CC BY
15
ПРОФЕС1ЙНА ОСВ1ТА
Алла ГУЦОЛ
ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ШКОЛЯР1В У ПОЗАШК1ЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
ОСВ1ТИ лугансько! та донецько! областей
(1960^ - ПОЧАТОК 1980-х РОК1В)
У статтi розкрито змкт поняття «естетичне виховання», до^джено та узагальнено досвiд естетичного виховання у позашктьних закладах освiти Лугансько'1 та Донецько'1 областей у 1960 - х на початку 1980-х роюв.
Укра1нська держава на сьогодшшнш день перебувае в ситуаци, коли перед педагогами гостро посгае проблема створення бшьш досконало! сисгеми виховання. У зв'язку з цим особливу увагу треба звернути на естетичне виховання школярiв в позашюльних осв^шх закладах, бо щ установи покликан розвивати морально -етичт якостi та творчi здiбностi школярiв, формувати !х смаки, iдеали. Ниш основною метою естетичного виховання мае бути не лише розширення знань з ютори культури, художньо! творчосп тощо, а насамперед прищеплення навичок етики людських стосункiв, почуггiв, тобто регулящя та корекцiя поведiнки молодих людей у суспiльствi засобами мистецтва.
Естетичне виховання на Укра!ш багате сво!ми давнiми градицiями. Варто тшьки згадати про надбання впчизняно! етнопедапки, досвiд виховання дiтей на основi кодексу честi, непохитно! вщданосп щеям, принципам народно! моралi, духовностi, турботи про розвиток нацiональних традицш, звича1в i обрядiв, бережливе ставлення до радио! природи, землi, повагу до людей. Видатш укра!нсью педагоги Г.Г. Ващенко, А.С. Макаренко, С.Ф. Русова, В.О. Сухомлинський та iншi значно розвинули педагогiчну теорiю i практику естетичного виховання.
У статп ми поставили собi за мету проаналiзувати змiст, форми i методи естетичного виховання, яю використовувалися у втизняних позашкiльних закладах освiти в 1963 4 - на початку 1980-х роюв. У радянський перюд зроблено певний внесок у формування особистосп на основi iдеалiв краси, також переосмислення цього досваду е актуальним у наш час.
Хронолопчш рамки досладження охоплюють перiод з 1963 р. до початку 1980-х роюв. Нижня межа зумовлена тим, що саме з цього часу естетичне виховання в СРСР було визнано важливою ланкою у формуванш молодого поколшня. Верхня хронологiчна межа визначаеться посиленням уваги до позашкiльних освгтшх установ, якi вiдiгравали важливу роль в естетичному вихованнi учнiв, внаслщок постанови пленуму ЦК КПРС, що вщбувся у червнi 1983 р.
Науково-педагопчна лiтература радянського перiоду становить винятковий iнтерес для дослiдникiв тодi час виходили грунтовнi працi з теорп i практики естетичного виховання таких авторiв, як Л.К. Балясна, Б.Н. Бессонов, М.В. Бусол, О.Л. Просолова, Б.С. Кобзар, М.Е. Ковальов, Л.М. Ншолаева, А.1. Шахова та ш.
Фундаментальною працею з теори виховання е пiдручник «Педагогiка» за редакщею Ю.К. Бабанського. Його використовують як науковщ, так i педагоги-практики у свош роботi з тдростаючим поколiнням. В цiй книзi, поряд iз загальними основами педагогiки, детально описаш засади та система естетичного виховання учшв, висвiтленi деякi концепци естетичного виховання, подана !х грунтовна критика.
Ю.К. Бабанський вважае, що естетичне виховання — це «виховання здатносп повноцшного сприйняття i правильного розумшня прекрасного в мистецтвi та дшсносп» [1, 199]. «Велика радянська енциклопедiя», визначае естетичне виховання як цшеспрямований процес формування у людини естетичного вщношення до дiйсностi» [2, 256]. Основною метою було те, щоб вчити д^ей глибоко чуттево сприймати життя та мистецтво. Стутнь естетичного
розвитку визначався емоцiональною чуттевютю стосовно прекрасного i потворного, трапчного та комiчного в життi, природ^ працi, поведiнцi. Вiн також характеризувався здiбнiстю керувати сво!ми почуттями, розум^и суть естетичного у мистецтвi та навколишнш дiйсностi, художньою грамотнiстю та правильними судженнями, оцiнками та переконаннями, пов'язаними iз сприйняттям творiв мистецтва та явищ життя. Бабанський шдкреслюе, що критерiем сформованостi естетично! культури е наявнiсть певного iдеалу, з яким порiвнюють та завдяки якому оцшюють рiзнi речi, практична участь у створенш прекрасного та потреба будувати свое життя та вщносини з людьми на основi щеатв краси.
