CC BY
29
Орипнальш дозддження
Original Researches
МЕДИЦИНА
НЕВ1ДКЛАДНИХ СТАН1В
УДК 616.94-099-085.246.2+615.27:547.495.9 DOI: 10.22141/2224-0586.1.96.2019.158750
Максимчук Н.О., Коновчук В.М.
Вищий державний навчальний заклад Укра1ни «Буковинський державний медичний ун1верситет», м. Черн1вц1, Укра1на
Динамка впливу комплексного застосування сорбмакту i L-apriHiHy на переб^ синдрому ендогенно'1 штоксикаци гнiйно-септичного генезу
Резюме. Актуальтсть. Перебг ycix захворювань, що мають системний характер ушкоджень се-редньотяжкого ступеня, супроводжуеться синдромом ендогенно1 штоксикаци (CEI). ycmammi наведено результати динамiчного спостереження за показниками CEIгншно-септичного генезу. Мета роботи — вивчити вплив поеднаного застосування сорблакту i L-аргшшу за умови стандартно1 терапи в динамщ (перший — сьомий дт спостереження) на детоксикацшну функцт нирок i рiвень показнитв CEI. Матерiали таметоди. У до^дження включетрандомiзованi групи: Iгрупа (контрольна) — пащенти з синдромом системно1 запально1 вiдповiдi; IIгрупа — хворi з CEI, яким проводилась стандартна терапы; III група — хворi з CEI, яким на базi стандартно1 терапи вводили сорбi-лакт; IV група — хворi з CEI, стандартне лкування яких доповнювалось поеднаним застосуванням сорблакту i L-аргшшу. Результати. Встановлено, що в середовищi фармакотерапевтичних засобiв застосування сорбiлакт-L-аргiнiнового комплексу активуе детоксикацшну функцт нирок (за клi-ренсовими характеристиками токсичних речовин — на 216 %; молекул середньо1 маси — на 244 %) та суттево зменшуе ендогенну штоксикацт (за клтинно-гуморальним шдексом штоксикаци — на 204 %). Висновки. Використання сорбыакт^-аргшшового комплексу — ефективний зааб впливу на перебк синдрому ендогенно1 штоксикаци та активтсть детоксикацшно1 функци нирок шляхом зрос-тання активностi механiзмiв елiмiнацiï токситв, що супроводжувалося зниженням токсеми. Ключовi слова: синдром ендогенноï штоксикаци; сорблакт; L-аргшш
Вступ
Зпдно з погоджувальною конференщею «Сеп-сис-3», це життево небезпечна органна дисфункщя, викликана порушенням регуляторних процеав вщ-повщ оргашзму на шфекщю [1]. Сепсис нерозрив-но пов'язаний i3 розвитком синдрому полюрганних ушкоджень, що призводить до збшьшення продук-Ц11 та накопичення ендотоксишв i, вщповщно, роз-витку синдрому ендогенноï штоксикацИ (СЕ1) [2, 3]. Вщповщно, поряд iз комплексним л^ванням (х1рурпчною санащею вогнища шфекцИ, антибю-тикотератею, усуненням водно-електролггних, метаболiчних i реолопчних порушень) корекцiя СЕ1 виступае важливим патогенетичним методом лжування даних пащенпв [4]. Незважаючи на застосування екстракорпоральних методiв детоксика-
ц11, iнфузiйна терапiя залишаеться основою базис-hoï програми комплексноï ÎHTeHCTBHOï терапИ CEI гнiйно-септичного генезу [5, 6]. Серед препарапв i3 вираженими детоксикацшними властивостями важливе мiсце належить розчинам, до складу яких входять багатоатомнi спирти, зокрема сорбшакту [7]. Препарат мае широкий спектр позитивних характеристик [8, 9], а його ефективнють встановлена клшчно [9—13]. Застосування L-арпншу разом iз сорбшактом приховуе в собi значний потенщал як активатора токсиновидiльноï функцИ, так i нефро-протектора [14—16].
Мета роботи — встановити динамiчний вплив поеднаного застосування сорбшакту та L-арпншу за умови фоновоï стандартноï терапН на детоксика-цiйну функцiю нирок i рiвень показникiв CEI.
