CC BY
94
УДК 591.85:619:616.99
Грох O.I., здобувач © Лъвгсъкий нацгоналънийунгверситет ветеринарногмедицини та бютехнологт
¡мет С.З. Гжицъкого
ДИРОФШЯРЮЗ СОБАК (ЕП1300Т0Л0Г1ЧНИЙ СТАН, ПАТОГЕНЕЗ
ТА ЗАХОДИ БОРОТЬБИ)
У cmammi узагалънено сучасш дат з морфологи та бюлогп дирофыяр1озу собак, етзоотолог1чногостану, патогенезу, терапптапрофыактики
Ключов1 слова. Дирофшярюз, нематоды, Dirofilaria immitis, Dirofilaria repens, собаки, комарг.
Вступ. Дирофшярюз собак викликаеться нематодами Dirofilaria immitis (Leidy, 1856), яю паразитують у правому шлуночку серця i легеневш артерп i D. repens (Railliet et Henry, 1911), яю локал1зуються в пщшюрнш кл1тковиш.
Дирофшярюз серця i пщшюрно! кл1тковини широко розповсюджений в багатьох крашах CBiTy [2].
За останш роки вщм1чена тенденщя до широкого розиовсюдження даного захворювання i поширення його ареалу [6, 20, 33].
Осиовиими причинами поширення дирофшярюзу е чисельш пересування тварин з одного регюну в шший, погано обладнаш зрошувальш канали, яю створюють умови для масового розмноження комар1в - пром1жних хазя!в дирофшярш, завезення збудника з шших кра1н, обмеження використання х!м!чних речовин захисту вщ гнусу, а також недостатнш арсенал антгельмштиюв проти дорослих дирофшярш.
Паразитуючи в серщ, D. immitis викликають розлад кровооб1гу в результат! мехашчно! закупорки i прогресуючого ендоартершту. Захворювання призводить до емболп, тромбозу кровоносних судин, а в подальшому цирозу печшки, асциту i загибел1 собак [51, 60, 63, 38, 40, 65].
При зараженш собак D. repens в них з'являються ураження шюри в дшянщ голови i юнщвок у вигляд1 папульозного дерматиту i багато чисельних вузлиюв з виразками [62].
Поширення дирофшяршзу собак. Дирофшярюз собак, на даний час, дуже поширене захворювання. Захворювання собак на дирофшярюз встановлено у США, Канад1, ДомЫкансьюй Республщ, Бразилп, Шр1-Ланщ, IpaHi, Австралп, Малайзп, Ky6i, 1ндп, Японп, Тайваш, Угорщиш, 1спанп, Грецп, Норвегп [66-132]. Зареестровано й у нашш крашг
Перший випадок виявлення D. repens описаний H.I. Петропавл1вським (1904) у Харювсьюй облает^ а D. immitis уперше виявив в Азербайджан! у 1910 рощ Л.С. Гогель (1910). Дирофшярюз, який спричиняеться D. immitis, зареестрований у Туркмешсташ [30, 37], Усуршському кра! [26], Абхазп [7],
© Науковий кер1вник - д.вет.н., проф. Стибель В.В.
59
Азербайджан! [15], Грузи [8], BipMeHii' [25], Криму [17], в Хабаровському кра! [18], Узбекистан! [34]. Дирофшярюз, який спричиняеться D. repens, виявлений у Бухарсьюй [23], Ростовсьюй област1 [14], Узбекистан! [26], Абхазп [7], Азербайджан! [15], Киргизи [29], Грузи [8], BipMeHii [24, 25], Семипалатинск^ област1 [11].
МорфолоНя та бшлоНя. Dirofilaria immitis Leidy, 1856 - це довп нематоди св1тло-жовтого кольору, звужеш на юнцях [27], яю паразитують в серщ та легеневш артерп. Ротовий отв!р розмщений термшально. Довжина тша самця 120-180, максимальна ширина 1,124-1,286 мм. Довжина тша самки 250300, максимальна ширина 0,75-1,154 мм.
Dirofilapria repens (Railliet et Henry, 1911) - нематоди, яю паразитують в пщшюрнш кл1тковиш собак, кот1в, лисиць, вовк1в. Тшо Dirofilapria repens звужене на юнцях [53]. Довжина тша самця 51, ширина 0,32 мм. Довжина тша самки 106, максимальна ширина 0,53 мм.
Цикл розвитку Dirofilaria immitis вперше описаний у 1900 рощ [42]. Заражения тварин вщбуваеться через пром1жних хазя!в - комар1в. У лабораторних умовах при зараженш собак препатентний перюд розвитку Dirofilaria immitis в оргашзм1 собак складае 32 тижш. Тривалкть життя Dirofilaria immitis в оргашзм1 собак бшьше 2 роюв [69]. Мгращя личинок в серце проходить на 85-120 добу теля заражения. Однак, деяка юльюсть личинок надходить в серце, починаючи з 67 доби [51]. 1нвазшна личинка линяе i перетворюеться на личинку четверто! стадп через 9-12 дшв теля заражения. Четверта линька проходить на 60-70 день. Личинок 3-i' стади вже можна диференцшвати за статтю. Шсля останньо! линьки молод1 дирофшярп м1грують у праве передсердя, де проходить процес дозр1вання. До 191 доби заражения в кров1 можна виявити мжрофшярп [58].
Перша м1гращя личинок п ято! стади вщбуваеться при проникненш ix через стшки др1бних кровоносних судин у npaei легенев1 артерюли. На цш стади личинки дирофшярш досягають 2-4 см завдовжки. Така миращя викликае еозинофшш [43]. Цей процес тривае 3-4 мюящ. За цей час личинки п'ято! стади перетворюються в дорослих Dirofilaria immitis, яю по кровоноснш систем! проникають у правий шлуночок i легенев1 артери, де починають продукувати мкрофшяри. Вщ моменту заражения тварини до набуття Dirofilaria immitis статево! зршоси проходить 6-9 мкящв [66, 58, 50].
