CC BY
23
Клштна пед1атр1я
УДК 616-056.52-053.2-08
ЛЕЖЕНКО Г.О., ПАШКОВА O.G., ГЛАДУН К.В. ЗапорЬький державний медичний ун/верситет
ФАРМАКОТЕРАПЕВТИЧНА ТАКТИКА ПРИ ОЖИР1НН1 У Д|ТЕЙ
Резюме. Уpoöomi проведений анаяЬз ефекmивносmi гомеопатичного препарату Цефамадар у комплексному лжуванш ожиртня у дтей. Показано, що тримсячний курс терапп Цефамадаром в поеднанн з гтокалоршною дiетою призводив до блъш значущого зниження маси тыа, атж при застосуванш тиъки дiетотеpапií.
Ключовi слова: ожиртня, дти, фармакотерапия.
За даними ВООЗ, майже половина населення економiчно розвинених кра!н мае надмiрну вагу. У всьому свт в даний час зареестровано понад 250 млн хворих на ожиршня, що становить близько 7 % до-рослого населення планети [5]. За прогнозами ет-демюлопв, до 2025 року вщ ожиршня страждатимуть 40 % чоловтв та 50 % жшок, оскшьки чисельшсть людей з ожиршням прогресивно збшьшуеться кожш 10 роыв приблизно на 10 % [8, 9].
Основною причиною ожиршня е рiзке зниження середньодобових енерговитрат (у 1,5—2 рази i бшьше) в основно! маси населення як у сферi суспшьного виробництва, так i у сферi домашнього господар-ства й побуту. Проблема гшодинамп не обминула i дiтей. Уроки фiзкультури та ручно! працi не ком-пенсують вiдсутнiсть фiзичного навантаження i рух-ливих iгор, тривале сидшня за партою, телевiзором i комп'ютером. У той же час енергетична цшшсть (ка-лорiйнiсть) добового рацюну сучасно! людини зали-шаеться пею самою, а частiше пiдвищена [3]. Досить часто при недостатност позитивних емоцш людина може використовувати !жу як компенсаторний спо-сiб нормалiзацii емоцiйного стану. При цьому пере-!дання стае джерелом позитивних емоцш, варiантом адаптацГ! за несприятливих сощальних умов або пси-хiчного неблагополуччя [4].
У зв'язку з цим у даний час е гостра необхщшсть як в ефективнш профшактищ, так i в якiснiй медич-нiй допомозi людям, якi страждають вiд ожирiння.
Поза сумнiвом, лшуванням першо! лiнii е збалан-соване рацюнальне харчування, активiзацiя фiзично'i дiяльностi в поеднаннi зi змiною способу життя. У той же час при лшуванш ожиршня в дией виника-ють певнi труднощi. Дитяче ожиршня е серйозною сощально-психолопчною проблемою, обумовленою низькою мотиващею до зниження i тривало! стабi-лiзацi'i маси тша у дитини i !! батькiв. Iндивiдуальнi програми корекцГ! маси тша, що рекомендуються, для дггей повинш передбачати готовнiсть i згоду па-
цiента i сiмri на змшу стереотипу життя i харчування. Вщсутшсть iндивiдуально'i та сiмейно'i мотивацп при безуспiшнiй спробi проведення тако'i програми приводить до порушень психоемоцiйно'i сфери дитини, перешкоджае досягненню нею оптимально'i маси тiла в майбутньому [2].
З погляду Американсько'i асощацп з вивчення проблеми дитячого ожиршня, лшувальна програма, що поеднуе дiетичнi заходи з фiзичними навантажен-нями, ефективна тiльки у 50 % хворих на ожиршня дггей, решта пацiентiв, особливо з морбщною формою, не вiдповiдае на немедикаментозне лшування [7]. За оцшкою iнших експертiв, не бiльше 4—5 % да-тей з ожирiнням можуть досягти iстотного зниження маси тша без додатково'i медикаментозно'i шдтримки [6, 10-12].
Харчовий стрес i дiетичну депресiю, що приводять до вшмови вiд лiкування, можна подолати, якщо до комплексу терапевтичних заходiв, окрiм дiетотера-пГ! i збшьшення фiзичного навантаження, включити медикаментознi засоби, що насамперед знижують вшчуття голоду та шдсилюють вiдчуття насичення. Фармакотерашя зазвичай сприяе iнтенсивному зни-женню маси тша (на 8-10 % i бшьше), допомагае утримати досягнутий результат i запобтае рецидиву.
