CC BY
27
УДК 94(477.87)"1920/1926":271.2-76 UDC
DOI: 10.17223/18572685/57/8
ДОКУМЕНТИ АРХ1ВУ СИНОДУ СЕРБСЬКО! ПРАВОСЛАВНО! ЦЕРКВИ ПРО М1С1ОНЕРСЬКУ РОБОТУ ЕПИСКОПА ДОСИФЕЯ (ВАСИЧА) НА П1ДКАРПАТСЬК1Й РУС1
Ю.В. Данилець
Ужгородський нацюнальний унiверситет УкраТна, 88000, м. Ужгород, пл. Народна 3/24 E-mail: jurij.danilec@uzhnu.edu.ua
Авторське резюме
Вперше в украшськш та зарубiжнiй iсторiографii детально аналiзуються доку-менти архиву Синоду Сербсьо православноi церкви (далi - СПЦ) про MicioHepcbKy дiяльнicть епископа Ышського Досифея (Васича) на Пiдкарпатcькiй Pyci на початку 1920-х рр. Епископу було доручено упорядкувати церковне життя в кра'|'. Цю мiciю вш виконував з перервами вiд 1921 до 1926 р. У звггах до Священного синоду та листах до патрiарха Димг^я (Павловича) архiерей описуе cкладнi процеси, як^ переживав православний рух серед закарпатщв. У cтаттi автор детально реконструюе обставини початку мiciонерcькоi роботи в Чехословаччиш, вказуе на причини, яю гальмували початок Micii, називае основних противник православно1 церкви. Значна увага придтена статистичним вiдомоcтям, як^ наводяться у документах, та ролi окремих дiячiв у cправi становлення епархи. У епископських звiтах та листах згадуються iмена архимандрита Олекciя (Кабалюк), iеромонахiв Амфiлохiя (Кемiнь), Матфея (Вакаров), протоiереiв Каciяна Богатирця, 1оанна 1лечка, Михайла Мейгеша, церковного активicта Володимира Гшчкова та iн. Проведене дошдження дозволяе прийти до виcновкiв, що фонди архиву Синоду СПЦ в Белградi м^стять ряд цiнних документ, що вiдображають мiciонерcьку роботу епископа Досифея. Проаналiзованi джерела свщчать про дипломатичне протистояння сербов та чехiв щодо визнання cербcькоi юрисдикци, непоcлiдовнicть Синоду СПЦ з питання призначення постшно-го епископа на Пщкарпаття, внутрiшнi суперечки в cередовищi православного духовенства. Автор зазначае, що епископу Досифею належить значна роль в утвердженн православно! церкви на Закарпатт1 Завдяки його робот було засновано кiлька пра-
вославних монастирiв, висвячено перших iep0M0HaxiB та священикiв, проведено пе-ремовини з урядом у npa3i щодо офiцiйного визнання КарпаторуськоТ православно! церкви та створення постiйноТ Мукачiвсько-ПряшiвськоТ епархи.
Ключевые слова: документи, Досифей, звiти, листи, монастирi, патрiарх, приходи, Синод, церква, чернецтво.
ДОКУМЕНТЫ АРХИВА СИНОДА СЕРБСКОЙ ПРАВОСЛАВНОЙ ЦЕРКВИ О МИССИОНЕРСКОЙ РАБОТЕ ЕПИСКОПА ДОСИФЕЯ (ВАСИЧА) НА ПОДКАРПАТСКОЙ РУСИ
Ю.В. Данилец
Ужгородский национальный университет Украина, 88000, г. Ужгород, пл. Народная 3/24 E-mail: jurij.danilec@uzhnu.edu.ua
Авторское резюме
Впервые в украинской и зарубежной историографии подробно анализируются документы архива Синода СПЦ о миссионерской деятельности епископа Нишского Досифея (Васича) на Подкарпатской Руси в начале 1920-х гг. Епископу было поручено упорядочить церковную жизнь в крае. Эту миссию он выполнял с перерывами с 1921 по 1926 г. В отчетах к Священному синоду и письмах к патриарху Димитрию (Павловичу) архиерей описывает сложные процессы, которые переживало православное движение среди закарпатцев. В статье автор подробно реконструирует обстоятельства начала миссионерской работы в Чехословакии, указывает на причины, которые тормозили начало миссии, называет основных противников православной церкви. Значительное внимание уделено статистическим сведениям, приводимым в документах, и роли отдельных деятелей в деле утверждения епархии. В епископских отчетах и письмах упоминаются имена архимандрита Алексия (Кабалюк), иеромонахов Амфилохия (Кеминь), Матфея (Вакаров), протоиереев Кассиана Богатырца, Иоанна Илечко, Михаила Мейгеша, церковного активиста Владимира Гомичкова и др. Проведенное исследование позволяет прийти к выводу, что фонды архива Синода СПЦ в Белграде содержат ряд ценных документов, отражающих миссионерскую работу епископа Досифея. Проанализированные источники свидетельствуют о дипломатическом противостоянии сербов и чехов в контексте признания сербской
юрисдикции, непоследовательности Синода СПЦ по решению вопроса о назначении постоянного епископа на Подкарпатье, внутренних спорах в среде православного духовенства. Автор отмечает, что епископу Досифею принадлежит значительная роль в утверждении православной церкви на Закарпатье. Благодаря его работе было основано несколько православных монастырей, рукоположены первые иеромонахи и священники, проведены переговоры с правительством в Праге по официальному признанию Карпаторусской православной церкви и созданию постоянной Мукачево-Пряшевской епархии.
