CC BY
17
The reported clinical case demonstrates the feasibility of active management of virus-infected pregnant women using antiviral and immunomodulating medications with regard to the period of pregnancy, advocating the cesarean delivery.
Key words: human papillomavirus infection, pregnancy, uterine cervix, immunomodulation.
Рецензент - проф. Л'хачов В. К. Стаття надшшла 17.03.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-1-2-143-151-157 УДК 616.98:578.825:612.017:575.22
Лядова Т. I., Волобуева О. В., Гам'ловська А. П., Павлкова К. В.
ЕФЕКТИВН1СТЬ Р1ЗНИХ СХЕМ ТЕРАПП У ХВОРИХ НА ХРОН1ЧН1 ФОРМИ
ЕПШТЕЙНА-БАРР В1РУСНО1' ШФЕКЦП Хармвський нацюнальний ун1верситет ÍMeHÍ В.Н. Караз1на (м. Харк1в)
t.lyadova@karazin.ua
Зв'язок публшацп з плановими науково-дослщ-ними роботами. Робота виконана на кафедр1 загаль-ноТ та кл1н1чноТ 1мунологп та алергологи медичного факультету Харк1вського нац1онального ун1верситету 1мен1 В.Н. Каразша та кл1н1чних базах кафедри Облас-ноТ кл1н1чноТ шфекцшноТ л1карн1 м. Харкова в 20092016 рр. в рамках науково-дослщноТ теми: «Вивчення рол1 1мунних, ауто1мунних та метабол1чних порушень в патогенез! та наслщках 1нфекц1йного процесу, ви-кликаного герпесв1русами», № державноТ реестраци 0112и005911.
Вступ. Актуальн1сть вивчення Епштейна-Барр в1русноТ шфекцп (ВЕБ) в патологи людини мае ве-личезне значення. Це обумовлено значною ешде-м1олог1чною роллю I соц1альною значим1стю. Так, зг1дно ешдемюлопчним даним, при досягненн1 по-внолггтя б1льше 90% людей е шф1кованими в1русом Епштейна-Барр [1,2]. Неухильне зростання числа групи захворювань, спричинених цим в1русом, як серед дорослих, так I д1тей, обумовлюе необх1дн1сть всеб1чного вивчення I розробки ефективних метод1в проф1лактики I л1кування [3].
Слщ зазначити, що протягом тривалого часу ВЕБ-1нфекц1ю асоц1ювали виключно з шфекцшним моно-нуклеозом (1М), але в останш роки в1н все часпше д1агностуеться серед дорослого населення [3,4]. По-л1морф1зм кл1н1чних прояв1в ВЕБчнфекци характе-ризуеться широким р1зномашттям - це 1напарантн1, ман1фестн1 форми, хрошчш персистуюч1 форми. У клЫчнш практиц1 зустр1чаються форми 1М при яких кр1м класичноТ тр1ади, можлив1 й 1нш1 кл1н1чн1 прояви, пов'язаш з ураженням серця: мю-, ендо- або перикардити; центральноТ та периферичноТ нервовоТ системи: мен1нг1ти, меншгоенцефал1ти, моно- або пол1радикуло-неврити; нирок: нефрити; залозистих оргашв: панкреатити або орх1ти та 1н. [4,5]. В даний час ВЕБ пов'язують з лихоманкою неясного г"енезу, низкою л1мфопрол1феративних, онколопчних, дем1е-л1н1зуючих, ауто1мунних, невроло-г1чних та шших захворювань. ВЕБ вважаеться одним з найбшьш поши-рених збуднишв опортун1стичних 1нфекц1й [5-8]. Таке р1зноман1ття кл1н1чних форм ВЕБ-шфекци стае зрозу-
м1лим, якщо врахувати, що ВЕБчнфекц1я е 1нфекц1й-ною хворобою з хрошчною персистенц1ею в1русу.
Особливостями патогенезу ВЕБ-1нфекц1Т е те, що найбтьший троп1зм даний в1рус проявляе по в1д-ношенню до 1мунокомпетентних кл1тин, а саме, до л1мфоцит1в з фенотипом CD (21+), моноцит1в, макро-фаг1в, нейтроф1л1в I ештелюцит1в носоглотки, що ви-значае характер клЫчних уражень, тому по сут1 цей процес е 1нфекц1ею 1мунноТ системи. Активна прол1-ферац1я в1русу у вс1х л1мфопрол1феративних органах призводить до структурних зм1н, як1 зачтають ус1 ланки 1мунноТ системи, порушення яких мають ком-б1нований характер, що е причиною тривалого пере-б1гу захворювання I дов1чноТ персистенци в1русу та неблагоприемних насл1дк1в хвороби [8-10].
В останш роки доведено, що шщ1аторами 1мун-ноТ в1дпов1д1 в орган1зм1 людини е цитокши (ЦК), як1 не т1льки беруть активну участь у формуванш регу-ляторних захисних реакц1й, а й забезпечують гоме-остаз орган1зму в цшому [2,3]. Дисбаланс в систем! продукци ЦК - ключова ланка 1мунних порушень при ВЕБ-1нфекц1Т, який може призводити до тривалоТ персистенци ВЕБ, частим рецидивам I прогресуванню захворювання. З цих позицш, ВЕБ-1нфекц1ю можна розглядати як «незбалансовану циток1нем1ю», тому вивчення даних щодо продукцГТ основних регулятор-них ЦК з встановленням тип1в 1мунноТ в1дпов1д1 при ВЕБ-1нфекц1Т, зв'язок з ауто1мунними процесами та розвитком ускладнень е вельми актуальними I по-требуе подальшого вивчення [3].
Прогнозування результат ВЕБ-шфекцп залежить в1д наявност1 та ступеня вираженост1 1мунноТ дис-функци, генетичноТ схильност1 до тих чи шших ВЕБ-асоц1йованих захворювань, а також в1д наявност1 ряду зовшшшх чинник1в (стреси, 1нфекц1Т, операц1йн1 втручання, несприятливий вплив навколишнього се-редовища), як1 пошкоджують 1мунну систему.
