CC BY
26
Дослиджено процес окиснення ютв Ге2+ киснем повтря у горизонтальному абсорберi з ков-шоподiбними диспергаторами за введення осаду сполук Феруму (III). Встановлено, що осад спо-лук Феруму (III) проявляв каталтичну дю в об'eмi очищуваног води в процеы диспергування. Визначеш оптимальш дози каталiзатора за рН води 6,4...7,8 та температури 291 К. Розраховане зниження енерги активаци залежно вiд кiлькостi каталiзатора та рН води
Ключовi слова: автокаталтичний процес, деферизащя, осад сполук Феруму (III), окиснення
киснем повтря
□-□
Исследован процесс окисления ионов Ге2+ кислородом воздуха в горизонтальном абсорбере с ков-шеобразными диспергаторами при введении осадка соединений железа (III). Установлено, что осадок соединений железа (III) проявляет каталитическое действие в объеме очищаемой воды в процессе диспергирования. Определены оптимальные дозы катализатора при рН воды 6,4 ... 7,8 и температуре 291 К. Рассчитано снижение энергии активации в зависимости от количества катализатора и рН воды
Ключевые слова: автокаталитический процесс, деферризация, осадок соединений железа (III), окисление кислородом воздуха
УДК 628.16
|DOI: 10.15587/1729-4061.2015.474601
ДОСЛ1ДЖЕННЯ ВПЛИВУ СПОЛУК ФЕРУМУ (III) НА ПРОЦЕС ОКИСНЕННЯ 1ОН1В ФЕРУМУ (II) КИСНЕМ ПОВИРЯ
В. Т. Яворський
Доктор техычних наук, професор* E-mail: javorski@polynet.lviv.ua Я. А. Калимон Доктор техычних наук, професор* E-mail: kalymon@polynet.lviv.ua О. I. Рубай Астрант* E-mail: ffroluch@ukr.net *Кафедра xiMiT i технологи неоргашчних речовин Нацюнальний ушверситет <^bBiBCb^ полЬехшка» вул. С. Бандери, 12, м. Львiв, УкраТна, 79013
1. Вступ
Проведеними дослщженнями показано [1, 2], що застосування горизонтального абсорбера з ковшопо-дiбними диспергаторами (ГАКД) дае змогу забезпе-чити ефектившсть i екот^чшсть деферизацп води киснем повиря. Визначен кшетичш характеристики взаемодп юшв Fe2+ з розчиненим киснем, запропоно-ваш оптимальн технолопчш параметри. Виявили, що в ГАКД досягаеться швидке насичення води киснем та тдтримування його концентрацп практично постш-ною, що сприяе швидкому окисненню юшв Fe2+ в об'е-мi води та утворенню сполук Феруму (III) (Fe(OH)3, Fe(OH)2+, Fe(OH)2+). У процеа дослвджень виявили, що сполуки Феруму (III) проявляють каталиичну дж не тiльки на поверхш твердих носив, але i в об'емi води у процеа диспергування [3]. Тому актуальним е визначення кшетичних характеристик автокаталiзу у вибраному апарать
2. Аналiз лкературних даних та постановка проблеми
Процес окиснення юшв Fe2+ у водах киснем повь тря за рiзних умов описано у низки публжацш [4-8]. Встановлено, що осад сполук Феруму (III), нанесений на пористу тдкладку, мае каталиичну дiю на процес окиснення. Зазначене використано у запропонованих схемах очищення ввд сполук Феруму (II). Так, у схе-м^ описанiй у роботi [9], запропоновано тсля аеру-
вання направляти воду на двошаровий фiльтр. Перший - шар з дробленого антрациту, з розмiрами гранул 0,9...1,8 мм, а другий - кварцовий тсок - 0,5...0,8 мм. Спочатку на поверхш першого шару утворюеться плiв-ка зi сполук Феруму (III), яка е каталiзатором: тут ввд-буваеться автокаталiтичний процес окиснення юшв Fe2+. На другому шарi фiльтра вловлюються частинки осаду, що вимиваеться з першого шару. Однак, внас-лщок велико! крупностi гранул цього завантаження, площа питомо'! поверхш автокаталиичного шару була мала, що значно знижувало продуктившсть установки. Негативним фактором було часте та довготривале про-мивання фшьтра, у результатi чого частково вимивали каталиичну плiвку i, як наслщок, вiдбувалось змен-шення Ii окисних властивостей. Ще одним негативним фактором е забивання гелеподiбним осадом першого шару ф^ьтруючого завантаження. Це призводило до рiзкого зростанням опору ф^ьтра та вимивання плас-пвщв феруму (III) гiдроксиду в об'ем очищено'! води [4]. Застосування схем контактного вщстоювання з за-вислим осадом [10] виключае забивання фшьтруючого завантаження сполуками Феруму (III), однак вимагае дуже чикого дотримання швидкосп потоку води та великого часу контактування. Так, лише тсля 45 хв. перебування очищувано'! води у вщстшнику досяга-ють практично повного окиснення юшв Fe2+ [11].