Ключевые слова: документы, Досифей, монастыри, монашество, отчеты, патриарх, письма, приходы, Синод, церковь.
DOCUMENTS OF THE SERBIAN ORTHODOX CHURCH SYNOD ARCHIVE ON THE MISSIONARY ACTIVITIES OF BISHOP DOSIFEY (VASICH) IN SUBCARPATHIAN RUS
Yu.V. Danylets
Uzhhorod National University 3/24 Narodnaya Square, Uzhhorod, 88000, Ukraine E-mail: jurij.danilec@uzhnu.edu.ua
Abstract
The paper is the first attempt of Ukrainian and foreign historiography to thoroughly analyze the documents of the Serbian Orthodox Church Synod Archive on the missionary activities of Bishop of Nis Dosifey (Vasich) in Subcarpathian Rus in the early 1920s. Having been comissioned to streamline the church life in the province, the bishop carried out this mission intermittently from 1921 to 1926. In his reports to the Holy Synod and letters to Patriarch Dimitry (PavLovich), Bishop Dosifey describes the complex processes of the Orthodox movement among the Subcarpathians. The author thoroughly reconstructs the circumstances under which the bishop began his missionary work in Czechoslovakia, identifying the factors that impeded his mission and naming main opponents of the Orthodox Church. The author pays special attention to the figures and roles of individual actors in the formation of the diocese. The reports mention the names of Archimandrite ALexy (KabaLyuk), Hieromonk AmphiLochius (Kemina), Matthew (Vakarov), Archpriest Kassian Bogatyrets, loann ILechko, Mikhail Meygesh, church activist VLadimir Gomichkov and others. According to the research, the SOC Synod Archives in Belgrade contain a number of valuable documents reflecting the missionary work
of Bishop Dosifey. The analysed sources indicate a diplomatic confrontation between Serbs and Czechs related to the recognition of Serbian jurisdiction, inconsistency of the SOC Synod in the appointment of a permanent bishop in Subcarpathia, and internal disputes among the Orthodox clergy. The author argues that Bishop Dosifey made a considerable contribution to the establishment of the Orthodox Church in Subcarpathia. He founded several Orthodox monasteries, ordained first hieromonks and priests, and negotiated the official recognition of the Subcarpathian Orthodox Church and formation of a permanent Mukachevo- Presov diocese with the government in Prague.
Keywords: documents, Dosifey, monasteries, monasticism, reports, patriarch, letters, parishes, Synod, church.
Документи apxiBy Синоду СПЦ в Белградi e мало вивченими до-слщниками. Справа в тому, що apxiB лише ктька роюв тому почав набувати форми наукового, пращвниками проводиться класифкащя докуменлв, упорядкування фондiв, отримання нового примщення. Документи збер^аються в двох примщеннях: в соборi Святого Марка та в примщенш патрiархiï.
В рамках пропоновано!' статп ми не можемо охопити всю дже-рельну базу щодо мiсiонерськоï дiяльностi делегата СПЦ епископа Ышського Досифея (Васича), який виконував функцп представника Сербсько!' церкви на Пщкарпатськш Рус в 1921-1926 рр. Загалом нами опрацьовано бтьше сотш докумен^в на цю тематику, однак ми обмежимося ттьки зв^ами епископа Досифея до патрiарха, Синоду та собору щодо мiсiонерськоï роботи. Вказана проблематика залишалася поза увагою вчених, як украшських, так i зарyбiжних. Автор ставить собi за мету, спираючись на нововиявленi джерела, прослщкувати основнi етапи мiсiонерськоï роботи епископа Досифея на Пщкарпатськш Руа на початку 1920-х рр.
