CC BY
12
УДК 616.61: 616.379-008.64: 612.112.94.015.2 Ромаданова О.1.
ЕФЕКТИВШСТЬ КОРЕКЦИ КЛ1ТИННИХ МЕХАН13М1В ПРОГРЕСУВАННЯ ХР0Н1ЧН01 ХВ0Р0БИ НИРОК ПРИ ЦУКР0В0МУ Д1АБЕТ1II ТИПУ
Харшський нацюнальний медичний ушверситет, Украша
За результатами комплексного досл{дження 45 хворих на р{зних стад{ях хротчног хвороби ни-рок на тл{ цукрового д{абету II типу досл{джено ефективтстъ застосування розширеного ТК до складу якого входили тг{б{тори анг{отензинперетворюючого ферменту, статини та кетоа-налог незамтних амтокислот. Доведено, що застосування названого терапевтичного комплексу при ХХН-Ш у хворих на ЦД II типу дозволяе досягати стабш{зуючого ефекту терапП щодо прогресування кл{тинно - метабол1чих змш; цей ефект пов'язаний на 16,8% зг зменшенням рг-вня ТЫР-а, на 22,3% - зг зменшенням р{вня МСР-1 та на 6,1% - за рахунок зменшення р{вня
Ключов1 слова: вторинш гломерулярш ураження, мехаызми, ефективнють корекци'
Дослщження виконано у межах дисертацшноТ роботи «Кл1тинш мехаызми прогресування хро-жчноТ хвороби нирок та шляхи и корекци» та НДР кафедри пропедевтики внутр1шньоТ меди-цини №2 (наук. кер1вник - з.д.т.н. Украши, Лауреат ДержавноТ премп Украши у галуз1 науки \ техыки, проф. Ж.Д. Семидоцька) Харювського нацюнального медичного ушверситету «Хрон1-чна ниркова недостатнють: предиктори прогресування та вторинна профтактика» (держреес-трац1я №0102и001863; 2004-2009 р.).
Вступ
Хрошчна хвороба нирок (ХХН) залишаеться одшею з актуальних проблем сучасноТ медици-ни, поряд з цукровим д1абетом [7-10]. Останш нирков1 реестри свщчать про те, що вщ (20-^35)% уах випадюв терм1нально'|' ХХН пов'язан1 з потребою удосконалення лкувальноТ тактики, що у повнш м1р1 вщноситься \ до хворих на цукровий д1абет II типу (ЦД II). Патогенез ХХН е предметом чисельних наукових дослщжень, а кпючовим ланцюгом у розвитку ХХН е клп"инш мехашзми, порушення локально'!' гемодинамки та порушен-ня клубочковоТ фтьтрацП' [7, 8, 16, 20]. Мехашзм пошкоджуючо'!' дм гтерглкемП' на структурн1 ком-поненти нирок пов'язують насамперед з пору-шенням нирковоТ гемодинамки, а саме - з роз-витком пперфтьтраци, внутр1шньоклубочково'|' ппертензП' й прискоренням ниркового кровотоку (пперперфуз1ею). Останню вважають одыею з причин поширення та склерозу мезанпального матриксу, дистрофП' еп1тел1я канальц1в. Внаслщок руйн1вного напруження у каптярнш стшц1 пошкоджуються поверхн1 ендо- та ештелюцтчв [1, 17, 19]. Розрив гломерулярного бар'еру сприяе вщкладанню бтюв плазми та лтопроте'|'д1в у мезанпальнш дтянц1, яке супроводжуеться зниженим юмренсом цих бтюв з розвитком гломерулосклерозу [3, 7-9]. Розви-ваючись в дебют1 захворювання, пперфтьтрац1я та внутр1шньоклубочкова ппертенз1я, що розви-ваються в дебкгп ХХН, призводять до морфолопчних змш тканини. Важливу роль у розвитку структурно-функцюнальних порушень
хрон1чна хвороба нирок, кттинно-молекулярш
нирок при ЦД вщ1грае активнють циркулюючо'!' та тканинноТ реншанпотензинноТ системи, а саме вазоактивний та вазопрол1феративний фактор -анпотензш II [7, 8, 13]. Зростае ¡нтерес до рол1 цитокш1в у прогресуванш ХХН, особливо так званих прозапальних цитокш1в, як1 активують метабол1зм сполучноТ тканини, стимулюють прол1ферац1ю ф1бробласт1в, еп1тел1альних кл1тин, мезанх1ального матриксу, включаються до ланок ¡мунозапальних процеав у якосп мед1атор1в [2, 3, 7, 8, 13-15].
