у розвиток сфери вищо!' освiти, забезпечувати-меться на основi встановлення та неухильного дотримання таких базових принцитв ïï фiнансування [12; 13]:
- поступовий переход до формування видаткiв державного та мюцевих бюджетiв на вищу освп^ на основi встановлених нормативiв;
- чiтке розмежування бюджетного та позабюджетного фшансування дiяльностi навчальних закладiв;
- забезпечення пiдзвiтностi та прозорост використання коштiв;
- забезпечення формування державного замовлення на подготовку фахiвцiв у вищих навчальних закладах рiзних форм власностi на конкурснiй основi з урахуванням якостi освiтнiх послуг;
- здшснення економiчно!' дiяльностi навчальними закладами на засадах неприбутковостк
Основними заходами, спрямованими на удосконалення моделi швестування вищоУ освiти, мають стати:
- полтшення технологи формування видатмв бюдже^в рiзного рiвня на вищу освп^, удосконалення системи кiлькiсних та якюних показникiв для нормування зазначених видатш;
- розроблення диференцiйованих стандарт Ыфраструктурного забезпечення навчальних закладiв рiзних типiв;
- розроблення та запровадження диференцшованих нормативiв витрат на здшснення дiяльностi навчальними закладами;
- запровадження змшаного фiнансування iнновацiйних проектiв у галузi освiти, зокрема розроблення та запровадження мехаызму пiльгового оподаткування доходiв фiзичних осiб, якi спрямовують власы кошти на оплату навчання;
- удосконалення правового пщфунтя для приватного фшансування дiяльностi навчальних закладiв;
- проведення органами управлшня освп"ою (державними та мюцевими) регулярного монiторингу iнвестування навчальних закладiв з подальшим коригуванням вщповщних дiй;
- запровадження спiльного державного та громадського контролю за формуванням i виконанням бюдже^в навчальних закладiв;
- застосування енерго- i теплозбертаючих технологш, ощадливе використання та розподт ресурсiв, що спря-мовуються на осв^;
- модернiзацiя мережi навчальних закладiв.
З урахуванням вказаних пропозицш та рекомендацiй мае бути вироблена ч^ка стратегiя державноУ полiтики у сферi iнвестування розвитку вищоУ освiти. Запронована стратегiя мае бути узгоджена (гармоызована) з iншими стратегiчними документами, що визначають напрями прискорення соцiально-економiчного розвитку держави. На наш погляд, ïï доцтьно ухвалити у формi нормативно-правового акта, i зробити усе можливе, аби забезпечити реальне виконання.
Завданнями стратеги державноУ полiтики у сферi iнвестування розвитку вищоУ освiти пропонуемо визначити: 1) оптимiзацiя моделi державного регулювання iнвестицiйно!' дiяльностi у сферi вищоУ освiти, 2) вироблення кон-цептуальних пiдходiв до полiтики державного (бюджетного) iнвестування у сферi вищоУ освiти, 3) запровадження
реальних механiзмiв державно-приватного партнерства у сферi iнвестування розвитку вищо!' освiти, 4) як наслiдок - уможливлення стiйкоï модерызацп технолопчно!' бази системи вищо!' освiти, пiдвищення рiвня ïï штелектуально-го та матерiально-технiчного забезпечення, розширення актуальних i значущих для нацюнального господарства наукових проект, забезпечення повноцшно!' участi у програмах мiжнародного освiтнього спiвробiтництва.
При формуванн параметрiв запропоновано!' стратегiï слiд мати на уваз^ що на ниышньому етапi со^ально-економiчного розвитку держави, навпъ з огляду на значне зниження бюджетних доходiв, необхiдне системне на-рощування обсягiв iнвестицiйних ресурав задля реалiзацiï iнвестицiйних проектiв у сферi вищо!' освiти, а також пщвищення якостi самих проектiв.