У перших числах серпня 1920 р. в с. 1за Хустського округу вщбулися збори представнимв православних общин Закарпаття, ям виршили звернутися до СПЦ та чехословацького уряду з проханням упоряд-кувати церковне життя. Отримавши пщ час ау^енцп' у президента ЧСР Томаша Гарика Масарика офщшну згоду щодо сербсько!' юрисдикции лiдери православного руху ввiйшли в контакт з епископом Досифеем. Виконуючи мiсiю Синоду СПЦ в Чехи' та Моравп, владика 21 серпня 1920 р. з метою вивчення ситуацп' прибув на Пщкарпатську Русь. Ця по'|'здка не мала статус офщшно!', а була лише приватною ^щативою архieрея. Незважаючи на це, вш вiдвiдав близько 10 ст, де служив лiтyргiю в зайнятих вщ греко-католикiв храмах. Пiд час архieрейського синоду СПЦ, який засщав наприкiнцi серпня того ж року, Досифею доручили взятися за справи Пщкарпаття, а в березнi
1921 р. уряд у npa3i дав офщшну згоду на його прш'зд (Бурега 2013). З боку окремих пол^имв та католицьких дiячiв робилися перешко-ди щодо початку Micii, у зв'язку з цим вш прибув до Ужгорода лише 7 серпня 1921 р. (Marek, Lupco 2013: 170)1.
Загалом нами виявлено i опрацьовано 15 звтв, що хронологiчно охоплюють перюд з 14 квiтня 1921 р. по 6 липня 1925 р. Необхщно вщмггити, що позначки на звггах вказують на бiльшу кшьюсть доку-ментiв такого виду. Наприклад, на звiтi вiд 25 серпня 1921 р. зазна-чалося, що вш за рахунком е 23. Припускаемо, що вщсуты документи знаходяться в неопрацьованш частинi архiву, або ж були втрачен в роки Друго'' свiтовоí вiйни.
Першi два зв™ - вiд 14 кв^ня та 26 липня 1921 р. - показують складнiсть перемовин з чехословацькими урядовцями щодо початку мiсiонерськоí роботи. Зокрема, у звiтi вщ 14 квiтня 1921 р. архiерей повiдомляв до Сремських Карловець про проведення цтого ряду зустрiчей в Празi з полiтиками рiзного рангу. Архiерей провiв кон-структивнi розмови з мшктром освiти Йозефом Шустом, головою канцелярп президента Пржемислом Шамалом, головою уряду та мiнiстром внутршшх справ Яном Черним, колишнiми м^страми Карелом Крамаржем, Вацлавом Клофачем та Франтиком Станеком. Спiврозмовники запевняли архiерея в тому, що немае абсолютних перепон щодо його по'здки на Пщкарпатську Русь (АСАС 1: 1-2). У звт Досифей висловлював припущення, що вiдстрочення його мiсií пов'язане з дiяльнiстю губернатора Григорiя Жатковича. Епископ описував останнього як людину, що негативно налаштована до православних, «прихильника римо-католицько'' церкви» i т. д. Окремо у документ згадано при'зд до Праги делегацп у складi 45 чол. iз Пiдкарпатськоí Русi, яка просила пришвидшити при'зд ар-хiерея, наголошуючи, що бтьше сотнi парафiй в кра' залишаються без священикiв (АСАС 1: 3). 26 липня 1921 р. Досифей надрав наступш деталi, котрi свiдчать про складнiсть ситуацií з церковним питанням в ЧСР. Зокрема, вш повщомив про особисту розмову з президентом Т.Г. Масариком. Пщ час дискусп чехословацький очiльник наголосив на тому, що питання релт!' належить до компетенцп мiсцевого уряду на Пщкарпатп. Позаяк Г. Жаткович категорично виступав проти мiсií СПЦ в кра!', то по'здку сербського делегата мусили вiдкладати до вщставки губернатора (АСАС 2: 1-2). У цьому випадку позищя президента е не зрозумтою, адже Жаткович подав у вщставку ще 17 квггня 1921 р. Серед прихильниюв у справi поширення православ'я Досифей називав голову Русько!' народно! ради в Пряшевi Антонiя Бескида2, iеромонаха Олексiя (Кабалюка) та адвоката Володимира Гучкова (АСАС 2: 3-4).
