CC BY
33кого развития позволяет существенно улучшить пока -затели с низких результатов 93% до значительного их повышения - 52%. Мы в этой связи получили значительно большее количество высоких результатов - с 63 до 103. Следовательно, полученные научные результаты свидетельствуют об эффективности предлагаемой нами методики управления физическим воспитанием. Целесообразно для преодоления имеющихся проблем во всех возрастных группах увеличить часть физических упражнений в лежаче-ползающих двигательных режимах, направленных на развитие мышц плечевого пояса и рук. Данное исследование подтвердило достаточно эффективную работу учителя физической культуры, определило проблему неиспользованных возможностей и выявило не раскрытые имеющиеся резервы в детских учреждениях.
Дальнейшие исследования предполагается провести в направлении изучения других проблем физического развития детей в детских дошкольных учреждений.
Литература
1. Вольчинський А.Я. Педагогічні умови застосування українських народних рухливих ігор у фізичному вихованні дітей 5-6 років: Автореф. дис...канд. пед. наук: 24.00.02/ Волинський держ. унів. ім. .Лесі Українки. -Луцьк, 1998. -16с.
2. Вильчковский Э.С., Денисенко Н.Ф. Программа развивающего обучения детей старшего дошкольного возраста по физическому воспитанию //Новый взгляд на старые проблемы. - Запорожье: Контакт, 1996.-С.91-98.
3. Вільчковський В.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: Навчальний посібник. -Львів.: ВНТЛ, 1998. -334с.
4. Денисенко Н.Ф. Концепція фізичного виховання дітей дошкільного віку в дошкільному закладі фізкультурно-оздоровчого типу// Організаційно-педагогічні аспекти діяльності нових типів дошкільних закладів. - К.: ІЗМН, 1997. -С. 99-105.
5. Денисенко Н.Ф. Управління системою фізичного виховання дітей у дошкільних навчальних закладах. - Запоріжжя: ЛІПС.Лтд.,2001. - 308 с.
Поступила в редакцию 05.11.2007г.
ДОСЯГНЕННЯ ТА НЕДОЛІКИ ЯКОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ В УКРАЇНІ
Третяк А.М.
Донецький державний інститут здоров’я, фізичного виховання і спорту
Анотація. У статті розглянуті проблеми підвищення якості педагогічної освіти у світі зближення системи вищої освіти України з європейськими аналогами.
Підвищення якості підготовки спеціалістів педагогічних спеціальностей є необхідною умовою приближення рівня якості життя українців до європейських стандартів. Формування нової моделі вищої освіти в Україні вимагає удосконалення змісту підготовки майбутніх педагогічних кадрів.
Ключові слова: моніторинг якості освіти, Болонський процес, якість випускника ВНЗ, контроль якості.
Аннотация. Третьяк А.Н. Достижение и недостатки качества педагогического образования в контексте развития современной высшей школы в Украине. В статье рассмотрены проблемы повышения качества педагогического образования в свете сближения системы высшего образования Укра-
ины с европейскими аналогами. Повышение качества подготовки специалистов педагогических специальностей является необходимым условием приближения уровня качества жизни украинцев к европейским стандартам. Формирование новой модели высшего образования в Украине требует усовершенствования содержания подготовки будущих педагогических кадров.
Ключевые слова: мониторинг качества образования, Болонский процесс, качество выпускника ВУЗа, контроль качества. Annotation. Tretyak A.N. Achievement and lacks of quality of pedagogical education in the context of development of modern high school in Ukraine. The problems of increasing of quantity of pedagogic education taking into account the connecting of high education system in Ukraine with European analogs. Improvement of quality of preparation of specialists of pedagogical trades is a necessary condition of an approaching of a degree of quality of life of the population to the European standards. Formation of new model of higher education in Ukraine demands development of the maintenance of preparation of the future pedagogical staff.
Keywords: monitoring of quantity of education, Bolon“skiy process, quantity of graduates, quantity control.
Вступ.
Визначення основних суспільних цінностей та цілей розвитку людини, пошуку шляхів їх досягнення - основні властивості країн, котрі ступили на шлях демократичного розвитку. Досягненням незалежної України є підтримка таких цінностей, як власне людина та її розвиток, боротьба з бідністю, демократичні цінності, відбиті в основних міжнародних документах і конвенціях, як-от Конвенція прав людини (ООН), Конвенція прав дитини, Цілі розвитку тисячоліття (ООН) тощо. Україна офіційно прийняла ці документи як стратегію в галузі розвитку, зокрема й в освітній галузі.
