CC BY
42
3
У друлй повторност1 найб1льша середня маса коренево! системи на 1 м ви-явлена у Гомельського (П1вшчне Полюся) - 8066 г., та Житомирського (Централь-не Полюся) походжень - 7787 г., у мюцевого - Ктвського середня маса коренево! системи на 1 м становить 6593 г., а найменша у Льв1вського (Зах1дний Люостеп) походження - 4714 г. У вщсотковому стввщношенш кор1ння у 100- сантиметровому шар1 пор1вняно з першою повтортстю розподшяеться з т1ею ж законом1ртс-тю (табл. 2), основна маса коршня також зосереджена на глибит 0-50 см. (табл. 2), 1 становить 81,1 % - для Ктвського походження, 68,5 % - для Житомирського походження, 59,5 % - для Гомельського походження, 85,0 % - для Льв1вського походження, 85 % - для Сумського походження.
Таким чином, Гомельське { Житомирське походження { в першш, { в другш повторност мають бшьшу середню масу ф1зюлопчно активних корш-щв пор1вняно з шшими походженнями, представленими в еколого-географ1ч-них культурах, що, ймов1рно, пов'язано 1з генетично закршленою невибагли-вютю до умов юнування { поглинання поживних речовин.
Лггература
1. Ахромейко А.И. Физиологическое обоснование создания устойчивых насаждений. - М., 1965. - 312 с.
2. Гордиенко И.И. Олежские пески и биогеоценотические связи в процессе их зарастания. - К.: Наук. думка, 1969. - 242 с.
3. Горд1енко М.1., Шлапак В.П., Гойчук А.Ф., та ш. Культури сосни звичайно! в Укра1'ш. - К.: Вид. ш-ту аграрно! економши УААН, 2002. - 872 с.
4. Качинський М.А. До з'ясування мехашчного анашзу грунпв 1 класифшацп грун-■пв за мехатчним складом// Грунтознавство. - 1956, № 6. - С. 37-55.
5. Маурер В.М., Зацарная Л.В. Рост и состояние семенного потомства сосны в эко-лого-географических культурах Боярской ЛОС// Сб. науч. тр. УСХА. - К. 1986. - С. 4-10.
6. Райт Дж.В. Введение в лесную генетику. - М.: Лесн. промышленность, 1978. - 470 с.
7. Рахтеенко 1.М. Рют та взаемод1я кореневих систем деревних рослин. - Мшськ: Наука, 1963. - 146 с. _
УДК 596.7 Acnip. О.В. Федонюк1 - НЛТУ Украти
ДО МЕТОДИКИ I МЕТИ БАТРАХОГЕРПЕТОЛОГ1ЧНИХ ДОСЛ1ДЖЕНЬ У Л1СОВИХ ЕКОСИСТЕМАХ
На 0CH0Bi аналiзу л^ератури та власних дослiджень розглянуто питания методичного пiдходу для вивчення фауни земноводних та плазушв у лiсових екосистемах. Ключов1 слова: земноводш, плазуни, лiси.
Doctorate O. V. Fedonyuk - NUFWT of Ukraine
To the methods and purposes batrachogerpetological studies in forest
ecosystems
On base of the analysis of the literature and own studies reveal, open question of the methodical approach for study of the fauna amphibious and reptiles in forest ecosystems. Keywords: amphibious, reptiles, forest.
1 Наук. кер1вник: проф. В. Д. Бондаренко, канд. с.-г. наук - НЛТУ Украши
Фаунiстичнi комплекси лiсiв рiзного видового i вжового складу, рiзноl повноти деревостанiв, рiзного рiвня багатства i зволоження грунту ютотно вiдрiзняються. Типологiчне рiзноманiття лiсiв тiсно корелюе з видовим i кшь-кiсним складом населення земноводних i плазунiв.
Вивчення хребетних тварин, як компоненту того чи шшого бюценозу, зводиться до з'ясування 1хньо1 ролi у процесах перетворення речовини та енерги [1]. У цьому плат земноводним i плазунам люу порiвняно з iншими групами тварин, придшялося менше уваги.