1снуе велика кiлькiсть i рiзноманiтнiсть таких за-собiв, проте бiльшiсть iз них у педiатричнiй практицi не прийнятш або застосовуються тiльки у випадку, якщо виникають ускладнення (порушення толерант-ностi до глюкози; вторинний гiпоталамiчний синдром, що супроводжуеться артерiальною гiпертензi-ею, тощо). Слш зазначити, що анорексигеннi засоби центрально! ди в педiатричнiй практицi практично не застосовуються, що зумовлено в першу чергу !х по-бiчною дiею, i внаслiдок цього фармакотерапевтич-ний арсенал дитячого ендокринолога вкрай малий. Тому останшми роками були проведет й продовжу-ють проводитися дослшження ефективностi й без-пеки застосування фармакопрепарапв при ожирiннi
Клтт'чна педтатр!я
3(30) • 2011
в дитячому вщ [1]. Слiд шдкреслити, що особливо важливою вимогою при використанш лiкарського засобу при лшуванш ожирiння у дiтей i шдлгтыв е стiйке клiнiчно значуще зменшення маси тiла та вгд-сутшсть побiчних ефектiв.
На сучасному еташ таким засобом, який вгдпо-вгдае наведеним характеристикам, е гомеопатичний препарат Цефамадар шмецько! фармацевтично! ком-пани Cefak, дiючою речовиною якого е сушена кора кореня мадару (Calotropis gigantea) у четвертинному децимолярному розведенш (D4), проведений вгдпо-вiдно до встановлених норм Шмецько! гомеопатич-но! фармакопе!. Цефамадар впливае на центри голоду й насичення, розташоваш у промiжному мозку, i обумовлюе зниження апетиту. З огляду на велике розведення препарату, властиве гомеопатичним за-собам, вш мае достатнш профiль безпеки i не викли-кае звикання.
Мета дослщження — оцiнити ефектившсть препарату Цефамадар у терапп ожирiння у дiтей.
Матер1али i методи дослщження
Пiд нашим спостереженням знаходилося 20 дь тей вшом вiд 5 до 16 роыв (9 дiвчаток i 11 хлопчиыв, середнiй вiк 10,5 ± 1,3 року), яы становили основну групу спостереження. До групи порiвняння увшшли 20 пацiентiв (12 дiвчаток i 8 хлопчиыв, середнш вiк
10.8 ± 1,5 року). Всiм пащентам проводилися клМч-нi обстеження й антропометричш вимiрювання. Для дiагностики ожиршня i визначення його ступеня за-стосовуеться iндекс маси тiла (1МТ), що розрахову-ють як вгдношення маси тiла в кiлограмах до квадрата росту в метрах. При цьому бралися до уваги специ-фiчнi статевi й вiковi змши у дiтей i пiдлiткiв зпдно з рекомендацiями робочо! групи з питань ожиршня серед дггей i шдлгтыв. 85-й i 95-й перцентилГ, що обумовленi специфiчними вiковими i статевими характеристиками, використовувалися як критичний показник при визначенш ризику надмiрно'i ваги i, вГдповгдно, ожирiння.
1ндекс маси тiла в основнш групi в 11 хворих ста-новив вiд 30,0 до 38,3 кг/м2, у 9 — 1МТ знаходився в межах вгд 27,6 до 29,9 кг/м2 i був у середньому 32,7 ± ± 1,4 кг/м2. У груш порiвняння середнi значення 1МТ становили 31,9 ± 1,5 кг/м2. При шдивгдуальному ана-лiзi було встановлено, що у 12 дггей ше! групи 1МТ визначався вгд 30,0 до 35,7 кг/м2, а у 8 пашен™ — вгд
25.9 до 29,7 кг/м2.
Обтяжений шмейний анамнез щодо ожиршня мали 62,5 % дiтей основно! групи та 67,2 % пащенлв групи порГвняння. Неконтрольований режим харчування був притаманний бшьшосл хворих як основно! групи, так i групи порГвняння (69,0 та 67,5 % вгдповгдно).
У пашен™ обох груп було оцшено стан здоров'я за даними ктшчних показникiв, iнструментальних i лабораторних дослгджень. Аналiз об'ективних досль джень показав, що до початку лшування у вшх пащ-ентiв значущих порушень з боку внутршшх оргашв не було виявлено. Проте 56 % хворих основно! групи та 53 % пашен™ групи порГвняння скаржилися на загальну слабкiсть, штливють, пiдвищену втому та задишку при фГзичному навантаженнi.
