CC BY
45Л.1. Шрагша
Евристичний потенциал системно! методолога (на приклад! аналзу проблеми вербально! уяви особистосп)
Анотацiя. Функцiонально-системний пiдхiд вирiшуe проблему вербально! уяви як психолопчного феномену: вербальна уява в процесi довшьного цiлеспрямованого конструювання вербальних образiв е метакогнiтивний процес, який виникае як дiя-льнiсть тiльки при потребi суб'екта створювати образи за допомогою слiв, тiльки в дiяльностi реашзуеться i виконуе при цьому керуючо-iнтегруючi функци. Особис-тiсть в цьому процесi виступае як метасистемне утворення стосовно сво!х психiчних феноменiв, якими вона керуе свщомо.
Ключовi слова: функцюнально-системний пiдхiд, вербальна уява, метасистема, ме-такогнiтивний процес.
Акгуальтстъ та постановка проблеми. У роз-витку науки як процесу накопичення рiзноманiт-них теоретичних пiдходiв i практичного викорис-тання знань, що всю свою кторш фактично йшла шляхом прогресуючо! спещ^заци наукових дис-циплiн, уже в кшщ Х1Х — на початку ХХ стол^тя визначився зворотний процес — до штеграцп спо-чатку сутжних, а потiм i досить вщдалених, на перший погляд,галузей.
Прагнення до eдностi наукового знання пов'язане з фундаментальними поняттями. Таю поняття тсля уточнень набувають сенсу вихiдних понять наукових теорш, що формуються, i можуть стати концептуальною формою едносл науки. Одним з таких концептуальних понять е поняття «сис-темшсть», що позначае ва можливi прояви систем i застосовуеться у двох змктах. У перший вклада-еться ототожнення системносл з об'ективною, не-залежною вiд людини властивiстю дiйсностi, що робить 11 онтологiчною, об'ективно-дiалектичною
властивктю всього сущого. У другому випадку си-стемнiсть — це гносеолопчне явище, знання про системи рiзноl природи, отриманi й накопичеш людьми, як! проявляються як системний пщхвд, системний метод i системна теорiя.
На думку Г. О. Балла i В. О. Медшцева, навiть мiж iсторично традицiйно конкуруючими парадигмами - природничо-науковою i гуманiтарною - в сучасних умовах розвитку культури з ращогумаш-стичними щеалами, актуальною стае 1х необидна взаемодiя. Найважливiшими медiаторами дiалогу мiж природничо-науковою i гуманiтарною парадигмами е принцип системносл [2; 3].
При високш диференцiйованостi сучасно! науки на рiвнi конкретно! науки реалiзацiю принципу системностi забезпечуе системний тдхщ як мiждисциплiнарний, який дозволяе переносити закони, поняття i навiть методи дослiджень iз од-нiеi галузi пiзнання в шшу. Особливо це потребуе психологiя, розвиток яко! в даний час вимагае критичного осмислення знань з метою усунення
nporapi4, що накопичилися, i вироблення нових концептуальних i методолопчних пiдходiв в дос-лiдженнях.
Саме тому при аналiзi проблем, на думку О.Л. Журавльова, психологiя повинна вийти за межi умовних кордошв мiж дисциплiнами, вико-ристовуючи вщповщш «мови» для опису рiзних аспекив психолопчно! реальностi — багаторiвне-во! i взаемозалежно! [5].
Ще бшьш категорично розглядае необхiднiсть застосування й штеграцн знань психологiею з ш-ших наук Й. Е. Гарбер: «Сучасний етап розвитку суспiльства дае психологй' ушкальний шанс скоро-тити розрив iз природничими i шженерними науками. Наполягаючи на своему особливому шляху, протиставляючи методи вивчення i технологи пе-ретворення внутршнього свiту тим, якi успiшно застосовуються в зовнiшньому свiтi, психологи ризикують залишитися в iзоляцil вiд шших вче-них...» [4, с. 500].
