ВИПУСК 132
УДК 332.012.324
В. Мандибура, д-р екон. наук, проф. (КНУ iMeHi Тараса Шевченка)
Ф1КТИВНИЙ КАП1ТАЛ В УМОВАХ СУЧАСНО1 СВ1ТОВО1 ЕКОНОМ1КИ
В KOHmeKcmi еволюцп наукових nidxodie розглянутi проблемн питання теоретичного визначення економ/'чно'/' сутност/' фктивного капталу. Розкриваються яксн i особливостi та прояви сучасноi трансформаци фктивного капталу, як призводять до порушення економiчного циклу i виникнення свтових фнансових криз.
Ключовi слова: фiктивний каптал, цнн папери, фондовий ринок, фнансовий ринок, фнансова криза
В контексте эволюции научных подходов рассмотрены проблемные вопросы теоретического определения экономической сущности фиктивного капитала. Раскрываются качественные особенности и проявления современной трансформации фиктивного капитала, которые приводят к нарушению экономического цикла и возникновения мировых финансовых кризисов.
Ключевые слова: фиктивный капитал, ценные бумаги, фондовый рынок, финансовый рынок, финансовый кризис.
In the context of scientific approaches hi problems of basic theoretical understanding of the fictions capital definition are examined in the article. In addition, author defines special features and areas of fictions capital activity and it transformation, which causes economic cycles breakdowns and global financial crisis.
Keywords: fictions capital, securities, stock market, financial market, financial crisis.
Сучасна глобальна фшансово-економмчна криза, яка ще до TT подолання починае загрожувати свтовому господарству не меншим, а може нав^ь i бтьше по-тужним рецидивом, осктьки TT реальн причини не ттьки фактично не усунеш, а й продовжують набирати силу нового потужного кумулятивного заряду економь чного руйнування.
В концептуальному план глобальна криза показала наявнють двох теоретично-прикладних проблем стра-тепчного характеру.
По-перше, криза неспростовно засвщчила не лише неефективнють а й безперспективнють лiберально-монетарного шструментар^ "заливання пожежГ або за рахунок збтьшення обсяпв емiсiйно-грошових ресурав свтових втьноконвертованих валют або шляхом пода-льшого масштабного нарощування обсяпв державних боргових запозичень на фЫансових ринках.
По-друге, криза також довела абсолютну неспромо-жнють широкого застосування поширеного на сьогодн математичного Ыструментарю та модельного пщходу до економки, як основи оцЫки прогностичних перспектив TT розвитку, зокрема, щодо визначення реальних ктькюних параметрiв вiдтворювального циклу.
Б^ьше того, в засобах масово!' Ыформацп краТ'н роз-винено!' капiталiстичноT ринковот економiки безпосередньо лунають звинувачення сучасних економiстiв (включаючи свiтову "наукову елгту" - лауреатiв НобелевськоT премiT по економЩ^, у тому, що вони виявились неспроможними дати реальну картину стану економки, i навiть свщомо пропагують спотворене уявлення про нек
Поза сумнiвом, одна з найскпадшших проблем, що мае бути дослщжена економiчною теорiею в сучасних умовах полягае у визначен закономiрностей i супереч-ностей, якi зумовленi вщносною самостiйнiстю фЫан-совоT i економiчноT складовоT iснуючоT фЫансово-економiчноT системи. Це, передуам, проявляеться як у розумшш суперечностей процесу Tх тюного взаемозв'я-зку i взаемодiT, так i виявлення глибинних суперечностей зумовлених Tхньою асинхронною динамiкою. Тобто, на теоретичному рiвнi мае бути з'ясовано за яких умов економiчний цикл може бути синхроызованим з фЫан-совим, а за яких умов такий зв'язок буде зруйнованим або взагалi неможливим.
Практика засвщчуе, що рух капiталу абсолютно не-можливий без постiйного створення своерщно1 рiзницi економiчних "полюсних потенцiалiв", тобто без постй ного нарощування обсяпв капiталiзацiT персоыфкова-ними, асоцiйованими i iнституцiйними суб'ектами госпо-дарювання. Проте, як зазначають В.М. Геець i А.А. Гриценко, "капiталiзацiя е складним, багаторiвне-вим процесом, що охоплюе всю економку i модифку-
еться в залежностi вiд того, на якому piBHi, в якiй сферi i за допомогою яких MexaHi3MiB вона вiдбуваeться. У зв'язку i3 чим можна розрiзнять реальну, фЫансову, фiктивну, номiнальну, ринкову, пряму i зворотну капь талiзацiю, абсолютну i вiдносну, капiталiзацiю доходiв, рiзних галузей, сфер економки, ринкiв та н (напри-клад капiталiзацiю промисловостi, банювськоТ сфери, фондового ринку)" [1, с. 9].