Згідно з Національною доктриною розвитку освіти в Україні, яка є стратегічним документом, що визначає основні напрями розвитку освіти в XXI столітті, оновлення освітньої системи має базуватись на пріоритетах державної політики, серед яких - постійне оновлення змісту освіти та форм організації навчально-виховного процесу, особистісна орієнтація, формування загальнолюдських і національних цінностей, формування через освіту здорового способу життя, забезпечення запитів національних меншин, запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій, інтеграція вітчизняної освіти до європейського та світового освітніх просторів. Національним пріоритетом і передумовою національної безпеки держави визначена якість освіти, яка повинна відповідати найновішим досягненням вітчизняної і світової науки, культури та соціальної політики.
Підвищення якості педагогічної освіти є ключовим аргументом у забезпеченні такого рівня життєвої й професійної компетентності людини, який би задовольняв потреби людського розвитку, суспільства і держави в соціально активних громадянах і кваліфікованих фахівцях.
Проблеми моніторингу якості освіти на сучасному етапі вивчають українські вчені І. Булах, Л. Гри-невич, І. Іванюк, О. Локшина, Т. Лукіна, О. Ляшенко,
О. Овчарук, О. Савченко, В. Мадзігон та ін.
20б
Робота виконана за планом НДР Донецького державного інституту здоров’я, фізичного виховання і спорту.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження - проаналізувати стан проблеми підвищення якості вищої педагогічної освіти на даний момент.
Результати дослідження.
Світ визнав, що добробут, освіта та здоров’я людини є головними чинниками якості її життя, а якість освіти - основною метою, пріоритетом розвитку суспільства в XXI столітті.
Теперішні зміни в освітніх системах різних країн, спрямовані головним чином на підвищення освітнього рівня молоді, формування функціонально й професійно підготовлених фахівців, здатних забезпечити економічний розвиток, конкурентність та політичну незалежність держави.
Насамперед слід зазначити декларації країн-учасниць Болонського процесу, які започаткували нові форми співпраці в галузі вищої освіти, спрямовані на відкритість освітнього простору та взаємне визначення освітніх кваліфікацій і дипломів.
Основними завданнями розвитку вищої освіти були визначені висока якість освіти; створення умов для розширення можливостей отримання освіти за межами своєї країни; підвищення ефективності вищої освіти та її вплив на економіку. Це спричиняє широке міжнародне співробітництво у всіх сферах освіти, створення спеціальних міжнародних програм підтримки академічної мобільності (ERASMUS, LINGUA, TEMPUS\TACIS та ін.).
Багато країн запроваджують у себе незалежні оцінювання систем освіти і навчальних закладів, зокрема, застосовуючи кваліметричні методи вимірювань результатів освітнього процесу. Наприклад, зовнішнє тестування та участь у міжнародних дослідженнях за різними моніторинговими програмами. Ці заходи дають змогу урядам цих країн реально оцінити досягнення та недоліки, визначити стратегії необхідних змін у державній політиці й окреслити шляхи подолання кризових явищ, що виникають у процесі її здійснення. Їх наслідки демонструють, що реалізовані зміни сприяють поліпшенню конкурентності національних систем освіти, підвищенню їх міжнародного авторитету.
Однією з ключових позицій європейської вищої освіти визначається контроль її якості відповідно до вироблених стандартів транснаціональної освіти. Зокрема, передбачається, що оцінка ґрунтуватиметься не на тривалості або змісті освіти, а на тих знаннях і вміннях, що їх отримали випускники впродовж навчання.
Процес удосконалювання системи вищої педагогічної освіти шляхом підвищення рівня якості професійної підготовки зустрічає чимало проблем в Україні.
Сьогодні в Україні професія вчителя частково втратила престиж, коефіцієнт тих, хто прагне її здобути, не значний, що пов’язано зі слабкою мотивацією вчителя в матеріальному та професійному планах.
Якість освіти, освітні стандарти та норми ще не відповідають сучасним потребам, наявним світо-
вим і європейським стандартам, що їх висувають до змісту освіти, до підготування педагогічних кадрів, їх навчально-методичного забезпечення. Напрацюван-ня ж фахівців, що пропонують певні прогресивні зміни в системі, доволі часто не втілюють через нестачу коштів, неузгодженість адміністративних структур, нераціональну систему відбору, апробування та впровадження інновацій в освітній галузі, неналежний моніторинг отриманих результатів.
Відбувається відтік перспективних молодих науковців за кордон. В науці це може викликати небажані наслідки, особливо, якщо це талановиті науковці, викладачі.
