CC BY
33
14. Мельник В.В. 1нтеракщя в освггньому процесi: технологiя оргашзаци (науково-методичний посiбник). — Хмельницький, 2003. — 38 с.
15. Михайлюк В. О. Формування культури дшового мовлення у студентiв аграрного вузу (на матерiалi спецiальностей "Облж i аудит" та „Менеджмент оргашзацш"): Дис... канд. пед. наук / Нащональний педагопчний ун-т iм. М.П.Драгоманова. — К., 1999. — 246 с.
16. Педагогика: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / Под ред. Ю.К.Бабанского. — М.: Просвещение, 1983. — 608 с.
17. Пшень Л.М. Акт^зацш тзнавально! дiяльностi школярiв шляхом використання штерактивних методiв навчання. — Микола!в, 2003. — 36 с.
18. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок: штерактивт технологи навчання: Науково-методичний поибник. — К.: А.С.К., 2004. — 192 с.
19. Семенов И.Н., Степанов С.Ю. Рефлексивная психология и педагогика творческого мышления. — Запорожье: ЗГУ, 1992. — 152 с.
20. Сиротенко Г.О. Сучасний урок: штерактивш технологи навчання. — Х.: Основа, 2003. — 80 с.
21. Скрипник М. 1нтерактивне навчання як шструмент засвоення нового досввду // 1гри дорослих. 1нтерактивш методи навчання. — К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. — 128 с.
22. Торiчний О.В. Удосконалення педагопчно! тдготовки слухачiв вищо! вшськово! школи на основi сучасних осв^шх технологiй (iгровi технологи): Автореф. дис... канд. пед. наук / Академш ПВУ iм. Б.Хмельницького. — Хмельницький,1999. — 18 с.
23. Тоцька Н. Л. Формування професшно зумовленого мовлення студенлв технiчного ВНЗ (з технолопчних спецiальностей легко1 промисловостi): Дис... канд. пед. наук / Херсонський держ. педагопчний ун-т. — Херсон, 2001. — 215 с.
24. Штепа О.Г. Рольовi ^и в системi формування професшно! мовленнево! майстерност педагога: Дис... канд. пед. наук / Укра!нський держ. пед. ун-т iм. М.П. Драгоманова. — К., 1996. — 190 с.
25. Щербань П.М. Навчально-педагопчт iгри. Навчальний посiбник. — К.: Вища школа, 1993. — 120 с.
Наталш ПРИМАЧЕНКО ЕТИКЕТ МАРКЕТИНГОВО1 КУЛЬТУРИ У ВЗА6МОВ1ДНОСИНАХ
шдприемницько! д1яльност1
Свтова практика функцiонування бiзнесу показала, що найбшьш конкурентоспроможнi пiдприемства мають ефективну органiзацiйну культуру, яка е "живильним середовищем" всiх органiзацiйно-управлiнських процесiв i починань. В Укра!т останнiм часом з'явилась низка публшацш iз ще! проблеми. Однак бшьштсть авторш (Г. Андрусенко, Вовчак, А. Павленко, М. Вачевський, В. Скотний, А. Головач, А. Дiденко, М. Доротна, В. Здоровенко, О. Кубрак, Ю. Палеха, Н. Примаченко [1-10] та шш1) переважно висвiтлюють досввд маркетингово! дiяльностi на пiдприемствах, упускаючи важливiсть ролi дiлового спiлкування у цш дiяльностi.
В опублiкованих роботах недостатньо до^джене питания узагальнення досвщу культури дiлового спiлкувания засобами шформацп у процесi взаемовiдносин суб'ектiв тдприемницько! дiяльностi.
Нинi в Украlнi проблемам вибору взаcмовiдносин маркетинговой культури прид^еться, на жаль, ще не достатньо уваги. Навиь у великих економiчних словниках редко зус^чаеться термiн "маркетингова культура".