Вважаемо, активiзацiя швестицшно!' дiяльностi у сферi вищо!' освiти можлива внаслiдок розширення штегра-цiйних процесiв, тобто налагодження взамовипдних економiчних вiдносин мiж суб'ектами вищо!' освiти та iншими суб'ектами нацюнально!' економiчноï' системи. Найбiльш перспективний шлях - активiзацiя iнтеграцiï вищо!' освiти i бiзнесу. Новi економiчнi умови потребують, аби освiтнi заклади (освiта) та провiднi компанп' ^знес) знаходили якомога можливих «лiнiй перетину», налагоджували ефективне ствробп"ництво, в тому чи^ у сферi iнвестування освп"ых проектiв. Слiд врахувати, що в умовах постiндустрiальноï економiки набуватиме поширення нове явище -потужна система корпоративно!' освiти. Оскiльки великi компанп' зазвичай виступають як агенти глобально! швестицшно-шновацшно!' системи, вони мають оперативно реагувати на виклики конкурентного середовища, в тому чи^ щодо формування людських ресруав та людського капралу (про що вже йшлося). Вщповщно, для провiдних компанiй постане проблема акумуляцп iнвестицiйних ресурсiв та реалiзацi!' iнвестицiйних проектiв з розвитку людського катталу.
Крiм того, стимулювати процес швестування у сферi вищо!' освiти доцiльно за допомогою податкових важелiв. Серед таких важелiв доцтьно видiлити наступнi [14]: виключення з бази оподаткування податком на прибуток коштiв, що направляються на подготовку та перепiдготовку фахiвцiв у вищих навчальних закладах; застосування прискорено!' по-датково!' амортизаци на основнi засоби вищих навчальних закладiв; застосування птьг по сплатi земельного податку; звтьнення з-пiд митного оподаткування навчального обладнання, що не виробляеться в Укран
Вважаемо за доцтьне зупинитися на проблемi удосконалення механiзмiв iнвестування розвитку вищо!' освiти за рахунок бюджетних кошт (тобто бюджетного iнвестування вищо!' освiти).
Розвиток сучасних процедур управлшня швестицшним процесом передбачае, зокрема, переход та подальший розвиток програмно-цiльового методу. Цей метод в останн роки набув особливо важливого значення в системi бюджетного менеджменту, за його допомогою здшснюеться державне iнвестування iз залученням коштiв державного бюджету.
Але практика застосування цього методу взагалi та в системi вищо!' освiти зокрема ще далека вщ досконалостi [15].
Головна iдея програмно-цтьового методу полягае у тому, щоб забезпечити максимальну ефективнють витра-чання (використання) бюджетних ресурав з метою отримання конкретних результат (в тому чи^ таким результатом може бути i збтьшення бюджетних доходiв у майбутньому). Згiдно iдеологi!' програмно-цтьового методу, вкладен фiнансовi ресурси мають працювати на досягнення конкретного результату.
Широке застосування програмно-цтьового методу планування обумовлено наявнютю в практик управлшня рiзнопланових проблемних ситуацiй, що характеризуються значною невизначенютю, а також ступенем впливу, взаемоди та взаемозв'язку екзогенних та ендогенних чинниюв. Вирiшення таких проблем можливе на основi методологи системного та ситуацшного аналiзу шляхом розробки i реалiзацiï вiдповiдних програм.
Одним iз найважливiших етапiв програмно-цтьового методу бюджетного проектування е визначення та оцшка показникiв результативностi програм. Реально розрахован показники виконання програм дають змогу оцiнити вiддачу в^д використання бюджетних коштiв, економiчнiсть (стввщношення результатiв та витрат), визначити, чи за цтьовим призначенням були витрачен бюджетнi кошти, чи програми досягають поставлено! мети. У практик застосування програмно-цтьового методу бюджетного проектування застосовують систему показниюв результат виконання програм, яка охоплюе показники затрат, продукту, ефективност^ результату. Показники затрат е джерелом шформацп, ям дозволяють визначити необхщний обсяг фшансових ресурсiв. Показники продукту слугують основою для визначення (уточнення) потреби у фшансових ресурсах, вказують на обсяг отрима-них благ (виготовлено!' продукцп, наданих послуг, виконаних роб^) в результат реалiзацiï програми. Показники ефективностi дають змогу оцшити ефективнiсть виконання заходiв програми у комплексi, кiлькiсно показують досягнул ефекти. Показники результату характеризують ступiнь вирiшення поставлених завдань, вони слугують основою для визначення результативной дiяльностi розпорядника бюджетних коштiв. У таблиц 3 подано приклад показниюв результатiв виконання програми у сферi вищо!' освiти.