Незважаючи на значш усп1хи, в арсенал! сучасноТ медицини дотепер в1дсутня достатньо досконала ет1-отропна терап1я ВЕБ-шфекци, яка б дозволяла ел1м1-нувати персистуючий в1рус з орган1зму людини, тому проведення дослщжень, що визначаються необхщ-н1стю пошуку ефективних схем терапи, як1 направле-
Hi на реабтп"ацГю ГмунноУ системи, сприянню регре-сп порушень та профiлактику рецидивiв при рiзних формах ВЕБчнфекци е вельми актуальним.
Мета роботи: оцшити ефектившсть препарату алокiн-альфа та вiферону при корекцп iмунних порушень у хворих з хрошчними формами ВЕБчнфекци.
Об'ект i методи дослщження. Усiм хворим проводили загальноприйнятi та спецiальнi бiохiмiчнi дослiдження: клшГчний аналiз кровГ, сечГ, бiохiмiчнi дослГдження у динамiцi захворювання.
Матерiалом для дослщження була сироватка хворих на ВЕБчнфекцш, яка була отримана в перюд роз-палу захворювання. Кров для дослГджень збирали натще i3 лГктьовоУ вени у кшькосл 10 мл у стерильну пробiрку типу «Епендорф».
Специфiчнi противiруснi антитта (VCA-IgM, ЕА-IgM i EBNA-IgG) в сироватцi кровi визначали методом твердофазного iмуноферментного аналiзу (т1ФА) наборами виробництва «IBL» (Нiмеччина) i «Вектор-Бест» (РФ) згiдно з наведеними шструкцГями. У частини па^енлв для диференцiально-дiагностики проводили серологiчнi обстеження на вiрус простого герпесу-1 (ВПГ-1), вiрус простого герпесу-2 (ВПГ-2), цитомегаловГрусу, токсоплазму, вiруси гепатилв (А, В i С), ВШчнфекщю. Для цього використовували наступнi тест-системи для т1ФА: анти-ВГА-IgM, анти-ЦМВ-IgM, анти-Токсо-IgM, HBsAg, анти-HCV-total i анти-ВШ-1+2-total, виробництва: «Вектор-Бест» (РФ), «IBL» (НГмеччина).
Для виявлення ДНК ВЕБ методом полГмеразноУ ланцюговоУ реакци (ПЛР) iз зворотною транскрип-цiею з пбридизацшно-флуоресцентною детекцiею продуктГв амплГфГкацп використовували набори ре-агентiв «Амплiсенс» (РосГя). Видтення ДНК Гз зразкiв проводили за допомогою набору для видГлення ДНК фГрми «Минипреп» (Силекс М, Роая), використову-ючи методику сорбцГГ ДНК на сорбентГ по Воот R. та спГвавт., 1990. АмплГфГкацГю ДНК проводили з вико-ристанням набору «Амплификация ДНК» (Силекс-М, Москва) на амплГфГкаторГ Б1С.
Геномну ДНК видтяли за допомогою «Комплекту для видГлення ДНК/РНК з сироватки або плазми кровЬ> (ЛитТех, Россия).
СироватковГ концентраци дослГджуваних ЦК: IJI-lß, ФНО-а, 1Л-6, 1Л-2, 1Л-4, 1Л-10 визначали за допомогою тест-систем ТОВ «Протешовий контур» (Санкт-Петербург, Роая), використовуючи шструкцГю виробника з використанням твердо фазного Гмуно-ферментного аналГзу (т1ФА).
Результати дослГджень опрацьовано методом варГацшноУ та кореляцшноУ статистики з використанням програми «Statistica 10.0 for Windows». Для кожного варГацшного ряду розраховували середню арифметичну (М), середне квадратичне вщхилення (о), середню помилку середньоУ арифметичноУ (m). Також використовувалися методи параметричноУ й непараметричноУ статистики. Кшьмсний i якГсний аналГз внутрГшньосистемних i мГжсистемних коре-ляцГйних зв'язшв проводився з використанням методу кореляцшних структур та послГдовного аналГзу Вальда.
Результати дослщження та Тх обговорення. Вста-новлення дiагнозу хро^чноУ ВЕБчнфекци (ХВЕБ) проводилося на тдст^ клiнiчних проявiв, скарг та результат лабораторних дослщжень. Приймали-ся до уваги кл^чш ознаки, що свщчать про актив-нiсть вiрусноí шфекцм: лихоманка, лiмфаденопатiя, наявнiсть хронiчних запальних вогнищ в ротоглотцi i носоглотщ, симптоми астешзаци. Крiм того, оцшю-валися вираженiсть i особливостi мононуклеозо-по-дiбного синдрому, враховувалась наявнiсть проявiв супутньо'| патологи.
Критерiями вiдбору пащенлв в групу ХВЕБ була наявшсть скарг: швидка стомлюванiсть, загальна слабость, емоцiйна лабiльнiсть, депресивнi стани, безсоння, головний бшь, озноб, дискомфорт в горл^ болi в м'язах. При клЫчному обстеженнi зверта-ли увагу на збтьшення лiмфатичних вузлiв, субфе-брильну лихоманку, гiперемiю ротоглотки. У окре-мих пацieнтiв вiдзначалася гепатоспленомегалiя.
У якостi етiотропноí терапп використовували ва-лацикловiр по 1000 мг 3 рази на добу у рiзних групах та iмуномодулятор аллокш-альфа по 1,0 мл шдшмр-но 1 раз в два дш (курс 6 ш'екцш). Ефективнiсть проведено! терапи у хворих на ВЕБ-iнфекцiю оцiнювали на пiдставi кл^чних даних, досягнення бiохiмiчноí, лабораторно'| та вiрусологiчноí ремiсií (зникнення ДНК ВЕБ або зниження рiвня вiремií).