Поява суперечливих поглядiв характерна для розвитку кожно! науки: час вщ часу настають пе-рюди, коли система знань, що склалася в нiй, не забезпечуе одержання висновюв, адекватних но-вим результатам.
Пояснення факив i розкриття закономiрностей дослiджуваних явищ е функцiею методологи. Ме-тодолопчш знання мають багаторiвневу структуру, i !х розвиток взаемопов'язаний з кторичною змiною соцiально-економiчного та культурного середовища, тому для розвитку методологй' психолопчно! науки необхiдно використовувати загально-науковi мiждисциплiнарнi методологiчнi тдходи, що враховують цi змiни. Евристичний потенщал методологй' визначаеться i'i' можливктю найефек-тивнiше виконувати сво! основш функцй', тобто забезпечити можливiсть способiв пiзнання i появу нових щей в конкретних проблемних ситуацiях.
У зв'язку iз цим дедалi гострше постае питання про створення ушверсальних, загальнонаукових
методiв, що забезпечують збшьшення знань у ба-гатьох дисциплшах. Така ситуацiя пiдсилила увагу до методу, що розглядаеться як засiб втшення вщ-рефлексованого i узагальненого наукового знання, засiб його кнування i збереження, а отже, е результатом специфiчного «опредмечування» iдей i наукових уявлень дослiдника щодо предмета вивчення [9].
Специфжа застосування системно! методологи в психологii полягае в тому, що психжа пов'язуе людину з навколишшм свiтом, i саме цей зв'язок створюе систему «людина-свт>. У сучаснiй психологи, вважае Д. О. Леонтьев, подшяючи дану точку зору, людину не можна виокремити iз цiеi системи i розглядати поза вiдносин i зв'язкiв зi свiтом [6].
Однкю з методологiчних проблем психологii е проблема виокремлення в цiлiснiй психщ рiзних феноменiв, вважае В. О. Мазшов. Як приклади вiн наводить увагу i уяву, природу яких ряд авторiв пояснюють iз рiзних точок зору: зосередження —
це не увага, а особливост сприйняття, створення нових образiв — функщя не уяви, а мислення [7].
Шдхщ до вирiшення проблеми. Потреба в методологи, що дозволяе аналiзувати проблеми психологи як метанауки, привела нас до функцю-нально-системного пщходу, розробленого в тех-шчнш творчостi для пошуку рiшення техшчних проблем i реалiзованому в теорн рiшення винах^ дницьких завдань (ТРВЗ). Потенщал евристично-стi функцiонально-системного пщходу, розробленого нами в спiвавторствi с М. Й. Мееровичем як шструменту системних представлень, покажемо на прикладi аналiзу проблеми вербальноi уяви особистоси [11].
Проблема психологiчноi природи уяви i меха-нiзмiв и функцiонування е однiею з проблем, що викликають гострi дискусii впродовж всього ХХ столггтя. Проведений нами аналiз фiлософсько-психологiчноi лiтератури показав, що «зник-нення» уяви як психолопчного феномену при на-уковому аналiзi виявив ще В. Вундт. Розглядаючи
по cyri творчу уяву як едину псих!чну систему, не може виявити ïï механiзми при створенш «вина-xодiв» рiзного рiвня cкладноcтi Т. Рiбо [13; 14]. На-копичуючи все новi рiзноплановi додатковi характеристики психологй' творчо'1 уяви, не дiйшли до едино! думки i можливоcтi синтезувати ïx в цЫ-сну модель функщонування уяви психологи ХХ-ХХ1 с^ч [15].
Визначимо, з точки зору традицшного пiдxодy до уяви, вербальну (словесно-логiчнy) уяву як вид уяви, яка створюе рiзнi образи засобами мови - вщ вiдтворюючиx опис реальних об'ектiв до фантас-тичних, що не icнyють в реальность Процес конс-труювання вербального образу можна розглядати як iмажинативне завдання, яке визначаеться недолгом шформацп [1] i для «виршення» якого не-обхвдне фyнкцiонyвання вербально'1 уяви. «Продукт» цього процесу - вербальний образ - е результатом дiяльноcтi вербально"! уяви.