Актуальним на сьогодш е питання адаптаци i модифжаци загальних батрахогерпетологiчних методик дослщження, якими користуються зоологи, до лiсiвничо-екологiчних нюансiв вивчення земноводних i плазушв лiсу. Специфiка лiсового середовища, особливост i структура узлiсь, пiдросту, тип шдстилки i надгрунтового вкриття, географiчне положення, наявнiсть во-дойм рiзних типiв, лiсогосподарська дiяльнiсть - основш фактори, що визна-чають специфжу i напрямки дослiджень.
Видовий склад земноводних i плазунiв певно! територи встановлюють шляхом спостережень i вiдлову по декiлька особин кожного зустршутого виду для визначення таксономiчноl приналежностi. Вибiрки з 25-30 особин дос-татньо для вивчення мшливост^ статево1 структури популяци, живлення. Для транспортування живих тварин, зручними е мшечки з тканини розмiром 25-30^15 см для невеликих за розмiром яшдрок та земноводних i 50-70*20 см для змш [2].
Пщ час вивчення батрахогерпетокомплексiв певного регюну необхщ-но у першу чергу провести детальний аналiз публжацш про мiсцевiсть. 1н-формативним у багатьох випадках е анкетування та опитування мюцевого населення, пращвниюв люових господарств, заповiдникiв тощо.
Видове рiзноманiття земноводних найпростiше з'ясувати навесш, у перiод розмноження, коли значна !х кiлькiсть мiгруе з мiсць зимiвлi до во-дойм (у водоймах зиму проводить незначна кшьюсть видiв земноводних). М1граци до мюць розмноження здiйснюють тритони, ропухи, квакшь Важли-во орiентуватись пiд час вивчення видового багатства на голосову актившсть земноводних та 1хт слщи. Досить ефективним у цей перюд е використання грунтових пасток. За вщсутност дорослих особин, можна проводити детальш огляди прибережно1 дiлянки водойми чи калюж i таким чином встановити наявшсть iкри чи земноводних на личинковш стади розвитку. Плазуни, поки-даючи мiсця зимiвлi навесш у години найвищо1 сонячно1 активности полюб-ляють мсонячнi ванни", що, загалом, за вiдсутностi рясно1 зеленое' рослиннос-тi дае змогу найбшьш ефективно з'ясувати 1'х видовий склад.
Огляд околиць автошляхiв дае змогу з'ясувати не тшьки види тварин дослщжувано1 мiсцевостi, а й вщсоток смертностi на шляхах мiграцiй. Огля-даючи вiдповiднi для земноводних i плазунiв сховища (поваленi дерева, ка-мiння, печери, купи хмизу) можна отримати бiльш повну iнформацiю щодо чисельност та просторово1 структури популяци. Збiр i аналiз погадок птахiв та екскрементiв тварин, що пощають земноводних i плазунiв, дае змогу встановити трофiчнi мiжвидовi зв'язки.
Вiзуальний огляд територiй та 36ip польового матерiалу проводиться у pi3Hi перюди доби та в pi3Hi сезони. Вщомо, що навт у перюд зимових вщ-лиг i тимчасового потеплшня земноводнi та плазуни здатш здiйснювaти неве-ликi мiгрaцiï.
Колекцшний мaтерiaл (дорослi особини) добре збершаеться у форма-лiнi, спиртi, рщит Шора, насиченому розчинi кухонноï соль Пуголовки i личинки хвостатих земноводних консервують i збершають в розчиш спирту. Колекцiйний мaтерiaл супроводжуеться етикетками з зазначенням мiсця i часу знахщки, маси, довжини тша, голови та хвоста, стат^ вiку. На етикетцi позначають прiзвище та iнiцiaли колекцiонерa.
Для вивчення перемщень земноводних та плaзунiв, необхщним е кар-тування мiсцевостi з врахуванням специфши рослинностi, наземного субстрату, схованок тощо. Перемiщення земноводних i плазушв вивчають на особи-нах зaздaлегiдь помiчених, з урахуванням ïx потенцiйно можливих площ ш-дивiдуaльниx дiлянок. Так, для наземних земноводних площа мiчення вщпо-вщае у середньому 0,5-1,0 га, для яшдрок - 1,0-3,0 га, для змш - до 10,0 га. 1с-нують тaкi способи мiчення земноводних та плaзунiв: aмпутaцiя кшщвок, за-мальовування iндивiдуaльного рисунка з тша тварини [2]. У лiтерaтурi описано чимало способiв мiчення земноводних i плaзунiв з допомогою спецiaльниx фарб, кiлець та шшого роду м^ок. М1чених особин випускають i проводять вiзуaльнi облжи, визначаючи мiсця ïx зустрiчi, вщдаль вiд мiсця, де вони були випущенi. Картування дае змогу встановити вщстань, на яку перемщу-ються тварини за одиницю часу, охарактеризувати добовi мiгрaцiï, площу ш-дивiдуaльниx дiлянок.
