Научная статья на тему 'Джерела радіаційного забруднення довкілля, дози опромінення та їхні біологічні наслідки'

Джерела радіаційного забруднення довкілля, дози опромінення та їхні біологічні наслідки Текст научной статьи по специальности «Сельское хозяйство, лесное хозяйство, рыбное хозяйство»

CC BY
651
33
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
атомная энергетика / выбросы АЕС / горячие частицы / радиоактивное загрязнение / радионуклиды / плутоний / уран / обедненный уран / обогащенный уран / ядерные испытания / atomic energy / NPP emissions / hot particles / radioactive contamination / radionuclide / plutonium / uranium / depleted uranium / enriched uranium / nuclear tests

Аннотация научной статьи по сельскому хозяйству, лесному хозяйству, рыбному хозяйству, автор научной работы — Демчук В. В., Мартинюк О. В., Федоренко О. В., Троян Л. В.

В обзоре приводятся сведения о наиболее весомых источниках поступления радионуклидов в окружающую среду за последние шестьдесят лет (ядерные испытания, аварии на промышленных предприятиях атомной энергетики и т.п.). Обращается внимание на то, что радионуклиды техногенного происхождения попадают в окружающую среду преимущественно в виде микрочастиц. Сведения о факторах, определяющих дальнейшее поведение радиоактивных частиц в экосистеме, дозы облучения и биологические последствия радиоактивного загрязнения окружающей среды подаются кратко

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Похожие темы научных работ по сельскому хозяйству, лесному хозяйству, рыбному хозяйству , автор научной работы — Демчук В. В., Мартинюк О. В., Федоренко О. В., Троян Л. В.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

SOURCES OF RADIATION CONTAMINATION OF ENVIRONMENT, DOSES OF EXPOSURE AND THEIR BIOLOGICAL CONSEQUENCES

The information about the weightiest sources of radionuclides intake in surrounding environment over a period of last sixty years (nuclear tests, accidents on the industrial enterprises of atomic energy etc.) is given in the review. It is emphasized that radionuclides of technological origin get to environment as microparticles mainly. Information about factors determining the subsequent behavior of radioactive particles in ecosystem, doses of exposure and biological consequences of radioactive contamination of environment are given in short.

Текст научной работы на тему «Джерела радіаційного забруднення довкілля, дози опромінення та їхні біологічні наслідки»

SOURCES OF RADIATION CONTAMINATION OF ENVIRONMENT, DOSES OF EXPOSURE AND THEIR BIOLOGICAL CONSEQUENCES

Demchuk V.V., Martyniuk O.V., Fedorenko O.V., Troyan L.V.

PEPEM PAPPHOrO 3AEPYflHEHHfl flOBKinnfl, flO3H OnPOMIHEHHn TA IXHI ElOHOriMHI HACMflKH

ажливим досягненням друго1 про природн! чинники, що половини минулого стор1ччя е впливають на поширення I практичне освоення ядерно! трансформацю рад1онукл1д1в енергп. На жаль, людство всту- у довк1лл1. Радюактивне заб-пило в ядерну епоху найг1ршим руднення нерщко уявляеться з можливих шлях1в — створен- якоюсь однор1дною субстанц1-ня ядерно! збро! та и засто- ею, що заповнюе навколишне сування (Х1рос1ма, Нагасак1 середовище, на зразок "те-1945 р.). Наступи численн1 ви- плороду" або "еф1ру". Така пробування ядерно! збро!, а та- точка зору суперечить резуль-кож порушення ядерного тех- татам численних дослщжень, ДЕМЧУК В.В., нолопчного циклу для вироб- в яких безперечно доведено, МАРТИНЮК О.В.' ництва електроенерги призве- що рад1онукл1ди техногенного ФЕДОРЕНКО О.В., ли до багаторазових викид1в походження потрапляють в ТРОЯН Л.В. рад1онукл1д1в у довк1лля. Сус- оточуюче середовище переДУ "|нститут г|г|ени та п1льство також впритул з1ткну- важно у вигляд1 м1крочасти-медично! еколоп1 лося з проблемою збер1гання I нок, а забруднення довкшля ¡мОМ Марзеева переробки рад1оактивних в1д- не е однорщним [3].

АМН Укра!ни", ход!в. На нашу думку, одна з причин

м. Ки!в Перел1чен1 вище обставини хибних уявлень криеться у

сприяли формуванню у сус- необ1знаност1 або нерозум1нн1

п1льств1 негативного ставлен- того, що утворення радюактив-

ня до ядерно! енергетики, аж ного забруднення пов'язане з

до !! повного неприйняття [1, ф1зико-х1м1чними процесами,

2]. Однак парадоксом е те, що як1 вщбуваються на атомарно-

стурбован1сть з приводу попр- му (або молекулярному) р1вн1, у

шення рад1ац1йно! обстановки той час як радюактивнють е

часто межуе у св1домост1 лю- властив1стю ядер елемент1в,

дей з досить обмеженими уяв- тобто належить до шшого,

леннями (або повною !х в1д- б1льш глибокого р1вня будови

сутнютю) про механ1зми рад1- матер1!. Друга причина — 1гно-

ац1йного забруднення, а також рування впливу самого природного середовища на утво-

ИСТОЧНИКИ РАДИАЦИОННОГО ЗАГРЯЗНЕНИЯ рення, поширення I трансфор-

ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЫ, ДОЗЫ ОБЛУЧЕННЯ мацю забруднення.

И ИХ БИОЛОГИЧЕСКИЕ ПОСЛЕДСТВИЯ У цьому огляд1 наводяться в1-

ДемчукВ.В., Мартынюк О.В., Федоренко О.В., ТроянЛ.В. домост1 про найбшьш вагом1

В обзоре приводятся сведения о наиболее весомых источ- джерела надходження радюну-

никах поступления радионуклидов в окружающую среду за клщ1в у довкшля за останш

последние шестьдесят лет (ядерные испытания, аварии на шютдесят роюв. При цьому ос-

промышленных предприятиях атомной энергетики и т.п.). новна увага зосереджуеться на

Обращается внимание на то, что радионуклиды тому, в якому вигляд1 I в яких

техногенного происхождения попадают в окружающую среду юлькостях радюнукшди потра-

преимущественно в виде микрочастиц. пили в оточуюче середовище у

Сведения о факторах, определяющих дальнейшее поведе- результат! тих чи шших под1й.

