CC BY
17
УДК 616.153:577.112.856-085:615.33.03:616379-008.64 ЧЕРНИШОВ В.А.
1нституттерап'й'м. Л.Т. МалоÏАМН Украни, м. Харшв
ЕФЕКТИВНЮТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ФАСОВАНО)' КОМБЫАЦП АТОРВАСТАТИНУ З ЕЗЕТИМiБОМ (СТАТЕЗ^ В КОРЕКЦ1Т ДИСЛiПiДЕМiï В ПАЦi€НТiВ Ï3 ЦУКРОВИМ ДiАБЕТОМ 2-го ТИПУ
Резюме. У cmammi поданрезультати 8-тижневого застосування ф1ксовано1 комбтащ аторвастатину 10мг та езетимiбу 10мг (препарат Статезi) у корекцп дислМдеми (ДЛП) 11а, IIb титв i при ïx поед-нанш з гiпоальфаxолестеринемiею (ГАХС) у 34хворих вжом eid 39 до 53ротв iз гшертотчною хворобою i цукровим дiабетом 2-го типу, ят не досягли цльових рiвнiв холестерину (ХС) лiпопротеiдiв низько1' щiльностi (ЛПНЩ) на попереднш 4-тижневш терапи аторвастатином 10 мг/добу. Установлено, що незалежно вгд фенотипу ДЛП препарат знижуе рiвень загального ХС на 34,5 % (р < 0,01), ХС ЛПНЩ— на 49,2 % (р < 0,001), що дозволяе досягти цльового рiвня ХС ЛПНЩ у 91,2 % хворих. Гтотриглщериде-мiчний ефект проявляеться зниженнямрiвня триглiцеридiву середньому на 21,2 % (p < 0,05). Спостерi-гаеться тенденщя до тдвищення концентраци ХС у лiпопротеiдаx висоkûï щiльностi (ЛПВЩ) на 9,2 % (p > 0,05). При 11а тит ДЛП Статезi справляе переважно гiпоxолестеринемiчний ефект, при IIb тип проявляе гiпоxолестеринемiчний i гiпотриглiцеридемiчний ефекти, а при поеднант 11а й IIb титв ДЛП 1з ГАХСреалiзуються ва три ефекти препарату: гiпоxолестеринемiчний, гiпотриглiцеридемiчний i здат-шсть тдвищувати вмкт ХС у ЛПВЩ.
Виявлет корист для хворих на ЦД2-го типа плейотропт ефекти Статезi: зниження концентраци СРБ у кровi на 31,3 % (p < 0,05), тенденщя до зниження шсулшемiï i глшеми натще вiдповiдно на 9,9 и 12,4 % (p > 0,05), ндексу НОМА — на 20,7% (p > 0,05).
KdKMoei слова: цукровий дiабет, дислiпiдемiя, аторвастатин, езетимiб.
КЛ1Н1ЧН1 ДОСЛ1ДЖЕННЯ
КЛИНИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ
АРТЕРИАЛЬНАЯ
I ГИПЕРТЕНЗИЯ
Сьогодш для корекцп порушень лшщного обмь ну найбшьш ефективними препаратами вважають шпбггори 3-пдрокси-3-метилглутарил-коензим А-редуктази — статини, що не тшьки знижують рiвнi загального холестерину (ЗХС) i холестерину (ХС) лшопротещв низько! щшьносй (ЛПНЩ), але й шдвищують ХС лшопротещв високо! щшьносй (ЛПВЩ) та справляють виражений антисклеро-тичний ефект [25]. Цукровий дiабет (ЦД) розгляда-еться як один iз вагомих самостшних показань до постшного приймання статишв [29].
Одним iз найбшьш активних представниюв кла-су статишв е аторвастатин — синтетичний статин, ефективнють i безпечшсть якого вивчеш в чис-ленних контрольованих клшчних дослщженнях (MIRACL, PROVE-IT, TIMI-22, CARDS, ASCOT-LLA, TNT, IDEAL, REVERSAL). Серед статишв аторвастатин е единим препаратом, що продемон-стрував високу ефективнють у досить широкому дiапазонi добових доз — ввд 10 до 80 мг [9].
Середш терапевтичш дози статишв недостатньо знижують умют ХС у складi ЛПНЩ, а використан-
ня максимальних добових доз не у Bcix хворих при-зводить до досягнення цшьового piBra показника. Навиъ кожне подвоення дози статину, починаючи з 20 мг/добу, дозволяе додатково знизити piвень ХС ЛПНЩ лише на 6—7 % [5]. Один iз механiзмiв такого незначного шдвищення ефективносй статишв при подвоенш добово! дози може бути пов'язаний iз посиленням абсорбцп ХС iз кишечника. Тому ви-користання комбшацп статину з речовинами, що блокують абсорбцш ХС у кишечнику, е дуже пер-спективним [10]. Серед таких речовин найбшьш вивченим i таким, що добре зарекомендував себе на свгговому фармацевтичному ринку, е препарат езетимiб [17].
Компашею Mili Healthcare Ltd. (Великобрита-нiя) на фармацевтичний ринок Укра!ни виведено препарат Статез^ до складу якого входять аторвастатин (у дозi 10 мг) i езетимiб (у дозi 10 мг) [11].
Отже, метою роботи була ощнка ефектив-ност застосування фжсовано! комбшацп аторвастатину з езетимiбом (Статезi) в корекцп piз-них фенотипiв дислшщемп (ДЛП) у пащеплв iз
ЦД 2-го типу, яю не досягли цiльового рГвня ХС ЛПНЩ при застосуванш монотерапи аторваста-тином 10 мг/добу.
MaTepiaA i методи
У дослiдження шляхом спецiального вГдбору за-лyченi 34 пашенти (19 чоловiкiв i 15 жшок) вiком вiд 39 до 53 роив (середнiй вГк — 45,7 ± 2,3 року) з ri-пертонiчною хворобою (ГХ) II стадГ1 i ЦД 2-го типу в стадй' компенсацГ' або субкомпенсацп вуглевод-ного обмiнy, що супроводжувався вторинною ДЛП 11а i IIb тишв, незважаючи на приймання аторвас-татину 10 мг/добу упродовж 4 останшх тижнiв. УCi запрошенi особи дали добровГльну згоду на участь у дослГдженш й знаходилися шд динамiчним ам-булаторним спостереженням у вщдш популяцш-них дослiджень ДУ Институт терапГ1 iм. Л.Т. Мало'' АМН Украши». УCi пацiенти пад час спостережен-ня дотримувалися гшолшГдемГчно! дiети, уникали споживання алкогольних напо'1в i продовжували приймати iндивiдyально пщбрану гiпоглiкемiчнy терапiю, що не змшювалася протягом усього тер-мiнy дослГдження.
За даними анамнезу, тривалiсть ГХ становила вГд 4 до 14 роюв (у середньому — 9,6 ± 1,9 року), тривалiсть ЦД 2-го типу — вГд 1 до 11 роив (у середньому — 6,3 ± 1,4 року). Стадш ГХ та стушнь пГд-вищення артерiального тиску (АТ) установлювали за рекомендацiями Украшсько! асощацп кардю-логiв iз профiлактики та лГкування артерГально'1 ri-пертензГ' [6]. У всiх запрошених у дослщження осiб мали мiсце ГХ II стадГ1, пiдвищення АТ, що вГдпо-вiдало 1-му ступеню, спостерiгалося в 14 (41,2 %) осГ6, 2-му ступеню — у 20 (58,8 %) хворих. Ус залу-чеш в дослiдження особи хворГли на ЦД 2-го типу, серед них у 22 (64,7 %) обстежених виявлено стан компенсацГ' вуглеводного обмшу й у 12 (35,3 %) — стан субкомпенсацп за вГдомими дГагностичними критерГями ВООЗ [35].
