CC BY
22
М.Й. Ковач - Ужгородський державний тститут тформатики, економжи i
права
ЕКОЛОГО-ЕКОНОМ1ЧН1 ПРОБЛЕМИ КАРПАТСЬКОГО РЕГ1ОНУ ТА ШЛЯХИ IX РОЗВ'ЯЗАННЯ
Розглянуто проблеми еколопчно'1 ситуацп в Укрй'ш, i, зокрема, в Карпатському регь ohí, причини еколопчно'1 кризи i шляхи виходу з не1. пpоаналiзовано питання збалансова-ност eкономiки i екологп, еколопзацп eкономiчних реформ, розвиток еколопчного мош-торингу, розгалуження мepeжi екож^чного маркетингу на пiдпpиeмствах Украши i регь ону.
Mariya Covach
Ecological-economic problems of Carpathian Region and the ways of it solving
The problems of ecological situation in Ukraine and in Carpathian Region in particular, the causes of ecological crisis and the ways of coming out of it are under consideration in this article. The issues of economic and ecological balance, ecological aspects of economic reforms, the development of ecological monitoring, ramification of the ecological marketing network at the enterprises of Ukraine are under consideration too.
Сьогодш у cbítí кнуе багато еколопчних проблем, починаючи Í3 зникнен-ня деяких видiв рослин i тварин, закшчуючи загрозою знищення цивiлiзацií. 1снуе багато теорш, в яких значна увага придшяеться знаходженню найбiльш ращона-льних шляхдв íx розв'язання. У багатьох крашах проблеми екологи та економи природних ресурсДв знаходяться на першому плаш.
Розвиток сучасного виробництва у промислово розвинутих крашах супро-воджуеться штенсивною експлуатащею природних ресурсов, причому темпи íx споживання неможливо сшвставити з можливостями 1х природного вДдновлення та самовДдтворення. З розвитком виробництва рДзко збшьшуються об'еми як видо-бувних природних ресурсДв, так i тих, якД повертаються шсля переробки у виглядД вДдходдв чи побДчних продуктДв.
1нтенсифДкацДя впливу господарсько!' дДяльностД на навколишне природне середовище в УкраМ також призвела до рДзкого яккного погДршення його стану, що загострило проблеми мДж соцДально-економДчними та еколопчними цдлями розвитку сусшльства. ПогДршуеться стан навколишнього середовища, виснажу-ються сировиннД й енергетичш ресурси, зменшуеться питома вага орних земель i прДсно! води, з'являються новД й масштабш проблеми: проблема озброення та вш-ськових конфлжпв, озонова проблема, змша клiмату, проблема утилiзацií рДзного роду вДдходДв, виникнення нових захворювань тощо.
Ощнюючи екологiчну ситуацда у цшому та з врахуванням перспективи, слДд зазначити, що Укра'на також втягнулася у процес витiснення бюсфери техносферою. Багато екологiчниx проблем породжеш, у першу чергу, сировинною орiентацiею економiки, яка дедалi поглиблюеться кризою народного господарст-ва, технолопчною вiдсталiстю виробничих пiдприемств, ввдсутнктю дiевого еко-номДчного меxанiзму реалiзацií природоохоронних заходов та ввдсутнктю законо-давчо-правового поля, регулювання екологiчноí безпеки. Крш того, значних еколопчних втрат завдае i гонитва за прибутками.
Не оминула екологiчна криза i Карпатський регюн. У Карпатах, якД мають величезний ресурсний i трудовий потенцiал, унiкальнi природно-клiматичнi умо-ви, у результата нерацюнально1 економiчноí поливки сформувалася спотворена
структура господарського комплексу. Тому нишшня система господарювання е екологiчно небезпечною i економiчно неефективною. У Карпатському регiонi те-мпи деградацií природного середовища перевищують темпи усвiдомлення населениям цього небезпечного процесу. Для бшьшо! частини Карпатського регюну характерна антропогенна трансформовашсть ландшафтiв i значна забрудненiсть середовища. Як спадщину вiд Радянського Союзу репон отримав деформовану систему виробничих вщносин, зорiентованих на комплектуючi вироби галузi народного господарства, в якому значне мiсце займають лкопереробний, сировинно-видобувний комплекси (наприклад, Трускавець, Борислав, Дрогобич з розвиненою гiрничо-хiмiчною, нафтопереробною, лакофарбовою i шшими галузями виробниц-тва, Львiвсько-Волинський вугшьний басейн, Калуський концерн "Хлорвiнiл" то-що). Нарощування виробництва у цих галузях супроводжувалося появою хiмiчних, лкохишчних, нафтохiмiчних виробництв, хронiчним вiдставанням технологш вiд свiтових стандартов, неконтрольованим нагромадженням рiзного роду вiдходiв, техногенним навантаженням на природне середовище. Поступово Карпатський ре-гiон перетворився iз "укра!нсько1 Швейцари" у зону екологiчних стихш.