Характерною рисою сучасноТ моделi економiки, вважае П.С. Сщенко, "стае утворення на базi трiади промислового, торговельного i банкiвського капiталiв лише фктивноТ частини фiнансового капiталу. Остання зосереджуеться переважно на фондовому ринку i в основному у виглядi похiдних цЫних паперiв, так званих
деривативiв..... Саме цей фiктивний капiтал у виглядi
фiнансових "пузирiв" i став найприбутковшим. Вiн ви-гадав фктивш оцiнки багатства у виглядi так званоТ капiталiзацiТ i став фактичним володарем свiту, сприя-ючи утворенню купки краТн "золотого мтьярда".... Фк тивний спекулятивний капiтал утворюе принципово но-ву економiку - bubbleeconomics (вiд англ. Bubble - пу-зир). Така економiка спрямована на iррацiональне ви-робництво, збiльшуе обсяги i частку у ВВП сфери по-слуг у виглядi розважального бiзнесу тощо, вщтворюю-чи тим самим iррацiональне споживання, котре дефор-муе людину" [2, с. 34-35].
Наведена пози^я провiдних вiтчизняних науков^в вказуе на актуальнiсть реалiзацiТ бЫарного наукового завдання, що з одного боку, полягае у з'ясуванн теоре-тичних аспекти визначення генетичноТ сутност феномену сучасного фiктивного катталу, а з iншого, у виявленн проявiв впливу обсягiв та динамки руху фiктивного кат-талу на фiнансово-економiчнi кризи, зокрема, останню.
У статт поставлено за мету поглибити розумЫня полiтико економiчноТ сутностi 'Активного капiталу", виявлення сучасних особливостей його ситемноТ трансформацiТ, що впливають на порушення економiч-ного циклу i сприяють виникненню масштабних свiтових фшансових криз.
Реалiзацiя цiеТ мети, передуам, потребуе фунтовного ретроспективного аналiзу процесу наукового осмислення зм^у категорп "ф^ивний капiтал" на засадах врахування дiалектики ТТ розвитку в контекстi загального трансформу-вання системи капiталiстичних ринкових вщносин.
В науковiй працi М. Перельмана "Карл Маркс. Криза Теорп" наведено, без посилань на авторське джерело, одне з перших визначень сутност фктивного катталу. Цитата, що наводиться, датована початком 18 столт"я, коли на ринку акцм почали надуватись першi "мильн бульбашки" (зокрема, цЫи на акцiТ компанiТ ^вденних морiв). Автор зазначае: "додаткове зростання понад
© Мандибура В., 2012
~ 6 ~
В I С Н И К Ки'|'вського нацюнального ушверситету iMeHi Тараса Шевченка
дiйсну вартiсть капiталу е цiлком уявним; якщо один додати до одного, то нав^ь за самою вульгарною арифметикою нколи не вийде три чи чотири, тому, вщповь дно, вся ф^ивна вартють мае вилитися у виглядi чит-хось збитгав. Сдиний шлях захистити себе - це продати активи якомога ранше i нехай диявол забере останньо-го" [3, с. 174].
Загалом щея фiктивного капiталу застосовувалася раншми економiстами для заперечення необхщносл використання кредиту. Вважалося, що кредиты вщно-сини е загрозою для сталого економiчного життя людей, адже власник позичкового катталу (в тому контекст фiктивного) отримував прибуток без жодних витрат на робочу силу. Думка полягала в тому, що прибуток не може виникати з шчого i що вЫ мае бути похщною вщ працi i тiльки вiд нет.
З розвитком класичнот полiтекономiТ та теорiТ варто-стi, вартiсть стала визначатися економютами в розрiзi трьох факторiв виробництва (земля, праця та каттал), а вщношення до використання кредиту змЫилося. Не-зважаючи на наявнi переваги останнього, А. Смп" за-значав, що кредит мае використовуватися дуже обере-жно. Вчений вважав, що люди можуть зловживати ним, i саме ця щея пов'язана з використанням поняття фк тивного катталу. Наприклад, в свотй книзi "Багатство народiв" А. Смiт зазначае, що два суб'екти шляхом ви-дачi один одному векселiв i Тхньому подальшому пере-облiку в банках можуть поспйно використовувати пози-чковi кошти без Тх зворотнот виплати кредиторам. "Тому виплата по ньому (векселю) являлась цтком ф^ив-ною... проте побачити це не так легко, якщо вони обль ковують свот векселя то у одного, то у другого банюра к. користуються великим кругом спекулянтiв, в Ытересах яких допомагають один одному у використанн цього засобу добувати грошi i зробити в цих цтях можливо бiльш ускладненим виявлення рiзницi мiж дiйсним i фк тивним векселем" - зазначав А. Смп" [4, с. 230-231]. Саме тому класик розмежовував "хороший" кредит i "поганий" кредит. Насправдi, побоювання А. См^а що-до можливост суттевих спекуляцiй та фiктивних угод були наст1льки сильними, що вЫ навiть висловлював думку щодо встановлення нижнього лiмiту на вiдсотковi ставки (попри вчення про Та^БеЕ^ге"), що в свою чер-гу призведе до вщтоку спекулянтiв з кредитного ринку.