Тип ДЛП встановлювався за класифГкащею D.S. Fredrickson Гз сучасними доповненнями [4]. ДЛП На i IIb тишв виявлено вГдповГцно в 16 (47,1 %) i 18 (52,9 %) хворих. Поеднання На та IIb тишв ДЛП зГ зниженим умютом ХС у складГ ЛПВП — гшоаль-фахолестеринемГею (ГАХС) спостерГгалося вГдпо-вГдно у 6 (17,6 %) i 8 (23,5 %) випадках.
У дослГдження не включали хворих зГ стенокар-дГею напруження, тяжкою артерГальною гшертен-зГею, застГйною серцевою недостатшстю, тяжкими порушеннями серцевого ритму i проведення Гм-пульсу, клшчно вагомими порушеннями функцГ1 печГнки й нирок, ЦД 1-го типу, захворюваннями м'язГв, патологГею щитоподГбно'1 залози, наявню-тю в анамнезГ Гнфаркту мюкарда або мозкового
iнсульту термшом до 6 Mic. перед залученням у до-cлiджeння.
1з приводу ГХ хворим призначено комбшовану антигiпepтeнзивну терашю, що включала у 18 (52,9 %) випадках кардюселективш Р-адреноблокатори, у 23 (67,6 %) — шпбггори ангютензинперетворюючо-го ферменту, в 11 (32,2 %) — блокатори peцeптоpiв анпотензину II, у 16 (47,0 %) — антагошсти кальцiю i в 34 (100 %) — ацетилсалщилову кислоту. 1ндивь дуально пщбрана гiпоглiкeмiчна тepапiя включала в 14 (41,2 %) випадках метформш, у 8 (23,5 %) — rai-клазид i в 12 (35,3 %) — гшмешрид.
Ураховуючи недосягнення цiльових piвнiв ХС ЛПНЩ упродовж попередшх 4 тиж. приймання аторвастатину 10 мг/добу, i3 метою корекцп' ДЛП уciм пацieнтам призначено Статeзi (фiкcовану комбiнацiю аторвастатину 10 мг та eзeтимiбу 10 мг) через 30 хв шсля вeчepi упродовж 8 тиж.
У<лм залученим у дослщження хворим визначали вмicт ЗХС, тpиглiцepидiв (ТГ), ХС ЛПВЩ фермен-тативним методом на автоаналiзатоpi Humareader (Нiмeччина) з використанням набоpiв реагенйв фipми Human (Нiмeччина). Умicт ХС ЛПНЩ об-числювали за формулою W.T. Friedewalt [8]:
ХС ЛПНЩ = ЗХС - (ХС ЛПВЩ + ТГ/2,22),
де ТГ/2,22 — умют ХС у cкладi лшопротещв дуже низько'1' цiльноcтi (ЛПДНЩ).
Для поглиблено!' характеристики гiполiпiдeмiчних eфeктiв Статeзi додатково розраховували концентра-цiю ХС у сквд не-ЛПВЩ (ЛПДНЩ + ЛПНЩ) за piзницeю ЗХС i ХС ЛПВЩ. Осильки вiдмiнною ри-сою ДЛП, що асоцшеться з ЦД 2-го типу, е одночас-не порушення мeтаболiзму ЛПВЩ i ТГ, обчислювали також cпiввiдношeння ТГ/ХС ЛПВЩ, що характери-зуе внесок лiпопpотeiiдлiполiзу ТГ-ушсних ЛПДНЩ в утворення ЛПВЩ [1]. Для ощнки впливу Статeзi на систему зворотного транспорту ХС використовували сшввщношення ЗХС/ХС ЛПВЩ [3].
Зазначеш показники лiпiдного обмiну визначали вщповщно у вихiдному cтанi пашенпв до при-значення Статeзi й через 8 тиж. ввд початку приймання препарату.
Досягнення цшьових piвнiв лiпiдiв у хворих контролювали за рекомендац1ями бвропейського товариства кардюлопв (ESC, 2007) [19] та Менеджменту з лшування диcлiпiдeмiй ADA i АСС (2008) для пащенйв високого каpдiомeтаболiчного ризику [16].
Плейотропш ефекти Статeзi, зокрема вплив на системне запалення та iнcулiноpeзиcтeнтнicть (IP), дослщжували за допомогою визначення piв-ня С-реактивного бiлка (СРБ) iмунофepмeнтним методом iз використанням дiагноcтичного на-
бору фiрми Diagnostic Automation Inc. (США) та рГвня Гмунореактивного iнсулiну натще методом ELI SA-твердофазного iмyнoфеpментнoгo аналiзy з антитiлами проти молекули людського iнсyлiнy з використанням pеактивiв фipми DRG Instruments GmbH (НГмеччина). 1ндекс HOMA (Homeostatic Model Assessment), що характеризуе IP, вирахову-вали за вiдoмoю формулою: piвень iнсyлiнy натще (мкОд/мл) х глюкоза кpoвi натще (ммоль/л)/22,5.
Piвень глюкози в сиpoватцi кpoвi натще визна-чали глюкозооксидазним методом. IP в обстежених хворих дiагнoстyвали при шдексГ НОМА вищому за 3 ум.од.
Для ощнки безпечнoстi застосування фасовано! кoмбiнацii аторвастатину з езетимiбoм (Статезi) в динамiцi спостереження за хворими проводили бioхiмiчнi дoслiдження кpoвi з визначенням умю-ту сечовини, креатиншу, глюкози, сечово! кисло-ти, активносй печiнкoвих тpансамiназ (аспартат- i аланiнамiнoтpансфеpази (АсАТ, АлАТ)), креатин-фосфойнази (КФК) стандартними загальновГдо-мими методами [2].
Статистичну обробку отриманих даних вико-нано на персональному кoмп'ютеpi за допомогою прикладно! програми Stаtistica. Результати наведено у виглядГ сеpеднiх арифметичних значень i помилки середньо! величини М ± m. Вipoгiднiсть вiдмiннoстей пoказникiв oцiнювали за t-кpитеpieм Стьюдента.
Результати та обговорення
ВГдомо, що аторвастатин е найчастше призна-чуваним та ефективним статином щодо зниження ХС ЛПНЩ. Вiн спричиняе виражене i стiйке пд-вищення активнoстi ЛПНЩ-pецептopiв, а також сприятливо впливае на якiсть циркулюючих у кро-вoтoцi часток ЛПНЩ. У добовш дoзi 10—80 мг вш знижуе piвень ЗХС на 3-46 %, ХС ЛПНЩ - на 41-61 %, ТГ - на 14-33 % i шдвищуе вмют ХС у складГ ЛПВЩ на 5,1-8,7 % у пащенпв iз piзними типами ДЛП [24].
У пащенпв iз гiпеpхoлестеpинемiею (ГХС) мо-нoтеpапiя езетимiбoм сприяе зменшенню концен-трацГ! ХС ЛПНЩ на 20 %, ТГ - на 8 % i пдвищен-ню рГвня ХС ЛПВЩ на 5 % [30].