Застосування програмно-цтьового методу в практик бюджетного планування дозволяе пщвищити вщповща-льнiсть головних розпорядниюв бюджетних коштiв (в даному випадку - Мшютерства освiти i науки, молодi та спорту) у досягненн конкретних результатiв, встановити ч™ критерп бюджетного фiнансування (строки, обсяги, по-воротнiсть, додатковi умови тощо), оптимiзувати процес бюджетного адмшютрування. При цьому системний ана-
лiз положень ст. 87 БК, яка встановлюе перелiк видатш, що здiйснюються з Державного бюджету Укратни, дозво-ляе зробити висновок, що законодавець в якостi цтьового орiентиру при розглядi та затверджен показникiв видатковот частини бюджетв бере за основу не результати з точки зору юлькосп та якост наданих суспiльству благ (послуг), а ктькють функцiонуючих бюджетних установ.
Таблиця 3. Приклад показниюв результа^в виконання програми у сферi вищо! освiти
№ Показники Змгст показнимв на макрорiвнi Змiст показникiв на мiкрорiвнi
1 Показники затрат - чисельнють пра^вниш вищих навчальних закладiв, - ктькють вищих навчальних закладiв - чисельнiсть працiвникiв вищого навчального закладу, - ктькють факультетв, кадрiв, лабораторiв
2 Показники продукту - загальний студентський контингент, - обсяг сплачених податш - кiлькiсть студентiв, - обсяг наданих осв^ых послуг
3 Показники ефективност - кiлькiсть студентв на одного викладача, - питома вага пра^вниш вищот квалiфiкацiт' (докт^в наук, кандидатiв наук) у загальнм структурi працiвникiв - кiлькiсть випускниш, якi змогли працевлаштуватися у першш рiк пiсля здобуття освiти - ктькють студентв на одного викладача (в тому чи^ у розрiзi факультетiв), - динамiка подготовки вищим нав-чальним закладом кадрiв вищот квалiфiкацiт'
4 Показники результату - ктькють випускниш по систему - ктькють пщготовлених докторiв i кандидатв наук - кiлькiсть випускниш, - ктькють випускниш, ям закшчили заклад з вiдзнакою
Складено авторами
Так, в п. 7 зазначенот статтi вказано, що за рахунок коштв Державного бюджету фшансуються окремi заклади освiти (навчальнi заклади державнот форми власност, в тому числi окремi школи, вищi навчальнi заклади, позаш-ктьы заклади тощо), у п. 8 - окремi заклади системи охорони здоров'я (лкары, полiклiнiки та ш.), у п. 10 - окремi заклади культури та мистецтва (нацюнальы та державнi бiблiотеки, музеТ i виставки нацiонального значення, на-цюнальы театри, нацiональнi фтармонп та ш.), у п. 12 - окремi заклади фiзичноТ культури i спорту (централью спортивнi школи вищот спортивно''' майстерностi). У такому випадку виникае лопчне запитання - чи е фiнансування зазначених закладiв вiдповiдно до вимог Бюджетного кодексу належним результатом, i чи е зазна-чений прогнозований результат пщставою для затвердження показника видатковот частини бюджету?
В той же час у законодавствi Укратни вщсуты правовi вимоги щодо оцiнки обфунтованост запланованих результатiв пiд час розгляду та затвердження проектв видатковот частини вщповщних бюджетiв. 1ншими словами, необфунтованють або нереалiстичнiсть запланованих результатiв не е безумовною пiдставою для вщмови у затвердженнi вiдповiдного показника видатш.