Цикл розвитку Dirofilaria repens аналопчний розвитку Dirofilaria immitis, але доросл1 Dirofilaria repens локал1зуються в пщшюрнш кл1тковиш. Препатентний перюд розвитку Dirofilaria repens в оргашзм1 собак складае 26 тижшв, що значно коротше вщ перюду розвитку Dirofilaria immitis. Тривалють життя мжрофшярш Dirofilaria repens в оргашзм1 собак може складати вщ 17 мюящв до 3 роюв [69]. Слщ вщм1тити, що термш препатентного перюду розвитку Dirofilaria repens в оргашзм1 собак на 6 тижшв коротший, шж Dirofilaria immitis.
60
ЕшзоотолоНчш дань 1нвазування дирофшяр1ями собак залежить вщ стат1, вшу, породи, довжини шерст1, умов утримання тварин, краши, пори року. За 1998-2000 рр. Н.С. Василик (2001) проанал1зувала 66 випадюв дирофшярюзу собак у м. Киев1 { сусщшх областях. Вщм1чена максимальна уражешсть собак у вшд 5,5-7 роюв у липш-серпш.
Екстенсившсть дирофшярюзно! швази собак в Краснодарському кра! (Рос1я) становила 23,9% заражения БкоШапа тшШБ [12].
У штат1 Мшнесота за останш 60 роюв вщм1чено зниження швазп дироф1яр1ями. Пояснюеться це застосуванням ефективних препарата, зниження юлькоси опад1в, а вщповщно м1сця розмноження комар1в, \ ефективною системою боротьби з ними [64].
В Аргентиш збшьшуеться число випадюв дирофшярюзу собак викликаного БкоШапа тшШ8. Автори вказують на сприятлив1 кл1матичш умови, яю сприяють поширенню дирофшярюзу: багато р1чок, озер, велика рослиншсть I наявшсть комар1в протягом всього року [59].
Випадки дирофшярюзу вщм1чеш в собак I людей Болгарп. Найбшьшу заражешсть вщм1чали в безпритульних I сшьських собак [45].
Одночасне паразитування дирофшярш двох вид1в вщм1чають в собак у Греци [68], в 1тали, 1спани, Францл, Португали, Швейцари, Шмеччиш [41].
За даними дослщжень, серед заражених диофшярюзом, який викликаеться Б. гереш, в Укра!ш переважали собаки короткошерстих порщ [10].
При дослщженш собак в областях Дельти, було встановлено що штенсившсть швазп збшьшуеться з вшом [57].
Дирофшярюз зареестрований в Новочеркаську у собак вс1х вжових груп, починаючи з 7 мк. Пси бшьше заражаються шж суки. Скстенсившсть не залежить вщ густоти шерстного покриву.
Патогенез та клш1чш ознаки. Дирофшяри спричиняють патогенну дш на оргашзм собак та людини. Вони уражують серце, легеш, печшку, нирки I деколи й шш1 органи та тканини, порушуючи 1х функцш. Патогенно на оргашзм тварин можуть впливати I мшрофшярп. Використовуючи пстох1м1чний метод, вивчено розмщення дирофшярш в органах та тканинах собак , яю були заражен! Б. тшШБ, при розтиш [47].
При дослщженш проб кров1 з легеневих кашляр1в, легенево! артери та вени, камер серця, аорти I капшяр1в шюри концентрация мжрофшярш була найвища в капшярах легень, як в день, так I вночг Значно меншу юльюсть вщм1чено в серщ, легеневш артери1 в шюр1 [46].
При мжроскошчному дослщженш паренх1матозних оргашв I тканин собак, яю заражен! дирофшяр1ями, в серцевому м'яз1 мшрофшяри виявляли як в судинах так I в проевт катляр1в. Стшки таких судин потовщеш, просв1т звужений. Нерщко навколо кашляр1в зустр1чаються крововиливи. В м'язевих волокнах зустр1чаеться зернисте переродження, поперечшеть волокон порушена. В просв1тах судин легенево! тканини нерщко попадались мжрофшяри. Часто спостер1гаються крововиливи розм1ром в одну або дв1 альвеоли. В печшщ судинна Ытка сильно гшеремшована. В проевт судин
61
багато еритроцит1в, як1 розпалися. Гепатоцити стиснут^ спостер1гаеться жирове переродження. В просвт судин селезшки зустр1чаеться велика кшькють мжрофшярш. Стшки судии потовщеш, будова порушена. Пщ впливом продукта обмшу речовин мжрофшярш вщбуваеться розпад еритроцит1в \ накопичення в р1зних органах { тканинах хворих собак зал1зовмкного шгменту, який особливо штенсивно вщкладаеться в кл1тинах ретикулоендотел1ально! системи печшки \ селезшки. Поряд з цим, продукти обмшу \ мехашчного пошкодження викликають запалення або дистроф1чш змши та розлади кровооб1гу в органах та тканинах [31].
Клмчно захворювання проявляеться у вигляд1 розлад1в оргашв дихання. Приураженш печшки розвиваеться печшочний синдром [61].
При дирофшярюз1 можлива трансплацентарна передача мкрофшярш ембрюну [55].
Тварини при дирофшярюз1 втрачають працездатшсть та актившсть. При дирофшярюз1, викликаному О. 1шшШ8, з'являються чисельш змши в легенях: тромбоз 1 обструкщя легенево! артери, геморагп, гемосидероз, хрошчне запалення, ф1броз [44].
Кшшчш симптоми дирофшярюзу можуть бути вщсутш декшька рок1в, а тим часом в кров1 присутш мшрофшярп. Стутнь прояву дирофшярюзу залежить вщ р1зних фактор ¿в: кшькост1 дорослих дирофшярш, термшу захворювання, анатом1чно! локал1заци гельмшив, шдив1дуального сприйняття, вторинних змш в органах.