У кшшчних дослГдженнях доведено, що езети-мГб i статини справляють взаемопотенцГюючу дГю i при !х одночасному застосуваннГ гГполГпГдемГчний ефект суттево зростае порГвняно з монотерашею статинами [11]. СьогоднГ з'явилася можливГсть застосування фГксовано! комбшацп аторвастатину 10 мг з езетимГбом 10 мг у виглядГ препарату Стате-зГ. Привабливим е те, що для ще! фГксовано! комбшацп характерне не просте фармакологГчне поед-
нання двох препаратГв, а взаемне потенщювання !х ефектГв, про що свГдчить той факт, що поеднання 10 мг аторвастатину й 10 мг езетимГбу еквГвалентне за гшолшГцемГчним ефектом 80 мг (!) статину (максимально добовГй дозГ) [15].
У нашому дослГдженнГ у щлому по групГ хворих на ГХ i ЦД 2-го типу з ДЛП, яй не досягли цшьового рГвня ХС ЛПНЩ на 4-тижневш моно-терапГ! аторвастатином 10 мг/добу, застосування препарату СтатезГ (табл. 1) упродовж 8 тиж. супро-воджувалося вГрогГдним зниженням умГсту в си-роватщ кровГ ЗХС на 34,5 % (p < 0,01) переважно за рахунок зменшення концентрацГ! ХС у складГ ЛПНЩ на 49,2 % (p < 0,001). Слад вГдзначити, що певний внесок у загальний гшохолестеринемГчний ефект препарату робила гшотриглщеридемГчна дГя СтатезГ. Так, завдяки вГрогГдному зниженню ТГ на 21,2 % (p < 0,05) досягнуто зменшення вмГсту ХС у складГ ЛПДНЩ у середньому на 20,3 % (p < 0,05). Пдвищення концентрацГ! ХС ЛПВЩ на 9,2 % було невГропдним, що свГдчить про необхщшсть бГльш тривалого застосування препарату для до-сягнення вГропдних змГн цього показника. Але все ж таки така суттева тенденцГя до пдвищення рГвня ХС ЛПВЩ свГдчить про покращення стану двох систем — лшопроте!длшолГзу ТГ-умюних ЛПДНЩ та зворотного транспорту ХС при засто-суваннГ препарату СтатезГ у хворих на ЦД 2-го типу. Пдтвердженням цього було зниження вГдповГдних лшщних спГввГдношень ТГ/ХС ЛПВЩ (на 28,3 %; p < 0,05) та ЗХС/ХС ЛПВЩ (на 45,03 %; p < 0,001), а також концентрацГ! ХС не-ЛПВЩ на 44,9 % (p < 0,001) на тлГ гшотриглщеридемГчного i гшохо-лестеринемГчного ефектГв.
1з всГх пацГентГв (n = 34), якГ не досягли цшьового рГвня ХС ЛПНЩ < 2,5 ммоль/л на попере-днш 4-тижневГй терапГ! аторвастатином 10 мг/добу, при застосуваннГ СтатезГ це вдалося зробити у 31 (91,2 %) хворого.
БГльш поглиблений аналГз впливу фГксовано! комбшацп аторвастатину з езетимГбом (СтатезГ) на лшадний спектр кровГ пащенпв Гз ЦД 2-го типу за-лежно вГд фенотипу ДЛП (табл. 2) дозволив уста-новити тай особливостГ гшолшГдемГчно! дГ! препарату.
При ГзольованГй ГХС (На тип ДЛП) переваж-ним був виражений гшохолестеринемГчний ефект. СпостерГгалося зниження вмГсту в сироватцГ кровГ ХС ЛПНЩ на 49,4 % (р < 0,001), що погоджуеться з результатами шших дослщнийв, якГ застосовували комбшовану терашю в режимГ езетимГб + аторвастатин у дозГ 10 мг/добу упродовж бГльш тривалого термшу (12 тижнГв) i отримали зниження аналопч-ного показника на 50 % [15]. У нашому дослГджен-
Таблиця 1. Вплив фксованоУ комб1нацп аторвастатину 10 мг з езетим'бом 10 мг (Статезi) на лпщний
спектр KpoBi пац1ент1в iз дисл1пщем1ею i ЦД 2-го типу
Показники лтщного спектра KpoBi (M ± m) Динамка показнимв
До лкування Пюля лкування
ЗХС, ммоль/л 5,77 ± 0,64 3,78 ± 0,40**
ХС ЛПВЩ, ммоль/л 1,09 ± 0,02 1,19 ± 0,10
ТГ, ммоль/л 1,65 ± 0,13 1,30 ± 0,10*
ХС ЛПДНЩ, ммоль/л 0,74 ± 0,06 0,59 ± 0,04*
ХС ЛПНЩ, ммоль/л 3,94 ± 0,39 2,00 ± 0,19***
ХС не-ЛПВЩ, ммоль/л 4,68 ± 0,47 2,58 ± 0,26***
ТГ/ХС ЛПВЩ, од. 1,52 ± 0,19 1,09 ± 0,11*
ЗХС/ХС ЛПВЩ, од. 5,33 ± 0,62 2,93 ± 0,34***
Прим'пка: в'щм'шностi в '/рог'щн '/: * — p < 0,05; ** — p <
Hi зниження pÏBHH ХС ЛПНЩ на 49,4 % сприяло зменшенню концентраци' ЗХС у KpoBi на 33,9 % (р < 0,01). Гiпoтpиглiцеpидемiчний ефект CTaTe3i про-явився лише тенденщею до зниження сироватко-вого вмюту ТГ i ХС ЛПДНЩ на 9,2 i 8,5 % (р > 0,05) вщповщно. Схожий результат (зниження piвня ТГ лише на 7 %) отримали iншi дoслiдники [22] при додаванш до статинотерапп' езетимiбу 10 мг/добу хворим на ЦД 2-го типу з вихщним умютом ТГ у кpoвi < 1,5 ммоль/л, як не досягли цiльoвoгo piвня ХС ЛПНЩ при застoсуваннi монотерапп' статином. Вiдзначенo також тенденцiю до шдвищення piвня ХС ЛПВЩ на 7,9 % (p > 0,05). Обговорюючи отри-манi данi, слад вказати, що в pанiше надрукованих роботах iз вивчення статинiв вщсоток зниження piвня ТГ i тдвищення piвня ХС ЛПВЩ залежав вщ вихiднoгo значення цих пoказникiв [7, 32]: чим
0,01; *** — p < 0,001.
вищим був вихщний piвень ТГ, тим бшьший вщ-соток його зниження на rai монотерапп' статином, навпаки, чим нижче вихщне значення ХС ЛПВЩ, тим бшьший вщсоток його пщвищення. Зазначе-нi змiни вмiсту в сироватщ кpoвi ТГ i ХС ЛПВЩ у хворих на ЦД 2-го типу з 11а типом ДЛП пад впли-вом Статезi супроводжувалися тенденцieю до зниження величини сшввщношення ТГ/ХС ЛПВЩ у середньому на 16,4 % (p > 0,05).
