CC BY
27
УДК 130.2
Е. А. Кальницький, кандидат фшософських наук, доцент
ЕКЗИСТЕНЦ1ЙН1 ЗАСАДИ АНТРОПОЛОГ1ЧНО1 КРИЗИ
Проанал1зовано поняття «антрополог1чна криза» в рамках екзистенц^альног фшософИ Показано, що осмислення кризи сучасност1 в фшософських категор1ях дозволить систематизувати знання, побудувати гг модель 7 проанал1зувати май-бутт тенденцИ розвитку; виявити сощально-фтософсью концепцп, якг цю кризу можуть пояснити г намгтити деякг шляхи гг подолання.
Ключовi слова: антрополог1чна криза, екзистенц1альна ф1лософ1я, глобальн1 проблеми людства, екзистенц^я.
Актуальтсть проблеми до^дження. Сучасний св^ характеризуемся глобальними процесами. Глобалiзацiя виступае новим сощально-культурним явищем XXI ст. Наш св^ перебувае в транзитивному сташ, який характеризуе перехщ вщ старого до нового. Цей стан вщзначаеться наявшстю кризових явищ, яю охоплюють усi сфери людського iснування. Перед людством по-стають численнi проблеми, для виршення яких необхiдна нова парадигма i новий концептуальний апарат, який повинен формуватися на перетиш рiзних напрямiв фiлософського знання. Потрiбна нова iдеологiя, яка б об'еднала глобалiзований свiт у рамках ново! гумашстично'1 доктрини. Безперечно, феномен кризи сучасного св^у е складним i багатовимiрним, вимагае зусиль фахiвцiв рiзних сфер i галузей. Завдання ж фшософп полягае у тому, щоб виявити рiзноманiтнi кризовi явища в сучасному свiтi, провести належний концептуальний аналiз, дослiдити рiзноманiтнi тдходи !х вирiшення в рамках рiзних фiлософських шкiл.
Метою статт1 е дослщження антрополопчно'1' кризи в п екзистенцшно-му вимiрi.
Доцiльно видшити рiзноманiтнi пiдстави виникнення антрополопчно'1' кризи. Ц пiдстави обумовленi трансформацiями внутршнього свiту людини, вiдчуттям несправедливостi св^, кризою екзистенцп - людського юнування, розчинено! в загальносвiтовому трендi рiзноманiтних проблем: iдеологiчних, пов'язаних iз втратою цiлiсностi свiтосприйняття, нав'язано! фрагментарнос-т рiзних джерел шформацп, ЗМ1; морально-етичних, обумовлених трансфор-мацiями цшшсно'1' домшанти пострадянських суспiльств, мультикультуралiз-мом, пов'язаним з проблемою взаемоди Заходу i Сходу; глобальними загаль-нолюдськими проблемами, яю розвиваються на тлi зниження бiорiзноманiття, можливостi ядерно'1' вiйни, попршенням екологiчних умов, стихiйних лих,
166
© Кальницький Е. А., 2016
вичерпання ресурав, голоду, тероризму, оргашзовано'1 злочинностi в й нових формах, негативних тенденцiй техноцентрично'1 цившзацп, непередбачених насшдюв генноi iнженерГi та бютехнологй тощо.
Пiд кризою розумieться будь-яка подiя, яка, як очiкуeться, призведе до нестабшьноi i небезпечноi ситуацп, яка буде безпосередньо стосуватись особи, групи, спшьноти або всього людства. Це стан, при якому iснуючi способи досягнення цiлей е неадекватними, непередбачуваними i небезпечними. Ид кризою можна розумiти негативнi змши в безпецi, якi вiдображаються на по-лiтичних iнститутах, культурi, суспшьсга, економiцi тощо. Доцiльно розгля-дати кризу в контекст певно'1' складно'1' системи, в тому випадку, коли вона функщонуе погано, але причини дисфункцй невiдомi. Криза створюе високий рiвень невизначеностi i загрози (або передбачувано'1' загрози) для велико*' кшькосп людей. Де б не виявлялася криза: в економщ, полiтицi i т. д. - вона створюеться людиною i мае антропологiчне коршня. Тому доцiльно говорити не лише про антрополопчну кризу, яка постае каталiзатором усiх тих проблем, яю обумовлюються кризовими явищами в суспшьсга, але й на тому, що не-здатнiсть вчасно побачити вияв або початок кризових явищ у суспшьсга пов'язана з певними психолопчними реакцiями людини, 1! свiтоглядом або небажанням визнавати кризу як таку.