Метою статтi е спроба висвилення окремих методичних аспектiв i правил формування маркетингово! культури у тдприемницькш дiяльностi.
Етикет — це просп правила поведiнки людей. Шд етикетом розумiють звiд правил, яш регулюють взаемини мiж людьми у конкретних ситуащях (на службi, у гостях i т.д.). Отже, йдеться про поведшку в присутностi шшо! особи (осiб), "на людях". Закономiрнiстю маркетингово! культури е мовний етикет, "нащональний кодекс словесно! добропристойностТ', що охоплюе засоби ввiчливостi, орiентованi на вираження поваги до спiврозмовника та дотримання власно! гiдностi [7].
Етикетшсть дiлово! спiвбесiди полягае не тшьки у нормативному застосуваннi формул мовного етикету у стандартних етикетних ситуащях. Вона мае значно ширший засяг; охоплюе комушкативну поведiнку людини загалом.
Мовний етикет — "це сукупшсть словесних форм ввiчливостi, прийнятих у певному колi людей, у певному суспшьств^ у певний кра!ш".
У дшових ситуацiях етикет моделюе поведшку людини — спонукае И у певнiй ситуацп поводитись вадповвдно. Саме тут найбiльш наочно можна спостертати його вплив на людину, на 11 поведiнку. Так, наприклад: Добрий ранок! Доброго ранку! Добрий вечiр! Доброго вечора! Мое шанування! Втаю! Привт!
Перш за все, потрiбно мати на уваз^ що думка про Вас у роботодавця складатиметься за першим враженням. Тому треба уважно скласти свш послужний список, у якому чико вiдзначити, де Ви працювали, подати ввдгуки тих, на кого Ви працювали. Якщо Вам призначили зустрiч, пам'ятайте: велика роль вiдводиться Вашому зовнiшньому вигляду, манерi триматися, вмшню вiдповiдати на запитання та знаходити виходи з непростих ситуацiй.
Йдучи на спiвбесiду з приводу влаштування на роботу, вдягнiться так, як одягалися б для виконання ле! роботи, яку мрiете отримати.
Як правило, пошук роботи ведеться через знайомих, через засоби преси, агентства, бiржi працi. У всякому випадку роботу пiдшуковують згiдно з квалiфiкацiею, сво!ми можливостями, рекомендацiями. Суто по знайомству у дшовому свiтi не прийнято рекомендувати когось на роботу.
1дучи на ствбетду, твердо запам'ятайте iм'я людини, з якою будете вести розмову, та правильно його вимовляйте. 1снують i виробленi практикою ввдповвдш поради для тих, хто йде на сшвбесвду:
- не затзнюйтесь i нiколи не змушуйте чекати того, хто буде проводити бесвду;
- не сiдайте, поки вам цього не запропонують, якщо отримали запрошення присiсти, сiдайте напроти того, з ким треба вести бесвду. Сидiть прямо, не роздивляючись навкруги;
- не вдягайтесь надто яскраво. На зустрiч можна прийти в дшовому костюма Жшщ не слад вдягати прозору блузку або сукню, що щiльно облягае тiло: вашi професiйнi якостi залежать не ввд цього;
- приходьте охайнi, жшкам не слiд зловживати ювелiрними прикрасами;
- не патть, якщо вам навиь запропонували;
- не забудьте взяти з собою ви необхвдш документи та дiловi папери;
- розмовляйте iз почуттям власно! гвдносп, запитуючи про майбутню роботу, перспективи кар'ери;
- не просiть вибачення за те, чого не вмiете робити; краще скажiть, що швидко навчитеся;
- будьте ввiчливими, дотримуйтесь правил етикету. Перед тим як тти, не забудьте подякувати за розмову [8, 149-150].
Починаючи роботу, ознайомтесь у деталях з порядком, звичаями, це допоможе вам швидко справлятися зi сво!ми завданнями. Пiд час знайомства зi спiвробiтниками звертайтесь ввiчливо на "Ви", якщо вам запропонували звертатись на iм'я, буде доречним запропонувати й себе називати на iм'я.