Виражена гiпoхoлестеpинемiчна дiя застосова-но!' в дoслiдженнi фасовано!" кoмбiнацiï аторвастатину з езетимiбoм (Статезi) поряд iз тенденщ-ею до покращення зворотного транспорту ХС пад впливом тако!" гiпoлiпiдемiчнoï терапп' сприяли вь poгiднoму зниженню концентраци' ХС не-ЛПВЩ на 44,4 % (p < 0,001) та величини сшввщношення ЗХС/ХС ЛПВЩ на 38,9 % (р = 0,001).
Таблиця 2. Вплив фксованоУ комб1нацп аторвастатину 10 мг з езетим'бом 10 мг (Статезi) на л'т'щний спектр кровi пац1ент1в iз ЦД 2-го типу залежно вщ фенотипу дислiпщемiï
Показники лтщного спектра кpoвi (M ± m) Фенотип ДЛП
11а (n = 16) IIb (n = 18) 11а + ГАХС i IIb + ГАХС (n = 14)
Вихщш Через 8 тижшв Вихщш Через 8 тижшв Вихщш Через 8 тижнiв
ЗХС, ммоль/л 5,68 ± 0,59 3,75 ± 0,31** 5,85 ± 0,73 3,77 ± 0,42* 5,76 ± 0,61 3,79 ± 0,46*
ХС ЛПВЩ, ммоль/л 1,13 ± 0,03 1,22 ± 0,11 1,14 ± 0,01 1,25 ± 0,13 0,99 ± 0,01 1,08 ± 0,04*
ТГ, ммоль/л 1,31 ± 0,41 1,19 ± 0,37 1,98 ± 0,21 1,43 ± 0,13* 1,64 ± 0,14 1,28 ± 0,11*
ХС ЛПДНЩ, ммоль/л 0,59 ± 0,18 0,54 ± 0,16 0,89 ± 0,09 0,64 ± 0,06* 0,74 ± 0,06 0,58 ± 0,05*
ХС ЛПНЩ, ммоль/л 3,96 ± 0,37 2,01 ± 0,19*** 3,82 ± 0,31 1,88 ± 0,16*** 4,03 ± 0,48 2,13 ± 0,23***
ХС не-ЛПВЩ, ммоль/л 4,55 ± 0,45 2,53 ± 0,28*** 4,71 ± 0,49 2,52 ± 0,26*** 4,77 ± 0,47 2,71 ± 0,25***
ТГ/ХС ЛПВЩ, од. 1,16 ± 0,44 0,97 ± 0,37 1,74 ± 0,23 1,14 ± 0,15* 1,66 ± 0,19 1,18 ± 0,11*
ЗХС/ХС ЛПВЩ, од. 5,03 ± 0,48 3,07 ± 0,39*** 5,13 ± 0,55 3,02 ± 0,35** 5,82 ± 0,84 3,51 ± 0,28**
Примтка: вщмнност в1рогщн1: * — p < 0,05; ** — p < 0,01; *** — p < 0,001.
У rpyni хворих на ГХ i ЦД 2-го типу з 11а типом ДЛП цшьового рГвня ХС ЛПНЩ за 8 тижшв лшу-вання досягли 14 (87,5 %) i3 16 oci6.
У пацieнтiв 3i змшаним варiантом ДЛП IIb типу, при якому ГХС поеднуеться з гшертриглщеридемГ-ею (ГТГ) (n = 18) (табл. 2), гiпохолестеринемiчний ефект Статезi був схожим на такий при 11а тип ДЛП. Спостерiгалося зниження концентрацп' ЗХС на 35,5 % (p < 0,05) переважно за рахунок зменшення вмГсту ХС у складГ ЛПНЩ на 50,8 % (p < 0,001). ВГдмГчено також значно виражений порiвняно з 11а типом ДЛП гiпотриглiцеридемiчний ефект препарату. Вiрогiдне зниження сироваткового рiвня ТГ у хворих на ЦД 2-го типу з IIb типом ДЛП у середньому на 27,8 % (p < 0,05) супроводжувалося зменшенням умюту ХС у складГ ЛПДНЩ на 27,7 % (p < 0,05). Iмовiрно, це пов'язано з вихГдною ГТГ (рГвень ТГ до призначення Статезi в пашенпв iз IIb типом ДЛП на 51,1 % перебшьшував аналопчний показник у хворих з На типом ДЛП). Iншi дослГд-ники [20, 33] також спостерпали зниження рГв-ня ТГ понад 20 % при вихщнш ГТГ > 1,7 ммоль/л у разi додавання до статинотерапп езетимiбy 10 мг/добу хворим на ЦД 2-го типу, яй не досягли цшьового рiвня ХС ЛПНЩ на монотерапп' стати-ном.
Тенденц1я до пГдвищення ХС ЛПВЩ пщ впли-вом Статезi при IIb тиш ДЛП була бшьш помггною, н1ж при На тиш (9,6 проти 7,9 %; p > 0,05), що по-яснюеться додатковим внеском лшопротещлшолГзу ТГ-yмiсних ЛПДНЩ в утворення ЛПВЩ на rai ri-потриглiцеридемiчноï дц препарату. Саме за рахунок останньо'1' спостерiгалося вiрогiдне зниження вели-чини спiввiдношення ТГ/ХС ЛПВЩ у середньому на 34,5 % (p < 0,05). Однак варто вщмпити, що при ЦД 2-го типу вiрогiдномy пГдвищенню ХС ЛПВЩ пщ впливом гiполiпiдемiчних втручань можуть пе-решкоджати якiснi змши частинок ЛПВЩ у вигля-дi глiкозyвання апобiлкiв, перекисного окислення, збшьшення вмiстy в них ТГ та йлькосп малих щшь-них частинок ЛПВЩ [12].
Завдяки гiпохолестеринемiчнiй та гшотриглще-ридемiчнiй дГ1 Статезi у хворих на ЦД 2-го типу з IIb типом ДЛП спостерпалося ефективне зниження концентрацп' ХС не-ЛПВЩ на 46,7 % (p < 0,001). Цей ефект був схожим Гз аналопчним при На тиш ДЛП (ХС не-ЛПВЩ знизився на 44,4 % (р < 0,001)). Усе це дае пГдставу припустити, що в обох випадках зниження вмГсту ХС у складГ не-ЛПВЩ переважно вГдбуваеться за рахунок впливу препарату на рГвень ХС ЛПНЩ. У контекстГ обговорення отри-маних даних пГдкреслимо, що ефективне зниження ХС не-ЛПВЩ мае суттеве клшГчне значення для хворих, осйльки юнують докази того, що рГвень
ХС не-ЛПВЩ може розглядатися як бшьш силь-ний предиктор серцево-судинних захворювань, н1ж рГвень ХС ЛПНЩ, особливо в пашенпв, яй приймають статини [16, 18].
На тлГ виражено'1 гшохолестеринемГчно! дГ1 СтатезГ та тенденцГ1 до пГдвищення вмГсту ХС у складГ ЛПВЩ пГд впливом препарату у хворих на ЦД 2-го типу з IIb типом ДЛП спостерГгалося ефективне зниження величини сшввГдношення ЗХС/ХС ЛПВЩ у середньому на 41,1 % (p < 0,01), що не набагато вГдрГзнялося вГд аналопчного при На тиш ДЛП (38,9 %; р = 0,001).
17 (94,4 %) Гз 18 хворих з IIb типом ДЛП досягли цшьового рГвня ХС ЛПНЩ при застосуваннГ препарату СтатезГ упродовж 8 тижшв.