У монографп Г.1. Егорова «Естетичне виховання пiдлiткiв у позаурочний час» описано шляхи вдосконалення естетичного виховання, яю е надзвичайно важливими для нашого дослiдження. Книга «Естетичне виховання учшв у позашкiльних закладах», складена Л.А. Сахаровою та А.1. Шаховою, особливо цiкава тим, що описуе та узагальнюе досвiд роботи будинюв i палацiв пiонерiв та школярiв, колективiв дитячо! художньо! самодiяльностi, розглядае як загальнотеоретичнi питання полшшення естетичного виховання, так i педагопчну практику. В збiрцi наукових праць Свердловського державного педагопчного iнституту «Естетичне виховання учшв у туристсько-краезнавчш роботЬ» розкрито думки та досвiд вчених i педагогiв-практикiв стосовно естетичного виховання учшв шляхом подорожей рщним краем, походiв мiсцями бойово! та трудово! слави, а також по!здок визначними мютами держави. Ця практика е дуже цшною для Лугансько! та Донецько! областей.
Особливо варто вщзначити тези доповiдей тдсумково! науково! конференцп кафедри педагогiки Луганського державного педагопчного шституту iменi Тараса Шевченка iз вчителями шкiл, яка вiдбуласть у березш 1965 р. Аналiзуючи И, можна прослщити регiональнi особливостi морального та естетичного виховання, а також вплив туристських походiв на морально-пол^ичне виховання старшокласниюв.
В радянськш системi формування свiтогляду дгтей та молодi естетичному вихованню було надано державного значення. У промовi М.С. Хрущова на зустрiчi з творчою штелтенщею, яка вщбулася у травнi 1963 р., важливим засобом виховання тдростаючого поколiння було визначено мистецтво [11, 5]. У «Великш радянськш енциклопедп» зазначено, що пiдготовка людини до сприйняття прекрасного в мистецгвi, лггератур^ житп, насолода !м та правильна його ощнка — одне iз найважливiших завдань естетичного виховання. В тодшньому радянському суспiльствi створювалися певт умови для реатзаци ще! мети. В 1983 р. ставилося завдання вдосконалювати роботу з естетичного виховання школярiв, в процесi якого учт набували вмiння розумiти та щнувати твори мистецтва, вiдчувати прекрасне та звертатися до художньо! творчост [12, 13]. У зв'язку з цим посилилася увага до позашюльних закладiв, яю вiдiгравали помiтну роль у систем естетичного виховання дiтей у вшьний час. Це музичнi та художш школи, рiзноманiтнi секщ! та гуртки при будинках i палацах mонерiв та школярiв, дитячi театри, к1нотеатри, бiблiотеки та iн.
Спектр секцш, якi проводили роботу з естетичного виховання учшв у Луганськш та Донецькш областях, був дуже широким i мiг задовольнити потреби найвибагливших дiтей та молодi [13; 14; 15; 16]. Велика кшьюсть гуртюв — хорових, духових i струнних iнструментiв, сольного спiву, лтературних, художнiх, горнiстiв i барабанщикiв, крою та шиття, вишивання, рiзьби по дереву, юторико-краезнавчий, бального та народного танцю, балетних, художнього читання книги, драматичних тощо — дiяли в будинках i палацах пiонерiв та школярiв [17].
Кожен гурток, залежно вiд його типу, виконував сво! специфiчнi функц^. Наприклад, в архгтектурних гуртках дiти вчилися вiдповiдному виду мистецтва. Вони будували макети споруд, тим самим розвиваючи навички абстрактного мислення. Вивчення ж учнями скульптури допомагало зрозумiти !м, якi почуття та думки ховалися у тому чи шшому жестi, поглядi стату!, якi переживання вкладав кожен автор у свою роботу. Натомють секцп прикладного мистецтва формували у школярiв художнiй смак у виборi речей та предмета для повсякденного життя.
Неоцшенний внесок у розвиток естетично! культури учшв робили л^ературш гуртки. Завдяки !м молоде поколiння вчилося мислити образно, сшвпереживати героям, аналiзувати та робити висновки з певних життевих ситуацiй.
Творчi здiбностi та естетичш переконання формувалися у дтей, якi грали на музичних шструментах, брали участь у роботi хорiв або спiвали сольно. Тодiшня музична педагопка стверджувала, що для того, аби залучити пiдростаючих людей до мистецтва, необхщно навчити
!х любити та розумни музику у всьому рiзноманiттi 11 форм та жанрiв. На практищ ця думка реалiзовувалася завдяки велиюй кiлькостi гурткiв музичного профiлю, в яких дiти знайомилися як з класичними, так i з сучасними творами.