ние радиоактивных частиц в экосистеме, дозы облучения и Ф1зико-х1м1чн1 властивост1 ура-

биологические последствия радиоактивного загрязнения ну I плутоню (найютотшших на

окружающей среды подаются кратко. даний час еколопчних забруд-

нювач1в), а також ряд чинниюв,

Ключевые слова: атомная энергетика, выбросы АЕС, що визначають !хню подальшу горячие частицы, радиоактивное загрязнение, поведшку в екосистем1, викла-радионуклиды, плутоний, уран, обедненный уран, даються у коротюй форм1. обогащенный уран, ядерные испытания. Джерелами природно! рад1о-__активност1 е нукл1ди з дуже ве-

© ДемчукВ.В., Мартинюк О.В., Федоренко О.В., ликими пер1одами натвр°зпа-

ТроянЛ.В. СТАТТЯ, 2010. ду, як! разом з 1хн1ми коротко1с-

SOURCES OF RADIATION CONTAMINATION OF ENVIRONMENT, DOSES OF EXPOSURE AND THEIR BIOLOGICAL CONSEQUENCES Demchuk V. V., Martyniuk O.V., Fedorenko O.V., Troyan L.V. The information about the weightiest sources of radionuclides intake in surrounding environment over a period of last sixty years (nuclear tests, accidents on the industrial enterprises of atomic energy etc.) is given in the review. It is emphasized that radionuclides of technological

origin get to environment as microparticles mainly.

Information about factors determining the subsequent behavior of radioactive particles in ecosystem, doses of exposure and biological consequences of radioactive contamination of environment are given in short. Keywords: atomic energy, NPP emissions, hot particles, radioactive contamination, radionuclide, plutonium, uranium, depleted uranium, enriched uranium, nuclear tests.

нуючими доч1рн1ми продуктами знаходяться у Земл1 з часу и формування, а також нуклщи, утвореш косм1чним випром^ нюванням у верхшх шарах ат-мосфери [4, 5]. Дючи сукупно, ц1 джерела створюють природ-ний радюактивний фон, який е невщ'емною складовою сере-довища юнування людства.

У результат! практично! д1яльност1 людей природы ра-дюнуклщи, що знаходяться у земн1й кор1, можуть бути вики-нут1 в атмосферу. Вагомими джерелами прямих атмосфер-них викид1в, що 1снували за-довго до освоення штучно! ра-д1оактивност1, е процеси ви-добування, переробки та ви-користання корисних копалин (вуплля, нафти, фосфат1в то-що). Так, наприклад викиди радюнуклщ1в в атмосферу при виробництв1 фосфатних добрив оцшюються у 90 Бк 238U i 106 Бк 222Rn на кожну тонну пе-рероблено! руди [1].

При спалюванш вугiлля на теплових електростанцiях в атмосферу, крiм вуглекислого газу (наслщок — парниковий ефект) i сполук сiрки (наслiдок — кислоты дощО, надходить радон i викидаеться сажа (продукт конденсацп вуглецю за умов нестачi кисню або занад-то низьких температур), що ми стить радiонуклiди торiевого ряду.

Науковцями рiзних кра!н неодноразово порiвнювалося ра-дiацiйне забруднення, яке створюеться тепловими i атом-ними електростан^ями (ТЕС i АЕС). У результат багаторiчних дослiджень було доведено, що кшькють радiоактивних речо-вин, як викидаються в атмосферу ТЕС, як працюють на ву-гiллi, у багато разiв перевищуе викиди АЕС, якi працюють у штатному режимi [6]. Однак ю-торичний досвiд свiдчить також i про те, що ця оптимютична картина рiзко змiнюеться че-

рез авари на АЕС, яю супрово-джуються значними викидами радюактивних речовин.

Джерела радiоактивного забруднення штучними ра-дiонуклiдами. Штучнi радю-нуклiди складають важливий клас еколопчних забруднюва-чiв, якi можуть потрапляти у довкшля через рiзноманiтнi технолопчш процеси. Найпо-ширенiшими джерелами забруднення навколишнього се-редовища штучними радюну-клiдами е [3, 6, 7]

□ випадЫня вiд випробувань ядерно! збро!;

□ викиди пщприемств ядерного паливного циклу (ЯПЦ);

□ викиди у результатi ядер-них аварiй;

□ витоки у результат пору-шення умов збертання ядер-них вiдходiв.

Хронологiчнi таблиц подiй, що супроводжувалися викидами штучних радiонуклiдiв у довкшля i мали найбiльший сус-пшьний резонанс, представлено у роботах [3, 8].

Випробування ядерноГ збро'|'. З 1945 року в атмосферу на землi, пiд землею i пiд водою було проведено понад 2000 ядерних вибухiв вмсько-вого призначення. Крiм того, ряд тдземних випробувань було проведено з мирною метою. За юнуючими оцшками [7, 9], у результат ядерних випробувань в атмосферу було викину-то близько 1,1-1016 Бк 239 240Ри. Головним чином це сталося тд час випробувань збро! потужы-стю бiльше мегатонни до 1963 року. Велика частина викинуто-го в атмосферу плутоню по-трапила у морськi донн вщкла-дення [10].

Пiд час ядерного вибуху в умовах високих температур i тиску, що виникають в обмеже-ному просторi, значна кшькють урану i плутонiю миттево випа-ровуеться i перебувае в атомарному, юшзованому станi.

Тобто створюються сприятливi умови для подальшо! конден-сацi! радiоактивних речовин. Тому тсля ядерних випробувань в уах без виключення ви-падках в атмосферi i на поверх-нi землi виявлялися високоак-тивнi мiкрочастинки, що отри-мали назву "гарячих частинок". Розмiри i форма частинок, !хнiй хiмiчний склад i стввщношен-ня активностей (у/Р) залежали вiд конструкцi! i потужност ви-бухового пристрою, а також вщ умов вибуху [3, 6].

Як правило, на великих висо-тах виявлялися щшьы сферичнi частинки малого розмiру з рiв-номiрним розподiлом активно-стi. Водночас на поверхш землi i у фунту окрiм сферичних частинок розмiром до 1 мм з рiв-номiрним розподiлом радюну-клiдiв, було виявлено частинки розмiрами до одиниць м!тме-трiв з нерiвномiрним поверхне-вим забрудненням. Останнi являють собою рiзноманiтнi сплавленi або частково сплав-ленi плутонiевi частинки i велик агломерати, що складаються з окремих маленьких частинок i вiдрiзняються сво!ми властиво-стям. Значна радiоактивнiсть (90-95%) виявляеться пов'яза-ною з частинками розмiром по-над 200 мкм. Разом з тим зав-жди iдентифiкуються частинки розмiром менше 50 мкм, у тому чист й iнгаляцiйна фракщя (розмiром менше 10 мкм). На додаток до плутонiю i урану пщ час дослiджень також виявляеться америцм, пов'язаний з частинками [11, 12].