Алокш-альфа у своему складi мiстить алоферону 1 мг. Це противiрусний препарат, володiе актившс-тю вiдносно вiрусiв грипу, гепатиту С i В, першого i другого типу вiрусiв герпесу, а також вiрусу папшоми людини (зокрема щодо онкогенних штамiв пашло-мавiрусу людини). У своему складi мiстить алофе-рон - ол^опептид, iндукуючий синтез ендогенних штерферошв i активуе систему природних кiлерiв. Механiзм дм направлений на сприяння розтзнаван-ня i лiзис цитотоксичними лiмфоцитами дефектних клiтин.
Алоферон малотоксичний, не викликае розви-ток алерпчних реакцiй, а також не мае тератогенно'|, мутагенной та ембрiотоксичноí дм та канцерогенного ефекту. В ходi дослiджень препарат не виявляв негативно'! дм на репродуктивну систему тварин i людини. При пщшшрному введеннi алоферон швидко прони-кае в системний кровоток i взаемодiе з клiтинами. Протягом 2 годин шсля введення препарату у пащен-тiв вiдзначаеться пiдвищення концентрацiй штерфе-рону, яке в ходi дослщжень зберiгалося протягом 6-8 годин (при цьому рiвень iнтерферону перевищував звичайний фоновий в 2-2,5 рази). Пщвищена актив-нiсть природних кiлерiв зберкалася протягом 7 днiв пiсля одноразового введення алоферону.
Вiферон - комплексний препарат, що мiстить людський рекомбшантний iнтерферон альфа-2Ь, ас-корбiнову кислоту i альфа-токоферолу ацетат. Препарат мае противiрусну, iмуномодулюючу та анти-пролiферативну дiю, пiдсилюе активнiсть Т-хелперiв, цитотоксичних Т-лiмфоцитiв, пiдвищуе фагоци-тарну актившсть, iнтенсивнiсть диференцiювання В-лiмфоцитiв. 1нтерферон (1ФН) не володiе прямою противiрусною дiею, але викликае в клггиш, що ура-
Приметки: 1 -
(p<0,05).
жена в1русом, зм1ни, як1 перешко-джають розмноженню в1русу. Для п1двищення ефективност1 дм 1ФН до складу препарату внесено аскорб1-нову кислоту I токоферолу ацетат, як1 е потужними антиоксидантами I мембрано-стабшзуючими компонентами. У такш комбшаци ефек-тивн1сть 1ФН зростае в 10-15 раз1в. Кр1м того, це тдсилюе 1муномоду-люючу д1ю 1ФН на Т- I В-л1мфоцити, призводить до нормал1заци вм1сту 1муноглобул1ну Е, зменшуе прояв поб1чних ефект1в. При застосуванн1 В1ферону нав1ть протягом тривало-го часу не утворюються антитта, як1 нейтрал1зують 1ФН. Курс л1ку-вання В1фероном складав 1 000 000 МО дв1ч1 на день з штервалом у 12 годин протягом 10 дшв у вигляд1 ректальних супозиторив.
Вивчення ефективност р1зних схем терапй було проведено у 40 хворих на ХВЕБ, серед них I група - 20 хворих, у комплексному л1ку-ванш яких використовувався алокш-альфа, в1ферон та валациклов1р. У II групу (група пор1вняння) ув1йшли 20 хворих на ХВЕБ, як1 одержували лише против1рус-не л1кування - валациклов1р. Отриман1 результати щодо динам1ки клЫчних прояв1в ХВЕБ представлен! в табл. 1. Групи були рандом1зован1 за в1ком, статтю, тривал1стю хвороби.
Анал1з даних, представлених у таблицi 1 дозволив встановити, що серед хворих на ХВЕБ найбшьш тривалим кл1н1чним синдромом був синдром л1м-фаденопатп який проявлявся скаргами на збшьшен-ня передньошийних I задньошийноТ л1мфатичних вузл1в. Серед хворих, що отримували базисну тера-п1ю вш складав 21,7±1,6 дн1, тод1 як у груш хворих, що отримували комбшовану тератю - 15,5±0,5 дш (р<0,05). Також у хворих, що отримували базисну тератю в1ропдно довше збер1гались прояви артралг1й, м1алгш та невралг1й - 20,6±1,3 проти 14,5±1,4 дн1
Таблиця 1.
Характеристика та тривал1сть кл1н1чних симптом1в у хворих на ХВЕБ при використанш р1зних схем терапм (M±m), дн
Клiнiчнi симптоми 1-ша група (комбшована терапiя) 2-га група (базисна терапiя)
Тривалiсть астеновегетативного синдрому 11,4± 0,3' 17,5±0,7
Тривалiсть ураження лiмфоглотки 7,3± 1,2' 12,5±1,6
Тривалiсть лiмфаденопатií 15,5± 0,5' 21,7±1,6
Тривалiсть артралгш, мiалгiй, невралгiй 14,5± 1,4' 20,6±1,3
Тривалий субфебрилiтет 10,1± 0,4' 14,4±0,7
Гепатолiенальний синдром 7,4± 0,6 8,2±0,5
Реактивация ХВЕБ упродовж року, шльшсть епiзодiв 0' 2,7±0,6
вiрогiдна рiзниu,я з показниками хворих, якi отримували базисну терапiю
(р<0,05). Тривал1сть астеновегетативного синдрому складала 17,5±0,7 дн1 у хворих з базисною тератею, тод1 як у грут хворих з комбшованою тератею - 11,4±0,3 дн1 (р<0,05). Ураження дихальних шлях1в та л1мфоглотки у вигляд1 фаринг1ту та тонзил1ту в1ро-г1дно довше збер1галось у грут хворих з базисною тератею 12,5±1,6 проти 7,3±1,2 (р<0,05). Також м1ж групами хворих статистичною в1рог1дн1стю вщзна-чалася й тривал1сть субфебрил1тету - 14,4±0,7 проти 10,1±0,4 дн1в (р<0,05).
Сл1д зазначити, що тривал1сть гепатоспленомега-лп не в1др1знялися м1ж показниками груп пор1вняння (р>0,05). Диспансерне спостереження протягом року дозволило встановити в1ропдно часпшу реактива-ц1ю ВЕБ-шфекци у грут хворих, як1 приймали лише на базисну тератю пор1вняно з групою пац1ент1в, що приймали комбшовану тератю (р<0,05).