Анашз результата проведеного нами експери-ментального доcлiдження меxанiзмiв функцюну-вання вербально'1 уяви при вирiшеннi iмажина-тивних завдань на прикладi конструювання вербального образу невщомого об'екта показав, що цей процес включае в себе наступш етапи:
1. Породження його сенсу (семантизацш) - ви-никнення задуму.
2. Розробку задуму - пiдбiр деталей (елемен-тiв-cлiв), як безпосередньо i створюють образ, i ix структурування, в резyльтатi чого вiдбyваетьcя його реалiзацiя - конструювання системи «вербальний образ», що забезпечуеться взаемодiею на-ступних основних пcиxологiчниx компонентiв:
а) взаемопов'язанi штелектуальна активнicть i емоцiйна залyченicть суб'екта в процес конструювання;
б) емоцшно-оцшне ставлення до створюваного образу;
в) актуальш знання (елементи «змкту»);
г) розумовi прийоми - комбшування, аналоп-зування, трансформацii, с допомогою яких суб'ект перетворюе наявш у нього знання i конструюе по-трiбний йому образ;
д) здатнкть до конструювання вербального образу позитивно пов'язана зi здатнктю продуку-вати асоцiацii за подiбнiстю i вiзуальнi образи [12].
Як ми бачимо, детальний аналiз етатв процесу створення вербального образу i системи психоло-гiчних компонентiв, взаемодiя яких забезпечуе його створення, показуе, що серед псимчних про-цесiв та процесiв !х взаемодн, що створюють вер-бальний образ, уяви немае! Однак образ створю-еться!
З точки зору функцюнально-системного пщходу вербальну уяву можна розглядати як приро-дно-штучну систему - природну за походженням i штучну як продукт соцюкультурного розвитку. Проаналiзуемо процес функцюнування штучного (довiльного, усвiдомленого) компонента уяви i продукту !! дiяльностi (вербального образу) як
конструювання ново! штучно! системи: «Як ця система виникае i за рахунок чого "працюе" - вико-нуе свою функцш?» У термшах функцюнально-системного пiдходу цей процес складаеться з на-ступних етатв: виникаюча у суб'екта потреба ви-словити свое емоцiйно-смислове ставлення до об'екта (явища, поди) проявляеться як задум - си-стемоутворюючий фактор. Саме для реалiзацii за-думу суб'ект пщбирае слова (елементи) i вибудо-вуе !'х певним чином (структуруе). Виникае нова система - вербальний образ. Структурна органiза-щя обраних слiв створюе системну властивкть, яка i справляе системний ефект - викликае у чи-тача комушкативний компонент: необхiдну автору емоцшно-смислову реакцю. Але, щоб реакщя «вщбулася» - щоб така системна властивкть ви-никла завдяки пщбору i структуруванню елемен-тiв, автору потрiбна «система керування», яка ви-конае «керуючо-iнтегруючi» дii: потрiбно оцшити, вiдiбрати i структурно органiзувати елементи.
Потреба у виявленш в психщ особистост про-цесу, керуючого когнiтивними процесами, пщш-малася на протязi кторп розвитку психологи всього ХХ ст. Проблема управлшня в будь-якш сферi дiяльностi пов'язана з вибором необхвдних параметрiв, що характеризують процес, i контролем !х функцiонування. Управлiння процесами т-знавально! сфери е предметом дослiдження мета-когнiтивноi психологи, а здатнiсть психжи здiйснювати «процес управлiння процесами» - розглядаеться як метакогнiтивний процес. Проведений нами теоретико-методолопчний ана-лiз специфжи метакогнiтивних процесiв показав, що !х основна функцiя - довiльно керувати когнi-тивними процесами для досягнення бажаного результату i тим самим керувати своею тзнаваль-ною дiяльнiстю - включае в себе активний контроль над виконуваними суб'ектом тзнаваль-ними дiями i встановлення необхвдних зв'язкiв мiж ними для руху до поставлено! мети [15].
