CC BY
79психотерапия, клиническая психология и психоанализ
УДК 616.895.4-008.441.44-055.2:612.123
ОСОБЛИВОСТ1 EMОЦIЙИО-ВОЛЬОВОÏ СФЕРИ П1ДЛ1ТК1В З АУТОАГPEСИВИОЮ ПОВEДIИKОЮ
К. В. Аймедов Одecький нaдiонaльний мeдичний унiвepcитeт
Рeзюмe. Meтою цього доcлiджeння cra^ вивчeння eмощйно-вольовоï cфepи п1дл1тк1в з. cxильнicть до aутоaгpecивноï повeдiнки. В доcлiджeннi пpийняло учacть 176 пщлпгав в.ком вщ 13 до 17 pокiв. Сepeд ниx у 114 тдмтшв в aнaмнeзi вiдмiчaлacь aутоaгpecивнa повeдiнкa (АП) у вигляд. cущидaльниx думок, нaмipiв тa cпpоб, вони c^a^n оcновну гpупу (Gr). До контpольноï гpупи (КГ) увшшли 62 як. e учнями cepeдньо зaгaльнооcвiтньоï школи
тa нe мaли pasime cxильноcтi до aутоaгpecивноï повeдiнки.В xодi доcлiджeння виявлeно, що бьльшють пщл1тк1в, що мaли в aнaмнeзi cxильнicть до АП мaють вигаш piвнi як оcобиcтicноï, тaк i peaктивноï тpивожноcтi. Цим можнa поя^ити cxильнicть cпpиймaти зaгpозу cвоïй caмооцiнцi i жиrтeдiяльноcri у вeликому дiaпaзонi cmyau;m i peaгувaти дужe виpaжeним cтaном тpивожноcтi, що зaвaжae aдaптaдiï тa cощaлiзaдiL оcобиcrоcri.
Kлючoвi слова: aутоaгpecивнa повeдiнкa, пщл.тковий вш, eмоцiйнa cфepa.
Aктуaльнicть пpоблeми. Дитячий i шдлгтковий cуïцид тa aутоaгpecивнa повeдiнкa e зapaз вe-ликою пpоблeмою для Укpaïни. Maйжe в кожному м.еп мaйжe кожeн дeнь конегатують aбо cпpобу cуïциду, aбо лeтaльний нacлiдок. У поpiвняннi з зaгaльною цифpою cуïцидiв - близько 15 т^яч людинa - кiлькicть дитячж caмогубcтв здaeтьcя нeзнaчною. Пpотe ця cтaтиcтикa лякae вжe caмим фaктом cвого icнувaння. 3a дaними лiтepaтуpниx джepeл, icнують тpи о^ новнт гpупи пpичин ди^ч^ i пiдлiтковиx cуïцидiв. Пepшa i, мaбуть, нaйвaжливiшa в тaкиx випaдкax - ^ xapaктepологiчнi оcобливоcтi. Дpугa - ^ caм пщлгтковий в.к. G нaвiть тepмiн «шдлгтков. тa юнaдькi caмогубcтвa». I rpeтя пpичинa - ^ cклaднi, пcиxотpaвмуючi cитуaдiï [5].
Meтою цього доcлiджeння craло вивчeння eмоцiйно-вольовоï cфepи щалтшв з. cxильнicть до aутоaгpecивноï повeдiнки.
Maтepiaли тa мeтоди доcлiджeння. В доcлiджeннi пpийняло учacть 176 щалтшв в.ком вщ 13 до 17 pокiв. Сepeд н^ у 114 падлтшв в aнaмнeзi вiдмiчaлacь aутоaгpecивнa повeдiнкa (АП) у вигляд. cуïцидaльниx думок, нaмipiв тa cпpоб, вони cклaли оcновну ^упу (GГ). До контpольноï гpупи (КГ) увшшли 62 пiдлiткa, як. e учнями cepeдньо зaгaльнооcвiтньоï школи тa нe мaли paнiшe cxильноcтi до aутоaгpecивноï повeдiнки. Доcлiджeння включaло в ceбe визнaчeння piвнiв оcобиcricноï тa cитуaдiйноï тpивожноcтi зa мerодикою ^^eprepa-Xasma; визнaчeння piвня виpaзноcтi дeпpecивниx тeндeнцiй зa допомогою мeтодики BDI, a тaкож мeтодикa cуб'eктивного вщчуття caмотноcтi Д. PacceAa i M. Фepгюcонa. Доcлiджeння пpоxодило нa бaзi Gдecького облacного мeдичного цeнтpу поточного здоpов'я тa cepeдньоï зaгaльнооcвiтньоï школи № 61 м. Одecи.
Результати та обговорення.
