CC BY
29
Бондар С.А. та спвав. ЕНДОЕКОЛОГ1ЧН1 ПОРУШЕННЯ ПРИ ВОГНИЩЕВ1Й СКЛЕРОДЕРМ!.
УДК: 616.5 - 084: 618.1:613.88
Ендоеколопчш порушення при вогнищевш склеpодеpмil та комплексний метод ix корекцм
Бондар C.A.t, Ляшенко I.H.t, Анфiлова M.P.t, Трунша Т.1.*
^Вгнницький нацгональний медичнийуниверситет гм. М. I. Пирогова, Ынниця *Нацюнальний медичний университет гм. О. О. Богомольця, Кшв
ЭНДОЭКОЛОГИЧЕСКИЕ НАРУШЕНИЯ ПРИ ОЧАГОВОЙ СКЛЕРОДЕРМИИ И КОМПЛЕКСНЫЙ МЕТОД ИХ КОРРЕКЦИИ Бондар С.А., Ляшенко И.Н., Анфилова М.Р., Трунина Т.И.
Проведено клинико-лабораторное обследование и лечение 23 больных очаговой склеродермией. У всех больных до начала лечения обнаружили нарушение состояния эндоэкологической безопасности организма, одной из важных составляющих которого является синдром эндотоксикоза. Разработано и проведено комплексное лечение с включением методов эндоэкологической реабилитации и коррекции, после которого отмечена положительная динамика показателей реактивности организма.
ENDOECOLOGICAL VIOLATIONS UNDER SCLERODERMA CIRCUMSCRIPTA AND THE INTEGRATED METHOD OF THEIR CORRECTION
Bondar S.A., Lyashenko I.N., Anfilova M.R., Trunina T.I.
The clinico-laboratorial examination and treatment of 23 patients with scleroderma circumscripta has been carried out. The organism's endoecological security violation before treatment at all the patients, an important component of which is endotoxicosis syndrome, has been detected. The integrated treatment including methods of endoecological rehabilitation and correction has been developed and conducted, after which positive dynamics of the organism's reactivity index has been noted.
В ступ. У цей час спостер^аеться збшьшен ня кшькосп хворих на системш захворюван-ня сполучно! тканини. Почастшали випадки трансформаци обмежених форм захворювання в системш форми. Тому подальше вивчення етю-патогенезу ще! групи хвороб та оптимiзацiя ме-тодiв !х лшування е досить актуальною проблемою [2, 5, 8].
Етюлопя захворювань сполучно! тканини вив-чена недостатньо i являе собою багатокомпонен-тну проблему, основу яко! складае взаемодiя фак-торiв зовшшнього середовища з генетично обу-мовленою схильшстю до хвороби. Збшьшення кшькосп ксенобютиюв веде до хрошчно! шток-сикацп оргашзму та зриву основно! цитохром-.Р450-залежно! системи детоксикацi!, що супро-воджуеться:
- порушенням ферментативно! органiзацi! та бар'ерно! функцi! бюмембран;
- модифiкацiею структури нукле!нових кислот i бiлкiв.
Спостерiгаються порушення функцш печiнки
1-4 (10)' 2007
- головного органу детоксикаци. Також у пато-reHe3i захворювань сполучно! тканини мае зна-чення розвиток дисбалансу Т- i В-систем iмунi-тету, що супроводжуеться зниженням клпинно-го контролю гуморальних реакцш з наступним утворенням рiзних аутоантитiл [4, 5, 9, 13].
Склеродермiя - полюиндромне захворювання з аутоiмунним мехашзмом розвитку, в основi якого лежить прогресуючий фiброз шкiри й внутршшх органiв та розповсюдженi вазоспас-тичт порушення. Рiзнi клiнiчнi форми обмежено! склеродермi! складають вiд 0,3 до 1 % в струк-турi дерматологiчно! патологi!. У наш час вiдмiчаеться тенденцiя до росту захворюваносп на склеродермiю.
