CC BY
20
BiCHHK Украгнсъког жедичног стоматологгчног акадежШ
3. Fibbe C., Layer P., Keller J., Strate U., Emmermann A., Zornig C. Esophageal motility in reflux disease before and after fundoplication: a prospective randomized clinical and manometric study. // Gastroenterology. - 2001. -Vol.121, № 1.- P. 5-14.
4. Kahrilas P. J., Clouse R. E., Hogan W. J. American Gastroenterological Association technical review on the clinical use of esophageal manometry. // Gastroenterology. - 1994. - Vol. 107. - P. 1865 -1884.
Реферат
СИСТЕМА ДЛЯ МОН1ТОРИНГАТИСКУВ ПОРОЖНИСТИХ ОРГАНАХ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ
Велигоцкий H.H., Горбулич A.B.
Ключов1 слова: система для мониторингу тиску.
Розроблена система для мониторингу тиску у органах травного тракту, яка дозволяе отримувати дан1, що не вщр1зняються вщ даних закордонних аналог1в.
УДК 616.34 - 007.43 - 031: 611.957 - 089
ДО Х1РУРГ1ЧН0Г0 Л1КУВАННЯ ПАХВИНН01ГРИЖ1
Власов В.В., Суходоля А.1., Гойда М.С., Грешило О.О., Микитюк С.Р., Загоруйко В.В.
Кафедра жрургп ФПО Вшницького нацюнального медичного уыверситету ¡м. М.1. Пирогова, Хмельницька обласналкарня, м. Хмельницький, УкраТна
Матергалом дослгдження була пахвинна грижа у 31 хворого ежом в1д 24 до 71 (середтй вж 54,8 ± 14) ротв. Бшъша частина з них (чоловжи - 20) була прооперована шляхом гертоалопластики за методом 1.Ь.ЫсЫеи$1ет, решта 11 хворих (чоловжи - 8, жтки - 3) - автопластичним методом М.Р.Ввэатйа. Втглений в практику лжування пахвинних гриж перспективний метод М.Р.Ввэатйа, в основг якого покладена надшна безнатяжна пластика заднъог сттки пахвинного каналу власними тканинами, е ф1зюлог1чно обгрунтованим, техтчно простим, надтним г дешевим. Рецидиву грижг у хворих не спостериали.
Ключов1 слова. Пахвинна грижа, гернюпластика, автопластика, алопластика.
Вступ
Найбтьш розповсюдженою локал^ацсю гриж серед дорослого населения е пахвинна грижа, яка скпадае близько 70% [5]. Ця грижа найчастше потребуе планового оперативного лкування, результати якого за даними л1терату-ри [1, 3, 4,] вважаються незадовтьними через високу частоту рецидиву (в межах 10 - 35%). Класичы методи автогернюпластики за Bassini, Postemsky, McVay, Кукуджановим не забезпечу-ють надмного змщнення задньоТ стшки пахвинного каналу без натягу тканин, що призводить до виникнення рецидиву. Сучасы методи лкування пахвинних гриж з використанням синтетичних ci-ткових трансплантат^ е бтьш надмними, але вони передбачають тривале перебування в тканинах стороннього тта (трансплантату) i явля-ються досить вартюними [2].
1ндмський xipypr проф. M.P.Desarda [6] за-пропонував власну методику лкування пахвинних гриж, яка викпючае натяг тканин задньоТ CTi-нки пахвинного каналу (tension-free repair), що не призводить до порушення мюцевоТ мкрогемоци-ркуляци ¡, як наслщок, практично унеможливлюс виникнення рецидиву.
Мета. Покращення результат^ xipypri4Horo лкування та якост1 життя хворих на пахвинну грижу шляхом гернюпластики ¡з використанням власних тканин.
Матер1али та методи Матер^лом дослщження була пахвинна грижа у 31 хворого BiKOM вщ 24 до 71 (середнм BiK 54,8 ± 14) poKiB. Бтьша частина з них (чоловки -20) була прооперована шляхом гернюалоплас-тики за методом I.L.Lichtenstein, решта 11 хворих (чоловки - 8, жнки - 3) - автопластичним методом M.P.Desarda.