Gcобливicтю пiдлiтковоï пcиxiки e тeндeнцiя peaгувaти диcrpeccом нa вaжкий aбо тpи-вaлий CTpeœp. Цe пов'язaно цe з вшовими оcобливоcтями. Шдлттки piдко здaтнi pозповicти i виcловити нeгaтивнi eмоцiйнi пepeживaння, тому cтaну диcrpecу нe pозпiзнaють.
В доcлiджeннi викоpиcтовувaли пcиxодiaгноcтичний мeтод. Визнaчeння piвнiв оcобиcтicноï тa cитуaтивноï тpивожноcтi пpоводилоcь зa мeтодикою Спiлбepгepa-Хaнiнa. Тecr Спiлбepгepa-Хaнiнa [1] - мeтодикa, якa дозволяe дифepeнцiйно змipювaти тpивожнicть як оcобиcту влacтивicть тa як CTas, пов'язaний з поточною cитуaдieю.
Тecтувaння зa мeтодикою Спiлбepгepa-Хaнiнa пpоводилоcь .з зacтоcувaнням двоx блaнкiв: один блaнк для вимipювaння покaзникiв cитуaтивноï тpивожноcтi, a дpугий - для вимipювaння piвня оcобиcricноï тpивожноcтi. Дaнi нaвeдeно у тaбл. 1-2.
Дaнi тaблицi 1 cвiдчaть пpо доcrовipнe пepeвaжaння в щалтшв з ОГ виcокого piвня тpивожноcтi, у поpiвняннi з гpупою вiдноcно здоpовиx оаб. Tax, в GГ виcокий präern тpивожноcтi вiдмiчaвcя в 77,19% випaдкiв, тод. як в КГ дaний покaзник xapaктepизу-
Розпод1л досл^джених за р1внем особист1сно*1 тривожност
Таблиця 1 вав 4,84% обстежених (p<0,05).
В1домо, що особи, як1 в1дносяться до категори високотривожних, схильн1 сприймати загрозу сво'й самооцшщ i життед1яльност1 у великому д1апазон1 ситуацш i реагувати дуже вираже-ним станом тривожносп, що заважае адаптаци та сощалзацп особистостi. Низький р1вень особиспсно! тривожностi
достовiрно часпше виявляв-ся у пiдлiткiв без схильносп до аутоагресивно1 повед1нки (72,58% досл1джених КГ, 3,51% досл1джених ОГ) (p<0,05).
Вивчення piBHH ситуативно! або реактивно! тривожносп також виявляе достовiрну pi3Hrnro мгж дослвдженими групами. Так, для дослщжених ОГ найбiльш притаманним е високий рiвень ситуативно! тривожностi (80,70% оаб), то для бiльшостi пвдлитав з КГ характерним був низький рiвень ситуативно!
тривожностi (67,74%), рiзниця мгж група-
Р1вень тривожност1 ОГ, n =114 КГ, n =62
n %±m n %±m
Високий 88 77,19±3,93 3 4,84±2,73*
Середнш 22 19,30±3,70 14 22,58±5,31
Низький 4 3,51±1,72 45 72,58±5,67*
Примгтки: * - рiзниця достовiрна (p<0,05).
Таблиця2
Розпод1л досл1джених за р1внем ситуативно! тривожност
Р1вень тривожносп ОГ, n =114 КГ, n =62
n %±m n %±m
Високий 92 80,70±3,70 5 8,06±3,46*
Середн1й 19 16,67±3,49 15 24,19±5,44
Низький 3 2,63±1,50 42 67,74±5,94*
Примгтки: * - рiзниця достовiрна (p<0,05).
ми е достовiрною (p<0,05). Слiд зазначити, що значн вiдхилення вiд рiвня помiрно! тривожносп вимагають особливо! уваги, висока тривожнють передбачае схильнiсть до прояву стану тривоги в ситуащях оцiнки власно! компетентностi. Низька тривожнiсть, навпаки, вимагае шдвищення уваги до мотивiв дiяльностi та пiдвищення почуття вiдповiдальностi.
Наступною психоемоцшною характеристикою, яку визначали у тдлггшв, схильних до АП був р1вень виразностi депресивних тенденцш за допомогою методики BDI [2] (табл. 3).
т г- о Як свщчить таблиця 3, для
1аолиця з .... ...—.. .
бlльшостi пiдлlткlв з АП в анамнезi
Розподт досл^джених за р1внем депресп (ОГ) характерним був пом!рний
ступ1нь депреси. Так1 особи в1др1знялись пригн1чен1стю настрою, в них об'ективно виявля-лися загальмовашсть розумових i рухових процес1в, значне знижен-ня активносп i працездатносп, зниження самоощнки, втра-та перспективи майбутнього i песим1стична оценка минулого, майбутнього i сьогодення, втрата критичного ставлення до хворо-бливого стану. В значно1 к1лькост1 досл1джених наявними були сущидальш думки (77,19%). В шдл1тк1в, як1 мали виражений р1вень депреси, кр1м вищезаз-начених депресивних ознак, спостер1гались сущидальш нам1ри i спроби (1,75%).