Сучаснi клiнiчнi й експериментальш до-слiдження, якi присвячеш вивченню питань щодо шляхiв виникнення склеродермп, свiдчать про складнiсть патогенетичних ме-ханiзмiв захворювання. Розвиток та штен-сивнiсть проявiв склеродермiчного процесу може залежати вiд рiвня метаболiзму та активностi
ферментативних систем ряду кл>тин, проник-ност клiтинних мембран тощо. Не менш важли-вою ланкою патогенезу захворювання е порушен-ня мшроциркуляци з пролiферацiею та деструк-цiею ендотелiю, потовщенням стшки та звужен-ням просвiту мшроциркуляторного русла, агре-гагаци формених елемента, стазу, деформацп та редукци кашлярно! стiнки. Виявленi патологiчнi змiни можуть призводити до порушення фiзiоло-пчних механiзмiв регуляци синтезу колагену та стимуляцп активностi фiбробластiв, скорочуваль-но! здатностi гладком'язевих клiтин, посиленню тим самим iмунозалежного запалення в сполучнш тканинi [2, 3, 10, 11, 12].
У хворих на склеродермда також виявляеть-ся широкий спектр рiзноманiтних порушень клiтинного та гуморального iмунiтету, а саме [2, 3, 6, 7, 14]:
- ознаки Г-клггинно! активацп та дисрегуляцп в системi 77-хелперiв;
- пiдвищення експресп окремих iмуноре-гуляторних i фiброгенних цитокiнiв;
- виявлення специфiчних антинуклеарних i антинуклеолярних аутоантитiл, антитiл до рiзних компонентiв сполучно1 тканини.
Запуску проце^в аутоiмунноl агресп пе-редують процеси гшерактивацп перекисно-го окислення лiпiдiв у органiзмi, коли активш продукти перекисного окислення, що утво-рюються, модифiкують бiлки сполучно1 тканини й призводять до утворення бшюв з но-вими антигенними властивостями, на ям можлива виробка антитш з одночасною пе-рехресною реакцiею i на нативнi компонен-ти сполучно1 тканини, що призводить до змши iмунного статусу у хворих на склеро-дермiю [1].
Мета роботи - удосконалення методiв лшування хворих на вогнищеву склеродер-мiю та клiнiко-лабораторна оцiнка !х ефек-тивностi.
Матерiали та методи дослщження. Про-
ведене клiнiко-лабораторне обстеження та лшування 23 хворих на вогнищеву склеро-дермiю (чоловiкiв - 3, жшок - 20) у вщк
- до 20 роюв - 4 пацiента;
- вщ 20 до 29 рокiв - 5;
- вщ 30 до 39 роюв - 4;
- вщ 50 до 59 роюв - 4;
- понад 60 роюв - 6 пацiентiв.
Мешканцями мiста були 6 хворих, сшь-
сько! мiсцевостi - 17; серед них:
- робггниюв - 3;
- службовщв -5;
- студенев та учнiв - 4;
- пенсiонерiв - 10;
- не працюючих - один хворий.
Причиною виникнення склеродерма були:
- нервово-психiчний стрес - у трьох хво-рих;
- вакцинащя - у одного;
причина не з'ясована - у 19 хворих.
Визначено тривалшть юнування склеродерма:
- до трьох мюящв - у 7 пащеш^в;
- до одного року - у трьох;
- до 10 роюв - у 13 пащенпв.
Спостер^али ураження шири:
- площею до 10 % - у 18 хворих;
- площею 10-20 % - у п'яти.
У в^х 23 хворих дiагностовано бляшко-ву форму вогнищево1 склеродерма. Ознаки активностi дерматозу у виглядi появи та збiльшення у розмiрах вогнищ ущiльнення, наявностi бузково1 облямiвки по периферп елементiв, суб'ективних вщчутлв виявленi у 16 пащенив.
Крiм основного захворювання виявлено:
- хрошчний гастрит - у двох пащенив;
- хронiчний холецистит - у одного;
- хрошчний панкреатит - у одного;
- хрошчний бронхгг - у одного;
- цукровий дiабет - у одного.
