CC BY
14психологически науки
Хомич Ладя Олексйвна, Коваленко Олена TprnopiBHa ОСОБЛИВОСТ1 САМОСТАВЛЕННЯ Л1ТН1Х ОС1Б ...
UDC 159
ОСОБЛИВОСТ1 САМОСТАВЛЕННЯ Л1ТН1Х ОС1Б З Р1ЗНИМ Р1ВНЕМ ОСВ1ТИ
© 2018
Хомич Лвдя Олексйвна, доктор педагопчних наук, професор, заступник директора з науково! роботи 1нститут педагог1чно '1 освти i oceimu дорослих шет 1вана Зязюна НАПН Украши (04060, Укра'та, Кшв, вулиця М. Берлiнського, 9, e-mail: ukrlida@ukr.net) Коваленко Олена Григор1вна, доктор психолопчних наук, доцент, професор кафедри психологи Полтавський нацюнальний nедагогiчний ymieepcumem iMemi В. Г. Короленка (36000, Украна, Полтава, вулиця Остроградського, 2, e-mail: olenagk@ukr.net)
Анотащя. Стаття присвячена дослщженню особливостей ставлення до себе лигах оаб з середньою та ви-щою освпою. Самоставлення е важливим елементом структури особистосл, що втшюеться у стшкш систем1 емоцшно-цшшсного вщношення, спрямованого на себе. Иого розглядають як сощальну установку, афективний елемент самосвщомосл, смислову структуру. Система самоставлення особистосл мае окрем1 функци та структуру. Самоставлення пов'язане 1з шшими психолопчними феноменами. Самоставлення лигах оаб е виб1рковим i зале-жить ввд ситуацп. У звичних для себе умовах воно е позитивним. Негативне ставлення до себе виникае тод^ коли з'являються труднощ^ змiнюеться звична для старшчо! людини ситуацiя. Встановлено, що лiтнi особи з вищою освiтою порiвняно iз лiтнiми особами з середньою освггою мають вищi рiвнi самовпевненостi, самокерiвництва, ввдображеного самоставлення, самоцiнностi i нижчш рiвень внутршньо! конфлштносл. Першi порГвняно з другими краще збер^ають працездатнiсть i упевненiсть в со6Г, особливо у звичних для себе ситуащях; частiше себе вважають джерелом розвитку свое! особистосл, !м легше протидГяти зовшшшм впливам; бiльше вважають, що оточуючГ !х люблять i цшують; вище щнують свш духовний потенцiал i багатство внутршнього свпу; мають мен-ше внутршшх конфлшлв i суперечностей, сумшвГв. Лига люди з середньою та вищою освггою мають одшковГ рГвш за показниками вщкритосл, самоприйняття, самоприв'язаностi, самозвинувачення.
Ключов1 слова: самоставлення, особислсть лгтнього вшу, вщкрилсть, самовпевненiсть, самокерiвництво, ввдображене самоставлення, самоцшшсть, самоприйняття, самоприв'язанiсть, внутршня конфлжтшсть, самозвинувачення.
FEATURES OF SELF-ATTITUDE OF SENIORS WITH DIFFERENT LEVELS OF EDUCATION
© 2018
Khomych Lidiia Oleksiivna, doctor of pedagogical science, professor, deputy director for scientific work Institute of Pedagogical and Adult Education named aftee Ivana Ziaziuna National Academy Pedagogical Science of Ukraine (04060, Ukraine, Kyiv, M. Berlinskoho Street, 9, e-mail: ukrlida@ukr.net) Kovalenko Olena Hryhorivna, doctor of psychological science, associate professor, professor of the department of psychology Poltava V. G. Korolenko National Pedagogical University (36000, Ukraine, Poltava, Ostrogradski Street, 2, e-mail: olenagk@ukr.net)
Abstract. The article is about the study of the features of self-attitude of seniors with secondary and higher education. Self-attitude is an important element of the personality structure that is implemented in a stable system of emotional and value-oriented attitude towards oneself. It is seen as a social attitude, affective element of self-consciousness, semantic structure. The self-attitude system has individual functions and structure. Self-attitude is associated with other psychological phenomena. Self-attitude of seniors is selective and depends on the situation. It is positive under normal circumstances. Difficulties and changes of the normal circumstances lead to negative attitude toward oneself. It has been found that seniors with higher education in comparison with seniors with secondary education have higher levels of self-confidence, self-management, reflected self- attitude, self- value, and lower level of internal tendency to conflicts. The first ones, in comparison with others, are better able to maintain their working capacity and self-confidence, especially in their normal situations; they more often consider themselves as the source of the development of their personality, it is easier to counteract external influences; they more believe that people around love and appreciate them; they appreciate their spiritual potential and the wealth of the inner world; they have fewer internal conflicts, contradictions, and doubts. Seniors with secondary and higher education have the same levels of openness, self-acceptance, self-devotion, and self-blaming.