Приблизно в 5-10% швазованих собак в периферичнш кров1 мжрофшяри не знаходять [60].
Гематолопчними дослщженями встановлено зниження концентраци гемоглобшу, пришвидшення реакци осщання еритроцит1в, збшьшення кшькосл л1мфоцит1в. Бюх1м1чний анал1з кров1 показав збшьшення кшькоси бшрубшу, глобулшу, хлорид1в, фосфору та зниження альбумшу [63].
Кшшчш ознаки дирофшярюзу, який викликаний О.гереш проявляються у вигляд1 потовщення шюри, шдшмрних вузл1в та дерматшгв [39].
Пщвищення кшькост1 еозинофшв в периферичнш кров1 може бути одним з ознак дирофшярюзу [21].
Видшено 4 основних симптому дирофшярюзу: штоксикацшний, шюрний псевдопухлинний та право шлункову недостатшсть. Найбшьш характерним симптомом вважаеться шюрний, який проявляеться у вигляд1 облисшня, припухлостей, багаточислених пустул з серозним гноем [22].
Д1агностика. Д1агностика дирофшярюзу базуеться на виявленш та щентифжаци мжрофшярш в кров1 р1зними методами. Також необхщно брати до уваги ¿сторш хвороби та виражешсть клш1чних ознак.
Одним з найпростших та швидких метод1в дослщження е метод прямого дослщження мазка кров1 при малому збшьшенш мжроскопа. Для д1агностики дирофшярюзу можна використовувати метод дослщження сироватки кров1 [48].
Метод концентраций Центрифугування кров1 дозволяе максимально сконцентрувати мшрофшярп в невеликому об'емг У проб1рку з св1жою кров'ю
62
додають 10 мл 2% розчину формалшу i центрифугують 5 хв при 1000-1500 об. Осад змшують з 0,1% метилеиово! синьки [49].
Метод фшьтраци. В шприц набирають 1 мл кров1, змшують з гепарином i додають 10 мл л1зированого розчину. Отриманий розчин пропускають через мшшоровий фшьтр. Пот1м пропускають 5-10 мл розчину толущинового синього
[70].
Кшькюна д1агностика. Використовуеться меланжер i рахувальна камера Фукс-Розенталя [4].
1мунолопчний метод. При його використанш в кров1 виявляють антитша проти мкрофшярш i дорослих дирофшярш. Це ¿мунофлуорисцентний (IFA) та ензим1муносорбентний (ELISA) метод.
Радюграф1я. Можна використовувати при д1агностищ приховано! форми дирофшярюзу [54].
Методи диференщально! д1агностики. При д1агностищ необхщно диференцшвати мкрофшяри за видами.
1нш1 методи д1агностики. Можна використовувати рентгенографш трудно! кл1тки, ехокардюграфш, електрокардюграфш.
Профшактика дирофшярюзу. Профшактику гельмштоз1в, в тому числ1 дирофшярюзу, проводять з врахуванням бюлоги гельмшта i етзоотолопчних особливостей гельмштоз1в з врахуванням препарата, яю д1ють на доросл1 та личинков1 стади гельмшта з цшлю порушення циклу розвитку паразита.
Оптимальш схеми застосування антигельмштиюв залежать вщ бюеколопчних i етзоотолопчних особливостей захворювання, а також тривалкть дп антигельмштного препарату.
Стратепчна програма застосування меларсомшу гщрохлориду передбачае застосування 3 рази на piK з штервалом 4 Mic., незалежно вщ сезону активное™ комар 1в. Тактична програма застосування меларсомшу включае 2 обробки з штервалом 4 Mic. [56].
Профшактика дирофшярюзу собак з застосуванням ¿вермеку у весняно-л1тньо-осшнш перюд з штервалом 1,5 Mic. [1], [3].
Заходи проти дирофшярюзу собак повинш бути комплексними i включати боротьбу з збудниками дирофшярюзу шляхом застосування препарата з цшлю зниження м1крофшяр1еми у тварин, боротьбу з пром1жними хазяями для зменшеня ix чисельност1 шляхом використання засоб1в проти личинок i дорослих комар1в та захист тварин вщ нападу комар1в з цшлю розриву циклу розвитку дирофшярш обробкою собак шеектицидами та репелентами.
Заходи впливу на швазш включають застосування мжрофшярицидних препарата ¿вермека, абжтину або шших препарата з групи макроцикл1чних лактошв, меларсомшу проти дорослих дирофшярш, а також проведения пре1магшальних дегельмштизацш ¿вермектинами.
Встановлена р1зка змша географп розповсюдження субтрошчних гельмшта фшярш з швшчш райони Украши, де i'x рашше не реестрували.
Дирофшярюз собак у Захщному perioHi найчастше зумовлюеться шваз1ею Dirofilaria repens.
63
Дирофшярюз собак на територи швшчних райошв Украши харак-теризуеться трьома основними клмчними симптомокомплексами: а) ¿зольо-ваним синдромом штоксикаци; б) ураженням шк1ри у вигляд1 виразок, екземи та псевдопухлинного новоутворення; в) синдромом правошлунково! недостатностг
Основним методом д1агностики захворювання е виявлення мжрофшярш у товстш крапл1 перифершнш кров1 та пунктатах уражень шк1ри. В жодному випадку, включаючи тварин з асцитом, не знайдено статевозрших гельмшив. Це потребуе проведения додаткових дослщжень щодо ешзоотологи та патогенезу захворювання, бюлоги гельмшта.
При дирофшярюз1, який мае nepeöir з синдромом штоксикаци та ураження шюри, за допомогою специф1чного фарбування на кислу фосфатазу, вперше в Укра1ш встановлено вид гельмшта - Dirofilaria repens.
1нтенсившсть дирофшярюзно! швази у собак, за результатами гемоларвоскотчних досл1джень, зменшуеться взимку та п1двищуеться навесн1.