Ремюда тривалютю до одного року спос-тер^али у трьох обстежених, до трьох роюв - у п' яти.
Контрольна група складалась з 20 вщнос-но здорових о^б (10 чоловiкiв та 10 жшок) вщповщних за вшом.
Результати та 1х обговорення. У хворих на вогнищеву склеродермт в кровi визна-чили до лшування:
- вмiст пептидiв середньо1 молекулярное' маси (ПСММ) - 0,341 ± 0,011 ум. од., що в 1,4 разу перевищуе показник контрольно1 групи - 0,240 ± 0,011 ум. од. (р < 0,01);
- показник сорбцшно1 здатностi еритро-цитiв (С3Е ) - 52,9 ± 1,1 %, що в 1,4 разу перевищуе показник контрольно1 групи -37,2 ± 1,2 % (р < 0,01);
- показник електроседиментацiйного потенцiалу (ЕСП) - 194,7 ± 7,8 мм, що в 2,1 разу перевищуе показник контрольно1 групи - 92,2 ± 10,2 мм (р < 0,01).
Вищенаведеш данi свiдчили про наявшсть до лiкування у обстежених хворих на вогнищеву склеродермда синдрому ендогенно1 шток-сикаци.
У процесi дослiдження стану прооксидан-тно-антиоксидантних систем встановлено:
Бондар С.А. та спвав. ЕНДОЕКОЛОГ1ЧН1 ПОРУШЕННЯ ПРИ ВОГНИЩЕВ1Й СКЛЕРОДЕРМА
- показник вмюту пдроперекишв лшщв ( ГП) в raa3Mi KpoBi хворих на вогнищеву склеродер-мiю складав 3,2±0,14 од. екст./мл, що в 2,0 рази перевищуе показник контрольно!' групи -1,56 ± 0,20 од. екст./мл (р < 0,01);
- показник вмюту малонового дiальдегiду (МДА) - 7,05 ± 0,13 мкм /л, що в 1,4 разу перевищуе показник контрольно!' групи - 4,99 ± 0,20 мкм /л (p < 0,01);
- актившсть супероксиддисмутази (СОД) - 9,3 + 0,9 мкг/мл, що в 2,8 разу нижче у по-рiвняннi з показником контрольно!' групи -26,1 ± 1,1 мкг/мл (p < 0,01).
Це свщчить про тдвищення проце^в пе-рекисного окислення лшдав (ПОЛ) та зни-ження стану антиоксидантного захисту в органiзмi хворих на склеродермiчний процес до лшування.
При оцiнцi стану iмунноï реактивностi у хворих на вогнищеву склеродермт спосте-рiгали до лшування:
- суттеве зниження показниюв:
1) кiлькостi Г^мфоциив - у 1,4 разу (43,0 ± 0,9 %) у порiвняннi з контролем (61,2 ± 1,2 %),р < 0,01;
2) бласттрансформаци лiмфоцитiв (РБТЛ)
- у 2,2 разу (35,6 ± 1,8 %) у порiвняннi з контролем (80,3 ± 2,7 %), р < 0,01;
- тдвищення показниюв:
1) кшькост 5^мфоцш1в - у 1,1 разу (21,6 ± 0,4 %) у порiвняннi з контролем (20,2 ± 0,6 %),p < 0,01;
2) вмюту циркулюючих iмунних комплексiв (Ц1К) - у 1,8 разу (149,2 ± 5,1 ум. од.) у по-рiвняннi з контролем (81,2 ± 5,2 ум. од.), p < 0,01;
3) вмюту IgM - у 1,5 разу (1,75 ± 0,04 г/л) у порiвняннi з контролем (1,15 ± 0,04 г/л), p < 0,01;
4) вмюту IgG - у 1,1 разу (13,1 ± 0,11 г /л) у порiвняннi з контролем (11,5 ± 0,08 г/л), p < 0,01.