Keywords: self-attitude, senior personality, openness, self-confidence, self-directions, self-management, reflected self-attitude, self-value, self-acceptance, self-devotion, internal tendency to conflicts, self-blaming.
Постановка проблеми в загальному вuглядi та ii зв'язок i3 важливими науковими чи практичними завдан-нями. Гармоншний розвиток особистосл зумовлюеться специфшою и самосвщомосл, позитивним ставлен-ням до себе, що втшюеться у такому феномеш, який регулюе рГзш аспекти поведшки людини, як самоставлення. Увага до нього, перш за все, зростае тд час знач-них зламiв у вшовому розвитковГ особистосл, а також у ситуащях кардинальних змш у краш загалом. До зга-даних переломних шрюдГв у житл людини належить лпгай вш - вш переходу ввд професшно! зайнятосл до незайнятосл (на пенсп), ввд повно! до неповно! роди-ни (самотносл), ввд порГвняно! задоволеносл власним здоров'ям до акцентуванш уваги на хворобах тощо.
Анализ останнiх до^джень i пyблiкацiй, в яких роз-глядалися аспекти щei проблеми i на яких Трунтуеться Хуманитарни Балкански изследвания. 2018. № 1
авторська думка; видшення невирШених ранШе частин загально'1' проблеми. Розвиток особистосл в тзньому, линьому вод визначаеться певними особливостями, зу-мовленими змшами, що вщбуваються в житп людини. Стабшьшсть особистосл, ii позитивна динамша залежить ввд самоставлення як особливого внутршнього утворен-ня, що характеризуе стшку систему емоцшно-цшшсного ставлення, спрямованого на себе [1]. Самоставлення як важлива складова частина загально! системи ставлень людини, лсно пов'язана з особливостями Г! ставлення до зовшшньо-предметного й сощального свпу.
В аналiзi самоставлення науковщ акцентують увагу на рГзних аспектах. Так, Н. I. Сарджвеладзе самоставлення розглядае як окремий вид сощально! установки, специфша яко! зумовлюеться не способами ставлення, а !хтми референтами, тобто тим, на що спрямований
Khomych Lidiia Oleksiivna, Kovalenko Olena Hryhorivna psychological
FEATURES OF SELF-ATTITUDE OF SENIORS ... science
суб'ект [2]. В. В. Столш ставлення до себе трактуе як афективний компонент самосвщомосп, специфiчну активнiсть суб'екта щодо свого «Я», котра полягае в пев-них внутрiшнiх дiях а настановах на них), що характеризуются емоцiйною специфiкою й предметним змiстом ди. В емоцiйному самоставлент вiн виокремлюе явища симпати, поваги, близькостц усi види стосунк1в людей аналiзуе з точки зору таких проявiв [3]. Повагу до себе як емоцшне самоставлення аналiзуе Д. Хеллюон [4]. С. Р. Пантшеев самоставлення розглядае як вираження смислу «Я» для суб'екта [3]. Самоставлення як смислову структуру, що вщображае особистюний смисл реально iснуючих чи уявних, бшьш чи менш усвщомлюваних iндивiдних й особистiсних властивостей людини, у контекстi реал1зацп найбiльш значущих для не! мотивiв i цшностей аналiзуе К. В. Карпiнський [5].