У нашому дослщженш проаналГзовано гшоль пщемГчш ефекти фГксовано'' комбшацп' аторвастатину з езетимГбом (СтатезГ) у 6 i 8 пашенпв вГд-повГдно з На та IIb типами ДЛП, у яких виявлено ГАХС. У цш пГдгрупГ Гз 14 осГб було 9 чоловЫв i 5 жшок. КритерГем ГАХС для чоловЫв вважа-ли рГвень ХС ЛПВЩ < 1,0 ммоль/л, для жшок — нижче 1,2 ммоль/л [19]. Середнш вихГдний рГвень ХС ЛПВЩ у зазначенш пГцгруш хворих становив 0,99 ± 0,01 ммоль/л (табл. 2).
Як свГдчать даш табл. 2, у пашенпв Гз ЦД 2-го типу та комбшованою ДЛП, складовою яко'1 е ГАХС, препарат СтатезГ продемонстрував гшохолестеринемГчний, гшотриглщеридемГчний ефекти та спроможшсть вГрогГдно пГдвищувати вмГст ХС у складГ ЛПВЩ. ГшохолестеринемГчний ефект препарату проявився у зниженш рГвня ЗХС на 34,2 % (p < 0,05) та ХС ЛПНЩ на 47,1 % (p < 0,001), ri-потриглщеридемГчний — у зниженш сироватково'1 концентрацп' ТГ на 21,9 % (p < 0,05) та вмГсту ХС у складГ ЛПДНЩ на 21,6 % (p < 0,05). ПГдвищення рГвня ХС ЛПВЩ за 8 тижшв лГкування становило 9,1 % (p < 0,05). !ншГ дослГдники [15] навГть при бГльш тривалому термшГ застосування комбшо-вано' терапи' «аторвастатин + езетимГб» у режимГ 10 мг/добу (12 тижшв) у хворих без ЦД 2-го типу спостерпали аналопчний ефект: рГвень ХС ЛПВЩ вГрогГдно пГдвищився в середньому на 9 % порГвня-но з 3 % при застосуваннГ монотерапп' аторвастатином. Обговорюючи отримаш даш, слГд зазначити, що окремГ дослГдники [26] повГдомили навГть про зниження рГвня ХС ЛПВЩ у хворих на ЦД 2-го типу шсля додавання езетимГбу до симвастатину. Однак аналГз результатГв бГльшого дослГдження, що включало 786 осГб, Гз яких у груш пашенпв Гз ЦД 2-го типу 191 хворий [31] не подтвердив суттевого зниження рГвня ХС ЛПВЩ при додаванш до статинотерапп' езетимГбу 10 мг/добу. При цьому слГд вГдзначити, що вихГдний умют ХС ЛПВЩ у кровГ в
Таблиця 3. Плейотропш ефекти Статезi у хворих на ЦД 2-го типу
Показники(M ± m) Динамка показниюв пiд час приймання Статезi
Вихiднi значення Через 8 тижшв
СРБ, мг/дл 6,89+0,66 4,73 ± 0,59*
1нсулЫ, мкОд/мл 17,41 ± 1,13 15,69 ± 1,11
1ндекс НОМА, од. 6,09 ± 0,71 4,81 ± 0,64
Примтка: вщмнност в1рогщн1: * — p < 0,05.
пащенйв iз цих двох дослщжень не вщповщав кри-теpiям ГАХС i становив вiдпoвiднo 48 ± 11 мг/дл i 49 ± 11 мг/дл або приблизно 1,24 i 1,27 ммоль/л. Усе це свщчить про залежшсть пщвищення piвня ХС ЛПВЩ при застосування статишв ввд вихiднoгo значення показника [7].
У нашому дoслiдженнi пщвищення вмiсту ХС у складi ЛПВЩ на 9,1 % (p < 0,05) у пащенйв iз ГАХС супроводжувалося вipoгiдним зниженням концентраци' ХС не-ЛПВЩ на 43,2 % (p < 0,001) на rai ri-пoхoлестеpинемiчнoгo i гiпoтpиглiцеpидемiчнoгo ефекпв Статезi. Покращення зворотного транспорту ХС пад впливом препарату позитивно вщбивало-ся на динамiцi величини сшввщношення ЗХС/ХС ЛПВЩ (показник знизився на 39,7 % (р = 0,01)).
Гiпoлiпiдемiчна теpапiя, що спрямована на ко-pекцiю спiввiднoшення ТГ/ХС ЛПВЩ, уважаеться сьогодш доречним пщходом до лiкування пашен-тiв iз метабoлiчним синдромом або ЦД 2-го типу з категорп' високого кардюваскулярного ризику, у яких частiше за все спостерпаеться одночасне по-рушення метабoлiзму ЛПВЩ i ТГ [34]. У нашому дослщженш у хворих на ЦД 2-го типу з ГАХС пад впливом л^вання препаратом Статезi спостерпа-лося вipoгiдне зниження величини сшввщношення ТГ/ХС ЛПВЩ на 28,9 % (p < 0,05), що свщчить про доцшьшсть застосування фасовано!' комбшацп' аторвастатину 10 мг та езетимiбу 10 мг у корекцп' дiабетичнoï ДЛП або ДЛП при синдpoмi IP, що су-проводжуеться ГТГ i ГАХС за умов недосягнення хворими цiльoвoгo piвня ХС ЛПНЩ на пoпеpеднiй статинотерапп".
Серед 14 хворих iз комбшованою ДЛП, скла-довою яко!" е ГАХС, досягнення цiльoвoгo piвня ХС ЛПНЩ на rai гiпoлiпiдемiчнoï терапп' препаратом Статезi спoстеpiгалoся в 11 (78,6 %) oсiб. Серед 3 пашенпв, якi не досягли цшьового значення показника, у 2 хворих 11а тип ДЛП поедну-вався з ГАХС, в 1 пашента мало мюце поеднання IIb типу ДЛП iз ГАХС. Iмoвipнo, цим особам для корекцп' порушень лiпiднoгo oбмiну й досягнення цшьового piвня ХС ЛПНЩ пoтpiбна бiльш тривала гiпoлiпiдемiчна теpапiя фжсованою кoмбiнацiею аторвастатину з езетимiбoм.
В останш роки отримано пеpекoнливi даш про те, що маркери запалення можуть бути передвюни-
ками тяжкосй пеpебiгу атеросклерозу, а езетимiб знижуе ix piвнi в кpoвi [13, 27]. Установлено, що бшьш суттеве зниження такого маркера запалення, як СРБ, вщбуваеться при поеднаному застосуванш езетимiбу зi статином. Так, комбшована гшолшще-мiчна терап1я кoмбiнацiею «езетим1б + аторвастатин» сприяла бшьш вираженому зниженню piвня СРБ пopiвнянo з мoнoтеpапiею аторвастатином (на 41 i 31 % вщповщно; p < 0,01), що вказуе на бшьш виражений протизапальний ефект комбшованого л^вання (аналопчне зниження piвня СРБ спо-стеpiгалoся при дoдаваннi езетимiбу до iншиx ста-тинiв [21]). Стосовно хворих iз метабoлiчними роз-ладами, зокрема з порушеннями толерантносй до глюкози, монотерап1я езетимiбoм 10 мг/добу або симвастатином 20 мг/добу через 12 тижшв лжу-вання призводила до зниження piвня СРБ, що було бшьш вираженим при комбшованому застосуванш препарайв (35 проти 25 %; p< 0,001) [23]. У нашому дослщженш, як свщчать данi табл. 3, застосування фжсовано!' кoмбiнацiï аторвастатину з езетимiбoм (Статез^ навiть при бiльш короткому термш лiку-вання (8 тижнiв) супроводжувалося вipoгiдним зниженням piвня СРБ на 31,3 % (p < 0,05), що можна розглядати як важливий для хворих на ЦД 2-го типу плейотропний (протизапальний) ефект препарату.