Вказане положення призводить до затвердження показниюв видатмв, якi передбачають фшансування низькоре-зультативних програм, або програм з наперед невщомим результатом, або «надлишкових» бюджетних установ, або надання «непотрiбних» суспiльству послуг (так приклади нерiдко наводяться у науковiй i перiодичнiй лiтературi).
В лiтературi описан методики оцiнювання обфунтованосл видаткiв на некомерцшы програми, якi мають по сут iнвестицiйний характер. В практик оцiнювання обфунтованост вказаних видiв видатш доцтьно, на наш по-гляд, використовувати порiвняльний метод, коли порiвнюються нормативи забезпеченостi суспiльним благом перед початком виконання програми та пюля. За допомогою порiвняльного методу доцтьно дослщжувати стан справ у вщповщнш сферi у розрiзi окремих складових (наприклад, у розрiзi репоыв), порiвнюючи обсяг видiлених коштiв та досягнут результати.
Оцшити результативнiсть со^альних видаткiв можна за допомогою методу кореляцшно-регресшного аналiзу, який дае змогу порiвняти залежнiсть певного результативного показника ^вень освiченостi, рiвень квалiфiкованоТ зайнятост, рiвень професшнот захворюваностi тощо) в залежност вiд змiни факторного показника (у нашому -обсяг видатш бюджету на фшансування вщповщнот програми у сферi вищот освiти). Кореляцшно-регресшний аналiз дае змогу оцiнити щтьнють зв'язку мiж результатними та факторними показниками.
Укратнськ вченi [1; 2; 5; 13] обфунтували можливiсть i доцiльнiсть оцiнювання со^альнот спрямованостi бюджетнот полiтики за двома групами показниюв: 1) прямi показники - т, якi безпосередньо характеризують обся-ги i структуру соцiальних видаткiв бюджетiв, 2) непрямi - тi, як характеризують результати функцiонування со^альнот сфери. До першот групи показникiв вщнесено: питому вагу видаткiв на со^альну сферу (за видами видаткiв) у загальному обсязi видаткiв бюджету; питому вагу видатш на со^альну сферу (за видами видатш) в обсязi ВВП; стввщношення видаткiв на со^альну сферу з видатками, що спрямовуються на розвиток економки; спiввiдношення фактичних та запланованих видаткiв бюджету на со^альну сферу; спiввiдношення обсягiв фшансування окремих галузей со^альнот сфери, отриманих з рiзних джерел; обсяг видатш на со^альну сфери (за окремими сферами), що припадае на одну особу населення тощо. До другот групи показниш вщнесено: темпи
зростання реальних доходiв населення; рiвень бiдностi, визначений за абсолютними або вщносними критерiями; рiвень розшарування населення за доходами; рiвень безробггтя; рiвень охоплення адресною соцiальною допомогою бщних верств населення; стввщношення мiнiмальних соцiальних гарантiй (м^мально''' заробп"но'|' плати, пенсп, соцiальних виплат) з прожитковим м^мумом; рiвень смертностi (загальноУ, дитячоУ, немовлят); рiвень захворюваностi на окремi види хвороб та ш.
На нашу думку, можливе видтення i третього блоку показнимв - т^ що характеризують досягнення со^альних нормативiв надання певних суспiльних послуг. Примiром, якщо в регiонi А обсяг площ освп"ых закладiв на 10000 населення дорiвнюе вiсiм кв. метрiв при нормативi десять кв. метрiв, то можна вважати, що рiвень бюджетних видаткiв на будiвництво освiтнiх закладiв незадовiльний (осктьки фактичне значення «результатного показника» на 20% прше вiд нормативу, тобто нормативного - або мУмально необхщного - значення не досягнуто). Щоправда, на сьогоднi повноцiнне використання вказаних показниюв унеможливлюеться або через вщсутнють справедливих нормативiв на певнi сусптьно значущi послуги, або через 1'хню невiдповiднiсть соцiально-економiчним реалiям розвитку держави (деяк нормативи були затверджен ще за радянськоУ доби i нин втратили свою актуальнiсть).