Уся система самоставлення особистосп виконуе важливi функцп. Н. I. Сарджвеладзе серед них видiляе функцп «дзеркала» (вiдображення себе), самовираження й самореал1зацп, збереження внутршньо! стабiльностi й континуальносп «Я», саморегуляци та самоконтролю, психолопчного захисту, штракомушкацп (взаемоди з собою) [2].
Самоставлення мютить низку компонента. Так, Н. I. Сарджвеладзе обгрунтовуе трикомпонентну будо-ву самоставлення - когштивну, емоцiйну й конативну складовг Перший компонент, когнiтивний, вiдображае всю сукупшсть пiзнавальних процесiв, а також самооцiнку, котрi характеризують гностичне ставлення суб'екта до самого себе (процеси самошзнання). Другий компонент, емоцiйний, уплюеться в таких феноменах, як любов або презирство щодо себе, симпат - антипатiя, повага - неповага, близьк1сть - вiддаленiсть. Третiй компонент самоставлення, конативний, мютить внутршш ди щодо себе й готовшсть до таких дiй [2]. Компоненти самоставлення в теорп I. С. Кона - це шзнавальний (уяв-лення про власну суть та якосп), емоцiйно-афективний (самолюбство), оцiночно-вольовий (самооцшка, самопо-вага) [6]. С. Р. Пантшеев та В. В. Столш у структурi самоставлення виокремлюють самоповагу, симпатш, само-прийняття, любов до себе, самооцшку, самовпевненiсть, самозвинувачення, незадоволенiсть собою [3].
Специфiка самоставлення залежить вiд статi людини. Самоставлення дорослих чоловiкiв, згщно з дослщженнями Г. В. Вiзгiно!, характеризуемся бiльшою гнучк1стю й диференцiйованiстю (вони толерантш до самокритики, здатнi до усвшомлення власних недолiкiв i суперечностей без завдавання значно1 шкоди само-ставленню загалом); самоставлення ж дорослих жшок -бiльш цiлiсне й менш диференцшоване, нiж у чоловЫв, i характеризуеться певною бiнарнiстю (тому вони менш толерантш до негативно1 шформацп про себе; позитивне самоставлення i психiчне благополуччя у них пов'язаш iз закритiстю самосвiдомостi, котра не припускае сумнiвiв у власних перевагах) [7].
I. В. Афанасенко дослвджувала самоставлення чоловiкiв та жшок 40-55 рошв i з'ясувала, що воно характеризуеться високим рiвнем глобального самоставлення, яке диференцiйоване на когштивно-емоцшному й конатив-ному рiвнях та формуеться на зовнiшньому (самоповага) та внутрiшньому (аутосимпатiя, самоiнтерес) оцшочному пiдIрунтi. На конативному рiвнi самоставлення у жшок домшують самоприйняття й само^ерес, а в чоловiкiв - самоприйняття, саморозумшня, самопослiдовнiсть, самоiнтерес i самозвинувачення. На рiвнi часткових самооцшок у ж1нок домiнують оцiнки себе за такими параметрами, як доброта, честсть, товарисьшсть, щирiсть i щастя, а в чоловiкiв - товарисьшсть, доброта, принци-повiсть, розум, щирють, чеснiсть i щастя [8].
Особливосп самоставлення ж1нок пiд час переживания ними кризи лгтнього вшу вивчала О. В. Крашвша. Вона виявила, що порушене самоставлення у лигах ж1нок може провокувати виникнення кризи. У них спосте-рiгаеться низька самооцiнка, недостатне самоприйнят-18
тя, вони сумнiваються в цiнностi власно! особистостi, вщчувають себе вшокремлено, е закритими для оточую-чих. Для цих жшок характерш так1 особистiснi проблеми, як вшокремлешсть в iнтимних стосунках, безпомiчнiсть, самотшсть. Вони низько оцiнюють якостi свого життя, !м складно оцiнити майбутне й сво! можливостi [9]. Характеризуючи систему самоставлення працюючих ж1нок 55-60 рошв, Л. М. Кулешова i О. Ю. Стрижицька встановили, що !м властива самодостатнiсть i мiнiмiзацiя конфлiктних переживань [10]. Переважаючою у них стратепею пiдтримання позитивного ставлення до себе е стратепя «пошуку соцiального схвалення».