Вш пацiенти основно! групи отримували протя-гом 3 мюяшв Цефамадар у вГкових дозуваннях за 15 хвилин до прийому !жГ (дгтям у вод старше 12 роыв призначали по 1 табл. 3 рази на добу; вгд 6 до 12 роыв — по 1 табл. 2 рази на добу i у вщ 3—6 роыв — по 1 табл. 1 раз на добу). Калораж !х рацюну харчування був зменшений на 10—15 % порГвняно з початковим за рахунок рафшованих вуглеводiв (цукор, солод-ы напо!, варення, кондитерськi вироби) i тварин-них жирГв (вершкове масло, сало, жирш сорти м'яса тощо).
Пашенти групи порГвняння знаходилася на ана-лопчному рацюш харчування зГ зниженням добового калоражу на 10—15 %, але не отримували Цефамадар.
Результати дослiдження i ix обговорення
У результат проведеного дослгдження було вста-новлено, що застосування гомеопатичного препарату Цефамадар в 3 рази шдвищило ефектившсть лшуван-ня порГвняно з групою пашен™, яы застосовували лише дГету. У ходГ проведеного лГкування зниження маси тша було вгдмГчене у 93,4 % пашенпв основно! групи i 85 % дггей групи порГвняння. У середньому 1МТ в основнш груп знизився до 28,6 ± 2,1 кг/м2, у той час як у груш порГвняння даний показник май-же не змшився i становив 30,8 ± 2,7 кг/м2. Динамша показниыв 1МТ у процеш дослгдження наведена в табл. 1.
При цьому пашенти, яы отримували Цефамадар, у середньому скинули по 6,4 ± 1,7 кг, тодГ як у груш порГвняння зниження маси тша в середньому не пе-ревищувало 2,3 ± 0,9 кг (р < 0,05), а у 3 пашенпв спо-стериалося зменшення маси тша (рис. 1). Вгдносно !х ваги до початку лшування цей показник вгдповгдав у середньому зниженню ваги у дией i шдлгтыв на 7,2 ± ± 1,1 % при використанш Цефамадару, тодГ як у гру-т, яка отримувала традицшне лшування, пашенти змогли знизити тшьки 2,4 ± 1,0 % свое! ваги (р < 0,05) (рис. 2).
Необхгдно шдкреслити, що застосування Цефамадару приводило до змши поведшки в !жГ, що зна-чною мГрою знизило неконтрольований прийом !жг У 79 % пашен™ основно! групи знизилися апетит i
Таблиця 1. Динам1ка показниюв 1МТ в процес! дослщження
Групи пащенлв 1МТ
На початок доотдження (кг/м2) Наприкiнцi дослiдження (кг/м2) Вихiднi змiни
Основна група, n = 20 32,7 ± 1,4 28,6 ± 2,1 -4,1
Група портняння, n = 20 31,9 ± 1,5 30,8 ± 2,7 -1,1
50
(^^рвбёши
3(30) • 2011
Клтт'чна пед!атр!я
Зниження маси Tina (кг)
2,3 ± 0,9
6,4 + 1,7
"Основна група □ Група пор1вняння
Рисунок 1. Зниження маси тла пД час дослДження
Зниження маси "пла (%)
2,4 ± 1,0
7,2 ± 1,1
_■ Основна група_□ Група пор1вняння
Рисунок 2. Зниження маси тла у вДсотках вД початковоï
шдвищене вшчуття голоду, що сприяло безболюно-му зменшенню кшькосп ïжi, споживано1 пацieнтом, i привело до повного усунення бажання додаткового харчування в шчний час (симптом шчно1 У той же час щ показники в ошб, у яких застосовувалась тiльки дieта, практично збереглися на попередньо-му рiвнi, тобто залишилися такими, якими вони були до початку лшування. У груш хворих, яы до-датково отримували Цефамадар, пацieнтами та 1х батьками вiдзначалося, що паралельно зi знижен-ням маси тша зменшувалася загальна слабкiсть, шд-вищувалася працездатнiсть, стали менше турбувати задишка при фiзичному навантаженнi та шдвищена пiтливiсть.
Слiд зазначити, що гомеопатичний препарат Цефамадар добре переносився вшма пащентами, його застосування не викликало ознак побiчноï ди. Ми та-кож не спостерiгали явищ непереносимостi та будь-яко1 реакцп на прийом препарату.