Висока розповсюджешсть дироф1ляр1озу в популяц11 собак швшчних райошв Украши вимагае розробки та впровадження сучасних, ефективних засоб1в д1агностики (непряма ¿мунофлуоресценц1я, ¿муноферментний анал1з, метод ланцюгово! пол1меразно! реакц11) захворювання та проведения ефективних метод1в л1кування i проф1лактики хвороби з метою обмеження i скорочення природного резервуара збудника.
Bei вищевказан1 в1дхилення в1д ф1зюлопчного стану собак можуть бути значною м1рою послаблен! за допомогою спещально! д1ети при умов1 своечасного знищення м1кродироф1ляр1й. Це можна зробити шляхом спещального збагачення корму певними добавками. Власники тварин повинн1 розум1ти, що коректування корм1в домашнього приготування не може дати позитивного ефекту.
Л1тература
1. Авдюхина Т.П., Л^1сенко А.Я., Супряга В.Г., Постнова В.Ф. Дирофиляриоз органа зрения: реестр и анализ 50 случаев в Российской Федерации и странах СНГ // Вестник офтальмол. - 1996. - Т. 112, № 3. - С. 3539.
2. Авдюхина Т.П., Супряга В.Г., Постнова В.Ф. Дирофиляриоз в Российской Федерации // Тез. докл. Веер. симп. "Роль российской гельминтологической школы в развитии паразитологии", М., 8-10 дек. 1997. -М., 1997. - С. 1.
3. Азарова H.A., Прейдер В.П. Дирофиляриоз в т. Барнауле Алтайского края // Мед. паразитол. и паразитарн. бол. -1999. - № 4. - С. 49-50.
4. Артамонова A.A., Нагорный CA. Случай Dirofilaria repens у человека // Мед. паразитол. и паразитарн. бол. - 1996. -№ 1. - С. 44.
5. Артамонова A.A., Нагорный С.А., Строкатов H.A. Проблема дирофиляриоза на Северном Кавказе //Тез. докл. Веер, симп. "Роль российской гельминтологической школы в развитии паразитологии", М., 8-10 дек. 1997. -М., 1997. - С. 4-5.
64
6. Архипов И.А. Использование собак, инвазированных Dirofilaria immitis (Leidy, 1856), в качестве модели для поиска филярицидных препаратов //Бюл. Всес. ин-та гельминтол. - 1986. - Вып. 42. - С. 5-8.
7. Архипов И.А., Березкина СВ., Демидов Н.В. Дирофиляриоз собак в Сурхандарьинской области //Матер, научн. конф. Всес. о-ва гельминтол. - 1983.
- С. 104-105.
8. Архипов И.А., Архипова Д.Р. Стратегия лечебно-профилактических мероприятий при дирофиляриозе собак //Матер, докл. научн. конф. "Теория и практика борьбы с паразитарными болезнями (зоонозы)". - М., 2002. - С. 24-26.
9. Архипова Д.Р. Тенденции к созданию очагов дирофиляриоза и меры борьбы с ним //Матер, конф. Веер, о-ва гельминтол. - М., 1994. - С. 6-9.
10. Архипова Д.Р. Суточная периодичность микрофилярий Dirofilaria immitis и D.repens в крови собак //Матер, докл. научн. конф. "Теория и практика борьбы с паразитарными болезнями". - 2003. - С. 45-46.
11. Архипова Д.Р. Биология дирофилярий и эпизоотология дирофиляриоза собак в степной зоне юга России: Автореф. дис. ... канд. биол. наук. - 2003. - 25с.
12. Архипова Д.Р., Архипов И.А. Количественный метод диагностики дирофиляриоза собак //Тр. Всерос. ин-та гельминтол. - 2004. - Т. 40. - С. 18-22.
13. Архипова Д Р., Архипов И.А. Периодичность микрофилярий в крови собак при дирофиляриозе //Ветеринария. -2004. - № 1. - С. 38-40.
14. Архипов И.А., Башанкаев В.А., Архипова Д.Р. Распространение дирофиляриоза и патогенная роль его возбудителей для собак, кошек и человека //Матер, докл. научн. конф. "Теория и практика борьбы с паразитарными болезнями (зоонозы)". - М., 2002. - С. 22-24.
15. Беляев B.C., КравчининаВ.В., Барашков В.И. и др. Дирофиляриоз человека в Краснодарском крае //Вестн. офтальмол. - 1989. - № 6. - С. 72-73.
16. Березанцев Ю.А. Случай дирофиляриоза человека //Мед. паразитол. и паразитарн. бол. - 1961. - Т. XXX, № 4. - С. 471.
17. Бешко Н.И., Погорельчик Т.Я., Манковская H.H., Олейник В.А. Заражение человека нематодой Dirofilaria repens //Мед. паразитол. и паразитарн. бол. - 1995. - № 1. - С. 58.
18. Блажин А.Н. Гельминтофауна собак в Абхазии и ее роль в развитии продуктивного собаководства //Тр. Тропич. ин-та НКЗ Абхазской АССР. - 1937.
- Вып.З. - С. 135-143.
19. Борисова М.А., Сиротюк Н.П., Цыганкова О.Д., Жулаева Т.Е. О проявлениях инвазии Dirofilaria repens Railliet etHenry, 1911 у человека //Мед. паразитол. и паразитарн. бол. - 1986. - № 5. - С. 86.
20. Бронштейн A.M., Супряга В.Г. и др. Дирофиляриоз человека в Московском регионе //Мед. паразитол. - 2003. - № 4.
21. Бурджанадзе П. Л. К вопросу о важнейших гельминтозахсельскохозяйственных животных Грузии //Тр.Грузинск. н.-и. вет. опытн. станции. - 1943. - Т. 8. - С. 36-62.
65
22. Василик Н.С. Деяки аспекта епизоотологии та клиничного прояву инвазии Dirofilaria repens у собак Киивського региону //Вет. мед. Укр. - Киев, 2001. - С. 25-27.