Мета дослщження полягала у проведены пор1-вняльноГ оцшки ефективносп корекцП' кл1тинних механ1зм1в прогресування хрошчноТ хвороби нирок при цукровому д1абет1 II типу.
Матср1али та методи Оцшку ефективност1 корекцП' юмтинних меха-н1зм1в прогресування хрон1чно'|' хвороби нирок при цукровому д1абет1 II типу виконано за результатами комплексного лкування 45 пац1ент1в, розподтених на три групи: до першо'Г ввшшли хвор1 з ХХН-1 (4п|=15), до другоТ - з ХХН
(4Пц=16), до третьоТ - з ХХН-
(4П|ц=14). При
комплексному Л1куванш застосовано три тера-певтичних комплекси (ТК): першим (ТК^ перед-бачалось включения у терашю ¡нпб1тор1в АПФ, другим (ТК2) - ¡нпб1тор1в АПФ у поеднанш з1 ста-тинами, трет1м (ТК3) - ¡нпб1тор1в АПФ, статиыв та кетоаналогу незамшних амтокислот. Розпо-дт хворих за комплекснютю терапП' наступний: при ХХН-1 перший терапевтичний комплекс отримували 5, другий - 5, третш - 5 пац1ент1в; при ХХН-11, вщповщно 5, 6 та 5 ос1б; при ХХН-Ш - вщповщно - чотири та по п'ять хворих. 1з ура-хуванням виразносп та спрямованост1 змш ана-л1зованих показниюв по кожнш ¡з ктычних пщ-груп хворих розраховано клшко-шформацшш показники - коефщ1енти метабол1чно'|' ефектив-ност1 (КМе, 61т) терапП'. 1з урахуванням виразност1 та спрямованост1 змш анал1зованих показниюв по кожнш ¡з клш1чних пщгруп хворих розраховано клшко - ¡нформацшн1 показники - коефщ1енти метабол1чно'|' ефективност1 терапП' за формулою Кме = -Р|1од2р|, де КМе - показник ¡нформативносп
Лктуи.п.н i проблемы сучасно!' медицины
3MiH iro показника; pj - сшввщношення р1вня iro по-казника до та июля лкування. Кл1шко-метабол1чш особливосп та кштинш ¡ндикатори прогресування ХХН у хворих на ЦД II дослщжено за комплексною програмою, якою передбачалось вивчення i урахування анамнестичних даних, картини пере-6iry ХХН у 45 пац1ент1в, лейко- та гемограмм, фу-нкцюнального стану нирок (креатинш, сечовина, швидкють кпубочковоТ фтьтраци, добовий д1урез, добова проте'шур1я). Перел1чене дозволило за-безпечити всеб1чний анал1з кпш1ко-метабол1чних особливостей i визначитись стосовно ¡ндикатор1в fx кпш1чного мошторингу. При постановц1 кшшч-ного д1агнозу й д1агностики стадм ХХН застосо-вано класифкацш хвороб сечовоТ системи для нефролопчноТ практики [12]. Перел1чене дозволило забезпечити всеб1чний анал1з особливостей хворих i визначитись стосовно ¡ндикатор1в для системи кпш1чного мошторингу хворих. Визна-чення ендотелшу-1 (ЕТ-1) в кров1 виконано за допомогою реактив1в Biotrak ™ от Amersham Pharmacia Biotech, що е високочутливою тест-системою для ктькюного визначення ЕТ-1, ЕТ-2, Big-ET. Матер1алом для дослщження була венозная кров. Визначення ф1бронектину (ФН) проведено з використанням набору 1ФА-ФН, що застосовуеться для ктькюного визначення ФН у плазм1 кровк Визначення "втьного" людського TNFa в сироватц1 Kpoei виконано методом методом CytElisa - TNFa (сендв1чевий метод 1ФА, який вим1рюе "BinbHi" форми людського цитокшу фактору некрозу пухлин-альфа (TNFa)). Транс-формуючий фактор росту (TGF-pi) та моноцита-рний хемоатрактантний протеш (МСР-1) визна-чали ¡муноферментним набором для ктькюного визначення в плазм1 (виробник "BIOSOURCE", Франц1я).