За показниками забруднення повiтря i води регiон посiдае четверте мкце в Украíнi, за насиченiстю грунпв мiнеральними добривами та пестицидами - друге. Ввдносно висока забрудненiсть повиря зумовлена наявнiстю промислових виробництв, а у великих мктах - скупчешстю автотранспорту, де його викиди станов-лять близько 70 % вщ загально! кiлькостi шкiдливих забруднень. А в окремих мк-тах, наприклад, м. Ужгород^ Мукачевi Закарпатсько! областi - близько 90 %. Це пов'язано з тим, що цi мiста розташованi поблизу кордошв. Так, в Закарпатськш областi щорiчний потiк туристiв та дiлових людей сягае близько 10 млн. чоловш i бiльшiсть з них 1дуть автотранспортними засобами.
Щорiчно погiршуеться i стан водозабезпечення у регiонi. Верхш водоноснi горизонти, якi використовуються для питного водопостачання мiстять нiтрати, сульфати, хлориди, феноли, важкi метали здебшьшого iз перевищенням ГДК. До-сить високий вмкт отрутохiмiкатiв, обумовлений сшьськогосподарською д1яльш-стю, виявлено i у мшеральних водах. Причиною цього е дисбаланс мiж потужнос-тями очисних споруд мiст та сiл i к1льк1стю стiчних вод, якi потребують очистки, низька ефективнiсть роботи ддачих очисних споруд, недосконалих, застарiлих методiв очистки та незадовiльноí 1х експлуатацп. У водойми Закарпатсько1 облас-п щорiчно скидають понад 20 млн. м3 забруднених стiчних вод. Близько 10 млн.
3 . ...
м неочищених стiчних вод скидаеться у шдземш водоноснi горизонти.
До економiчних проблем Карпатського регiону слвд вiднести i аварiйнiсть системи мапстральних трубопроводiв, у результатi чого у навколишне природне середовище потрапляе значна кшьккть нафтопродуктiв.
Не менш небезпечною проблемою е стан збертання i утилiзацií вiдходiв, якi здебiльшого складуються на вiдкритому повiтрi.
Невиправно!' шкоди природному середовищу та соцiальному розвитку репону завдало варварське лкокористування. Масове вирубування лiсiв призвело до порушення гiдрологiчного режиму i водного балансу, стало причиною катаст-рофiчних повеней, бурелом1в, значних ерозiйних процесш, обмiлiния та замулен-ня рiчок тощо. За своею суттю природокористування лiсосировинними ресурсами мае соцiально-економiчний i екологiчний характер. Стосовно опднки еколого-
eKOHOMi4HHx аспектов рацiонального використання лкових pecypciB вони вбача-ють наявнкть суперечностей мiж екологiчними та eKOHOMi4HK^ факторами у здiйсненнi робщ спрямованих на збереження i використання лкосировинних ре-сyрсiв. На жаль, лкопромисловий комплекс за всi роки свого кнування не 3Mir перейти на прогресивш технологи. Великий тиск на навколишне середовище створюють i потужш джерела електромагнiтних полiв - РЛС, електрошдстанцш, високовольтних електролiнiй тощо.
Незважаючи на рiзкий спад виробництва, загальний ршень деградацй' на-вколишнього природного середовища залишаеться досить високим, про що сввд-чить збiльшення питомих викидав i скидш.
Все це, а також марнотратство i безгосподарнкть у ставленнi до природи та створеного рашше виробничого потенцiалy ставить шд загрозу екологiчноí та соцiально-економiчноí деградацií цей yнiкальний регiон.