Шсля стадп окиснення утворюеться дисперсна система з нерозчинними сполуками Феруму (III). Ф^ьтрувати таку воду важко, оскiльки структура утворених пласпвщв Fe(OH)3 рихла i вони затриму-
еться на верхньому шарi завантаження, що спричиняе втрати напору у фшьтраи [12]. Тому утворену диспер-сну систему необхвдно направляти у вщстшник [4]. Для ефективного перебiгу процесу коагуляцп рихлих пластiвцiв сполук Феруму (II, III) ix укрупнюють шляхом введення у воду коагулянпв, яю одночас-но можуть бути i флокулянтами (Al2(SO4)3, Fe2SO4, FeCl3) [13]. При цьому необхщний час перебування обробленоi води у камерi пласпвцеутворення значно зменшуеться. Однак введенi реагенти так чи шакше пiсля використання залишаються в невеликих "слвдо-вих" кiлькостяx в очищенiй водi. Автор [14] стверджуе, що у результат взаемодп кисню з iонами Fe2+ у вод1 утворюеться Fe4(OH)10SO4, який проявляе xорошi ко-агуляцiйнi властивость Тому, поряд з каталггичною дiею сполук Феруму (III), доцiльно вивчати i ixнi коа-гулятивнi властивост на новоутворенi сполуки.
Аналiзуючи останш дослiдження, можна ствер-джувати, що невиршеними е питання збiльшення активноi площi контактування каталiтичноi плiвки осаду Феруму (III) та зменшення тривалоси вщстою-вання води в завислому осад!
3. Мета i задачi дослiджень
Мета роботи полягала у вивченш впливу сполук Феруму (III) на швидюсть процесу окиснення юшв Fe2+ та ступеня осiдання новоутвореного осаду за рiз-них значень рН.
Для досягнення поставленоi мети необхщно вирь шити такi задача
- дослiдити процес окиснення юшв Fe2+ з введен-ням рiзноi кiлькостi сполук Феруму (III) за рiзниx значень рН;
- встановити змшу енергii активацп з введенням Феруму (III) гщроксиду та визначити його оптималь-ну дозу;
- визначити оптимальну дозу сполук Феруму (III) як коагулянта процесу вщстоювання з рiзним значен-ням рН води.
4. MaTepia™ i методи дослщження впливу сполук Феруму(Ш) на швидкiсть процесу окиснення ïohîb Fe2+ та швидюсть осщання новоутвореного осаду
Мтат ферумвмiсноï води готували на дистильова-
нш водi, з якоï попередньо вид^или кисень кип'ятш-ням, вводили вщповщну кiлькiсть FeSO4 для досягнення вмюту iонiв Fe2+ 0,5 моль/м3. Значення рН води змiнювaли в межах 6,4...7,8 та тдтримували введенням 0,1 н. NaOH. Приготовлену воду диспергували в ГАКД
з попередньо введеними сполуками Феруму (Iii) кон-центращею вiд 0,02 до 0,2 моль/м3 та без них. Сполуки Феруму (III) отримували з осаду попередньо дефери-зовaноï води. Дослщи проводили за температури 291 К та атмосферного тиску.