Осмислення кризи сучасносп, а також проблем, яю торкаються бшьшос-т краш, крiзь призму фiлософського аналiзу дозволить систематизувати знан-ня про не!, побудувати концептуальну модель i проаналiзувати майбутнi тенденцп розвитку; виявити соцiально-фiлософськi концепцп, якi цю кризу можуть пояснити. В рамках фшософсько'х рефлексп доцiльно виявити антро-полопчну проблематику кризи сучасностi. Антропологiчна криза як багато-аспектний феномен вимагае для свого аналiзу комплексного тдходу, викорис-тання рiзноманiтних методiв i пiдходiв.
Антропологiчна криза мае екзистенцшш пiдстави. Людина постiйно по-требуе як осмислення меж власнох реальносп, розумiння власного Я, свого внутршнього свiту, так i порiвняння себе з шшими. Вiдсутнiсть сенсу i чiткоi стратегii завжди викликала у людини екзистенщальний страх зустрiчi з «безод-нею небуття». На цьому наголошують фiлософи, предметом дослiдження яких е проблеми екзистенцiальноi фiлософii. Екзистенцiалiзм розвивався паралель-но з фшософською антропологiею, персоналiзмом. Його важко видшити як самостiйний напрям. Наприклад, у Ж.-П. Сартра екзистенцiалiзм - це гума-нiзм, вiн висловлюе духовний вимiр людини, його унiкальнiсть [1]. Антропо-логiчна криза набувае розвитку у людини в тому випадку, коли вона не на-лежить соб^ коли вона тдпорядковуеться нав'язаним 1й нормам, тобто коли вона, за Сартром, веде «несправжне юнування». Подiбна несвобода викликае,
за Сартром, усампнешсть або втечу вщ неприйнятно*' дшсносп. Тяжке вщ-чуття несвободи як проблема екзистенщально*' iзольованостi людини досль джено в роботах Л. Б. Альберт^ який створив послiдовно гумашстичне вчен-ня про людину. Фшософ вважав, що люди iнодi стають руйнiвниками, вщ-мовляючись керуватися розумом i знаннями. М. Шелер антрополопчну кризу розглядав ^зь призму внутршнього переживання людини як наслiдок видшення людини зi свiту природи, ïï уособленостi [2]. Вiн вважав, що ви-рiшити цю проблему можна, розкриваючи сутнiсть людини, тобто вщповща-ючи на запитання: що е людина? М. Шелер наголошував на потощ дiючих у людинi сил, яю йдуть «вщ низу до верху»: кожна вища форма буття спира-еться на енергiю нижчих форм. Таким чином, життя, за Шелером, е потш переживань [3]. А. Гелен вводить метафору «людина недосконала». Вш тд-креслюе «недостатшсть» людини, зазначае, що у людини редуцшоваш ш-стинкти, i ïï дiяльнiсть обумовлена суспiльством. Тому антрополопчна криза, за А. Геленом, буде формуватися соцiальними iнститутами [4].
На думку Х. Плеснера, без фшософи людини немае шяюо' теорп людсько-го життевого досвiду. Без фшософп природи - тят! фшософп людини [5]. Вш розробляе фiлософську антрополопю як вчення про сутнiснi закони (пси-хофiзично нейтрально'!') особистостi. Х. Плеснер намагаеться створити влас-ний понятшний апарат для всiеï сфери, де юнуе людина як «психофiзично нейтральна» особистiсть. Людина для нього - не об'ект науки, не суб'ект свое свщомосп, вона виступае об'ектом i суб'ектом свого життя, тобто вона е для себе i предметом, i центром. У такш якосп, вважае Х. Плеснер, людина входить в ютор^, що постае лише способом реалiзацiï ïï роздумiв i знань про саму себе. Не як тшо (якщо пвд тiлом розумiеться сфера, об'ективована при-родничими науками), не як душа i потш свiдомостi (якщо мова йде про об'ект психологи), не як абстрактний суб'ект, для якого мають силу закони лопки, норми етики i естетики, а як психофiзично шдиферентна або нейтральна життева едшсть юнування людини «в собi i для себе» [5]. Для Х. Плеснера ршення антропологiчноï кризи мiститься в культурi, тому що саме культура дозволяе протистояти небезпекам, як мае в собi вщкритють людини свiту [5]. Х. Плеснер вважае, що таю феномени, як смiх i плач - це катастрофiчнi ре-акцп, що виникають у результат втрати самовладання i яю не мають стандартного рвения в кризових ситуащях.
