CC BY
9РУССКАЯ И МИРОВАЯ ЛИТЕРАТУРА: ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ
УДК 82
Л. Г. Рева
еВРОПЕЙСЬЮ ЦШНОСТ1 ШТЕРАТУРИ: ДО ЕВОЛЮЦЛ ОСОБИСТОСТ1
В cmammi на культурно-цивШзацшному тлi кр1зь лтературу просте-жено роль oco6ucmocmi. На прикладах ïï еволюцИ', починаючи eid 4acie Вiдродження XVII ст. до сьогодення ми прагнули з 'ясувати, чому людина-особистiть подеколи втрачала свою iдентичнiсть, ламалася в глобалктич-них процесах, посилаючись на взiрцi лiтератури.
Ключовi слова: особисткть, лтература, iдентичнiсть, бюграфжа.
В статье на культурно - цивилизационном фоне сквозь литературу прослежено роль личности. На примерах эволюции, начиная от времен Возрождения XVII в. до наших дней мы стремились выяснить, почему человек-личность иногда терял свою идентичность, ломался в глобалистических процессах, ссылаясь на образцы литература.
Ключевые слова: личность, литература, идентичность, биографика.
In article into the cultural and civilized phone across literature are investigate the role ofpersonality. For the example of her evolution from the beginning ofthe Renaissance time XVII c. to our days we are to rush to clear up why individual-personality sometimes to lose his identical, to break in globalistik process, to send away for the models of literature.
Keywords: personality, literature, identical, biographika.
© Л. Г. Рева, 2014
В дослщженш робиться спроба з'ясувати сучасний стан розвит-ку культурно-цивiлiзацiйних процесiв в Укра1ш, особливостi розвитку культури, дiяльностi бiблiотек, якi опосередковано мають сприяти високому ступеню демократичностi i громадянсько! освiченостi осо-бистостi, населення. Одним iз актуальних питань, пiднятих у студи, е збереження iдентичностi держави та роль особистосп в умовах гло-батзаци.
Зараз дуже актуально говорити про европейсьюсть - не лише в лггератур^ а i в особах тих, хто и створюе, а потiм критикуе. На наш погляд, в гумаштаристищ про европейсью цiнностi «розводяться» з позицш перифери: самi цiнностi десь там, а ми тут, i нам лише тягтися до них, i колись, врешл, прилучитися. В самих европейських кра!нах -Скандинави, чи Греци (наприклад), мають iншi орiентири щодо сво!х, власне, европейських мiрил. Вступ до Свро зони тощо - це зовсiм iншi шституци, зi сво!ми вимогами та критерiями до кожного «вступ-ника», в яю нiякою мiрою не може вписуватися безнацюнальний безликий менталггет наших керманичiв. Gвропейськi ж надбання - не лише яюсь суто чужородш, а й нашi: пам'ятки Кшвсько! Русi, Софи Кшвсько! XI ст., кшвське вiче, перший ушверситет Схдно! Свропи -Киево-Могилянська академiя, Запорозька Сiч - незалежна демократична республша, незвичайна форма самоврядування, 500-лiтня юто-рiя укра!нського козацтва з неповторним лггописанням, Конституцiя Пилипа Орлика, понад триста неперевершених укра!нських пiсень, фiлософiя Г. Сковороди, украшський Пророк-Шевченко, далi - 1.Фран-ко, Леся Укра!нка, В. Стефаник, М. Коцюбинський, М. Лисенко, О. Потебня, ноосфера В. Вернадського, I. Пулюй, С. Корольов, поетика кiнофiльмiв О. Довженка, М. Рильський, П. Тичина, «Березшь», Л. Курбас, Архипенко, бойчуюсти... XX столiття - унiкальне не лише сво!ми постатями, а й подiями, якi спричинили виникнення його по-статей: двi свiтовi вшни, громадянська вiйна за демократiю й неза-лежнiсть, страшний геноцид Голодомору, ушкальна вiдроджуванiсть, ряснота iмен, шдивщуальне розмаггтя укра!нських процесiв 20-х роив XX ст., Розстршяне Вiдродження, мiжвоенна лiтература та лггерату-ра вшни, творча пал^ра дiаспори, шiстдесятництво, загратована творчють 70-80-х роюв... Це - неповний перелш европейськостi Ук-ра!ни, навiть - ширше, 11 свггового досвiду, про який ще вщгукнеться.
Так яка методологiчна схема може вмютитися в iсторизм нашо1 лгге-ратурно1 украшсько1 долi? Жодна з юнуючих теоретичних моделей не здатна окреслити повнютю украшський бiографiям. Тому, все ж ми вдалися до юнуючих перюдизацш лггератури, щоб локально «приче-питися» до метрологiчних засад.