Впродовж кл1шчного мон1торингу та динам1ч-ного нагляду за патентами дотримано лкуваль-но - д1агностичних стандарт1в та сучасн1 вимоги щодо етичноТ складовоТ клш1чних дослщжень [11,18]. При виконанш дослщження застосовано клшко - статистичн1 та клшко - ¡нформацшш ме-тоди: анамнестичний кшькюний анал1з, експерт-на оцшка з подальшим ктькюним анал1зом ре-зультат1в [4, 5]; клшко-статистичш, зокрема: ва-р1ацшна статистика, ¡мов1рнюний розподт ознак з оцшкою достов1рност1 результате [4, 6].
Результати дослпджснь та iix обговорення
Р1вень вмюту пухпиннонекротичного фактору (TNF-a) у пор1внюваних трупах хворих на ЦД II типу та з ХХН-1 залежно вщ застосованоТ терапи коливався у межах вщ (52,8±2,4) пг/мл до (55,6±2,7) пг/мл та у пор1внянн1 з його р1внем до лкування не вщр1знявся. При XXH-II р1вень вмюту TNF-a у хворих на ЦД II типу характеризував-
ся коливаннями вщ (59,9±3,5) пг/мл - при засто-суванн1 ТК3 до (46,8±7,1) пг/мл - при застосу-ванн1 ТЮ|. Його зростання (р<0,05) зареестрова-но в груш хворих з ХХН-М, яю отримували ¡нпбн тори АПФ у поеднанш з1 статинами - до (53,4±4,2) пг/мл, а також у груш хворих, що отримували ТК3 - до (59,9±3,5) пг/мл. При ХХН-III р1вень вмюту TNF-a характеризувався коливаннями вщ (42,1 ±2,6) пг/мл - при застосуванш ТК3 до (42,7±2,9) пг/мл - при застосуванш ТЮь достов1рно'|' динамки р1вня вмюту TNF-a при ХХН-Ш пщ впливом лкування не зареестровано. Звертае увагу наявнють достов1рного (р<0,05) пщвищення р1вня TNF-a при застосуванш ТК2 та ТК3 в трупах хворих на ЦД II типу з ХХН-М.
Р1вень вмюту трансформуючого фактора росту (ТСЕ-рО у пор1внюваних трупах хворих на ЦД-II типу з ХХН-1 залежно вщ застосовано'1 терапП' коливався у межах вщ (207,0±5,8) до (248,2±3,4) пг/мл та у пор1внянш з р1внем до початку л1ку-вання достов1рно (р<0,05) був меншим при застосуванш ТК3 - становив (207,0±5,8) пг/мл та достов1рно вищим у раз1 застосування ¡АПФ (ТКО- (248,2±3,4) пг/мл (див. табл.1). При ХХН-М р1вень вмюту ТСЕ-р1 характеризувався коливаннями вщ (407,8±11,6) пг/мл - при застосуванн1 ТК-| до (385,0±5,6) пг/мл - при застосуванн1 ТК3. Достов1рне його пщвищення (р<0,05) зареестровано у вс1х трупах хворих з )0(Н-11: при застосуванш ТЮ| - до (407,8±11,6) пг/мл, при застосу-ванш ТК2 - до (396,4±8,5) пг/мл, при застосуван-н1 ТК2 - до (396,4±8,5) пг/мл. При ХХН-Ш р1вень вмюту ТСЕ-р1 характеризувався коливаннями вщ (243,0±4,7) пг/мл - при застосуванш ТК3 до (256,4±8,5) пг/мл - при застосуванш ТЮь досто-в1рного зниження (р<0,05) р1вня ТСЕ-р1 досягну-то при уах терапевтичних схемах. Отже, ефек-тивний контроль р1вня ТСР-р1 можливий у раз1 застосування ¡АПФ з1 статинами та при при ТК3, тод1 як при ХХН-М у хворих на ЦД II зростав вмют ТСР-р^
Р1вень вмюту моноцитарного хемоатрактант-ного протешу (МСР-1) у пор1внюваних трупах хворих на ЦД II типу з ХХН-1 залежно вщ засто-сованоТ терапм коливався у межах вщ (145,8±5,9) до (139,7±3,1) пг/мл та у пор1внянш з р1внем до початку лкування, достов1рно (р<0,05) не вщр1знявся вщ початкового (до лкування) рн вня (табл. 1). При ХХН-М р1вень вмюту МСР-1 характеризувався коливаннями вщ (75,0±4,1) пг/мл - при застосуванш ТК3 до (72,9±4,6) пг/мл - при застосуванн1 ТК^ достов1рне його змен-шення (р<0,05) досягнуто у вах трупах хворих з ХХН-М. При ХХН-Ш позитивного ефекту вщ терапП' досягнуто лише в груш хворих, лкування яких виконано за схемою ТК3.