Якщо вас прийняли на керiвну посаду, краще в перший день прийти рашше i познайомитися з уйма тдлеглими. При знайомствi не забудьте тднятись i першим подати руку для привггання.
Не постшайте заводити дружбу з кимось iз колег. Ви ризикуете стати нав'язливим. Краще, коли колеги будуть мати дружш стосунки iз вами. Одне iз важливих правил: нiколи не бериь участi у внутрiшнiх чварах, обговореннях конфлiктних ситуацiй. Тут необхвдно ввiчливо уладнати конфлiкт.
Авторитет зростатиме при дотримаш двох головних вимог:
- ввдповвдальшсть за справу — це чесне i сумлiнне виконання сво!х обов'язк1в, дотримання слова, постшне творче мислення;
- повага до вих без винятку працiвникiв установи, у тому чи^ i прибиральниць, технiчних працiвникiв. Намагайтеся завжди першим привиатись, спитати, як справи, по можливосп надати пораду, якщо виникае таке.
Вважаемо за доцшьне ввдзначити п'ять правил для маркетологiв у процеа взаемовiдносин пвдприемницько! дiяльностi:
- важливо завжди доводи справу до кшця. Брак часу — не привад для дострокового зак1нчення справи (розмови, роботи, переговорiв), не слад також постшати iз прийняттям ршень або залишати питання без виршення;
- керiвник не матиме реального авторитету, якщо будуватиме службовi стосунки за особистими симпапями: особистi дружнi стосунки керiвника з пiдлеглими не повинш переноситись у сферу дiлових взаемин;
- високе службове становище подвоюе необхiднiсть вести себе завжди коректно i тактовно, в якому б настро! кершник не перебував;
- керiвник повинен бути стриманим у будь-якш ситуаци: бувае, людина тд впливом миттевого сприйняття ситуаци приймае рiшення, якого б у спокшнш ситуаци не прийняла. Коли таке сталось — не треба соромитись визнати сво! помилки;
- треба ввдокремлювати строгiсть та вимогливiсть ввд рiзкостi та прискiпливостi, вмiти ствввдносити мiру покарання зi ступенем провини.
Дуже важливо пам'ятати рiзницю мiж доганою, зробленою наодинцi, та доганою, зробленою у присутносп iнших ствробинишв. Треба також пам'ятати правило: чим повшше у вiдносинах з людьми керiвник спираеться на позитивнi неформальш засоби, тим менше створюеться ситуацш, що викликають потребу використання адмшстративних санкцiй.
Критика повинна бути дшовою та предметною. Не можна допускати критики як засобу пiдвищення свого престижу чи зведення особистих рахуншв.
Критика повинна бути доброзичливою, зауважувати позитивнi якостi та заслуги того, кого критикують. II завдання — не принизити людину, а показати шляхи виходу iз ситуаци, що склалася.
Критика повинна мати свш чико окреслений об'ект. Критикувати слiд ди або бездiяльнiсть, а не характер та особистiсть.
Критика потребуе конкретного тдходу, урахування особливостей темпераменту та характеру людини. Навиь на ту саму людину однакове покарання дiятиме по-рiзному залежно вiд психiчного стану та життевих обставин.
е загальноприйняп правила етикету для керiвникiв, маркетологiв та менеджерiв у взаемовiдносинах тдприемницьког дiяльностi, до них слад ввднести:
1. Ввдсутшсть вказiвок "згори" — не привад для бездiяльностi: питання, що входять в компетенцiю керiвника, повиннi вирiшуватися ним самостшно, без спещального дозволу на це "вищих шстанцш".
2. Виконання кожного завдання обов'язково мае контролюватись: вiдсутнiсть контролю може привести пращвника до думки про вщсутшсть потреби в робоп, яку йому доручили, в той же час слад уникати зайво! уваги до тдлеглого.