Суть автопластичного метода M.P.Desarda полягае в тому, що пюля загальноприйнятого пахвинного доступу, за ходом волокон розтина-еться апоневроз зовышнього косого м'язу живота (ЗКМЖ) паралельно пахвиннм зв'язцк Moömi-зусться i выводиться в 6iK ам'яний канатик (кругла зв'язка). При косм пахвиннм гриж1 видаля-сться грижовий м1шок. Нижнм край краыального клаптя апоневрозу фксуеться безперервною полтроптеновою л1гатурою пщ ам'яним канатиком (круглою зв'язкою) до лобкового горбика та пахвинноТ зв'язки. flani фасований апоневроз розтинаеться за ходом волокон на 1,5 - 2 см ви-ще niHiT шва, паралельно пахвиный зв'язцг Вер-хнм край утвореноТ стрнки апоневрозу пщшива-сться до внутршнього косого, а деколи i до поперечного м'яз1в живота. На новосформоваый заднм ст1нц1 пахвинного каналу розмщуеться ам'яний канатик (кругла зв'язка), поверх якого краТ апоневрозу ЗКМЖ зашиваються безперервною л1гатурою в стик.
yci пац1енти кпУчно обстеженг Xßopi старш1 50 poKiB мали супутню уролопчну патолопю.
Актуальн проблемы сучасно'1 медицины
Безпосередньо перед операцию у хворих ви-вчався стан системи гемостазу (ктьюсть тромбоцит^, початок i кнець згортання KpoBi, трива-лють кровотеч1, коагулограма).
Результати та üx обговорення
В ycix випадках лкування прямо!' пахвинноТ гриж1 грижовий м1шок не видаляли, а пюля видн лення занурювли в черевну порожнину. Дефект в поперечнм фасцИ зашивали вузловими або неперервним швом. При косм пахвиннм гриж1 грижовий м1шок видтяли з елемент1в ам'яного канатика, видаляли, а його куксу перемщували латерально за Краснцевим - Барнером.
За методом I.L.Lichtenstein виконана гернюа-лопластика 20 хворим (Bei чоловки) з приводу косих та прямих пахвинних гриж (косих - 13, прямих - 7). BciM прооперованим було встанов-лено атковий трансплантат „Prolene" (Ethicon, USA). 3 метою знеболення застосовували ендо-трахеальний наркоз (18) та спиномозкову анес-тез1ю (2).
За методом M.P.Desarda проведена гернюп-ластика у 11 хворих, яким виконано 12 операцм з приводу р1зних форм пахвинних гриж (прямих -2, косих - 7, комбнованих - 2, поеднаних - 1). Для знеболення використовувався ендотрахеа-льний (2), внутршньовенний (2) наркоз та спи-номозкова анестез1я (7). На нашу думку най-бтьш доцтьним методом знеболення у хворих л1тнього та старечого BiKy з патолопею серцево-судинноТ системи та захворюваннями легень при лкуваны пахвинних гриж е спинномозкова анестез1я. Останню виконували 4 мл маркашу на piBHi L| - Ln. Ця анестез1я не мае ускпаднень, як1 xapaKTepHi для загального знеболення. Разом з тим спинномозкова анестез1я забезпечус доста-тньо тривалу анестез1ю i адекватне знеболення.
Автопластика за методом M.P.Desarda легка у виконаны як при прямих, так i косих пахвинних грижах. Нами помнено, якщо не мобт^увати верхнм клапоть апоневрозу ЗКМЖ догори, до створення стр1чки, то BiH залишаеться природ-ньо фксованим до м'яз1в. Розтин апоневрозу ЗКМЖ проводили залежно вщ його будови. Щь лини в апоневроз! ЗКМЖ лквщували шляхом Тх звичайного зашивання.
Ускладнень в пюляоперацмний перюд у про-оперованих за методом M.P.Desarda не спосте-р1гали. Xßopi отримували мн1мальне знеболення i не мали вагомих скарг. TepMiH перебування в CTauioHapi не перевищував 6,36±1,1 fli6. Xßopi, яким була виконана гернюпластика за методом I.L.Lichtenstein, потребували знеболення бтьш тривалий час, у одного хворого спостер1гався ni-сляоперацмний набряк калитки, у двох виникла водянка ясчка. Bei XBopi вказували на постмне вщчуття стороннього Tina в пахвиннм дтянц1
протягом 6-12 мюяц1в. Пюляоперацмний л1жко-день склав 6,72±1,2 д1б.
Профтактику пюляоперацмних тромбоембо-лнних ускладнень проводили шляхом бинтуван-ня нижых кнщвок, активного режиму, контро-льованоТ гемодилюци, призначення низькомоле-кулярного гепарину (кпексан, фраксипарн, фра-гмш) або ацелЬину в пюляоперацмний перюд.