Перюдично вщбирали проби реакцшного сере-довища на визначення вмюту iонiв Fe2+. Результати дослвджень окиснення iонiв Fe2+ до Fe3+ за рiзного значення рН дослiджyвaноï води порiвнювaли за величиною середньоï швидкостi процесу. Шд середньою
швидкiстю процесу розyмiемо змшу концентрацп ю-нiв Fe2+ вщ почaтковоï 0,5 моль/м3 до 0,003 моль/м3. Концентращю iонiв Fe2+ визначали за методикою ДСТУ ISO 6332:2003 "Якють води. Визначення зaлiзa. Спектрометричний метод iз використанням 1,10-фе-нантролшу". pH дослiджyвaноï води вимiрювaли з допомогою рН-метра типу 150-М з комбшованим елек-тродом ЭСКЛ-08М 1.
Тривалють процесу осадження сполук Феруму (III) (пласивщв осаду) становила двi доби. У освггле-ному розчиш визначали показник "Зaлiзо загальне" за методикою ДСТУ ISO 6332:2003.
Регресшний aнaлiз отриманих експериментальних залежностей виконували iз застосуванням стандарт-них програм Microsoft Office Excel 2003.
5. Результати дослщження впливу осаду сполук Феруму (III) piзноï концентрацп на швидюсть процесу окиснення юшв Fe2+ та стутнь осщання новоутвореного осаду за piзного значення рН води
На осшж експериментальних даних отримали за-лежност концентрацп юшв Fe2+ ввд часу контактування з додаванням сполук Феруму (III) концентращею вщ 0,02 до 0,2 моль Fe^/м3 та без них за рН розчину 6,4; 7,2; 7,8 та температури 291 К. Узагальнеш результати наведен на рис. 1-3.
0 ».№2 0.04 0.06 0.0S
Рис. 1. Залежжсть концентрацп îohîb Fe2+ вiд часу контактування за початково'| концентрацп ïohîb Fe2+ 0,5 моль/м3 за рН розчину 6,4 та температури води 291 К. Дози введених сполук Феруму (Ill): 1 - 0; 2 - 0,02;
3 - 0,05; 4 - 0,09; 5 - 0,2 моль Fe^/м3
На основi результапв дослщжень залежност концентрацп юшв Fe2+ вщ часу контактування розрахова-но значення змши енергп aктивaцiï за рiзних рН води та дози сполук Феруму (III) (рис. 4).
Шсля диспергування воду, з введеним кaтaлiзaто-ром в ГАКД, вщстоювали у цилiндрaх, де спостерiгaли за агломеращею та осiдaнням плaстiвцiв сполук Феруму (III). Воду вщстоювали двi доби, оскiльки за меншо1 тривaлостi значення показника "Зaлiзо загальне" було значно вище норми 0,3 мг/дм3 ДСТУ 4808:2007). Уза-гальнеш результати нaведенi в табл. 1.
