CC BY
12
Е. БЕЛИКОВА
А. БЕРЕЖНА
доктора экономических наук / Т.В. Момот . - Харюв: Харювська национальна академiя мюького господарства МОН Украши, 2006. - 428 с.
9. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права / Г.Ф. Шершеневич. - По изданию 1907 г. - М. : Фирма «СПАРК», 1995. - 556 с.
10. Башилов А. П. Неформальные товарищества и товарищества на паях / А. П. Башилов. // Журнал Министерства юстиции. - 1904. - № 4. - С. 54.
11. Тютрюмов И.М. Законы гражданские с разъяснениями Правительствующего Сената и комментариями русских юристов. Сост. И.М. Тютрюмов. Книга четвертая. Об обязательствах по договорам. Отд.1 Положения общие. Издание 1900г., по прод. 1906 и 1908 годов (т.Х, ч.1) / И.М. Тютрюмов. [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://civil.consultant.ru/elib/books/33/page_1.html.
12. Каминка А.И. Акционерные компании. Юридическое исследование. Т. 1. / А.И. Каминка. - Спб., 1902. - 152 с.
13. Степанов П. Корпорации в российском гражданском праве / П.В. Степанов // Законность. - 1999. - № 4. - С. 15-17.
14. Бандурин А.В. Деятельность корпораций / А.В. Банду-рин. - М. : БУКВИЦА, 1999. - 600 с.
15. Тараш Л.И. Управление акционерной собственностью: методологический подход: монография / Л.И. Тараш. -Донецк : НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти, 2008. - 440 с.
16. Львов Ю.А. Основы экономики и организации бизнеса / Ю.А. Львов. - СПб. : ГМП «ФОРМИКА», 1992. - 383 с.
17. Курс политической экономии : учебное пособие для экон. вузов и фак. : в 2 т. Т.1 / под ред. Н.А. Цаголова. - 2-е изд. перераб. и доп. - М. : «Экономика», 1970. - 760 с.
18. Бартлетт К., Гошал С., 1989 г. [Электронный ресурс]. -Режим доступа : http://hrm.ru/db/hrm/Ghoshal_ Sumantra/ glossary.html; http://hrm.ru/db/hrm/96133AB91CD91 633C32576DA0041BB69/print.html. - Ведущий портал о кадровом менеджменте.
19. Ярышев С.Н. Транснациональные компании в Едином экономическом пространстве / С.Н. Ярышев // Евразийский юридический журнал, 2010. - № 6 (25). - С. 12- 15.
20. Драчева Е.Л. Проблемы определения и классификации интегрированных корпоративных структур / Е.Л.Драчева, А.М. Либман // Менеджмент в России и за рубежом. - 2001. - №4. - С. 37-53.
21. Тарасов И.Т. Акционерные компании. Общие понятия и исторический очерк / И.Т. Тарасов // Сборник Государственных Знаний, T.VI., Тип. В. Безобразова и Комп., 1878 г. - 81с.
22. Страхова Л. П. Корпоративные образования в современной экономике / Л.П. Страхова, А.Е. Бартенев // Менеджмент в России и за рубежом, 2000. - №6. [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.cfin.ru/press/ management/ 2000-6/03. - Корпоративный менеджмент.
23. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия : пер. с англ. / И. Ансофф. - СПб. : Изд-во «Питер», 1999 - 416 с.
24. Макиавелли Н. Государь : пер. с итал. / Н. Макиавелли; пер. с итал. К.А. Тананушко - Минск: ООО «Харвест», 2004. - 703 с.
А. Бережна
академж АЕН Украти м. Полтава
Ф1НАНСОВА СКЛАДОВА ОРГАН1ЗАЦ1ЙНОГО МЕХАН1ЗМУ ПРИВАТИЗАЦ1ЙНИХ ПРОЦЕС1В
Постановка проблеми. Приватизацшт процеси в Укра!т мають яскраву юторичну ретроспективу та, зако-нодавчо визначену перспективу. На сьогодт, ми маемо можливють визначити окрем1 етапи приватизацшних процеав, ощнити результата попередтх етатв роздержав-лення майна, виявити недолши та !х причини, проанатазу-вати результата приватизации а саме дослвдити зв'язок приватизаци та фшансування державного бюджету, визначити основт напрямки приватизацшних процеав, яю вщповвдали б шгересам сустльства в цшому.
Аналiз дослвджень та публжацш. Питаниям тра-нсформацшних процеав в економщ, що пов'язанш з роздержавленням та приватизащею державно! власнос-п присвячеш пращ укра!нських науковщв В. Гейця, О. Вшника, О. Пасхавера, А. Педька, О. Рудченка, М. Чечетова, Л. Федулово!. Бшьшють автор1в досль джують питання управлшня державною власшстю, державних штереав та державного регулювання в систем! корпоративного управлшня. Теоретичш досль дження фшансових вщносин у державному сектор1 економ1ки проводились О. Василиком, А. Мельником, К. Павлюк, М. Савлуком. Ф1нансов1 аспекти прояву оргашзацшного мехашзму приватизацшних процеав та !х зв'язок 1з проблемами фшансування бюджету доедает, на нашу думку недостатньо.
