CC BY
13
УДК 577.352.24
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬН0-КЛ1Н1ЧНЕ ВИВЧЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ П1ДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВН0СТ1 Л1КУВАННЯ Г0СТР0Г0 ПАНКРЕАТИТУ
м. Одеса
Демидов В.М., Торбинський A.M., Демидов С.М.
Автори наводятъ резулътати власних клнчних спостереженъ та експерименталъних досл1-дженъ, якг присвячет розробщ нових лжарсъких сполук, залучених у лтосомалът оболонки, та гх експерименталъному тестуванню, а також клнчному випробуванню нових засобiв вживання нейропептuдiв даларгту та сандостатину у хворих на гострий панкреатит. Показаний на-прямок проведення експерименталъних до^дженъ - через експерuменталъно-клiнiчне вживання вшъних форм аналогiв нейропептuдiв до створення гхтх лтосомалъних форм. Kлiнiчнi спосте-реження торкалися намаганъ тдвищення ефектuвностi лтування хворих на гострий панкреатит через внутр0нъовенне, внутр0нъобурсалъне та, наприктщ, внутрiшнъоартерiалъне вве-дення даларгту та сандостатину. Отримаш резулътати обговорюютъся з урахуванням сучас-них фактiв та тенденщй стосовно застосуванню мтпнвазивних технологш у хворих на гострий панкреатит. Автори висловлюютъ думку стосовно значног ефектuвностi безпосереднъого внутр0нъоартериалъного введення л^в до дшянки ураження тдшлунковог залози.
Ключов1 слова: гострый панкреатит, нейропептиди, даларпн, сандостатин, лтосоми, внутр1шньобурсальне введения, внутр1ш-ньоартер1альне введения, рентгенендоваскулярна xipyprifl, лкування.
Лкування хворих на деструктивы форми гост-
рого панкреатиту (ГП) залишаеться складною ¡ трудомюткою проблемою сучасноТ медицини, що пщтверджуеться неухильно зростаючою за-хворюванютю ¡ стабтьно високими показниками летальное^, частотою гнмно-септичних ¡ ¡нших ускладнень ГП [3, 84]. Багато чому таке положения обумовлено скпадыстю патогенезу, що визначас тяжесть стану хворих, недолками тра-дицмних метода д1агностики, прогнозування пе-pe6¡ry хвороби ¡ лкування [68]. Як показуе практика, ochobhí труднощ1, Kp¡m точно1 ¡ ранньоТ flia-гностики, пов'язаы з вибором рацюнальноТ лку-вальноТ тактики в залежност1 вщ фази захворю-вання, тяжкост1 стану хворого, ¡нформативност1 метода д1агностики, ефективност1 консервативного [3, 94, 100] та оперативного лкування [65].
В останн1 роки увага бтьшост1 фах1вц1в, що працюють в облаем панкреатологи [10, 24], у тому числ1 й наша [26, 32, 34, 39, 41, 57], була зве-рнута на вир1шення проблем пщвищення ефек-thbhoctí лкування р1зних форм ГП та його ускладнень. На думку низки автора, основним шляхом зниження летальност! ¡ пщвищення ефективност1 лкування хворих з ГП е розробка й удосконалення "нехфурпчного" компонента лку-вання [3, 8]. Так, застосування для консервативного лкування та у пюляоперацмному nepiofli синтетичних аналопв onio'1'дних пептид^ (даларпн, сандостатин та ¡н.) для блокування панкреа-тично1 секреци дозволяе досягти зниження летальност! на 15,6% [11, 20, 49]. Приймаючи до уваги результати власних дослщжень, вищезга-даы автори вважають за доцтьне використання аналопв опющних пептид^ при ГП.
В останн1 роки нами розробляеться комплекс дослщжень, що дозволяе визначати захисы ефекти препарат^ - аналопв регуляторних ней-ропептид1в - в умовах гострих запальних захво-рювань оргаыв черевноТ порожнини i, зокрема, при ГП [26, 32, 34, 40, 79]. Виявлено позитивний терапевтичний вплив даларпну - синтетичного аналогу енкефалн1в, що блокуе панкреатичну
секрец1ю, та сандостатину - синтетичного аналогу соматостатину - в експеримент1, а також у кпннних умовах при даному патолопчному про-цеа [27, 29, 50, 57, 79].
Проте, незважаючи на показан! позитивы ефекти вказаних пептид^ за умов гострого запального процесу в тканны пщшлунковоТ залози (ПЗ) в клЫщ та в експеримент1, е можливост1 стосовно подвищення ефективност1 панкреатопротек-торного лкування. На цю користь евщчать дан1 стосовно перспективи застосування мЫпнвазив-но1 методики рентгенендоваскулярноТ х1 рургИ' (РЕВХ), ефективнють якоТ вже пщтверджено в р1зних галузях х1 рург^', пнекологи, онкологи та ¡нш. [66]. По-друге, важливим постас так званий принцип "адресностГ введения фармаколопчних препарат^ за умов гострого запального процесу в паренх1м1 ПЗ. Йдеться про суттеве порушення внутр1шньоорганного кровоплину та змн1 зеща-ючого потенц1алу кров1 за умов ГП [59], що спри-ятиме розвитку "мкроциркуляторного блоку" або "перфузмного блоку", як1 характеризуются спазмом артерм, тромбозом вен та артерм, розри-вом каптярв та звуженням просв1ту внутрш-ньопанкреатичних судин, в гострм фаз1 захво-рювання внаслщок "ензимноТ агресИ" [15, 73]. Перфузт тканини ПЗ за цих умов зменшусться вдв1ч1 [15], що суттево ывелюс ефективнють ль кування шляхом парентерального введения фармаколопчних препарат^. Трет1м фактором е вщомий факт бюхЫчноТ деградаци пептид^, як1 мають бути застосоваы при комплексному лку-ваны ГП, у кровоносному русл1 п1д впливом фермент^. Таким чином, наголошеы чинники, до яких залучеы особливост1 патоф^юлопчних ме-хаызмв гострого запального ураження паренхн ми ПЗ, особливост1 транспорту та деградаци пептид^ в оргаызм1, а також перспективы можли-вост1 безпосереднього внутр1шньопанкреатично-го застосування лкарських препарат1в, значним чином визначили напрямок наших екперимента-льно-кл1н1чних дослщжень стосовно розробки нових шлях1в лкування ГП та ефективност1 його
пщвищення, про як1 ми маемо намф зв1тувати в цм po6oTi.
1. Показания щодо застосування коректор1в HeDponenmudie за умов ГП з урахуванням па-тоф'1з 'юлог '1чних механ1зм'1в захворювання
Патогенетично обгрунтована тератя гострих запальних процеав, при яких вщбувасться ура-ження opraHiB травления, враховуе ocHOBHi па-тоф^юлопчы ланки хвороби. Принаймы, сутте-ве значения в розвитку ГП мае виражена ппокая паренх1ми ПЗ, зрушення внутршньопанкреатич-Hoi мкроциркуляци, що у свою чергу призводить до накопичення недоокислених продукт!в жир-них кислот, 3MiHi ¡нтенсивност1 процеав переки-сного окисления ninifliB (ПОЛ) [43, 81]. П1д впли-вом активаци ПОЛ порушуються структури MiTO-хондр1альних мембран, i це супроводжуеться виходом л^осомальних гщролаз, що у свою черту призводить до активаци катаболнних проце-ciB. Виходячи з базисних патогенетичних механн 3MiB ГП, можливо припустити, що ушкодження кттинних мембран при цм патологи здмснюеть-ся також й за рахунок активаци втьно-радикального окисления ninifliB. Ця актива^я на бтьш ni3Hix етапах характеризусться р1зким зменшенням активное^ фермент!в антиоксидан-тного захисту кттини - супероксиддисмутази (СОД), глутатюнпероксидази (ГПР), глутатюнре-дуктази (ГР), Ыа+-К+-АТФ-ази, а також знижен-ням р1вня насичуваност1 кттини природними ан-тиоксидантами [16, 17, 25, 28, 111]. KpiM вище-викладеного мехаызму в ушкоджены лодного шару мембран вщ1грають роль фосфолтази А, що вивтьняються з Лаосом пщ впливом продук-TiB ПОЛ. Фосфолтази в свою чергу роблять ви-дтення з лодного шару мембран втьних жир-них кислот, що в остаточному пщсумку веде до подальшого прогресування ПОЛ. Р1зке пщви-щення активност1 ПОЛ призводить до зниження в мембранах концентраци полшенасичених жир-них кислот. В умовах, коли вщбувасться pi3Ke пщвищення вм1сту продукта ПОЛ i фосфолтаз, у мембранах змЫюсться i рвень ТхньоТ проник-HOCTi, а також порушення в лтщному шар1 мем-бранних фермент!в призводить до зниження фу-нкцм, пов'язаних ¡з трансмембранним ¡онним ру-хом. Але нав1ть виникнення насттьки грЬних порушень не веде за собою загибел1 оргаызму, за рахунок того, що ¡снуе стрес-лЫтуюча система, це дае можливють попередити захворювання в тих випадках, коли неможливо пристосува-тися чи уникнути IX [5]. Пщ впливом стрес-реал^уючоТ системи вщбувасться актива^я стрес-л1м1туючо1 системи. Тобто, у своТх дослн дження патоф^юлопчних мехаызм1в гострого запального ураження паренх1ми ПЗ, ми дмшли висновку того, що стресовий компонент е неаби-яким в основ! формування вказаноТ патологи.