Отже, в умовах реформування української системи освіти якість стає метою, яка визначає перспективність поставлених завдань та ефективність їх виконання. Вона зумовлює низку кроків, спрямованих на побудову державної системи моніторингу якості освіти, яка має ґрунтуватися на поєднанні національних моніторингових обстежень (зовнішнє тестування, регіональний моніторинг, моніторинг професійної придатності фахівців тощо) з міжнародними моніторин-говими програмами ( TIMSS, CIVIC, PIRLS, PISA тощо).
Курс на приєднання України до Болонського процесу актуалізували проблему створення і запровадження національної системи зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти.
Україна почала масштабний експеримент зовнішнього тестування навчальних досягнень учнів -випускників шкіл. Цікаво, що тестування виконує також діагностичну функцію, яка у відносних показниках дозволяє порівняти якість освіти як внутрішній параметр певної освітньої системи - класу, групи, навчального закладу, спеціальності тощо.
Об’єктивна порівнювальна інформація про рівень навчальних досягнень сприяла б формуванню обґрунтованих рекомендацій щодо освітньої політики, зокрема, могла б бути підставою щодо корегування навчального процесу, оновлення змісту освіти, методик викладання. Проте такої інформації немає. Достовірність інформації про рівень навчальних досягнень кожного випускника набуває особливого значення при вступі до вищих навчальних закладів.
Проголошення якості освіти національним пріоритетом обумовлює потребу запровадити цілісну систему моніторингу якості освіти, яка в Україні перебуває в стадії становлення. Нині відбувається поетапне запровадження такої системи: передусім розробляється законодавча база, яка містить такі затверджені нормативні та програмні документи, як Укази Президента України „Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку освіти (2002 р.), Постанова Кабінету Міністрів України „ Деякі питання запровадження зовнішнього та моніторингу якості освіти (2004 р.), у яких окреслено завдання щодо створення системи моніторингу якості освіти та мережі регіональних моніторингових центрів
За результатами моніторингу якості освіти органи управління будуть отримувати інформацію про стан освітньої системи та її окремих складників, вияв-
ляти проблеми, що виникли в процесі запровадження педагогічних інновацій, з’ясовувати тенденції розвитку освіти та прогнозувати зміни, необхідні для перспективного функціонування освітньої системи. Моніторинг освітньої системи є дієвим інструментарієм менеджменту освіти, зокрема в управлінні її якістю.
Важливим моментом процесу забезпечення високої якості освіти є державна система ліцензування та акредитації. Сучасні вимоги до освіти в Україні потребують її вдосконалення. На сьогодні необгрунтовані загальні підходи, не визначенні реальні критерії і показники оцінки, розробки, практичні рекомендації щодо використання акредитаційного механізму. Причинами, що обумовлюють такий стан є й залишкові чинники пострадянської освітньої системи, і незахищеність користувачів щодо вільного вибору та доступу до освіти, і замала інформаційна забезпеченість педагогів необхідними постійно оновлюваними матеріалами, недосконалість системи підготовки й підвищення кваліфікації педагогів, недостатнє розуміння серйозності наукового аналізу, погана спроможність прогнозувати освітню ситуацію в Україні відповідно до наявних показників і здійснювати гармонійне оновлення всієї системи. Освітню галузь, на жаль, намагаються реформувати переважно на адміністративному рівні, майже не враховуючи думки її користувачів, педагогів, всієї громадськості.
Все це суттєво гальмує процеси, які направлені на удосконалення якості освіти в Україні.
Як зазначає більшість дослідників, якість освіти - це узагальнений показник розвитку суспільства в певному часовому вимірі. Тому його слід розглядати в динаміці тих змін, що характеризують поступ держави в контексті світових тенденцій.
Після прийняття 29 державами підготовленої урядами Великої Британії, Німеччини, Італії та Франції в 1999р. Болонської декларації Європа вступила в епоху загальних і глибоких перетворень національних систем освіти.
Теоретично доступ до створюваного європейського освітнього ореолу відкрито і для України при умові реального включення в Болонський процес і здійснення відповідних змін, заданих Декларацією:
1. Перехід національних систем освіти на дворівневі програми та кваліфікації вищої освіти (умов-но-бакалавр / магістр).
2. Підвищення статусу не університетського сектору вищої освіти (аналог середньої професійної).
3. Тенденція до скорочення нормативного терміну навчання.