Невиршеш проблеми. Дослщжуючи проблеми ор-ганiзацiйного мехашзму приватизаци в Укра!т, безумо-вно, стикаешся з питаннями, якi можливо згрупувати за декшькома напрямами. По-перше, генезис головно! мети, цшей та завдань, що ставилися при роздержавленнi та
ставляться в процесi приватизаци, по-друге, методологiя, iнструментарiй та нормативно-правове забезпечення приватизац1йних процедур, по-трете, досягнення визна-чених ц1лей, поставлених завдань та критери ефективно-стi, оцшка результативност процесiв приватизаци.
Загальнi засади приватизацшних процеав визна-чаються низкою спещальних законодавчих, норматив-них аклв з питань приватизаци, нормами закошв Украши про Державний бюджет на вщповщний рiк, спецiа-льного законодавства з питань землекористування. В процес практично! реалiзацi! завдань приватизацi! державно! власносп виникають питання невщповщнос-п мгж цiлями та iнструментами, що мають бути засто-сованi для !х досягнення, з поставленими задачами та шляхами !х практичного виршення, внаслiдок чого значно знижуеться ефектившсть самого процесу та не-вiлються його результати.
Мета. Обгрунтувати формування концептуально програмного документу, що визначае мету та мехашзм завершення процесу масово! трансформацi! форми вла-сносп на державнi об'екти, визначае приватизацш не iнструментом вирiшения урядом поточних фшансових потреб держави, а одним iз основних iнструментiв, яш можуть бути використанi для вiдновления в Укра!ш економiчного зростання. Для цього розглянути окремi складовi органiзацiйного мехашзму приватизаци; етапи роздержавлення власностi, !х характернi особливостi; дослiдити залежиостi мiж змiнами державно! полiтики у сферi фiнансування дефiциту, державного боргу та коригуванням цiлей приватизацiйних процесiв.
Основний матерiал. Оргатзацшний мехатзм ре-формування вiдносин власностi являе собою сукупнiсть, пов'язаних м1ж собою законодавчими нормами, окремих складових елеменпв, до яких можна вiднести: шститущ-ональнi структури, форми правових та економiчних ввд-носин реформування власносп, моделi зв'язк1в мiж суб'ектами правовщносин в процесi роздержавлення, методологiчнi засади реформування власносп та методики, порядки, регламенти окремих процсав. ¡нструмсн-тарш процесу роздержавлення тощо [1]. Иого форму-вання та реформування ввдбуваеться в залежносп вад суспшьного попиту на трансформацiйнi процеси у сферi вiдносин власностi. Важливим, з точки зору дано! теми, е окреслення ввдповщних етапiв приватизацiйних процеав в Украíнi та визначення напрямшв використання коштiв, що надходили вщ приватизацп державного майна. Вико-ристовуючи заданi критерЦ, приватизац1йний процес можливо под1лити на дек1лька етапiв:
- 1991 р. - формування загально! стратегЦ прива-тизацií в незалежнш державi,
- 1992-1994 рр. - перший етап проведення реформування власносп,
- 1995-1999 рр. - етап сертифшатно! масово! приватизацЦ, з окремим елементами грошово! приватизацЦ,
- з 2000 р. - етап грошово! приватизацп з iндивi-дуальним пiдходом до роздержавлення тдприемств,
- з 2006 р. - етап грошово! приватизацп з акцентом на питання ефективного управлшня державним сектором економiки,
- з 2011 р.- етап завершения приватизацп в якосп широкомасштабного соцiально-економiчного проекту трансформацп державно! власностi.
Найбiльш значущим для приватизацiйних процесiв в Укра!ш, на нашу думку, е етап формування загально! стратеги приватизацп, саме вш визначив напрямок вектору ринкових перетворень в кра!ш. Першими кроками з цього питання можливо визначити прийняття та зако-нодавче визнання необхiдностi та неминучосп проведення поетапного роздержавлення та приватизацп власносп, що вщображалося в Програмi надзвичайних за-ход1в щодо стабшзацЦ економ1ки Украши та виводу п 13 кризового стану [2]. Керуючись Декларащею про державний суверештет Украши та в штересах захисту власностi громадян, до введення в дiю Закону про роздержавлення майна було встановлено мораторш на будь-яш >\пни форм власносп 1 власника державного майна [3]. В прийняпй програм1 заход1в передбачалася розробка та реал1защя з друго! половини 1991 р. респу-блшансько! програми роздержавлення та приватизацi! власносп. Як часто бувае, з метою бшьш «ефективного» проведення процесу роздержавлення власносп фу-нкцп формування стратеги, розробки методологi! приватизацЦ були сумщеш iз функцiями щодо безпосеред-ньо! органiзацi! приватизацiйних процедур та закршле-нi за Фондом державного майна.