Як i iншi соцiогуманiтарнi дисциплши, лiтературна бiографiка в своему розвитку керусться гуманiстичними традицiями i моральни-ми принципами. Принцип гуманiзму - провщний у методологи лггера-турно! бiографiки. I! гуманiзацiя означае тдпорядкування дослiджень життевого та творчого шляху митця штересам суспiльства, його удос-коналенню.
Не менш важливим е i принцип сощально1 обумовленостi i об'ектив-ностi. Дослiдник, вивчаючи суперечливi лггературш явища, мае право на озвучення сво!х поглядiв на той чи шший факт життепису письмен-ника чи лггературознавця, але одночасно вш зобов'язаний дати повну iснуючу шформащю про дiяча.
Для украшсько1 лггературно! бiографiки характерний високий нау-ковий рiвень. I! науковiсть вiдбиваеться насамперед у застосуванш науково обгрунтованих метсдов дослiдження, у доборi для шформацп високоякiсних ресурсiв, схем !х угруповань, аналiзy характеристик.
Цим та шшим культурологiчним процесам присвяченi численнi заходи, як проводяться в свiтi. На одному з них ми спинемося. В Чернiговi мюькою органiзацiею «Свроклуб» спiльно з Чернiгiвською фшею Кшвського Славiстичного унiверситету та Чернiгiвською фшею ПВНЗ «Свропейський унiверситет» проводиться Мiжнародна науко-во-практична конференцiя «Украша Свропейська: сучаснi тенденцп та перспективи». Одним iз засновникiв його е Юрш Ткач - сподвижник культурницького руху, небайдужа людина. Тематика конференций, в якш нам пощастило взяти участь, з доповщдю «Концептуалiзм джерелоз-навства украшсько1 лггературно1 бiографiки - домшантно1 складово1 частини европейсько1 культури» [1, с. 157 - 164] - розмагга: екожмчш, полiтичнi та сощальш наслщки продовження спiвпрацi Укра1ни з €С, а саме: сучасна освгга в Укра1ш в контекстi европейсько1 штеграцп; пра-вовий простiр Украши, забезпечення прав людини; глобалiзацiя та И вплив на економшу Украши; тенденцй розвитку еврорегiонiв; мiжкуль-
турний дiалог, участь громадян Укра!ни в програмах €С; Европа у системi мiжнародних вiдносин в ХХ1 столiттi тощо.
Подiбна тематика наукових форумiв - не поодинока. Непрост трансформацiйнi процеси перетворень в сучасному культурному про-сторi цiкавлять не лише вчених академiчних iнституцiй [2, 405 с.], [3, 296 с.], [4, с.301-305] тощо.
Прагнення Укра!ни утвердитися в свгтовш спiльнотi сягають гли-бини вЫв. Вагомий внесок в теоретичне обгрунтування нацютворен-ня укра!нського народу, у формуванш послщовно! орiентацi! на утверд-ження державно! самобутностi укра!нського народу в колi кра!н евро-пейсько! цивiлiзацi! в Х1Х -першш половинi ХХ ст. зробили М. Костомаров, В. Антонович, Д. Яворницький, Д. Багалш, М. Драгоманов, М. Грушевський, I. Крип'якевич, Д. Донцов, С. Ефремов, В. Перетц та iншi вiтчизнянi мислителi. Тим бшьше, що зв'язки Укра!ни зi свiтовим товариством - вiковiчнi. Ми писали про це в статтях про стосунки Укра!ни з Франщею [5, с. 301-305] та германами [6, с.290 - 297]. Наш прапор - жовто-блакитний - подарунок iмперсько! династп Австро-Угорщини - Габсбургiв. Примадонною у Вщенськш оперi е наша Вшто-рiя Лук'янець, кожен з !! концерта - аншлаг та овацп. Нашого цвiту -по всьому свт... "Укра!на iснуе на планетi дуже давно, але чимало сучасникiв не навчилися !! вирiзняти анi на географiчних картах, анi на юторичному овидi. Час вiд часу ми були дуже помгтш, однак трапля-лося, Укра!ну столiттями вперто не помiчали й виштовхували на око-лицю цивiлiзованого життя. Але народовi нашому з давнiх давен при-таманна неметушлива гiднiсть, споконвiчне прагнення миру i спiвпрацi з уама народами свгту" [7, с.7].
На першому мiсцi в усiх перетворюючих процесах, а особливо вiд XII ст., залишалася Людина. Людина- особистють стала об'ектом iсторi! починаючи з чашв Вiдродження XVII ст., коли лгтература, врештi, повернулася до людини. Вона мала всi, притаманнi сощуму, якостi: гумор, сатиру, критику, свщомють, самосвiдомiсть, честь та гiднiсть, вщчуваючи потенцiйну силу свого особистого ршення, голосу. Але зараз, в XXI ст., на вщмшу вщ епохи Бароко, людина перестала боятися. А це е найвищим досягненням, критерiем мужностi та самоусвщомлення себе не як раба, ютоти, а великий результат некон-формiзму. До цього ж додавалася революцшнють.