Отже, яким би з вцщв мистецтва не займалася дитина в рiзноманiтних позашкiльних закладах, кожен з них вчив 11 сприймати свiт чуттево, допомагав розумiти, що хо^в сказати автор тим чи шшим вiршем, картиною, музичним твором. Зазначимо, що тодi в Донецьюй та Луганськiй областях; як на територп вше! Радянсько! Укра!ни, естетичне виховання пронизувало всi сфери життя молодого поколiння.
Однак треба враховувати, що радянська педагопка формувалася в умовах авторитарного полпичного режиму. Робота керiвникiв i педагогiв позашкiльних освпшх закладiв була чiтко регламентованого, вщступ вiд планiв та програм не допускався. В гуртках творчо! спрямованосп дiти не мали змоги дискутувати про творчють тогочасних поетiв та проза!юв, як i багатьох минулого, нових тенденцiй в лiтературi, живопиш, кiно, музицi, тодi як формування естетично! культури вiдбуваеться якраз через полемшу, котро! вкрай не вистачало. В СРСР дiтям твердили, що в певному творi мистецтва «гарно», а що «погано» i коли вони й мали свое ставлення до нього, то не мали змоги цю думку висловити. Чималор художньо-мистецьких напрямюв на Заходi оголошувалися «буржуазними», «занепадницькими», «ворожими», що звичайно, теж не сприяло рiзнобiчному естетичному вихованню молодi.
Необх1дно сказати, що в зазначений перюд естетичне виховання тдростаючого поколiння у позашкiльних освгтшх установах розглядалось як допомiжна ланка у загальношюльнш системi виховання. Важливим моментом було й те, що вщвщування дiтьми гурткiв естетичного спрямування допомагало !м у визначеннi свое! подальшо! професп, — це був один з етатв профорiентацiйно! роботи держави. Велика юльюсть молодих людей, яю були випускниками художнiх та музичних шкiл, архiтектурних, драматичних та шших гурткiв, вступали до шститу™ культури та культпросвiтучилищ i продовжували працювати в цьому напрямку [8, 3].
У Ворошиловградi (нинi Луганськ), наприклад, великою популярнiстю наприкiнцi 1970-х — у першш половинi 1980-х роюв користувався театральний гурток палацу mонерiв — пiонерський театр «Юшсть» пiд керiвницгвом В.Г. Рожино!. В його робот брали участь переважно старшокласники. Театр ставив i грав багато цiкавих та змiстовних спектактв [6, 5]. Основною формою занять театрального колективу була практична робота над п'есами та показ готових спектаклiв. Але, крiм того, заняття включали бесщи про мистецтво, перегляди й обговорення вистав, фiльмiв, вправи з основ сценiчних дiй, мови, рух1в. Таким чином, у дтой «розвивалися творчi здiбносгi, виховувався художнш смак, закладався фундамент майбутньо1 театрально! культури» [10, 2].
Роботу з тдвищення рiвня естетичного виховання активно проводили в Донецьюй областi. Крiм репертуару Донецького лялькового театру, практично на кожних лiтнiх канiкулах юш глядачi могли дивитися вистави Луганського та Львiвського театрiв ляльок i Львiвського театру юного глядача тощо [9, 2].
Не менш важливою ланкою у системi позашкiльного естетичного виховання на Луганщиш та Донеччиш була робота з дiтьми та шдлпками за мiсцем проживання. Помяну роль в нiй грали юмнати школяра при ЖЕКах та будинкоуправлшнях. Тут велику увагу було придшено розвитку творчих можливостей дiтей i пiдлiткiв, формуванню в них естетичних смакiв. З щею метою були створен чисельнi секцi! та гуртки — такi, як танцювальний, ляльковий, художнього в'язання, ству, гурток образотворчого мистецтва, лшки з пластилiну та природного матерiалу, випалювання на деревi та багато iнших. Члени гуртюв створювали виставки, експонати яких постшно змiнювалися.
Секцi! народного декоративного мистецтва були одним з провщних напрямюв роботи цих позашкiльних установ. У них мiсцевi майстри виховували дней в дусi поваги до традицш рщного краю, формували в них умшня розумiти красу та цшувати народну художню творчiсть. Наприклад, у будинку народно! творчосп Донецька працював гурток художньо! обробки скла, в якому д^и вчилися цьому ремеслу за технолопями, якi збереглися ще з давнини [3, 3].
Туристсько-краезнавчi гуртки також робили значний внесок у формування естетичних смаюв школярiв. Природа — це дуже багате джерело естетичних переживань дней, бо вона завжди динамiчна, неповторна. У рiзнi пори року, години доби, за рiзно! погоди дерева та квни змiнювалися повсякчас, що породжувало в душi маленько! людини палнру почугтiв.