Таким чином, результати проведеного дослшжен-ня показали, що тримюячний курс терапiï Цефамада-ром у поeднаннi з гшокалоршною дieтою призводив до ефективного зниження маси тша у дггей, хворих на ожиршня.
Висновки
1. Застосування препарату Цефамадар у комплек-снш терапiï ожиршня в дiтей сприяe пiдвищенню ефективно1 терапй захворювання.
2. Динамiчне спостереження за хворими на ожиршня дпъми, яы отримували терашю гомеопатичним препаратом Цефамадар, показало вшсутшсть по6Гч-ног ди препарату та його добру переносимють.
Аеженко Г.А., Пашкова Е.Е., Гладун К.В.
Запорожский государственный медицинский университет
ФАРМАКОТЕРАПЕВТИЧЕСКАЯ ТАКТИКА ПРИ ОЖИРЕНИИ У ДЕТЕЙ
Резюме. В работе проведен анализ эффективности гомеопатического препарата Цефамадар в комплексном лечении ожирения у детей. Показано, что трехмесячный курс терапии Цефамадаром в сочетании с гипокалорий-ной диетой приводил к более значительному снижению массы тела, чем при использовании только диетотерапии.
Ключевые слова: ожирение, дети, фармакотерапия.
Список л1тератури
1. Бутрова С.А. Современная фармакотерапия ожирения // Consilium Medicum. — 2004. — Том 6, № 9. — С. 669-674.
2. Вознесенская Т.Г. Причины неэффективности лечения ожирения и способы ее преодоления // Проблемы эндокринологии. — 2006. — Т. 52, № 6. — С. 51-54.
3. Михайлов И.Б. Фармакотерапия ожирения// Terra Medica Nova. — 2006. — № 1. — С. 16-17, 19-20.
4. Рукавишников И.А. Патофизиологические аспекты нарушения пищевого поведения (Аддикции переедания): Автореф. дис... канд. мед. наук. Спец. 14.00.16«Патологическая физиология» /И.А. Рукавишников. — Новосибирск, 2006. — 21 с.
5. Широкова Е.Н. Современные подходы к лечению ожирения // Мат-лы 11-го Конгресса «Человек и лекарство». — М., 2004. — С. 260-269.
6. Beneficial effects of metformin in normoglycemic morbidly obese adolescents / J.P. Kay, R. Alemzadeh, G. Langley et al. // Metabolism. — 2001. — Vol. 50. — P. 1457-1461.
7. Childhood obesity / P.W. Speiser, M.C.J. Rudolf, H. Anhalt et al. // J. Cl. Endocrinol. Metab. — 2005. — Vol. 90. — P. 1871-1887.
8. Orzano A.J. Diagnosis and treatment ofadult obesity: evidence-based review// J. Am. Board. Fam. Pract. — 2004. — Vol. 17, №5. — P. 359-369.
9. Prevalence of Overweight and Obesity in the United States, 1999-2004 / C.L. Ogden, M.D. Carroll, L.R. Curtin et al. // JAMA. — 2006. — Vol. 295, № 13. — P. 1549-1555.
10. Prevention of type 2 diabetes mellitus by changes in lifestyle among subjects with impaired glucose tolerance / J. Tuomilehto, J. Lindstrom, J. Ericsson et al. // N. Engl. J. Med. — 2001. — Vol. 344. — P. 1343-1350.
11. Turrell G., Kavanagh A.M. Socio-economic pathways to diet: modelling the association between socio-economic position and food purchasing behaviour//Public. Health. Nutr. — 2006. — Vol. 9. — P. 375-383.
12. XENical in the prevention of diabetes in obese subjects (XENDOS) study: a randomized study of orlistat as an adjunct to lifestyle changes for the prevention of type 2 diabetes in obese patients / J.S. Torgersen, J. Hauptman, M.N. Boldrin et al. //Diabetes Care. — 2004. — Vol. 27. — P. 155-161.
Отримано 22.04.11 □
Lezhenko G.O., Pashkova O.Ye., Gladun K.V. Zaporizhya State Medical University, Ukraine
PHARMACOTHERAPEUTIC TACTICS FOR OBESE CHILDREN
Summary The effectiveness of complex therapy with Cefamadar in obese children has been analyzed in this work. 3-month therapy with Cefamadar combined with low-cal diet contributed to more significant body mass loss compared with diet therapy only.
Key words: obesity, children, pharmacotherapy.