Ситуащя дшсно змiнилася пiсля 1 серпня 1921 р., коли Г. Жатко-вич вшхав до США (АСАС 3: 1). ^сля нього повноваження перебрав вще-губернатор Петро Еренфельд. Вже через шкть днiв Досифей у супроводi протодиякона Кикевiча та протоieрея Касiяна Богатирця приТхав до Ужгороду. О. Касаан - один iз найвидатнiших громад-сько-полiтичних та церковних дiячiв Буковини, клiрик БуковинськоТ митрополп (ранiше митрополiТ Буковини i Далмацп-). Пiд час ПершоТ свiтовоТ вшни був заарештований та засуджений до смерти однак пiзнiше повнiстю амшстований (Чучко, Суляк 2014; Чучко, Суляк 2015; Суляк, Данилец 2016). Прот. К. Богатирець допомагав епископу Досифею в розробц епархiального статуту.
Псля зустрiчi з вiце-губернатором делегацiя поТхала до центру православ'я - с. 1за. У звiтi епископ пише про осiб, якi вiтали його в населеному пунктк Серед них був вище згадуваний о. Олексш (Каба-люк), iеромонахи Матфей (Вакаров), Амфшохш (Кемiнь) i т. д. Владика описував святкову зуст^ч та величезну кшьюсть вiрникiв iз навколи-шнiх сiл: «Радкть народу не можна описати, передi мною ставали на колша i так просили благословшня» (АСАС 3: 2). 10-13 серпня 1921 р. вщбувся архiерейський вiзит до сiл Нанково, Копашново, Теребля, Чу-мальово, Сокирниця, Данилово, Новобарово, Вiльхiвцi, Буштино, Липча, Горшчово i т. д. У звт знаходимо вiдомостi про лiтургiю у с. Велим Лучки. Вказаний населений пункт епископ характеризуе як другий центр православноТ церкви. У Великих Лучках на той час проживало бтьше 9 000 жителiв, котрi мали тимчасовий православний храм та священика о. 1оанна 1лечка. Пкля богослужiння Досифей приеднав до православ'я греко-католицького священика Михайла Мейгеша та рукоположив у сан iеродиякона монаха Пантелеймона (Кундрю) для 1зького Свято-МиколаТвського монастиря (АСАС 3: 4). ^зшше, на свято Преображення Господнього, архiерей освятив храм в с. 1за та звiв iеромонаха Олексiя в сан ^умена. Пiд час лггургп були також рукоположенi в сан iеродияконiв монахи Ефрем (1ваняс) та Евфимш (Прокоп). Наприкiнцi документу владика лише фрагментарно згадуе про проведення зборiв представнимв усiх православних парафш Закарпаття, не вказуючи на результати роботи собору (АСАС 3: 5).
Наступний зв^ датовано 11 серпня 1922 р., у ньому йдеться про третш вiзит епископа на Пщкарпаття. Владика прибув до м. Хуст 1 серпня 1922 р., де на залiзничному вокзалi на нього чекала делегащя з с. 1за. Наступного дня вш очолив святкове богослужшня на честь пророка 1ллК Досифей звертав увагу члеыв Синоду на значну кiлькiсть вiрникiв, котрi прибули до храму. 1'х кiлькiсть була настiльки значною, що навггь половина присутнiх не змогла вмктитися в церковному дворику та примщенш церкви. Порiвнюючи розмiри церковноТ
територп з кафедральним храмом у м. Ыш, епископ наголошував, що вона е не набагато меншою (АСАС 4: 1). Пюля святкування в ар-хiерея вщбулася розмова з духовенством та членами Центрального православного комггету. У своему звт владика детально зупиняеться на Окружному посланш митрополита Антонiя (Храповицького) вщ 5 червня 1920 р. Епископ Досифей звинувачував митрополита Антошя у втручанш у справи православно! церкви на Закарпатп. Окремо Синод шформувалося про спроби обрання епископом ^мена Олексiя та iеромонаха Боголiпа (Церковника). Один iз них у перспею^ повинен був стати вiкарiем Антонiя на Пiдкарпатськiй Руа. Епископ просив членiв Синоду втрутитися в ситуацiю, наголосивши, що керiвника РПЦЗ було гостинно прийнято на сербську землю, а вш веде проти СПЦ негативну роботу (АСАС 4: 2-17).
Важливi статистичш вщомосл мiстить звiт вiд 31 серпня 1922 р. У ньому описано чергову поТздку епископа на Пщкарпаття в перюд з 24 по 30 серпня 1922 р. (АСАС 5: 1-5). Пщ час вiзиту Досифей освятив храм в с. Теребля та вщправив лггурпю в с. 1за на свято Успшня Пресвято! Богородиц^ Владика знову ж таки вщзначав, що на святкуванн були присутнi вiд 12 000 до 20 000 вiрникiв. Щодо участi духовенства, то в документ згадано про 24 духовш особи (12 священикiв, 9 iеро-монахiв та 3 iеродияконiв), 10 з яких було рукоположено у перюд з 1921 р. (АСАС 5: 4). Таким чином, ми спостер^аемо значн зрушення в житт православно! церкви пщ Карпатами.