Самоставлення особистостi псно пов'язане з рiзними психологiчними феноменами. Так, £. О. Тарасова i Н. М. Борисова пщтверджують зв'язок м1ж локусом контролю та самоставленням осiб середнього вiку
[11]. Зокрема, було встановлено, що осiб iз позитив-ним самоставленням бiльше серед iнтерналiв, нiж серед екстерналiв. 1хня к1льк1сть е загалом досить високою (вище середнього рiвня) як серед перших, так i серед других.
Самоставлення лигах осiб залежить вщ сприйняття iндивiдом власного вiку. Зокрема, О. В. Куришева доводить: чим старшими себе вщчувають лiтнi особи, тим нижчий рiвень самоставлення вони мають, тобто так1 особи не вiрять у власнi сили й здатносп контролюва-ти свое життя, мають низький рiвень саморозумiння, бшьше зосередженi на власних недолiках, схильш до самозвинувачення, очiкують негативного ставлення до себе з боку оточуючих. Особи похилого вщу, як1 почу-ваються молодшими, мають протилежнi характеристики
[12].
Зв'язок самоставлення особистосп та И референтносп, зокрема студенлв, обгрунтовуе М. М. Непочатова [13]. За И даними, студент iз позитивним самоставленням вiрить у себе, уважае, що може подолати сво! недолши, а той, у кого самоставлення низьке, вiдрiзняеться - стшким почуттям неповноцiнностi, уразливiстю, чутливiстю до зовшшшх впливiв, вiдiрванiстю вщ реально! взаемоди з оточуючими. Вiн нерiшучий i непослщовний, зокрема в спiлкуваннi i стосунках з iншими людьми, що впливае на його референтшсть.
Численними дослщженнями пщтверджено зв'язок м1ж негативним самоставленням особистостi i «психопатолопчними» паттернами - тривожнiстю, де-пресившстю, алкоголiзмом, зловживанням наркотиками, парано!дальною шизофрешею, схильнiстю до су!циду, пiдлiтковою злочиншстю тощо [14].
Вплив самоставлення людини на розвиток и осо-биспсно! автономи як здатностi самостiйно приймати ршення щодо свого життя i керувати його подiями вивчала Г. В. Чайка [15].
Самоставлення, а саме позитивне самоставлен-ня е важливою умовою самоактуалiзацi! особистосп (К. М. Бшченко) [16].
Однiею з функцiй самоставлення е саморегуляшя. Вона важлива в розвитковi суб'ектносп - тако! значущо! якостi особистосп, котра дозволяе !й протидiяти зовшшшм i внутрiшнiм умовам, як1 пере-шкоджають реалiзацi! iнтересiв особи, й зумовлюе Г! адаптацiю до рiзноманiтних змiн у собi i в оточенш (А. В. Брушлинський, В. Д. Шадршов, Н. Х. Александрова). Критерiями суб'ектностi в шзньому вiцi е збереження активного способу життя, позитивних стосунк1в iз близькими, здатшсть контролювати влас-не життя, планувати його та реалiзовувати сво! плани. Лiтнi особи, як1 зберiгають власну суб'ектшсть, мають оптимальний рiвень самооцшки, вищий рiвень самоприйняття, бшьш упевнеш в собi, бiльш незалежш, бiльш ефективно оптимiзують особистiснi ресурси. Переоцшюючи життевi цiнностi, вони себе вважають активними й товариськими, приймають власне старiння й вiковi змши. Лiтнi особи iз збереженою суб'ектшстю докладають зусилля для активного способу жит-Humanitarian Balkan Research. 2018. № 1
психологически науки
Хомич Лвдя Олексйвна, Коваленко Олена Григор1вна ОСОБЛИВОСТ1 САМОСТАВЛЕННЯ Л1ТН1Х ОС1Б ...