Для С. К'еркегора антрополопчна криза виявляеться в страху i тривозь С. К'еркегор визначае людське життя як вщчай, який е наслщком грiховноï природи людини [6]. П. Тiллiх визначае екзистенцшш пiдстави кризи людини за допомогою страху усввдомлення свого небуття. Духовна драма людини по-лягае, на його думку, у втрат системи абсолютних цшностей, у втратi Бога [7].
М. Хайдеггер критикував абстрактний метафiзичний характер традицiйних шляхiв опису людсько'1' екзистенцп, вш уводить поняття Dasein, яке розумь еться М. Хайдеггером як суще, яке мае здатшсть запитувати про буття [8]. Через виявлення екзистенщально'1' структури Dasein людина може знайти сенс буття. Таким чином, можна виршити антропологiчну кризу в рамках хайдег-герiвськоi фшософп.
А. Камю вбачае в основi антрополопчно'1' кризи «дашсть абсурду». Згщно з А. Камю, саме люди породжують нелюдське. Вихiд iз кризи полягае у розу-мiннi того, що свiт абсурдний, тим самим людина знаходить свободу. Здобути свободу можна лише повставши проти всесвггнього абсурду, бунтуючи проти нього. Таким чином, бунт i свобода, за А. Камю, нероздшьш. Свобода, що виражаеться в бунп, надае сенс людському життю [9].
Пiдстава кризи для К. Ясперса - це згубне «роздроблення» свiту, неувага до цшсносп буття. Екзистенцiя, за К. Ясперсом, мае вияв у ситуащях турбо-ти i страждання, а також у «прикордонних ситуацiях», тд якими вiн розумiе моменти найглибших потрясiнь, стресу. У таких ситуащях людина мобшзуе сво'1' ресурси i може пiднятися на вищий рiвень [10]. У сучасному суспiльствi, на думку К. Ясперса, бути - означае «бути в справЬ». Окрема людина юнуе як усвщомлення сощального буття. У пограничному випадку вона вщчувае ра-дiсть працi без вщчуття свое'1' самостi. Таким чином, вона усвщомлюе свое буття лише як «ми». Буття людини зводиться до загального, до життездатнос-т як продуктивно}.' одиницi, до тривiальностi насолоди. К. Ясперс зазначае, що единими стають не тшьки мода, а й правила спшкування, жести, манера говорити, характер спшкування. Перетворюючи окремих людей на «функцп», величезний апарат забезпечення юнування «виймае» ix iз субстанцiйного змiсту життя, яке колись через традицп впливало на людей. На думку К. Ясперса, об'ективована, ввдрвана вщ свого коршня людина втратила найiстот-шше справжне буття. В задоволеннi i незадоволеннi, в напрузi i втомi вона висловлюе себе лише як певна функщя. К. Ясперс вводить поняття натовпу, для того, щоб пояснити, як маса не пов'язаних один з одним людей у своему поеднанш складають певну еднють. Фшософ зазначае, що маса як сукупшсть людей, у яких виршальне значення мае воля i властивють бiльшостi, е по-стiйно дшчою силою нашого свiту. Люди порiвнюють себе з iншими, проте необхщно, щоб кожен був самим собою [10]. Таким чином, у роботах шмець-кого фшософа криза пов'язуеться з втратою щентичносп.
Х. Ортега-ьГассет розробив теоретичний пiдxiд до сощально-масових явищ, який може бути позначений як етико-естетичний або культуроцентрист-ський. Вш увiв у науковий об^ поняття «людина маси» (масова людина), проаналiзував особливостi цього соцiокультурного типу в зютавленш з типом
представника духовно'1 ел^и. Належшсть до маси, на думку Х. Ортега-i-Гассета - ознака виключно психолопчна, зовам не обов'язково, щоб суб'ект фiзично до не'1 належав. Маса - це безлiч людей без особливих переваг, ïï елемент - середня, пересiчна людина.
Х. Ортега-ьГассет вiдзначаe здатнiсть людини тимчасово звiльнятися вiд поневолення матерiальними речами. Цю здатнiсть вiн пов'язуе з наявнiстю у людей власного внутршнього свiту. Однак у разi превалювання матерiаль-них цiнностей людина починае жити без певного життевого проекту i зна-ходить сенс юнування всерединi натовпу. Тим самим вона стае сощально безвiдповiдальною [11]. Такий життевий сценарiй призводить до кризових виявiв як духовного св^ людини, так i суспiльства в цшому. Поняття само-щентифшацп захищае нас вiд iнших людей - натовпу. У такому розтзнаван-ш себе виявляеться справжнiсть людського юнування i незалежнiсть вiд iнших.