4 квггня 1923 р. епископ Досифей повщомив патрiарха, що, не-зважаючи на обрання постiйним членом Синоду СПЦ, йому i на далi доручили продовжувати мiсiонерську роботу на Пщкарпатськш Русi. Однак через фiнансовi проблеми та зайнятiсть на власнш кафедрi вiн не мiг здшснити вiзит до Чехословаччини, де, за словами владики, почався наступ греко-католиюв на права православних. У зв'язку з цим, епископ просив главу церкви призначити тимчасовим представ-ником з правами вiкарiя Серия (Корольова), колишнього владику Бельського. Останнш проживав у ПразЬ окормляючи кiлька парафш пiд юрисдикцiею митрополита Евлопя (Георпевського). 1з листа зро-зумiло, що Досифей i Сергiй обговорили це питання та досягли згоди (АСАС 7: 1-3). Проблематика призначення Серия адмшютратором обговорювалася також пiд час вiзиту пiдкарпатськоТ делегацiТ на чолi з iеромонахом Матфеем (Вакаровим) у березы 1923 р. Чернець вщ iменi мiсцевого духовенства та вiрникiв пiдтримував iдею надання росiйському архiерею права тимчасового управлiння приходами на Закарпатп, за умови, якщо той перейде до юрисдикцп СПЦ (АСАС 6: 1-3). З шших документв вiдомо, що цей план не був реалiзований через низку внутршшх та зовнiшнiх проблем.
11 грудня 1923 р. епископ Досифей просив naTpiapxa дозволи-ти вщвщати Пщкарпатську Русь. Головна мета по'|'здки полягала в освяченi обновленого храму Свято-Микола'|'вського монастиря, яке планувалося на 19 грудня того ж року (АСАС 8: 1-2). Вiзит не вщбувся з невщомих нам причин. Владика пише 28 грудня 1923 р. чергового листа главi церкви, де обфунтовуе необхщысть продовження мiсiï. У документi наголошувалося на можливосп задiяти дипломатичнi канали в рамках роботи Мало!' Антанти, нарада яко'| планувалася на 9 ачня 1924 р. в Белград^ Досифей пропонував обговорити пщ час зустрiчi м^с^в питання покращення становища православно!' церкви в ЧСР (АСАС 9: 1-3).
Листування 1924 р. хронолопчно обмежене кшцем року, а саме листопадом-груднем. Владика iнформував Синод про зростання кть-кiстi парафiй на Пщкарпатськш Руа до 65 громад, створення двох чоловiчих монастирiв в с. 1за i Теребля та намiр заснувати перший жiночу обитель (АСАС 11: 1-2). Його плани були зреалiзованi вже наступного року, коли в с. Липча Хустського округу було закладено основи чернечо'1 громади3.
У документ мктиться важлива шформащя про збори 50 свяще-нимв та обрання 2 жовтня 1924 р. Духовно!' консисторп' на чолi з архiмандритом Олексiем (Кабалюком) (АСАС 10: 1). Вибiр названого керiвного органу, який замiщав епископа у його вщсутносп, сприяв координацп' православного руху. У одному iз звтв до Синоду владика пiдводить пщсумки пророблено'1 ним пщготовчо!' робота. IÏ резуль-тати давали можливiсть створити окрему епархт та обрати для неТ епископа (АСАС 11: 1-2).
Каношчним суперечкам присвячено лист до патрiарха вiд 31 грудня 1924 р., в якому Досифей наголошуе на негайному вирЬ шеннi питання щодо призначення постшного архiерея. У документ описано пожвавлення дiяльностi архiепископа Савватiя (Врабеца) та протопресвiтера Мтоша Червiнки на Пiдкарпатськiй Русi (АСАС 12: 1-3). За словами Досифея, «вони вщправили в край секретаря архiепископа Володимира Грузина, котрий поселився в с. Буштино та почав вести агггацт проти СПЦ». У лисп описано прш'зд до Белграду архiмандрита Олексiя (Кабалюка), який повщомив про спроби савва-тп'вщв перетягнути його до протилежного табору. Досифей запевняв патрiарха Димiтрiя, що Кабалюк твердий у вiрностi до СПЦ, але просив першоiерарха пiдготувати окреме послання для пщтримки пiдкарпатських православних (АСАС 12: 4). Протягом року епископ Досифей так i не зм^ вщвщати Закарпаття.