тя, шукають co6i певну д1яльн1сть заметь утрачено! професшно!. Н. Х. Александрова в контексп критерпв та чиннишв cуб'eктнocтi в лпньому вiцi називае рiвень збереженосп iдентичнocтi, рiвень самоприйняття, вираженicть Я-образу, рiвень i тип лoкaлiзaцií контролю. Визначальним у cуб'ектнocтi линьо! особи е прийняття нею себе як активного дiяча, що дозволяе адаптувати-ся до змiн в оточенш та в co6i. Ресурсами збереження активносп, а вiдпoвiднo, i суб'ектносп в лiтньoму вiцi у чоловшв е вoльoвi якocтi, умiння долати труднощ^ а у жшок - сощальш якocтi, товариськ1сть, гнучк1сть у спшкуванш Лiтнi особи iз збереженою cуб'ектнicтю та-кож бiльш задоволеш життям [17; 18].
Не зважаючи на дocлiдження зв'язку самоставлення особистосп з окремими coцiальними i психолопчними феноменами, не вci аспекти цього особливого внутршнього утворення вивченi грунтовно. Так, не-достатньо уваги придшено особливостям ставлення ocoбиcтocтi до себе на шзшх етапах життя.
Формування щлей cmammi (постановка завдання). Мета статп полягае у пoрiвняннi особливостей ставлення до себе лигах оаб з середньою та вищою ocвiтoю.
Виклад основного матерiалу до^дження з повним обтрунтуванням отриманих наукових результатiв. Для виявлення особливостей самоставлення лигах оаб з рiзним рiвнем освпи було проведене дослвдження за допомогою методики досл1дження самоставленнян-ня (МИС) С. Р. Пантiлеева, яка дозволяе установите специф^ таких компонента ставлення до себе, як вщкрипсть, cамoвпевненicть, cамoкерiвництвo, ввдображене самоставлення, самоцшшсть, самоприйняття, cамoприв'язанicть, внутршня кoнфлiктнicть, самозвинувачення [19]. У дослщженш взяли участь 204 лiтнi особи, з них чоловшв - 43, жшок - 161. Середню освиу мають 138 ociб, вищу - 63 особи, 3 оаб не вказа-ли рiвень ocвiти. На час дослщження у селах проживали 145 оаб, у мютах - 59 оаб.
Встановлено cереднi значения за показника-ми вiдкритocтi, самовпевненосп, cамoкерiвництва, ввдображеного самоставлення, cамoцiннocтi, самоприйняття, самоприв'язаносп, внутршньо! кoнфлiктнocтi, самозвинувачення лигах оаб з рiзним рiвнем ocвiти (середньою i вищою). Перевiренa дocтoвiрнicть вияв-лених вiдмiннocтей за кожним показником самоставлення лишх ociб рiзнoгo рiвня ocвiти за допомогою параметричного t-критерiю Стьюдента. yci розрахунки здiйcненo у прoгрaмi SPSS. Нульова гшотеза полягала у ввдсутносп вiдмiннocтi м1ж змiнними (показниками самоставлення лигах оаб з рiзним рiвнем ocвiти), а альтернативна гшотеза - у значущосп тако! вщмшносп. Критичне значення t-критерiю за таблицею - 1,97 (при рiвнi значимосп а<0,05). Нaпiвжирним шрифтом видiленo значення за тими показниками, де виявлена ввдмшшсть. Див табл. 1.
Таблиця 1. Показники самоставлення лiтнiх оаб з рiзним рiвнем ocвiти
н„„ V 1 ч само- . Р о 3 s s я § ^ i ^ a S Ч ■g 5 1 самоц1нн1сть прийняття g || s с к ё Э 1 'р-ч II S 1 s 1
Середня 7=42 8,65 7,71 7,07 8,20 8,41 7,45 7,24 4,44
Внща 7=65 10,10 9,03 7,46 9,68 8,78 7,51 6,35 4,71
t-крит 1,148 6,459 5,920 2,260 5,942 1,604 0,259 2,941 1,140
Пoрiвняння cереднiх значень за показниками самоставлення лигах оаб дозволяе стверджувати, що психолопчно блaгoпoлучнiшими й задоволешшими життям почуваються лiтнi люди, яш мають вищу ocвiту, нiж и, хто мае середню ocвiту.