Риси нацiонального характеру укра!нця формувалися протягом тисячолггь як ушверсалп. Великш справi змiцнення пiдупалого нинi в значно! частини людей духу покликаш служити i хуцожнi розповiдi про многотрудш, як правило, життeвi шляхи видатних особистостей. Як i понад сто роюв тому, в "хворГ', за характеристикою А. Чехова, часи, "подвижники потрiбнi, як сонце". I так само потрiбнi яскравi юторико-бiографiчнi твори про них, як являють собою цiнний виховний матер-iал [8, с. 6]. Самостшне оволодiння знаннями, залучення до культури в усiх li формах у нашi днi вимагае належно! шформацп студентiв про самобутнi види словесно! дiяльностi людини. Без цього неможливе, зокрема, й збертання нашо! культурно! спадщини, введення !! в контекст сучасно! культури. В цьому плаш особливого значення набувае ознайомлення молодi з раритетами давньо! писемносп. У вихованнi молодi велике значення мають поруч зi стародруками твори представ-ниюв антично! культури, зокрема - Есхша, Софокла, Еврипiда, Аристофана, Гомера, Платона, Арютотеля, Горацiя, Вергiлiя, Шекспiра, Мольера, Гете, Шшлера, Байрона, Гюго, Нiцше (вш у першiй мiрi - мистець), а в украшськш лiтературi - Шевченка, Франка, Лесi Укра!нки, О. Коби-лянсько!, Коцюбинського, Стефаника, Олеся, в росшськш лiтературi -О. Пушкша, М. Лермонтова, Ф. Достоевського, Л. Толстого... "Нiщо так не поширюеться серед народу i нщо так не формуе людське ду-мання... як красне письменство ..." [9, с. 19 - 20].
Ми схиляемося до всього чужого, а не свого. Вдягаемо дрес-коди, !здимо в шомарках, вживаемо замють здорово! iжi хачапури хот-доги, суш^ пахлаву. Нас переконують, що сьогодш не можна жити без анг-лiйсько! мови. На кожному крощ бачимо написанi чужою мовою вив-iски готелiв, маркетiв, фiрм та фiрмочок: Silver, River, Drim, Toun. Служ-би, що вiдповiдають за дотриманням укра!нських законiв - все це не помiчають або не хочуть помiчати. Як же треба зневажати самих себе? Виходить - без укра!нсько! мови жити можна, а без англшсько! - ш? На широкий загал про ганебну англоамерикашзащю, яка витю-няе все укра!нське з Укра!ни, не говорять, хiба що у вузькому кол^ -на радiо «Культура». Про украшсью цiнностi, як про найвищий престиж укра!нського народу, говориться катастрофiчно мало, що це заг-рожуе забуттям традицiй i уявлень про нащональнють людей, якi жи-вуть в Укра!нi. "Коли йдеться про европейський вибiр Укра!ни як щось
нове, не варто забувати, що вибiр той бував i литовським, i польським, i росiйським, i навiть турецьким, коли пiсля знищення Запорозько! Сiчi чимало козакiв подалися за Дунай. Бував той вибiр i заокеанським, коли вщ бщи люди з Укра!ни емiгрували до Канади, Сполучених Штатiв чи Австрали" [7, с. 7].
Парадоксально, попри те, що цившзована Европа дивиться на нас зверхньо, саме вона не проти асимшювати укра!нщв у свое лоно. А мшьйонам укра!нських жiнок та чоловтв вже просто стали не-вiд'емною трудовою емiграцiйною кастою у багатьох кра!нах свiту: Ггали, Чехи, Португали, Бразили, Аргентинi, Америцi, Канад^ Роси тощо. До речi, на вiдмiну вiд китайських, тайських, турецьких, арабсь-ких мiгрантiв, укра!нських шхто не жене з тих кра!н, де вони працю-ють, а таю кра!ни, як Польща та Рошя ще й спецiально створюють умови для емпраци туди украшщв. Не дивно, що за чашв царизму та Совета украшщв навггь шм'ями насильно завозили до Сибiру та Далекого Сходу. Чому так вщбуваеться саме з нами, чи замислювалися ми колись? Чому нас вважають другим сортом вище вказанi народи i одночасно усюди запрошують?
Чому лише невелика кшьюсть просунутих укра!нщв замовляють у бiблiотеках томи, якi належать провiдникам нашо! наци: В'ячеслава Липинського, Миколи Мiхновського, Евгена Коновальця, Степана Бан-дери, Олега Ольжича, Дмитра Донцова, Евгена Маланюка, В'ячеслава Чорновола?... На жаль, переважна бшьшють наших громадян не знайома з працями цих видатних державних мужiв.