К. Маркс не наводить завершеного визначення поль тико-економiчноТ сутност категорiТ "фiктивний капiтал", на кшталт визначення таких категорiй як "каттал", "вар-тiсть", "додаткова вартiсть" тощо. Проте ним були роз-роблен концептуальнi засади теоретичного розумiння економiчноТ сутностi фiктивного капiталу, що включае наступнi положення:
1) щодо ф^ивно-каттальнот сутностi акцiй (цiнних паперiв):
• утворення фiктивного капiталу називають катталь зацiею [5, с.4];
• створення фктивного капiталу називаеться капь талiзацiею доходiв, що регулярно повторюються (дивь дендiв або вщсотюв).... навiть там, де боргове забов'я-зання - цшний папiр - не являе собою чисто тюзорний каттал.... каттальна вартiсть цього паперу чисто тю-зорна [5, с.5];
• цЫш папери "служать титулами власностi", що представляють реальний каттал в якост дублiкатiв, якi самi можуть продаватися на ринку в якосл товарiв, тому й обертаються як каттальш вартостi, проте наспра-вдi вони "е iлюзорними" [5, с.6];
• даний капiтал не юнуе двiчi, - один раз як катталь-на вартiсть титулу власносл, акцiй, а iнший раз як кат-тал, що дмсно вкладений.. .в пiдприемства. Капiтал iснуе
лише в останнм формi, i ак^я е лише титулом власностi на додаткову вартють, що реалiзуеться [5, с. 6-7];
• осктьки знецЫення чи пiдвищення вартостi цих ак-тивiв не залежить вiд вартост реального капiталу, який вони представляють, багатство наци пюля такого знець нення чи пiдвищення залишаеться незмЫним [5, с.8];
• обiг цЫних паперiв вiдбуваеться поза коло обороту реального катталу, фктивний капiтал здмснюе влас-ний рух, що безпосередньо не впливае на процес виробництва [5, с. 10];
2) щодо фктивного характеру державних обл^ацм (державного боргу):
• каптал державного боргу...[е] чисто ф^ивним [5, с.5];
• призначеш для покриття державного боргу, кошти, за як вони купуються (державнi облiгацií) нiколи не були призначеш для вкладення у виробництво як катталу, тому вони е "фктивними"... у суспiльствi виникае тю^я, що приносити вiдсотки i дивiденди - це безпосе-редня властивiсть цiнних паперГ [5, с.17].
3) щодо ролi кредиту у формуваннi та функцюну-ваннi фiктивного капiталу
• з розвитком катталу, що приносить вщсотки, в кредитнш системi усякий каттал уявляеться подвое-ним, а в деяких випадках навпъ потроеним внаслщок рiзних способiв, завдячуючи яким один i той же капiтал або нав^ь одна й та ж боргова вимога з'являеться у рiзних формах в рiзних руках. Бтьша частина цього "грошового капiталу" абсолютно ф^ивна. Всi вклади, за виключенням резервного фонду, е не що Ыше, як борговi забов'язання банюра, i нiколи не iснують у го-тiвцi. Оскiльки вони слугують для жиро обороту, вони функцюнують як капiтал для банкiрiв, пюля того як останн вiддадуть 'х у позику. Банкiри розплачуються один з одним свщоцтвами на не юнуючи вклади, взаем-но списуючи з рахункiв цi борговi вимоги [5, с.9];
• у ™ фактi, що навiть нагромадження борпв може виступати як нагромадження катталу, з уаею повнотою виявляеться те перекручення, що мае мюце в системi кредиту. Цi борговi свщоцтва, виданi на спочатку взятий у борг i давно вже витрачений каттал, ц паперовi дуб-лкати знищеного капiталу функцiонують для сво'х вла-сникiв як капiтал, осктьки вони е придатними до продажу товарами й, отже, можуть бути назад перетворен в каттал" [5, с. 18-19];
4) щодо спекулятивного характеру ф^ивного капралу;
• ринкова вартють цих (цшних) паперiв частково спекулятивна, осктьки вона визначаеться не ттьки дiйсним доходом, але й очкуваним, заздалегiдь обчис-леним [5, с.5];
• протягом фази циклу пiдйому, ринкова вартють фшансових активiв базуеться на вкрай оптимютичних очкуваннях... з розвитком рингав спекулятивнi угоди стають домЫуючими, а вже криза проливае свтло на наявнiсть таких спекуляцiй [5, с. 20].