Якщо мiсцевa фауна земноводних i плазушв рашше дослщжувалася, то кiлькiснi облiки доцiльно проводити за методиками, як були застосоваш. Це дасть можливiсть спiвстaвити та проaнaлiзувaти змiни у динaмiцi мюце-вих популяцiй.
Кiлькiснi показники популяцш земноводних та плaзунiв встановлю-ють шляхом облiкiв на маршрутних лтях завдовжки 1 км, або 4-6 км (в ок-ремих випадках) для змш. Якщо ж облжи ведуться на маршрутних смугах завширшки 2-3 м (коли на мюцевост присутне трав'яне покриття, кущi) та 68 м (коли мюцевють чиста). У такому випадку обстежуеться значно бшьша площа, нaвiть якщо довжина маршруту всього 1 км.
Зручним для умов люу методом проведення кшьюсних облтв е зак-ладання пробних площ, якi можуть мати форму кола, квадрата чи прямокут-ника, охоплюючи 0,25-1,0 га земль
Встановити чисельнiсть особин на одинищ площi можна методом ловчих канавок з мережею грунтових пасток [2]. Проте, з грунтових пасток i канавок окремi особини можуть вибратися. Як св^ить наш досвщ, у пастки потрапляють i доволi крупнi i дрiбнi aмфiбiï (ропухи, трaв,янi жаби, зелеш жаби, квaкшi).
Живлення у земноводних i плазушв по яюсному та кшьюсному складу нaйбiльш ефективно можна вивчити, препаруючи трaвнi тракти i aнaлiзуючи ïx вмiст. Доцiльнiше в штересах збереження мiсцевиx популяцiй застосовувати
апробований нами споЫб прижиттевого вивчення живлення. Техшчно прос-тий метод промивання шлунюв дае змогу отримати харчову грудку шляхом введення у ротову порожнину гумово! трубки, прикршлено! до шприца мю-тюстю 20-50 мл та плавного наповнення шлунка водою. Додаткова шформа-щя щодо живлення земноводних та плазушв може бути отримана шляхом анашзу !хтх екскременпв.
Вж земноводних та плазушв встановлюеться за трибальною шкалою: цьогол1тки - juvenilis, статевозрш - subadultus, старш1 року - adultus [2]. Трибальна шкала не дае змоги отримати детальну шформащю про вжову структуру популяцш мюцевих вид1в земноводних i плазушв, але вона досить наочно шюструе ситуацiю з народжувашстю i смертнiстю.
Охорона одного виду або кшькох видiв земноводних чи плазушв - по-няття достатньо абстрактне, оскшьки природоохоронна дiяльнiсть не може здшснюватись вiдiрвано чи вщокремлено вiд середовища. У цьому плат комплексна охорона люового середовища з впровадженням окремих заходiв для тдтримання стабiльностi популяцiй земноводних i плазушв - найбшьш ефективний захiд. Знання особливостей бюлоги та екологи земноводних i плазунiв дае змогу вести мову про те, як можна здшснити охоронш заходи. Так, для сприяння тдтримання стабшьност популяцiй земноводних, у люах чи на прилеглих до них територiях повиннi бути придатш для розмноження водойми. Особливо актуальне це питання у випадку наявност тiльки водойм штучного походження i вiддаленостi та недоступностi для амфiбiй природ-них водойм. У даному випадку пересихання штучних водойм може виступа-ти лiмiтуючим фактором щодо до земноводних. Сприяння популящям земноводних i плазунiв може бути реалiзовано у випадку узгодження ведення люо-господарських заходiв з особливостями бюлоги та екологи земноводних i плазунiв. Якщо, примiром, вщома iнформацiя про заселення надзвичайно вразливим i рiдкiсним видом певно! дшянки лiсу, то лiсогосподарськi заходи повинш бути на данiй територil зведеш до мiнiмальних масштабiв, здiйсню-ватись тшьки у зимовий перiод, або ж - узагалi забороненi.