Одним iз виршальних факторiв нащонально! самобутност укра!-нського народу е мова, яка е феноменом духовно! культури наци. Через мову шзнаеться людина, виявляеться й моральне обличчя, суспiльнi та естетичнi iдеали. Культуролопчний потенцiал мови пояснюеться тим, що вона вщбивае важливi суспiльнi явища, соцiальнi вiдносини, звича!, морально-етичнi та естетичш норми нацiонального свiтогляду. Як явище нацiонально! культури, вона репрезентуе надбання штелек-туально!, фiлософсько! й естетично! думки, е адекватною формою суспшьно! й iндивiдуально! морально! свщомосп. Мова е невичерп-ним джерелом дослщження духовного потенцiалу укра!нського народу. Особливого значення в наш час набувають студи, в яких дослщ-жуються мовнi i немовш iнформацiйнi ресурси, якi використовуються
в сучасному суспiльствi для передачi шформаци [10, с. 304 -309], [11, с. 39-47].
У всьому свт знають, що пiсня в ус вiки повносилими хвилями заливала ус нашi простори: йшли на роботу - ствали, працювали -ствали, верталися з роботи -ствали. Без тст не одружувалися, не народжувалися, не святкували й не сумували Винятком хiба що е час теперiшнiй, коли нам начебто хтось «пельку заткнув», примусив забути свш особливий, пiднесений стан духу, який досягаеться тснею, примусив поринати лише у споглядання чужих, не вщповщних нашо-му характеровi мелодiй та ритмiв. За визначенням I. Каганця, саме нашi предки - трипшьщ, арИ, кiммерiйцi, сюфи, сармати, анти, русичi, козаки - тГ хто мешкав в Ившчному Причорномор'1, становлять собою цившзацшну потугу для людства. Саме вони натхненно працювали на його справжнш розвиток. "Ми були i добрими учнями, й муд-рими вчителями. Навггь у манерах, в украшськш багатомовностi й багатокультур'1 - слщи спшкування з десятками народГв. У нашш багатющш мовГ часом заплелися тюрксью, росшсью, шмецью, польсью елементи, яю й зробили нас бшьш зрозумшими для шших Г для самих себе..." [7, с. 7-8].
Зруйнована духовшсть, дух та самобутшсть украшського життя, нерозумшня державносп, втрата культури, занепад любовГ пошвече-не слово породжують у сво1й сукупносп жадГбтсть, садизм, жор-стоюсть, збайдужшня. Его!зм поборов самопожертву, став символом Великого розуму, а самопожертва тепер стала символом недоумку-ватостГ Благородство вважаеться слабоумством, а честь - ототож-нена з вщсталютю. Самопожерства дорГвнялася до жебрацтва. Якщо не зробимо виклик цш спустошливш ходГ невпластва, то будемо при-речет на смерть. Не здолаемо кризи - ш економГчно!, ш кризи в собГ Як тут не згадати наш вшовГчний фольклор? [12, с.143 -149], [13, с. 174-176].
У час всеохоплюючих глобалютичних процесГв особливого зна-чення набувають т чинники, яю сприяють збереженню та розвитку самобутносп украшського народу, його духовностГ I саме висока духовнють покликана врятувати свГт вщ руйнаци.Наша краша е здобу-ток тисячолггаього розвитку украшського народу. Тут все пройнято украшською культурою, а все, що витворено, е плодом розуму Г рук
украшського гешя. Подальший розвиток держави неможливий без опертя на молодi нацiональнi кадри з високою rцуховнiстю, що продов-жували б традицп попереднiх поколшь. "На жаль, ми не тшьки набу-вали, але i втрачали. Iсторiя подарувала Украш вiдцентрову долю, неповоротно розкидаючи 11 багатства та и людей свiтами. Нашi сшва-ки й композитори, полководцi i художники столiттями вели перед у Вщш, Москвi, Санкт-Петербурзi чи Варшаву де потроху забували свiй родовщ, губилися у чужинських безмежжях простору i часу. Та ли-шалася земля, лишалася мова, народ. Безсмертя Украши полягае саме в умшш вiдродитися й зберегти себе попри вс знегоди. Забуваються iмена й родоводи, але лишаеться доробок" [7, с.8].