При Р!кр i а<0,05 не пвдтверджуеться нульова гшо-теза про ввдсутшсть вiдмiннocтi мiж лiтнiми людьми з середньою та вищою освиою за показниками самовпев-ненocтi, caмoкерiвництвa, вщображеного самоставлен-ня, caмoцiннocтi, внутрiшньoí конфлштносп. При t<tкр i
а>0,05 пвдтверджуеться нульова гiпoтезa про вiдcутнicть ввдмшносп мiж лiтнiми людьми з середньою та вищою освиою за показниками ввдкритосп, самоприйняття, самоприв'язаносп, самозвинувачення.
Лига особи з вищою освиою (10,10) у пoрiвняннi з особами iз середньою освиою (8,65) краще здатш зберь гати прaцездaтнicть, упевнешсть у coбi, cпрямoвaнicть на устх у звичних для себе ситуашях. Але при несподь вaнiй пoявi труднoщiв впевненicть одних i других у coбi знижуеться, зростають тривога, неспок1й. Також лiтнi особи з вищою освиою (9,03) часпше, шж особи з середньою освиою (7,71) себе вважають джерелом розвит-ку свое! ocoбиcтocтi, у звичних для себе умовах (у яких зазвичай i знаходяться) здaтнi контролювати сво! емо-цiйнi реaкцií та переживання. Вони сприймають власне «Я» як внутршнш стрижень, котрий спрямовуе !хню aктивнicть, oргaнiзoвуе пoведiнку i координуе взаемини з iншими. Лига особи з вищою освиою (7,46) у пoрiв-нянш з тими, в кого середня ocвiтa (7,07) бшьше cхильнi вважати, що вони викликають повагу i симпатш в ото-чуючих людях. Хоча б№шють лiтнiх людей загалом ви-бiркoвo сприймають ставлення оточуючих до себе, вони вважають, що лише oкремi !хш якocтi та вчинки ошню-ються позитивно, а iншi - викликають роздратування й неприйняття. Часом вони можуть oчiкувaти ввд оточуючих схвалення та пвдтримки, шшим разом - осуду. Вище шнують свою ocoбиcтicть лiтнi особи з вищою освиою (9,68) у пoрiвняннi з тими, в кого освиа середня (8,20). Проте i перш^ i другi, загалом cхильнi вважати себе ш-дивiдуaльнicтю й шнують власну непoвтoрнicть. Тому зауваження оточуючих можуть сприймати негативно. Внутрiшнiх конфлжпв, cумнiвiв, незгоди з собою бшьше у лигах оаб з середньою освиою (7,24), а менше -у тих, у кого вища освиа (6,35). Але варто ввдзначити, що наявшсть таких конфлшпв здебшьшого залежить вiд рiвня адаптованосп лiтнiх людей до cитуaцií. У звичних для себе умовах (до них вони прагнуть), особливосп яких добре знaйoмi й прoгнoзoвaнi, спостертаеться по-зитивне ставлення до себе, визнання сво!х досто!нств i висока оцшка власних досягнень. Неcпoдiвaнi труднощ^ що виникають, дoдaткoвi перешкоди можуть сприяти недooцiнювaнню власних уcпiхiв.