Аварм лiтальних i космiч-них апаратiв з ядерними пристроями. Пiсля аварiй американських лтаюв Б-52, якi мали 4 термоядерш бомби (Паломарес, lспанiя, 1966 р., Туле, Гренландiя, 1968 р.), земною поверхнею було розаяно частинки (вщ субмiкронно! фракцi! аж до фрагмен^в м!ш-метрових розмiрiв), яю мiстили

-о-

239Pu, [13]. Поблизу Туле 239Pu з бомб ociB у дшянках, вкритих льодовиками, i у донних морсь-ких вiдкладеннях [14].

Джерелом значного глобального зараження атмосфери плутошем виявилася система допомiжного ядерного енерге-тичного забезпечення, що зна-ходилася на американському супутнику, який згорiв на висо-тi близько 46 км бшя Мо-замбiкськоï протоки незаба-ром пiсля запуску у кв^ш 1964 року. Вiн мiстив металевий плутонм переважно у виглядi iзотопу 238Pu. У довкiлля було розаяно приблизно 6,3-1014 Бк

238Pu [15], осадження 95% яко-го завершилося наприкiнцi 1970 року.

Падiння радянського супут-ника "Космос 954" (Канада, 1978 р.) з реактором на борту також зробило свм внесок у забруднення навколишнього середовища радюактивними компонентами вiд субмiкрон-них фракцм до паливних фраг-ментiв. У результат згоряння в атмосферi частина ядерного палива (за оцшками, приблизно 25% вщ загальноï маси) по-трапила в атмосферу [3, 15].

Боеприпаси i амунiцiя з вмютом збiдненого урану. Збiднений уран (Depleted Uranium, DU), що мютить 0,2-0,3% 235U, утворюеться як побiчний продукт у процесi збагачення урану [3, 6, 8]. Через орип-нальнють фiзичних властиво-стей збщнений уран застосо-вуеться для цивтьних i вмсько-вих потреб. Через велику гу-стину (19,07 г/см3) вЫ викори-стовуеться як противаги i ба-ласт в авiабудуваннi. Крiм того, збiднений уран використову-еться у виглядi модифкатора, що пiдвищуе мiцнiсть метале-вих конструкцм, наприклад паливних баюв вiйськових транспортних засобiв, а також у ви-глядi осердя (керна) бронебй них снарядiв. При з^кнены з

перешкодою 20-30% осердя розпорошуеться. Оскiльки збiднений уран е сильним оки-слювачем, то спалахування пилу, що утворюеться, здатне значно збтьшити температуру горiння [16].

Боеприпаси 3i збiдненим ураном використовувалися пiд час вiйни у Персьюй затоцi, кон-флiктiв у Босни, Герцеговинi, а також у Косово. ^сля завер-шення вмськових дiй у пробах Грунту, взятих у зон руйнувань, викликаних застосуванням бо-еприпасiв зi збiдненим ураном, було знайдено шгаляцмну фракцiю частинок вщ субмк-ронних розмiрiв до 30 мкм [1619]. Збiднений уран у частинках знаходився у виглядi окислiв UO2, U3O8 або !'хньо!' сумiшi. Ча-стинки з вмютом урану у станi сильного окислення також було знайдено тсля пожеж у мюцях зберiгання боеприпаав зi збщ-неним ураном. Еколопчш та бiологiчнi наслiдки розсiяння збщненого урану у навколиш-ньому середовищi розглянут у роботах [16, 17, 20-22].

Як було встановлено [23], у результат аварм лiтакiв, осна-щених противагами iз збщне-ного урану, також вщбуваеться розпорошення збщненого урану з подальшим його попадан-ням у довкiлля.

Викиди пщприемств ядерного паливного циклу. Нин атомними електростанщями виробляеться близько 17% сви тового видобутку електрое-нергiï [7]. Загальносв^ова тен-денцiя розширення кола ядер-них держав, збiльшення числа об'еклв ядерного енергетич-ного циклу, а також нарощу-вання ïхньоï потужност дають вагомi пiдстави вважати, що ядерний паливний цикл е пере-важаючим джерелом викидiв радiонуклiдiв тсля припинення випробувань ядерно!' збро)'. Особливо небезпечними у цьому план е авармт ситуаци на ядерних об'ектах, яю супро-воджуються витоком радюак-тивностi [15].

У результат численних до-слiджень встановлено, що пщ час аварiй на пщприемствах ядерно) промисловостi викид у довкшля вщбуваеться переважно у виглядi гарячих частинок. Причому радюактивш ча-стинки можуть потрапляти в оточуюче середовище як у результат високотемпературних (пожежi, вибуху), так i низько-

температурних авар1иних про-цес1в (витоку при порушенн1 герметичносл). Властивост1 частинок (розм1ри, форма, xi-м1чниИ склад, активнiсть тощо) залежать вщ характеру i мас-штабiв аварií.

Так, наприклад, мали мюце викиди у море i атмосферу на переробних заводах у Tokai (Япошя) i Cap de la Haque (франтя). В останньому ви-падку у стiчниx водах пщпри-емства було знаИдено 60Co, 106Ru, 125Sb, 90Sr, iзотопи цезiю i плутоню, а також частинки, якi мютять 54Mn [24]. Дослiдження також показали, що фтьтрую-ча здатнiсть мюцевих донних вiдкладень е вкраИ низькою i не виключае можливостi поширення iзотопiв Cs, 106Ru i 125Sb у Ла-Маншi та |'х подальше пе-ремiщення у ^вшчне, Норвезь-ке i Баренцове море.

Масштабне забруднення ра-дiонуклiдами вщбулося поблизу переробного заводу Wind-scale (Sellafield) у Великобри-тани. Протягом 1951-1957 ро-кiв через корозю крiзь венти-ляцiИну систему реактора з по-вiтряним охолодженням було викинуто приблизно 20 кг урану у виглядi паливних частинок розмiром до 700 мкм з пласлв-цевою структурою, вщмшною вiд тiеí, що спостерiгаеться у Чорнобильських випадшнях [25]. А тсля пожежi 1957 року на виробничм територií було знаИдено локалiзованi гетеро-геннi утворення. На вiдстанi до 4 км вщ мiсця авари було знаИдено частинки розмiром вiд 20 мкм до 500 мкм [3]. Сукуп-

ний авармний виток

0Pu в

1рландське море оцшюеться у 6,9-1014 Бк [26].