ТК-1 - терапевтичний комплекс, що мютить /'нг/'б/'тори АПФ; ТК2 - терапевтичний комплекс: ¡нг/б/тори АПФ + статини; ТК3 - терапевтичний комплекс: ¡ня&тори АПФ + статини + кетостерил; КМе - коефщент мета6ол!чноТ ефективност/, б/т;8 - достов/рнють р1зниц1 у пор1внянн1 з ХХН-1 на р!вш р<0,05; 6 - достов/рнють р1зниц1 у пор1внянн1 з ХХН-Н на р!вш р<0,05;0 - достов/рнють р1зниц1 у пор1внянн1 з показником до л:кування
Таблиця 1
Кл1тинно-метабол1чн1 показники хворих на цукровий д1абет II типу залежно в/б комплексност1 те-
рапи та стади хрон1чноУ хвороб и нирок
Хвор1 на цукровий д1абет I типу
Кл1тинно-метабол1чш ¡ндикатори оцшки корекц1Т ХХН-1 ХХН-М ХХН-Ш
4П|=15 4пи=16 4Пщ=14
до лкування, пг/мл 48,3±2,2 37,1±3,4 46,7±3,1
ТК, абс, пг/мл 52,8±2,4 46,8±3,1 42,7±2,9
КМЕ, 61т 0,12 0,27 0,14
ТЫР-а ТК2 абс, пг/мл 54,7±2,6 53,4±4,2 42,4±2,3
Кме, 61т 0,16 0,36 0,15
ТКз абс, пг/мл 56,6±2,1 59,9±3,5 42,1±2,6
Кме, бп- 0,20 0,43 0,17
до лкування, пг/мл 232,4±4,7 320,5±6,3 277,7±4,8
ТК, абс, пг/мл 248,2±3,4 407,8±11,6 256,4±8,5
Кме, 61т 0,09 0,27 0,12
ТСР-р, ТК2 абс, пг/мл 227,6±2,8 396,4±8,5 249,7±9,3
Кме, 61т 0,03 0,25 0,17
ТКз абс, пг/мл 207,0±5,8 385,0±5,6 243,0±4,7
КМЕ, 61т 0,19 0,22 0,22
до лкування, пг/мл 138,5±4,7 92,3±3,1 158,6±8,7
ТК, абс, пг/мл 145,8±5,9 72,9±4,6 171,8±6,9
Кме, 61т 0,07 0,43 0,11
МСР-1 ТК2 абс, пг/мл 142,8±6,3 74,0±4,3 162,1±5,2
Кме, бп- 0,04 0,40 0,03
ТКз абс, пг/мл 139,7±3,1 75,0±4,1 152,4±4,8
Кме, 61т 0,01 0,37 0,06
до л1кування, мл/хв 98,5±3,2 78,0±2,8 48,2±2,6
ТК, абс, мл/хв 99,4±3,4 76,4±3,1 46,5±2,9
Швидюсть клубочковоТ ф|льт- Кме, 61т 0,01 0,04 0,06
тк2 абс, мл/хв 99,8±2,7 76,3±3,3 47,1 ±3,1
рацм КМЕ, 61т 0,02 0,02 0,03
ТКз абс, мл/хв 100,4±2,9 76,3±2,6 46,5±2,8
Кме, 61т 0,02 0,04 0,05
до л1кування, мкл/л 127,0±5,6 325,1 ±8,9 369,7±11,3
ТК, абс, мкл/л 115,0±4,8 298,4±7,6 346,5±5,7
Вмют креатиш-ну у кров1 Кме, бп- 0,16 0,14 0,10
тк2 абс, мкл/л 110,4±5,9 296,7±5,3 295,0±8,4
Кме, 61т 0,24 0,15 0,40
ТКз абс, мкл/л 102,5±4,3 226,8±9,4 328,3±7,9
Кме, бп" 0,39 0,75 0,19
дол1кування, ммоль/л 7,1 ±0,5 14,5±1,2 19,8±1,4
ТК, абс, ммоль/л 6,4±0,4 13,3±0,9 17,5±1,2
Вмют Кме, бп" 0,17 0,14 0,21
сечовини тк2 абс, ммоль/л 6,1±0,3 13,1±1,0 17,3±1,0
у кров! Кме, бп" 0,25 0,16 0,22
ТКз абс, ммоль/л 5,8±0,3 11,9±0,7 16,6±0,9
КМЕ, бп" 0,36 0,35 0,30
У хворих на ЦД II типу з р1зними стад1ями ХХН пщ впливом застосованоТ терапи не виявлено достов1рних змш швидкосп клубочковоТ фтьт-раци, м показники мали лише тенденцш до по-кращення (р>0,05), що не сягала статистично значимих вщмшностей у пор1внянн1 з р1внями до початку лкування.