4.Введення нових, переважно децентралізованих механізмів і процедур забезпечення якості освіти. В їх основі-самооцінка, зовнішній, бажано міжнародний аудит якості; акредитація незалежними організаціями; оприлюднення всіх процедур і результатів оцінки якості; забезпечення прозорості управлінської і фінансової діяльності ВНЗдів; перехід до реалізації концепції „управління якістю освіти”.
Курс на загальноєвропейський рівень розвит-
ку був взятий нашою державою ще на початку 90-х років, коли система вищої освіти України започаткувала ряд прогресивних реформ, для поліпшення якості освіти результатом яких стало вдосконалення нормативно-правового та методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою, перехід до гуманістично-інноваційної парадигми освіти, впровадження нових освітніх стандартів, введення рівневої системи підготовки фахівців, оновлення змістової частини навчальних програм, введення системи контролю якості через ліцензування і акредитацію, виборність ректорів, демократизацію через розширення прав органів самоврядування, у тому числі студентського тощо. Закон України „Про освіту” та „Про вищу освіту” пройшли експертизу в Раді Європи і отримали схвальні висновки.
Все вищезгадане, на наш погляд, складає на цей час зміст якості вищої педагогічної освіти.
У вищій освіті на зміну обсягу навчального навантаження в академічних годинах повинен прийти накопичений перевідний кредит. Вводиться єдиний для всіх країн Європи „ Додаток до диплома”, здійснюються зміни у змісті освіти, у першу чергу з урахуванням інтересів роботодавців. Практика показала, що система освіти, не пов’язана з виробництвом, не може готувати спеціалістів для практичної роботи.
Враховуючи те, що наука та творчість починають відігравати провідну роль на кожному робочому місці, роботодавці прагнуть набирати собі не просто високоосвічені кадри, а молодь до 30-ти років, яка здатна до нестандартного творчого мислення. Заслуговують на увагу й інші заходи в рамках Болонського процесу: розвиток дистанційної та неперервної освіти, забезпечення доступу до освіти протягом всього життя працівника. У першу чергу це стосується форм післядипломного навчання, які передбачено зробити в найкоротші терміни доступними в будь-якій точці Європи.
Тому без наукової діяльності не може бути майбутнього викладача. Статус науки у ВНЗ дуже високий. Наукова діяльність-це база для творчості. Вона здійснюється з метою інтеграції наукової, навчальної і виробничої діяльності в системі вищої освіти.
У світовій освітній практиці сьогодні накопичено багатий досвід моніторингових досліджень за різними показниками якості освіти (найвідоміші з них TIMSS, CIVIC, PISA), що їх здійснюють авторитетні міжнародні організації та центри (ООН, Рада Європи, Організація з економічного співробітництва та розвитку тощо). Такі міжнародні обстеження корисні не лише з погляду можливості порівняння здобутків національної системи освіти з іншими країнами, побачити себе в світовому вимірі. Завдяки ним виробляється найдосконаліша методологія та сучасні засоби в оцінюванні різних аспектів якості освіти, оскільки для їх опрацювання залучають провідних фахівців у цій галузі.
Однак міжнародні моніторингові програми мають свої цілком конкретні цілі й зазвичай не праг-
нуть оцінювати систему освіти загалом. Тому більшість країн виробляє свою систему моніторингу якості, яка враховує наявні традиції й особливості функціонування національних освітніх систем. Такий моніторинговий проект започатковується і в Україні. Водночас є певний вітчизняний досвід: дослідження якості освіти-справа не нова, хоча традиційно вивчення якості зосереджувалося на відстежуванні засвоєння учнями знань, умінь і навичок. Стратегічним завданням сучасного моніторингу має стати дослідження реалізації соціально заданих вимог через досягнення молоддю державних стандартів.
Необхідність постійного моніторингу і оцінки рівня якості освітянської системи визначає більшість керівників і фахівців вищої педагогічної освіти. Дії щодо моніторингу якості освіти сприймаються як першочергові кроки, що сприяють мобілізації внутрішніх ресурсів і поліпшенню сукупності показників, які характеризують всю багатогранну освітянську систему.
Висновки.
1. Пі двищення якості підготовки спеціалістів педагогічних спеціальностей - необхідна умова прибли-ження рівня якості життя українців до європейських стандартів.
2. Формування нової моделі вищої освіти в Україні вимагає удосконалення змісту підготовки майбутніх педагогічних кадрів, у зв’язку з чим були виявлені основні досягнення та недоліки такої підготовки в Україні.