Серед шших плейотропних ефекпв езетимiбу у хворих на ЦД 2-го типу, вщомих за останш роки, слщ вiдзначити спроможшсть зменшувати 1Р [27]. Так, повщомляеться про позитивну динамiку iн-дексу НОМА (шдексу 1Р) пiсля призначення езети-мiбу 10 мг/добу хворим iз ГХС, 30 % iз яких мали ЦД 2-го типу або порушення тoлеpантнoстi до глюкози. Щ данi становлять особливий штерес у кон-текстi нещодавшх дoказiв асoцiацiï статинотерап11' з невеликим збшьшенням ризику нових випадкiв ЦД 2-го типу [14, 28]. У цьому pазi додавання езетимiбу до статину було б найбшьш доцшьним для нейтра-лiзацiï дiабетичнoгo ефекту й покращення чутли-вoстi тканин до шсулшу. У нашому дослщженш гi-пoлiпiдемiчна теpапiя препаратом Статезi у хворих на ЦД 2-го типу супроводжувалася тенденцiею до зниження piвня iнсулiну натще на 9,9 % (p > 0,05), шдексу 1Р (шдексу НОМА) - на 20,7 % (p > 0,05) (табл. 3) та гшкемп' натще на 12,4 % (p > 0,05) (табл. 4). Ураховуючи, що шдивщуально пщбрана
Таблиця 4. Б1ох1м1чн1 показники безпечност застосування Статез'1 в корекцп дисл1пщемй'
у хворих на ЦД 2-го типу
Бioхiмiчнi показники (M ± m) Динамка показниюв пщ час приймання Статезi
Вихщш значення Через 8 тиж. р
Глюкоза, ммоль/л 7,87 ± 0,31 6,89 ± 0,44 > 0,05
Креатинш, мкмоль/л 80,7 ±4,18 85,90 ± 5,13 > 0,05
Сечовина, ммоль/л 6,89 ± 1,18 7,93 ± 2,19 > 0,05
АсАТ, ммоль/л 0,55 ± 0,15 1,13 ± 0,27 > 0,05
АлАТ, ммоль/л 0,76 ± 0,18 1,41 ± 0,38 > 0,05
Сечова кислота, мкмоль/л 371,67 ± 10,88 390,12 ± 12,11 > 0,05
КФК, Од/л 98,8 ± 12,16 115,9 ± 14,3 > 0,05
Примтка: р > 0,05 — вщмнност показниюв через 8 пор1вняно з вихщними нев1рогщн1.
гiпoглiкемiчна теpапiя до призначення Статезi не змшювалася упродовж 8-тижневого термшу при-ймання препарату, можна припустити самoстiйний позитивний вплив фасовано!' комбшацп' аторвастатину з езетимiбoм на чутливiсть тканин до шсуль ну завдяки зменшенню 1Р.
У нашому дослщженш препарат Статезi мав задовшьний пpoфiль тoлеpантнoстi у хворих на ЦД 2-го типу. Пoбiчнi явища зареестровано у 8 iз 34 пащенйв. У 2 випадках спостерпались диспептичнi розлади у вигщдд печи", в 1 — дискомфорт у живой, у 3 випадках — явища метеоризму, у 2 — зниження апетиту. Причому в 4 iз 8 випадйв не виявлено чгткого взаемозв'язку зареестрованих явищ iз при-йманням препарату. В усix 8 випадках описаш змь ни в самoпoчуттi хворих мали тимчасовий характер i не потребували вщмши Статезi.
У процес дoслiдження не вiдзначенo негатив-них змш лабораторних пoказникiв, у тому чи^ активнoстi печiнкoвиx тpансамiназ (АсАТ, АлАТ), КФК, piвнiв кpеатинiну, сечово!" кислоти (табл. 4). Препарат справляв позитивний вплив на вуглевод-ний обмш, про що свiдчила тенденцiя до зниження глжеми натще на rai вiдсутнoстi корекцп' добових доз гiпoглiкемiчниx засoбiв.
Висновки
1. 8-тижневе застосування фасовано!" комбь нацй' аторвастатину 10 мг з езетимiбoм 10 мг (препарату Статез^ з метою корекцп' ДЛП у хворих на ГХ i ЦД 2-го типу, як не досягли цшьових значень ХС ЛПНЩ при попередньому застосуванш 4-тиж-нево!' терапп аторвастатином 10 мг/добу, дозволяе знизити piвень ЗХС кpoвi на 34,5 % (p < 0,01), умiст ХС ЛПНЩ — на 49,2 % (p < 0,001), досягти цшьового piвня останнього у 91,2 % хворих. Поряд iз гiпoxoлестеpинемiчнoю дiею препарат знижуе кон-центpацiю ТГ у сироватш кpoвi на 21,2 % (p < 0,05), сприяе тенденци' до пiдвищення вмiсту ХС у складi ЛПВЩ у середньому на 9,2 % (p > 0,05).
тижнiв вщ початку гiполiпiдемiчноï терапИ' Статез'1
2. При 11а тиш ДЛП у хворих на ЦД 2-го типу спостерпаеться переважно гiпoxoлестеpинемiч-ний ефект Статез^ що проявляеться вipoгiдним зниженням piвнiв ЗХС i ХС ЛПНЩ вщповщно на 33,9 % (p < 0,01) i 49,4 % (p < 0,001), зменшенням сироватково!" концентраци' ХС не-ЛПВЩ у середньому на 44,4 % (p < 0,001) та зниженням величини сшввщношення ЗХС/ХС ЛПВЩ на 38,9 % (р = 0,001). Зниження сироваткового вмiсту ТГ, пщвищення piвня ХС ЛПВЩ, зменшення величини сшввщношення ТГ/ХС ЛПВЩ у цьому pазi мае характер тенденци".
3. При змшашй ДЛП (тип IIb) у хворих на ЦД 2-го типу о^м гiпoxoлестеpинемiчнoгo (зниження piвнiв ЗХС на 35,5 % (p < 0,05),ХС ЛПНЩ—на 50,8 % (p < 0,001)) спостерпаеться гшотриглщери-демiчний ефект Статез^ що проявляеться зниженням сироваткового вмюту ТГ у середньому на 27,8 % (p < 0,05). Пщвищення концентраци' ХС ЛПВЩ на 9,6 % (p > 0,05) мае характер тенденци". Зазна-чеш гiпoлiпiдемiчнi ефекти препарату при IIb тиш ДЛП сприяють зниженню piвня ХС не-ЛПВЩ на 46,5 % (p < 0,001) та величин сшввщношень ТГ/ХС ЛПВЩ i ЗХС/ХС ЛПВЩ вщповщно на 34,5 % (p < 0,05) i 41,1 % (p < 0,01).