Узагальнюючи, можна стверджувати, що теоретичн пiдходи розумiння К. Марксом сутносп економiчноí ка-тегорп "фiктивний капiтал", що iснуе у формi цiнних па-перiв (акцм приватних господарсько-комерцiйних структур та обл^ацш державно' позики), наукове розумЫня |'х iлюзорностi, яка пов'язана iз вiдривом величини фк тивного катталу вщ реально' вартостi капiталу, а також пояснення цим науковцем причин потенцмно можливих колапсiв на фондовому ринку пщ час криз, разом iз об-фунтованою критикою сутносп i наслiдкiв бiржових спекуляцiй можуть слугувати надмними пiдвалинами в процес аналiзу сучасних особливостей цього економiч-ного феномену та надавати методолопчний шструмен-тарiй розумiння глибинного змюту тих негативних про-явiв аномальности функцiонування глобальних ринково-
фЫансових механiзмiв, зокрема, широкого застосуван-ня фктивно-кредитних iнструментiв.
Разом iз тим, щоб конкретнее зрозумiти теоретичну сутнють категорiТ "фiктивний капiтал" спираючись на засади методолопчнот логiки К. Маркса тт сутнiсний змiст слiд розглядати в двох площинах або значены.
В першому значены: в якост "несправжнього", "виду-маного" "фiктивний каптал", в принципi, не мае права на юнування, так само як i "фiктивний вексель" за А. Смтом.
В другому значеннi: як не такий, за який вЫ прийма-еться, тобто "фiктивний каттал" повинен сприйматись як такий, що мае Ышу сутнють, хоча об'екти, що його складають створюють видимють катталу.
Вбачаеться, що К. Маркс використовував термЫ саме у останньому значены, пщкреслюючи юнування роз-риву мiж реальним капiталом i його "iлюзорними дубль катами", що на перший погляд виглядають як справжнш каттал, але насправдi е шчим iншим як "претензiями на виробництво" та правами на отримання додатковот ва-ртостi, формуючи реальнють, яка економiчними агентами сприймаеться як видимють катталу.
Можна стверджувати, що за останш 200 роюв в змь стовнiй характеристицi феномену "ф^ивний капiтал" залишаеться незмiнним наступне.
1. Цшш папери (акцiТ та обл^аци), самi по собi шякот реальнот вартостi не мають (^м незначнот вартостi паперу, на якш вони надрукованi). По сутi, вони явля-ють собою лише титули власносД що дае право на дохщ. Але оскiльки володiння ак^ями або облiгацiями дозволяе тхньому власниковi привласнювати додаткову вартiсть у формi дивiденду або вiдсотка, остiльки цшш папери для Тхнiх власникiв виступають як каттал. Од-нак цей каттал не е дмсним, реальним, а виступае як парний, фктивний антипод реальному.
2. "Класична" економiчна схема спекуляцiТ, що вщ-буваеться на фондовому ринку, який е шчим шшим як "ринком ф^ивного катталу", протягом багатьох деся-тирiч залишаеться незмiнною. Основу цiеТ схеми стано-влять частi коливання курав акцiй. Бiржовi спекулянти купують акцп не заради тривалого вкладення в них ка-пiтальних коштiв, а для кон'юнктурного перепродажу тх через короткий строк по бiльше високому курсу. Бiржо-ва спекуляцiя на фондовому ринку, призводить до пе-рерозподту фiктивного капiталу мiж суб'ектами цього ринку, переважно за тх фiнансово-ваговою категорiею. При цьому, те, що програе на фондовм бiржi один спекулянт - виграе Ыший. Разом iз цим, масштабне поширен-ня акцiй серед багатьох верств сучасного буржуазного сусптьства сприяе тому, що найбтьш масовими жертвами бiржовоТ спекуляцiТ стають переважно дрiбнi акцю-нери: особи втьних професiй, менеджери невеликих компанiй, службовщ дрiбнi пiдприемцi тощо, що активно "грають в бiржовому казино". Погано обiзнанi в таемни-цях "гри в рулетку" бiржовоТ спекулятивно! кон'юню^ цей "ринковий планктон" в перюди ажiотажного пiдйому курсiв купуе акцп в надп на тх подальше пщвищення (або принаймнi на тхню стабiльнiсть), а коли наступае перюд бiржових потрясiнь, пiддаючись загальнiй бiржовiй панiцi, масово збувае акцiТ за безцЫь. У той же час, крупн бiр-жовi дiлки встигають завчасно збути наявнi акцiТ за висо-ким курсом, а в момент бiржового краху активно скупо-вують тх у дрiбних власнигав за незначну плату.
3. Найбтьше яскраво природа фiктивного капiталу проявляеться в обл^а^ях державних позик. Кошти, одержуван вiд позик держава витрачае вкрай непродуктивно: на утримання зростаючого бюрократичного апарата, на озброення, на неефективну со^альну до-помогу тощо. Отже, ц кошти фактично не функцiонують як капiтал. Але для покупця обл^ацм державнот позики
дан облiгацiï стають капiталом, тому що bîh одержуе по них щорiчно певний дохiд, що сплачуе державна казна. Чим бтьше непродуктивн видатки буржуазно' держа-ви, чим бтьшу суму становить державний борг, тим бтьших розмiрiв досягае каттал, що приносить вщсотки. Зростання внутршнього державного боргу виступае, таким чином, як нагромадження катталу. Звичайно, цей каттал е фктивним, осктьки за ним не сто'1'ть шяке матерiальне багатство. Особлива роль державних позик i державного боргу в катталютичному господарствi сприяе посиленню шфляцмних процесiв i викликана прагненням державно-корпоративних кпашв пщтриму-вати нагромадження реального катталу шляхом фор-сування зростання обсяпв фiктивного капiталу. При цьому контроль, що здшснюеться з боку держави над опера^ями з фЫансовим капiталом, дозволяе викорис-товувати останшй для покриття дефiциту державного бюджету, фЫансування якого у свою чергу мае винят-ково велике значення в активних операцiях бангав.