3. Якщо серед ваших тдлеглих е хоча б один "ледар", зробiть все необхвдне, аби змусити його працювати, iнакше вiн пiдiрве дисциплiну в усьому колективi, крiм того, якщо керiвник комусь через особисту прихильшсть надае пiльги, сам того не помiчаючи (чи не бажаючи помiчати), вiн пiдривае свiй авторитет та псуе психолопчний клiмат у колективг
4. Коли пропоноване спiвробiтником ршення не суперечить вашому, надайте йому максимум свободи: немае сенсу вести дискуси з дрiбних питань i заважати прояву iнiцiативи. Кожне досягнення робiтника та його iнiцiативу треба вiдмiчати. Не забувайте подякувати тдлеглому, краще у присутностi iнших пращвникш, за гарну працю.
5. В жодному разi не бiйтеся, що ваш тдлеглий виявиться бiльш обiзнаним у якомусь питаннi: радiйте такш компетентнiй пiдтримцi та плекайте и.
Гарна репутащя тдлеглого — це "плюс" керiвнику, його досягнення. Не давайте обiцянок, якщо не впевнеш, що вони обов'язково будуть виконаш. Справжнiй керiвник не кидае ^в на вiтер, зважуе кожну свою обiцянку i, якщо вона вже дана, виконуе И з уиею наполегливiстю.
Створiть i постшно тдтримуйте матерiальну та моральну зацiкавленiсть тдлеглих у результата працi. Краще не зловживати покараннями. Жартуйте самi та дозволяйте жартувати оточуючим. Добрий жарт створюе довiрливий мiкроклiмат, робить працю бшьш приемною.
Тримайтеся з людьми рiвно, не втрачайте рiвноваги за будь-яких обставин. Хто не вмiе керувати собою, той не вмiе керувати взагалi.
Не намагайтесь набути репутацп "доброго" керiвника, не допускайте фамшьярносп з пiдлеглими: зазвичай, там кроки не сприймаються так, як того холв би керiвник. Не будьте у суперечщ рiзким, шкого не ображайте. Пам'ятайте про те, що у кожно! людини е почуття власноI гiдностi. Щоб розiбратися в точцi зору опонента, спробуйте поставити себе на його
мюце. Не прикривайте вiдверту грубiсть посиланням на необхiднiсть посилення вимогливосл — це далеко не одне й те ж саме. Тим бшьше, що така ситуащя, коли у тдлеглого немае шшого виходу, як згодитися з умовами або вимогами керiвника, схожа на шантаж.
Пам'ятайте: юкра поваги i, тим бшьше, любов^ що запала у серце тдлеглого, спроможна зарядити його на довготривалу творчу працю.
Нiколи не використовуйте владу, поки не переконаетесь, що ва iншi засоби впливу вичерпанi: дiйте методом переконания, знаходьте шдив^альний пiдхiд до кожного пращвника з максимально можливим урахуваниям особливостей його характеру, знань, досвiду та ставлення до справи.
Не зловживайте терпiниям пiдлеглих, будьте лаконiчнi в дшовш розмовi з ними. Завжди попередньо з'ясовуйте, наскшьки доречними стануть вашi критичнi зауважения на адресу тдлеглих у кожному конкретному випадку, маючи на увазi, що !х помилки можуть бути зумовленi поважними причинами. Без особливо!' потреби не робиь тдлеглим зауважень у присутносп третьо! особи, щоб не принизити !х. Не вiдгукуйтеся про тдлеглих недоброзичливо, тим бiльше заочно, висловлюйте сво! претензп до них ввдкрито.
Пам'ятайте: похвала, висловлена заочно, рано чи тзно дiйде до вух того, кого вона стосуеться, недоброзичливий ввдгук доходить вiдразу! Даючи ощнку пiдлеглому, не надавайте другорядним деталям надто великого значения. Вмште тверезо оцiнювати результати свое! дiяльностi, визнавати сво! помилки i вiдмiняти неправильнi рiшення.