Останнi звгги епископа Досифея датованi 23 червня та 6 липня 1925 р. Обидва документи стосуються питання необхщносп призна-
чення на Пщкарпатську Русь постшного архiерея. Владика повщом-ляе Синод СПЦ, що мае на увазi одного епископа-росiянина, котрий проживае в Сербп (АСАС 13: 2). Хоч Досифей i не називае iменi кандидата, однак з iнших джерел нам вщомо, що мова йшла про Ми-трофана (Абрамова). Незважаючи на те, що Синод пщтримав даного претендента, чехословацький уряд не погодився на призначення. 1з звтв Досифея також довiдуемося, що Духовна консист^я та окремi представники духовенства iз Закарпаття регулярно направляли де-легацiТ та писали листи до Сербп з вимогою приТзду епископа (АСАС 14:1). 1'хш прохання залишалися без вiдповiдi аж до 1927 р., коли Синод надрав на Пщкарпатську Русь чергового делегата - епископа Новосадського 1ринея (Чирича) (Данилец 2014). Постшна кафедра ж була утворена ттьки в 1931 р. Першим епископом Мукачiвсько-Пря-шiвським став доктор Дамаскш (Грданiчка) (Данилець 2015).
Отже, у фондах архiву Синоду СПЦ в Белградi зберiгаються ряд цшних документiв, що вiдображають мiсiонерську роботу епископа Досифея (Васича) на Пщкарпатськш Русi. Опрацьованi звiти свщчать про дипломатичне протистояння сербiв та чехiв щодо визнання сербськоТ юрисдикцп, непослiдовнiсть Синоду СПЦ у питаны призначення постшного епископа на Пщкарпаття, внутршш суперечки в середовиш^ православного духовенства i т. д. Безперечно, епископу Досифею належить значна роль в утвердженш православноТ церкви на Закарпатп. Вiн сприяв заснуванню кiлькох монастирiв, висвятив перших iеромонахiв та священикiв, вiв перемовини з урядом у Празi щодо офщшного визнання КарпаторуськоТ православноТ церкви та створення Мукачiвсько-Пряшiвсько! епархiТ. Разом з тим, обмежений доступ до архiву Синоду СПЦ утруднюе повне опрацювання звiтiв та листiв епископа Досифея. Перед майбутшми дослiдниками стоТть завдання заповнити ц «бiлi плями» в церковнш iсторiТ краю.
ПРИМ1ТКИ
1. Детальнее про дiяльнiсть Досифея в 1921 р. див. статтю: Данилец 2017: 285-300.
2. Названий пол^ик в 1923-1933 рр. був губернатором Пщкар-патськоТ Русi.
3. Про дiяльнiсть монастиря див. монографт: Данилець Ю. Спо-вiдниця iменi Христового. Життевий шлях iгуменi Параскеви (в схимi Нiни) (Прокоп) (30.04.1896-4.04.1967), настоятельки Липчанського та Мукачiвського православних монастирiв. Ужгород: ПП Мульти Арт, 2014. 294 с.
Л1ТЕРАТУРА
АСАС 1 - Архив Светог архи]ере]ског синода (a^i - АСАС). Мукачево-Пря-шев. Досифей (Васич), епископ. Звп" до Священного Синоду вщ 14 квiтня 1921 р. На 3 арк.
АСАС 2 - АСАС. Звп" до Священного Синоду вщ 26 липня 1921 р. На 4 арк. АСАС 3 - АСАС. Звп" до Священного Синоду вщ 25 серпня 1921 р. На 5 арк. АСАС 4 - АСАС. Звп" до Священного Синоду вщ 11 серпня 1922 р. На 17. АСАС 5 - АСАС. Звп" до Священного Синоду вщ 31 серпня 1922 р. На 5 арк. АСАС 6 - АСАС. Лист на iм'я сербського патрiарха вщ 31 березня 1923 р. На 3 арк.
АСАС 7 - АСАС. Лист на iм'я сербського патрiарха вщ 4 квтня 1923 р. На 3 арк.
АСАС 8 - АСАС. Лист на iм'я сербського патрiарха вщ 11 грудня 1923 р. На 2 арк.
АСАС 9 - АСАС. Лист на iм'я сербського патрiарха вщ 28 грудня 1923 р. На 3 арк.
АСАС 10 - АСАС. Звп" до Священного Синоду вщ 14 листопада 1924 р. На 1 арк.