Значне занепокоення викли-кае еколопчний стан поблизу виробничого об'еднання "Маяк" (Челябшсько! области Ро-сiя), який е комплексом з пе-реробки ядерного палива [3, 27-29]. За масштабнютю заб-руднень ситуацiя поблизу ВО "Маяк" часто порiвнюеться з наслiдками Чорнобильсько!' катастрофи. За даними робо-ти [30], активнють викидiв ста-новила 1,0 ■ 1017 Бк у рiчку Те-ча (1949-1956); 2,0 ■ 1016 Бк — в озеро Карачай (1951-1992), 8,0 ■ 1017 Бк — у результат Киштимсько!' аварп (1957). Ниш концентра^я радюнукш-дiв у водi озера Карачай ста-новить 1,9 ■ 1011 Бк/м3 137Cs, 1,5 ■ 1011 Бк/м3 90Sr + 90Y а у

донних вiдкпаденнях — 2,2 ■ 1013 Бк/м3 (137Сэ та 9<^г + 90Y сукупно). Радюактив-нi частинки, що мiстять уран, i важкi метали знайдено безпо-середньо у рiчцi Теча, пере-творенiй на каскад водоймищ-вщстмниюв, а також у донних вщкладеннях i Грунтах в !! ба-сейнi.

Нинi також встановлено при-сутнiсть радiоактивних части-нок двох видiв у рiчцi eнiсей [31], як пов'язують з викидами прничовидобувно! промисло-востi Красноярська i Сибiрсь-кого хiмiчного комбiнату.

Серед аварм на пщприем-ствах ядерного енергетичного циклу поди 26 кв^ня 1986 р. на 4-му блоц Чорнобильсько! АЕС посiдають особливе мiсце [3235]. Вiдзначимо тiльки най-бшьш iстотнi для цього огляду факти [3, 25, 36-40].

Основний викид радюнукт-дiв з ушкодженого реактора у довкшля (радiоактивнi гази, аерозолi i велика кiлькiсть па-ливних частинок) вщбувся у де-сятиденний перюд гасiння по-жежi, що виникла пiсля вибуху.

Частинки уранового палива, що утворилися на початковм стадп аварi! (вибух), складали-ся з ядра, яке мютить и02, i по-верхневих шарiв збщненого урану, були вiдносно iнертними до вилуговування. На протива-гу цьому частинки, що утворилися тд час пожежу складали-ся з ядра и02, поверхневих ша-рiв окисленого урану, були чут-ливими до вилуговування.

За рахунок випадшь понад 200000 км2 територи виявилися забрудненими iзотопом 137Сэ з густиною, що перевищуе 3,7 ■ 104 Бк/м2. Понад 70% ще! територи припадають на Бшо-русь, Росю та Укра!ну. Забруд-нення е надзвичайно нерiвно-мiрним i збшьшене у тих мiсцях, де пщ час проходження забруд-нених мас пов^ря йшли дощi. Найбiльша юльюсть стронцiю i радiоактивних iзотопiв плуто-нiю випала на вiдстанi до 100 км вщ зруйнованого реактора через велик розмiри частинок. Водночас частинки малих роз-мiрiв (10-20 мкм) було знайдено на вщстанях до 2000 км вщ мiсця аварi! [41-43].

Складування i переробка вiдпрацьованого ядерного палива. Робота реактора су-проводжуеться виснаженням палива (зменшенням концен-трацi! 235и i накопиченням про-

дуктiв подiлу. Пiсля декшькох рокiв роботи виснажен паливнi елементи замiнюють новими, а видалеш iз реактора складують на якийсь час для охолодження i дезактивацi!, а потiм переми щають у сховища для дов-гострокового збертання.

Початковий склад вщпрацьо-ваного палива залежить вщ типу палива i рiвня його висна-ження, конструкцi! реактора i з часом змшюеться. У перiод збертання вiд 10 до 103-104 ро-кiв основну екологiчну небез-пеку становитиме 241Ат, у пе-рюд 104-105 рокiв найнебезпеч-нiшими виявляються 239Ри, 240Ри i 243Ат, а через 106 рокiв пере-важаюча радюактивнють буде

пов'язаною з iзотопами 237Np i 229ТИ [44].

Вщпрацьоване паливо е цш-ною сировиною, яка пюля його дезактивацi! може вийматися iз сховищ i пщдаватися повторнiй переробцi. Переробка вщ-працьованого палива на спе-цiалiзованому пiдприемствi до-зволяе видiлити уран i плутонiй, вiдокремити !х, а по™ повторно використати у реакторах. Ниш через обмежен можливо-ст технологi! i тривалий перiод дезактивацп повторнiй пе-реробцi пщдаються тшьки 510% вiдпрацьованого палива.

Продукти, яю залишаються пiсля повторно! переробки, збираються у контейнери для

Рисунок

Траектори потоку повiтря i частинок з аеродинамiчним дiаметром 10 мкм i 20 мкм, викинутих пщ час ЧорнобильськоГ аварГГ 26 кв^ня 1986 року

О

Примтка: Ефективна висота викиду — 700 м. Перерозподл частинок за рахунок конвекц1йного пдйому повтря до 1000 м не враховано [43].

53 Еоттошшт & Иеаьти № 2 2010

поховання на звалищах ра-д1оактивних в1дход1в, оск1льки вони непридатш для подаль-шого використання. Утил1зац1я рад1оактивних в1дход1в зараз е серйозною еколопчною проблемою. Оск1льки поховання продукт1в на великих морських глибинах або !х наземне скла-дування у важкодоступних мю-цях не дае вагомих гарантм щодо порушення герметично-ст1 контейнер1в I попадання ра-д1онукл1д1в у довюлля. Так, на-приклад, протягом 1959-1991 роюв велику к1льк1сть радюак-тивних в1дход1в було складова-но у Роси у районах Абросимове, Степове I на Нов1й Землк Досл1дження показали, що у пробах донних вщкпадень, узя-тих в околицях складування контейнер1в, спостер1гаеться зб1льшення к1лькост1 1зотоп1в плутон1ю I продукт1в його под1-лу, а також щентифковано ча-стинки, як1 м1стять 60Со [3].

Через широке практичне за-стосування урану I плутоню ви-киди цих елемент1в у довк1лля стали одн1ею з основних проблем сучасно! рад1ац1йно! еко-лог1!.