Повертаючись до аналiзу процесу створення вербального образу, вищесказане дозволяе зро-бити нам такий висновок: комплекс керуючо-ште-груючих дш для реашзаци задуму при свщомш тво-рчш дiяльностi, якi створюють з окремих елеменпв систему з необхiдною системною влас-тивiстю, що забезпечуе досягнення системного ефекту (результату), - е системоутворюючою функ-щею i традицшно розглядався як уява.
Все це дозволяе нам зробити висновок, що пси-холопчний феномен, який традицшно визначався як «уява» i «зникав» при анашз^ можна вщнести до метакогштивних процеав - «процесiв управлшня процесами».
А в термшах функцiонально-системного тд-ходу «вербальну уяву» ми можемо визначити як метасистему - комплекс певних психiчних опе-рацiй (дiй) суб'екта, який виникае i функцiонуе тiльки при потребi суб'екта контролювати i керувати сво!ми когнiтивними процесами в ходi ство-
рення вербального образу. Взаемодiя цих опера-цiй створюе системну властивкть, що забезпечуе суб'екту здатнкть контролювати процес i керу-вати ним.
«Вербальна уява» як метасистема iснуе тшьки в процесi, пiд час виконання свое! функцп, тому форму !! iснування можна розглядати як метасис-гемну функцiю - психiчну функщю, що виконуе керуючо-iнтегруючi дii [15].
При цьому виникае наступне природне запи-тання: а як виконуеться «процес управлшня про-цесом» - хто виконуе щ керуючо-iнтегруючi дii?
Варiант вiдповiдi на це запитання пропонуе С.Д. Максименко, розглядаючи особисткть як «форму кнування психiки людини, що являе собою щлкнкть, здатну до саморозвитку, самовиз-начення, свщомо! предметно! дiяльносгi i са-морегуляцп i мае свiй унiкальний внутршнш
свiт» [8, с. 38]. I тдкреслюе: «Тому в особистосл формуються принципово новi механiзми, яга управляються свiдомо самою людиною»
[8, с. 47]. Розвиваючи iдею С. Д. Максименка, особисткть можна визначити не просто як складну вщкриту систему, а як метасистемне утворення стосовно псимчних феноменiв особистость Цей пiдхiд дозволяе пояснити здатнкть особистосл до моделювання i самомоделювання [10].
Висновок. Результати застосування автор-ського функцiонально-системного пiдходу в про-ведених дослiдженнях демонструють евристич-ний потенщал запропоновано! методолог!! i дають тдставу розглядати його як ушверсальний методологiчний iнструмент для аналiзу i пошуку вирiшення проблем у сощально-психолопчних науках.
.Штература
1. Балл Г.А. Теория учебных задач. - М. : Педагогика, 1990. - 184 с.
2. Балл Г.А. Системные представления как медиаторы взаимодействия естественнонаучной и
гуманитарной традиций в человековедении [Электронный ресурс] // Развитие психологии в системе комплексного человекознания / отв. ред. А. Л. Журавлев - М. : ИП РАН, 2012. - Ч. 2. - С. 27-29. -Режим доступа: http://ipras.ru/engine/documents/2_volume_upd7.pdf
3. Балл Г.А., Мединцев В.А. Системное описание модусов культуры как медиатор межпарадигмального
взаимодействия в психологии. // «От истоков - к современности» : юбилейная конф. : в 5 т. (130 лет организации психологического общества при Московском ун-те) (Москва, 29 сентября - 1 октября 2015 г.). - М., 2015. - Т. 1. - 492 с.
4. Гарбер И.Н. Метапсихологический подход к интеграции психологии, в сб.: Теория и методология
психологии: постнеклассическая перспектива / Отв. ред. А.Л. Журавлёв и А.В. Юревич, М., Изд-во «Институт психологии РАН», 2007 г., с. 484-502.
5. Журавлев А.Л. Особенности междисциплинарных исследований в современной психологии // Теория
и методология психологии. Постнеклассическая перспектива / отв. ред. А. Л. Журавлев, А. В. Юревич. - М. : Ин-т психологии РАН, 2007. - С. 15-32.