АСАС 11 - АСАС. Звп" до Священного Синоду вщ 30 листопада 1924 р. На 2 арк.
АСАС 12 - АСАС. Лист на iм'я сербського патрiарха вщ 31 грудня 1924 р. На 7 арк.
АСАС 13 - АСАС. Звп" до Священного Синоду вщ 23 червня 1925 р. На 3 арк. АСАС 14 - АСАС. Звп" до Священного Синоду вщ 6 липня 1925 р. На 1 арк. Бурега 2013 - Бурега В. Деятельность священномученика Досифея (Ва-сича) на территории Закарпатской Украины в 1920-е гг. // Српска теолопф у двадесетом веку: истражавачки проблеми и резултати. Београд, 2013. Кн. 14. С. 141-148.
Данилец 2014 - Данилец Ю. Миссионерская деятельность епископов Ири-нея (Чирича) и Серафима (Иоановича) на Подкарпатской Руси (1927-1930 гг.) (на материалах Закарпатья) // Саборност VIII. Пожаревац, 2014. С. 101-116.
Данилець 2015 - Данилець Ю. Мiсiонерська дiяльнiсть епископа Дама-скина (Грданички) на Пщкарпатськш Руа // PravosLavny biblicky zbornik. Горлице. 2015. № I. С. 103-113.
Данилец 2017 - Данилец Ю. Подготовка и проведение Первого собора Карпаторусской православной церкви 1921 г. // Теолошки погледи. Верско-научни часопис. Београд. 2017. № 2. С. 285-300.
Суляк, Данилец 2016 - Суляк С.Г., Данилец Ю.В. О. Кассиан Богатырец на Втором Венском процессе // Библиотека журнала «Русин». 2016. № 1 (4). C. 8-15. DOI: 10.17223/23451734/4/2
Чучко, Суляк 2014 - Чучко М.К., СулякС.Г. Архипресвитер Кассиан Богатырец - исследователь церковной истории Буковинской Руси // Русин. 2014. № 1 (35). C. 143-164. DOI: 10.17223/18572685/35/11
Чучко, Суляк 2015 - Чучко М.К., Суляк С.Г. История Буковинской православной епархии архипресвитера Кассиана Богатырца // Библиотека журнала
«Русин». 2015. № 1 (1). C. 6-28. DOI: 10.17223/23451734/1/1
Marek, Lupco 2013 - MarekP., Lupco M. Nastin dejin pravoslavne cirkve v 19. a 20. stoleti: prolegomena k vyvoji pravoslavi v ceskych zemich, na Slovensku a na Podkarpatske Rusi v letech 1860-1992. Brno: Centrum pro studium demokracie a kultury (CDK), 2013. 591 s.
REFERENCES
The Archives of the Holy Synod of Bishops (ASAS). (1921a) Mukachevo-Pryashev. Dosifey (Vasich), episkop. Zvit do Svyashchennogo Sinodu vid 14 kvitnya 1921 r. [Mukachevo - Presov. Dosifey (Vasich), bishop. Report to the Holy Synod on April 14, 1921].
The Archives of the Holy Synod of Bishops (ASAS). (1921b) Zvit do Svyashchennogo Sinodu vid 26 lipnya 1921 r. [Report to the Holy Synod on July 26, 1921].
The Archives of the Holy Synod of Bishops (ASAS). (1921c) Zvit do Svyashchennogo Sinodu vid 25 serpnya 1921 r. [Report to the Holy Synod on August 25, 1921].
The Archives of the Holy Synod of Bishops (ASAS). (1922a) Zvit do Svyashchennogo Sinodu vid 11 serpnya 1922 r. [Report to the Holy Synod on August 11, 1922].
The Archives of the Holy Synod of Bishops (ASAS). (1922b) Zvit do Svyashchennogo Sinodu vid 31 serpnya 1922 r. [Report to the Holy Synod on Aug. 31, 1922].
The Archives of the Holy Synod of Bishops (ASAS). (1923a) List na im'ya serbs'kogo patriarkha vid 31 bereznya 1923 r. [Letter to the Serbian Patriarch of March 31, 1923].
The Archives of the Holy Synod of Bishops (ASAS). (1923b) List na im'ya serbs'kogo patriarkha vid 4 kvitnya 1923 r. [Letter to the Serbian Patriarch of April 4, 1923].
The Archives of the Holy Synod of Bishops (ASAS). (1923c) List na im'ya serbs'kogo patriarkha vid 11 grudnya 1923 r. [Letter to the Serbian Patriarch of December 11, 1923].