На момент початку приватизацшних реформувань у суспшьсга не були сформоваш цiлiснi концепцi! мо-дернiзацi! суспiльства, як соцiально-економiчного процесу, вщповщно не було чгтких схем, алгоритмiв приватизацЦ в межах загально! концепцп. Теорiя приватизацп формувалася багатьма практиками, теоретиками i полiтиками на основi рiзних iнтересiв, боротьби науко-вих, теоретичних думок. Теорiя приватизацп ввдбива-ла на той час та ввдбивае сьогодш загальний вектор економiчних та мол^ичних iнтересiв в сусмiльствi. Одночасно розроблялося дешлька концепцiй або тдхо-дiв до приватизацi! в Укра!щ що мали рiзнi прiоритети: грошова приватизацiя, що була орiентована на европей-ськ1й) варiант приватизацi!; безкоштовна приватизащя,
16
що враховувала нашi внутрiшнi особливостi - вщсут-нють у населення фiнансово! можливостi учасп у гро-шовiй приватизацi!, а вщповщно швидка масова приватизащя мала передбачати використання спецiальних приватизацшних паперiв; концепцiя приватизацi! (за-проваджена), що в якостi головно! мети визначала максимально швидке створення "критично! маси" недержавно! власносп у виробничому секторi економiки, при цьому, саме темпи та масштаби використовувалися як критерп усшху приватизацЦ.
Прийнята стратепя пршигпшимГ в Украйи [4] стала коммромкним результатом молiтичних, еко-номiчних та соцiальних можливостей та умодобань, ям i були реалiзованi в сусмшьствь З метою забезпе-чення технологiчностi механiзмiв приватизацi! та сощ-ально! прийнятностi процесiв роздержавлення було сформовано не один единий закон, а пакет спещальних приватизацшних нормативно-правових акпв.
До 1997 р. надходження ввд приватизацi! не розг-лядалися як значуще джерело покриття дефщиту державного бюджету та фшансування державного боргу, основним розрахунковим шструментом були приватизации сертифшати. В перил й редакцЦ Закону Украши «Про приватизацпо майна державних тдприемств» [5] головною метою проведення приватизащ! визначено створення багатоукладно! сощально орiентовано! еко-номiки. Законом в редакцi! ввд 17.02.1997 р. визначено прiоритетним не тшьки пiдвищення ефективностi виро-бництва та мотивацп до працi, а також залучення кош-тiв для структурно! перебудови i розвитку економiки Укра!ни. Програма приватизацi! на 1997 р. передбачала спрямування до державного бюджету 50% надходжень вiд приватизацп, на кредитування технiчного пере-озброення пiдприемств 33,48% надходжень вiд приватизацп, а по об'ектах сощально! сфери 50% надходжень мали отримувати балансоутримувач1 вцщовцщого майна [6]. Програма приватизащ! на 1998 р. - до державного бюджету - 80%, на кредитування техшчного пере-озброення тдприемств - 10%, розвиток шдприемницт-ва - 5% [7, 8]. В 1999 р. - до державного бюджету 90% кошт ¡в вад приватизащ!, при цьому п запланованих 800 млн.грн. надходжень в дохщнш частиш бюджету вра-ховувалися 675 млн.грн., а ва iншi кошти спрямовува-лися на погашення основно! суми державного боргу. З 2000 р. 100% кошпв вiд приватизацi! спрямовуються на фiнансування бюджету.
Державною програмою приватизащ! на 2000-2002 роки [9], мета приватизащ! визначаеться як: по-перше, створення умов для сприяння шдвищенню ефективнос-тi дiяльностi пiдприемств, по-друге, створення конкурентного середовища, а лише по-трете, забезпечення надходження коштiв ввд приватизацi! до Державного бюджету. Для досягнення поставлено! мети передбача-еться застосування iндивiдуальних особливостей при приватизацп державних тдприемств, шституту проми-слового швестора з вiдповiдними повноваженнями, правами та шльгами. Законом Украши «Про приватизацпо державного майна» в редакцп 2000-2010 рр.[5], мета приватизацп державного майна визначаеться як шдвищення соцiально-економiчно! ефективностi виро-бництва та залучення кошпв на структурну перебудову економiки. З метою ефективного застосування способiв приватизацi! передбачаеться класифiкацiя об'ектiв приватизацп на шють груп (групи А-Ж). Одним з принци-тв приватизацЦ е - продаж об'екпв приватизацi! з ура-хуванням iндивiдуальних особливостей виключно за кошти. Зпдно норм ст. 23 цього закону кошти одержат ввд приватизацi! державного майна та iншi надходження пов'язаш з приватизацiею, зараховуються до держа-
В1СНИК ЕКОНОМ1ЧНО! НАУКИ УКРАШИ
вного бюджету в повному обсяз^ кошти отримаш вiд продажу земельних дмнок, що перебувають у держав-нiй власностi, на яких розташованi об'екти приватизации зараховуються державними органами приватизацп до державного та мюцевих бюджетiв.