Численними дослщженнями доведене збть-шення активност1 стрес лЫтуючих систем, як1 прямо захищають штину та кттины мембрани вщ р1зних ушкоджень. У першу чергу зростають
можливост1 антиоксидантного захисту кл1тинних мембран, пщвищуеться активнють СОД, ГПР \ ГТР [55, 62]. Це посилення активное^ вщбува-сться в результат! збтьшення вмюту в мембранах полненасичених жирних кислот \ фосфоль п1д1в, а також р1зних мембранозв'язаних ферменте. Так як процес ПОЛ - це многостадмний процес, то \ регуляцт його може проводитися на р1зних р1внях. Це з устхом здмснюсться антиок-сидантними системами. Вщомо, що знешко-дження втьних радикала \ юнцевих продукта лтопероксидаци вщбувасться на цих р1внях, тому що на етапах антиоксидантного захисту кль тини е т.з. спец1ал1зац1я. П1д час розвитку пато-лопчного процесу вщбувасться збтьшення активное^ ПОЛ, що на тзых етапах призводить до ушкодження р1зних р1вн1в антиоксидантного захисту, що у свою чергу призводить до надлиш-кового накопичення шцевих продукте ПОЛ \ по-силенню ушкоджуючих момент^, що виявля-ються на мембранному р1вн1 [110]. Пщ час три-валого хроннного стресу система антиоксидантного захисту виконуе функци основноТ стрес-л1м1туючоТ системи, \ обмеження и можливостей веде до р1зкого порушення мехаызмв адаптаци, що у свою чергу призводить до змЫи стрес реа-кци в патолопчних ланках стресорних ушкоджень. Так як реакц1я перекисного окислювання л1п1д1в знаходиться п1д контролем, кр1м фермен-тноТ, ще й неферментноТ системи захисту шти-ни, доцтьний е розгляд ц1еТ захисноТ системи.
Виходячи з показано!' патогенетичноТ рол1 стресового компоненту в розвитку ГП, лопчно було припустити, що застосування будь-яких ре-човин з показаними антистресорними властиво-стями мае спричинити корегуючий вплив за умов вказаноТ патологИ" [7, 19, 20, 23, 51]. I таким чином ми вир1шили експериментально-кл1н1чно опробувати застосування синтетичних пох1дних гормон1в-нейропептид1в при ГП.
При цьому ми виходили також з показано! патогенетичноТ рол1 гастродуоденальних гормон1в зони, осктьки доказано, що Тх джерелом е не т1льки ендокринн1 залози слизовоТ оболонки травного тракту, але й утворення ЦНС. Одноча-сний синтез гормон1в, який вважався продуктом секрецп у г1поталамус1 та г1поф1з1, в1дбувасться також кл1тинами шлунково- кишкового тракту. Зараз уже можна нарахувати бтьш 40 тип1в кл1-тин нейроендокринноТ системи, що можуть про-дукувати 61олог1чно активн1 субстанц|| [2, 4, 23, 70]. Ц1 субстанц1Т, що мають переважно пептид-ну природу, - нейропептиди - виконують мед1а-торну, гормональну та модуляторну функци. Не-обх1дно загострити увагу на регуляторн1й рол1 гормон1в г1поф1зарно-наднирковоТ, опюТдноТ, гас-тропанкреатичноТ систем, що е безумовним до-казом сдност1 нервовоТ та гуморальноТ регуляцИ" активност1 оргаыв травного тракту [54, 55, 76]. 1стотно, що за умов ГП, коли виникае "злам" фу-нкцюнальноТ активност1 регуляторрних систем, суттсв1 зм1ни в1дбуваються саме у пептидних ре-
гуляторних системах.
Таким чином, у своТх спостереженнях, що Мали як експериментальний, так \ клннний характер, ми виходили з показаного важливого регу-ляторного значения ендогенних опюТдних ней-ропептид1в [104, 114, 115]. Вщомо, що енкефалн ни та ендорфни виконують в оргаызм1 роль м1ж-кттинних \ м1жтканинних нейрорегулятор1в [92, 95]. 1нтерес, що залучае бтьшють дослщниюв до вивчення даного класу нейропептид1в, обу-мовлюеться Тх багатосторонньою бюлопчною активыстю як на р1вн1 р1зних в1дд1л1в головного та спинного мозку, так \ на вах р1внях ¡ерархИ нейроендокринноТ системи [97, 113]. Багато ро-к1в фах1вцв цкавили таю функци опюТдних ней-ропептид1в, як забезпечення анальгетичних ефект1в, пщтримка нормального функцюнування л1мбнноТ, ырамщноТ та екстратрамщноТ систем, IX патогенетична роль у формуваны невролопч-них \ психнних захворювань людини.
ОпюТды пептиди ¡дентифковаы спочатку в структурах головного мозку, а ызыше в органах шлунково-кишкового тракту, що пщтверджуе функцюнальний взасмозв'язок центрально!1 нер-вово1 \ травноТ систем [4, 7, 23, 115]. ОпюТды пептиди впливають на метаболам \ секрец1ю сте-роТдних гормоыв, гормоыв ппофЬа й пщшлунко-во1 залози. В оргаызм1 людини опющы пептиди представлен! енкефапнами (метюын- \ лейцин-енкефални), ендорфЫами (а-, р-, у- \ ¡н.), а та-кож групою неоендорф^в, динорф1ыв та ¡н. [62, 114, 115]. Бтьше всього Тх мютиться в спинному мозку \ наднирниках. П1д впливом енкефал1ыв як мш1мум знижусться р1вень кортизола в сироватц1 кров1, кр1м того вони беруть участь в регуляци обмну бтюв \ л1п1д1в.
3 огляду на сптьысть синтезу опющв й бага-тьох ¡нших гормон ¡в, що мають мозкове похо-дження, а також ¡стотний вплив ендогенних опю-Тд1в на систему нейроендокринноТ регуляци [23, 97, 113], ми ¡стотну увагу в своТх дослщженнях придтяли питаниям ТхньоТ участ1 в пщтримц1 го-меостатичних реакцм \ посилены адаптацмних резерв^ оргаызму при ГП. Будучи р^новидом бюлопчного стресу, ГП супроводжусться глибо-кими зрушеннями в адаптацмних мехаызмах, проявом чого е порушення нейроендокринноТ регуляци та функцюнування в системах протео-л1зу, у систем! ПОЛ й антоксидантного захисту та ¡нших.
В1д стану опющноТ системи залежить мщысть функцюнальних зв'язюв уах систем оргаызму, толерантнють до ди подразливого фактору -стресу [90]. ОпюТды пептиди запоб1гають пщви-щенню р1вня глюко- \ м1нералокортикоТд1в, тироксину в плазм1 кров1, пщсилюють виразнють ре-генерацмних процеав у пюляЫфарктному стаы, у зв'язку з чим вони застосовуються в кл1ниц1 для лкування гостроТ ¡шеми мюкарда [60].
Лей-енкефални стимулюють прол1ферац1ю кп1тин кюткового мозку у тварин, а у стресованих тварин - навпаки, пригннують розвиток ппер-
плази. Мет-енкефални стимулюють еритропоез. Вщзначено здатнють синтетичного аналогу да-ларпну пщсилювати природну цитотоксичнють л1мфоцит1в периферичноТ кров1 людини - за дюю вщзначений ефект аналопчний впливу ¡нтерфе-рону [46].
Бтьшють опюТдних пептид^ \ Тхы синтетичы аналоги знижують обсяг панкреатичноТ секреци та пщвищують антитрипсиновий потенц1ал ПЗ [19, 20, 58, 72, 80, 96, 105].
Р1вень опюТдних пептид^ у ПЗ негативно ко-релюсз концентрацию ¡нсулЫу в плазм1 кров1 на вах стадтх розвитку цукрового дебету - е даы про патогенетичну роль опюТдних пептцфв при формуваны даноТ патологи [103].
Виходячи з вищевикладеного, опющи мають важливе значения в опосередкуваны патолопч-ного процесу в паренхЫ ПЗ. Виконуючи роль модулятора багатьох процесс гастро-ентеропанкреатичноТ системи, опюТди е дуже важливою ланкою в структур! нейрогуморальних мехаызмв [14, 22]. Проведен! сери експеримен-тальних дослщжень показали виражеы захисы ефекти даларпну та сандостатину в якост1 скла-дового компоненту л1кування у хворих на ГП [27, 29, 50].
2. Обгрунтування необх'1дност'1 залучення нейропептид1в у л1посомальн1 оболонки.
При проведены дослщження з метою вивчення ефективност1 панкреатопротекторноТ дИ" коре-ктор1в нейропептид1в та з'ясування механ1зм1в Тх захисноТ дИ", ми зрозум1ли, що е подальш1 перс-пективи щодо зростання ефективност1 л1кування при ГП. I поштовхом до цього знов-таки став один з аспект1в патофЬюлопчних механ1зм1в ГП. Так, в1домо, що у хворих на ГП тривае перекисне ушкодження мембран л1зосом, внасл1док чого вщбуваеться вив1льнення кислих г1дролаз, яким притаманний могутн1й деструктивний потенц1ал [106, 116]. Виникаюча дал1 аутокатал1тична ак-тивац1я кал1креТн-к1н1новоТ системи \ трипсину сприяе розвитков1 вазодилятац1Т, колапсу, шоку [105]. Протеази й компоненти калкреТн-кшновоТ системи накопичуються в первинному осередку запалення - черевн1й порожнин1, пщсилюючи д1ю ¡нфекц1йних агент1в, та викпикають б1ль, г1пер-ем1ю, набряк, пщсилену транссудац1ю та парез кишечника [72, 116]. Неконтрольований протео-л1з при патологи паренх1ми ПЗ спотворюс функ-цИ" протеол1тичних систем плазми кров1 та ви-кликас деградац1ю пептид^ травного тракту [45]. В умовах протеол1зу, ¡ндукованого вив1льненням могутн1х л^осомальних протеТназ, еластази, ка-тепсину в, т1олових, матричних й ¡нших протеТназ, ц пептиди можуть руйнуватися. Саме це ми й ствердили експериментально та кл1н1чно \ зо-середилися на робот1, метою якоТ було намаган-ня якось запоб1гти цьому процесу руйнацИ" ней-ропептид1в та подовжити терм1н фармакодина-мнноТ дИ" зазначених препарат1в.