Поведiнка радiонуклiдiв у довкшлк Рад1оактивн1 частин-ки, викинут1 у навколишне се-редовище, осщають на поверх-н1 земл1 I на дш водоймищ, заб-

руднюючи мiсцевiсть навкруги джерела викиду. Пщ час вибу-xiв i пожеж дрiбнi фракцií (роз-мiром менше 20 мкм) вино-сяться потоками пов^ря у верxнi шари атмосфери i мо-жуть розсiюватися на велиюИ площi (рис.; випробування ядерно!' збро'(, аварií космiчниx апаратiв, аварп у Windscale i Чорнобилi) [3, 15, 45-47].

Потрапляючи у рiчки i моря, частинки розмiром менше 50 мкм у виглядi колоíдноí сус-пензií також можуть переноси-тися на значнi вщсташ (витоки у Cap de la Haque, Windscale, р. Теча, р. енюеИ) [48, 49].

Описан процеси формують первинне забруднення довюл-ля радюнуклщами. Подальше перемiщення радiонукпiдiв в екосистемi залежить вiд [хньо-го фiзико-xiмiчного стану i нав-колишшх умов [50]. Радюну-клiди мають тенденцiю на-копичуватися у Грунтах i донних вiдкладенняx водосховищ. ПодальшиИ íxнiИ рух пов'яза-ниИ з процесами ерозií, поже-жами [51] i вторинним переми щенням за рахунок здшман-ням в^ру [52]. У водних системах радюнуклщи легко адсор-буються на поверхнях рослин i мiкроорганiзмiв (типу зоопланктону), вбудовуючись таким чином у xарчовi ланцюги. Живi органiзми пiддаються впливовi радiонуклiдiв пере-важно через поверхневиИ контакт, iнгаляцiю та (жу.

Важливою xiмiчною властиви стю урану i плутонiю, що визна-чае íxню екологiчну поведiнку, е стан окислення, осюльки вiд цього сильно залежать розчин-нють, гiдролiз, утворення комплексiв, сорбцiя i реакцií колоíдного формування, якi визначають процеси старiння i руИнування частинок, а також

Таблиця 1

1ндивщуальш p03paxyHK0Bi дози вiд природних i штучних джерел pадiацГí на 2000 piK (мЗв/piK) [53]

Джерело рад1ац|| Доза (мЗв)

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

1нгаляц1я (переважно радон) 1,2

Земне гамма-випромlнювання 0,5

Космнчне випромlнювання 0,4

Вживання 1ж1 0,3

ПриродниИ фон (вс1 джерела) 2,4

Медична дlагностика 0,4

Атмосферы ядернl випробування 0,005

Аварlя на Чорнобильськм АЕС 0,002

Виробництво ядерних держав 0,002

виникнення новоутворень. Ни-нi у численних дослщженнях частинок, викинутих у довюлля рiзними джерелами, встано-влено, що процеси старшня i руИнування радюактивних частинок вiдбуваються дуже по-вiльно, а часом частинки вия-вляються iнертними до окислення i вилуговування [3, 6, 8, 10, 47, 48].

Бюлопчш наслщки pадiо-активного забруднення дов-кшля. Оцiнки глобальноí си-туацií, а також оцшки на регiо-нальному рiвнi можна знаИти у багатьох роботах [6, 15, 16, 20, 34, 35]. Однак наИбшьш повно вони викладеш у документах Наукового ком^ету з ефеклв iонiзуючого випромшювання ООН (UNSCEAR) [5, 7, 45, 53], якиИ е Науковим ком^етом Ге-неральноí Асамблеí з правом оцшювати i повiдомляти про рiвнi i ефекти дií атомноí радiа-цií. Для урядiв i оргаызацм в усьому свiтi висновки Наукового ком^ету е офiцiИною науко-вою пiдставою для оцiнок ри-зику опромiнювання i вживання заxодiв з радiацiИного захисту i безпеки.

Згщно з оцiнками, зробле-ним Науковим ком^етом на межi ХХ1 i ХХ1 столiть [7, 53], ди апазон iндивiдуальниx доз, зумовлених рiвнем природного радiоактивного фону, стано-вить 1-10 мЗв, залежно вщ кон-центрацií радiонуклiдiв у дов-юлл^ широти i висоти мiсцево-CTi, а також впливу деяких ш-ших чинникiв. СереднiИ щорiч-ниИ внесок у сукупну дозу опромЫювання кожного жителя Землi вщ природних джерел випромiнювання на 2000 рк становить 2,4 мЗв (табл. 1). При цьому вважаеться, що близько 65% населення мати-ме щорiчнi дози вiд 1 мЗв до 3 мЗв, 25% населення мати-муть щорiчнi дози, меншi вiд 1 мЗв, у 10% населення дози становитимуть понад 3 мЗв.

НаИбiльшиИ внесок штучних джерел був пов'язаниИ з ви-пробуваннями ядерноí зброí в атмосфера якi проводилися мiж 1945 i 1980 роками. Щорiч-на середня доза для кожного жителя Землi вiд цього джерела досягла пку у 150 мкЗв 1963 року, а полм зменшилася при-близно до 5 мкЗв у 2000 роцк ЦеИ внесок формуеться вщ за-лишкових радiонукпiдiв у нав-колишньому середовищi, пе-реважно 14C, 90Sr i 137Cs.

Щорiчний внесок в експози-цiю вiд виробництва електрое-нергп на атомних станцiях ядерних держав оцшюеться не бiльше нiж 2 мкЗв, а середня мiжнародна щорiчна доза за рахунок медично! дiагностики становить 0,4 мЗв.

Особливу увагу (в окремих документах Наукового ком^ету [45]) придiлено розгляду доз, що виникають у результат аварп на Чорнобильськiй АЕС. Система-тизацiя численних даних за увесь пюляавармний перiод дозволила Комiтету сформулювати до-сить категоричну оцiнку. Середы дози становили 100 мЗв для 240000 пра^вниюв, зайнятих лк вщащею наслiдкiв авари, 30 мЗв — для 116000 евакуйованих людей, 10 мЗв протягом першого десятирiччя пiсля авари — для тих, хто продовжував мешкати у забруднених областях. Макси-мальнi значення дози можуть бути у 10 разiв бiльшими.

Жителi европейських кра!н (за межами Бшорусу Росмсь-ко! Федерацi! та Укра!ни) отри-мали дози не бшьше 1 мЗв за перший рк пiсля аварп з про-гресивним зменшенням доз у наступн роки.

Згщно з даними, що е у роз-порядженнi Наукового ком^е-ту, мали мюце близько 1800 випадюв раку щитовидно! за-лози у д^ей, опромiнених пiд час аварп. Тенденци, що вщ-стежуються у цм групi потерт-лих, дозволяють припустити, що протягом наступних деся-тирiч кiлькiсть випадкiв захво-рювання на рак може зрости.