Екзистенщальна фiлософiя оперуе категорiями етики, такими як вина, вщповщальшсть, борг, чеснота, сенс життя - намагаючись охопити важливi аспекти людського iснування, в тому чист мислення (наукового i повсякден-ного). Можна говорити про якесь «моральне мислення» як про спробу знайти регулятор норм добра i зла, мехашзму виршення антрополопчно! кризи. Безумовно, набiр категорiй i понять екзистенщально'1 фшософп поповнюеть-ся i вимагае подальшого опрацювання. Тому така важлива переощнка спад-щини екзистенцiалiзму, на чому наголошуе сучасний фшософ К. Ахо [12]. Дослщник вiдзначае, що в таких рiзноманiтних галузях, як когнiтивна наука, психiатрiя, охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища спадщина екзистенцiалiзму найбiльш актуальна. Бшьш того, проблема людського ю-нування вимагае нових категорш, яких немае в концептуальному апарат стародавньо'1 або сучасно'1 думки. К. Ахо вважае, що людсью iстоти не можуть бути зрозумiлi нi як фiзичнi сутностi з фiксованими властивостями, ш як суб'екти, що взаемодiють зi свiтом об'ектiв.
Ключовi поняття екзистенцiалiзму, що розкривають сенс явищ, яю турбу-ють людину, характеризуються двома важливими акцентами. По-перше, певна частина екзистенцiалiстiв схильш пiдкреслювати значимiсть емоцiй i почутпв, оскiльки вони мають опосередковане вщношення до внутршньо-го свiту людини. Ui ще'1, грунтовно дослiдженi М. Хайдеггером i С. К'еркегором, впливають на психологию. По-друге, вiдчуття людиною страху i тривоги ви-ступае як форма невiд'емного iснування. В такому випадку криза, яка форму-еться через страх прийняття якогось ршення i тривоги з приводу подальшого розвитку якоюь поди, е невщ'емною рисою природи людини.
Криза завжди пов'язана з прийняттям ршення або винесенням оцiнки. Криза е перешкодою або загрозою, а також можливютю для будь-яко'1 точки
зростання або занепаду. Люди знаходяться в сташ кризи, коли вони стикають-ся з перешкодами для реалiзацii важливих життевих цшей i непереборних за допомогою звичайних методiв вирiшення проблем. Однак, з другого боку, криза виступае в ролi нашого сприйняття поди чи ситуацп, при якому ми думаемо, що рiшення й занадто складне або перевищуе наявнi ресурси люди-ни i механiзми виживання. Криза може бути пов'язана з внутрiшнiми конфлш-тами, життевими цiлями i проблемою духовность Основна привабливiсть вкладу фшософп в розумiння того, що таке криза, лежить у постановщ влас-не питань, де актуалiзуються вiчнi проблеми, якi зачiпають саму суть люд-ського iснування. Вiдповiдi доцшьно шукати методом фiлософських пошукiв: що саме стоЛть за кризою i якi шляхи й подолання.
Висновки. З точки зору екзистенцiальноi фшософй явища кризи знаходять сприятливе тдгрунтя там, де вiдсутня самоiдентифiкацiя, яка пов'язана зi свободою вибору. При прийнятп рiшень людина весь час постае перед ви-бором. Необхщшсть усвiдомлення свое свободи повинна привести до усвь домлення свое* особисто* вiдповiдальностi за себе та шших людей, навiть якщо це призводить до туги, страху i т. д. Водночас вщчуття свободи мае «тдняти» людину над абсурднiстю й iснування i «вилiкувати» вiд екзистен-цiальноi депресй. У контекстi екзистенцiальноi фшософй розкриваеться проблема юнування людини, сенсу й життя i долi в свiтi, а також питания, пов'язаш з самим фактом юнування кожно! людини, яке розкриваеться в «прикордонних ситуацiях», у тому чи^ кризових i стресових.
л1тература
1. Сартр Ж.-П. Экзистенциализм - это гуманизм / Ж.-П. Сартр // Сумерки богов. -М. : Политиздат, 1989. - С. 319-344.
2. Брагина Л. М. Сочинения итальянских гуманистов эпохи Возрождения (XV в.) / под ред. Л. М. Брагиной. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1985. - 384 с.
3. Шелер М. Положение человека в Космосе / М. Шелер ; пер. А. Ф. Филиппова // Проблема человека в западной философии : переводы / сост. и послесл. П. С. Гу-ревича ; общ. ред. Ю. Н. Попова. - М. : Прогресс, 1988. - С. 31-95.