У б1льшост1 хворих на ХВЕБ дан1 кл1н1чного обсте-ження св1дчили про пол1морфн1сть i неспециф1чний характер клiнiчних проявiв, характеризувались стш-
Таблиця 2.
Динам1ка основних субпопуляцш л1мфоцит1в периферично! кров1 хворих на ХВЕБ залежно в1д проведено! терапй' (M±m)
Групи хворих CD3+ CD4+ CD8+ CD16+ CD20+ CD25+ CD4+/ CD8+
ХВЕБ (%) 78,21±1,15' 39,16±1,02 37,11±2,28' 18,51±0,6' 18,23±0,32' 19,40±1,72 1,84±0,08'
(n=40) (х103/мк) 3,22±0,06' 0,86±0,04 1,43±0,03' 0,62±0,02' 0,31±0,02 0,39±0,08
Пкля завершення комбiнованоí терапií (n=20) (%) 73,21±1,112 41,18±1,05 30,82±1,1723 15,8±0,62 14,37±0,1923 17,4±1,66 2,14±0,07'
(х103/мк) 1,94±0,05123 0,84±0,04 0,8±0,05123 0,44±0,0312 0,29±0,03 0,33±0,06
Пкля завершення базисно! терапií (n=20) (%) 76,33±1,16' 39,22±1,01 34,13± 2,19' 16,59±0,512 18,11±0,22' 19,1±1,53 1,97±0,11'
(х103/мк) 2,88±0,0712 0,86±0,03 1,28±0,0412 0,51±0,0212 0,3±0,03 0,38±0,07
Контроль (%) 71,5±1,5 42,0±1,31 29,4±1,9 14,52±0,44 13,5±0,41 16,0±0,45 2,46±0,12
(n=20) (х103/мк) 1,63±0,08 0,84±0,05 0,48±0,09 0,3±0,01 0,27±0,02 0,35±0,03
Приметки: 1 - вiрогiдна рiзниця з показниками контрольно'!' групи (p<0,05), 2 - вiрогiдна рiзниця з показниками до лтування (p<0,05), 3 - вiрогiдна рiзниця з показниками хворих, якi отримували базисну терашю (p<0,05).
Динамiка Ц1К та Ig у периферичнiй KpoBi хворих на ХВЕБ залежно вщ проведено! терапи (M±m)
Групи обстежених Ц1К (од) Ig A (г/л) Ig M (г/л) Ig G (г/л)
1М, до початку терапи (п=40) 18,62±0,571 2,55±0,2 1,34±0,12 18,05±1,161
П1сля завершення комб1нованоТ терапи (п=20) 14,3±0,623 2,1±0,05 1,1±0,053 14,7±0,512'3
П1сля завершення базисноТ терапи (п=20) 16,6±0,71 2,0±0,04 1,4±0,04 16,6±0,511
Контроль (п=20) 12,0±1,3 2,23±0,61 0,99±0,27 11,58±0,9
- в1ропдна ргзниця з показниками
Примггки: 1 - вГропдна рГзниця з показниками контрольно!' групи (p<0,05), 2 до лтування (p<0,05), 3 - вГропдна рГзниця з показниками хворих, як1 отримували базисну терап1ю (p<0,05)
к1стю i 61льшою тривал1стю у грут хворих, що отримували лише базисну тератю.
У хворих на ХВЕБ тсля проведено!' терапи вщ-бувалася позитивна динамГка в даних Гмунограми з тенденцieю до нормалГзаци окремих показникiв (табл. 2).
Так, тсля комплексного лтування спостерiгалась тенденцГя до зниження рiвнiв CD3+ з 78,21±1,15% та 3,22± 0,06 х 103/мкл до 76,33±1,16% (р>0,05) та 2,88±0,07 х 103/мкл (p<0,05) - у хворих тсля проведено!' базисно!' терапи та до 73,21±1,11% (p<0,05), та 1,94±0,05 х 103/мкл (р<0,05) - тсля комбшовано' терапи алофероном та вiфероном. СлГд зазначити, що мГж групами дослiдження не було визначено вГропдшсть мГж абсолютними показниками CD3+: 76,33±1,16% та 2,88±0,07 х 103/мкл проти 73,21±1,11% (p>0,05), та 1,94±0,05 х 103/мкл (р<0,05). ПорГвняно з контрольними даними дослщжуваш показники вщ-рГзнялися вГропдшстю (р<0,05).
Дослiдження рГвшв CD4+ дозволило виявити тен-денцiю до пiдвищення як вщносних, так i абсолютних показнишв у групах дослiдження, однак достовГрно''' вГропдносл встановлено не було (р>0,05). РГвш CD8+ у хворих на ХВЕБ характеризувалися вГропдним зменшенням показнишв з 37,11±2,28% та 1,43±0,03 х 103/мкл до 34,13±12,19 (p>0,05), та 1,28±0,04 х
Таблиця 3. значеннях мали тен-денцiю до зниження, але вГропдних вiдмiнностей ш мГж групами порГвняння, ш мГж контрольними даними встановлено не було (р>00,5). 1Р1 вГропдно тдвищу-вався порГвняно з по-казниками контроль-них даних 1,84±0,08 до 1,97±0,11 та 2,14±0,07 (р<0,05), але мГж групами спо-вщмшностей виявлено не було
103/мкл (р<0,05) у хворих з базисною тератею та 30,82±1,17% (р<0,05) та 0,8±0,05 х 103/мкл (р<0,05) у хворих тсля комбшовано''' терапГ''. Встановлено, що вщмшносл у показниках CD8+ мГж групами хворих Гз базисною та комбшованою тератею також були ви ропдними 34,13±12,19% та 1,28±0,04 х 103/мкл проти 30,82±1,17% (р<0,05) та 0,8±0,05 х 103/мкл (р<0,05). РГвш CD16+ також знижувалися порГвняно з розпа-лом хвороби i складали - 18,51±0,6% та 0,62±0,02 х 103/мкл проти 16,59±0,5% (р<0,05) та 0,51±0,02 х 103/мкл (р<0,05) у хворих з базисною тератею та 15,8±0,6% (р<0,05) та 0,44±0,03 х 103/мкл (р<0,05) у хворих з комбшованою тератею. ДинамГка CD20+-лГмфоцитГв також мала тенденцГю до зниження вщ-носно перюду розпалу, однак вГропдш вщмшносл було встановлено лише серед вщносних показникГв з контрольними даними та мГж групами порГвняння (р<0,05), тодГ як абсолюты значення не вщрГзнялися статистичною вГропдшстю мГж собою (р>0,05). РГвш CD25+-лiмфоцитiв як у вщносних так i абсолютних
стереження таких (р>0,05).