Основними показаниями для призначення низькомолекулярних гепариыв е надм1рна вага тта, цукровий д1абет, вкхворих понад 50-60 ро-к1в, захворювання судин серця \ юнщвок, великий об'см операцмноТ агреси, тощо. Бтьшост1 хворим призначали фраксипарин по 0,3 мл п1д-шфно на протяз1 3-5 дыв пюляоперацмного пе-рюда. В тих випадках коли мала мюце г1пер-коагуляц1я фраксипарин призначали за 2-3 го-дини до операци в доз1 0,3 мл, з наступним його введениям через 24 години. Доза фраксипарину пщбиралася залежно вщ ваги патента та наяв-ност1 супутых захворювань.
Для профтактики вогнищевих ускладнень з боку рани застосовувались перед- та пюляопе-рацмна антибютикопрофтактика (цефалоспо-рини або фторхнолони, за необхщност1 в комбн нац1Т з метронщазолом, тощо), ретельний гемостаз пщ час операци, дренування калитки та ТТ лаваж полютиленоксидними мазями (левоме-коль, левосин, дюксиколь). Значне зниження кн лькост1 вогни-щевих ускладнень з боку операцмноТ рани помнено теля застосування непере-рвного шва на пщшфну жирову кттковину.
На тепершнм час ус1 проопероваы нами хвор1 знаходяться п1д лкарським спостережен-ням.
Висновки
1. Радикальним методом лкування пахвинно!' гриж1 ехфурпчний.
2. Вибф метода гернюпластики при лкуваны пахвинноТ гриж1 мае бути ¡ндивщуальним, а та-кож враховувати вк патента \ вид грижк
3. 3. Гернюпластика за методом М.Р.йевагСа е ф^юлопчно обфунтованим, техннно простим \ дешевим методом пластики пахвинноТ грижк
Перспективи наукового пошуку
Подальшою перспективою наукового пошуку е встановлення ч1тких критерив ¡ндивщуального застосування авто- або алопластичних метода лкування пахвиноТ гриж1, та встановлення якост1 життя пацент1в пюля лкування.
Л1тература
1. Воскресенський Н.В., Горелик С.Л. Хирургия грыж брюшной стенки. - М.: Медицина, 1965. - 327 с.
2. Егиев В.Н., Чижов Д.В., Рудаков М.Н. Пластика по Лихтенштейну при паховых грижах // Хирургия. - 2000. -№1. - С. 19-21.
3. Кукуджанов Н.И. Паховые грыжи. - М.: Медицина, 1969. - 440 с.
Том 6, Выпуск 1-2
43
BiCHHK Украгнсъког жедичног стожатологгчног акадежШ
4. Нестеренко Ю.А., Газиев P.M. Паховые грыжи. Реконс- 6 трукция задней стенки пахового канала. - М.: БИНОМ, Лаборатория знаний, 2005. - 144 с.
5. Шевченко Ю.Л., Харнас С.С., Егоров A.B., Бешкоков A.C. Выбор метода пластики передней брюшной стенки при паховой грыже //Анналы хирургии. - 2003. - №1. - С. 20-23.
Реферат
К ХИРУРГИЧЕКОМУ ЛЕЧЕНИЮ ПАХОВОЙ ГРИЖИ
Власов В.В., Суходоля А.И., Грешило A.A., Микитюк С.Р., Загоруйко В.В.
Ключевыеслова. Паховая грыжа, герниопластика, аутопластика, аллопластика.
Материалом исследования явилась паховая грижа у 31 больного возрастом от 24 до 71 (средний возраст 54,8 ± 14) года. Большая часть из них (мужчины - 20) была прооперирована путем выполнения герниоаллопластики методом I.L.Lichtenstein, остальные 11 больных (мужчины - 8, женщины - 3) - аутопластическим методом M.P.Desarda. Внедрен в практику лечения паховых грыж перспективный метод M.P.Desarda, в основе которого лежит надежная не натяжная пластика задней стенки пахового канала собственными тканями. Этот метод является физиологически обоснованным, технически простым, надежным и дешевым. Рецидива грыжи у больных не наблюдали.
Desarda M.P. Physiological repair of inguinal hernia for complete cure // Polsko-Ukrainska Konferencja Naukowogo-Szkoleniowa „Nowe techniki w chirurgii przepuklin. Szycie powtoki jamy brzusznej" (14-15 pazdziernika 2005). - Bydgoszcz, 2005. - P. 48.