О^м збiльшення захворюва-ностi на рак щитовидно! залози в опромЫених д^ей, за 14^ч-ний пiсляаварiйний перюд не встановлено науково обГрунто-ваного збшьшення загально! захворюваностi на рак або збшьшення смертности якi могли би бути пов'язаними з ди ею радiацi!. Ризик лейкемi!, од-нiе! з форм раку, яка виявляеть-ся пiсля опромiнювання першо-чергово через короткий час ла-тентност (210 рокiв), ймовiрно не зрю нав^ь серед робiтникiв, яю були зайнятi лiквiдацiею наслiдкiв аварп.

Широко були поширеш психологiчнi реакцп на аварiю, якi виникали через побоювання щодо радiацi!, але фактично ш-як не були пов'язаними з дозами опромЫювання. Ком^ет також вiдзначае, що останшм часом е тенденцiя пов'язувати

збшьшення кшькосп всiх рако-вих утворень з наслщками авари на Чорнобильськiй АЕС, ir-норуючи те, що ц збiльшення були вщзначеш у потерпiлих областях до аварп. ^м того, при штерпретацп наслiдкiв Чорнобильсько! авари треба брати до уваги вщомост про загальне пщвищення смертно-стi, яке спостертаеться остан-нiми роками у бшьшост областей колишнього Радянського Союзу, у тому числ нiяк не пов'язаних з наслщками авари.

Висновки

На завершення огляду ще раз вщзначимо, що радюнукж-ди техногенного походження потрапляють у довкшля пере-важно у виглядi мiкрочастинок.

Радюактивш частинки, вики-нутi у навколишне середови-ще, осiдають на поверхш землi i на днi водоймищ, забруднюю-чи мiсцевiсть навкруги джере-ла викиду. Пiд час вибухiв i пожеж частинки виносяться у верхш шари атмосфери, по-траплять у рiчки i моря i можуть переноситися на великi вщста-нi. Описанi процеси формують первинне забруднення довкшля радюнукпщами.

Подальше перемщення ра-дiонуклiдiв в екосистемi пов'яза-не з процесами ерози, пожежа-ми, вторинним переносом за рахунок вiтру, а також старЫням i руйнуванням радiоактивних частинок, яке вщбуваеться дуже повшьно. Радiонукпiди мають тенденцiю накопичуватися у Грунтах i донних вiдкладеннях водосховищ, легко адсорбують-ся на поверхнях рослин i мiкро-органiзмiв, вбудовуючись таким чином у харчовi ланцюги. Живi органiзми пщдаються впливу радюнуклщв переважно через поверхневий контакт, Ыгаляцю та !жу.

Для ситуацiй, подiбних до аварп' на Чорнобильськiй аЕС, оцiнка радiологiчних наслiдкiв забруднення довкшля мае бути диференцмованою (профе-сюнали-лквщатори, населен-ня, що мешкае на забруднених територiях, тощо).

Л1ТЕРАТУРА

1. Булдаков, Л.А., Калистра-това В.С. Радиоактивное излучение и здоровье. — М.: Ин-формАтом, 2003. — 165 с.

2. Сердюк, А.М., Лось 1.П. 1н-формацмш проблеми Чорнобильсько! авари // Довкшля та здоров'я. — 2006. — № 1 (36). — С. 5-12.

3. Salbu B., Lind O.C. Radioactive particles released from various nuclear sources // Radiopro-tection. — 2005. — Suppl. 1., Vol. 40, № 1. — P. 2732.

4. Широков Ю.М., Юдин Н.П. Ядерная физика. — М.: Наука, 1980. — 728 с.

5. Annex B. Report of the United Nations Scientific Committee on the Effects of Atomic Radiation to the General Assembly. Exposures from natural radiation sources. — 2000. — 74 p.

6. Shapiro C.S., Appleby L.J., Devell L., Mishra U.C., Voice E.H. Radioecology after Chernobyl. 1. Sources [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.ic-suscope.org/downloadpubs/sco-pe50/chapter01.html, вшьний.

7. Annex C. Report of the United Nations Scientific Committee on the Effects of Atomic Radiation to the General Assembly. Exposures to the public from manmade sources of radiation. — 2000. — 134 p.

8. Solatie D. Development and Comparison of Analytical Methods for the Determination of Uranium and Plutonium in Spent Fuel and Environmental Samples. Academic Dissertation // University of Helsinki, Faculty of Science, Department of Chemistry, Laboratory of Radiochemistry. — Finland, 2002. — 54 p. — ISSN 03587746, ISBN 9521005475 (nid.), ISBN 9521005467 (PDF)

9. Pentreath R.J. The analysis of Pu in environmental samples: A brief historical perspective // Appl. Radiat. Isot. — 1995. — Vol. 46, № 11. — P. 12791285.

10. Choppin G.R., Wong P. The chemistry of actinide behavior in marine systems // Aquat. Ge-ochem. — 1998. — № 4. — P. 77-101.

11. Jernstrom J., Eriksson M., Simon R. et al. Characterization and Source Term Assessments of Radioactive Particles from Marshall Islands Using NonDestructive Analytical Techniques : 3BiT по контракту No. W7405Eng48. Представлено у "Journal of Environmental Radioactivity" у жовтн 2005 р. [Електронний ресурс] // Кашфорнмсь-кий уыверситет, Нацюнальна ла-боратсря iM. Лоуренса у Лiвермо-р1 UCRLJRNL217812. — 22 с. Режим доступу: https://eed.llnl.gov/ mi/pdf/UCRL_JRNL_217812.pdf, вгпьний.

12. Report by an International Advisory Committee: The Radiological Situation at the Atolls of Mururoa and Fangataufa, Vi-

enna, 30 June — 3 July 1998 // J. Radiol. Prot. — 1998. — Vol. 18. — P. 213238.

13. Lind O.C., Salbu B., Jans-sens K. et al. Characterization of U/Pu particles originating from the nuclear weapon accidents at Palomares, Spain, 1966 and Thule, Greenland, 1968 // Sci. Tot. Environ. — 2007. — Vol. 376.

— P. 294-305.

14. Lind O.C., Salbu B., Jans-sens K. et al. Characterization of Uranium and Plutonium containing particles from the nuclear weapon accident in Thule, Greenland, 1968 // J. Environmental Radioactivity. — 2005. — Vol. 81.

— P. 21-32.