3. Підвищення якості педагогічної освіти повинно стати головною метою оптимізації процесів модернізації освітньої галузі для розбудови високоякісної системи освіти.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем якості педагогічної освіти у контексті розвитку сучасної вищої школи в Україні.
Література
1. Субетто А.И. Проблема качества высшего образования в контексте глобальных и национальных проблем общественного развития (философия качества образования). -СПб; Кострома, 2000.
2. Моніторинг якості освіти: світові досягнення та українські перспективи / За заг.ред. О.І.Локшиної - К.: К. І. С., 2004. - 128 с.
3. Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна-Болонья-Саламанка-Прага-Берлін).-Тернопіль, 2003.
4. Погребняк В. П., Котова О.Г Міжнародні академічні обміни: світові тенденції та стан в Україні / Проблеми освіти: Наук.-метод. зб./ Кол. авт. - К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2001.- Вип. 26.-244 с.
5. Національна доктрина розвитку освіти України / ІІ Всеукраїнський з’їзд працівників освіти. - К., 2002.- С. 143 [с.232].
6. Степко М. Вища школа зорієнтована на фундаментальну підготовку, і ми робимо все, щоб її зберегти // К.: Вища школа, 2003. - С.18-32.
7. Стратегічні напрями розвитку вищої освіти в Україні: Матеріали Міжнар. Наук.-практ.конф., м. Судак, Автономна Республіка Крим, 16-18 жовт., 2003. - К: МАУП, 2004. - 224с.
8. Закон України «Про загальну вищу освіту» // Законодавство України про освіту. Збірник законів-К.: Парламенсь-ке вид-во, 2002.
Надійшла до редакції 01.11.2007р.
ПРОБЛЕМА ЯЗЫКОВОЙ КУЛЬТУРЫ В УЧЕБНО-ВОСПИТАТЕЛЬНОМ ПРОЦЕССЕ ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ МВД
Цвигун Н.Н.
Кировоградский юридический институт Харьковского национального университета внутренних дел
Аннотация. В статье проанализирована проблема языковой культуры курсантов высших учебных заведений МВД в контексте формирования умений и навыков восприятия и воспроизведения иностранного языка. Отмечается необходимость формирования языковой культуры у курсантов высших учебных заведений МВД. Языковая культура характеризует способность человека рассматривать ее как понимание национальной языковой культуры и владение международными языками. Общенациональное мышление характеризуется способностью человека рассматривать себя в качестве гражданина мира.
Ключевые слова: язык, культура, образование, духовность, коммуникативность, диалог, доступность, норма, навыки, знания, умения.
Анотація. Цвігун Н.М. Проблема мовної культури в навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів МВС. В даній статті проаналізовано проблему мовної культури курсантів вищих навчальних закладів МВС в контексті формування вмінь та навичок розуміння та спілкування іноземною мовою. Відзначається необхідність формування язикової культури в курсантів вищих навчальних закладів МВС. Язикова культура характеризує здатність людини розглядати її як розуміння національної язикової культури й володіння міжнародними мовами. Загальнонаціональне мислення характеризується здатністю людини розглядати себе як громадянин миру. Ключові слова: мова, культура, освіта, духовність, комуніка-тивність, діалог, доступність, норма, навички, знання, вміння. Annotation. Tsvigun N.N. The problem of the language culture in the process of MIA cadets professional training. The problem of MIA cadets’ language culture and the necessity to form their skills and practices in perception and speaking the foreign language were analyzed in the article. Necessity of formation of language crop at cadets of higher educational institutions of the Ministry of Internal Affairs is registered. The language crop characterizes ability of the person to survey her as comprehension of national language crop and possession of international languages. The national intellection is characterized by ability of the person to survey in the capacity of the citizen of the world.
Key words: language, culture, education, spirituality,
communicativeness, dialogue, simplicity, standard, practice, competence, skills.
Введение.
Социально-экономические и политические преобразования, происходящие в конце прошлого столетия и начале нового XXI века, существенно повлияли на расширение кругозора людей и их общение. Общество активно вовлечено в межкультурные контакты в различных сферах человеческой деятельности. Интеграция Украины в мировое сообщество и процесс построения открытого демократического общества ставит перед образовательной системой задачу воспитать новое поколение, обладающие языковой культурой с целью простоты общения. Стремительный технический прогресс, подаривший человечеству новейшие средства связи и невиданные способы общения, глобализация, этнические конфликты, политические катаклизмы, «породившие» миллионы беженцев, активизировали проблему языка и, конечно, человеческих отношений на всех уровнях (включая правительственные и военные). Соответственно, возникают