23. Величко СВ., Василик Н.С, Абраменко И.В., Белоус H.H. Визначення видовош надежности гельминту та клинико-патогенетични особливости перебигу инвазии D.repens у собак в пивничних регионах Украйни //Наук, весникНАУ. - 2000. - С. 167-172.
24. Величко СВ., Василик Н.С, Мисюрин A.B., Абраменко И.В. К диагностике дирофиляриоза собак в Украине //36. матер. У1 Мижн. наук.-практ. конф. - Киев, 2001. -С.15-18.
25. Вибе П.П. К гельминтофауне собак Семипалатинской области //Природная очаговость болезней и вопросы паразитологии. - Алма-Ата, 1961. -С. 302-303.
26. Водовозов A.M., Ярулин Г.Р., Дьяконова СВ. Патология органа зрения, вызванная паразитированием дирофилярий //Мед. паразитол. и паразитарн. бол. -1971. - № 6.- С. 739-741.
27. Гаврилов A.A. Гельминты и гельминтозы собак Казахстана (фауна, эпизоотология, терапия и химиопрофилактика): Дис. ... канд. вет. наук. - Алма-Ата, 1976. - 143 с.
28. Гаркави Б.Л., Михно Ф.С Распространение дирофиляриоза домашних собак в Краснодаре //Матер, докл. научн. конф. "Теория и практика борьбы с паразитарными болезнями", 22-23 мая 2002. - М., 2002. - С. 91.
29. Гогель Л.С. Filaría immitis в сердце собаки в Закавказье //Журнал науч. и практ. вет. мед. - 1910. - Т. 3, В. 2. -С. 6-16.
30. Григорьев Ю.Е. Сетариоз крупного рогатого скота в Нечерноземной зоне России и меры борьбы с ним: Автореф. дис. ... канд. вет. наук. - 2000. - 23 с.
31. Григорьева М.В., Дворовенко Е.В. Дирофиляриоз оболочек яичка под маской синдрома отечной и гиперемированной мошонки //Детская хирургия. - 2003. - № 2 .
32. Гурвич Б.М. К распространению микрофиляриоза собак в Донском округе //Сев.-кавк. вет. вестник. - 1929. - № 3.
33. Гуськов В.В., Горшкова Е.В., Постнова В.Ф., Агарунов A.B. ДирофиляриозвАстраханской области //Лечащийврач. - 2001. - № 1.-С. 13-16.
34. Гуцевич A.B. Определитель насекомыхЕвропейской части СССР.-М, 1969.-Т. 5,4. 1.-324 с.
35. Давыдов О., Гусева Я., Павликовская Т., Колос Л. Human dirofilariosis in the Ukraine //YII Europ. Multicol. Of Parasitol. - Parma, 1996. - P. 355.
36. Дахно И.С, Немешкало Ю.П., Дахно Г.П. и др. Дирофиляриоз собак у Пивнично-Схидний части Украйни //36. матер. III Мижнар. наук.-практ. конф. - Киев, 1998.-С. 97-99.
66
37. Дахно И.С, Березовский A.B., Дахно Г.Ф. Эффективность брованола-илюс при дирофиляриозе собак //Тр. Всерос. ин-та гельминтол. - 2004. - Т. 40. -С. 94-97.
38. Делянова Р.Ш. Распространение гельминтов собак по разным географическим зонам СССР: Дис. ... канд. биол. наук. - М., 1962. - 522 с.
39. Демидова А.Я. Гельминтофауна собак Азербайджана //Сб. раб. по гельминтол. - 1937. - С. 123-125.
40. Жданова М.Г. К вопросу о гельминтофауне собак города Самарканда //Тр. Узб. гос. с.-х. ин-та. - 1949. - Т. 7. - С. 127-133.
41. Иргашев И.Х. К вопросу изучения гельминтофауны домашних и диких плотоядных Самаркандской области //Узб. биол. журн. - 1958. - №5. - С. 39-45.
42. Каденации А.Н. Гельминтофауна млекопитающих Крыма и опыт оздоровления домашних животных от основных гельминтозов: Автореф. дис. ... док. вет. наук. - М., 1958.
43. Казлаускас Ю., Яутакене И. Dirofilaria repens Railliet et Henry, 1911 у человека //Acta Parasit. Lit. - № 9. - С. 69-71.
44. Карвовський О., Макаревич О., Тростянецька Ю. Макаревич Е. Дирофиляриоз собаку Криму //Вет. мед. Укр. -1997.-№ 5. - С. 26.
45. Карпук Л.И., Семижон O.A., Остапук СП., Гардиенок Е.В. Сообщение о двух случаях дирофиляриоза в городе Минске //Тр. науч.-практ. конф. "Тканевые гельминтозы: диагностика, патогенез, клиника, лечение и эпидемиология". - Витебск, 2000. - С. 38-39.
46. Козлов Д.П., Скворцова H.A. К распространению Dirofilaria immitis в Хабаровском крае //Тез. докл. научн. конф. Всес. о-ва гельминтол. - 1962. - Ч. 1. - С. 84-86.
47. Кононов Е.Ф. Подсчет микрофилярий в крови собак //Сб. науч.-практ. раб. вет. состава погран. войск. - 1958. - В. 1. - С. 62-64.
48. Кочеткова М.В. Редкий случай дирофиляриоза человека // Нижегородский мед. журнал. - 1998. - № 4. - С. 87-88.
49. Кудинов A.B., Анникова Л.В. Дирофиляриоз теперь и в Саратове // Ветеринария Поволжья. - 2002. - № 3. - С. 19-21.
50. Левченко И.В., Нагорный С.А., Ермаков A.M. и др. Дирофиляриоз у собак // Тез. 2-й per. конф. "Актуальные проблемы вет. мед. мелких домашних животныхна Северном Кавказе". - 1999. - С. 23-24.