0,08
Рис. 2. Залежшсть концентраци ¡ошв Fe2+ вщ часу контактування за початковоТ концентраци юшв Fe2+ 0,5 моль/м3 за рН розчину 7,2 та температури води 291 К. Дози сполук Феруму (III): 1 - 0; 2 - 0,19; 3 - 0,09; 4 - 0,05; 5 - 0,02 моль Fe^/м3
0,08
т*10 , г
Рис. 3. Залежшсть концентраци ¡ошв Fe2+ в1д часу контактування за початковоТ концентраци юшв Fe2+ 0,5 моль/м3 за рН розчину 7,8 та температури води 291 К. Дози сполук Феруму (III): 1 - 0; 2 - 0,19; 3 - 0,09; 4 - 0,05; 5 - 0,02 моль Fe^/м3
Таблиця 1
Значення показника "Залiзо загальне" у водi з введеними сполуками Феруму (III) рiзноТ концентраци пюля двох дiб вщстоювання
Доза сполук Феруму (III), моль Ре3+/м3 рН "Зашзо загальне", мг/дм3
0,02 6,4 0,3
- 7,2 0,2
- 7,8 0,1
0,05 6,4 0,5
- 7,2 0,3
- 7,8 0,3
0,09 6,4 0,9
- 7,2 0,4
- 7,8 0,3
0,2 6,4 7,2 7,8 0,9 0,4 0,3
Рис. 4. Залежшсть змши енерги активаци вщ рН води за температури 291 К. Доза сполук Феруму(Ш): 1-0,02; 2 - 0,05; 3 - 0,09; 4 - 0,20 моль Fe3*^3
Як видно з наведено! табл. 1, значення показника "Залiзо загальне" у водi за рiзного значення рН вщпо-вщае вимогам ДСТУ 4808:2007 залежно вщ дози введе-них сполук Феруму (III).
6. Обговорення результаив дослщження впливу осаду сполук Феруму(Ш) pi3Ho'i концентраци на швидюсть процесу окиснення юшв Fe2+ та ступiнь осщання новоутвореного осаду за рiзного значення рН води
Введення сполук Феруму (III) до очищувано! води в процеа диспергування збшьшуе швидкiсть процесу окиснення юшв Fe2+ (рис. 1-3). Це сввдчить про ix каталiтичну дiю. Як видно з рис. 1, середня швидюсть процесу деферизацп у ГАКД за рН води 6,4 становила 0,004 моль/(м3с). За введення каталиичноактивних сполук Феруму (III) концентращею 0,02 та 0,05 моль Fe^/м3 середня швидкiсть процесу збшьшуеться одна-ково i становить 0,0055 моль/(м3с). За концентраци осаду 0,09 та 0,2 моль Fe^/м3 швидюсть становить 0,0043 та 0,0042 моль Fe^/м3 ввдповщно. Введення осаду в очищувану воду збшьшуе швидкiсть процесу за раху-нок активних центрiв твердо! фази осаду, що вводять. Дещо нижче значення швидкосп процесу за вшцоТ дози ката.гпзатора можна пояснити можли-вою автокоагуляцiею новоутворених i введених сполук Феруму (III).
За рН дослщжувашл води 7,2 (рис. 2) середня швидюсть процесу становить 0,009 моль/(м3с). За введення дози ката-лiзатора 0,02 та 0,05 моль Fe^/м3 середня швидюсть зростае до 0,013 моль/(м3с)
i виявляеться ефективнiшою, шж 0,09
та 0,2 моль Fe^/м3, де швидкiсть становить лише 0,01 моль/(м3с).
Схоже протiкае процес за рН води 7,8 (рис. 3), де його середня швидюсть зростае до 0,011 моль/(м3с). За введення дози каталiзатора 0,02 та 0,05 моль Fe^/м3 середня швидюсть зросла до 0,026 та 0,025 моль/(м3с). Введення сполук Феруму (III) концентращею 0,09 та 0,2 моль Fe^/м3 зб^ьшуе швидюсть до 0,017 моль/ (м3с).
За зб^ьшення рН води зростае концентращя пд-роксокомплексiв [Fe(OH)]+ та Fe(OH)2, швидкiсть окиснення яких набагато б^ьша нiж Fe2+. Так, константа швидкост окиснення Fe2+ у п'ять разiв менша вiд константи швидкосп окиснення Fe(OH)+ i в двад-цять п'ять разiв менша, шж у Fe(OH)20. Вiдповiдно до утворення таких сполук сприяе зростанню i середньо! швидкост процесу.