15. Appleby L.J., Luttrell S.P. Radioecology after Chernobyl. 2. Casestudies of Significant Radioactive Releases [Електрон-ний ресурс] // Режим доступу: http: // www.icsuscope.org/ downloadpubs/scope50/chap-ter02.html, втьний.

16. United Nations Environment Programme (UNEP). Depleted Uranium in Kosovo, postconflict Environmental Assessment. — 2001. — 188 p.

17. United Nations Environment Programme (UNEP). Depleted uranium in Bosnia and Herzegovina: Postconflict environmental assessment. — 2003.

18. Salbu B., Janssens K., Lind O. et al. Oxidation states of uranium in DU particles from Kosovo. // J. Environ. Radioact. — 2003. — Vol. 64. — P. 167173.

19. Salbu B., Janssens K., Lind O.C. et al. Oxidation states of uranium in depleted uranium particles from Kuwait // J. Environ. Radiact. — 2005. — Vol. 78, № 2. — P. 125-135.

20. Report of the World Health Organization. Depleted Uranium Mission to Kosovo. Undertaken at the request of the Special Representative of the Secreta-ryGeneral and Head of the United Nations Interim Administration Mission in Kosovo (UNMIK). 22 to 31 January 2001. — 43 p.

21. World Health Organization. Depleted uranium. Fact sheet № 257. January 2003. — 3 p.

22. WHO Guidance on Exposure to Depleted uranium. For Medical Officers and Programme Administrators. — Geneva, 2001.

23. Uijt de Haag P.A., Smet-sers R.C., Witlox H.W. et al. Evaluating the risk from DU after the Boeing 747568F crash in Amsterdam // J. Hazard. Mater. — 2000.

— Vol. 76, № 1. — P. 39-58.

24. Salbu B., Skipperud L., Germain P. et al. Radionuclide Speciation in Effluent from La Hague Reprocessing Plant in France // Health Physics. — 2003. — Vol. 85, № 3. — P. 311-322.

25. Salbu B., Krekling T., Oughton D.H. Characterization of radioactive particles in the environment // Analyst. — 1998. — Vol. 123, № 5. — P. 843-849.

26. McCarthy W., Nicholls T.M. Mass spectrometric analysis of plutonium in soils near Sellafield // J. Environ. Radioact. 1990. — Vol. 12, № 1. — P. 112.

27. Christensen G.C., Romanov G.N., Strand P. et al. Radioactive contamination in the environment of the nuclear enterprise "Mayak" PA. Results from the joint RussianNorwegian field work in 1994 / G.C. Christensen // Sci. Total Environ. — 1997. — Vol. 202, № 13. — P. 237-248.

28. Рерих В.И., Каргапо-лов В.С. Радиоэкологическая характеристика левобережного и правобережного каналов Теченского каскада водоемов ПО "Маяк" // Вопросы радиа-ционноИ безопасности. — 2002. — № 3. — С. 61-66.

29. Мокров Ю.Г. К вопросу о реконструкции доз внешнего облучения населения, проживающего на берегах реки Теча // Вопросы радиационноИ безопасности. — 2002. — № 3. — С. 67-71.

30. Oughton D. Cl36 at "Majak". [ЕлектронниИ ресурс] Режим доступу: www.bioprota.com/D% 20Oughton%2027%20Sept%202 006.pdf, втьниИ.

31. Gritchenko Z.G., Kuznet-sovYu.V, Legin VK. et al. Hot Particles of the Second Kind in Flood Lands of the Yenisei River; www.maik.ru/ab-stract/radchem/1/radchem0639_ab stract.pdf

32. INSAG7. Чернобыльская авария: дополнение к INSAG1. Доклад МеждународноИ кон-сультативноИ группы по ядер-ноИ безопасности. — Вена: МАГАТЭ, 1993. — 159 с.

33. Надточм П.П., Малинов-ськиИ А.С., Можар А.О. та Ы. Досвщ подолання Чорно-бильськоС катастрофи. — К.: Св1т, 2003. — 371 с.

34. 20 лет ЧернобыльскоИ катастрофы. Взгляд в будущее: Национальным доклад Украины / Организация-исполнитель: УкраинскиИ НИИ гражданскоИ защиты населения и территориИ от чрезвычаИных ситуациИ техногенного и природного ха-

рактера МЧС Украины. — К.: Аттика, 2006.— 232 с.

35. Наследие Чернобыля: медицинские, экологические и социально-экономические последствия и рекомендации правительствам Беларуси, РоссиИскоИ Федерации и Украины. ЧернобыльскиИ форум 2003-2005. / 2-е испр. изд., 2006.

36. Broda R. Gamma spectro-scopy analysis of hot particles from the Chernobyl fallout // Acta Physica Polica. — 1987. — Vol. B18. — P. 935-950.

37. Shubert P., Behrand U. Investigations of radioactive particles from the Chernobyl fallout // Radiochimica Acta. — 1987. — Vol. 41. — P. 149-155.

38. Sandalls F.J., Victoro-va N.A., Segal M.G. Hot particles from Chernobyl // A review. J. Environ. Radioactivity. — 1993.

— Vol. 18 (1). — P. 5-22.

39. Demchuk V.V., Voitcekho-vich O.V., Kashparov V.A. et al. Analysis of Chernobyl's fuel particles and dispersion of their components in water and soil after accident // Proc. Seminar on Comparative assessment of the environmental impact of radionuclides released during three major nuclear accidents: Kyshtym, Wind-scale, Chernobyl, October 15, IUR 13574, Vol. 1, Luxembourg.

— 1990. — P. 493-514.

40. Bondarenko G.N., Soboto-vich E.V. Isotope Fractionation of Uranium in the Process of Leaching of Nuclides of Dispersed Fuel of RBMK of the Chernobyl NPP — 11 p. www.rri.kyotou. ac.jp/NSRG/reports/kr21/ kr21pdf/Bondarenko.pdf

41. Raunemaa T., Lehtinen S., Saari H., Kulmala M. 210 Mm sized hot particles in Chernobyl fallout to Finland // J. Aerosol. Sci. — 1987.

— Vol. 18 (6). — P. 693-696.

42. Saari H., Luokkanen S., Kulmala M. et al. Isolation and characterization of hot particles from Chernobyl fallout in Southwestern Finland // Health Physics. — 1989. — Vol. 57 (6). — P. 975984.

43. Pollanan R. Nuclear fuel particles in Environment — characteristics, atmospheric transport and skin doses. Academic Dissertation // Department of Physics. — Finland, 2002. — 63 p. ISSN 07811705 ethesis.helsinki.fi/julkaisut/mat/fy-sik/vk/pollanen/nuclearf.pdf.