51. Мазуркевич А.И., Абраменко И.В., Величко СВ. и др. Деяки лаборатории показники крови у собак при инвазии D.repens // Наук, висник НАУ. - 2000. - С. 137-142.
52. Мазуркевич А.И., Величко СВ., Василик Н. и др. Дирофиляриоз собаку Киевському региони // Ветеринарна мед. Укр. - Киев, 2001. - С. 18-19.
53. Мазуркевич А.И., Величко СВ., Василик Н. Застосування Стронгхолду як мкрофшярициду при швази Dirofilaria repens у собак // Ветеринарна мед. Укр. - Киев. 2002. -С.21-22.
67
54. Матчанов Н.М. Роль собак Келесского массива Ташкентской области в эпизоотологии и эпидемиологии гельминтозов //Природная очаговость болезней и вопросы паразитологии. - Алма-Ата, 1961. - С. 291-297.
55. Мельниченко А.П., Просветова Т. А. Второй случай дирофиляриоза человека в Полтавской области //Мед. паразитол. и паразитарн. бол. - 1971. - Т. 40, № 2. - С. 238-239.
56. Метелкин А.И. О микрофиляриозе собак //Русск. журн. троп. мед. -1927. - №5. - С. 310-329.
57. Мирошников В.П. и др. Локализация Dirofilaria repens у человека //Мед. паразитол. и паразитарн. бол. - 1990. -№ 7. - С. 127-128.
58. Муквоз Л.Г., Белозерская Н.И. Два случая инвазии человека Dirofilaria repens в Запорожье //Мед. паразитол. и паразитарн. бол. - 1975. - Т. ХЫУ, № 5. - С. 615.
59. Нагорный CA., Артамонова A.A. Дирофиляриоз в г. Ростове-на-Дону //Тез. 1-й per. конф. "Актуальные проблемы вет. мед. мелких дом. животных на Северном Кавказе". - 1997. - С. 35-36.
60. Нараленкова Е.Ю., Кривостатенко Т.Д. О случаях дирофиляриоза в Гомельской области //Тр. Ш Междунар. научн.-практ. конф. "Эпидемиология, диагностика, лечение и профилактика паразитарных заболеваний человека". -Витебск, 2002. - С. 154-156.
61. Насилова В.В. К распространению дирофиляриоза собак в Армянской ССР //Тр. Ереван, зовет, ин-та. - 1948. - В. 10.-С. 121-126.
62. Насилова B.B. К изучению клинической картиныдирофиляриоза собак //Тр. Ереван, зовет, ин-та. - 1952. -В. 14.-С. 171-180.
63. Петров A.M. К фауне паразитических червей домашних плотоядных Туркестана //Тр. Гос. ин-таэксперим. вет.- 1926. - Т.П, Вып.2. - С. 89-101.
64. Петров A.M. Глистные инвазии собак и их санитарное и экономическое значение //Сельхозгиз. - М.- Л., 1931.
65. Петров A.M. Глистные болезни пушных зверей. Изд-во "Междунар. кн.", 1941.
66. Петропавловский НИ. К вопросу о Filaría immitis в крови у собак //Архив вет. науки. - 1904. - кн. 6. - С. 484-492.
67. Пленкина Л.В., Смирнова Е.А. Дирофиляриоз в Нижегородской области //Матер, докл. научн. конф. "Теория и практика борьбы с паразитарными болезнями", 22-23 мая 2002. - М., 2002. - С. 244-245.
68. Поживил А.И., Мищишин В.Т., Галат В.Ф. Випадки захворювання собак на дирофиляриоз в Украини //36. матер. III Мижн. наук.-практ. конф. - Киев, 1998. - С. 114-116.
69. Поживил А.И., Петренко О.Ф., Чомко В.Н. и др. Диагностика и лечение дирофиляриоза собак //36. матер. ГУ Мижн. наук.-практ. конф. 14-15 жовтня 1999. - К, 1999.-С. 78-81.
70. ПостноваВ.Ф., Ковтунов А.И., Абросимова Л.М. и др. Новые случаи дирофиляриоза человека //Мед. паразитол. и паразитарн. бол. - 1997. - № 1. - С. 6-9.
68
71. Роберман СЛ. Материалы по гельмиитофауие собак Киргизской ССР //Ветеринария. - 1941. - № 4. - С. 18.
72. Розенбаум P.C. Случай дирофиляриоза человека //Мед. паразитол. и паразит, бол. - 1970. - № 5ю - С. 620.
73. Савченко Л.П. Дирофиляриоз человека на Северном Кавказе //Тр. УП науч. конф. паразитол. УССР. - Киев: НауковаДумка, 1972. - С. 206-207.
74. Самойлович Л.Н., Жмак 3.0. Случай дирофиляриоза человека //Мед. паразитол. и паразитарн. бол. - 1966. -Т. ХХХУ, № 3. - С. 376.
75. Скрябин К.И. К характеристике гельминтофауны домашних животных Туркестана: Дис. - Юрьев, 1916. Скрябин К.И., Шихобалова Н.П. Филярии животных и человека. - М.: Сельхозгиз, 1948. - С. 154-172.
76. Согоян И.С. Патолого-морфологические изменения при дирофиляриозе собак //Тр. Арм. НИИЖиВ. - 1962. - Т. 6.-С. 117-121.
77. Сонин М.Д. Филяриаты животных и человека и вызываемые ими заболевания. Ч. 3. Филярииды, онхоцерцины. - М., 1975.- С. 237-292.
78. Степанян С.Г. Гельминты собак Кзыл-Ординской области и их эпизоотолого-эпидемиологическое значение //Природная очаговость болезней и вопросы паразитологии. - Алма-Ата, 1961. - С. 298-301.
79. Султанов М.Н., Гусейнов Г.Х. Случай дирофиляриоза глаза //Мед. паразитол. и паразитарн. бол. - 1967. - Т. ХХХУ1,№ 1. - С. 115-116.