© «Медицина невщкладних сташв» / «Медицина неотложных состояний» / «Emergency Medicine» («Medicina neotloznyh sostoanij»), 2019 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2019
Для кореспонденцГГ: Максимчук Н.О., кафедра анестезюлогп i реашматологп, Вищий державний навчальний заклад УкраГни «Буковинський державний медичний унiверситет», пл. Театральна, 2, м. Чершвщ, 58002, УкраГна; е-mail: macksnat@gmail.com
For correspondence: N. Maksymchuk, Department of Anesthesiology and Resuscitation, Bukovinian State Medical University, Teatralna sq., 2, Chernivtsi, 58002, Ukraine; е-mail: macksnat@gmail.com
Матерiали та методи
Проведено дослщження динам1чних (протягом першоï — сьомоï доби) характеристик СЕ1 та деток-сикащйноï функцïï нирок пац1ент1в протягом на-ступних перiодiв:
— перша доба перебування у вщщленш реашма-цИ з лiжками iнтенсивноï терапïï (ВРзЛ1Т) (перiод розвитку ранньоï вторинноï автоагресп);
— четверта доба перебування у ВРзЛ1Т (пром1ж-ний перiод);
— сьома доба перебування у ВРзЛ1Т (перюд не-стш^ компенсацïï токсиновидiльноï функцïï нирок).
Пацieнти були рандомiзованi в чотири групи:
I група — 31 хворий i3 синдромом системноï за-пальноï вiдповiдi (ССЗВ), за Мiжнародною кла-сифiкацieю хвороб 10-го перегляду: R-65.2, тобто нешфекцшного генезу без органноï недостатностi;
II група — 27 хворих iз CEI гншно-септичного генезу, стратифiкованого за клггинно-гуморальним iндексом iнтоксикацïï (КГП) [17] в штерв^ 20—60 балiв (середньотяжкий ступiнь iнтоксикацïï), яким проводилась стандартна терашя (СТ); III група — 29 хворих iз CEI гншно-септичного генезу за КГП 20— 60 балiв, яким додатково застосовували сорбшакт на фонi СТ (iз розрахунку 6—7 мл/кг/год маси тiла вну-трiшньовенно краплинно зi швидкiстю 7—8 мл/хв); IV група — 30 хворих iз CEI гншно-септичного генезу за КГП 20—60 балiв, СТ котрих доповнювали поеднанням сорбшакту з L-аргiнiном (100 мл 4,2% розчину арпншу гiдрохлориду внутрiшньовенно краплинно зi швидкiстю 10 крапель за 1 хвилину протягом перших 10—15 хв, поим швидкiсть збшь-шували до 30 крапель за 1 хвилину).
У дослщження включались хворi з гострою гнш-ною хiрургiчною iнфекцiю рiзноï локалiзацïï, зумов-леною асоцiацiею аеробноï грампозитивноï та грам-негативноï флори в практицi хiрургiчного вщдшення абдомiнального, проктологiчного, травматолопчно-го, отоларинголопчного, щелепно-лицевого, аку-шерсько-гiнекологiчного профшв пiсля хiрургiчноï санацïï вогнища шфекцИ з наступним розвитком вторинноï to^^toï автоагресïï за шкалою КГП 20— 60 балiв (середньотяжкий ступiнь штоксикацИ).
Хворi протягом першого — сьомого дня досль дження продовжували отримувати СТ вщповщно до Surviving Sepsis Campaign 2016 [18] (продовження за-ходiв хiрургiчноï санацïï джерела шфекцп, обГрунто-вана антибiотикотерапiя, вiдповiдна шфузшна тера-пiя, реологiчна, метаболiчна та ш), причому схема терапïï була погоджена з практичними рекоменда-ц1ями KDIGO з гострого ураження нирок [19]. У перюд фармаколопчного простору дослщження вiд застосування препарапв, що мають сечогiнну або кардютропну дiю, утримувалися.
Обов'язковою умовою включення були стабшь-на гемодинамiка, вщсутшсть показань до штучноï вентиляцïï легень, вщсутшсть протипоказань до об'емного шфузшного навантаження з боку сер-цево-судинно'^ дихальноï i сечовидiльноï системи системи. Тобто передбачалося, що мехашзми пщ-
^т
тримання гомеостазу за умов можливого коморбщ-ного фону мають щлком компенсований характер.
Обставини припинення дослiдження були ре-гламентоваш критерiями включення (зменшенням КГ11 нижче 20 балiв).
Критерieм виключення була поява одше! чи бшь-ше обставин, що не були передбачеш критер1ями включення, зокрема: доповнення схеми штенсивно! терапГi гемодiалiзом, плазмаферезом, штучною вен-тиляцieю легень, гiпербаричною оксигенащею; зна-чне погiршення загального стану зумовлене актива-цiею коморбщних захворювань чи прогресуванням ускладнень, що вимагало застосування заходав штенсивно! терапи, як1 не пщлягали критер1ям включення.