Для покращання екологiчноí ситуацй' та виртення цих проблем у регiонi слад розробити такi природоохороннi заходи:
• розвиток централiзованих водопровiдних i каналiзацiйних мереж i3 спорудами по очистщ стокiв населених пункив;
• вдосконалення структури yправлiння люами;
• еколопзащя виробництв i всieí системи господарювання;
• екологiзацiя економiчних реформ;
• ствроби-ництво екологп i бiзнесy;
• здшснення протиповеневих заходiв;
• вщновлення родючостi грyнтiв та порушених земель;
• створення служб екологiчного контролю у пунктах переходу державного кордону Украши;
• залучення iнвестицiй по впровадженню екологiчно безпечних технологiй люохь мiчного виробництва;
• створення прикордонних нацiональних паркiв;
• проведения модертзацп лiсохiмiчних виробництв за рахунок впровадження еко-логiчно безпечних технологiчних процеив iз залученням iнвестицiй або перепро-фiлювання виробництв;
• збiльшення плошД природоохоронних територiй;
• розвиток шдустрц туризму, санаторно-курортного лiкyвання i вщпочинку;
• радам народних депyтатiв забезпечити формування позабюджетних фондiв для фшансування природоохоронних заходiв;
• нормативно-правове забезпечення природоохоронно'1 дшльноси;
• розвиток мiжнародного спiвробiтництва.
У державнiй програмi соцiально-економiчного розвитку Карпатського ре-гiонy, розроблешй 1нститутом регiональних дослiджень НАН Украши наголошу-еться, що стратегiчна мета перспективного розвитку Карпатського регюну поля-гае у тому, щоб на основi оптимального використання природних ресурав ство-рити ефективну систему ринкового типу, яка забезпечить матерiальний добробут населения та еколопчну безпеку регюну. Тому одним iз стратегiчних напрямш розвитку регiонy у майбутньому мае стати охорона природних екосистем та освоения потужного рекреащйного потенщалу. Це обумовлено у першу чергу тим, що Карпати - це справжнш еколопчний феномен, Карпатський регюн володiе поту-жним рекреацiйним потенщалом, а також мережею природоохоронних територш: заповiдниками, заказниками, нацiональними парками тощо.
Благополуччя Украши пов'язане з вирiшенням проблем перехвдного перь оду, змiцненням 11 власного економiчного потенцiалу. Нинiшнiй процес сощаль-но-економiчних перетворень характеризуеться особливiстю: вш вiдбуваeться в ек-стремальних еколопчних умовах. I головним засобом виживання Украши дедалi бшьше стае природа. Висока яккть природного середовища - головна й необхщна умова здорового i тривалого життя, ирацездатносп i добробуту населения.
Еколого-економiчний потенцiал Украши потребуе посилення ириродоввд-новного, ввдтворюючого циклу у природокористуваннi, зниження ресурсомктко-стi, енергомiсткостi продукцií, встановлення позитивного балансу природи i люд-сько1 дiяльностi. Висока природомiсткiсть i ресурсно-сировинний потенцiал Украши визначають особливi вимоги до врахування екологiчного фактора у проведен-нi економiчних реформ. "При оркнтацц на вимоги вщповвдносп та збалансовано-стi у системi "природа - господарство - населення - територiя" важливе значения для 11 стiйкостi в умовах, що змiнюються, мають такi чинники: структурш та ор-ганiзацiйнi фактори господарства, його штенсифжащя при зменшеннi розмiрiв виробництва, створения резервних фондiв на випадки надзвичайних ситуацш; по-глибления подiлу працi мiж регiонами з рiзними поеднаниями природних ресур-ав; збшьшения мiжрегiонального товарообмiиу при мш1шзацп вiдходiв та втрат i скорочення обсягiв нерацiональних перевезень; вертикальне комбiнування вироб-ництв на базi джерел сировини та енергií при широкому використанш вiдходiв; повторне використания ввд6!рно1' сировини i замiщения невiдновлюваних ресурав вiдновлюваними" [3].