Глобалiзацiйнi процеси Всесвiту найпомггшше виявилися у другiй половинi ХХ - на початку ХХ1 ст., дедалi вiдчутнiше впливаючи на екожмчне, полiтичне та культурне життя, базуючись на рiзкому зрос-таннi виробництва шформаци, розвитку науки, комунiкацiйнiй революцй. Найбiльшого актенту набувають iнформацiйнi ресурси, яю в перiод гло-батзацшних перетворень е найвiдчутнiшими i единими документами перед викликами сучасностi, еволютивносп розвитку суспiльства. Гло-балiзм почасти швелюе значення кордонiв, географiчних особливостей, включае у сферу загальних шформацшних впливiв все ширшi прошарки населення, перетворюючи iнформацiйний ресурс на самостшний засiб впливу i суспiльного розвитку. Сьогодш основнi напрями дослiджень спрямоваш на вивчення характерних особливостей шформацшних, еко-номiчних, полiтичних та шших наслщюв глобальних впливiв i вироблен-ня стратеги розвитку в умовах iснування цих впливiв для окремо! кра1-ни, наци тощо. Сьогодш кшьюсний аспект шформаци виступае як найп-ростiший рiвень наукового знання про iнформацiю. Доступ все бшьшо! кiлькостi людей до iнформацiйних масивiв, особливо в електронному !х виглядо, прискорив процеси структуризаци суспiльства.
Наповнення вггчизняних iнформацiйних баз новою шформащею пов'язане з розвитком комунiкацiй i технологiй спiвробiтництва в рамках мiжнародних проектiв, що охоплюють шформацшш структури i глобальний iнформацiйний простр. Розвиток системи украшських iнформацiйних баз залежить вiд розвитку основних потоюв шформаци на всiх iснуючих ношях, якими користуеться суспiльство. I хоча тех> чний прогрес i забезпечуе новггшми технологiями щодо збереження й
розповсюдження шформаци, проте повного витюнення новими ноая-ми традицiйних систем не вщбуваеться. Книга залишаеться одним iз найважливiших джерел шформаци.Особливо актуальними у вирiшеннi деяких специфiчних служб шформаци е ЗМ1 - телебачення i радiо. Джерелом наповнення шформацшних баз суспiльства лишаеться та-кож юно. Поряд з телебаченням, театром, шшими видами мистецтва важливим е розвиток юновиробництва на базi новггшх цифрових тех-нологiй тощо.
Що стосуеться розвитку системи зв'язку, вщ космiчного до кабельного, - техшчний прогрес у цiй сферi сприятиме розвитковi ефек-тивно! циркуляцй шформаци.
Не остання роль у культурi - за бiблiотеками. Молодь, на жаль, перестала ходити до читальних залiв, використовуючи штернет-ре-сурси. В цьому е деяка перевага, але присутнш i сум, осюльки неба-жання приеднатися до свггово! культури фiзично, ми шукаемо легшi шляхи, ледь натиснувши пальцем клавiатуру комп'ютерiв. Сучаснi електроннi бiблiотеки, - за словами Я.Л. Шрайберга, - "в^^зняють-ся вiд традицiйних бiблiотек не тiльки i не стшьки тим, що забезпечу-ють доступ до вщдаленого, розподiленого i рiзнородного ресурсу за допомогою телекомунiкацiйних технологш" [14, с. 16]. Книгу, за нашим глибоким переконанням, не замшить жоден шформацшний ресурс. Це все одно, що дивитися на Джоконду зi сторшок популярного видання. Дивлячись, яку мету ми переслщуемо.
Особливого значення в наш час набувають студи, в яких дослщ-жуються мовш i немовш iнформацiйнi ресурси, якi використовуються в сучасному суспiльствi для передачi шформаци.
Розвиток нових шформацшних технологш ставлять сво! вимоги до шформацшно^блютечних систем i окремих бiблiотек. У форму-ваннi системи наукових електронних ресурав науковцi виокремлюють проблеми вiдтворення рукописно!, архiвно! та книжково! спадщини визначних учених в електронному середовищi у рамках програми «Пам'ять Укра!ни». Потрiбнi сучаснi бiблiотеки, якi вмiють предста-вити книги в цифровому формату без цього руху вперед не буде. Су-часне поколiння читачiв уже оцiнило такi переваги електронних книг-,як оперативнiсть розмiщення шформаци в електронних базах даних, оперативнють пошуку iнформацi!, оперативнiсть використаних даних
та зручнють користування цими даними. Майбутне - за мережами електронних бiблiaгек. Всесвггня мережа 1нтернет побутуе не лише в бiблiотечнш сферi. 1нтернет, як повггря, мiцно увiйшло в наше життя. Нинi бiблiотеки, незалежно вщ носив шформаци i подiлу ресуршв, вступили в нову еру - еру мереж, електронних документа i вiртуально! реальностi. Сьогоднi головна стратепя iнформацiйного суспiльства полягае в шдготовщ i створеннi майбутнього «суспшьства знань». Найактивнiшу участь у цьому процес мае брати наукова бiблiотека, оскiльки саме вона е одним з основних сощальних iнститутiв, що за-безпечують суспiльству доступ до науково! шформаци як на традиц-iйних, так i на електронних ношях. Без ефективного впровадження-спещально орiентованих, iнновацiйних технологiй опрацювання та пе-редачi шформаци жодна наукова бiблiотека-не зможе ефективно впро-ваджувати необхщш суспiльству знання.