Вмют креатиншу у кров1 хворих на ЦД II типу з ХХН-1 пщ впливом терапи за схемою Т^ досто-в1рно (р<0,05) зменшився з (127,0±5,6) мкл/л до (115,0±4,8) мкл/л, при ХХН-М - з (325,1 ±8,9)
мкл/л до (298,4±7,6) мкл/л, а при ХХН-1 II - з (369,7±11,3) мкл/л до (346,5±5,7) мкл/л. Аналоп-чна динамка - бтьш виражена у раз1 застосу-вання ТК3, вщзначена I при ¡нших застосованих у дослщженн1 схемах терапевтичноТ корекцП'.
Зменшення р1вня (на 7,0-И 2,0%) вмюту сечо-вини у кров1 у хворих на ЦД II типу з ХХН-1 дося-гнуто при ус1х застосованих ТК. Бтьш виразноТ позитивно'!' динамки змши цього показника дося-гнутопри ХХН-М та ХХН-МI.
Лктуи.п.н i проблеми сучасно!" медицини
□ XXH-I
IXXH-II
GD XXH-III
2,5
2,0
1,5
1,0
0,5
0,0
2.16
1.28
1.35
0.62
0,75
0.74
1.17
1.01
0.99
V_
ТК1
ТК2
ТКЗ
Рис. 1. Ефективнють впливу на кл1тинн1 ¡ндикатори прогресування ХХН залежно в/б комплексностi mepani'i у хворих на цукровий biaöem II типу
Пор1вняльна оцшка ефективносп лкування хворих на ЦД II типу з р1зними стад1ями ХХН по-требувала застосування багатофакторного ана-л1зу кл1тинно - метабол1чних змш пщ впливом застосованих ТК, що забезпечено використан-ням юпыко - ¡нформацшного анал1зу, за результатами якого визначена ефективнють впливу на клп"инн1 ¡ндикатори прогресування ХХН залежно вщ комплексное^ терапи I з'ясовано, що при ХХН-11 у хворих на ЦД II типу ефективнють коре-кцГ|' досягаеться застосуванням ус1х зазначених терапевтичних комплешв, при цьому: ТК-| та ТК2 забезпечують стримуючий ефект, а ТК3- гальмн вний ефект терапи щодо кл1тинних механ1зм1в прогресування ХХН.
Висновки
1. З'ясовано, що при ХХН-1-Ш у хворих на ЦД II типу ефективнють корекцП' досягаеться застосуванням ТК3 (стабт1зуючий ефект - при ХХН-Ш та гальм1вний - при ХХН-11). При цьому слщ на-голосити на виявленш реакцп пщвищення р1вня МСР-1 у вщповщь на ТК3 при ХХН-1 та ХХН-11, що пояснюеться наявнютю лабтьного р1вня глкемП' у хворих на етапах комплексного лкування.
2. Застосування ТК3 у хворих на ЦД II типу до-зволяе досягати ефективносп корекцП' кл1тинних механ1зм1в прогресування ХХН-1 за рахунок зме-ншення р1вня ТЫР-а (на 16,7%), на 16,1% - за рахунок зменшення р1вня ТСР-р^ що у цтому забезпечуе стабт1зацшний ефект стосовно клн тинних механ1зм1в прогресування ХХН у цих хворих (рис. 8.11-8.12).