Одними з найбтьш перспективних препарат1в в цьому напрямку е л1посоми. Л1посоми - це за-
мкнут1 мембраны системи, як1 утворюються вна-слщок молекулярного перегрупування, що три-вае з бюлойними пластинчатими структурами при здриганы та обробц1 ультразвуковими хви-лями суспензи фосфолтщ1в у вод1 [б, 13, 21, 44, 61]. 3 часу вщкриття лтщних везикул пройшло вже багато poKiB. За ui роки з'явилася низка ро-6iT, в яких доведено доцтьысть застосування лтосом як носив лкарських препарат^ при pi3-номаытних захворюваннях, а також як моделей бюлопчних мембран для дослщжень in vitro в галуз1 6ioxiMii, фармакологи, фармаци, ¡муноло-rii, бютехнологи та ¡н. [21, 61, 77, 85, 101].
Суттсвою проблемою на даний час ще зали-шасться розробка простого та вщтворюваного методу отримання лтосом ¡з включеним лкар-ським препаратом. Бтьшють ¡снуючих зараз метод^ дозволяють вм1стити в лтосоми пороняно невелику ктькють необхщних лшв, що, по-перше, пщвищуе вартють кнцевого продукту, а, по-друге, передбачае процедуру наступного Bi-докремлення лтосомальноТ форми препарату вщ втьноТ [53]. Слщ вщзначити в даному аспекту що нами запропонований орипнальний метод включения у лтосоми коректор1в нейропептид1в
- даларпну та сандостатину, - застосування лн посомальноТ форми яких являе перспективний напрямок у комплексному патогенетичному лку-BaHHi гострого панкреатиту [48].
Бтьшють дослщниюв використовують BHyTpi-шньовенний або внутр1шньочеревний шляхи введения лтосом в оргаызм [12, 52, 63, 83], тому що так досягаеться максимальна шидкють Тх накопичення в певних органах i плазм1 KpoBi. G також даы щодо можливост1 пщшфного та вну-тр1шньоназального введения лтосом ¡з терапе-втичноТ метою [75].
Лтосоми, що вводяться внутршньочеревно, послщовно надходять до л1м-фатичноТ системи, кров'яного русла, а пот1м попадають до фагоцита. 1х здатысть надходити до KpoBi е важпивим пщтвердженням Тх проникпивост1 кр1зь пстоге-матичний бар'ер [112]. При цьому 3aco6i введения максимальна концентрацт в KpoBi спо-стеригасться ттько через 3 год та складас 30% вщ первинноТ концентраци препарату за умов його внутр1шньовенного вживання [61, 96].
Показано, що фосфолтщы везикули р1зного xiMi4Horo складу е малотоксичними, швидко ме-табол^уються, Тх к1нцев1 продукти легко утил1зу-ються орган1змом через залучення до обмЫних процеав [69]. В той же час е даны, що фосфолн пщи лтосом не е бюлопчно ¡нертною матрицею та при Тх введены до оргаызму сприяють розви-TKOBi численних ефект1в [108, 109]. Фосфолтщи
- основна складова частина лтосом - е найваж-лившою складовою частиною велико!' ктькост1 структурних утворень кттини та оргаызма вза-галк ЗмЫи якюного та ктькюного складу фос-фолтщв бюлопчних мембран та структурних утворень оргаызму можуть тривати внаслщок певноТ низки патолопчних процесс, як1 вщбува-
ються в opraHi3Mi.
За вщомими даними, лтосоми волод1ють по-тужною мембранопротекторною д1ею. Внаслщок взаемоди штин з лтщними везикулами суттево модифкуються мембраны структури та змню-сться функцюнальна активысть кттин [9, 61, 87].
Описано також здатысть лтосом стабт^увати мембрани мкросом шляхом видалення з мембран окислених форм ninifliв та вщновлення фн зико-х1м1чних властивостей лтщного б1шару [9]. Захисна д1я екзогених фосфолтщв при ¡ыц1аци ПОЛ у мембранах мкросом автори пов'язують також з Тх антиоксидантною д1ею. 3 метою галь-мування процесс ПОЛ до лтосом включали ре-човини з антиоксидантними властивостями (а-токоферол, карнозин, 8И-глутатюн, каталазу, супероксиддисмутазу TaiH.) [53].
Показано зв'язок здатност1 лтосом зменшува-ти прояви загальних запальних ефект1в - набря-ку та тканинноТ альтераци в дтянц1 патолопчно-го осередка - з Тх модифкуючим впливом на мембраны кттины структури [86, 88]. Йдеться про Тх можливють замщення пошкоджених ком-понент1в кттинних мембран за рахунок обмну лтщами пом1ж лтосомами та кттинами, а також зливу лтосом з кттинною мембраною.
Використання лтосом в медицин! пов'язано ще з одыею важпивою Тх якютю - фосфатидил-хол1нов1 лтосоми сприяють розвитку виразного корегуючого ефекту при ппоксичних станах pi3-номан1тноТ етюлоги [52, 69, 74, 75, 77].
За думкою Стефанова A.B. та ствавт. [75], для пщвищення резистентност1 оргаызма щодо rino-kcü' необхщним е дотримання трьох загальних вимог: 1) лквщац1я лактат-ацидозу; 2) гальму-вання процеав ПОЛ; 3) збтьшення швидкост1 дифузи кисню кр1зь 6ionori4Hi бар'сри.
Показану антиоксидантну д1ю "в1льними" л1по-сомами автори пояснюють:
• частково прямим неферментативним гальму-ванням ПОЛ за рахунок екзогенно введеного фосфатидилхол1ну, який волод1с антиоксидантною д1сю [1];
• опосередкованою антиоксидантною д1сю лн посом за рахунок використання надлишку НАД, який утворюсться при miKoni3i, для ок-сидазного в1дновлення кисню.
За цих умов можливо гальмування одного з шлях1в активац1Т ПОЛ, саме, участ1 надлишку в1дновлювач1в в матрика мембран кисню [62]. Пюля введения л1посом дифуз1йна здатн1сть ле-reHiB за умов Bcix моделей ппокси, як1 викорис-товувались, також суттево збтьшилась. Так, впевнено було продемонстровано ефективн1сть впливу л1посом на Bei ет1опатогенетичн1 фактори тканинноТ rinoKciT.
Збереження ц1л1сност1 структури л1посом приТх циркуляци в opraHi3Mi, особливост1 розпод1лення в органах та тканинах мають важливе значения для Тх л1кувального застосування. При внутр1ш-ньовенному застосуванн1 тваринам л1посоми розпод1ляються в тканинах диференцмовано,
накопичуючись головним чином в печ1нц1, селе-знц та лише невелику ктькють везикул вияв-лють в ¡нших органах. Анал1з розповсюдженя лн пщних везикул в штинах пюля внутршньовен-ного застосування показав, що Тх значна частина виявилася в л1зосомально-м1тохондр1альый фракци [89, 93].
Таким чином, лтосоми волод1ють значно ви-разним потужним мембранопротекторним, анти-ппоксичним, антиоксидантним, детоксикацмним та енергозбер1гаючим ефектами [99], що безсу-мывно зацкавлюс дослщниюв в аспект! вивчен-ня можливост1 IX застосування для патогенетич-ной корекци гомеостатичних порушень, як1 вини-кають при р^номаытних видах гострих патолоп-чних процесах у черевнм порожниы, саме, яким е також й гострий панкреатит.
Так ми вийшли на необхщысть створення лн посомальних форм нейропептид1в, ефективысть та мехаызми реал^аци протективноТ дм яких були нами дослщжеы за умов модел1 гострого екс-периментального панкреатиту (ГЕП).
За допомогою радюлопчних засоб1в дослн дження доведено бтьш тривале збереження високоТ концентраци в сироватц1 кров1 щур1в ¡з ГЕП лтосомальних форм аналопв нейропепти-д1в вщносно таких показниюв у позалтосомаль-них форм даларпну та сандостатину. Вказаы пептиди збер1гали свою активысть впродовж як-найменше 5 д1б з термшу Тх введения вщ моменту вщтворення ГЕП [78]. У зв 'язку з цим зрозу-мтими постають протективы ефекти цих пепти-д1в за умов даноТ патологи у щур1в [31, 79, 82]. По-друге, шляхом залучення даларпну та сандостатину до лтосомальноТ оболонки нам вда-лося усунути Тх швидку деградацю у кров1 п1д впливом активних пептидаз. I, насамперед, потрете, отримаы даы свщчать про тропысть л1по-сомальних форм аналопв нейропептидв щодо паренх1ми ПЗ. В цьому вщношены лтосомальы форми даларпну та сандостатину набагато активы пороняно з1 своТми позалтосомальними формами [30, 33]. Можливо при цьому говорити, що захисы ефекти лтосомальних форм аналопв нейропептид1в за умов ГЕП реал^уються через прямий Тх вплив на паренх1му ПЗ [78].