Рiзниця мiж показником вм^ту IgA (1,88 ± 0,06 г /л) у хворих на вогнищеву скле-родерм^ у порiвняннi з контролем (1,91 ± 0,06 г/л) була не суттева (р < 0,05). Зазначеш змiни показникiв свiдчили про по-рушення в клiтиннiй та гуморальнш ланках iмунiтету у хворих на склеродермт.
У хворих на вогнищеву склеродерма вивчалася каталiтична активнiсть фер-ментiв в клiтинах кровi:
- актившсть мiелопероксидази (МПО) -1,94 ± 0,04 ум. од. у 1,3 разу була нижче кон-трольних показнимв - 2,51 ± 0,04 ум. од. (p < 0,01);
1-4 (10)' 2007
- активност сукцинатдепдрогенази (СДГ) - 0,91 ± 0,03 ум. од. у 1,3 разу була нижче контрольних показнимв -1,2 ± 0,05 ум. од. (p < 0,01);
- актившсть кисло1' фосфатази -1,02 ± 0,03 ум. од. у 1,4 разу перевищувала контрольш показники - 0,72 ± 0,04 ум. од. (p < 0,01);
- актившсть лужно1' фосфатази -0,89 ± 0,04 ум. од. у 2,1 разу перевищувала контрольш показники - 0,42 ± 0,03 ум. од. (p < 0,01).
Це давало шдставу стверджувати про наявнють порушень стану метаболiчних про-цесiв за рахунок розладу компенсаторно-адаптацiйних захисних механiзмiв в орга-нiзмi хворих на склеродермт
Отже в обстежених 23 хворих на вогни-щеву склеродермiю встановлено порушен-ня стану ендоекологiчноï безпеки оргашзму, однiею з важливих складових якого е наявнють синдрому ендотоксикозу.
Пюля поглибленого клшшо-лабораторно-го обстеження хворим на вогнищеву склеродерм^ призначили комплексне лiкування
3 метою ендоеколопчно1' реабiлiтацiï та ко-рекцiï органiзму, яке включало:
- препарат бензатин-бензилпенщилш (Ек-стенцилiн, Ретарпен) - по 2400 тис. ОД внут-ршньом'язово, один раз на тиждень, курсом
4 ш'екци;
- Плазмол - 1,0 мл внутршньом'язово;
- препарат Силшс з розрахунку 100 мг/кг маси тша внутршньо;
- антиоксиданти:
1) Аевiт;
2) Аскорутин;
3) Метюнш;
4) лiпоеву кислоту;
5) ретинол;
6) токоферол;
- сироп кореня солодки;
- судиннорозширюючi препарати:
1) нiкотинову кислоту;
2) Ншотинамщ;
3) ксантинолу шкотинат;
4) Теонiкол.
Мiсцево хворим на вогнищеву склеро-дермiю призначали:
- вакуум-терашю;
- парафiнотерапiю;
- ультразвук з стерощним кремом;
- електрофорез з лщазою.
Пiсля проведеного л^вання знизилися показ-ники:
- вмюту ПСММ - до 0,287 ± 0,012 ум. од. (р < 0,01);
- СЗЕ - до 41,7 ± 1,1 % (р < 0,01);
- ЕСП - до 135,8 ± 8,5 мм (р < 0,01);
- вмюту ГП - до 2,6 ± 0,14 од. екст./мл (р < 0,01);
- вмiсту МДА - до 5,4 ± 0,14 мкм/л (р < 0,01);
- кiлькостi В^мфоципв - до 20,6 ± 0,5% (р < 0,05);
- вмiсту Ц1К - до 111,2 ± 6,2 ум. од. (р < 0,01);
- вмюту ^ - до 12,4 ± 0,14 г/л (р < 0,01);
- активносл КФ - до 0,85 ± 0,03 ум. од. ( р < 0,01);
- активносп ЛФ - до 0,79 ± 0,03 ум. од. (р < 0,01)..