Проблема збалансувания економши та екологп зводиться до необхвдносп економiчного полiпшения всiх видiв природокористування за умови 1х вщтворен-ня. При переход! Украши до ринкових вiдносин у результатi иризупинения бага-тьох виробництв природоохоронна робота майже не проводиться через вщсут-нкть коштш на державному, регiональному та галузевому р!виях. Пiдприемства зацiкавленi у вдосконаленш природоохоронних заходiв, однак 6уд!вництво очис-них споруд i об'ектш затримуеться.
Вихщ з економiчноí кризи можливий за умови створения у державi ефек-тивно1' економiчноí системи. Одним шлях!в розв'язания еколого-економiчних проблем е екологiзацiя виробництв - впровадження ресурсозабезпечуючих i еко-логобезпечних технологiчних процесiв, методов рацiонального управлшня приро-доресурсним потенцiалом, впровадження природоохоронних програм.
Для оргашзацц управлiния природоохоронною д!яльшстю на шдириемст-вах слвд створювати вщдши екологiчного маркетингу i менеджменту, основними завданиями яких мають стати створения умов для збережения навколишнього природного середовища, пристосування виробництв до вимог ринку, розробка екологiчно чисто1' иродукцп та и збут i отримания ирибуткш. Основними завданиями екологiчного маркетингу повинш бути: вивчения иоииту на еколопчно чис-ту иродукщю, цшоутворения, рекламу i стимулювания, иланувания еколопчно чистого асортименту, збут, зберiгания еколопчно чистих товарiв тощо [10].
Робота шдприемств повинна бути побудована з врахуваниям рацюнально-го використання природних ресурав i охорони природного середовища ввд р!зних вид!в забруднень.
"Результатившсть переходу макроекономши на еколопчний шлях прямо залежить вiд мiри розвинутостi процесiв рацiоналiзацií природокористування на мiкроекономiчному рiвнi господарювання. Екологоорiентоване функцюнування мiкроекономiки е досяжним завдяки змМ традицiйноí економiчноí поведiнки то-варовиробниюв, íх вiдмовi вiд застосування методiв i засобiв виробництва, якi гь пертрофовано поглинають сировиннi ресурси i забруднюють навколишне середо-вище" [11].
Збалансовашсть економiки та екологií полягае в еколопчному покращаннi природокористування за умови його вщтворення. При цьому на першому планi завжди повинн бути екологiчнi фактори: водокористування, охорона атмосфери, ландшафтов, грунпв, якi пов'язан з концентрацiею виробнищва.
При оцшщ ефективностi господарсько1 д1яльносп пiдприемств необхщно враховувати такi основн принципи: компенсация збитюв ввд порушення еколопч-но1 рОвноваги, ощнка збитюв ввд д1яльносп шдприемств, запобкання авар1ям тощо. Це дозволить поеднати економОчне зростання з сощальним захистом населення.
ЕкономОчн фактори повинш забезпечити посилення штеграцп виробництв у територОально-виробничО комплекси. Еколопчна ситуация Карпатського регюну характеризуеться особливктю О потребуе диференцшованого тдходу до виршен-ня проблем еколопчно1 безпеки для кожного регюну.
Сучасн еколопчн проблеми неможливо розв'язати без фшансового забез-печення О Онвестування, кредитив, внутртшх нагромаджень, бюджетних О позабю-джетних кошпв.
З метою еколопзацд виробництва потрОбно розвивати ринок еколопчних послуг, тобто сферу обмшу ресурсами, кашталом О працею, послугами, шформащ-ею, вдеями, ят сприяють полОпшенню економи природно ресурсного потенциалу. Це, насамперед, виробництво спещально1 техшки для контролю за станом навко-лишнього середовища, розробка технологш по використанню вторинних ресурсов, оргашзащя виробництв еколопчно чисто1 продукцц, надання еколопчних послуг. 1ндустр1я охорони природного середовища е еколопчно ефективною, оскшьки при-скорюе процеси еколопчно1 модершзацц, створюеться новий ринок товаров, активь зуеться процес нагромадження катталу через розв'язання еколопчних проблем, ак-тивОзуеться мОжнародна торпвля, шдвишуеться еколопчна культура.
Розвиток еколого-економОчного потенщалу сприяе вщтворюючому циклу природокористування, встановленню позитивного балансу на користь природи О сустльства.
Лiтература
1. Гамор Ф. В штересах регюну та держави.// Зелеш Карпати № 3-4, 1995.