Скромтсть — це не тшьки прикраса: можна бути скромним, не будучи розумним, але неможливо бути розумним, не маючи скромность
Уважно вислуховуйте будь-яку критику чи пропозищю пiдлеглих, навiть якщо вони, на вашу думку, не заслуговують на увагу. 1накше шшого разу вони промовчать з бшьш iстотного приводу. Кер1вник, що не дослухаеться до справедливих критичних зауважень, протисто!ть в очах колективу колективнш думцi та зрештою втрачае кермо ефективного керiвництва. У манерi розмовляти вшбиваеться професiйна грамотнiсть та загальна культура керiвника. Приемне вражения залишають вдало вибраш тембр та штонащя, поза, жести та мiмiка. Бажано, щоб у дiях кер1вника не було формалiзму: бiльше доцiльностi. 1нколи корисно висловити зауваження у виглядi запитання, наприклад: "Чи не вважасте ви, що тут припущена помилка?" або: "Не вважасте ви, що в цьому мкщ ^д внести корективи?", тж сказати те ж саме тдлеглому в наказовш формь Намагайтесь давати вказiвки у стилi довiрливого спшку-вания: "прошу", "будьте ласкавi" тощо. Якщо ви маете реальний авторитет у колектив^ ваше прохання буде прийняте до виконання. Призначения будь-якого працiвника на посаду треба погоджувати з тими керiвниками, яким вiн буде тдпорядкований. Вносьте дух оптимiзму в колектив, яким керуете.
Треба вмiти гарно розбиратись у людях, насамперед — в своему оточенш. Часто тдлабузництво, запаморочивши голову приемним самодурством, заважае керiвниковi реально оцiнювати сутнiсть речей. Але слад пам'ятати: постiйне нагадування навiть про реальнi досягнения часто е одшею з прихованих форм тдлабузництва.
Принциповкть — це яшсть, яка повинна проявлятися не тшьки у ставленш до пiдлеглих, а й до керiвництва: лише в такому випадку ця як1сть матиме реальний сенс.
Варто зазначити, що питаниями етикету в рiзних стосунках займалося багато вчених. Сьогоднi знання прав публiчно! поведiнки робить взаемини мiж людьми бiльш продуктивними.
Ввiчливiсть — це чемшсть, дотримания правил пристойносп у вчинках i в мовленш дшово! людини, вияв вихованосп маркетологiв менеджерiв. Це основа етикетно! поведiнки, невiд'емна ознака нормальних взаемин мiж людьми, зокрема в ствбесш. Внутрiшия "глибину", i зовнiшия, "поверхова", культури мають органiчно поеднуватися, гармоншно доповнюючи одна одну. Тiльки людину ввiчливу i таку, в якш ця ввiчливiсть щира (що, власне кажучи, i е ознакою !! гарного вихования), люблять i добре приймають у товариствi, людина, погано вихована та брутальна, просто нестерпна, i будь-яке товариство намагаеться !! позбутися.
Гречнiсть вимагае нiколи не згадувати про те негативне, в чому людина не винна.
Проте у будь-якому випадку в маркетинговiй культурi маемо дотримуватися добропристойностi, ввiчливостi, Гречносп, не принижуючи нi чужо!, ш власно! гiдностi.
Треба пам'ятати таш правила етикету керiвника, маркетолога, менеджера:
1. Бути в спшкуванш ввiчливим i доброзичливим.
2. Не допускати типових помилок:
- HepiBrocri;
- естетично! виразностi;
- ставлення до спiврозмовника;
- впливу стереотипу;
- генералiзацi!;
- не акцентувати свое Я.