Пщсумовуючи, слщ звернути увагу на тому, що лтосоми е перспективною формою для створення лкарських засоб1в р1зноТ спрямованостк Л1посоми, навантажеы лкарським засобом, вза-смод1ють з мембранами кттини \ зв'язуючись з ними, передають кттиы лкарський препарат. С досить експериментальних даних по ефектив-ному використанню лтосомальних лкарських форм при лкуваны р1зних ¡нфекцм. Так л1посо-мальы препарати сурми при лейшмаыоз1 були в соты раз1в ефективыш1, ыж втьний препарат [91, 107,]. Вщом1 даы про посилення ефективно-ст1 лтосомальноТ форми стрептомщину при туберкул ьоз1 [18]. Ад'ювантну властивють лтосом устшно використовували при лкуваны ¡нших ¡нфекцй, уводячи лтополюахарид разом з анти-
геном при чум1 [47], ¡нтерферон при гениальному repneci [63], анатоксин при синсгыйый ¡нфекцм [64]. Вщомо, що при внутр1шньовенному введены лтосоми здебтьшого поглинаються шти-нами ретикуло-ендотел1альноТ системи (РЕС), печнки, ПЗ, селезнки, легень i моноцитами кро-Bi [71]. Це вщкривас велик! можливост1 в лку-BaHHi захворювань печЫки, ПЗ й ¡нших оргаыв i кл1тин PEC. G даы про устшне лкування пацюн-TiB ¡з хворобою Гоше, де використовували фермент глюкоцереброзидазу, включену в лтосоми, що дозволяс Тй проникнути усередину Лаосом печнкових кттин [102]. У зв'язку з ретикуло-ендотел1альною системою використання л1по-сом для доставки лкарських 3aco6iB доцтьно при заражены вкусами, що уражають макрофаги, а також вкусами, ¡нфекцмысть яких пригы-чусться цитотоксичними i цитол1тичними речо-винами [99].
Отже, виражеы захисы ефекти лтосомальних форм аналопв нейропептид1в пороняно з Тх по-залтосомальними формами за умов гострого ураження паренх1ми ПЗ показують бтьшу Тхню ефективысть за умов лкування ГЕП.
3. Шдвищення ефективност'1 л'жування ГП через внутр1шньобурсальне введения нейропе-nmudie
Маючи перспективний матерел стосовно мо-жливостей подальшого вивчення ефект1в л1по-сомальних форм нейропептидв за умов ГП в кп1ыц ми зустр1лися з окремими техычними та ф1нансовими труднощами, як1 загальмували та-кий напрямок досл1джень та пщштовхнули нас до пошуку нового напрямку л1кування хворих на ГП. Враховуючи фармакодинам1чн1 та 6ioxiMi4Hi обмеження, як1 неодм1нно постають на шляху великих за розмфом молекул нейропептид1в у кровоносному pycni та лЫтують терм1н реал1за-ц1Т ними панкреатопротекторних ефект1в [33], ми застосували в подальшому два шляхи введения препарат^ - внутр1шньовенний та внутр1шньо-бурсальний. Так, ми вийшли на перспективу безпосереднього введения нейропептид1в на поверхню такнини ПЗ при застосуванн1 ендоско-п1чних метод1в л1кування ГП.
Розробку i широке впровадження в кпннну практику ендов1деох1рург1чних технолог1й можна назвати одним з найб1льш значимих досягнень сучасноТ медицини [66]. Ефективн1сть лкування ГП пов'язана також ¡з застосуванням в комплек-сн1й TepaniT препарат^ синтетичних аналог1в оп1оТдних нейропептид1в - даларпну та сандостатину. Сум1сне застосування позитивних ефек-TiB опюТдних пептид1в з перевагами мало1нвази-вних оперативних втручань було використано нами для покращення результат1в л1кування хворих ¡з ГП. Протягом 2000-2003 рр з викорис-танням ендов1деох1рург1чного обладнання ф1рм "Карл Шторц" i "Етикон" було виконано 74 лапа-роскопны операц1Т (ЛО) з приводу ГП. Хворим проводили ретельне ф1зикальне дослщження. Визначали ¡нтенсивн1сть болю, його локал1зац1ю
та тривалють. Ультразвукове дослщження (УЗД) оргаыв черевноТ порожнини пац1ент1в проводили за допомогою ультразвуковоТ багатоцтьовоТ скануючоТ системи "ЕсИоу1зюп 88й-250" ('А1ока'). Видтяли таю групи дослщження: а) контрольна група - практично здоров! особи; I трупа - хвор1 на ГП, яким застосовували загально-прийняту тактику лкування - ЛО та послщуюче пюляоперацмне лкування; II група - хвор1 на ГП, яким впродовж ЛО внутршньобурсально вводили даларпн та сандостатин, а також додатково, з метою попередження надлишкового спайкоут-ворення в пюляоперацмному перюд1 в Сальникову сумку вводили даларпн [5% розчин, 0.002 г сухо!' речовини], 40000 ОД ф1бринол1зину I 1.0 мл (10250 МО) фраксипарину в 200 мл ф1зюло-пчного розчину.
Окремм грут хворих додатково до так звано!' базовоТ (традицмноТ) терапп ми вводили даларпн (дозою 6 мг) та сандостатин (дозою 0.3 мг) внутр1шньовенно (одноразово на добу, протягом 5 д1б або бтьше до зникнення основного симп-томокомплексу) та внутршньобурсально (таю ж са1м дози, дворазово на добу до сальниковоТ сумки через мкро^игатор, який встановлювали п1д час лапароскопнного втручання). Пщ час ЛО у безсудиннм дтянц1 шлунково-общковоТ зв'язки за допомогою електрокаутера та дюсектора ро-били вкно, достатнс для введения у порожнину сальниковоТ сумки дренажноТ трубки. В раз1 не-обхщност1 и дренування доповнювали введениям ¡ншого дренажу до Внслового отвору. Дренаж! виводили ¡з черевноТ порожнини через до-датков1 порти у правому та лвому п1дребер'Т. У пюляоперацмному перюд1 уам хворим проводи-лася ¡нтенсивна ¡нфузмно-корегуюча й антибак-тер1альна тератя.
Даы, що ми IX отримали, свщчать про виразну ефективысть комплексного методу лкування хворих на ГП шляхом додання до традицмноТ базовоТ терапп внутршньовенного та внутр1ш-ньобурсального введения розчиыв нейропепти-д1в - даларпну та сандостатину [34, 35, 38, 57]. Перевага комплексного методу лкування, який ми провадили, полягае в якюно бтьш ефектив-нм та скоршм нормалЬаци активност1 панкреа-тичних фермент^ сироватки кров1, усунены бо-льового симптомокомплексу, нормалЬаци даних УЗД тканини ПЗ. При цьому ми проводили ЛО в асептичнм стадп розвитку ГП, масивне операти-вне втручання впродовж якоТ безперспективно та безсумывно попршило би кпннний стан хворих [3, 67,]. До цього слщ додати, що запропоно-ваний та впроваджений нами споаб дренування сальниковоТ сумки впродовж ЛО з наступним введениям у и порожнину розчиыв даларпну, ф1бринол1зину та фраксипарину дозволяс з ви-сокою часткою ефективност1 перешкоджати розвитку спайковоТ хвороби у ранньому послеопе-рацмному перюд1 [34, 41].
Все вказане сприятиме значному економнно-му та соц1альному ефектам, осктьки вже на п1д-
став1 наших даних в раз1 вживання методу комплексного лкування, яке ми пропонуемо, кожен хворий перебувае в л1карн1 в середньому на 7-9 д1б менше.
4. Внутр'1шньоартер'1альне введения нейро-пептид'!в
Резюмуючи, зазначимо, що у своТй практик ми намагемось вир1шити проблему пщвищення ефективност1 лкування хворих на ГП трьома шляхами: розробкою та використанням нових ефективних та ¡нформативних засобв ранньоТ д1агностики ГП [36], розробкою та використанням нових методолопчних прийомв лкування вказаного контингенту хворих [35], а також проведениям низки численних експериментальних дослщжень ¡з застосуванням р1зних моделей панкреатиту у експериментальних тварин з метою встановлення нових ланок патогенезу ГП, а також експериментального обгрунтування доцн льност1 кпннного тестування окремих лкарсь-ких сполук [37, 56]. Саме до першого вказаного вище чинника ми знов звернулися, зустрвшися з методичними пщходами фах1вц1в, як1 застосо-вують внутршньосудины введения препарат^. Йдеться про застосування мнпнвазивноТ методики РЕВХ.
Протягом певного часу ми запровадили в м1ст1 Одеа методику рентгенендоваскулярного лку-вання хворих на ГП. РЕВХ - новий напрямок кпннноТ медицини, суть якого полягае в проведены внутршньосудинних крЬькатетерних д1аг-ностичних дослщжень та лкувальних м1ропри-емств п1д рентген!вським контролем [39, 42]. Не-зважаючи на те, що метод рентгенендоваскулярного лкування е пал1ативним методом, осктьки не усуваеться основний чиник захворювання, на цей спос1б лкування слщ звернути увагу. За допомогою РЕВХ стае можливим, з одного боку, перервати або обмежити кровопостачання по судинам через Тх ембол1зац1ю, а, з ¡ншого боку, вщновити просв1т судин теля стенозу або окпю-зп через Тх дтятац1ю або реканал1зац1ю та/або екстракц1ю тромбол1тичного матер1алу. Для лку-вання хворих на ГП ми застосували такий р1зно-вид РЕВХ як регюнальна внутр1шньоартер1альна ¡нфузмна терапт. При цьому можливим е , по-перше, проведения д1агностичних м1роприемств шляхом контрастування судин, по яким кров надходить безпосередньо до ПЗ, та, по-друге, ендоваскулярне внутр1шньоартер1альне введения лкарських препарат^.
Наш1 даы свщчать про значну ефективысть застосування методу РЕВХ д1агностики у хворих на ГП на ранньому етат розвитку. Перевага застосування методики РЕВХ д1агностики полягае в якюно бтьш ефективнм топннм локал^аци ураження тканини залози за умов вказаного па-толопчного процесу.