3. При XXH-II у хворих на ЦД II типу застосування ТК3 е також ефективним щодо корекци клп"инних мехашзм1в, що досягаеться форму-ванням стримуючого ефекту переважно (на 10,2%) за рахунок зменшення р1вня TGF-ß^ на 19,2% - за рахунок динамки TNF-a та на 17,1% - за рахунок МСР-1.
4. Застосування ТК3 при ХХН-Ш у хворих на ЦД II типу дозволяе досягати стабт1зуючого ефекту терапи щодо прогресування кттинно -метабол1чих змш; цей ефект пов'язаний на 16,8% 3i зменшенням р1вня TNF-a, на 22,3% - 3i зменшенням р1вня МСР-1 та на 6,1% - за рахунок зменшення р1вня TGF-ß^
5. Ефективнють корекци кл1тинних механ1зм1в прогресування ХХН у хворих на ЦД II типу ви-значаеться стад1ею )0(Н та застосованим ТК, i у раз1 розширеного ТК, що мютить ¡АПФ, статини та кетоаналоги незамшних амшокислот, можли-ве досягнення стримуючого (для XXH-I), гальмн вного (для XXH-II) i стабт1зуючого (для XXH-III) ефект1в за рахунок корекцП' кл1тинних механ1зм1в прогресування, зокрема piBHiB вмюту TNF-a, МСР-1 та TGF-ß!.
Перспективи подальших дослщжень пов'язан1 з вивченням та пор1вняльним анал1зом ефектив-ност1 корекцП' кл1тинних механ1зм1в прогресування ХХН при первинних та вторинних гломеруля-рних ураженнях та шдивщуал1зац1ею терапи з урахуванням поеднаноТ патологи.
Л1тсратура
1. Демьянов A.B. Диагностическая ценность исследования уровней цитокинов в клинической практике / А.В.Демьянов, А.Ю.
liiC. I II ¡Ii' ВДНЗУ « Украгнсъка медична стожатологгчна ак аде Mi я»
ю.
11.
Котов, A.C. Симбирцев // Цитокины и воспаление, 2003. - Т.2.-№3. - С. 20-35
Ильина Н.И. Воспаление и иммунитет в общеклинической практике. Общая концепция / Н.И. Ильина, Г.О. Гудима // Цитокины и воспаление, 2005,- Т.4, №3,- С. 42-44 Колесник М.О. Мехашзми самозахисту ниркового клубочка та Тх модуляцм при гломерулонефрит1 / М.О. Колесник, I.I. Лапчинсь-ка // Врачебное дело. -2001. - №3. - С. 16-21 Лищук В.А. Информатизация клинической медицине / В.А. Ли-щук// Клиническая информатика и телемедицина. - 2004. - №1. - С.7-13.
Лучшев П.А. Разработка и применение метода наименьших квадратов для аппроксимации результатов планиметрического анализа / П.А.Лучшев, С.П.Шкляр, М.П. Бурых // Метод, рекомендации,- Харьков, 2003.-16 с.
Москаленко B.M. Соц1альна медицина та оргашзац1я охорони здоров'я / Заг. ред. Москаленко B.M. / Пщручник.-Терношль, 2002. - С.50-75.
Нефрология: Руководство для врачей / Под ред. И.Е.Тареевой.-[2-е изд., перераб. и доп.]. - М.: Медицина, 2000.-С.92
Никула Т.Д. Хрошчна ниркова недостатнють /Тарас Денисович Никула.-К.: Задруга, 2001.-516 с
Пир1г Л.А. Мехашзми i шляхи подолання резистентност1 nepeöi-гу захворювань нирок в терапевтичнш клшЩ1 / Л.А. Пир1г // Тези XIV з Гзду терапевте Укра'ши. - Кшв. - 1998. - 134 с. Пир1г Л.А. Оргашзац1я нефролопчноТ допомоги на засадах ci-мейноТ медицини / Л.А. Пир1г // Укр.журнал нефрологи та д1ал1-зу, 2005.-№3.-С.1-
Правила надлежащей клинической практики в Европейском Союзе: Хельсинская декларация мед. ассоциации // Провизор.-1997.-NQ15.-C.11-15.