Легкий стутнь депреси, який виявлявся у 42,98% досл1джених ОГ, характеризу-вався нер1зким пригн1ченням настрою, зниженням активносп та 1нтерес1в, суб'ективне в1дчуття загальмованосп розумових процес1в, ослаблення штенсивносп позитивних емоцш i занепад життерад1сност1 та уяви, ослаблення прихильносп до життя, але чи не головне,-це усв1домлення пациентом такого факту, що його настрш залишаеться нижче того, яке в1дпов1дае обставинам його життя.
Методика суб'ективного в1дчуття самотност1 Д. Рассела i М. Фергюсона використову-валась для визначення р1вня в1дчуття самотност1 [3]. Дан1 щодо вивчення р1вня в1дчуття самотност1 в досл1джених наведено в табл. 4.
Анал1з отриманих результат1в показав, що для б1льшост1 пщл1тюв з основно!' групи
ОГ, n =114 КГ, n = 62
n %±m n %±m
В1дсутн1сть депресивних симптомов 2 1,75±1,23 62 100,00±0,00*
Легка депрес1я 49 42,98±4,64 0 0,00±0,00
Пом1рна депрес1я 61 53,51±4,67 0 0,00±0,00
Виражена депресш середньо'! тяжкост1 2 1,75±1,23 0 0,00±0,00
Тяжка депрес1я 0 0,00±0,00 0 0,00±0,00
Примгтки: * - рiзниця достовiрна (p<0,05).
Таблиця4
Розпод1л досл!джених за р1внями в1дчуття самотност
Рiвень самотноси ОГ, п =114 КГ, п =62
п %±т п %±т
Високий 96 84,21±3,42 0 0,00±0,00*
Середнш 16 14,04±3,25 3 4,84±2,73*
Низький 2 1,75±1,23 59 95,16±2,73*
(ОГ) характерний високий рiвень самотностi (84,21%). Середнiй рiвень самотностi у пiдлiткiв з ОГ (14,04%), в порiвняннi з КГ (4,84%), бывший. Таке суб'ективне таке суб'ективне пережи-вання самотностi можна пояснити про-явом у таких тдл1тк1в депресп, а та-кож високого рiвня тривожностi, що сприяе аут^аи^Т таких пiдлiткiв, втрати штересу до навколишнього i формуван-ню суТцидальних думок. Низький рiвень вщчуття самотностi характерний для
Примiтки: * - рiзниця достовiрна (р<0,05).
пщлггтв з КГ (95,16%), як не мають схильностi до ауто агресивноТ поведiнки Висновки.
1. В ход1 дослдження виявлено, що 51льш1сть шдмткш, що мали в анамнез1 схильшсть до АП мають висош рiвнi як особиспсноТ, так 1 реактивно! тривожносп. Цим можна пояснити схильшсть сприймати загрозу своТй самооцiнцi i жигтeдiяльносгi у великому дiапазонi ситуацш i реагувати дуже вираженим станом тривожносп, що заважае адаитадИ та сощалзаци особистосп. Низький рiвень особиспснот тривожносп достов1рно часгiше виявлявся у тдлптав без схильносп до аутоагресивноТ поведiнки
2. Для бьльшосп пщлгтшв з ОГ характерним був пом1рний стутнь депреси. Такi особи в1др1знялись иригнiченiсгю настрою, в них об'ективно виявлялися загальмованiсть ро-зумових i рухових проце^в, значне зниження акгивностi i ирадездагностi, зниження самооцiнки, втрата перспективи майбутнього i иесимiсгична ощнка минулого, майбут-нього i сьогодення, втрата критичного ставлення до хворобливого стану.
3. Для пщлгтшв схильних до АП характерний високий рiвень самогносгi, яка може прово-кувати початок депреси, замахiв на власне життя та самогубство.
Часть I: Пособие / Сост.-
Лiтература.
1. Миронова Е. Е. Сборник психологических тестов. / Миронова Е. Е.-2005.- 155 с. (с. 16-18)
2. Аргентова Т. Е. Методы психодиагностики / Аргентова Т. Е.- Кемерово, 2000.- 28 с.
3. Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие / Райго-родский Д. Я.- Самара: «Бахрах-М», 2002.- 672 с.
4. Долгинова О. Б. Одиночество и отчужденность в подростковом возрасте: Автореф. Дис. Канд. Психолог. Наук. Санкт-Петербург, 1996.