Практична реалiзацiя процесу пошуку фiнансових ресурсiв для фшансування дефiциту бюджету, погашения державного боргу мала сво! особливосп, незва-жаючи на чiтке визначення джерел фiнансування держ-бюджету попередшм Бюджетним Кодексом, що був чинним з 2001 р. по 2010 р. (джерелами фшансування дефщиту бюджету мали бути виключно державнi внут-
300 -| 250 -200 -150 -100 -50 -
чД 0 -
о4
-50 -
-100 --150 --200 --250 --300 -
Розглянемо сутшсть окремих джерел фшансування бюджету. Державш запозичення не мають викорис-товуватися для забезпечення фшансовими ресурсами поточних видатшв держави, за винятком випадк1в, коли це необхiдно для збереження загально! економiчно! рiвноваги та у керованих обсягах. У разi фшансування дефщиту бюджету за рахунок внутршшх запозичень к1льк1сть товарiв та послуг у нацiональному господарс-твi залишаеться незмiнною. Наслiдки тако! заборгова-ностi залежать вiд економiчно! кон'юнктури, стану ринку пращ та ринку катталу. В разi наявносп у насе-лення вiльних кошпв та незначного попиту на каттал з боку приватного виробничого сектору збшьшення дер-жавних витрат, що фшансуються за рахунок розмщен-ня внутрiшнiх позик, може бути чинником, який сприя-тиме економiчному розвитку кра!ни. У разi викорис-тання державних цiнних паперiв шляхом !х розмiщення серед населення, пiдприемств, фшансових установ у розмiрах, достатнiх для покриття бюджетного дефщи-ту, маемо ситуацш, коли збiльшення державних витрат вщбуваеться за рахунок скорочення особистого спожи-вання населення. Такий перерозподш напрямк1в вико-ристання валового продукту можливо розглядати як менше небезпечний для сконо\пки держави [11].
Фшансування бюджетного дефщиту за рахунок зовшшшх позик означае виникнення можливостi здшс-нення додаткових державних витрат без обмеження поточного споживання i реально! швестицшно! дiяль-ностi приватного сектора. З другого боку, повернення та обслуговування боргу буде здiйснюватися за рахунок майбутнього виробництва. За умови кредитного фшан-
рiшнi й зовнiшнi запозичення та вшьний залишок бю-джетних коштiв), фактично фiнансувания бюджету здшснювалося i за рахунок коштiв вщ приватизацп державного майна. Необхщно зазначити, що Бюджетним Кодексом Украши [10], який був ирийнятий в 2010 р. нарент офпцйно визначено надходження вщ приватизацп державного майна в якосп джерела фшансування бюджету. Привертають увагу структурнi змiни джерел фшансування, що представлен на рис.1. Зага-льна динамiка джерел фшансування бюджету свщчить про змiну прюрителв та iнструментiв, що застосовують-ся Урядом протягом усiх рок1в незалежносп держави.
сування державних витрат вщбуваеться перерозподiл у чаа фшансових витрат, частину з яких доведеться вщ-шкодовувати наступним поколшням [11].
Грошово-кредитна с\пая мала мюце як джерело фiнансувания дефiциту бюджету у практищ бюджетного планування та фшансування в нашш кра!ни. Законо-давча заборона використовувати емюшш кошти Нацю-нального банку Укра1ни для погашення дефiциту Державного бюджету передбачена ст. 15 Бюджетного кодексу Украши. З прийняттям нового Бюджетного кодексу змшилася структура джерел фшансування бюджету, а саме передбачена можливють використання кош-пв вiд приватизацп державного майна для фшансування бюджету. Вщповщно до викладеного вище можна видiлити окремi перiоди практики фiнансового плану-вання та фiнансування бюджету з урахуванням вщповь дних характерних джерел фшансування бюджету:
- до 1997 року одним з основних джерел була грошова-кредитна емiсiя НБУ;
- 1996-1997 роки - акцент переноситься на внугршт державт запозичення як джерело фтнсування бюджету;
- 1998-1999 роки - поряд iз залученням кошпв вiд розмiщення облiгацiй внутршньо! державно! позики ширше запроваджуються зовнiшнi запозичення;
- у 2000 рощ лише за рахунок надходжень вщ при-ватизацi! державного майна планувалося компенсувати видатки (витрати) з погашення внутршшх позик та забезпечити фiнансування бюджету;
- у 2002 рощ надходження вщ приватизацп мали стати единим джерелом погашення зобов'язань держави як внутршшх так i зовшшшх (але невиконання пла-
Зовшшт позики —■— внутршш позики
грошово-кредитна ем1мя НБУ —N— надходження вщ приватизацп державного майна
змши обсяпв депозилв, цшних папер1в
Рис. 1 Динамжа структури джерел фшансування бюджету, % (за розрахунками автора)