4. При комбшованш ДЛП (поеднанш На i IIb тишв iз ГАХС) у хворих на ЦД 2-го типу 8-тижневе застосування Статезi призводить до зниження piв-шв ЗХС на 34,2 % (p < 0,05), ХС ЛПНЩ — на 47,1 % (p < 0,001)), ТГ — на 21,9 % (p < 0,05) та вipoгiднoгo пщвищення piвня ХС ЛПВЩ на 9,1 % (p < 0,05). Вщповщно до цих змш вщбуваеться зменшення вмюту в сироватш кpoвi ХС не-ЛПВЩ у середньому на 43,2 % (p < 0,001) та зниження величин сшв-вщношень ТГ/ХС ЛПВЩ i ЗХС/ХС ЛПВЩ вщповщно на 28,9 % (p < 0,05) i 39,7 % (p = 0,01), що свщчить про покращення стану системи зворотно-го транспорту ХС та системи лiпoпpoтеïдлiпoлiзу.
5. Препарат Статезi справляе у хворих на ЦД 2-го типу з ДЛП корисш плейотропш ефекти,
що проявляються у вГропдному зниженнГ концентрацп СРБ у кровГ на 31,3 % (p < 0,05), тенденцп до зменшення шсулшемп та глГкемГ' натще вГдповГцно на 9,9 i 12,4 % (p > 0,05), щдексу НОМА — на 20,7 % (p > 0,05).
6. ГшолшГдемГчний препарат СтатезГ е безпеч-ним у застосуваннГ у хворих на ЦД 2-го типу з ДЛП i мае задовГльний профГль толерантность Вш не спричиняе суттевих побГчних ефектГв, що потребу-ють змш добово'1 дози або припинення лГкування. СтатезГ можна безпечно й усшшно застосовувати в корекцГ' На, IIb тишв ДЛП та при 1'х поеднанш з ГАХС.
Список лггератури
1. Бубнова М.Г., Аронов Д.М., Перова Н.В. и др. Правас-татин в коррекции атерогенной экзогенно-индуцированной постпрандиальной гиперлипидемии // Кардиология. — 2002. — № 1. — С. 27-32.
2. Комаров Ф.И., Коровкин Б.Ф., Меньшиков В.В. Биохимические исследования в клинике. — Элиста: Джангар, 1999. — 250 с.
3. Липовецкий Б.М. Клиническая липидология. — Санкт-Петербург: Наука, 2000. — 119 с.
4. Лутай М.1. ДислШдемй: клнчне значення та класи-фжацН// Нова медицина. — 2003. — № 4(9). — С. 16-21.
5. Лутай М.И., Лысенко А.Ф., Пономарева Г.В. Клинический опыт применения препарата Вабадин (Сим-вастатин) для коррекции дислипидемии в условиях клинической практики // Артериальная гипертензия. — 2009. — № 6(8). — С. 10-14.
6. Рекомендацп Украгнськог АсощацН кардiологiв з про-фшактики та лкування артерiальноiгшертензи. ПоЫбник до Нацiональноiпрограми профыактики iлжування артер^ альноiгтертензи. — К.: ППВМВ, 2008. — 80с.
7. Рожкова Т.А., Сусеков А.В., Соловьева Е.Ю. и др. Эффективность и переносимость статинов у больных с первичными гиперлипидемиями в амбулаторной клинической практике // Кардиология. — 2005. — № 9. — С. 32-34.
8. Смирнова 1.П. Дислiпопроте'iдемii: методи дiа-гностики та епiдемiологiя // Нова медицина. — 2003. — № 4(9). — С. 22-25.
9. Сусеков А.В. Аторвастатин: от контролируемых исследований до повседневной практики // Здоров'я Украг'-ни. — 2009. — Тематичний номер. Червень. — С. 16-17.
10. Чернишов В.А. Подвшне блокування абсорбцп та синтезу холестерину в корекцй дислШдемт // Укр. терапевт. журн. — 2011. — № 1. — C. 97-102.
11. Шатило В.Б., Ищук В.А. Применение Статези — современный подход к снижению липопротеинов низкой плотности в лечении кардиоваскулярной патологии //Медицина неотложных состояний. — 2010. — №3(28). — С. 130135.
12. Яфасов К.М., Дублянская Н.В. Дислипидемия при сахарном диабете II типа: патогенез и лечение // Кардиология. - 2001. - № 9. - С. 74-77.
13. Athyros V.G., Kakafika A.I., Karagiannis A. et al. Do we need to consider inflammatory markers when we treat atherosclerotic disease?//Atherosclerosis. — 2008. — Vol. 200. — P. 1-12.
14. Athyros V.G., Tziomalos K., Karagiannis A. et al. Lipid-lowering agents and new onset diabetes mellitus // Expert Opin. Pharmacother. — 2010. — Vol. 11. — P. 1965-1970.
15. Ballantyne C., Houri J., Notarbartolo A. et al. Effect of ezetimibe coadministered with atorvastatin in 628patients with primary hypercholesterolemia. A prospective, randomized, double-blind trial// Circulation. — 2003. — Vol. 107. — P. 24092415.
16. Brunzell J.D., Davidson V., Furberg C.D. et al. Consensus Conference Report. Lipoprotein management in patients with cardiometabolic risk // J. Am. Coll. Cardiol. — 2008. — Vol. 51. — P. 1512-1524.
17. Cheng A.Y., Leiter L.A. Clinical use of ezetimibe //Can. J. Clin. Pharmacol. — 2003. — Vol. 10 (Suppl. A). — P. 21A-25A.
18. Denke M.A. Weighing in before the fight: low-density lipoprotein cholesterol and non-high-density lipoprotein cholesterol versus apolipoprotein В as a best predictor for coronary heart disease and the best measure of therapy // Circulation. — 2005. — Vol. 112. — P. 3868-3870.
19. Fourth Joint Task Force of the European Society of Cardiology and Other Societies on Cardiovascular disease prevention in clinical practice: executive summary // Eur. Heart J. — 2007. — Vol. 28. — P. 2375-2414.
20. Fras Z., Mikhailidis D.P. Statin plus ezetimibe treatment in clinical practice: The SL-SPECT (Slovenia (SL) Statin Plus Ezetimibe in Cholesterol Treatment) monitoring of clinical prac-tice//Curr. Med. Res. Opin. — 2008. — Vol. 24. — P. 2467-2476.
21. Gagne C., Bays H., Weiss S. et al. Efficacy and safety of ezetimibe added to ongoing statin therapy for treatment of patients with primary hypercholesterolemia // Am. J. Cardiol. — 2002. — Vol. 90, № 10. — P. 1084-1091.
22. Gazi IF., Daskalopoulou S.S., Nair D.R. et al. Effect of ezetimibe in patients who cannot tolerate statins or cannot get to the low-density lipoprotein cholesterol target despite taking a statin // Curr. Med. Res. Opin. — 2007. — Vol. 23. — P. 2183-2192.
23. Kater A.L., Batista M.C., Ferrera S.R. Synergistic effect of simvastatin and ezetimibe on lipid and proinflammatory profiles in pre-diabetic subjects // Diabetol. Metab. Syndr. — 2010. — Vol. 2. — P. 34.
24. Lamon-Fava S., Diffenderfer M.R., Barrett P.H. et al. Effects of different doses atorvastatin on human apolipoprotein B-100, B-48, and A-I metabolism // J. Lipid Res. — 2007. — Vol. 48, № 8. — P. 1746-1753.