2. Дорогунцов С., А.Федорищева. Стал1сть розвитку еколого-економ1чного потенщалу Украши та '11 регюшв.//Економжа Украши №7, 1996, с.4-7.
3. Дорогунцов С., Федорищева А. Методолопчш засади розмщення та розвитку потенщ-ально небезпечних виробництв.// Економша Украши №12,1996.
4. Карагодов И. Механизм управления природопользованием на уровне региона.// Экономика Украины №10,1997.
5. Кобелецька Н. Правове регулювання одержання громадянами еколопчно! шформацн.// Право Украши №12, 1996.
6. Котлер Ф. Основы маркетинга. М.: "ИМА - Кросс. Плюс", 1995.
7. Кравщв В. 1ще удар на Божий дар.// Зелеш Карпати, № 1-2, 1995, с.3,4.
8. Кравщв В. Ринок 1 екологш.// Зелеш Карпати, №1-2, 1995, с.2,3.
9. Негря I. Еколопчш проблеми областi i шляxи ïx виpiшення.// Матеpiали мiжнаpодного pегiонального семiнаpу "Оxоpона довкшля: сучасш дослiдження в екологи i мжробюлоги. Ч.1, Ужгород, 1997.
10. Савченко О. Удосконалення управлшня пpиpодооxоpонною д]яльшстю пpомисловиx п1дприемств.// Економiка Украши, №4, 1997, с.68.
11. Трегобчук В., Веклич О. Необxi,цнiwъ еколого-економiчноï моделi pинковиx реформ в Укpаïнi.// Економша Украши №4, 1997, с.12,13.
12. Химинець О., Химинець В. Слабка ланка единого ланцюга.// Зелен1 Карпати № 3-4,
1995.
13. Шпек Р. Чому горбляться нашi гори?// Зелеш Карпати №3-4, 1994, с.21.
14. Karl E. Henion// "Ekologikal Marketing" Columbus. Ohio, "Grikl", 1996.
УДК 630*6 Асист. С. О. Мельник - УкрДЛТУ
КОНЦЕПТУАЛЬН1 ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ Л1СОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАШИ
Для побудови ринково! економiки в Укра!ш необхщно провести реформування ycix галузей економши, включаючи лiсове господарство. Як вщомо, лiсове господарство базу-еться на застарших командно-адмiнiстративних принципах, якi не стимулюють здiйснення змiн i проведения оптимального люового менеджменту. Розробка ефективно! люово! поль тики е неможливою без концептуально! бази, сформовано! з врахуванням досвiду передо-вих кра!н у лiсовому господарствi.
Sergiy Melnyk - USUFWT Conceptual bases of forestry reforming of Ukraine
To construct the market economy in Ukraine it is necessary to reform all branches of economy including forestry. As we know, forestry is based on the out-of-date command administrative principles which don't courage changes and optimal forest management. The elaboration of the effective forestry policy is impossible without conceptual bases formed by us taking into account experience of leading countries in forestry.
Формування дieвоí лково1 политики e актуальним питанням для Украши, лкисткть яко1 становить 15,6 %, що майже вдвiчi менше ввд загальноприйнятого в усьому свт нормативу лкистосп (25-30 %) [2]. Реформа у лковому господарс-твi пов'язана, перш за все, 3Í створенням правово1 бази та господарського мехаш-зму, який здатен ефективно регулювати цiни та платежi на продукцда лiсового го-сподарства, справедливий розподiл доходiв i фшансування робiт, пов'язаних з ведениям лкового господарства. На наш погляд, у процес формування лково1 поль тики було б дощльно дотримуватися певних концептуальних засад (принцишв), якi сформованi нами на основi досвiду провiдних краш у галузi лiсового господарства. Принципи реформування лкового господарства охоплюють вище зазна-ченi аспекти та складаються з 5 груп: 1) принципи щодо форм власностi на лки; 2) принципи оподаткування лiсового господарства; 3) принципи фшансування ль сового господарства; 4) принципи щноутворення на продукцда лiсового господарства; 5) принципи управлiння лiсовим господарством.
Принципи щодо форм власносп на лiси:
• плюралiзму рiзних форм власностi на лки;
• повiльноí (еволюцiйноí) трансформацп форм власностi на люи;
• стабшьно'! структури власностi на лки;