Аномальний факт виявився тд час вивчення дози каталiзатора. Як правило, зб^ьшення дози каталiза-тора призводить до зб^ьшення швидкостi процесу. У проведених дослщженнях - навпаки. Це, очевидно, пов'язано з тим, що сполуки Феруму (III) проявля-ють не пльки каталiтичну, а й коагулятивну дж до новоутворених сполук Феруму (III) i самих себе. А це призводить до зменшення каталиично1 активносп iз зб^ьшенням дози каталiзатора.
Порахованi значення змши енергп активацп за рiз-них рН води, наведен на рис. 4, сввдчать про ефек-тившсть введення сполук Феруму (III) у процеа диспергування. Так, за рН дослвджувано'! води 6,4 змша енергп активацп за рiзних доз сполук Феруму (III) становить 140.802 Дж/моль. За рН 7,2 значна змша енергп активаци спостер^аеться за низько'1 концентрацп каталiзатора i становить в межах 424.1022 Дж/моль. Аналопчш змiни значення енергп активаци за рН 7,8 -1084.2135 Дж/моль. Отже, введений каталiзатор прояв-ляе кращу каталгтичну дiю за вищого рН дослвджувано'! води, де швидюсть процесу зростае бiльш шж у два рази.
У процеа вiдстоювання очищувано'! води пiсля диспергування спостер^али за агломерацiею пласпв-щв осаду. Межа роздiлу освiтленоi води та суспензп не була достатньо чикою, що, найiмовiрнiше, свiдчить про достатньо рiзноманiтний дисперсний склад су-
спензп. Так, за рН 6,4 укрупнення частинок вщбува-лося пов^ьно, а утворен агломерати були дрiбними i вiдповiдно осiдали також пов^ьно. Пiсля 20 хв. вiдстоювання прозоршть верхнього шару зросла на 15 %. За рН 7,2 утворилися крупнiшi пластiвцi, якi ось ли швидше (за 20 хв.). Прозорють зросла на 30 %. У водi з рН 7,8 ввдбувалася iнтенсивна агломерацiя колощних пластiвцiв, як швидко осiдали i за такий же промiжок часу прозорiсть зросла на 92 %.
Шсля двох дiб вiдстоювання значення показника "Залiзо загальне" у водi з введеними сполуками Феруму (III) рiзноï концентрацп (таблиця), свщчать про те, що кращого очищення досягають за тих доз каталь затора, за яких вишд значення змiнb енергп активаци.
7. Висновки
З виконаних дослщжень процесу окиснення юшв Fe2+ з введенням рiзноï кiлькостi сполук Феруму (III) встановлено, що введен сполуки Феруму (III) прояв-ляють каталiтичнi властивостi в об'eмi дослщжувашл води в процесi диспергування за рН води 6,4.7,8 та за температури 291 К.
Встановлено змшу енергп активацп з введенням Феруму (III) пдроксиду та визначити його опти-мальну дозу, яка становить 0,02 та 0,05 моль Fe^/м3. З отриманих значень показника "Залiзо загальне", тсля двох дiб вщстоювання, визначеш оптимальш дози коагулянта - 0,02 та 0,05 моль Fe^/м3.
Отримаш результати дослщжень можуть слугу-вати пiдставою для розроблення ресурсо- та енергоо-шадноï технологи деферизацп тдземних вод з рецир-куляцieю новоутвореного осаду.
Лiтература
1. Рубай, О. I. Застосування горизонтального абсорбера з ковшопод1бними диспергаторами для очищення пщземних вод [Текст]: тези доповщей / О. I. Рубай // V М1жнародна конференщя студенев, асшранпв та молодих вчених з xiMii' та xiMi4-но'1 технологи. - К., 2014. - C. 194.