ну з приватизацп призвело до необхвдносп фактичного касового виконання бюджету з профiцитом та викорис-тання вiдповiдних коштiв на погашения поточних бор-гових зобов'язань держави);
- 2003-2005 роки е перюдом, коли плановi завдання по надходженню кошт1в вiд приватизацп виконуються та перевиконуються, що дозволяе розглядати це джерело як найбiльш важливе для поточного фшансування бюджету та створення залишк1в кошт1в на майбутне;
- з 2006 року надходження вщ приватизацп закла-даеться в планах як основне джерело, але невиконання встановлених завдань призводить до необхiдностi по-шуку нестандартних управлiнських рiшень в частинi фшансування бюджету,
- з 2009 року, за умови використання кошпв вщ приватизацп в якостi одного з реальних джерел фiнан-сування бюджету, акцент переноситься на формування значного фшансового вхiдного потоку вiд емюп та роз-мiщения облiгацiй внутршньо! державно! позики й зо-внiшнiх запозичень,
- з 2010 року за нормами кодексу надходження
коштiв вщ приватизацп державного майна визначаеться як друге, тсля запозичень, джерело фшансування бюджету, а в структурi фшансування Державного бюджету зроблено акцент на формуванш фшансових потоков вiд внутрiшнiх запозичень та приватизацшних надходжень, 2011-2012 роки характеризуються политикою розширення обсягiв очiкувань надходжень за внутрш-нiми запозиченнями, але кошти вiд приватизацп скла-дають майже 40% загального обсягу фшансування бюджету.
Надходження вщ приватизацп державного майна використовуються в рiзнi перiоди з рiзною штенсившс-тю як шструмент для вирiшения проблем фшансування бюджету. Щорiчно законами Укра!ни про Державний бюджет визначаються обсяги запланованих надходжень вiд приватизацп державного майна. При цьому надходження вщ приватизацп державного майна зарахову-ються як фшансування бюджету, тобто закладаються пряма залежшсть м1ж можливютю держави профшан-сувати суму поточного державного боргу, дефщиту бюджету та необхщшстю продажу державного майна.
2002, 2002, 2003, 2003, 2004, 2004, 2005, 2005, 2006, 2006, 2007, 2007, 2008, 2009, 2009, 2010, 2010, 2011, 2011, 2012, план факт план факт план факт план факт план факт план факт план план факт план факт план факт план
□ надходження ввд приватизацп державного майна [12] □ загальний обсяг фшансування бюджету [13-14]
Рис. 2. Динамжа надходжень вiд приватизацИ державного майна та показнитв фшансування бюджету, млрд. грн.
Наведеш данш сввдчать про фактичну зм^ стра-тепчних задач, що мають вирiшуватися в процеа рефо-рмування власносп. За умови ввдсутност значних вхвдних фшансових потошв за рахунок внутрiшнiх та зовшшшх запозичень надходження копит вiд продажу державних актмшв фактично виявляються основним реальним джерелом фшансування державного бюджету. Таким чином, на фшансування витрат у зв'язку iз змшою обсягу державного боргу, а також змшою залишку готiвкових коштiв по бюджету, яш використовуються для покриття рiзницi мiж доходами та видатками бюджету, направляються надходження вiд приватизацп державного майна. У випадку ввдсутносп згоди мiж Урядом, Президентом, Верховною Радою Украши щодо продажу окремих стратепчних об'ектiв державно! власностi забезпечити заплановаш надходження вiд приватизацп виявляеться неможливим, що вимагае вщ Уряду прийняття iншо! тактики щодо джерел фшансування бюджету, а саме активiзацi! внутрш-нiх запозичень та/або фiнансування за рахунок кошпв единого казначейського рахунку; отримання фшансово! зовнiшньо! допомоги на умовах кредиторiв, що iнколи не вiдповiдае штересам кра!ни.
Законопроекти Концепцi! Державно! програми приватизацi! починаючи з 2003 р. по 2010 р., що розг-
лядалися, приймалися Верховною Радою Укра!ни, але не набували законно! сили, не визначають в якостi основно! задачi приватизацi! формування фшансових ре-сурсiв для фiнансування бюджету.
Дослщжуючи фiнансовi потоки, що створюються приватизацшними процесами, необхiдно не забувати, що головною метою було створення приватного сектору економiки та залучення додаткових швестицп в реа-льний сектор економiки. Кiлькiсть реформованих тдп-риемств (станом на 01.10.2012 р. змшили форму державно! та комунально! власносп 127,255 тис. об'ектiв) та обсяг залучених iнвестицiй (станом на 01.10.2012 р. -19,8 млрд.грн.) сввдчить про позитивш тенденцп та реа-льш досягнення [12].