80. Супряга В.Г., Андреенков А.И. Диагностика филяриатозов у лиц с низкой плотностью микрофилярий в крови //Мед. паразитол. и паразитарн. бол.
- 1978. - № 6. - С. 100-102.
81. Супряга В.Г.ю Старкова Т.В., Сабгайда Т.П. и др. Изучение дирофиляриоза человека в Росии //Матер. Междунар. конф., посвящ. 125-летию К.И.Скрябина "Основные достижения и перспективы развития паразитологии". -М., 2004. - С. 304-306.
82. Сухова М.В. Эпизоотологический надзор при дирофиляриозе плотоядных в условиях Среднего и Нижнего Поволжья: Автореф. дис. ... канд. вет. наук. -2002. - 22 с.
83. Тумка А.Ф. К Казуистике дирофиляриоза человека в СССР //Мед. паразитол. и паразитарн. бол. - 1966. - Т. ХХХУ, № 3. - С. 375.
84. Ушаков A.B., Степанова Т.Ф.ю Струкова A.C. Случай дирофиляриоза человека в городе Тюмени //Мед. паразитол. и паразитарн. бол.
- 2002. - № 4. - С. 52-53.
85. Феддер М.Л., Резник Н.П., Данилевский МЛ. Случаи обнаружения в комарах личинок филярий //Мед. паразитол. и паразитарн. бол. - 1976. - № 2. -С. 229-230.
86. Филиппов Н.В., Веденеев С.А., Сметанюк Л.С. Дирофиляриоз собак в условиях г. Волжский //Матер. 1У Межрег. конф. "Актуальные проблемы ветеринарной медицины мелких домашних животных и лошадей на Северном Кавказе". - Ставрополь, 2001. -С. 176-178.
69
87. Хижа СИ. К вопросу о клинической картине при дирофиляриозе подкожной клетчатки у собак //Сб. науч.-практ. раб. вет. состава погран. войск. - 1958. -В. 1. - С. 65-68.
88. Храмелашвили Н.Г. Dirofilaria repens под конъюнктивой глазного яблока //Мед. паразитол. и паразитарн. бол. - 957. - Т. 26, № 4. - С. 481-482.
89. Худавердиев Т.П. К биологии Dirofilaria repens Railliet et Henry, 1911, возбудителя дирофиляриоза собак в Нахичеванской АССР //Матер, науч. конф. Всес. о-ва ельминтол. - 1976. - Вып. 28. - С. 163-169.
90. Худавердиев Т.П., Джафаров Ш.М. К изучению распространения дирофиляриоза кровососущими насекомыми в условиях Нахичеванской АССР //Уч. зап. Азерб. гос. унив-та. - 1979. - Вып. 1. - С. 16-21.
91. Чун-Сюн Ф. О распространении Dirofilaria repens в Казахстане //Мед. паразитол. ипаразитарн. бол. - 1959. - Ч. 4.-С 483.
92. Шевченко Ф.И. Случай фузо-спириллярной ассоциации у собаки с висцеральным лейшманиозом и микрофиляриозом // Мед. мысль Узбекистана. -1928-1929. - № 1.
93. Шлейхер Э.И. К вопросу о дирофиляриозе подкожной клетчатки собак //Сб. работ по гельминтол. - 1948. - С. 247-250.
94. Энгельштейн А.С., Китель P.M., Запорожец Г.И. Об инвазии человека Dirofilaria repens //Мед. паразитол. И паразитарн. бол. - 1973. - Т. XLII, № 3. - С. 358.
95. Якимов В.Л. Микрофилярии животных в Туркестанском крае //АВН. - 1916. - Кн. 1. - С. 9-22
96. Abraham D., Grieve R.B., Oaks J.A. Dirofilaria immitis molting process of third-stage larvae //Exp. Parasitol. - 1990. - V. 70, N3.-P. 314-322.
97. Acevedo Renan A. Potential vectors of Dirofilaria immitis in San Mateo Co. California //Mosquito News. - 1982. - V. 42, N 2. - P. 272-274.
98. Ahid S.M.M., Lourenco-de-Oliveira R., Saraiva L.Q. Canine heartworm on Sao Luis Island, Northeastern Brazil: a potential zoonosis //Cadernos de Saude Publica. - 1999. -V. 15, N 2. - P. 405-412.
99. Ahid S.M.M., Vasconcelos P.S.S., Lourenco-de-Oliveira R. Vector competence of Culex quinquefasciatus say from different regions of Brazil to Dirofilaria immitis //Mem. Inst. Oswaldo Cruz. - 2000. - V. 95, N 6. - P. 769-775.
100. Atwell R.B., Carlisle C.H., Robinson S. Treatment of canine dirofilariasis with Levamisole hydrochloride //Australian Vet. J. - 1979. - V. 55. - P.531.
101.Baneth G., Volansky Z., Anug Y. et al. Dirofilaria repens infection in a dog: diagnosis and treatment with melarsomine and doramectin //Vet. Parasitol. -2000. - V. 92, N 4. - P.319-327.
102.Bredal W.P., Gjerde B., Eberhard M.L. et al. Adult Dirofilaria repens in a subcutaneous Granuloma on the chest of a dog //J. of Small Anim. Practice. - 1998. -V. 39, N 12. - P. 595-597.
103.Bucklar H., Scheu U., Mossi R., Deplazes P. Spread of canine dirofilariasis in the south of Switzerland //Schwiezer Archiv fur Tierheikunde. -1998. - V. 140, N 6. - P.255-260.
70
104. Grassi B., Noe G. Propagazione della filariae del sangue esclusivomehte per mezzo della puncture di pealiaria zanzare. Note preliminare //R. C. Accad. Lincoi.
- 1990. - V. 9. - P. 157-162.
105.Hayasaki M. Re-migration of fifth-stage juvenile Dirofilaria immitis into pulmonary arteries after subcutaneous transplantation in cats, dogs and rabbits //J. Parasitol. - 1996. - V . 82, N 5. - P.835-837.