УДК 617.55-089-07
0С0БЛИВ0СТ1ВНУТР1ШНЬ0ЧЕРЕВН0Г0 ТИСКУ ПРИ Г0СТР1Й АБД0М1НАЛЬН1Й ПАТОЛОГИ
Герич 1.Д., Баретська A.C., Кирик Т.П., Keim А.Д., Шеремета I.M.
Обстежено 56 naöienmie з гострою абдомталъною патолог1ею, в яких встановлено тдвищення внутр0нъочеревного тиску в межах 2-15,5 см вод.ст. Ступтъ внутр0нъочеревног гтертензп корелював i3 важтстю основного захворювання та розвитком ускладненъ. Pi3ниця показнитв (р<0,05) внутр0нъочеревного тиску при рiзних формах гострого панкреатиту дае змогу за-стосовувати цей показник для диференцтног дiaгносmики та визначення прогнозу при гострому naнкреamиmi.
Ключов1 слова: внутр1шньочеревний тиск, гостра абдомЫальна патолопя
вимфювання ВЧТ через назогастральний зонд
Вступ
Одыею з найактуалы-мших проблем сього-дення ургентноТ хфурги та ¡нтенсивноТ терапи залишаеться лкування пац1ент1в з необмеженим розповсюдженим гнмним ураженням очеревини та деструктивними процесами пщшлунковоТ за-лози й тканин заочеревинного простору [1, 2]. Водночас сучасы д1агностичн1 алгоритми та про-токоли динамнного вщстежування гостроТ абдо-мшальноТ патологи (ГАП) базуються, здебтьшо-го, на суб'ективних ознаках ¡з ствердженням уза-гальненоТ оцнки стану патента [3]. 3 огляду на наведене ми вир1шили охарактеризувати особ-ливост1 переб1гу ГАП за допомогою внутр1шньо-черевного тиску (ВЧТ) - уыверсального крите-рмного параметру ¡нтраабдомнальних процес1в [6].
Мета. Проспективна оцшка зм1н ВЧТ при ГАП.
Матер1али та методи
Трупу дослщження склало 56 (100%) ос1б, з них 35 ос1б (62,5%) з гострим панкреатитом (ГПа) \ 21 (37,5%) з гострим перитон1том (ГПе). У пац1снт1в з ГПа (35 оаб; 100%) задля коректно!' ¡нтерпретацп результат1в досл1дження, анал1з отриманих величин здмснювався окремо в 24 (68,6%) пац1ент1в, що л1кувалися виключно консервативно \ були в1днесен1 до першоТ п1дгрупи \ в оперованих хворих (11 випадк1в; 31,4%), як1 склали другу п1дгрупу. Окр1м рутинного алгоритму дослщження застосовували непрям! методи
або сечовий катетер [5]. Стутнь важкост1 nauic-HTiB визначали за трьохступеневою шкалою F. KQmmerle та G.P. Dzieniszewski [4].
Результати й обговорення
При анал1з1 отриманих даних констатували, що у Bcix без винятку неоперованих пац1снт1в з ГПа ВЧТ був п1двищений. Його показники досто-BipHO в1др1знялися вщ нормально! величини ВЧТ, яка дор1внюе 0 см вод.ст [6]. Окр1м цього, в1дсл1дковували ¡снування прямо!'залежност1 м1ж важк1стю ochobhoi патолог1| та значениям ВЧТ. Так, критично високий показник ВЧТ був встано-влений у хвороТ з III ступенем важкост1 ГПа, при чому отримана величина вфогщно в1др1знялася (р < 0,05) вщ аналог1чного показника пац1снт1в ¡з найлегшим nepe6iroM ГПа.
Под1бно1 законом!рност1 в пороняны хворих II й III ступеыв важкост1 знайдено не було (р=0,89). Проте, незаперечним був факт ¡снування р1зниц1 числових показник1в ВЧТ (р<0,05) серед загалу пац1ент1в ¡з середньоважким i легким nepe6iroM ГПа.
Вщслщковуючи динам1ку ВЧТ у неоперованих хворих на ГПа, ми ствердили достов1рно (р<0,05) вищ1 piBHi ВЧТ у хвороТ на ГПа III ступе-ня важкост1 в перш1 доби госп1тал1зац|| у nopiB-нянн1 з ¡ншими пац1снтами представлено! п1д-групи. 1ншим ц1кавим спостереженим аспектом було поступове зменшення ВЧТ при сприятли-