В своТй повсякденнм робот1 ми керуемося положениями М1жнародного симпоз1уму з проблемам ГП в Атлан^ по вкрай м1н1мальним показаниям до активно!' х1рурпчноТ тактики у зазначених
хворих [3, 8, 81,]. В раз1 застосування РЕВХ методики, яку ми вперше впровадили в практику х1рурпчних вщдтень в м1ст1 Одеа, створюеться принципова можпивють уникнення травматичного оперативного втручання, що е важливим в прогностичному аспект! [8, 15]. Перевага застосування РЕВХ методики полягае в якюно бтьш ефективному та скор1шому усунены больового симптомокомплексу, нормал^аци показниюв за-гальнотоксичних тест1в та даних УЗД тканини ПЗ. Все вказане дозволяс досягти стмкого лку-вального ефекту при ГП, зменшус розвиток ускладнень захворювання, а також сприятиме значному економнному та со^альному ефек-там, осктьки в раз1 вживання комплексних мЫм-нвазивних метода д1агностики та лкування, як1 ми пропонусмо, кожен хворий перебувае в лка-рн1 в середньому на 8-10 д1б менше.
Окр1м показаних позитивних ефект1в внутр1шь-носудинного введения нейропептид1в при ГП легкого ступеня вираженост1, ми вир1шили за-стосувати цей методичний прийом в раз1 лку-вання хворих на ГП середнього ступеня тяжкос-тк
За останы три роки у х1рурпчних вщдтеннях МКЛ №9 та №10 м. Одеси п1д нашим наглядом проходили обстеження та послщуюче лкування 154 хворих на ГП. Для цс! роботи з уах хворих були в1д1бран1 54 пацюнти, в яких був д1агносто-ваний ГП середнього ступеня важкостк Для по-кращання д1агностики ГП, ми застосовували РЕВХ методику, особливост1 застосування якоТ навели раыше [39]. Водорозчины контрасты сполуки (60-76% урографн, ультравют, омнтак) вводили суперселективно за швидкютю 8-10 мл/с до черевного стовбуру (в раз1 техннно! не-можливост1 - на р1вы ТИц) пщ мюцевою анестезию 0.5% розчином новока!'ну (20-30 мл) п1д контролем рентгеывського приладу шляхом пунк-ци стегново! артерИ за Сельднгером \ суперселективного пщведення катетера типу "кобра" або "гачок" до черевного стовбуру. Пюля цього по катетеру, локал^ованому внутр1шньоартер1а-льно, за допомогою автоматичного шприца "¡н-фузомат" вводили лкарсью сполуки безпосере-дньо до уражено!'дтянки ПЗ.
Хвор1 на ГП були розподтеы на дв1 групи. Па-центам першо! групи ми застосовували звичай-ну загальноприйнятну тактику масивно! ¡нфузм-но1 терапп ГП введениям цитостатичних, спаз-мол1тичних, антибактер1альних, дезагрегантних, антиферментних, ¡муно- та цитопротекторних препарат^, блокатор1в шлунково! та панкреати-чно1 секрецп. Патентам другоТ групи, додатково до загальноприйнятого лкування внутршньоар-тер1ально вводили сандостатин (0,3 мг) та дала-рпн (6 мг) протягом 5-9 д1б.
1нфуз1ю лкарських сполук за допомогою ¡нфу-зомата проводили впродовж 3-5 д1б. Перш за все хворим призначали препарат з групи низь-комолекулярних гепариыв (фраксипарн) для усунення внутршньопанкреатично! вазоконстрн
кци, що сприяло бтьш ефективному введению нейропептид1в. По закнчены ¡нфузи перед ви-даленням катетеру пацюнтам робили контрольы контрасты рентгенограми з метою визначення ефективност1 проведено! внутр1шньоартер1аль-но1 терапи. При цьому визначили, що "перфузм-ний блок" був лквщований у вах пац1ент1в, що пщтверджувалося контрастуванням загально!" печнковоТ, гастродуоденальноТ та селезнково!" артерм з !'хыми плками. Ч1тким було контрасту-вання тканини ПЗ та р1вномфне перерозподь лення кровоплину в плках черевного стовбуру.
Застосування методики РЕВХ для лкування хворих на ГП сприяло тому, що у вах хворих па-толопчний процес був зупинений на стади середнього ступеня важкост1 та не прогресував далк Тим самим було досягнуто зменшення ктькост1 гыйних ускладнень. Завдяки цьому було м1н1м1-зовано ктькють повторних та первинних вщкри-тих операцм з приводу ГП та його ускладнень. Ускладнень, пов'язаних з проведениям катете-ризацп черевного стовбуру та проведениям ен-доваскулярно! ¡нфузи, заресстровано не було.
Таким чином, наш1 даы свщчать про достатньо високу ефективысть внутр1шньоартер1ального введения сандостатину та даларпну при лку-ваны хворих на ГП. Дискусмну частину роботи бажано було би роздтити на три загальних фра-гменти.
Перший торкасться саме особливостей пщбо-ру контингенту хворих на ГП. Нагадаемо, що зараз ми вобрали хворих на ГП ¡з середым сту-пенем важкостк До того, як ми почали застосо-вувати методику РЕВХ-лкування, вказаний контингент хворих пщлягав в бтьшост1 випадюв оперативному втручанню з1 вама наслщками, як1 випливали з такоТ тактики х1рург1в, виправдано!', слщ зазначити, часом та методично-¡нструктивними вказ1вками. С даы стосовно не-виправдано великих показниюв (до 41%) хфурп-чних втручань у хворих на ГП впродовж перших трьох-чотирьох д1б переб1гу захворювання, що е небезпечним та вкрай невиправданим [8]. Ми пщтримуемо висновки згаданого вище м1жнаро-дного симпоз1уму в Атлант1 стосовно непотр1б-ност1 оперування хворих впродовж асептичноТ стадИ" розвитку ГП [15, 94] й розвивасмо Тх до впровадження консервативно!'або м1н11нвазивно!' (ендоваскулярне введения препарат^) тактики з обов'язковим контролем клннного стану пац1сн-т1в та уточнениям д1агнозу в б1льш розвинутм стад¡1 захворювання. Отже, особливост1 п1дход1в до лкування хворих на ГП середнього ступеня важкост1, за нашою думкою, можуть бути скоре-гован1.
Другий фрагмент присвячений перспектив! застосування мЫмнвазивно!" методики РЕВХ в га-луз! панкреатолог1Т. Наш1 дан1 про можливють застосування ц1е!" методики при лкуваны хворих на легк1 форми ГП [40, 98], а зараз й на б1льш виражен1 форми маыфестаци патолог1чного процесу в тканны ПЗ повинн1 переконати фах1в-
ц1в у перспективное^ TT запроваждення в xipypri-чних шыках з метою бтьш яюсноТ д1агностики та лкування хворих наГП.
Третм - внутр1шньоартер1альним введениям сандостатину та даларпну досягаеться можли-BicTb безпосереднього прямого впливу на тканину ПЗ, внаслщок чого уникаеться перспектива втрати ефективност1 парентерального лкування завдяки "мкроциркуляторному блоку".
Таким чином, резюмуючи ocHOBHi висновки uieT роботи, ми визначаемо, що у своТй д1яльност1 намагаемося знайти HOBi шляхи пщвищення ефективност1 лкування хворих на ГП р1зного ступеня виражност1, для чого проводили числены cepiT експериментальних дослщжень. Так, ми пройшли шлях вщ застосування втьних форм нейропептид1в до Тх лтосомальних форм, а також внутр1шньовенного, внутр1шньобурсаль-ного та, насамперед, внутр1шньоартер1ального введения безпосередньо до ураженоТ тканини ПЗ. При цьому ми поступово досягали пщви-щення ефективност1 лкування ГП. Основною метою, звичайно, е клннна спрямоваысть роботи. Завершити хоттося би тим, що пром1жним результатом багаторнноТ роботи е певний yenix при лкуваны хворих на ГП середнього ступеня важкостк Застосування РЕВХ методик при цьому дозволяе зменшити розвиток ускладнень за-хворювання, а також сприяс значному економн-ному ефекту. При застосуваны РЕВХ методики внутр1шньоартер1ального лкування хворих на ГП середнього ступеня важкост1, пороняно ¡з традицмним способом лкування, кожен хворий перебувас в лкары в середньому на 10-16 fli6 менше.
Л1тература
1. Абрамова Ж.И., Оксенгендлер Г.И. Человек и противоо-кислительные вещества. -Л.:Наука, 1985. -230 с.
2. Ашмарин И.П. Регуляторные пептидыв сильного и быстрого действия // Патол. физиол. -1988. -№3. -С.3-8.
3. Багненко С.Ф., Рухляда Н.В., Толстой А.Д., Гольцов В.Р. Лечение острого панкреатита на ранней стадии заболевания. -СПб., 2002. -22 с.
4. Балаболкин М.И. Гормональная функция желудочно-кишечного тракта // Тер. архив. -1987. -№7. -С.135-138.
5. Барабой В.Н. Механизмы стресса и перекисное окисле-ниелипидов // Успехи совр. биол. -1991. -№6. -С.49-53.
6. Барсуков Л.И. Новые подходы к конструированию липо-сом биомедицинского назначения // VI симп. по биохимии липидов: Тез. докп. - СПб., 1995. -С.19.
7. Блум С.З., Полак Дж. Гормоны желудочно-кишечного тракта и заболевания человека // Физиология и патофизиология желудочно-кишечного тракта. -М.:Медицина, 1989. -С.11-16.
8. Бобров O.E., Мендель H.A., Бучнев В.И. и др. Нужна ли в хирургии единая лечебно-диагностическая доктрина? // Xipyprifl УкраУни. -2003. -№4(8).-С.3-12.
9. Бородин Е.В., Арчаков А.И., Лопухин Ю.М. Теоретическое обоснование использования ненасыщенных фосфо-липидов для восстановления структуры и функции поврежденных биологических мембран // Вестник АМН СССР. - 1985. -№3. -С.84-90.
10. Брискин Б.С., Рыбаков Г С. Хирургическое лечение острого панкреатита // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол. и колопроктологии. - 2000. - №2. - С.67-74.