При плануванш лiсогосподарських робiт обов'язковим е попередне об-стеження дiлянок люу на предмет наявностi рiдкiсних та багаточисельних ви-дiв земноводних i плазунiв. У мiсцях, де виявлеш популяцil чи окремi особи-ни особливо вразливих видiв, необхiдне !х переселення на придатнi територil у тому випадку, коли лiсогосподарськi заходи не можуть бути вщмшеш чи вщтермшоваш. Тимчасовi водойми на грунтових дорогах у лiсах використо-вуються амфiбiями для розмноження, особливо такими червонокнижними видами як тритон карпатський та тритон альпшський. У даному випадку контроль за станом люових дорт i лiквiдацiя таких водойм ще в осiннi мюящ або ж - вiдлов i переселення тварин у безпечнi мюця дасть змогу запобiгти масо-вш загибелi, що спричиняеться автотранспортом. Оптимальним варiантом е використання грунтових дорт у лiсах, де мешкае обидва види тритошв, у зимовий перюд.
Загалом, лiсогосподарськi заходи що впливають позитивно на стан по-пуляцiй земноводних i плазунiв - це грамотне формування люових наса-
джень, грамотне формування узлiсь, ведення рубок у перюд мiнiмaльноï ак-тивност земноводних i плaзунiв, догляд за люовими водоймами i штучна ре-гуляцiя ïx стaбiльностi, зведення до мшмуму фактора турбування тварин.
Вивчення видового складу земноводних i плазушв у люових екосисте-мах, з'ясування чисельностi та щiльностi популяцiй, вивчення живлення, вшу тварин дають змогу у багатьох випадках скорегувати термши ведення люо-господарських робiт, вдосконалити ïx теxнологiю з метою збереження фауни земноводних i плазушв. Особливо актуальне це питання у випадку охорони рщюсних видiв тварин. Загальш бaтрaxологiчнi та герпетологiчнi методики переорiентовaнi на дослiдження винятково у люових екосистемах дають змогу ощнити стан фауни i розробити рекомендаци для лiсовиx господарств з подальшою можливiстю оптимiзaцiï функцiонувaння популяцiй земноводних i плазушв як невiд,емноï частини лiсовоï екосистеми.
Л1тература
1. Програма и методика биогеоценологических исследований. - М.: Наука, 1974. - С. 132.
2. Шляхтин В.Г., Голикова В.Л. Методика полевых исследований экологии амфибий и рептилий. - Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1986. - С. 4-67.
УДК 630*181.42 Acnip. В.П. Ходзтський1 - НЛТУ Украти
ПРО ВПЛИВ В1КУ НАСАДЖЕННЯ НА ФАУНУ ДР1БНИХ ССАВЦ1В
Видове pi3HOMarnTra та чисельшсть дрiбних ссавцiв пов'язанi з bïkom насад-жень. Найбiльш заселенi дрiбними ссавцями насадження II-IV класiв вшу. Видове pi3HOMaHiT^^ дрiбних ссавцiв найбшьше в насадженнях bïkom 41-60 роюв.
Doctorate V.P. Khodzinsky - NUFWT of Ukraine About Influence of Age of Planting on Fauna of the Small Mammals
The age of planting affects on a species variety and quantity of small mammals. Most populated by the small mammals in the planting of II-IV age classes. Species variety of small mammals is most in planting by age 41-60 years.
Вивчення законом1рностей поширення ссавщв у люових насадженнях залежно вщ лшвничо-таксацшних показниюв насаджень мае пряме вщно-шення до шзнання структурно-функщональних особливостей л1су [1]. В умо-вах Захщного Ллсостепу Украши, дослщженням впливу вшу насадження на чисельшсть, видове р1зномашття др1бних ссавщв, для повнощнного вивчення участ даноï групи тварин у властивих люу процесах (грунтоутворення, роз-кладання рослинного детриту, люовщновлення, формування трав'яного вкриття тощо), достатньоï уваги дос не придшялось.
Матерiал та методика
З метою вивчення впливу вшу насадження на фауну др1бних ссавщв в умовах Захщного Люостепу проведено облши вiдносноï чисельност тварин у
1 ЛМГО "Студентське терiологiчне товариство" (LCSO "Student teriological society"). Наук. керiвник: проф. В. Д. Бондаренко, канд. с.-г. наук - НЛТУ Украши