Таким чином, можна прийти до висновку, що у хворих на ХВЕБ тсля включення до схеми лтування iмуностимулятору алоферону та вiферону бiльшiсть дослщжуваних показникiв мали тенденцiю до нор-малiзацií i виявились вiрогiдно тдвищеними порiв-няно з аналогiчними показниками до початку терапи та порiвняно показниками хворих як отримували базисну тератю.
Дослiдження стосовно динамiки Ц1К та Ig А, М, G у периферичнiй кровi хворих на ХВЕБ залежно вщ про-ведено1 терапи представлено у табл. 3.
Як видно з таблиц 3 рiвнi Ц1К мiж групами хворих мали тенденцш до зниження з 18,62±0,57 до 16,6±0,7 од (р<0,05) порiвняно з показниками хворих iз базисною терапiею та до 14,3±0,6 од (р<0,05) порiвняно з показниками хворих iз комбшованою тератею. Також мiж групами порiвняння серед хворих з рiзними варiантами терапи було вiдзначено статистичну вiрогiднiсть - 16,6±0,7 проти 14,3±0,6 од (р<0,05).
Рiвнi IgA не вiдрiзнялися статистичною вiрогiднiс-тю i знаходилися в межах контрольних значень як у розпалi хвороби, так i тсля проведених схем терапи. Вмiст ^М не мав вiрогiдних вщмшностей порiвняно з контрольними показниками та у хворих до початку терапи та тсля проведення курав терапи 0,99±0,27 проти 1,34±0,12; 1,4±0,04 та 1,1±0,05 г/л (р>0,05), а в грут хворих, що отримувала комбшовану терапiю показники вiдрiзнялися статистично вщ показникiв групи, що отримували базисну тератю - 1,4±0,04 проти 1,1±0,05 г/л (р<0,05). Рiвнi IgG вiдрiзнялися ви рогiдними змiнами порiвняно з показниками контрольних значень серед вах груп порiвняння (р<0,05). Слщ зазначити, що вiрогiднi вiдмiнностi ^ вщзна-чалися мiж показниками у хворих тсля комбшова-ноí терапи порiвняно з показниками груп хворих до лтування та пiсля базисноí терапи - 14,7±0,5 проти 18,05±1,16 та 16,6±0,51 г/л (р<0,05), однак мiж групами хворих до початку лтування i пiсля базисноí терапи статистично вiрогiдних вщмшностей виявлено не було (р>0,05).
Динамк рiвнiв основних ЦК в сироватцi кровi хворих на ХВЕБ залежно вщ проведеноí терапи представлена в табл. 4.
Динамiка piBHiB основних цитокiнiв у хворих на ХВЕБ залежно вщ проведено! терапй (M±m)
Так, при дослщженш Таблиця 4.
рГвшв IЛ-1ß до початку лГ-кування було виявлено вГ-ропдне тдвищення його показнишв з контрольни-ми даними - 62,57±6,72 проти 32,42±2,02 пкг/мл (р<0,05). ВГропдних вщмш-ностей мГж рГвнями IЛ-1ß у групах до початку терапй та тсля завершення базисно' терапй встанов-лено не було 62,57±6,72 проти 42,45±5,72 пкг/мл (р>0,05). Однак середш рГвш IЛ-1ß у хворих тсля
комбшовано' терапГ'' вГд- Приметки: 1 - вГропдна рГзниця з показниками контрольно''' групи (p<0,05), 2 - вГропдна рГзниця з рГзнялися вГропдшстю з показниками до лГкування (p<0,05), 3 - вГропдна рГзниця з показниками хворих, як отримували
даними до початку лГку-
Показники Контроль (n=20) До початку лтування (n=40) П1сля завершення комбшовано' терапй (n=20) П1сля завершення базисно' терапй' (n=20)
1Л-1ß, пкг/мл 32,42±2,02 62,57± 6,721 33,18±3,8 23 42,45±5,72
ФНП-а, пкг/мл 29,42±2,4 58,1±5,121 33,4±7,1 2 37,4±6,3
1Л-6, пкг/мл 39,65±1,8 100,44±12,11 45,5±9,423 80,35±11,21
1Л-2, пкг/мл 39,62±2,06 78,14±8,021 49,28±6,823 74,75±7,51
1Л-4, пкг/мл 20,72±1,66 75,64±7,21 45,61±5,4123 58,64±6,41
1Л-10, пкг/мл 18,77±1,14 88,42±6,21 28,44±3,3123 53,65±6,31
базисну терашю (p<0,05).
вання та тсля базисно' терапГ'' - 33,18±3,8 проти 62,57±6,72 пкг/мл (р<0,05) та 42,45±5,72 пкг/мл (р<0,05).
РГвш ФНП-а вщрГзнялися до початку лтування порГвняно з показниками контрольно' групи - та 58,1±5,12 пкг/мл проти та 29,42±2,4 (р<0,05) з тен-денцГею до зниження у грут хворих, як знаходилися на базиснш терапГ'' - 37,4±6,3 пкг/мл (р>0,05). У грут хворих, ям приймали комбшовану тератю рГвень 1Л-^ вщрГзнявся вГропдшстю з показниками хворих до початку лтування - 33,4±7,1 проти 58,1±5,12 пкг/мл (р<0,05), однак статистично' вГропдносл мГж групами хворих, як отримували базисну тератю, виявлено не було - 33,4±7,1 проти 37,4±6,3 пкг/мл (р>0,05). РГвш прозапального 1Л-6 у хворих на ХВЕБ до початку лтування та тсля проведено' базисно' терапГ'' вГропдно вГдрГзнявся вГд контрольних значень - 39,65±1,8 порГвняно з 100,44±12,1 та 80,35±11,2 пкг/мл (р<0,05), тодГ як у хворих тсля комбшовано' терапГ'' статистичних вщмшностей з контрольними значеннями виявлено не було - 39,65±1,8 проти 45,5±9,4 пкг/мл (р>0,05).