11. Брискин Б.С., Титова Г.П., Рыбаков Г.С. и др. Экспери-ментально-кпиническое обоснование эффективности
применения сандостатина (октреотида) у больных пан-креонекрозом // Анналы хирург. гепатологии. - 2001. -Т.6, №2. - С.123-130.
12. Брыгинский С.А., Зубаренко A.B., Лишко В.К. и др. Особенности течения гипоксического состояния при введении липосом // Докп. АН СССР. -1986. -Т.291,№4. -С.1022-1024.
13. Быстрова М.Г., Семушкина С.Г., Петренко О.Б., Барсуков Л.И. Компаундированные липосомальные препараты // VI симп. по биохимии липидов. -Тез. докп. -Санкт-Петербург, 1995. -С.23-24.
14. Васильев И.Т. Механизмы развития эндотоксикоза при острых гнойных заболеваниях органов брюшной полости // Хирургия. -1995. -№1. -С.54-58.
15. Верхулецкий И.Е., Григорьян А.И., Верхулецкий Е.И. и др. Дискуссионные аспекты хирургической тактики при деструктивном панкреатите // Xipyprifl УкраУни. -2005. -№3 (15). -С.2-4.
16. Владимиров В.Г., Сергиенко В.И.Острый панкреатит.-М.:Медицина,1986.-69с.
17. Владимиров Ю.А. Свободные радикалы и антиоксидан-ты // Вестн. РАМН. -1998. -№7. -С.43-51.
18. Владимирский В.А., Ладыгина Г.А., Петюшенко P.M. и др. Экспериментальное изучение липосомального препарата стрептомицина при туберкулезе // Липосомы: применение в биологии и в медицине. -М.:Медицина, 1985. -С.77-82.
19. Гальперин Э.И, Чевокин А.Ю. О применении сандостатина в абдоминальной хирургии // Хирургия. -1994. -№11. -С.45-46.
20. Георгиевский В.П., Короткина Р.Н., Помелов B.C. и др. Даларгин в профилактике острого послеоперационного панкреатита // Клин. хирургия. -1989. -№11. -C.9-12
21. Голубчикова H.A., Сидоров В.Н., Крейнес В.Н., Шраер Т.И. Взаимодействие липосом различного состава с компонентами сыворотки // Вестник АМН СССР. - 1990. -№6. -С.36-38.
22. Гомазков O.A., Григорьянц О.О. Регуляция биосинтеза энкефалинов: биохимические и биологические аспекты // Успехи совр.биол.-1989.-T.108.-С. 109-123.
23. Громов Л.А. Нейропептиды. -Киев:Здоровье, 1992. -248 с.
24. Гостищев B.K., Федоровский Н.М., Глушко В.А. Деструктивный панкреатит (основные принципы комплексной терапии) // Анналы хирургии.-1997.-№4.-С.60-65.
25. Гуляев В.Ю., Терешин С.Ю., Оранский И.Е., Федоров A.A. Динамика показателей перекисного окисления липидов, минерального и липидного обмена под влиянием СВЧ различных длин волн при экспериментальном хроническом панкреатите // Вопр. курортол. -1992. -№2. -С.29-34.
26. Демидов В.М., Торбинский A.M., Кадочников B.C., Груб-ник В.В. Корректоры нейропептидов в лечении деструктивных форм острого панкреатита // Анналы хирургической гепатологии.-1997.-№1.-с. 136.
27. Демидов В.М., Синовець O.A., Кошельник О.Л. Даларпн сприяс покращенню л1кування гострого панкреатиту за умов експериментального його вщтворення // Тез. доп. XIV з'Узду терапевт1в УкраУни. -КиУв, 1998. -С.102-103.
28. Демидов В.М., Синовець O.A., Синовець Н.Л. Шдсилення перекисного окисления л1п1д1в у паренхим! п1дшлунковоУ запози щур1в як основний патогенетичний чинник експериментального гострого панкреатиту // Одеський медич-ний журнал. -1998. -№6. -C.27-30.
29. Демидов В.М., Торбинский A.M., Циповяз C.B., Торбинский A.A. Влияние аналога энкефалинов на нейрогумора-льную регуляцию при остром панкреатите // Вюник мор-ськоУ медицини. -1999. -№2. -С.100-101
30. Демидов В.М., Синовець O.A., Кошельник О.Л., Лапшин Д.С. Л1посомальн1 форми аналог1в нейропептид1в покра-щують ochobhI 6ioxiMi4Hi показники кров1 щур1в п1д час гострого експериментального панкреатиту // Вюник мор-ськоУ медицини. -1999. -№2. -С.84-86.
31. Демидов В.М., Сыновец O.A., Циповяз C.B., Лапшин Д.Е. Роль липосомальных форм нейропептидов в лечении острого экспериментального панкреатита // Анналы хирургической гепатологии. -1999. -T.4, №2. -С.261-262.
32. Демидов В.М., Сыновец O.A. Перспективы использования аналогов нейропептидов в комплексном консервативном лечении хронического панкреатита // Науковий Bic-ник Ужгородського ушверситету. Cepifl Медицина. -1999. -Вип. №10. -С.66-67.
33. Демидов В.М., Попов О.Г., Синовець O.A., Кошельшк О.Л., Лапшин Д.6. Експериментальне обгрунтування лн кування гострого експериментального панкреатиту шляхом застосування л1посомальних форм коректор1в ней-ропептид1в // Одеський медичний журнал. -2000. -№3. -С.13-16.
34. Демидов В.М., Демидов С.М., Кутш С.О. та ¡н. Внутр1ш-ньобурсальне введения розчиыв нейропептид1в при ла-пароскотчних операщях з приводу гострого деструктивного панкреатиту з лкувальною та профтактичною метою для запоб1гання розвитку пюляоперацшно!' спайковоТ хвороби // Шпитальна xipyprifl. -2003. -№2. -С. 61-64.
35. Демидов В.М., Демидов С.М. Застосування мЫпнвазив-них технологш при лшувант хворих на гострий панкреатит // Практична медицина. -2003. -Т.9, №1. -С.48-50.
36. Демидов В.М., Запорожченко Б.С., Демидов С.М. Дослн дження зм ¡н концентрацм цитоютв сироватки KpoBi хворих на гострий панкреатит як раннш д1агностичний кри-терм // КлУчна xipyprifl. -2003. -№3. -С.29-32.
37. Демидов В.М., Годован В.В., Демидов С.М., Кошельшк О.Л. ЦитокЫ-спричинеш регуляторы ефекти в щур1в за умов Ь-арпшнчндукованого гострого панкреатиту // Буко-винський медичний вюник. -2003. -Т.7, №1-2. -С.40-42.
38. Демидов В.М., Торбинський A.M., НЫшин В.Ф., Гнатенко
B.М. Визначення динамки концентрацп ¡муноцитоюшв як прогностичний критерш стосовно подальшоТ тактики лн кування пац1снлв ¡з гострим панкреатитом // Xipyprifl УкраТни. -2004. -№4(12). -С.73-77.
39. Демидов В.М., Нгашин Л.Ф., Торбинський A.M., Демидов
C.М., Гнатенко В.М. Розробка комплексних мЫпнвазив-них д1агностично-л1кувальних заход1в у хворих на гострий панкреатит // Xipyprifl УкраТни. -2005. -№3(15). -С.138-140.
40. Демидов В.М., Торбинський A.M., Демидов С.М. Пщви-щення ефективносл лкування хворих на гострий панкреатит через внутр1шньоартер1альне введения сандос-татину // Вюник УкраТнськоТ медичноТ стоматолопчноТ академп: Актуальы проблеми сучасноТ медицини. -2005. -Т.5, Вип.1(9). -С.27-29.
41. Демидов B.M., Торбинский A.M., Новиков Д.В., Сафроно-ва Е.В. Комплексное лечение острого панкреатита с акцентом на предотвращение развития послеоперационной спаечной болезни // Анналы хирургической гепато-логии. -2007. -Т.12, №3. -С.180-181.
42. Демидов B.M., Демидов C.M., Гнатенко B.H. Новые технологии в лечении больных с острым панкреатитом: ми-ниинвазивное внутрисосудистое введение панкреатоп-ротекторов // Анналы хирургической гепатологии. -2007. -Т.12, №3. -С.182.
43. Дёмин Д.Б., Тарасенко В.С., Волков Д.В. и др. Прогностическое значение содержания продуктов липоперокси-дации в тканях при панкреонекрозе // Вестн. хир. -2003. -Т.162, №3. -С.47-50.
44. Добрынина О.В., Шакинина С.З., Арчаков А.И. Репарация плазматической мембраны гепатоцитов с помощью фосфатидилхолиновых липосом // Бюлл. эксперим. би-ол. -1990. -№7. -С.94-96.
45. Дробков А.Л. Патогенетическое обоснование применения аналогов нейропептидов в комплексном лечении перитонита (экспериментально-клиническое исследование): Автореф. дис. канд. мед. наук. - Одесса, 1996. -21 с.
46. Дубинин K.B., Захарова Л.А. Факторы, опосредующие иммуномодулирующий эффект мет-энкефалина: влияние дозы, стадии клеточной активации и времени внесения опиоида // Бюлл. эксперим. биол. и медицины.-1995.-№4.-С.402.
47. Закревский В.И., Плеханова Н.Г. Изучение протективных свойств антигенсодержащих липосом различного лиипд-ного состава при чуме // Вестник АМН СССР. -1990. -№8. -С .41-43.
48. Запорожан B.M., Демидов B.M., Кульбща М.П. та ¡н. Спо-ci6 отримання лтосомально!' форми аналопв нейропеп-тид1в.- ПатентУкраТни №30214.
49. Иванов Ю.В. Применение интрадуктального введения дапаргина в комплексном лечении острого панкреатита // Эндоскопическая хирургия.-1998. -№1. -С.20.