У той же час, дiалектичнi процеси економiчного роз-витку призводять також i до того, що фктивний каттал в сучасних умовах постшно трансформуеться i набувае нових ознак.
По-перше, ф^ивний капiтал почав тiсно опиратися на владу могутшх транснацiональних i глобальних мо-нополiстичних корпорацiй i таким чином став бтьш стшким. Але, цiлком слушно, виникае питання, стмким для кого i до чого?
Як вщомо, свiтова система мае деякий центр i деяку периферю. Центр надае каттал, а периферiя його ви-користовуе. Правила гри прописуються центром i тому д^ть на його користь. При цьому, як зазначае Дж. Сорос (вщомий свiтовий бiржовий спекулянт, що розумь еться в "алхiмiï сучасних фiнансiв"), в перiоди невизна-ченостi капiтал прагне повернутися до мюця свого ви-никнення, тобто до центру [6, с. 120].
Важливим також е i те, що синерпя злуки фктивного катталу iз глобальною монополiстичною владою стае надзвичайно потужним генератором утворення фктив-ноТ вартостi, що створюе вкрай нее^валентш умови обмiну на свтових ринках, зокрема ресурсних.
По-друге, ф^ивний капiтал набув вiртуальних ознак, тобто вЫ здатен перемiщуватися з високою шви-дкiстю та у величезних обсягах по всьому свту, що в певшй мiрi змiнюе саму його сутнють. Ця ознака додае свтовш фЫансовм системi ще бтьшо'т хиткостi. Капiтал вiдриваеться вiд реального процесу пошуку найбiльш ефективних способiв виробництва товарiв та послуг i перетворюеться у "самодостатнiй свiт спекуляцм". Тобто створюються умови коли не реальне виробництво визначае алокацю ресурав, а рух фiктивного катталу у значнш мiрi робить це.
По-трете, в сучасних умовах фктивний каттал мае надзвичайно високу амплтуду мшливосп, тобто в про-цес економiчного циклу вiдбуваеться масштабне пе-редкризове розширення й наступне його обвальне кри-зове стискання. Створювана ф^ивним капiталом над-звичайна чутливють i еластичнiсть ринку позичкового катталу сприяе, з одного боку, розширенню границь катталютичного способу виробництва, а з шшого, вона загострюе антагонютичш суперечностi капiталiстичноï системи. Розв'язання протирiччя мiж набряклим фкти-вним катталом i вiдстаючоï у своему зростанш реальним (дiйсним) капiталом може бути ттьки тимчасовим i носити катастрофiчний характер, пов'язаний з рiзким падiнням курсiв акцiй i бiржовими крахами. Розмах сучасного катталютичного циклу пщсилюеться коливан-нями фктивного капiталу, а економiчнi кризи надзвичайно загострюються бiржовими потрясiннями.
~ 8 ~
В I С Н И К Кшвського нацюнального университету ÏMeHÏ Тараса Шевченка
Проте, що на сьогоднi ринок фшансового капiталу набув вкрай iррацiонального характеру можуть свiдчити факти його масштабноТ та динамiчноТ втрати пiд час фь нансових криз. Так якщо у "вогш" економiчноТ кризи 20012002 рр. внаслiдок трьохлiтнього падшня фондового ринку США було "спалено" не менше 8,5 трлн. долл. Аме-риканського фiктивного багатства [7, с. 136-137], то, лише за 20 хвилин обвалу на Нью-Йорксьгай фондовш бiржi у 2008 р. миттево "випарувався"" трильйон доларiв фк-тивно капiтальних швестицшних ресурсiв.
По-четверте, якщо кiлькiсть та ягасш характеристики так званих "класичних видiв" цiнних паперiв фактично не змшюеться, або зазнають лише незначних змш, то галь-кiсть похщних видiв цiнних паперiв, зокрема деривативiв, продовжуе незмiнно збiльшуватися (за аналопею ланцю-говоТ ядерноТ реакцiТ"), охоплюючи все новi сфери фь нансово-кредитних вщносин, що пов'язано, в першу чер-гу iз стрiмким розвитком цифрових технолопй, шформа-тизацiТ, комп'ютеризацп економiчного простору.