При порГвнянш рГвшв 1Л-6 мГж групами слщ зазна-чити, що тсля проведення терапГ'' вщзначалась тен-денцГя до зниження 1Л-6 у грут хворих з базисною тератею та вГропдне зниження у грут хворих, що отримували комбшовану тератю - 100,44±12,1 пкг/ мл проти 80,35±11,2 пкг/мл (р>0,05) та 45,5±9,4 пкг/ мл (р<0,05). МГж групами з рГзними варГантами терапГ'' рГвш 1Л-6 вГдзначалися вГропдшстю 80,35±11,2 проти 45,5±9,4 пкг/мл (р<0,05).
ДослГдження рГвшв регуляторного 1Л-2 дозволило встановити вГропдне тдвищення показнику до початку лтування та тсля проведено' базисно' терапГ'' порГвняно з контрольними значеннями - 39,62±2,06 пкг/мл проти 78,14±8,02 та 74,75±7,5 пкг/мл (р<0,05), тодГ як показники хворих тсля комбшовано' терапГ'' не вГдрГзнялися вГропдшстю з контрольними значеннями - 39,62±2,06 проти 49,28±6,8 пкг/мл (р>0,05). При дослщженш рГвшв 1Л-2 тсля терапГ'' у хворих на ХВЕБ була виявлена незначна тенденщя до зниження порГвняно з показниками хворих до лтування -
78,14±8,02 проти 74,75±7,5 пкг/мл (р>0,05), тодГ як рГвш 1Л-2 тсля комбшовано' схеми терапГ'' мали вГ-ропдш вщмшносл - 78,14±8,02 проти 49,28±6,8 пкг/ мл (р<0,05). Слщ зазначити, що мГж групами хворих, як знаходилися на рГзних схемах терапГ'' також було виявлено статистичну вГропдшсть - 74,75±7,5 проти 49,28±6,8 пкг/мл (р<0,05).
ДослГдження рГвшв протизапальних ЦК також встановило позитивну динамту на фон проведено' терапГ'', однак найбшьшГ вщмшносл було виявлено у хворих з комбшовано' тератею. Так, рГвш 1Л-4 вГ-ропдно вГдрГзнялися з контрольними даними як до початку лтування, так i тсля проведено' базисно' та комбшовано' терапГ'', що свГдчило про достатньо затяжний перюд реконвалесценцГ'' у хворих на ХВЕБ. ПорГвняно з показниками хворих до лтування вста-новлено тенденцш до зниження 1Л-2 у грут хворих з базисною тератею з 75,64±7,2 до 58,64±6,4 пкг/мл (р>0,05), тодГ як з показниками хворих тсля комбшовано' терапГ'' встановлено статистично вГропдш вГд-мшносл - з 75,64±7,2 до 45,61±5,4 пкг/мл (р<0,05). КрГм того, виявлено статистично значущГ вщмшносл мГж групами хворих як знаходилися на рГзних схемах терапГ'' - 58,64±6,4 проти 45,61±5,4 пкг/мл (р<0,05).
РГвш 1Л-10 мали схож! динамГчш змши як i рГвш 1Л-4 i вГдрГзнялися вГропдшстю у вах групах порГвня-но з показниками контрольних даних - 18,77±1,14 проти 88,42±6,2 пкг/мл (р<0,05), 53,65±6,3 пкг/мл (р<0,05) та 28,44±3,3 пкг/мл (р<0,05). ДослГдження рГвшв 1Л-10 на фон базисно' терапГ'' встановило тенденцш до зниження показникГв i вщсутшсть статистично' вГропдносл мГж порГвнюваними даними з показниками до початку лтування - 88,42±6,2 проти 53,65±6,3 пкг/мл (р>0,05). ВмГст 1Л-10 у хворих, що знаходилися на комбшованш терапГ'', навпаки, мали вГропдне зменшення порГвняно аналопчних даних групи хворих до початку терапГ'' - 88,42±6,2 проти 28,44±3,3 пкг/мл (р<0,05). Також встановлено вГро-пдш вщмшносл мГж показниками груп хворих з рГз-ними схемами лГкування - 53,65±6,3 пкг/мл проти 28,44±3,3 пкг/мл (р<0,05).
Аналiз отриманих результатiв дозволив встанови- виявляеться посиленням пролГферативно'' вщпови
ти, що у хворих на ХВЕБ виявлено змши у системГ клi- дi та зменшенням рiвнiв прозапапальних та проти-
тинно' та гуморально''' ланок iмунiтету та рiзноcпря- запальних ЦК, та зменшення рiвнiв показникiв, що
мованост ¡мунно''' вiдповiдi. Прогресуючий характер характеризують гуморальну вiдповiдь (Ц1К, IgM, IgG). змiн iмунних показникiв при ХВЕБ вказуе на форму- Висновки. Для корекци iмунних порушень у хво-
вання вторинного клiтинного iмунного дисбалансу, рих на ВЕБ-шфекцш об^рунтована доцшьшсть за-
активаци гуморально''' ланки, змшу рiвноваги iмуно- стосування у cкладi комплексно'! терапи препаратiв
регуляторних медiаторiв у 6Гк Th2 при формуванш алокiн-альфа (алоферон 1 мг) у виглядГ пГдшкГрних
хронГчних форм ВЕБ-шфекци. У перiодi реактиваци ¡н'екцш через день курсом 6 ¡н'екцш та вiферон
вcтановленi вГрогГднГ порушення з боку клГтинно'' (1 000 000 МО) двГчГ на день з ¡нтервалом у 12 годин
ланки ¡муштету, що характеризувалося збiльшен- протягом 10 дшв у виглядГ супозиторив та валаци-
ням кГлькостГ клГтин з кГллерною активнГстю: зрГлих кловГр (500 мг) у дозГ 1000 мг 3 рази на добу протя-
Т-лГмфоцитГв (CD3+), цитотоксичних Т-супресорних гом 14-21 дшв.