Оцифровування- спошб отримання i зберiгання зображень засо-бами комп'ютерних технологiй. Iнформацiя збертаеться на магшт-них або оптичних ношях. Серед переваг цього методу - швидкий доступ до шформаци велико! кiлькостi користувачiв водночас. Автома-тичнi засоби пошуку набагато полегшують як сам пошук, так i вико-ристання iнформацi!.
Студентська молодь, як найбiльш суперечливий прошарок сощу-му, що подеколи не мае стшких цiннiсних орiентацiй, потребуе шдви-щено! уваги, iнакше суспшьство може втратити свого громадянина, його квалiфiкацiю тощо. I тут необхщним фактором виступають ду-ховнi, культурш та естетичнi цiнностi - глибоке осмислення сенсу цшей людсько! життедшльносп. Система цiнностей iндивiда знаходить вщоб-раження в рiзних видах його дiяльностi, яка е передумовою виникнен-ня iнформацiйних потреб особистостi. Досвщ бiблiотек показуе, що спрямування i мотиви пошукiв студентсько! молодi найрiзноманiтнiшi -вiд пошуку iнформацi! для занять, до комфортного вщпочинку та розваг: спшкування з друзями, перегляд часопишв, заглиблення в ра-ритети, «походити» по 1нтернету тощо. Бiблiотека, як джерельна кри-ниця, мае втшювати спрагу кожно! душi, яка, переступивши !! порiг, уже е небайдужою в сво!х пошуках.
Задоволення шформацшних потреб користувачiв е головною метою функщонування бiблiотек, що визначае !хню активну участь в
iнформацiйних перетвореннях у державi. Споконвiчно людство ство-рювало суспiльнi шститути, спрямованi на створення рiзних вцщв до-кументiв, !хне накопичення, збериання та розповсюдження.
В основi позитивного резонансу дежить давнiй принцип: що поаеш, те й пожнеш. Хто охоче вщдае, той i одержуе. Нам посмiхаються у вiдповiдь на нашу посмшку. Тому, хто випромшюе радiсть, зус^ча-ються радiснi люди, i вiн приносить радiсть у життя iнших людей. Той, хто живе в любов^ нiколи не вщчуе себе самотньо. Коли людей об'еднуе любов, чи то родина, дружба або незначний колектив, i ця сила утримуе !х разом, тодi й виникають духовнi iмпульси, якi сприймаються та пiдсилюються вщповщними свiтлими та янгольсь-кими ютотами. Спiльна праця людей у душ любов^ взаемопошани й поваги, гармоншно сповнюе духовнi свiти радiстю, а наша Матшка Земля полегшено згтхае. Адже свiтлим iстотам, i в першу чергу матшщ Землi, бездушшсть i байдужiсть не властиви>.
Всесвгг влаштований так, що без конкурентно! боротьби обiйтися неможливо. Але, втягуючись в не!, потрiбно вести !! чесно, оскiльки, згiдно з Давньою аршською фiлософiею, свое мiсце тд Сонцем по-трiбно завоювати з чистою совютю. Будьте конкретнi та уважнг Озир-нiться довкола себе - цшком можливо, що золото знаходиться тд ногами. Якщо це так, то за вщомо! завзятосп, чесно наживете стат-ки, за як не соромно буде дивитися людям в очг
Пiдсумовуючи висловлене Давньою аршською фiлософiею, мож-на зробити висновок, що сама Людина е творцем власного життя, власно! долг I для того, щоб змшити життя на нашш Планету необхь дно здiйснити перехщ вщ негативно! енергетично! сили до позитивно!. Тшьки тодi змiниться менталiтет наци, i життя стане прекрасним.
Збереження рщно! мови i менталiтету - це не гра у патрютизм, а необхщшсть гармонiзацi! стосункiв з Космосом, ^ зрештою, це шанс на виживання. Рщна мова формувала свш менталiтет !! носi!в i не давала можливостi в широких масштабах приявляти агреию i зневагу до ближнього.
Вочевидь, що перехiд до масового використання новггшх шформацшних i телекомунiкацiйних технологiй неминуче призведе до серй-озних соцiальних стрешв, дасть технiчну можливiсть групам людей, як володiють засобами масово! шформаци i комунiкацi!, певною мiрою
i за необхщносп контролювати все суспiльство загалом, i кожну лю-дину зокрема.