Лига люди i з вищою (7,65), i з середньою (7,42) освиою мають однаковий рiвень вiдкритocтi. У бшьшо-cтi вiн е середшм, що cвiдчить про те, що вони не ви-являють велико! конформносп, не дуже прагнуть сощ-ального схвалення, але водночас не е надто критичними та в1дкритими, !м не завжди вистачае внутрiшньoí чес-нocтi. Загалом вони вибiркoвo ставляться до себе, деяш пcихoлoгiчнi захисти долають, але iншi в них можуть ак-туал1зуватися, особливо в критичних ситуащях. Також в ociб з рiзним рiвнем ocвiти (вища - 8,78, середня - 8,41) виявлено однаковий рiвень прийняття себе й аутосимпа-тil. Бiльшicть лiтнiх людей схильш приймати не вci сво! досто!нства й критикувати не вci недолши. Бажання змi-нюватися по вщношенню до наявного стану в бшьшосп лiтнiх ociб з вищою (7,51) i середньо ocвiтoю (7,45) ви-никае ситуативно. I першi, i другi вибiркoвo ставляться до сво!х ocoбиcтicних властивостей. Чacтiше схиль-нi зберегти в незмiннoму виглядi влacнi якocтi, вимоги до себе, а головне - бачення й оцшку себе, тому пого-джуються змiнити лише деяк1 сво! якосп. Дуже мало у цьому вщ тих, хто демонструе високу готовшсть до caмoзмiнювaння. Негaтивнi емoцi! щодо власного «Я» в бшьшосп лигах оаб з рiзним рiвнем освпи (вища - 4,71, середня - 4,44) не е досить вираженими. Часпше вони заперечують власну провину в конфлжтних cитуaцiях i зганяють гнiв на оточуючих. Проте в окремих випадках здaтнi свою провину визнавати. Серед людей цього в^ також достатньо таких, хто дуже схильний до заперечен-ня власно! провини в таких cитуaцiях. Захищаючи себе, вони вiдпoвiдaльнicть перекладають на оточуючих, зви-нувачують !х в рiзних неприемностях та проблемах.
Висновки до^дження i перспективи подальших роз-
Хуманитарни Балкански изследвания. 2018. № 1
19
Khomych Lidiia Oleksiivna, Kovalenko Olena Hryhorivna
FEATURES OF SELF-ATTITUDE OF SENIORS ...
psychological science
в1док цього напряму. Самоставлення е важливим еле-ментом структури особистостi, що вплюеться у стiйкiй системi емоцшно-цшшсного вiдношення, спрямованого на себе. Його розглядають як соцiальну установку, афек-тивний елемент самосвiдомостi, смислову структуру. Система самоставлення особистосп мае окремi функцií та структуру. Самоставлення пов'язане iз iншими пси-хологiчними феноменами (локусом контролю, самоак-туалiзацiею, смисложиттевими компонентами, рефе-рентнiстю, сприйняттям власного в^ тощо), а також iз статтю людини. Самоставлення лiтнiх оаб е вибiрковим i залежить вщ ситуацi!. У звичних для себе умовах, до яких у цьому вiцi прагнуть, воно е сприятливим, пози-тивним. Саме за таких умов лига люди е працездатни-ми, упевненими в собi, контролюють власнi емоцiйнi реакцi!, очiкують тдтримки вiд iнших, цшують власну iндивiдуальнiсть i наголошують на сво!х досто!нствах. Негативне ж ставлення до себе, проблеми, тривожнiсть, невпевненiсть, недоошнювання та неприйняття себе, небажання змiнюватися, внутршня конфлiктнiсть, самозвинувачення виникають тод^ коли з'являються труд-нощi, змiнюеться звична для старшчо! особи ситуащя. Узагалi, цi люди не схильш змiнювати власну особи-стiсть, стосунки та оточення.
Установлено, що лига особи з вищою освiтою по-рiвняно iз лiтнiми особами з середньою освиою мають вищi рiвнi самовпевненостi, самокерiвництва, вщобра-женого самоставлення, самоцшносп i нижчiй рiвень внутршньо! конфлiктностi. Першi порiвняно з другими краще зберiгають працездатнiсть i упевнешсть в собi, особливо у звичних для себе ситуащях; частiше себе вважають джерелом розвитку свое! особистосп, !м лег-ше протидiяти зовшшшм впливам; бшьше вважають, що оточуючi !х люблять i цiнують; вище цшують свiй ду-ховний потеншал i багатство внутрiшнього свiту; мають менше внутршшх конфлiктiв i суперечностей, сумнiвiв. Натомiсть лiтнi люди з середньою та вищою освиою мають однаковi рiвнi за показниками вщкритосп (вну-трiшньо! чесностi), самоприйняття (симпати до себе), самоприв'язаносп (бажання змiнюватися), самозвинувачення (вираженостi негативних емоцш щодо себе).