PÎ3HÎ походи та екскурсн плiдно впливали на естетичний розвиток учшв, вчили ïx уважнiше ставитися до навколишнього свiту, а також бачити та розрiзняти «прекрасне та неймовiрне зовсiм поряд» [7, 46]. Даш особливосп туристичноï роботи ставали ще бшьш актуальними в урбашзованому регiонi Луганщини та Донеччини, де д^и набагато менше, нiж у сшьськш мiсцевостi, мали змогу «спшкуватися» з природою.
Отже, зазначимо, що естетичному вихованню в 1960-i - на початку 1980-х роюв придшялася велика увага. Позашкiльнi освiтнi установи вщгравали значну роль у формуванш естетичних смакiв школярiв. Мережа таких закладiв в Луганськiй та Донецькш областях була розгалуженою. У формуванш естетичноï культури, смакiв i переконань учшв велику роль вщгравали гуртки декоративно-прикладного профшю, в яких викладали справжнi народнi майстри. Вони намагалися вщучити дiтей вiд шаблонного виконання роботи, розвивали в них творчють та любов до традицiй рщного краю.
Важливою складовою у становленш естетичного свiтогляду пiдростаючого поколiння Лугансь^' та Донецькоï областей було мистецтво. Велика кшьюсть гурткiв, якi представляли рiзноманiтнi напрями естетичного виховання, розвивали в дгах творчi здiбностi, емоцюнальну пам'ять, навички вiдтворювати образи та поди у свош уявi та передавати ïx iншим людям. Негативним моментом розвитку естетичного виховання у позашкшьних освiтнix закладах було те, що дiяльностi цих установ домiнував iдеологiчний комунiстичний аспект, не вистачало демократизму та свободи самостiйного регламентування своа роботи.
Станцiï юних туриспв були важливою ланкою у розвитку естетичних смаюв школярiв. Вони наближали дiтей до природи, знайомили та вчили ïx любити рiдний край, його багатства, надбання та традицн. Для Луганськоï та Донецькоï областей, в яких переважну бiльшiсть становило мюьке населення, це було особливо актуально.
Завдання естетичного виховання у незалежнш Украïнськiй державi значно ускладнилися порiвняно iз УРСР. Ранiше школярiв у позашкiльниx закладах освiти вчили бачити, помiчати, вiдчувати та розумгги прекрасне, але дуже мало уваги придiлялося тому, щоб дiти були не лише користувачами, а й творцями естетичних щнностей. ХХ1 ст. вимагае вiд молодi умiння створювати прекрасне, творчо будувати свое повсякденне життя, працю, взаемовщносини з оточуючими людьми. Пошук шлях1в досягнення максимальних результатiв у формуваннi естетично вихованого молодого поколшня Донбаського регiону з використанням досвщу минулого й буде становити перспективу наших подальших дослщжень.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бабанский Ю. К. Педагогика. — М.: Просвещение,1988. — 264 с.
2. Большая советская энциклопедия. /Гл. ред. Г.Прохоров / — М.: Советская энциклопедия, 1978 — Т. 30. — 1978. — 632 с.
3. Вишняк С. Талант неувядающий // Вечерний Донецк. - 23 января. 1979.
4. Воспитание учащихся на опыте и традициях старшего поколения в духе высоких принципов советского общества / Под ред. Зайцева В. Л., Кротовой К. Д., Кузнецовой М. А. — Луганск: Облполиграфиздат, 1965.
5. Егоров Г. И. Эстетическое воспитание подростков во внеурочное время. — Ростов: Изд-во Ростов. ун-та, 1978. — 192 с.
6. Козьмина Н. Театр «Юность» // Луганская правда. — 1964. — 19 апреля, С. 5.
7. Кукушанов В., Чернякин М. Родной край и воспитание школьников-туристов // Эстетическое воспитание учащихся в туристко-краеведческой работе. — Свердловск: Полиграфиздат, 1974. — С. 46-47.
8. Слабожанинова Е. Шире круг // Вечерний Донецк. — 1979. — 7 февраля.
9. Солонкина Л. Праздник в кукольном доме // Вечерний Донецк. — 1979. — 18 января.
10. Тимощенко В. Т. Воспитание любви к искусству: Из опыта работы руководителя театрального кружка Дворца пионеров В. Г. Рожиной. — Ворошиловград: Облполиграфиздат, 1981. — 4 с.
11. Тихомирова В. Важнейшее звено // Луганская правда. — 1963. — 8 мая.
12. Эстетическое воспитание учащихся во внешкольных учреждениях / Сост. Л. А. Сахарова, А. И. Шахова. — М.: Просвещение, 1986. — 127 с.
13. ДАЛО. Ф. 2825, оп. 1, спр. 73.
14. ДАЛО Ф. 2820, оп. 1, спр. 47.
15. ДАЛО. Ф. 2820, оп. 1, спр. 49.
16. ДАЛО. Ф. 2825, оп. 1, спр. 73.
17. ДАДО. Ф. 4091, оп. 1, спр. 39, 42, 44.