5. Корнетов А. Н. Распространённость и клинико-конституциональные особенности суицидального поведения в подростково-юношеском возрасте: автореф. дисс. канд. мед. наук. / Корнетов А. Н Томск, 1999.- 22 с.
ОСОБЕННОСТИ ЭМОЦИОНАЛЬНО-ВОЛЕВОЙ СФЕРЫ ПОДРОСТКОВ С АУТОАГРЕССИВНЫМ ПОВЕДЕНИЕМ
Аймедов К. В.
Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина
Целью настоящего исследования стало изучение эмоционально - волевой сферы подростков с склонность к АП. В исследовании приняло участие 176 подростков в возрасте от 13 до 17 лет. Среди них в 114 подростков в анамнезе отмечалась аутоагрессивное поведение (АП ) в виде суицидальных мыслей, намерений и попыток, они составили основную группу (ОГ). В контрольную группу (КГ) вошли 62 подростка, которые являлись учениками средней общеобразовательной школы и не имели ранее склонности к аутоагрессивному поведению. В ходе исследования выявлено, что большинство подростков, имевших в анамнезе склонность к АП имеют высокие уровни как личностной, так и реактивной тревожности. Этим можно объяснить склонность воспринимать угрозу своей самооценке и жизнедеятельности в обширном диапазоне ситуаций и реагировать весьма выраженным состоянием тревожности, мешает адаптации и социализации личности.
Ключевые слова: аутоагрессивное поведение, подростковый возраст, эмоциональная сфера.
emotional and volitional features in adolescents with autoaggressive behavior
Aymedov K. V. Odessa State Medical University, Odessa, Ukraine
The purpose of this study was to investigate emotional - volitional features in teenagers with a penchant for the autoagressive behavior. The study involved 176 adolescents aged 13 to 17 years. Among them, 114 teenagers had a history of auto-aggressive behavior (AB) in the form of suicidal thoughts, intentions and attempts, they are the main group. In the control group included 62 teenagers who were students of secondary school and had no previous inclination to autoagressivnogo behavior. The study revealed that the majority of adolescents with a history of a tendency to have high levels of AB as personal and reactive anxiety. This may explain the tendency to perceive a threat to their self-esteem and ability to live in a vast range of situations and react very severe state of anxiety, prevents adaptation and socialization.
Keywords: auto-aggressive behavior, adolescence, emotional sphere.
УДК 159.9; 37.048.44
цели психологического консультирования В ГЕШтАЛьт подходе
Т. А. Демидова, В.В. Сойко Херсонский государственный университет
Крымский государственный медицинский университет им. С. И. Георгиевского
резюме: В статье рассматриваются цели психологического консультирования в гештальт подходе: реализации потенциала и внутренней инегрированности личности, обогащение и расширение осознавания в процессе взаимодействия консультант - клиент.
Ключевые слова: осознавание, интеграция, целостность, гештальттерапия.
Психологическое консультирование как профессия является относительно новой областью психологической практики, выделившейся из психотерапии. Эта профессия возникла в ответ на потребности людей, не имеющих клинических нарушений, однако ищущих психологическую помощь. Поэтому в психологическом консультировании мы сталкиваемся прежде всего с людьми, испытывающими трудности в повседневной жизни. Спектр проблем поистине широк: трудности на работе, неустроенность личной жизни и неурядицы в семье, плохая успеваемость в школе, недостаток уверенности в себе и самоуважения, мучительные колебания в принятии решений, трудности в завязывании и поддержании межличностных отношений. С другой стороны, психологическое консультирование, как молодая область психологической практики, пока еще не имеет строго очерченных границ, в его поле зрения попадают самые разнообразные проблемы [6].
А. Н. Елизаров выделяет цели психологического консультирования в зависимости от того подхода, в рамках которого психолог предпочитает работать. Таким образом цель психологического консультирования определяется как оказание психологической помощи (Ю. Е. Алешина); появление у клиента черт зрелой личности (Р. Кочюнас); прояснение клиенту причины и следствия жизненных ситуаций (Н. Н. Обозов); культурно-продуктивная личность клиента, чтобы человек обладал чувством перспективы, действовал осознанно, был способным разрабатывать различные стратегии поведения и анализировать ситуацию с различных точек зрения (Г. С. Абрамова); достижение высших степеней диалогического общения, когда можно зафиксировать момент самообнаружения личности в максимально искреннем обсуждении значимых личностных проблем (А. Ф. Копьев); разрушение полярности оценочной позиции (С. А. Капустин); решении клиентом своих психологических проблем (П. П. Горностай, С. В. Васьковская); адаптация к жизни за счет активации жизненных