Найбiльш масштабно зростае об^ позабiржових де-ривативiв, Так за даними Bank of International Settlement середньодобовий об^ позабiржових деривативiв, якi i складають основу сучасного ф^ивно-спекулятивного капiталу, становив: 1998 р. - $ 0,3 трлн., 2001 р. -$ 0,5 трлн., 2004 р. - $ 1,0 трлн., 2007 р. - $ 1,7 трлн. За пщрахунками того ж банку добовий об^ на ринку Forex (foreign-exchange markets) складав: 1998 р. -$ 1,5 трлн., 2001 рк - $1,2 трлн., 2004 р. - $1,9 трлн., 2007 р. - $3,3 трлн. Для порiвняння, свтовий рiчний ВВП у 2007 роц склав лише $ 56,8 трлн., а у 1998 -$ 35,2 трлн [8].
За оцшками А. Гальчинського у струю^ катталу, що обертаеться на свплвих фшансових ринках, частка акти-вiв, що пов'язана з обслуговуванням реальних потогав товарiв становить лише 6-8%. ^i 94-92% розглядають-ся як спекулятивний каттал е вс пiдстави вважати, що фшансовий сектор в глобальнiй економiцi набув "^ртуа-льних ознак", i дедалi бiльшою мiрою вiдриваючись вiд реального виробничого процесу, i починае розвиватися на власшй вiдтворювальнiй основi [9, с.7-8].
При цьому реалiзуеться можливють купiвлi-продажу ресурсiв утворення фiктивного катталу, таких як: 1) право володшня природними ресурсами; 2) незабез-печен товарнi й банкiвськi векселi; 3) фктивш акцiТ й облiгацiТ; 4) похщш фiнансовi iнструменти та ^i рiзнi права на присвоення певних доходiв.
По-п'яте, зростання маси ф^ивного капiталу в умо-вах державно-корпоративного каппамзму призвела до появи нових форм i видiв емiсiйноТ дiяльностi. Особливе значення набули довiрчi операцп банкiв; отримання бур-хливого розвитку такого сегменту ринку, на якому обертаеться фктивний каттал, як ринок шотек; на ринку по-ряд iз дивiдендними, обертаються твердо вщсотга^ цiннi папери, сертифiкати акцюнерних товариств, акцiТ пенсй них фондiв i страхових компанiй, так зван "кукси" (цiннi папери, що не мають номшальноТ вартостi) тощо.
За цих умов обсяги фктивного катталу далеко ви-ходять за межi наявноТ грошовоТ маси. Прикладом ба-гаторазовоТ мультиплiкацiТ фiктивного капiталу можуть служити цшш папери iнвестицiйних банюв, одне з най-важливiших джерел прибутку яких е пiрамiдальне вилу-чення, механiзм якого спираеться на iерархiчну надбу-довi над промисловою компашею цiлого ланцюга так званих "головних компанiй", що за своею сутнютю е економiчно паразитарними.
Особливо слщ пiдкреслити, що в сучасних умовах на процес функцюнування та динамку нарощування обсяпв ф^ивного катталу справляють вплив багато нових чинниюв, що додатково загострюють ситуацю
його вщриву вiд реально функцiонуючого катталу, зокрема, сприяють його мультиплкатившй вiртуалiзацiï.
1. До таких чиннигав слiд вiднести величезнi обсяги нагромаджених "довгих грошей", тобто тих фшансових ресурав, що одержують i пускають у фiктивний обiг найбiльш масштабы бiржовi спекулянти - банкiвськi швестицшш корпорацп. Саме вони оперують величез-ними фiнансовими ресурсами, що нагромаджуються пенсiйними, медичними, страховими та шшими фондами. Саме цi багатомтьярдш суми стають тим довго-строковим кредитним ресурсом, що надае додатковий iмпульс надування вартiсних бульбашок на ринку фк-тивного капiталу.
2. Фактором перегрiву ринку фiктивного катталу е кон'юнктурна паразитарна дiяльнiсть чисельних "рейти-нгових агентств", що е своерщним каталiзатором та провокатором зростання обсяпв фшансових шахрайсь-ких махшацш на тому чи iншому сегмент ринку фктив-ного капiталу. Саме щ м'яко кажучи "специфiчнi" юри-дичнi суб'екти сучасних фiктивно спекулятивних ринко-вих вiдносин, сприяли нагштанню ажiотажного попиту на фондовому ринку, осктьки надавали найвищi оцiнки дутим iпотечним цiнним паперам, що першими обвалились iз початком фшансово''' кризи, що було визнано i конгресом США.
3. Посшно зростаюча армiя валютних спекулянтiв та нарощування загальних обсяпв фшансових ресурав, що е потужним джерелом aктивiзaцiï гри на валютному ринку FOREX. Саме ц валюты спекулятивн оборудки можуть суттево збурювати курс^ стввщношення, що мае значний вплив на динамку операцш фондового ринку.
4. Значний системний вплив на ринок ф^ивного катталу мае дiяльнiсть бiржових "ф'ючерсних" спеку-лянтiв, що аномально збурюють цши, граючи на свтових товарних ринках на зростання або зниження: наф-ти, газу, метaлiв, зерна, продовольства тощо.