Подальшi дослiдження в даному напрям8 можуть бути пов'язаш iз виявленням iнших чинник1в (зокрема, професшно! зайнятостi, соцiальноí активносп), якi пов'язанi iз особливостями самоставлення лигах осiб; iз порiвнянням особливостей самоставлення оаб лiтнього i старечого вшу тощо.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Кочеткова Т. Н. Самоотношение личности как система установок, направленных на себя // Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия 6: Философия. Культурология. Политология. Право. Международные отношения. 2007. № 1. С. 195—201.
2. Сарджвеладзе Н. И. Личность и ее взаимодействие с социальной средой. Тбилиси: «Мецниереба», 1989. 208 с.
3. Пантилеев С. Р. Самоотношение как эмоционально-оценочная система. Москва: Изд-во Моск. ун-та, 1991. 100 с.
4. Hellison D. R. Physical education and self-attitude. Quest. Vol. 13. Issue 1. P. 41-45.
5. Карпинский К. В. Взаимосвязь самоотношения и смысложи-зненного кризиса в развитии личности //Мир психологии. 2010. № 4. С. 152-167.
6. Кон И. С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. Москва: Политиздат, 1984. 335 с.
7. Визгина А. В. Гендерные особенности процессов самопознания и самоотношения // Личность, семья и общество: Вопросы педагогики и психологии. 2013. № 29. С. 43-54.
8. Афанасенко И. В., Онищенко А. И. Особенности самоотношения мужчин и женщин возрастов ранней и поздней взрослости // Северно-Кавказский психологический вестник. 2011. № 2. Т. 9. С. 21-25.
9. Крапивина О. В. Особенности самоотношения у женщин, переживающих кризис пожилого возраст // Вестник Тамбовского университета. Серия : Естественные и технические науки. 2011. № 1. Т. 16. С. 389-390.
10. Кулешова Л. Н., Стрижицкая О. Ю. Активность личности как потенциал развития в период поздней взрослости // Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия 12: Психология. Социология. Педагогика. 2008. № 4. С. 111-118.
11. Тарасова Е. О., Борисова Н. М. Влияние локуса контроля на самоотношение людей среднего возраста // Вестник Самарского
государственного технического университета. Серия: Психолого-педагогические науки. 2007. № 2. С. 93-99.
12. Курышева О. В. Взаимосвязь субъективного возраста и самоотношения пожилых людей // Известия Самарского научного центра Российской Академии наук. 2013. № 2-2. Т. 15. С. 392-397.
13. Непочатова М. Н. Влияние самоотношения студента на его референтность // Вгсник Луганського нац1онального утверситету iмет Тараса Шевченка. Сер1я «Педагог1чн1 науки». 2012. № 5 (240). Ч. 1. С. 150-157.
14. Kaplan H. B., Pokorny A. D. Ageing and self-attitude: a conditional relationship // The International Journal of Ageing and Human Development. 1970. vol. 1, 3. P. 241-250.
15. Chaika G. V. Psychological characteristics influencing personal autonomy as a key factor of self-determination. Украгнський психологiч-ний журнал. 2018. № 2(8). P. 124-138.
16. Биличенко Е. Н. Самоотношение и особенности самоактуализации личности у женщин. Теория и практика общественного развития. 2012. № 10. С. 79-81.
17. Александрова Н. Х. Субъектность на поздних этапах онтогенеза. Нижний Новгород : Нижегородский гуманитарный центр, 2000. 125 с.
18. Хазова С. А. Ресурсы субъектности в посттрудовой период. Человек, субъект, личность в современной психологии : материалы Международной научной конференции, посвященной 80-летию А. В. Брушлинского, 10-11 октября 2013 г., Москва / отв.ред. А. Л. Журавлев, Е. А. Сергиенко. В 3 т. Т. 3. Москва: Изд-во «Институт психологии РАН», 2013. С. 100-103.
19. Пантилеев С.Р. Методика исследования самоотношения. Москва: «Смысл», 1993. 32 с.
20
Humanitarian Balkan Research. 2018. № 1