6. Леонтьев Д.А. Неклассический вектор в современной психологии // Теория и методология психологии.
Постнеклассическая перспектива / отв. ред. А. Л. Журавлев, А. В. Юревич. - М. : Ин-т психологии РАН. - 2007. - С. 74-94.
7. Мазилов В. А. Методология психологической науки: к разработке концепции психологического факта
// Методология современной психологии. Вып.5 / Сб. под ред. Козлова В. В., Карпова А. В., Мазилова В. А., Петренко В. Ф. - М.-Ярославль: ЯрГУ, ЛКИИСИ РАН, МАПН, 2015. С. 95-113.
8. Максименко С.Д. Генезис существования личности - К. : Изд-во ООО «КММ», 2006. - 240 с.
9. Максименко С. Д. Психолопя учшня людини: генетико-моделюючий пщхвд / С. Д. Максименко. - К. :
Вид. дiм «Слово», 2013. -592 с.
10. Максименко С. Д. Личность как метасистемный феномен в контексте метакогнитивной психологии /С. Д. Максименко, Л. И. Шрагина. // Фундаментальные и прикладные исследования в практиках ведущих научных школ. - 2016. - № 2(14); URL: fund-issled-intern.esrae.ru/17-293
11. Меерович Марк. Технология творческого мышления. Учебное пособие / Марк Меерович, Лариса Шрагина. - 2-е изд., испр. и доп. — М.: Альпина Паблишер, 2016. - 506 с.
12. Шрагина Л. И. Конструирование вербального образа как творческий процесс //Дисс. ... канд. психол. наук, Киев, 1999. — 180с.
13. Шрапна Л. I. Проблема психологи творчого уявлення в робот Т. Рiбо «Творча уява» / Л. I. Шрапна // Вкник Харювського нащонального ушверситету. - 2013. - Вип. 52, № 1065. - С. 76-80. - (Сер.: Психолопя).
14. Шрагина Л. И. Психология воображения как методологическая проблема (на примере анализа работ В. Вундта и Т. Рибо) / Л. И. Шрагина // Psihologie pedagogie specialä asistentä socialä. - 2013. - № 3 (32). - Р. 11-27.
15. Шрапна Л. I. Психолопя вербально! уяви: функщонально-системний тдхщ. Монографiя / ЛЛ.Шрапна К.: Вид. дiм «Ккво-Могилянська академiя», 2016. - 284 с.
Аннотации и сведения об авторе
Л.И. Шрагина Эвристический потенциал системной методологии (на примере анализа проблемы вербального воображения личности)
Аннотация. Функционально-системный подход решает проблему вербального воображения как психологического феномена: вербальное воображение в процессе произвольного целенаправленного конструирования вербальных образов является метакогнитивным процессом, который возникает как деятельность только при необходимости субъекта создавать образы с помощью слов, только в деятельности реализуется и выполняет при этом управляюще-интегрирующие функции. Личность в этом процессе выступает как метасистемное образование по отношению к своим психическим феноменам, которыми она управляет сознательно.
Ключевые слова: функционально-системный подход, вербальное воображение, метасистема, метакогнитивный процесс.
TeopeTHHHi gocAig^eHHa y ncHXOAorii'. TOM II. 2017
L. Shragina
Systematic methodology for heuristic potential (in analysis of verbal imagination of person)
Abstract. Functionally-system approach solves the problem of verbal imagination: the verbal imagination in the process of random purposive construction of verbal images is metacognition, which arises as an activity only when you need to create images of the subject with words, only in the activities implemented and performs at the same time manage and integrate function. Personality in the process acts as a metasystem of education in relation to its psychic phenomena, it manages consciously.
Keywords: functional-system approach, verbal imagination, metasystem, metacognition.
Шраина Л.1., доктор психолопчних наук, доцент Шрагина Л.И., доктор психологических наук, доцент Shragina Larisa, Doctor of Psychology, assistant professor LaraShragina@i.ua