4. Гелен А. Образ человека в свете современной антропологии / А. Гелен // Личность. Культура. Общество. - 2007. - Вып. 3 (37). - С. 37-51.
5. Плеснер Х. Ступени органического и человек / Х. Плеснер ; пер. А. Ф. Филиппова // Проблема человека в западной философии : переводы / сост. и послесл. П. С. Гуревича ; общ. ред. Ю. Н. Попова. - М. : Прогресс, 1988. - С. 96-151.
6. Кьеркегор С. Понятие страха / С. Кьеркегор. - М. : Акад. Проект, 2012. - 217 с.
7. Тиллих П. Избранное / Пауль Тиллих // Теология культуры. - М. : Юрист, 1995. -480 с.
8. Хайдеггер М. Бытие и время / М. Хайдеггер ; пер. с нем. В. В. Бибихина. - Харьков : Фолио, 2003. - 503, [9] с.
9. Камю А. Избранное : сборник / А. Камю ; сост. и предисл. С. Великовского. - М. : Радуга, 1988. - 464 с.
10. Ясперс К. Духовная ситуация времени / Карл Ясперс ; пер. М. Левиной // Ясперс К. Смысл и назначение истории. - М. : Политиздат, 1991. - С. 288-418.
11. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс [Електронний ресурс] / Х. Ортега-и-Гассет. -Режим доступу: http://royallib.com/book/ortegaigasset_hose/vosstanie_mass.html.
12. Aho K. Existentialism: An Introduction / K. Aho. - Cambridge : Polity Press. -Crowell, S., The Cambridge Companion to Existentialism. Cambridge: Cambridge University Press, 2014 р.
экзистенциальные основания антропологического
кризиса
Кальницкий Э. А.
Проанализировано понятие «антропологический кризис» в рамках экзистенциальной философии. Показано, что осмысление кризиса современности в философских категориях позволит систематизировать знания, построить его модель и проанализировать будущие тенденции развития; выявить социально-философские концепции, которые этот кризис могут объяснить и наметить некоторые пути его преодоления.
Ключевые слова: антропологический кризис, экзистенциальная философия, глобальные проблемы человечества, экзистенция.
existential basis of anthropological crisis
Kalnytskyi E. A.
The concept of «anthropological crisis» in the existential philosophy been analyzed. Obtained different bases of anthropological crisis: the transformation of the human inner world, dissolved in the global trend of a variety ofproblems: ideological, associated with the loss of integrity of attitude, imposed by fragmentary different sources of information and the media; ethical caused transformations of values of the dominant post-Soviet societies, multiculturalism, echoes the problem of interaction of East and West; global problems that develop on the background of decline of biodiversity, the possibility of nuclear war, the deteriorating ecological conditions, natural disasters, resource exhaustion, hunger, terrorism, organized crime in its new forms, negative trends tehnotsentrirovannoy civilization, including the unintended consequences of genetic engineering and biotechnology, etc.
Anthropological perspective philosophers working in line with existential philosophy had been studies in the framework of philosophical reflection. According to J.-P. Sartre anthropological crisis arises in man when he does not belong to himself, when he obeys to regulations imposed by him, is «inauthentic existence»; L. B. Alberti believed that people often become destroyers, refusing to be guided by reason and knowledge; Scheler viewed anthropological crisis through the prism of man's inner experiences as a consequence of human saliency of the natural world, his isolation; A. Gehlen introduces the metaphor of «flawed ma»; For H. Plesner solving of anthropological crisis is contained in the culture because it is culture that can withstand the hazards that come with human openness to the world; Kierkegaard defines human life as despair, which is the result of sinful human nature; P. Tillich defines the existential crisis of human reason to fear by realizing its non-existence; Heidegger criticized the abstract metaphysical character of traditional ways ofdescribing human existence, introduces the concept of Dasein, which is understood by Heidegger as a being that has the ability to inquire about the existence; Camus sees the basis of anthropological crisis «given the absurd»; base for the crisis Jaspers - is detrimental «fragmentation» of the world, lack of attention to the integrity of life; Ortega y Gasset has developed a theoretical approach to socio-mass phenomena, which can be labeled as ethical-aesthetic or kulturecentrical.
It is shown that the interpretation of the crisis of modernity in philosophical categories allows you to organize the knowledge to build his model and analyze the future development trend; identify social and philosophical concepts that can explain this crisis and to outline some of the ways to overcome it.
Key words: anthropological crisis, existential philosophy, the global problems of humanity, existence.