Вщповщно пiдвищились:
- активнiсть СОД - до 14,4 ± 1,0 мкг/мл (р < 0,01);
- кiлькiсть Т^мфоципв - до 48,5 ± 1,1% (р < 0,01);
- показник РБТЛ - до 67,3 ± 1,5% (р < 0,01);
- активнiсть МПО - до 2,18 ± 0,04 ум. од. (р < 0,01);
Л1ТЕРАТУРА
1. Антонов А.А., Номноева Т.Н. Состояние свободнорадикального окисления липидов при склеродермии // Вестн. дерматол. и венерол.
- 1992. - № 5. - С. 6-7.
2. Болотная Л.А. Проблемы системных болезней соединительной ткани // Дерматол. та венерол. - 2004. - № 4 (26). - С. 24-27.
3. Бутов Ю.С., Тосузов Р.Т. Некоторые аспекты патогенеза, клиники и терапии склеродермии // Рос. журн. кожн. и вен. бол. -2002. - № 4. - С.15-19.
4. Коваленко В.М., Шуба Н.М. Ревматические болезни: номенклатура, классификация, стандарты диагностики и лечения. - К.: Катран групп, 2002. - 214 с.
5. Мавров И.И., Савенкова В.В. «Глутаргин» в комплексном лечении больных системными заболеваниями соединительной ткани // Укр. журн. дерматол. венерол. косметол. - 2005.
- № 3. - С. 154.
6. Молочков В.А., Романенко Т.Ф., Сухова Т.В. и др. Течение и современное лечение ограниченной склеродермии // Рус. жур. кожн. и вен. бол. - 2002. - № 4. - С. 38-42.
7. Надашкевич О.М. Про можливi етюпато-генетичш фактори системно! склеродерма // Укр. ревматол. журн. - 2001. -№ 3-4. - С. 89.
- активнють СДГ - 1,04 ± 0,03 ум. од. (р < 0,01).
Проте вс вищезгадаш шформацшно^ндексш показники, крiм показника вмюту малонового дiальдегiду, не досягли показниюв контролю шсля комплексного лшування хворих на вогнищеву склеродерма.
Тривалють комплексного лшування хворих на вогнищеву склеродермт запропоно-ваним та впровадженим нами методом ен-доеколопчно! реабМтацп та корекцн в умо-вах стащонару становила у середньому 26,9 ± 0,9 дня (при застосуванш загально-прийнятих методiв - 36,4 ± 1,1 дня).
Висновки. Отримаш даш свщчать про па-тогенетичну виправдашсть та кл^чну доцiльнiсть використання запропонованого нами комплексного методу ендоеколопчно! реабiлiтацi!' та корекцп хворих на вогнищеву склеродермт; а своечасно проведена те-ратя здатна змiнити перебiг аутоiмунного процесу, попередити розвиток швалщизацп та покращити якiсть життя хворих.
8. Насонова В.А. Системные заболевания соединительной ткани: этиология и патогенез // Врач. - 2000. - № 9 - С. 3-6.
9. Родионов А.Н. Диффузные болезни соединительной ткани с имунными нарушениями (красная волчанка, склеродермия, дермато-миозит). - СПб.: Питер Пресс, 1993. - 53 с.
10. Сербина И.М. Сопряженный метоболизм вторичных мессенджеров при ограниченной склеродермии // Дематолол. та венерол. -2001. - № 3 (13). - С. 48-50.
11. Feghali С.А., Bost K.L., Boulware ДЖ Mechanisms of pathogenesis in scleroderma // J. Rheumatol. - 1992. - Vol. 19, No 8. -Р. 1207-1211.
12. Le Roy E.C., Black C., Fleischmaier R. Scleroderma: classification, subsets and pathogenesis // J. Rheumatol. - 1998. - Vol. 15, No 7. - Р.202-205.
13. Mayes M.D. Epidemiologis studies of environmental agents and systemic auto-immume disease // Envir. Health Perspect. -1999. - Vol. 107, No 12. - Р. 743-748.
14. Sapadin A.M., Esser A.C., Fleischmayer R. Immunopathogenesis of scleroderma - Evolving Concepts // Mount Sinal J. Med. - 2001. - Vol. 68, No 4-5. - Р.233-234.