Вiдомий вчений Ярослав Радевич-Винницький, у книзi сво!й наводить слова великого князя Володимира Мономаха, який у "Поучент", звертаючись до дией та всiх, хто слухатиме його "грамотицю", серед iншого радив: "при старших годиться мовчати, премудрих слухати", "бесiду вести без лукавства, а щонайбшьше розумом вбирати", "не лютувати словом, не ганьбити шкого в розмовi", "брехнi остерiгатись", "не проминути нiколи людину, не привггавши i!. I добре слово й мовити" [13, 14-15].
Висновки та подальшi розвiдки. У нинiшнiх умовах розвитку тдприемництва, бiзнесу, рiзних форм i видш пiдприемств !х дiяльнiсть i взаемовiдносини грунтуються на взаемоввдносинах маркетингово! культури у пiдприемницькiй дiяльностi як однiй з особливих сфер культури, яка прямо пов'язана з ввдтворенням ввдносин, як1 складаються мiж людьми у процесi i з приводу !х господарсько! дiяльностi.
Культура нерозривно зв'язана з особливостями держави, !! традицiями, iсторiею, освiтою, релшею, тими особливостями, як1 накопичувались столитями вiд поколiння до поколiння.
Маркетингова культура у тдприемницькш дiяльностi стосовно до того чи того суспшьства проявляеться через так1 структурнi елементи: нацюнальш стереотипи способу життя; рiвень i структуру потреб; культурнi зразки господарюючих уявлень i господарсько! поведшки; норми i зразки нацюнально! взаемодп господарюючих суб'ектiв, способи вiдтворення i трансляцп цих зразк1в; органiзацiйнi форми юнування господарсько! структури; культуру випдних угод мiж суб'ектами взаемовiдносин; насичешсть ринку товарами та послугами вичизняного виробництва; соцiальний рiвень та сощальне забезпечення населення.
Отже, культура в тдприемницькш дiяльностi пiд час використання маркетингу залежить вiд тих чиннишв, як1 складаються традицiйно в кра!ш, а формування сучасних взаемовiдносин залежить ввд рiвня освiти i юторичних традицiй розвитку суспiльства, соцiального забезпечення населення.
Л1ТЕРАТУРА
1. Андрусенко Г.О. Основи маркетингу. — К.: НМК ВО, 1992. — 143 с.
2. Вачевський М.В., Скотний В.Г. Маркетинг в сферах послуг. Навчальний поЫбник. — К.: ЦНЛ,
2004. — 232 с.
3. Войчак А.В., Павленко А.Ф. Системи та характеристики сучасного маркетингу. —К.: КДЕУ, 1994. —
116 с.
4. Головач А.С. Зразки оформлення документа: Для тдприемств i громадян. — Донецьк: Стакер,
1997. — 352 с.
5. Двденко М.М. Сучасне дшоводство. — К.: Либвдь, 2001. — 383 с.
6. Дорошна М.С. Культура спшкування дшових людей. — К.: Видавничий дiм "КМ ACADEMIA",
1998. — 192 с.
7. Здоровенко В.В. Культура дшового спшкування. — Дрогобич: НВЦ "Каменяр", 2002. — 147 с.
8. Кубрак О.В. Етика дшового та повсякденного спшкування. — Суми: "Ун1верситетська книга",
2002. — 208 с.
9. Палеха Ю.1. Дшова етика.Навчальний помбник. — К.: Вид-во европ.ун-ту, 2001. — 138 с.
10. Примаченко Н.М. Сервк як культура взаемоввдносин у маркетингу // Актуальнi проблеми
економки. — 2004. — №2(32). — С.154-165.
11. Примаченко Н.М. Основш напрямки маркетингово! культури // Молодь i ринок. — №2. — 2002. —
С.44-50.
12. Примаченко Н.М. 1нновацшна культура маркетингу та методи !! використання // Молодь i ринок. —
2003. — №1. — С.56-62.
13. Радевич-Винницький Я. Етикет i культура спшкування. — Львiв: "СПОЛОМ", 2001. — 114 с.