Bd зaзнaченi особливостi та чинники, яга впливають на трансформа^ю сучасного св^ового фiктивного капь талу призвели до того, що фшансова бульбашка, яка роздувалася до 2007 р. не мае аналопв в сучасшй юто-рiï людства. Фiнaнсовa криза не подолана i загрожуе свтовш економiцi новою, можливо нaвiть бтьшою лавиною плaтiжного дефiциту, осктьки не усуненi основнi причини виникнення дефол^в, а саме нiчим не обме-жене i нiким не контрольоване розросталася ф^ивного кaпiтaлу внаслщок розширення кредиту в економiкaх за рахунок нарощування борпв.
За оцшками МВФ сукупний борг нaйкрупнiших 10 еко-номiк свiту вирiс з 200% вщ 'х сукупного ВВП у 1995 р. до понад 300% у 2008 р. Основы причини цього процесу не усуваються. Цкавим е той факт, що свтове ствтоварис-тво бореться з наслщками високого боргового наванта-женням шляхом створення додаткових борпв. По даним того ж МВФ в 2008 р. на подолання кризи представники кра'н Велико' Двадцятки витратили $12 трлн., а бтьша частина цих кош^в пшла на пщтримку бангавських уста-нов. При цьому, цтком слушно виникае питання: насга-льки адекватною е пiдтримкa бангав, якi бiльшою мiрою обслуговують спекулятивн фiнaнсовi потоки, а не реа-льнi виробничi потреби [9, с.8-9]?
За цих умов держава, по суД перебирае на себе борги приватного катталютичного сектору, але яким чином вона сама буде справлятися зi зростаючим бор-говим навантаженням?
Загалом юнуе два шляхи:
1) дефляцшний, що вимагае цiлеспрямовaного систематичного зменшення боргу за рахунок збтьшення заощаджень та скорочення споживання;
2) шфляцшний, що передбачае застосування емь сiйного механiзму для знецiнення вартост боргу.
Як показують останнi поди, боячись борговоТ де-фляцiï абсолютна бтьшють краш обирае iнший шлях, який попри все може привести до поглиблення свплвих економiчних дисбаланав та роздування все нових фк тивних "фiнансових бульбашок" i перекладання тягаря економiчноï вiдповiдальностi на широга, переважно тру-довi верстви населення.
Пщсумовуючи, можна стверджувати, що недопу-щення глобальноТ масштабноТ фiнансовоï кризи повинно базуватись на розумшы емтрики сучасноТ практики, яка неспростовно доводить, що бiзнес, який ^норуе суспiльнi потреби, i заради корпоративно-клановоТ наживи роздувае спекулятивы "бульбашки", е загрозою не лише економiчноï, а й соцiальноï стабтьносД як в окремо взятiй краТы, так i у свiтi в цтому. Це ненажер-ливе прагнення до збагачення будь-якою цшою не тть-ки пiдлягае широкому публiчному, передусiм, науково-му засудженню, а й мае також стати об'ектом посиленоТ
УДК 339.137.22
державно! уваги i ефективного контролю, який повинен здмснюватись на засадах розумiння теоретично! сутно-CTi та урахуваннi широко! пал^ри негативних проявiв сучасного ф^ивного капiталу.
1. Капитализация экономии Украины / За ред. В.М. Гейца, А.А. Гриценко. - К.: Институт экономики и прогнозирования НАН Украины, 2007. - 556 с. 2.Структуры зм1ни та економ1чний розвиток Укра'ши: моногра-ф1я [Геець В.м., Шинкарук Л.В., Артьомова Т.1. та ш.]; за ред..Л.В. Шин-карук; НАН Укра'ни; 1н-т екон. Та прогнозув. - К., 2011. - 696 с. 3. Perelman М. Karl Marx's Crises Theories: Labor, Scarcity and Fictitious Capital / Praeger Publishers, 1987. - 251 p. 4. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов Текст. / А. Смит. М.: Соцэкгиз, 1962. - 677 с. 5 Маркс К. Капитал. Критика политической экономии / под ред. Ф. Энгельса. - Т. Ill, кн. Ill. - Ч. II, 1-1V./ К.Маркс, Ф. Енгельс. Соч., 2 изд., т. 25, ч. 2, - М.: Политиздат, 1975. 6. Сорос Дж. Кризис мирового капитализма. Открытое общество в опасности. Пер. с англ. -М.: ИНФРА-М, 1999. - XXVI, 262 с. 7. Кобяков А., Хазин M.. Закат империи доллара и конец "Pan Americana". - М.: Вече 2003. - С. 134-137. 8. Foreign exchange and derivatives market activity in April 2010 // Bank of International Settlements, - September 2010, 27 p. 9. Гальчинський А. В1ртуальне в економц / А. Гальчинський // Економiчна теорiя. - 2010. -№2. - С.5-15.