клГтин (CD8+), клГтин, що експресують активацГй- Перспективи подальших дослiджень. ПолГмор-
ний маркер CD25+ (рецептор 1Л-2) та рГзке падГння фГзм клГнГчних проявГв та ускладнень ВЕБ-шфекци,
CD4+/CD8+. обумовлюе необхщшсть полГпшення клЫчно' та ла-
ПГд впливом комплексно'! ¡муномодулюючо'' та бораторно'! дГагностики та лГкування цього захворю-
противГрусно'! дГ'' з призначенням алоферону та вГ- вання. Тому дослГдження щодо вивчення ефектив-
ферону вГдзначаеться бтьш позитивна динамГка ностГ нових схем терапи ¡мунотропних препаратГв на
¡мунолопчних показникГв порГвняно з показниками функцюнальну активнГсть ¡мунокомпетентних клГтин
хворих, якГ отримували лише базисну терапГю, що е вельми актуальними та перспективними.
Лггература
1. Vozianova ZhI, Hley AI. Infektsiyniy mononukleoz yak polietiolohichne zakhvoryuvannya. Suchasni infektsiyi. 2004;2:37-41. [in Ukrainian].
2. Drutskaya MS, Belousov PV, Nedospasov SA. Vrozhdennoye raspoznavaniye virusov. Molekulyarnaya biologiya. 2011;45(1):7-19. [in Russian].
3. Isakov VA, Arkhipova Yel, Isakov DV. Gerpesvirusnyye infektsii cheloveka: rukovodstvo dlya vrachey. SPb.; 2006. 303 s. [in Russian].
4. Prokhorova NA, Volchkova YeV, Mikhaylovskaya GV. Klinicheskoye znacheniye molekulyarno-geneticheskikh i serologicheskikh issledovaniy v diagnostike infektsionnogo mononukleoza. Infektsionnyye bolezni. 2008;6(2):17-20. [in Russian].
5. Cen О, Longnecker R. Latent Membrane Protein 2 (LMP2). Current topics in microbiology and immunology. 2015;391:151-80. DOI: 10.1007/978-3-319-22834-1_5
6. Fukuda M, Kawaguchi Y. Role of the immunoreceptor tyrosine-based activation motif of latent membrane protein 2A (LMP2A) in Epstein-Barr virus LMP2A-induced cell transformation. Journal of Virology. 2014 May;88(9):5189-94. DOI: 10.1128/JVI.03714-13
7. Griffin BD, Gram AM, Mulder A, Van Leeuwen D, Claas FH, Wang F, et al. BILF1 evolved to downregulate cell surface display of a wide range of HLA class I molecules through their cytoplasmic tail. Journal of Immunology. 2013 Feb 15;190(4):1672-84. DOI: 10.4049/jimmunol.1102462
8. Thorley-Lawson DA, Hawkins JB, Tracy SI, Shapiro M. The pathogenesis of Epstein-Barr virus persistent infection. Current opinion in virology. 2013 Jun;3(3):227-32. DOI: 10.1016/j.coviro.2013.04.005
9. Chang CM, Yu KJ, Mbulaiteye SM, Hildesheim A, Bhatia K. The extent of genetic diversity of Epstein-Barr virus and its geographic and disease patterns: a need for reappraisa. Virus Research. 2009 Aug;143(2):209-21. DOI: 10.1016/j.virusres.2009.07.005
10. Bell MJ, Brennan R, Miles JJ, Moss DJ, Burrows JM, Burrows SR. Widespread sequence variation in Epstein-Barr virus nuclear antigen 1 influences the antiviral T cell response. Journal of Infection Diseases. 2008 Jun 1;197(11):1594-7. DOI: 10.1086/587848
ЕФЕКТИВН1СТЬ Р1ЗНИХ СХЕМ ТЕРАПП У ХВОРИХ НА ХРОН1ЧН1 ФОРМИ ЕПШТЕЙНА-БАРР В1РУСНО1 1НФЕКЦП
Лядова Т. I., Волобуева О. В., Гамшовська А. П., Павлшова К. В.
Резюме. Хрошчна Епштейна-Барр вГрусна ¡нфекцГя характеризуеться полГморфшстю клшГчних проявГв та змшами, як зачтають вс ланки ¡мунно' системи, порушення яких мають комбшований характер. Вщсутшсть досконалих схем терапп ВЕБ-шфекци е шдставою для дослГдження ефективност нових ¡мунотропних препаратГв, що дозволили елГмшувати персистуючий вГрус та призвести до тривало' ремГси.
Мета роботи: оцшити ефектившсть препарату алокГн-альфа та вГферону при корекци ¡мунних порушень у хворих з хрошчними формами ВЕБ-шфекци (ХВЕБ). В результат дослГдження встановлено, що у хворих на ХВЕБ виявлено змши у системГ клГтинно''' та гуморально''' ланок ¡муштету та рГзноспрямованГсть ¡мунно' вГдпо-вд ВиявленГ змГни ¡мунних показникГв вказують на формування вторинного клГтинного ¡мунного дисбалансу, активаци гуморально' ланки, змшу рГвноваги ¡мунорегуляторних медГаторГв у бГк Th2. РеактивацГя ХВЕБ характеризуеться збтьшенням кГлькостГ клГтин з кГллерною активнГстю: зртих Т-лГмфоцитГв (CD3+), цитотоксичних Т-супресорних клГтин (CD8+), клГтин, що експресують активацшний маркер CD25+ (рецептор 1Л-2) та рГзким падшня CD4+/CD8+. Призначення ¡муномоделюючого препарату алокш-альфа (алоферон) та вГферону (рекомбГнантного ¡нтерферону а2в) в комбшаци з валацикловГром призводить до позитивно' динамГки ¡мунолопчних показникГв порГвняно з показниками хворих групи порГвняння, що виявляеться посиленням пролГ-феративно'' вГдповГдГ, зменшенням рГвшв прозапапальних та протизапальних цитошшв та зменшенням рГвнГв показникГв, що характеризують гуморальну вщповщь (Ц1К, IgM, IgG).