Проведення аналiзу iнвестицiйних видаткiв на реалiзацiю освiтнiх програм iз застосуванням показнимв трьох блокiв дасть змогу дати об'ективну оцiнку обфунтованост проектiв бюджет в частин реалiзацiï со^ально''' функцп держави через бюджетний механiзм.
Висновки. Особливютю оргаызацп швестицшно''' дiяльностi у сферi вищо''' освiти е порiвняно вища, нiж в ш-ших видах економiчноï дiяльностi, частка освоених державних швестицш (тобто тих швестицш, як фшансуються за рахунок державного бюджету). Потрiбна оптимiзацiя державноУ швестицшно''' полiтики у сферi вищо''' освiти на основi вироблення единих концептуальних пiдходiв до формування вiдповiдних прюритет i проектiв, запровадження нових механiзмiв державно-приватного партнерства, залучення нетрадицшних (нових) джерел фшансу-вання швестицш.
Вироблення едино''' швестицшно''' полiтики для системи вищо''' освiти е майже неможливим, оскiльки вищi на-вчальн заклади, як ключовий елемент ^еТ системи, е принципово рiзними структурами за критерiями форми вла-сност та оргаызацшно-правово''' форми управлiння.
Пщвищити ефективнiсть iнвестицiйного процесу у сферi вищо''' освiти можливо на основi проведення виваже-ного реформування. Вказане мае передбачати, зокрема, оптимiзацiю мережi вищих навчальних закладiв. Також мають бути переглянут пiдходи i критерп, ям застосовуються при ухваленнi ршень щодо iнвестування розвитку вищих навчальних закладiв за рахунок бюджетних кошт.
Виршення проблеми пiдтримки належного швестування у розвиток вищо''' освiти дасть змогу досягти не лише короткотермшового економiчного успiху, а й закласти засади для формування сталих довготермшових тенденцiй розвитку нацюнально''' економiки з ïï подальшою iнтеграцiею в Европейський простiр вищо!' освiти.
Ефективнiсть освоення швестицшних ресурав, спрямованих у розвиток сфери вищо!' освiти, забезпечувати-меться на основi встановлення та неухильного дотримання таких базових принцитв ïï фшансування.
З урахуванням вказаних пропозицш та рекомендацш мае бути вироблена ч^ка стратегiя державноï полiтики у сферi iнвестування розвитку вищо!' освiти. Завданнями стратеги державно!' полiтики у сферi iнвестування розвитку вищо!' освiти пропонуемо визначити: 1) оптимiзацiя моделi державного регулювання iнвестицiйно!' дiяльностi у сферi вищо!' освiти, 2) вироблення концептуальних пiдходiв до полiтики державного (бюджетного) швестування у сферi вищо!' освiти, 3) запровадження реальних механiзмiв державно-приватного партнерства у сферi швестування розвитку вищо!' освiти, 4) як наслщок - уможливлення стiйко!' модерызаци технологiчно!' бази системи вищо!' освiти, пiдвищення рiвня ïï штелектуального та матерiально-технiчного забезпечення, розширення акту-альних i значущих для нацюнального господарства наукових проектiв, забезпечення повноцшно!' участ у програ-мах мiжнародного освiтнього спiвробiтництва.
Вважаемо, активiзацiя швестицшно!' дiяльностi у сферi вищо!' осв™ можлива внаслiдок розширення iнтеграцiйних процеав, тобто налагодження взамовигiдних економiчних вщносин мiж суб'ектами вищо!' освiти та шшими суб'ектами нацiонально!' економiчно!' системи. Найбтьш перспективний шлях - активiзацiя iнтеграцi!' вищо!' освiти i бiзнесу. Новi економiчнi умови потребують, аби освп"ы заклади (освiта) та провщы компанп (бiзнес) знахо-дили якомога можливих «лiнiй перетину», налагоджували ефективне спiвробiтництво, в тому числi у сферi iнвестування освiтнiх проектiв. Слщ врахувати, що в умовах постiндустрiальноï' економiки набуватиме поширення нове явище - потужна система корпоративно'' освiти. Оскiльки великi компанiï зазвичай виступають як агенти глобально'' швестицшно-шновацшно''' системи, вони мають оперативно реагувати на виклики конкурентного сере-довища, в тому чи^ щодо формування людських ресруав та людського капiталу (про що вже йшлося). Вщповщно, для провщних компанiй постане проблема акумуляци iнвестицiйних ресурсiв та реалiзацiï швестицшних проект з розвитку людського катталу.