Надшшла до редколегм 07.12.11
А. 1гнатюк, д-р екон. наук, доц. (КНУ iменi Тараса Шевченка)
СТРАТЕГИ НАБУТТЯ ТА П1ДТРИМКИ МОНОПОЛЬНО! ВЛАДИ Ф1РМИ НА РИНКУ
До^джуються стратеги фiрм, що спрямован на збшьшення /х ринковоi влади, набуття та тдтримку монопольного становища фiрми на ринку.
Ключовi слова: стратегiчна конкурен^я, ринкова влада, граничне цноутворення, хижацьке цноутворення, мере-жевi ефекти.
Исследуются стратегии фирм, направленные на усиление их рыночной власти, достижение и поддержание монопольного положения на рынке.
Ключевые слова: стратегическая конкуренция, рыночная власть, предельное ценообразование, хищническое ценообразование, сетевые эффекты.
The strategies of firms aimed for enhancing their market power, achieving and maintaining a monopoly position in the market are researched.
Keywords: strategic competition, market power, limit pricing, predatory pricing, network effects.
Конкуренты вщносини в умовах формування глоба-льних галузевих рингав отримують специфiчнi риси, основними серед яких е: бтьш поширений характер мiжгалузевоï конкуренци; бтьше значення набувають цiновi методи конкуренци внаслщок посилення тенден-цм стандартизаци продукци, а також специфiчнi нецшо-вi як то можливють, термши доставки, умови продажу та оплати товару тощо; посилюеться шновацмна скла-дова, яка е каталiзатором конкурентних процеав на глобальному ринку; поспйна змша iз зростаючою швид-кютю розподту сил, а також позици конкурен^в; з одного боку, полегшуеться доступ на нацюнальы галузевi ринки вщдалених конкурен^в.
Конкуренты вщносини фiрми реалiзуеться в ïï стратеги, яка розумiеться у широкому сена, як свщома, ць леспрямована поведшка фiрми у короткостроковому та довгостроковому перюдах. Формуючи стратегю, фiрма враховуе поведшку шших економiчних агеыпв, в першу чергу конкурент, а також попит та урядову полiтику. Фiрма впливае на попит, формуючи переваги спожива-чiв шляхом реклами та шших маркетингових заходiв; намагаеться взаемодiяти з урядом, прагнучи отримати бажане оподаткування, мита, квоти, субсиди, прийняття антимонопольних закоыв та виключень з них; активно впливае на структуру ринку шляхом злиття, поглинань, запоб^ання входженню нових фiрм тощо. Найбiльшим прагненням кожноТ фiрми е збiльшення власноТ ринко-воТ влади, а у крайых формах - набуття монопольного становища на ринку.
Значний внесок у дослщження теоретико-методологiчних аспектiв набуття та утримання монопольно!' влади зробили таю зарубiжнi економюти, як
У. Баумоль, Дж. Бейн, О. Втьямсон, А. Д^ат, Ф. Кот-лер, А. Лернер, Д.Моррiс, М. Портер, Дж. Робшсон, М. Спенс, Дж. Спглер, Е. Чемберлен Й. Шумпетер та iншi. Виходячи з природного стану фiрми на ринку як учасника конкурентних вщносин формуеться такий на-прям стратегiчноï поведшки фiрми як стратегiчна конку-рен^я. "Коли фiрма дiе так, щоб полтшити своТ майбу-тнi позици на ринку, кажуть, що вона здмснюе стратеп-чну конкуренцiю" [1, с.229]. Форм поведiнки фiрм, що спрямоваы на стратегiчну конкуренцiю, надзвичайно багато. Конкуренты стратеги гарно вiдомi та описаы в економiчнiй лтературк Вiдомими е наступнi пiдходи до класифкаци стратегiï поведiнки фiрм-конкурентiв на ринку: еволюцшний, управлiнський, бiологiчний (назва стратепй за назвою тварин). У межах еволюцшноТ тео-рiï економiчного розвитку Й. Шумпетер визначив особ-ливостi поведiнки суб'ектiв ринку з боку пропозици, якi не могли бути описаы в межах теорш досконалоТ та монополiстичноï конкуренцп'. Вш подiлив суб'ектiв, що визначають конкуренты стратеги, на "новаторiв" i "кон-серваторiв" в залежностi вiд рiвня Тх iнновацiйноï актив-ностi [2]. М. Портер визначае таю пщходи: лщирування на основi зниження витрат (цш); диференцiацiï; зосере-дження [3, с.51]. Ф. Котлер, виходячи з частки ринку, що належить пщприемству, видтяе чотири типи конкурентно!' стратеги: стратеги "лiдера ринку", "виклику лiдеру", "послiдовника" i "фахiвця" ("ышера") [4, с.604].
Стратегiям конкурентно!' поведшки присвячеы статтi украТнських економiстiв В. Базилевич, А. Дл^ача, Т. Литвиненко, Г. Филюк та шших. Проте стратеги поведшки фiрм, спрямоваы на монополiзацiю власного ста-
© 1гнатюк А., 2012