2. Яворський, В. Т. Дослщження процесу окиснення юшв Феруму (II) киснем пов^ря у водi [Текст] / В. Т. Яворський, Я. А. Калимон, О. I. Рубай // Матерiали VII Мiжнародноi науково-техшчно'1' конференщя студенев, аспiрантiв та молодих вчених <Жм1я та сучасш технологи». - Д., 2015. - С. 39.
3. Рубай, О. I. Каташтичш властивост сполук Феруму(Ш) в процесi диспергування [Текст] / О. I. Рубай // Матерiали VI Всеукрашсько! науково-практично! конференцй' молодих учених, аспiрантiв i студентiв «Вода в харчовш промисловос-ri». - О., 2015. - С. 49.
4. Золотова, Е. Ф. Очистка воды от железа, фтора, марганца и сероводорода [Текст] / Е. Ф. Золотова, Г. Ю. Асс. - М.: Строй-издат, 1975. - 176 с.
5. Орлов, В. О. Ресурсоекономш матер1али, конструкций будiвлi та споруди [Текст]: зб. наук. пр. / В. О. Орлов, С. Ю. Мартинов, С. О. Куницький, М. М. Меддур; УДУВГП. - Р., 2012. - 646 с.
6. Болотова, О. В. Исследования по снижению содержания углекислоты из подземной воды Тюменского региона [Текст]: дис. .канд. тех. наук: 05.23.04 / О. В. Болотова. - Т., 2006. - 159 с.
7. Morgan, B. The effect of pH on the kinetics of spontaneous Fe(II) oxidation by O2 in aqueous solution - basic principles and a simple heuristic description [Text] / B. Morgan, O. Lahav // Chemosphere. - 2007. - Vol. 68, № 11. - P. 2080-2084. doi:10.1016/ j.chemosphere.2007.02.015
8. Gunnars, A. Formation of Fe(III) oxyhydroxide colloids in freshwater and brackish seawater, with incorporation of phosphate and calcium [Text] / A. Gunnars, S. Blomqvist, P. Johansson, C. Andersson // Geochimica et Cosmochimica Acta. - 2002. - Vol. 66, № 5. - P. 745-758. doi:10.1016/s0016-7037(01)00818-3
9. А. с. 1058898 СССР, С 02 F 1/64. Способ очистки подземных вод от железа [Электронный ресурс] / Лазарев Р. Т., Никола-дзе Н. Г. - заявлено 23.11.81; опубл. 30.08.83, Бюл. № 12. - 3 с. - Режим доступа: \www/URL: http:/patentdb.su/3-1058898-sposob-ochistki-podzemnykh-vod-ot-zheleza.html
10. Герасимов, Н. Г. Технический справочник по обработке воды [Текст]: в 2 т. / ред. Н. Г. Герасимов и др.; пер с фр. ООО "Новый журнал". - СПб.: Новый журнал, 2007. - Т. 1. - 1696 с.
11. Николадзе, Г. И. Обезжелезивание природных и оборотных вод [Текст] / Г. И. Николадзе. - М.: Стройиздат, 1978. - 160 с.
12. Седлуха, С. П. Очистка подземной воды от железа на напорных фшьтрах [Текст] / С. П. Седлуха, С. А. Иванов, А. В. Ру-дак. - ПГУ, Новополоцк, 2013. - Режим доступа: \wwwZURL: http://www.polymercon.ru/articles/839/
13. Гончарук, В. В. Современные проблемы технологии подготовки питьевой воды [Текст] / В. В. Гончарук, Н. А. Клименко, Л. А. Савчина и др. // Химия и технология воды. - 2006. - Т. 28, № 1. - С. 3-95.
14. Запольский, А. К. Очистка воды коагулированием [Текст]: монография / А. К. Запольский. - Каменец-Подольский: ЧП «Медоборы-2006», 2011. - 296 с.