50. Кадочников B.C. Коррректоры нейропептидов в лечении острого послеоперационного панкреатита (экспериментальное исследование). -Автореф. дис. ... к.м.н. -Одесса, 1997. -16 с.
51. Климов П.К. Физиологическое значение пептидов мозга для деятельности пищеварительной системы. -Л.: Наука, 1986- 256 с.
52. Колесникова C.B. Влияние липосом на состояние процессов перекисного окисления липидов и активность ан-тиоксидантной системы в сердце, печени и почках на субклеточном уровне при синдроме длительного раздавливания. -Дисс. ... канд. мед. наук. -Донецк, 1995. -165с.
53. Корда M.M., Бродш C.B., Стравський Я.С., Крижашвський Я.И. Використання Лаосом у клМчнш медицин! // Лки. -1997. -№5. -М.67-71.
54. Лишманов Ю.Б., Маслова Л.В. Опиоидные пептиды и нейрогуморальные реакции при стрессе и адаптации // Патол. физиол. и эксперим. терапия. -1987. -№6. -С.51-53.
55. Лишманов Ю.Б., Маслов Л.Н., Маслова Л.В., Кривоногов Н.Г. Опиоидные пептиды в динамике физиологического и «патологического» стресса // Патол. физиол. эксперим. тер. -1990. -№4. -С.7-9.
56. Лобенко А.О., Демидов B.M., Демидов С.М. NO-опосередкован1 мехашзми розвитку експериментального панкреатиту // Журн. АМН УкраУни. -2002. -Т.8, №2. -С.385-393.
57. Лобенко А.О., Демидов В.М.Демидов С.М. П1двищення ефективносл л1кування хрон1чного панкреатиту внутр1ш-ньовенним та внутр1шньобурсальним введениям далар-пну та сандостатину /// Жури. АМН УкраУни. -2003. -Т.9, №1. -С.156-163.
58. Логинова A.C., Садоков В.М. Опыт применения сандос-татина у больных хроническим панкреатитом // Тер. Архив. -1995. -№7. -С.60-62.
59. Луцевич Э.В., Чепленко Г.В., Малюков А.Е., Петров Р.В. Функциональные звенья патогенеза панкреатита: размышления хирурга // Анналы хирургии. -2000. -№6. -С.19-24.
60. Лысаченко Г.В., Слепушкин В.Д., Золоев Г.К. Влияние дапаргина на гемодинамику при остром инфаркте миокарда, осложненном клинической смертью // Анестезиол. и реаниматол. -1992. -№4. -С.57-59.
61. Марголис Л.Б., Бергельсон Л.Д. Липосомы и их взаимодействие с клетками. -М.:Наука, 1986. -240 с.
62. Меерсон Ф.3. Физиология адаптивных процессов. -М.:Медицина, 1986.-521с.
63. Мельников В.Р., Корбинский Р.Д., Львов Н.Д. и др. Лечение липосомальным интерфероном экспериментального генитального герпеса // Вестн. АМН СССР. -1990. -№8. -С.35-37.
64. Минухин В.В., Бродинова Н.С., Цыганенко А.Я. и др. Им-муногенные свойства липосомальной формы анатоксина синегнойной палочки // Вестник АМН СССР. -1990. -№8. -С.44-46.
65. М1шалов В.Г., Бурка А.О., Храпач В.В. та ¡н. Анал1з проблем д1агностики та лкування хворих на гострий панкреатит// Xipyprifl УкраУни.-2003.-№3(7).-С.5-7.
66. Никишин Л.Ф., Попик М.Ф. Рентгенэндоваскулярная хирургия и интервенционная радиология. -Львов: Изд-во Львивська политехника, 2006. -351 с.
67. Ничитайло М.Ю., Волошенкова Н.Д., Мошковський Г.Ю., М1щенко M.B. Сучасы тенденцГ| комплексного л1кування хворих на деструктивний панкреатит на paHHix стад1ях захворювання // Шпитальна xipyprifl. -2003. -№2. -С. 710.
68. Павловський М.П., Чукп1н C.M., Переяслав A.A. Патогенез гострого панкреатиту та полюрганна недостатн1сть: сучасы погляди // Журнал АМН УкраУни.- 1997.- T.3.-№4.- С. 582- 599.
69. Пожаров В.П., Меняйленко Т.Д., Стефанов A.B. и др. Некоторые физиологические механизмы антигипоксическо-го действия липосом // Физиол. журн. СССР. -1990. -№7. -С.897-902.
70. Райхлин Н.Т. АПУД-система: структура, функция, патология // Российский журн. гастроэнтерол. гепатол. коло-проктол. -1997. -Т.7, №3. -С.34-36.
71. Розенберг О.А., Шимановский Н.Л., Минеева Е.Н. и др. Влияние липосомапьной формы триомбраста на состав липидов крови и органов у экспериментальных животных // Бюл. эксперим. биол. мед. -1990. -№10. -С.393-395.
72. Савельев B.C., Филимонов М.И., Гельфанд Б.Р. и др. Оценка эффективности современных методов лечения деструктивного панкреатита // Анналы хирургической ге-патологии. -1996. -Т.1, №1. -С.58-61
73. Савельев B.C., Филимонов М.И., Бурневич С.З. и др. Варианты течения панкреонекроза, определяющие выбор оптимальной тактики хирургического лечения // Анналы хирургии. -2006. -№1. -С.40-44.
74. Середенко М.М., Назаренко A.I., Кукоба Т.В. Вплив л1по-сом на стан тканинного дихання у тварин при гострш ги-поксичшй гипоксп // Физиол. журн. -1993. -Т.39,№4. -С.100-103.
75. Стефанов А.В., Пожаров В.П., Миняйло Т.Д. и др. Биологический эфект липосом при гипоксических состояниях различной этиологии // Вест. АМН СССР. -М.:Медицина, 1990. -№6. -С.44-47.
76. Суркина И.Д., Головачев А.И., Зозуля А.А. Взаимосвязь адаптационных способностей организма с характером реакци опиоидной системы на стрессорную физическую нагрузку // Бюл. эксперим. биол. мед. -1996. -T.122, №8. -С.135-138.
77. Сыновец О.А. Применение липосом в лечении перитонита. -Дис. ... к.м.н. -Одесса, 1994. -150 с.
78. Сыновец О.А. Радиологическое подтверждение тропнос-ти липосомальных форм аналогов нейропептидов к паренхиме поджелудочной железы у крыс в условиях острого экспериментального панкреатита // Зб1рник науко-вих праць сп1вроб1тник1в КМАПО ¡м. П.Л.Шупика. -2000. -Книга 4, Вип. 9. -С.966-969.
79. Сыновец О.А., Демидов В.М., Климентьев И.Н. Корригирующее влияние липосомальной формы сандостатина на течение острого панкреатита // Анналы хирургической гепатологии. -1998. -Т.3, №3. -С.272-273.
80. Толстой А.Д. Оценка эффективности сандостатина в ферментативной фазе острого панкреатита // Хирургия. -2001. -№12. -С.58-61.
81. Филимонов М.И., Гельфанд Б.Р., Бурневич С.З. и др. Острый панкреатит. Пособиедля врачей. -М., 2000. -59 с.
82. Циповяз С.В. Ефективнють лтосомапьних форм анало-riB нейропептид1в при лкуваны експериментального панкреатиту (експериментальне дослщження). -Автореф. дис. ... к.мед.н. -Одеса, 2002. -24 с.
83. Цыганенко А.Я., Степаненко С.И., Иванова Н.Н. и др. Эффективность интактных липосом при экспериментальном эшерихиозном перитоните у мышей // Сб. научных трудов. -Харьков, 1991. -С.51-53.
84. Шалимов А.А., Шалимов С.А., Ничитайло М.Е., Радзихо-вский А.П. Хирургия поджелудочной железы.- Симферополь: Таврида, 1997.-553 с.
85. Швец В.И., Краснопольский Ю.М. Липиды в лекарственных препаратах // Вестник АМН СССР. -М.:Медицина, 1990. -№6. -С.8-19.
86. Шраер Т.И., Крейнес В.М., Голубчикова Н.В. и др. Применение взвеси липосом при экспериментальном локальном гнойном процессе // Хирургия. -1988. -№4. -С.30-34.
87. Allen T.M. Liposomal drug formulations. Rationale for development and what we can expect in the future // Drugs. -1998. -Vol.56. -P.747-756.
88. Allen T.M., Hansen C.B., Lopes de Menezes D.E. Pharmacokinetics of long-circulating liposomes // Adv. Drug Del. Rev. -1995. -Vol.16. -P.267-284.
89. Allen T.M., Moase E.H. Therapeutic opportunities for targeted liposomal drug delivery // Adv. Drug Del. Rev. -1996. -Vol.21. -P.117-133.
90. Aloisi A.M., Bianchi M., Lupo C. et al. Neu-roendocrine and behavioral effects of CRH blockade and stress in male rats // Physiol. Behav. -1999. -Vol. 66.-P.523-528.
91. Alving C.R., Steck E.A., Charman W.L. Therapy of leishmaniasis: superior etticacies of liposome -
encapsulated drugs // Proc. Nat. Acad. Sci. USA. -1978. -Vol.75. -P.2949-2953.
92. Babst R., Bongiorno L., Marini M. et al. Trauma decreases leucine enkephalin hydrolysis in human plasma // J. Pharmacol. Exp. Ther. -1999. -Vol.288. -P.766 -773.
93. Bernards C.M., Luger T.J., Malmberg A.B. et al. Liposome encapsulation prolongs alfentanil spinal analgesia and alters systemic redistribution in the rat // Anesthesiology. -1992. -Vol.77, N3. -P.529-535.
94. Bradley E.L. III. A clinicaly based classification system for acute pancreatitis // Summary of the international symposium on acute pancreatitis. -Atlanta, Ga, 1992. -P.586-590.