Як i будь-яка iнша, концепщя iнформацiйного суспiльства мае не допускати брутального технолопчного детермiнiзму, а враховувати складнють, багатовекторнiсть, суперечливiсть упровадження нових технологш у суспiльне життя, взаемодда рiзних чинникiв суспiльного розвитку, серед яких особливу роль вщграе людський фактор.
Письменник - у понятшному сенсi - абсолютно свiтовий - лише мешкав у тш чи шшш краш. Твори його, статп - якщо витримали iспит часом - здобуток свгшво! цившзацп, або ж - ш. Проте - кожен займае свою ланку у безперервному еволюцшному процесс Демократа - теж процес. I сьогодш iсторiя Украши не е нерухомим проектом чужо! "провщенцшно!" вол^ а вiдкритим простором дiй. О. Гончар у сво!х "Щоденниках" записав: "Я - з натвстепу. Цим багато що поснюеться у творчосп i в самому складi душi. Першi враження ди-тинства - неосяжш простори" [15, с. 395]. А 10 травня 1988 року ( Щоденники. - Т.3) О. Гончар виступав перед бiблiотекарями, де "дав собi волю". Серед бiблiотечноl громади була i я.
Початок XXI ст. сприймаеться як найпотужшший вибух, що був тдготовлений багатьма духовними чинниками. Не можна оминути глобальш свiтогляднi перетворення, яю матерiалiзувало поколiння меж столiття. З усвщомлення поразки i з аналiзу И причин починаеться шлях до перемоги.
Тема пам'ят напряму пов'язана з iдентичнiстю як особи, так i цiлого народу. Безпам'ятнють робить людину слабкою, предметом маншулювання рiзними тоталiтарними системами. Зараз на людство, особливо молодь, впливае вiртуальний, почасти позбавлений нащо-нальних ознак, свгг iнтернету. Тому пам'ятки народу необхщно збер-iгати, як зшицю ока. Яким побачить свгг украшця - залежить лише вщ наших сучасникiв. Не можна зупинятися на юторичних досягнен-нях. Потрiбно намагатися рухатися вперед. У цьому виршальна роль належить украшськш елт, новому поколiнню з високими штелекту-ально-творчими, духовно-моральними iдеалами, гармонiйно, всебiчно розвинутих, з багатогранними знаннями, глибокою нацюнальною свщо-мiстю, почуттям гщносп, патрiотизму, з фантастичною енергiею, твор-чим потенцiалом, генiальнiстю, величезним талантом, конкурент-ноздатними помислами та щеями [16, с. 75 -78].
В кольоровому альбомi «Украша -любов моя: Фотокнига", В. Коротич у вступнш статп сказав:".. .е два поняття, що далеко не то-тожш. Одне з них - Батьювщина, а друге - держава". "Батьювщина - поняття вiчне, як океан, в якому злилося безлiч рiчок - ютори, куль-тури, мови, природно! краси, - годi !х рахувати. А держава - полгтич-на структура, що дie певний час на Батьювщиш" [7, с. 7].
Таким чином, роль особистосп як рушшно! сили вселенського прогресу, зважаючи на попереднi еволюцiйнi сходинки, е надважли-вою; вона повинна зпрати i сьогоднi, у виршальш iсторичнi днi ново! Украши.
Список використаних джерел
1. Рева Л.Г. Концептуалiзм джерелознавства украшсько! литературно! бiографiки - домшантно! складово! частини европейсько! куль-тури // Зб. матерiалiв III Мiжнародно! наук.-практ. конф. "Укра!на Свропейська: сучаснi тенденци та перспективи" (Чернiгiв, 21 трав., 2010) /Упоряд.: Ю.В. Ткач /Чернiгiв. мюька громадська органiзацiя "Свроклуб"; Чернiгiв. фшя Ки!в. Славiстичного ун-ту та Чершпв. фiлiя ПВНЗ "Свропейський ун-т". - Чершпв: Видавець ФОП О.А. Стель-мах, 2010. - [С. 157 - 164]. - 240 с.
2. Культурно-цившзацшний проспр Свропи i Укра!на: Особливостi становлення та сучасш тенденци розвитку / НАН Укра!ни; 1н-т евро-пейських дослiджень НАН Украши. - К.: Ун-т "Украша", 2010. - 405 с.
3. Культуролопя та сощальш комушкаци: Iнновацiйнi стратеги розвитку: Мат^али Мiжнар. наук. конф., 18-19 листоп., Харкiв, 2010 /Х.: ХДАК, 2010. - 296 с.
4. Молодь у сучасному свт: фiлософсько-культурологiчнi вимiри: Зб. матерiалiв Мiжнар. наук. конф. (Ки!в, 26 - 27 берез. 2009) /Ки!в. лшгвютичний ун-т. - К.: Видавн. Центр КНЛУ, 2009. - 504 с.