The Archives of the Holy Synod of Bishops (ASAS). (1923d) List na im'ya serbs'kogo patriarkha vid 28 grudnya 1923 r. [Letter to the Serbian Patriarch of December 28].
The Archives of the Holy Synod of Bishops (ASAS). (1924a) Zvit do Svyashchennogo Sinodu vid 14 listopada 1924 r. [Report to the Holy Synod on November 14, 1924].
The Archives of the Holy Synod of Bishops (ASAS). (1924b) Zvit do Svyashchennogo Sinodu vid 30 listopada 1924 r. [Report to the Holy Synod on November 30, 1924].
The Archives of the Holy Synod of Bishops (ASAS). (1924c) List na im'ya serbs'kogo patriarkha vid 31 grudnya 1924 r. [Letter to the Serbian Patriarch of December 31, 1924].
The Archives of the Holy Synod of Bishops (ASAS). (1925a) Zvit do Svyashchennogo Sinodu vid23 chervnya 1925 r. [Report to the Holy Synod on June 23, 1925].
The Archives of the Holy Synod of Bishops (ASAS). (1925b) Zvit do Svyash-chennogo Sinodu vid 6 lipnya 1925 r. [Report to the Holy Synod on July 6, 1925].
Burega, V. (2013) Deyatel'nost' svyashchennomuchenika Dosifeya (Vasicha) na territorii Zakarpatskoy Ukrainy v 1920-e gg. [Activities of the Holy Martyr Dosifey (Vasich) in the Transcarpathian Ukraine in the 1920s]. In: Shiyakovich, B. (ed.) Srpska teologija u dvadesetom veku: istrazhavachki problemi i rezultati. Vol. 14. Belgrade: [s.n.]. рр. 141-148
Danilets, Yu. (2014) Missionerskaya deyatel'nost' episkopov Irineya (Chiricha) i Serafima (Ioanovicha) na Podkarpatskoy Rusi (1927-1930 gg.) (na materialakh Zakarpat'ya) [Missionary activities of Bishops Iriney (Chirich) and Seraphim (Ioanovich) in Subcarpathian Rus (1927-1930) (the case of Subcarpathia]. Sabornost VIII. pp. 101-116.
Danilets, Yu. (2015) Misioners'ka diyal'nist' episkopa Damaskina (Grdanichki) na Pidkarpats'kiy Rusi [Missionary activity of Bishop of Damascus (Grdanychka) in Subcarpathian Rus]. Pravoslavny biblickyzbornik. I. pp. 103-113.
Danilets, Yu. (2017) Podgotovka i provedenie Pervogo sobora Karpatorusskoy pravoslavnoy tserkvi 1921 g. [On the First Cathedral of the Carpathian-Rus Orthodox Church in 1921]. Teoloshki pogledi. Verskonauchni chasopis. 2. pp. 285-300.
Sulyak, S.G. & Danilets, Yu.V. (2016) Father Kassian Bogatyrets at the Second Vienna Trial. Biblioteka zhurnala "Rusin" - Rusin Journal Library. 1(4). pp. 8-15 (in Russian). DOI: 10.17223/23451734/4/2
Chuchko, M.K. & Sulyak, S.G. (2014) Archpriest Kassian Bohatyrets - researcher of church history in Bukovinian Rus. Rusin. 1(35). pp. 143-164 (in Russian). DOI: 10.17223/18572685/35/11
Chuchko, M.K. & Sulyak, S.G. (2015) The History of the Bukovinian Orthodox Diocese by Archpriest Kassian Bogatyrets. Biblioteka zhurnala "Rusin" - Rusin Journal Library. 1(1). pp. 6-28 (in Russian). DOI: 10.17223/23451734/1/1
Marek, P. & Lupco, M. (2013) Nàstin dëjin pravoslavné cirkve v 19. a 20. stoleti: prolegomena k vyvoji pravoslavi v ceskych zemich, na Slovensku a na Podkarpatské Rusi v letech 1860-1992 [An Outline of the History of the Orthodox Church in the 19th and 20th Centuries: Prolegomena to the Development of Orthodoxy in the Czech Lands, Slovakia and Subcarpathian Rus in 1860-1992]. Brno: Centrum pro studium demokracie a kultury (CDK).
Данилец Юрий Васильевич - кандидат исторических наук, доцент кафедры истории Украины Ужгородского национального университета (Украина).
Данилец Юрш Васильович - кандидат iсторичних наук, доцент кафедри ia^N УкраТни Ужгородського нацюнального ушверситету (УкраТна). Yurij V. Danilets - Uzhhorod National University (икгате). E-mail: jurij.dani1ec@uzhnu.edu.ua