106. . Jubb K.V.F., Kennedy P.C. //In Pathology of domestic animals. - 1970.
- V. 1. - P.134-136.
107.Kanev I., Kamenov I., Ganchev G. et al. Dirofilaria repens and Dirofilaria immitis in animals and humans in Bulgaria //Parassitologia. - 1996. - V. 38, N 1-2. - P.358.
108.Katamine D., Shibata S. Experimental studies on the periodicity of microfilaria. III. Influence of artificial hypothermia of the host upon emigration of microfilaria into the peripheral blood //Endem. Dis. Bull. Nagasaki Univ. - 1959. -V. 2, N 3. - P.203-211.
109.Kawakami Z., Nagasawa I. Ditto., 2nd Report. Ibid. - 1926. - V. 16. -P.304- 306.
110. Kelly J.D. Detection and differentiation of microfilariae in canine blood //Austral. Vet. J. - 1973. - V. 49, N 1. - P.23-27.
111. Knott J.I. Method for making microfilarial on day blood //Trans.R. Soc. Trop. Med. Hyg. - 1939. - V. 33. - P.191-196.
112.Kotani T., Powers K.G. Developmental stages of Dirofilaria immitis in the dog //Amer. J. Vet. Res. - 1982. - V. 43. - P.2199-2206.
113.Kume S., Itagaki S. On the life-cycle of Dirofilaria immitis in the dog as the final host //Brit. Vet. J. - 1955. - V. 111. - P.16-24.
114.Kume S., Oishi I. Periodicity of microfilariae of Dirofilaria immitis //J.Parasitol. - 1970. - V. 56, N 4. - P.195-196.
115. Lent H., Freitas J.F.T. Contribuicao ao estudo do genero Dirofilaria Railliet et Henry, 1911 //Mems. Inst. Osw. Cruz. - 1937. - V. 32. - P.37-54.
116.Losonsky J.M., Thrall D.E., Lewis R.E. Thoracic radiographic abnormalities in 200 dogs with spontaneous heartworm infectation //Vet. Radiol. -1983. - V. 24, N 3. - P.120-123.
117.Mantovani A. Sulla transmissione delle microfilaria de Dir. Repens dalla madre al feto nel cane //Parassitologia. - 1966. - V. 8, N 1. - P.17-19.
118.McCall J.W., McTier T.L., Dzimianski M.T. et al. Clinical prophylactic activity of melarsomine dihydrochloride (RM 340) against Dirofilaria immitis in heartworm-naive beagles exposed to natural infecnion in three southeastern states //Vet. Parasitol. - 1994. - V. 55, N 3. - P.205-219.
119. Nguyen V.B. Results of investigation of heartworm disease in dogs in the Mekong Delta //Khoa Hoc Ky Thuat Y (Vet. Dei.andTechn.).-2001.-V.8,N3.P.24-28.
120. Orihel T.C. Morphology of the larval stages of Dirofilaria immitis in the dog //J. Parasitol. - 1961. - V. 47, N 2. - P.251-262.
71
121. Rosa A., Ribicich M., Perez T. et al. Canine dirofilariasis. Treatment with melarsomine dihydrochloride //Rev. de Med. Vet. (Buenos Aires). - 2000. - V. 81, N 5. - P. 368-372.
122. Savell CM. Heartworm canine diagnosis //Canine Practice. - 1974.-V. 1.N4.-P. 18-22.
123. Sawyer T.K., Weinstein P.P.Experimentally induced canine dirofilariasis //J. Amer. Vet. Med. Assoc. - 1963. - V. 143, N 9. - P.975-978.
124. . Scott D.W., Vaughn T.C. Papulonodular dermatitis in a dog with occult filariasis //Comp. Anim. Pract. - 1979. - V. 1. - P. 31.
125. Sharma M.C., Pachauri S.P. Blood cellular and biochemical studies in canine dirofilariasis //Vet. Res. Comm. - 1982. - V. 5.N3.-P.295-300.
126. Stromberg B.E., Prouty S.M., Averbeck G.A., Schlotthauer J.C. Six decades of heartworm in Minnesote //Proc. of the heartworm symp., USA. - 1995. -P.49-54.
127. Tarello W. Subcutaneous canine dirofilariasis due to Dirofilaria (Nochtiella) repens of american origin in Italy: case report //Rev. de Med. Vet. -2000. - V. 151, N 11. - P.1053-1058.
128. Taylor A.E.R. The development of Dirofilaria immitis in the mosquito Aedes aegypti //J. Helminthol. - 1960. - V. 34, N 1/2. - P. 27-38.
129. Todd K.S., Howland T.P. Transplacental transmission of Dirofilaria immitis microfilariae in the dog //J. Parasitol. - 1983.-V. 69.-P. 371.
130.Vakalis N.C, Himonas CA. Human and canine dirofilariasis in Greece //Parassitologia. - 1997. - V. 39, N 4. - P.389-391.
131. Webber A.F., Hawking F. Experimental maintenance of Dirofilaria repens and D.immitis in dogs //Exper. Parasitai. - 1955. - V. 4, N 2. - P.143-164.
132. Wylie J.P. Detection of microfilariae by a filter technique //J. Amer. Vet. Med. Assoc. - 1970. - V. 156, N 10. - P.1403-1405.
Summary Grokh O.I.
Lviv National Academy of Veterinary Medicine of the name S. Z. Gzhytskyj, Lviv,
Ukraine
DIROFILYARIOZ OF DOGS (EPIZOOTOLOGICHNIY THE STATE, PATHOGENY AND MEASURES OF FIGHT)
In the article generalized modern information from morphology and biology of dirofilyariozu dogs, epizootologichnogo state, pathogeny, therapy and prophylaxis
Рецензент - д.вет.н., професор Сл1вшська Л.Г.
72