-□ □-
Дослиджено фiзико-хiмiчнi властивостi поверх-т дисперсних карбонатiв кальцю на приклад оса-дових крейд рiзних втчизняних родовищ в частит оцтки змочуваностi полярними i неполярними ридинами, ступенюрозвиненостi останньог, гг енер-гетичного стану, поровог структури та адсорбцш-ног здатностi. Показана наявтсть певних зв'язтв вiдмiчених властивостей крейд з гх мiнералогiчним i хiмiчним складами
Ключовi слова: карбонати кальцю, осадовi крейди, питома поверхня, змочуватсть ридинами, енергетичний стан, порист^ть, адсорбцшна здат-тсть
□-□
Исследованы физико-химические свойства поверхности дисперсных карбонатов кальция на примере осадочных мелов различных отечественных месторождений в части оценки смачиваемости полярными и неполярными жидкостями, степени развития последней, ее энергетического состояния, поровой структуры и адсорбционной способности. Показано наличие определенных связей отмеченных свойств мелов с их минералогическим и химическим составами
Ключевые слова: карбонаты кальция, осадочный мел, удельная поверхность, смачивание жидкостями, энергетическое состояние, пористость,
адсорбционная способность -□ □-
УДК 667.62
|DOI: 10.15587/1729-4061.2015.47861]
ДОСЛ1ДЖЕННЯ Ф1ЗИКО-Х1М1ЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ПОВЕРХН1 ОСАДОВИХ КРЕЙД В1ТЧИЗНЯНИХ РОДОВИЩ
Д. I. Аршинников*
E-mail: igorlkm@ukr.net В. А. Св^дерський
Доктор техшчних наук, професор, завщувач кафедри* E-mail: xtum@Dkpi.ua *Кафедра хiмiчноT технологи композицтних матерiалiв Нацюнальний техшчний ушверситет УкраТни "КиТвський пол^ехычний шститут" пр. Перемоги, 37, м. КиТв, УкраТна, 03056
1. Вступ
Наявтсть в склад1 природноТ осадовоТ крейди мо-дифжацш карбонату кальщю може по-р1зному впли-вати на ф1зико-х1м1чт властивост1 Тх поверхш. Кр1м того, не встановлено при цьому стутнь впливу таких фактор1в, як питома поверхня, характер поровоТ структури, адсорбцшна здатшсть. Тому з метою визначення ефективних областей застосування природноТ крейди дощльне детальне дослщження ф1зико-х1м1чних властивостей ТТ поверхш з врахуванням особливостей р1зних родовищ УкраТни.
2. Аналiз лкературних даних i постановка проблеми
Карбонати кальщю знаходять широке застосування в рiзних галузях промисловосп, в т. ч. i в якосп ш-гредieнтiв оздоблювальних матерiалiв рiзноманiтного
функщонального спрямування. Так, в краТнах 6С Тх р1зновиди у форм1 дисперсного мармуру 1 аморфноТ крейди складають 80-90 % об'ему вс1х використовува-них наповнювач1в в склад1 водно-дисперсшних фарб. Близько 55 % вс1еТ тонкодисперсноТ осадовоТ крейди в УкраТш використовуеться для наповнення пластич-них мас [1].
Так1 значш об'еми застосування вказаних матерь ал1в визначаються щлою низкою позитивних ф1зи-ко-х1м1чних, технолопчних 1 експлуатацшних властивостей. Це низька твердеть (1 бал за шкалою Мооса), еколопчна безпечшсть, вщсутшсть запаху, стаб1ль-шсть х1м1чного складу, висока свгглостшюсть, висока дисперсшсть, легюсть розпод1лу частинок наповнюва-ча в б1льшост1 пол1мер1в, здатшсть зменшувати усадку при формуванш внутршньо'Т напруги в покриттях та запоб1гати розтр1скуванню останшх в процес експлу-атацп. Карбонатним наповнювачам властива здатшсть проявляти антикорозшну д1ю 1 стаб1льшсть перерахо-