44. Коэн Б. Захоронение радиоактивных отходов ядерных реакторов // УФН. — 1978. —

Т. 126, № 1. — С. 101-121.

45. Report of the United Nations Scientific Committee on the Effects of Atomic Radiation to the General Assembly. Annex J. Exposures and effects of the Chernobyl accident. — 2000. — 115 p.

46. Harrison R.M., ApSi-mon H.M., Beck H. et al. Radioe-cology after Chernobyl. 3. Atmospheric Pathways [Електрон-ний ресурс] // Режим доступу: http://www.icsusco-pe.org/downloadpubs/sco-pe50/chapter03.html, вшьний.

47. Kirchman R., Bell N.B., Coughtrey P. J., Frissel M. et al. Radioecology after Chernobyl. 4. Terrestrial Pathways [Електрон-ний ресурс] // Режим доступу: http://www.icsusco-pe.org/downloadpubs/sco-pe50/chapter04.html, вшьний.

48. HamiltonTaylor J., Kelly M., Kershaw P., Lambert C.E. et al. Radioecology after Chernobyl. 5. Radionuclide Aquatic Pathways [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.icsusco-pe.org/downloadpubs/sco-pe50/chapter05.html, вшьний.

49. Pollanan R., Ikahei-monen TK., Klemola S., Juhanoja J. Identification and analysis of a radioactive particle in a marine sediment sample // J. Environ. Radioact. — 1999. — Vol. 45. — P 149-160.

50. Silva R.J., Nitsche H. Acti-nide environmental chemistry // Radiochim. Acta. — 1995. — Vol. 70/71. — P. 377-396.

51. Кашпаров В.О., Лев-чукС.Е., Йощенко В.И. и др. Анализ дисперсности радиоактивных аэрозолей при лесных и луговых пожарах на загрязненных в результате аварии на ЧАЭС территориях // Предупреждение, ликвидация и последствия пожаров на радиоактивно загрязненных землях. — Гомель: ИЛ НАН Беларуси, 2002. — Вып. 54. — С. 142-145.

52. Кашпаров В.О., Хомути нш Ю.В., Глуховский О.С. та Ы. Оцшка небезпечност вторин-ного в^рового переносу радю-активних аерозолiв пюля част-кового осушення водойми-охо-лоджувача ЧАЕС // Бюлетень еколопчного стану зони вщчу-ження та безумовного (обов'яз-кового) вщселення. — К.: Чор-нобильiнтерiнформ, 2003. — № 1 (21). — С. 67-74.

53. Report of the United Nations Scientific Committee on the Effects of Atomic Radiation to the General Assembly. — 2000. — 17 p.

Надiйшла до редакцИ 15.04.2009.

THE WHO STRATEGY CONCERNING PREVENTIVE MAINTENANCE OF NON-COMMUNICABLE DISEASES AND STRUGGLE AGAINST THEM: MODERN ASPECTS OF REALIZATION OF PROGRAM CINDI IN UKRAINE

Gulich M.P., Koblyanska A.V.

СТРАТЕГ1Я ВООЗ ЩОДО ПРОФ1ЛАКТИКИ НЕ1НФЕКЦ1ЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА БОРОТЬБИ З НИМИ: СУЧАСН1 АСПЕКТИ РЕАЛ1ЗАЦП ПРОГРАМИ CINDI В УКРА1Н1

70-х роках минулого столiття стало цшком зрозумiло, що не-шфекцмш захворювання (Н1З), TaKi як хвороби серцево-су-динно)' системи, рак, дiaбет, хронiчнi хвороби легенiв тощо, лежать важким тягарем на населены вах кра'ш свiту, у тому чист й Укра'ши. I ниш, у ХХ1 сто-лiттi, Н1З залишаються най-бiльш серйозною загрозою здоров'ю населення, охоронi здоров'я та економiчному розвитковi кра'ш.

За даними офщмних стати-стичних мaтерiaлiв, в УкраТш у структурi смертностi перева-жають хвороби системи крово-об^, новоутворення, хвороби оргaнiв травлення та дихальноТ системи тощо (рис. 1).

На жаль, за прогнозами фа-хiвцiв, ця проблема збереже свою актуальнють i у найближ-чому майбутньому [3]. Дослщ-ники рiзних кра'ш вiдзнaчaють, що нинi ц хвороби значно по-молодшали, що, безсумшвно, призводить до соцiaльних та економiчних втрат суспiльствa [1, 4-6]. Тому швестування у профiлaктику i бшьш ефектив-ну боротьбу з нешфекцмними захворюваннями дозволить одержати нaйбiльшу вщдачу, а також принести значну користь як у гaлузi охорони здоров'я, так i у гaлузi економки.

Встановлено, що найбшьш поширенi неiнфекцiйнi захворювання пов'язаш з одними i тими факторами ризику i характеризуются загальними детермiнaнтaми та загальними можливостями Тх профшакти-ки. I тому для боротьби з ними може використовуватися едина стратепя профшактики.

З огляду на це, на початку 80-х роюв минулого сташття Всесв^ня оргaнiзaцiя охорони здоров'я розробила та запро-понувала загальнонацюнальну програму iнтегровaноï профи

ГУЛ1Ч М.П., КОБЛЯНСЬКА А.В.

ДУ "1нститут гiгiени та медично! екологi! iм. О.М. Марзеева АМН Укра!ни", м. Ки!в

УДК: 616021/084:001.83:061.1

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

СТРАТЕГИЯ ВОЗ ОТНОСИТЕЛЬНО ПРОФИЛАКТИКИ НЕИНФЕКЦИОННЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ И БОРЬБЫ С НИМИ: СОВРЕМЕННЫЕ АСПЕКТЫ РЕАЛИЗАЦИИ ПРОГРАММЫ CINDI В УКРАИНЕ Гулич М.П., Коблянская А.В. Проанализирован европейский и украинский опыт Общенациональной программы ВОЗ интегрированной профилактики неинфекционных заболеваний dNDI (^untrywide Integrated Non-communicable Disеasеs Intervention (dNDI) the WНО ргодгатте). Приведены основные положения Стратегии ВОЗ предупреждения хронических заболеваний в Европе. Определена роль факторов риска, связанных с образом жизни, в развитии хронических неинфекционных заболеваний. Предложено перспективное направление будущих проектов в рамках Программы dNDI в Украине.

© Гул'ч М.П., Коблянська А.В. СТАТТЯ, 2010.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.