5. Рева Л. В. Коптшов - мш викладач, який навчав думати i твори-ти // Укра!нське мовознавство: Мiжвiдомчий наук. збiрник /Мжнар. наук. конф. "Мова як свiт свiтiв: Поетика i граматика" (Ки!в, 18-19 листоп., 2010) / Ки!в. нац. ун-т iменi Тараса Шевченка. - 2010. - №40/1. - [438 с.]. - С.301-305.
6. Рева Л. Микола Дашкевич - юторик, джерелознавець, автор вшськового епосу Придшпров'я (за Ившчними пам'ятками): Кримсь-кий вщгомш // Военна iсторiя Ившчного Причорномор'я та Таври: Наук. 36ipH^; Матер. Всеукр. наук. вiйськ.-iстор. конф. (6 -7 жовтня, 2011 р., м. Севастополь) /М-во оборони Украши; Нац. вшськ.-ютор. музей Украши; Вшськово-морський музей Украши; Вшськово-морсь-кий музейний комплекс "Балаклава"; Держ. тдприемство "Укробо-ронсервiс". - Севастополь, 2011. - 802 с. - [С.290 - 297].
7. Коротич В. Украша -любов моя// Фотокнига. - К.: ТОВ "Спа-лах", 2005.- С. 7.
8. Мельничук Б. Випробування ютиною: Проблема юторично! та художньо! правди в украшськш iсторико-бiографiчнiй лггературк Вiд початкiв до сьогодення. - К.: ВЦ «Академiя», 1996. - С. 6.
9. Бшецький Л. Iсторiя укра1нсько1 лiтератури: Т. 1: Народня по-езiя. - Авсбург, 1947. - С. 19 - 20.
10. Рева Л. До питання про мовний код украшського народу // Мова. Свщомють. Концепт: зб. наук. праць /Вщп.ред. О.Г. Хомчук /Мелгго-пол. лерж пед. ун-т iменi Богдана Хмельницького; Северодвшська фiлiя ГОУ ВПО «Поморський держ. ун-т iменi М.В. Ломоносова» (Росiя) . -Вип. 1. -Мелггополь: ТОВ «Видавничий будинок ММД», 2011. - [С.304 -309]. -316 с.
11. Рева Л. Лггературна украшська мова доби Ренесансу та Ба-роко (за фондами Нащонально! бiблiотеки Укра1ни iм. В.1. Вернадсь-кого НАН Укра1ни) / Л. Г. Рева // Актуальш проблеми шоземно! фшологп : Лiнгвiстика i лiтературознавство : мiжвуз. зб. наук. ст. / вщп. ред. В. А. Зарва. - Бердянськ : БДПУ, 2011. - Випуск VI. - Ч. 2. - С. 39-47.
12. Рева Л. Голубина книга як фундамент усно! народнопоетично! творчосп Укра1ни // Наук. вюник "Межибiж": Матерiали Третьо! наук.-краезнавчо! конф. "Стародавнiй Меджиб1ж в юторико-культурнш спад-щинi Укра1ни":В 2 ч. / Щц ред.. О.Г. Погоршьця, Л.В. Баженова, А.М. Трембiцького та ш.. -Меджибiж- Хмельницький: ПП Мельник А.А.,2010. -Ч.1. -390 с. -[С.143 -149].
13. Рева Л. Украинские народные баллады о любви и верности // Менталитет славян и интеграционные процессы: История, современность, перспективы / Материалы VII Междунар. науч. конф.(Гомель,
26-27 мая, 2011 г.) / Мин-во образования Респ. Беларусь; Ин-т социологии НАН Беларуси; Белорус. Славянский комитет; Гос. Академия славянской культуры; Учреждение образования "Гомельский гос. техн. ун-т имени П.О. Сухого : В 2 ч. -Ч.1. -240 с. -[С. 174-176].
14. Шрайберг Я.Л. Современные тенденции развития библиотеч-но-информационных технологий.- Ежегодный доклад. http:/ www.gputb.m/win/ntb/ntb2002/1/ffi1 03 htm/ - C. 16.
15. Гончар О. Щоденники: В 3 т. -Т.2: 1968-1983.- К. : Веселка, 2003. - С. 395.
16. Рева Л. Життеписи видатних дiячiв украшсько! лгтератури в юторичнш пам'ят (з досвщу роботи В Нацюнальнш бiблiотецi Укра1-ни iм. В.1. Вернадського) // Науковi працi: Наук.-метод. журнал. - Т. 135: Вип. 122: Фшолопя. Лгтературознавство. - Микола1в: Вид-во -ЧДУ м. Петра Могили, 2010. - 128 с. - [С. 75 -78].