Зважаючи на нагальну необхццпсть шдвищення ефективносп дiяльностi державних органiв у фшансо-во-кредитнiй сферi та з метою забезпечення макроеко-номiчно! стабiльностi в Укра!ш з 2009 р. передбачено створення в межах спещального фонду Держбюджету Стабшзацшного фонду [15, ст.1], джерелами формування якого в 2009-2010 рр. визначалися надходження вiд приватизацп державного майна, земельних дмнок шд об'ектами продажу та надходження ввд цшьового ро »\пщсння державних цшних папер1в [15 ст.23, 76; 16, ст. 74]. В подалыному надходження вад приватизацп
18
В1СНИК ЕКОНОМ1ЧНО! НАУКИ УКРАШИ
0
встановлюються як джерело формування державного бюджету в частинi фшансування.
З метою узгодження м1ж собою сум, яю передбача-еться отримати в майбутньому в результат проведения приватизацшних заходiв та витрат державного бюджету в аналопчному перiодi, ст.4 закону про приватизац1ю зазначено, що Державна програма приватизацп вноситься на розгляд Верховно! Ради Укра!ни одночасно з проектом Державного бюджету на вщповщний рiк. Практично положення ц1е! статтi закону не виконуються.
З наведеного вище можна зробити висновок, що фактичш цiлi, завдання приватизацiйних процесiв останшм часом визначалися i реалiзувалися насамперед вщповщно до норм спецiального бюджетного законо-давства, а потiм вщповщно до спецiального законодав-ства з питань приватизацп, хоча мало б бути навпаки. Це е тдтвердженням необхiдностi коригування цшьо-вих настанов реформування державно! власностi, ви-значення вектору необхiдних змiн законодавства з питань приватизацп, формування вимог до комплексного врегулювання приватизацшних процедур за единими концептуальними засадами. Процес концептуальних, оргашзацшних, методолопчних змш тривае.
Так, ршенням Ради нацюнально! безпеки I оборони, що затверджено Указом Президента Украши [17] визначено, що законодавство з питань приватизацп, насамперед Державна програма приватизацп на 20002002 роки, не вщповщае поточному рiвню розвитку сустльних вщносин, закладенi в ньому процедури при-ватизацi! е неефективними, непрозорими, що призво-дить до прийняття економiчно необгрунтованих рiшень з питань приватизацп державного майна, перешкоджае сталому розвитку та ефективнш структурнiй перебудовi економiки. Стратегiчнi цiлi та завдання приватизацп не визначено та законодавчо не закршлено, змши до законодавства з питань приватизацп мають непослщовний, несистемний характер та негативно впливають на шве-стицiйний ктмат, знижують зацiкавленiсть потенцш-них iнвесторiв в участi у приватизацiйних процесах.
Програма стратепчних економ1чних реформ Президента Украши, прийнята в 2010 р. [18] поставила полтине завдання забезпечити протягом п'яти роив за-вершення приватизацi! в якосп широкомасштабного соцiально-економiчного проекту трансформацi! державно! власносп. Сучасний стан реформ в економщ кра!-ни обумовив новi пiдходи до приватизацi! та тдготовку концептуально нового програмного документу. Нова Державна програма приватизацп [19] визначае мету та мехашзм завершения процесу масово! трансформацп форми власносп на державнi об'екти в умовах, коли в Укра!ш сформувалася ринкова економша. На новому етапi укра!нсько! економiки приватизацiя повинна стати одним iз основних iнструментiв, як можуть бути використанi для вщновлення в Укра!нi економiчного зростання. Термш дi!' ново! Програми розраховано на перюд - 2012-2014 рр. На ввдшну вiд багатовекторностi попереднiх програм в частинi визначення мети, мета ще! Програми одна - сприяти оптимiзащl частки державного сектору в умовах ринку, тдвищенню ефективностi економжи та збшьшенню конкуренто-спроможностi кра'ши.
Для досягнення поставлено! мети визначаються наступнi шляхи:
1. Забезпечення високих темп1в приватизацi!' держа-вних об'екпв, на як1 не встановлена заборона й обмежен-ня на приватизащю та як1 е надлишковими для виконан-ня державою сво!х функцш, не користуються попитом у покупщв, е збитковими та малорентабельними.
2. Використання програмно-цiльового тдходу до приватизацi!' державних об'екпв ключового комплексу стратегiчних галузей iз метою запобпання ризик1в для розвитку економши та безпеки держави, створення умов для ефективного розвитку щдприемств тсля приватизацi!.
3. Застосування iндивiдуальних засад при приватизацп падприемств, яю мають стратегiчне значення для економши i безпеки держави, щдприемств з ознаками домь нування на загальнодержавному ринку товарiв (робiт, по-слуг) та таких, що потребують спецiального п1дходу в силу того, що використовують при виробництвi уткальт ресурси та нематерiальнi активи (група Г) або входять до складу ключового комплексу стратепчних галузей.
4. Масового включення до приватизацi! земельних дшянок, на яких розташованi державш об'екти, як1 тд-лягають приватизацп.