25. Ludman A., Venugopal V., Yellon D.M., Hausenloy D.J. Statins and cardioprotection — More than just lipid lowering? // Pharmacol. and Therapeut. — 2009. — Vol. 122. — P. 30-43.
26. Ruggenenti P., Cattaneo D., Rota S. et al. Effects of combined ezetimibe and simvastatin therapy as compared to simvastatin alone in patients with type 2 diabetes: a prospective, randomized, double blind, clinical trial // Diabetes Care. — 2010. — Vol. 133. — P. 1954-1956.
27. Sarigianni M, Katsiki N, Mikhailidis D.P. Ezetimibe in diabetes: more than cholesterol lowering // Curr. Med. Res. Opin. — 2010. — Vol. 26, № 10. — P. 2517-2520.
28. Sattar N, Preiss D, Murray H.M. et al. Statins and risk of incident diabetes: a collaborative meta-analysis of randomized statin trials//Lancet. — 2010. — Vol. 375. — P. 735-742.
29. Schwartz G.G., Olsson L.G., Szarek M, Sasiela W.J. Relation of Characteristics of Metabolic Syndrome to Short-Term Prognosis and Effects of Intensive Statin Therapy After Acute Coronary Syndrome // Diabetes Care. — 2005. — Vol. 28. — P. 2508-2513.
30. Shinichiro M, Keijiro S. Ezetimibe, a selective inhibitor of the transport of cholesterol // Inter. Med. — 2008. — Vol. 47. — P. 1165-1170.
31. Simons L., Tonkon M, Masana L. et al. Effects of ezetimibe added to on-going statin therapy on the lipid profile
Чернышов В.А.
Институт терапии им. Л.Т. Малой АМН Украины, г. Харьков
ЭФФЕКТИВНОСТЬ ПРИМЕНЕНИЯ ФИКСИРОВАННОЙ КОМБИНАЦИИ АТОРВАСТАТИНА С ЭЗЕТИМИБОМ (СТАТЕЗИ) В КОРРЕКЦИИ ДИСЛИПИДЕМИИ У ПАЦИЕНТОВ С САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ 2-ГО ТИПА
Резюме. В статье представлены результаты 8-недельного применения фиксированной комбинации аторвастатина 10 мг и эзетимиба 10 мг (препарат Статези) в коррекции дислипидемии (ДЛП) 11а, IIb типов и их сочетания с гипоальфахолестеринемией (ГАХС) у 34 больных в возрасте от 39 до 53 лет с гипертонической болезнью и сахарным диабетом 2-го типа, не достигших целевых уровней холестерина (ХС) липопротеидов низкой плотности (ЛПНП) на предыдущей 4-недельной терапии аторвастатином 10 мг/сут. Установлено, что независимо от фенотипа ДЛП препарат снижает уровень общего ХС на 34,5 % (р < 0,01), ХС ЛПНП — на 49,2 % (р < 0,001), что позволяет достичь целевого уровня ХС ЛПНП у 91,2 % больных. Гипотриглицеридемический эффект проявляется снижением уровня триглицеридов в среднем на 21,2 % (p < 0,05). Наблюдается тенденция к повышению концентрации ХС в липопротеидах высокой плотности (ЛПВП) на 9,2 % (p > 0,05). При Па типе ДЛП Статези оказывает преимущественно гипохолестеринемическое действие, при IIb типе проявляет гипохолестеринемический и гипотриглицеридемический эффекты, а при сочетании 11а и IIb типов ДЛП с ГАХС реализуются все три эффекта препарата: гипохолестеринемический, гипотриглицеридемический и способность повышать содержание ХС в ЛПВП.
Обнаружены полезныедля больных СД 2-го типа плейотропные эффекты Статези: снижение концентрации СРБ в крови на 31,3 % (p < 0,05), тенденция к снижению инсулинемии и гликемии натощак соответственно на 9,9 и 12,4 % (p > 0,05), индекса НОМА — на 20,7 % (p > 0,05).
Ключевые слова: сахарный диабет, дислипидемия, аторвастатин, эзетимиб.
of hypercholesterolemic patients with diabetes mellitus or metabolic syndrome// Curr. Med. Res. Opin. — 2004. — Vol. 20. — P. 1437-1445.
32. Stein E., Lane M., Laskarzewski P. et al. Comparison of Statins in Hypertriglyceridaemia //Am. J. Cardiol. — 1998. — Vol. 81(Suppl. 4A). — P. 66B-69B.
33. Tomassini J.E., Mazzone T., Goldberg R.B. et al. Effect of ezetimibe/simvastatin compared with atorvastatin on lipoprotein subclasses in patients with type 2 diabetes and hypercholesterolemia // Diabetes Obes. Metab. — 2009. — Vol. 11. — P. 855-864.
34. Wild S.H., Byrne C.D. Коррекция липидного профиля в снижении кардиоваскулярного риска у пациентов с метаболическим синдромом или сахарным диабетом 2 типа// Практична ангiологiя. — 2006. — № 2(03). — С. 57-60.
35. World Health Organization. Definition, diagnosis and classification of diabetes mellitus and its complications. Report of WHO consultation: Part 1. Diagnosis and classification of diabetes mellitus. — Geneva, 1999. — P. 1-59.
Отримано 21.07.11 □
Chernyshov V.A.
Institute of Therapy named after L.T. Malaya of AMS of Ukraine, Kharkiv, Ukraine
THE EFFICACY OF FIXED COMBINATION OF ATORVASTATIN AND EZETIMIBE (STATEZY) FOR CORRECTION OF DYSLIPIDEMIA IN TYPE 2 DIABETIC PATIENTS
Summary. There have been considered the results of 8-week application of fixed combination of atorvastatin 10 mg with ezetimibe 10 mg (Statezy) for the correction of Ila, lib types of dyslipidemia (DLP) and concomitant hypoalphacholesterolemia (HACE) in 34 patients with essential hypertension and type 2 diabetes mellitus aged from 39 to 53 years old who had not achieved the target levels of low-density lipoprotein cholesterol (LDL-C) after the previous 4-week therapy with atorvastatin 10 mg daily. It was established that regardless of the type of DLP that agent decreased total cholesterol level by 34.5 % (p < 0,01), LDL-C by 49.2 % (p < 0,001) that enabled to achieve the target LDL-C level in 91.2 % of patients. Hypotriglyceridemic effect manifested with decrease in triglyceride levels on average by 21.2 % (p < 0.05). There was a tendency to elevation of high-density lipoprotein cholesterol (HDL-C) concentration by 9.2 % (p > 0.05). In type IIa DLP Statezy demonstrated mainly hypocholesterolemic effect, in type IIb DLP it had both hypocholesterolemic and hypotriglyceridemic effects. In cases of combination of DLP both type Ila and lib with HACE all the three effects of Statezy such as hypocholesterolemic, hypotriglyceridemic and ability to increase HDL-C were observed.
Some pleotropic effects of Statezy useful for type 2 diabetic patients such as a decrease in C-reactive protein blood concentration by 31.3 % (p < 0,05), a tendency to fasting insulinemia and glycemia decrease by 9.9 and 12.4 % respectively (p > 0,05) as well as HOMA index decrease by 20.7 % (p > 0,05) were discovered.
Key words: diabetes mellitus, dyslipidemia, atorvastatin, ezetimibe.