Перспективи подальших розвiдок. У подальшому мають бути виконанi комплекснi науковi дослiдження, спрямованi на вироблення перспективно'' фiнансово-економiчноï моделi функцiонування вищо'' освiти з урахуванням кращого мiжнародного досвiду.
Лiтература
1. Економ1чн1 аспекти проблем розвитку вищо! oceimu в Укран: монограф1я / за ред. чл.-кор. НАПНУ I. М. Грищенка. - Хмельницький: ХНУ, 2010. - 478 с.
2. Каленюк I.C. E^HOMi^ oceimu: навч. noci6. /1. С. Каленюк. - К.: Знання Укра!ни, 2003. - 316 с.
3. Коровський А. В. Еволюця людського фактора екoнoмiкu та проблеми його формування: мoнoграфiя /
A. В. Коровський. - К.: КНЕУ, 2004. - 184 с.
4. Укра!на у вuмiрi екoнoмiкu знань /за ред.акад. НАН Украни В. М. Гейця. - К.: Основа, 2006. - 592 с.
5. Комарова О. А. Оcвimнiй потенцал: mеoреmuкo-меmoдoлoгiчнi та пракmuчнi аспекти формування / О. А. Комарова. - Кровоград: ДЛАУ, 2009. - 336 с.
6. Захарiн С. В. 1нвестицйне забезпечення iннoвацiйнo-mехнoлoгiчнoгo розвитку екoнoмiкu: мoнoграфiя / С. В. Захарн. - К.: КНУТД, 2011. - 344 с.
7. Захарiн С. В. 1нвестицйний ресурс mехнoлoгiчнoгo розвитку екoнoмiкu // Технoлoгiчнuй iмпераmuв стратеги coцiальнo-екoнoмiчнoгo розвитку Укра!ни: мoнoграфiя /за ред. д-ра екон. наук., проф. Л. I. Федулово!.
- К.: НАН Укра!ни; 1н-т екон. прогнозування, 2011. - С. 245-302.
8. Eкoнoмiка вищоi ocвimu Украни: тенденцИ' та механiзм розвитку / за ред. акад. НАПНУ В. П. Андрущенка.
- К.: Педагoгiчна преса, 2006. - 208 с.
9. Eкoнoмiчнi основи iннoвацiйнoгo розвитку вищих навчальних закладiв Укра!ни / за ред. акад. НАПНУ
B. I. Лугового. - К.: Педагoгiчна преса, 2009. - 384 с.
10. Инновационная политика высшего учебного заведения / под ред. д-ра. экон. наук. Р. Н. Федосовой. - М.: Экономика, 2006. - 178 с.
11. Повышение качества высшего образования и Болонский процесс / В. А. Трайнев, С С. Мкртчян, А. Я. Савельев. - М.: Дашков и К., 2010. - 392 с.
12. Смолкин А. М. Методы активного обучения / А. М. Смолкин. - М.: Высшая школа, 1999. - 176 с.
13. Богол'б Т.М. Фiнанcoве забезпечення розвитку вищо!' ocвimu i науки в трансформацйний перioд / Т. М. Богол'б. - К., 2006. - 324 с.
14. Захарiн С. В. Податкове стимулювання iнвеcmuцiйнoi дiяльнocmi у cферi вищо!' ocвimu / С. В. Захарiн // Гармoнiзацiя оподаткування в умовах глoбалiзацiйнuх та iнmеграцiйнuх процес'ю: збiрнuк тез науковоi конференцП - 1рпнь: НУДПС УкраГни, 2011. - С. 113-114.
15. Нацональна доктрина розвитку ocвimu // Указ Президента Укра!ни «Про Нацональну доктрину розвитку ocвimu» вд 17 квimня 2002 р., №347/2002 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua/