Ключовi слова: хронГчна Епштейна-Барр вГрусна ¡нфекцГя, ¡мунна вГдповГдь, цитокши, противГрусна терапГя.
ЭФФЕКТИВНОСТЬ РАЗЛИЧНЫХ СХЕМ ТЕРАПИИ У БОЛЬНЫХ ХРОНИЧЕСКИМИ ФОРМАМИ ЭПШТЕЙНА-БАРР ВИРУСНОЙ ИНФЕКЦИИ
Лядова Т. И., Волобуева О. В., Гамиловская А. П., Павликова К. В.
Резюме. Хроническая Эпштейна-Барр вирусная инфекция характеризуется полиморфностью клинических проявлений и изменениями, затрагивающими все звенья иммунной системы, нарушение которых имеют комбинированный характер. Отсутствие совершенных схем терапии ВЭБ-инфекции является основанием для исследования эффективности новых иммунотропных препаратов, которые позволили бы элиминировать персистирующий вирус и привести к длительной ремиссии.
Цель работы: оценить эффективность препарата аллокин-альфа и препарата виферон при коррекции иммунных нарушений у больных с хроническими формами ВЭБ-инфекции (ХВЕБ). В результате исследования установлено, что у больных ХВЕБ выявлены изменения в системе клеточного и гуморального звеньев иммунитета и разнонаправленность иммунного ответа. Выявленные изменения иммунных показателей указывают на формирование вторичного клеточного иммунного дисбаланса, активации гуморального звена, изменение равновесия иммунорегуляторных медиаторов в сторону Th2. Реактивация ХВЕБ характеризуется увеличением количества клеток с киллерной активностью: зрелых Т-лимфоцитов (CD3+), цитотоксических Т-супрессорных клеток (CD8+), клеток, экспрессирующих активационный маркер CD25+ (рецептор ИЛ-2) и резким падением соотношения CD4+/CD8+. Назначение иммуномодулирующих препаратов аллокин-альфа (аллоферон) и препарата Виферон (рекомбинантного интерферона а2в) в комбинации с валацикловиром приводит к положительной динамике иммунологических показателей по сравнению с показателями больных с базисной терапией, проявляется усилением пролиферативного ответа, уменьшением уровней провос-павлительных и противовоспалительных цитокинов и уменьшением уровней показателей, характеризующих гуморальный ответ (ЦИК, Ig M, Ig G).
Ключевые слова: хроническая Эпштейна-Барр вирусная инфекция, иммунный ответ, цитокины, противовирусная терапия.
THE EFFECTIVENESS OF DIFFERENT REGIMENS OF THERAPY IN PATIENTS WITH CHRONIC FORMS OF EPSTEIN-BARR VIRUS INFECTION
Liadova T. I., Volobueva O. V., Gamilovska A. P., Pavlikova K. V.
Abstract. Chronic Epstein-Barr virus infection is characterized by the polymorphism of clinical manifestations and changes affecting all parts of the immune system, the violation of which are combined. The absence of effective schemes for the therapy of EBV infection is the basis for investigating the effectiveness of new immunotropic drugs that would eliminate the persistent virus and lead to a prolonged remission.
Aim of research. To research the effectiveness of the allokin-alpha and the viferon in the correction of immune disorders in patients with chronic forms of EBV infection (HEBV).
Object and methods. The material for the study was the serum of patients with HEBV infection, which was obtained during the period of the disease. Blood for research was collected from the elbow vein in the amount of 10 ml in a sterile Ependorf tube. Specific antiviral antibodies (VCA-IgM, EA-IgM and EBNA-IgG) in serum were determined by the solid-phase enzyme-linked immunosorbent assay (ELISA) with production sets "IBL" (Germany) and "Vector-Best" (RF) according to the instructions given.
Amplisence reagent kits (Russia) were used to detect the DNA of the EBV by polymerase chain reaction (PCR) with reverse transcription with hybridization and fluorescence detection of amplification products. The isolation of the DNA from the specimens was carried out using a kit for DNA extraction by the firm Miniprep (Sillex M, Russia) using the method of sorption of DNA on sorbent by Voom R et al., 1990.
The serum concentrations of the cytokins: IL-ф, TNF-a, IL-6, IL-2, IL-4, IL-10 were determined using the test systems of the Protein Contour (St. Petersburg, Russia) using the manufacturer's instructions using solid phase immunoassay (ELISA).
The results of the research were processed by the method of variation and correlation statistics using the program "Statistica 10.0 for Windows".
As a result of the study, it was found that changes in the system of the cellular and humoral of immunity were revealed in patients with CEBV and the diverse direction of the immune response. The revealed changes in immune parameters indicate the formation of secondary cell immune imbalance, activation of the humoral link, and the change in the balance of immunoregulatory mediators towards Th2. Reactivation of HEBV is characterized by an increase in the number of cells with killer activity: mature T-lymphocytes (CD3+), cytotoxic T-suppressor cells (CD8+), cells expressing the activation marker CD25+ (IL-2 receptor) and a CD4+/CD8+ ratio. Appointment of immunomodulatory drugs allokine-alpha (alloferon) and the Viferon (recombinant interferon a2P) in combination with valaciclovir leads to a positive dynamics of immunological parameters as compared to the indicators of patients with baseline therapy, manifested by increased proliferative response, decreased levels of inflammatory and antiinflammatory cytokines and decreased levels Indicators characterizing the humoral response (CIC, Ig M, Ig G).
Key words: chronic Epstein-Barr viral infection, immune response, cytokines, antiviral therapy.
Рецензент - проф. Дубинська Г. М.
Стаття наджшла 20.03.2018 року