5. Зменшення обмежень для включення державних об'екпв до приватизацi! за умовою, що це негативно не позначиться на виконанш державою сво!х функцш, не створить небезпеки та не вплине негативно на сощаль-но-економiчнi та еколопчш умови життедiяльностi су-спiльства.
6. Залучення до приватизацп iнвесторiв, зацiкавле-них у довгостроковому розвитку пiдприемств пiсля приватизацп.
7. Збшьшення привабливостi приватизацi! для ш-весторiв, створення позитивного iмiджу приватизацi! в укра!нському суспiльствi та мiжнароднiй спiльнотi.
Програма встановлюе конкретш способи, заходи, завдання !! реалiзацi!; окреслюе послiдовнi етапи здiйс-нення реформи: вщ формування масиву державних об'екпв, яш пiдлягають приватизацi!, в тому чи^ разом з земельними донками; до завершення процедури продажу об'екпв, на яких заплановано здшснити змiну форми власностi; тдготовки необхiдних iнституцiйних змiн (корегування законодавства i функцiй органiв управлiння), для забезпечення переходу вщ процесу приватизацп у щлях масово! трансформацi!' вщносин власностi до процесу продажу державних об'екпв як функцп управлiння об'ектами державно! власносп.
Реалiзацiя положень ново! програми приватизацп дозволить: систематизувати процес реформ в сферi приватизацi!; визначити послщовш кроки !! реалiзацi!; досягти максимально! ефективностi приватизацi!' державного майна; залучити до процесу приватизацп ши-роке коло покупцiв, зацшавлених у довгостроковому розвитку пiдприемств тсля приватизацп; обмежити ризики при проведенш приватизацi! об'ектiв, що мають стратепчне значення для економiки та безпеки держави або мають ознаки домiнування на загальнодержавному ринку товарiв (робгг, послуг); досягти заплановано! глибини реформування державно! власносп; шдвищити вiдкритiсть та прозорють процесу приватизацi!'; поiн-формовашсть суспiльства, iнвесторiв, мiжнародно! спi-льноти про процеси реформування вiдносин власносп; забезпечити реалiзацiю завдань та проведення реформ в сферi приватизацi!', завершити приватизацiю як проект трансформацi! вщносин власностi.
Програмний документ створюе умови для завер-шення виконання основно! ролi приватизацi!' як iнстру-мента трансформацп вiдносин власностi в Укра!'нi, формування ринково-орiентованого державного комплексу, спроможного забезпечити ефективне виконання державою сво!х функцiй, сприятиме розвитку привати-зацiйного процесу, залученню до економiки держави iнвестицiй, дозволить вивiльнити державу та держав-ний бюджет вщ утримання об'ектiв, перебування яких в державнш власностi е економiчно недоцшьним. Переход на програмнi принципи ринково! трансформацi! у
А. БЕРЕЖНА
В. БОРЕЙКО
стратепчних галузях економiки пiд час приватизаци об'екпв цих галузей мае спиратися на програми розви-тку таких галузей; передбачати здшснення приватизаци пiдприемств, дiяльнiсть яких мае суттевий вплив на функцюнування вщповщно! стратепчно! галузi еконо-мiки, за iндивiдуальними планами, з визначенням особ-ливих умов приватизаци (залучення портфельних шве-сторiв, визначена глибина продажу); враховувати залучення шоземного катталу у стратегiчнi галузi економь ки на рiвнi, що не перевищуе небезпечний для економь чно! незалежностi Укра!ни; удосконалити систему управлшня об'ектами державно! власностi з метою створення сприятливих умов для залучення ефективних iнвесторiв та тдвищення конкурентоспроможностi.
Удосконалення процедур приватизаци державного майна мае вщбуватися за такими принципами: плано-вiсть, ефективнiсть, вщповщальшсть та згiдно вище названо! концепци мае здiйснюватися через: удосконалення порядку корпоратизаци пiдприемств; особливий порядок приватизаци стратепчних тдприемств з метою недопущення монополiзацi! вiдповiдних ринк1в; пого-дження умов приватизацi! стратегiчних тдприемств вщповщними рiшеннями Уряду та !х обговорення на громадських слуханнях; спрощення порядку привати-зацi! непривабливих об'екпв; запровадження порядку вiдчуження надлишкового нерухомого майна, закршле-ного за державними тдприемствами, виключно через органи приватизаци з поверненням !м отриманих кош-тiв; пiдвищення вiдповiдальностi учасник1в процесу за дi!, пов'язаннi з ощнюванням державного майна (вра-хування вартосп iнтелектуально! власностi, земельних дiлянок тощо).