95. Cazzullo A.G., Musetti M.C., Musetti L. et al. p-endorphin levels in peripheral blood mononuclear cells and long-term naltrexone treatment in autistic children // Eur. Neuropsychopharmacol. -1999. -Vol.9. -P.361-366.
96. Cullis P.R. Proteolisis of defensive proteins in peritonitus exudate: pathobiochemical aspects and therapeutical approach // Adjuvanc. Drug. Deliv. Rev. -1989. -Vol.3. -P.267-282.
97. Dardenne M. Role of thymic peptides as transmitters between the neuroendocrine and immune systems // Ann. Med. -1999. -Vol.31. -P.34-39.
98. Demidov V.M., Torbinsky A.M., Demidov S.M., Gnatenko V.N. Efficacy of using noninvasive technique of dalargin and sandostatin in complex therapy of acute pancreatitis. -Abstr. of the 15th EAES Intern. Congress. -Athens, 2007. -P.189-190.
99. Drummond D.C., Meyer O., Hong K. et al. Optimizing liposomes dor delivery of chemotherapeutic agents to solid tumors // Pharmacol. Rev. -1999. -Vol.51, N4. -P.691-743.
100. Foitzic T., Castilio C.F., Ferrano M.J. et al. Pathogenesis and prevention of early pancreatic infection in experimental acute necrotizing pancreatitis // Ann. Surg. -1995. -Vol.222, N2. -P.179-185.
101. Fortin A., Therien H.M. Mechanism of liposome adjuvanticity: an in vivo approach // Immunobiology. -1993. -Vol.188, N3. -P.316-322
102. Gregoriadis G. Liposomes in therapeutic and preventive medicine: the development of the drug-carrier concept // Ann. N.Y. Acad. Sci. -1978.-Vol.308.-P.343-370.
103. Kamei J., Ohsawa M., Suzuki T., Nagase H. Modification of morphine-induced place preference by diabetes // Eur. J. Pharmacol.-1997. -Vol.337. -P.137-145.
104. Korner J., Chua S.C. Jr., Williams J .A. et al. Regulation of hypothalamic proopiomelanocortin by leptin in lean and obese rats // Neuroendocrinology. -1999. -Vol.70. -P.377-383.
105. Luthen R., Niederau C., Grendell J.H. Intrapancreatic zymogen activation and levels of ATP and glutathione during caerulein pancreatitis in rats // J. Am. J. Physiol. -1995. -Vol.268, N4. -P. 592-604.
106. Miyato H. Changes of the acid hydrolases content in the peritoneal cavity // J. Am. Surg. Ass. -1991. -Vol.51. -Suppl.5. -P.43-44.
107. New R.R.C., Chance M.L., Thomas S.C. et al. Antileishmanial activity of antimonials entrapped in liposomes // Nature. -1978. -Vol.272. -P.55-56.
108. Papahadjoupoulos D., Cowden M., Kimelberg H. Role of cholesterol in membranes: Effects on phospholipid-protein interactions, membrane permeability and enzymatic activity // Biochim. Biophys. Acta. -1973. -Vol.330. -P.8-26.
109. Papahadjoupoulos D., Kacobson K., Nir S., Isac T. Phase transitions in phospholipid vesicles: Fluorescense polarization and permeability measurements concerning the effect of temperature and cholesterol // Biochim. Biophys. Acta. -1973. -Vol.311. -P.330-348.
110. Richardson P., Hawkey C.J., Stack W.A. Proton pump inhibitors: Pharmacology and rationale for use in gastrointestinal disorders // Drugs -1999.-Vol.56.-P.307-335.
111. Romero F.J., Bosch-Morell F., Romero M.J. et al. Lipid peroxidation products and antioxidants in human disease // Environ. Health Perspect. -1998. -Vol.106, Suppl.5. -P.1229-1234.
112. Sagawa H., Tazuma S., Kajiyama G. Protection against hydrophobic bile salt-induced cell membrane
damage by liposomes and hydrophilic bile salts // Amer. J. Biology, Psychology, and Medicine // Pharmacol. Rev. -
Physiol. -1993. -Vol.264, Suppl. 5. -S.835-839. 1999. -Vol.51, N2. -P.243-296.
113. Tariot P.N., Upadhyaya A., Sunderland T. et al. 115. Vaccarino A.L., Kastin A.J. Endogenous opiates: 1999 Physiologic and neuroendocrine responses to intravenous // Peptides. -2000. -Vol.21. -P.1975-2034.
naloxone in subjects with Alzheimer's disease and age- 116. Zbytenski Z., Kanglerz A. Inhibitory ptoteaz w
matched controls // Biol. Psychiatry. -1999. -Vol.46. - medycynie // Post. Hig. Med. Dosw. -1977. -N31. -P.293-
P.412-419. 407.
114. van ReeJ.M., Gerrits M.A.F.M., Vanderschuren L.J.M.J. Opioids, Reward and Addiction: An Encounter of
Реферат.
ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-КЛИНИЧЕСКОЕ ИЗУЧЕНИЕ ВОЗМОЖНОСТЕЙ ПОВЫШЕНИЯ ЭФФЕКТИВНОСТИ ЛЕЧЕНИЯ
ОСТРОГО ПАНКРЕАТИТА.
Демидов B.M., Торбинский A.M., Демидов C.M.
Ключевыеслова: острый панкреатит, нейропептиды, даларгин, сандостатин, липосомы, внутрибурсальноевведение, внутриар-териальное введение, рентгенэндоваскулярная хирургия, лечение.
Авторы приводят результаты собственных клинических наблюдений и экспериментальных исследований, посвященных разработке новых лекарственых препаратов, погруженных внутрь липосомной оболочки, и их экспериментальному тестированию, а также клинической апробации новых способов применения нейропептидов даларгина и сандостатина у больных острим панкреатитом. Отражено направление проведения экспериментальных исследований - через экспериментально-клиническое применение свободных форм аналогов нейропептидов до создания их липосомальных форм. Клинические наблюдения касались попыток повышения эффективности лечения больных острым панкреатитом посредством внутривенного, внутрибурсального и, наконец, внутриартериального введения даларгина и сандостатина. Полученные результаты обсуждаются с учетом современных фактов и тенденций по применению миниинвазивных технологий у больных острым панкреатитом. Авторы заключают о существенной эффективности непосредственного внутриартериального введения лекарственных препаратов в зону поражения поджелудочной железы.
УДК: 616.361-002.1-07+616.361-002.1-08
0С0БЛИВ0СТ1 Д1АГН0СТИКИ, Л1КУВАННЯ I ПР0ГН03УВАННЯ Г0СТР0Г0 КАЛЬКУЛЬОЗНОГО Х0ЛАНГ1ТУ
Донецьке обласне клУчне територ1альне медичне об'еднання Ътфанцев В.О.
Метою досл1дження стало покращання резулътат1в лгкування ГКХ за допомогою удосконалення його д1агностики, терапИ i прогнозування. Проанал1зовано резулътати д1агностики i х1рург1ч-ного лтування у 152 хворих з ГКХ. Жток було 90, чолов^в - 62 у вц 32 - 80 ротв. Дiагноз встановлювали на тдставг клжчних, тструменталъних (УЗД, ФГДС, ЕРХПГ, черезштрна че-резпечткова холангюграфгя, ттраоперацшна холангюграфгя, фгброхолангюскотя), бюхшгчних дослгдженъ кровг, бактерюлоггчних аналгзгв жовчг. Запропоноват оптималът принципи перед - i тсляоперацтного лгкування - новг розроблеш способи лгкування (6 патентгв Украти). При ра-дикалъному оперативному лтуванн застосовували три способи: ендоскотчний, хгрурггчний i комбтований. В резулътатi удосконаленого лтування тсляоперацшна леталътстъ знизилася з 27,3% до 4,3%.
Ключов1 слова: гострий калькульозний холанпт, д1агностика, лкування, прогнозування.
би, холедохолтаз, зниженням ефективност1 ан-
Вступ
Частота виникнення гострого холанпту у хворих на холедохолтаз скпадае 7 - 40%, а при обтурацмнм жовтяниц - 11 - 60% [9, 8, 5]. У 3,7 - 31,4% спостережень причиною х1рурпчного сепсису е холанпт з кпннним переб1гом бт1ар-ного сепсису з множинними перихоланптичними абсцесами печЫки.
Полюрганна недостатнють е уыверсальною основою кожного критичного стану, зокрема, те-рмшальною стадию бт1арного сепсису \ зумов-люе високу леталы-мсть - 7,1 - 60,8% [3, 6, 2, 1]. Незважаючи на те, що гострий калькульозний холанпт (ГКХ) - супутник обтураци жовчних проток, у наш час в1н мае статус самостмноТ проблеми. Це зумовлено зростанням ктькост1 хворих на ускладнеы форми жовчнокам'яноТ хворо-
тибактер1ально1 терапи у лкуваны гнмних xipyp-г1чних захворювань opraHiB гепатопанкреатоду-оденальноТ зони.
Жовчна ппертенз1я е провщним фактором в розвитку токсико-септичного 6miapHoro синдрому. Накопичення бактерм та ендотоксиыв при-зводить до феномену транслокаци ¡з збтьшен-ням ендотоксеми, що викликае каскад реакцм з гемодинамнними, ¡мунними, волемнними i коа-гулопатичними порушеннями [3, 10, 9, 4]. Схиль-HicTb ГКХ до генерал^ацп з утворенням мно-жинних абсцеав печнки, розвитком 6miapHoro сепсису, прогресуючоТ печнково-нирковоТ недо-статност1 попршуе nepe6ir захворювання i пщ-вищуе летальнють [11, 7, 8, 5].
Ускпаднений холедохолтаз (ХДЛ) дотепер