12. Резолюц1я II з'Тзду нефролопв Украши // Украшський журнал нефрологИ' та д1ал1зу, 2005.-№4(7). -С.2-5.
13. Семидоцька Ж.Д. Клшко-патогенетичш взасмозв'язки м1ж цито-кшовим профтем та чинниками прогресування хрошчноТ хво-роби нирок при цукровому д1абет1 / Ж.Д. Семидоцька, O.I. Ро-маданова // 1мунолопя та алерголог1я, 2009.-№2-3.-С.192-193.
14. Семидоцька Ж.Д. Про чинники прогресування хрошчноТ нирко-воТ недостатност1 / Ж.Д. Семидоцька, Т.С. Оспанова, О.С. Бть-ченко // Укр. журнал нефрологи та д1ал1зу. - 2005. - № 3 (6). - С. 57-60.
15. Gupta S. Connective tissue growth factor: Potential role in glomerulosclerosis and lubulointcrstitial fibrosis / S. Gupta, M.R. Clarkson, J. Duggan, H.R. Brady // Kidney Int. - 2000. -V.58. - P.1389-1399.
16. Makino H. Phenotypic modulation of the mesangium reflected by contractile proteins in diabetes / H. Makino, N. Kashihara, H. Sugi-yama // Diabetes. - 1996. - V.45. - P.488-495.
17. Okada H. Renal fibroblast-like cells in Goodpasture syndrome rats / H. Okada, T. Inoue, Y. Kanno // Kidney Int. - 2001. V.60. - P.597-606.
18. Poque J.Y. Overcaming the limitation of currents meta-analysis of randomized controlled trials / J.Y. Poque // Lancet. - 1998. - V.351 .-№724. - P.971-975.
19. Stahl P.J. Transforming growth factor-3, basement membrane and epithelial-mesenchymal transdifferentiation: Implications for fibrosis in kidney disease / P.J. Stahl, D. Felsen // Am J Pathol. - 2001. -V.159. - P.1187-1192.
20. Wang S. Connective tissue growth factor in tubulointer-stitial injury of diabetic nephropathy / S. Wang, M. Dcnichilo, C. Brubaker, R. Hirschberg // Kidney Int. - 2001. -V.60. - P.96-105.
Реферат
ЕФЕКТИВНОСТЬ КОРРЕКЦИИ КЛЕТОЧНЫХ МЕХАНИЗМОВ ПРОГРЕССИРОВАНИЯ ХРОНИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ ПОЧЕК ПРИ САХАРНОМ ДИАБЕТЕ II ТИПА Ромаданова О.И.
Ключевые слова: вторичные гломерулярные поражения, хроническая болезнь почек, кпеточно-молекулярные механизмы, эффективность коррекции.
По результатам клинического мониторнга 45 пациентов на разных стад1ях хронической болезни почек на фоне сахарного диабета II типа исследована эффективность применения расширенного терапевтического комплекса за счёт ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента, статинов и кето-аналога незаменимых аминокислот. Доказано, что применение указаного терапевтического комплекса при XXH-III у пациентов с сахарным диабетом II типа позволяет достигать стабилизирующего эффекта относительно прогрессирования клеточно - метатолических изменений; указанный эффект на 16,8% связан с уменьшением уровня TNF-a, на 22,3% - уровня МСР-1 и на 6,1% - за счёт уменьшения уровня содержания TGF-p^
Summary
EFFECTIVENESS IN CORRECTION OF CELLULAR MECHANISMS OF CHRONIC KIDNEY DISEASE PROGRESSION IN DIABETES MELLITUS TYPE II Romadanova О. I.
Key words: secondary glomerular impairment, chronic kidney disease, cellular-molecular mechanisms, effectiveness of correction.
The research was aimed to investigate the effectiveness of therapeutic complex including angiotensin-converting enzyme inhibitors, statins and ketoanalogues of indispensable amino acids in patients with stages of chronic kidney disease against a background of diabetes mellitus II type. The study involved 45 patients. It has been proved the administration of the above mentioned therapeutic complex in patients with chronic kidney disease-Ill and diabetes mellitus II type allows to achieve stabilizing effect concerning the progression of cellular metabolic changes; this effect is connected (16.8%) with the decrease in TNF-a level, and for 22.3% with the decrease in MCP-1 level and for 6/1% due to the decrease in TGF-p1 level.