Висновки. Пiдсумовуючи огляд окремих елемен-тiв органiзацiйного механiзму приватизацiйних проце-сiв в Укра!нi, маемо констатувати, що:
- фактичт цiлi, завдання приватизацiйних процесiв з 2000 по 2010 рр. визначалися i реалiзувалися насампе-ред вiдповiдно до норм спещального бюджетного зако-нодавства, а попм вiдповiдно до спецiального законо-давства з питань приватизацi!, хоча мало б бути навпаки;
- вщсутшсть на етапi з 2002 по 2011 рр. загально! стратеги реформування власносп (оформлено! вщповвд-ним законодавчим актом) призвело до необхщносп тд-лагодження приватизацiйних механiзмiв вщповвдно до фiнансових цiлей, що вирiшуються Урядом на конкретному еташ правового та економiчного розвитку кра!ни;
- сформована сучасна Концепцi! реформування вь дносин власностi в кра!ш, яка визначае загальнонацю-нальнi цш, конкретнi завдання та задачi, що мають ви-рiшуватися вiдповiдними органами державно! влади та управлiння, та конкретш органiзацiйнi механiзми при-ватизацшних процесiв;
- очiкуваними результатами реалiзацi! концептуально ново! Програми е: забезпечення завершення при-ватизацi!, як проекту реформ трансформаци власностi,
перехiд до процесу продажу державних об'екпв як фу-нкци управлiння, оптимiзацiя державного сектору еко-номiки, формування ринково-орiентованого державного комплексу, спроможного забезпечити виконання державою сво!х функцiй, забезпечення проведення еко-номiчних реформ, спрямованих на економiчне зростан-ня в Укра!т.
Список джерел
1. Чечетов М.В. Основи економжи та оргашзаци приватизаци в Украш : навчальний помбник / М.В. Чечетов, Видавничий д1м "ЩЖЕК", 2004 р., 802 с.
2. Постанова Верховно1 Ради УРСР «Про затвердження Програми надзвичайних заход1в щодо стабЫзаци економжи Украши та виводу ïï i3 кризового стану» вщ 03.07.91 р. №291-XII.
3. Постанова Верховноï Ради УРСР «Про захист суверенных прав власност Украïнськоï РСР» вщ 29.11.90 р. №506-XII.
4. Постанова Верховноï Ради Украïни №1767-XII вщ
31.10.1991 р. «Про Концепцiю роздержавлення i прива-тизацiï тдприемств, землi та житлового фонду».
5. Закон Укжни «Про приватизацго державного майна» вщ
04.03.1992 р. № 2163- XII iз змiнами та доповненнями.
6. Закон Украïни «Про державну програму приватизацiï на
1997 рж» вiд 03.06.1997 р. №294/97-ВР.
7. Закон Украïни «Про державну програму приватизаци на
1998 рж» в^ 12.02.1998 р. №124/98-ВР.
8. Указ Президента Украши «Про державну програму приватизаци на 1998 рж» вщ 21.01.1998 р. №40/98.
9. Закон Украïни «Про затвердження Державноï програми приватизаци на 2000-2002 роки» вщ 18.05.2000р. № 1723-III.
10. Бюджетний Кодекс Украши, прийнятий Законом Украши в^ 08.07.2010 р. № 2456-VI.
11. Чечетов М.В. Бюджетний менеджмент: Навч. пос. у 2 т. / М.В. Чечетов, Н.Ф. Чечетова, А.Ю. Бережна. - X.: Видавничий дiм «ГНЖЕК», 2004. - 1000 с.
12. http://www.spfu.gov.ua.
13. http://www.me.gov.ua.
14. http://www.minfin.gov.ua.
15. Закон Украïни «Про Державний бюджет Украши на
2009 рж» в^ 26.12.2008 р. №835-VI.
16. Закон Украïни «Про Державний бюджет Украши на
2010 рж» в^ 27.04.2010 р. №2154-VI.
17. Указ Президента Украши "Про ршення Ради нацюна-льноï безпеки i оборони Украши вщ 15 лютого 2008 року "Про забезпечення нацюнальних штеремв i нацюна-льноï безпеки у сферi приватизацiï та концептуальнi засади ïх реалiзацiï" вiд 06.03.2008 р. №200/2008.
18. Програма економiчних реформ на 2010-2014 роки «За-можне суспiльство, конкурентоспроможна економiка, ефективна держава» вщ 02.06.2010 р., Комггет з еконо-мiчних реформ при Президентовi Украïни.
19. Закон Украïни "Про Державну програму приватизацiï на 2012-2014 роки" в^ 13.01.2012 р. №4335-VI.
В. Борейко
академж АЕН Украти м. Р1вне
РОЛЬ ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ У РОЗВИТКУ НАЦЮНАЛЬНО1 ЕКОНОМ1КИ
Вступ. ПШсля вiдносно стабiльного, хоча i невисоко- намiтився економiчний спад. Так, в цьому кварталi тем-го, зростання валового внутрiшнього продукту (ВВП) пи зростання ВВП порiвняно з вiдповiдним перiодом Укра!ни у 2010-2011 роках в I кварталi 2012 року знову 2011 року склали всього 101,8 %, а порiвняно з IV квар-
20
В1СНИК EKOHOMI4HOÏ НАУКИ УКРАШИ