Забiр кровi та сечi здшснювали через 4 години (± 10 хв) вщ початку шфузп сорбшакту. КГ11 ви-значали за шкалою [17]. Сумарну концентрацго токсичних речовин визначали шляхом використан-ня одноклггиних рецепторно-ефекторних систем, наприклад за модифжованим тестом Paramecium caudаtum [20]. Молекули середньо! маси (МСМ) ви-значали за модифiкованою методикою [21]. Статис-тичний аналiз отриманих даних проведено з вико-ристанням пакета IBM SPSS Statistics 8, що включав описову статистику (середне та похибка середнього) i перевiрку статистично! гшотези про однорiднiсть вибiрок (t-критерiй Стьюдента для залежних вибь рок та незалежних вибiрок).
Результати
За умов СТ токсичнють плазми кровi (Рт) у пер-шому перiодi в 1,5 раза перевищувала контрольний рiвень (р < 0,05) (табл. 1). Статистично вiрогiдне зменшення показника (на 24,0 ±8,0 ум.од.т./мл, 14,0 ± 4,6 %, Ар < 0,05) спостеркалось до другого перюду. У динамiцi вiрогiдне зростання клiренсу токсичних речовин (С) вщмчено у другому перiодi дослщження (Ар < 0,05) iз стабiлiзацiею до кiнця дослщження, проте СТ була недостатньою для вщнов-лення С до рiвня контролю (р > 0,05). При засто-суванш концентрацiя МСМ (Р ) в плазмi кровi на перший день дослщження була значно вищою за контрольний рiвень (на 277 %, р < 0,05). У другому перiодi !х рiвень знижувався на 0,14 ± 0,05 ум.од./мл (19 %, Ар < 0,05) та стабшзувався до кшця дослщжен-ня. У першому перiодi при СТ ^ренс МСМ (Смсм) був значно нижчим за рiвень контролю (на 35 %, р < 0,05). У другому перiодi спостеркалось зростання Смсм (на 4,40 ± 1,52 мл/хв, 43,0 ± 16,9 %, Ар < 0,05) iз наступною стабiлiзацiею. При цьому Смсм не досягав контролю. За умов СТ у першому перiодi досль дження показник КГ11 значно перевищував рiвень контролю (у 5 раз). СТ до четвертого дня зумовлю-вало зменшення показника КГ11 (на 11,0 ± 3,2 бала, 21,0 ± 6,2 %, Ар < 0,05), без досягнення контролю.
Пщ час використання на базi СТ сорбшакту зна-чення Рт зменшувалось у другому перiодi дослщження (на 21,0 т± 9,1 ум.од.т./мл, 13,0 ± 5,6 %, Ар < 0,05). Сорбшакт зумовлював зростання С^ щодо пащенпв iз СТ (р < 0,05) вже на першу добу. Подальше застосування
«
препарату у комплекс1 терапевтичних заходав спри-чинило значне зростання Стр (на 1,30 ± 0,61 мл/хв, 81,0 ± 38,5 %, Ар < 0,05) пор1вняно i3 попередшм пе-р1одом i наступною стабшзашею (Ар > 0,05). Вiропд-не зниження Рмсм при використаннi сорбшакту вщбу-валось на промiжку до другого перюду дослщження (на 0,16 ± 0,07 ум.од./мл, 24,0 ± 11,4 %, Ар < 0,05). Слщ вщзначити, що при застосуванш сорбшакту Рмсм знижувалась, але на 77 % (р < 0,05) залишалася бшьш високою, нiж при ССЗВ. Використання сорбшакту в комплекс СТ у першому перiодi зумовлювало зростання Смсм (на 33 %, р < 0,05) порiвняно з хворими II групи. У другому перiодi зареестровано значне зростання Смсм (на 12,0 ± 5,2 мл/хв, 88,0 ± 2,3 %, Ар > 0,05) порiвняно з попередшм перюдом, а також iз II групою у даному перiодi (на 75 %, р < 0,05). У третьому перiодi дослщження Смсм у групi хворих, якi отримували сор-бшакт, знижувався (на 5,10 ± 2,21 мл/хв, 21 ± 87 %, Ар < 0,05), проте залишався вищим (на 36 %, р < 0,05) порiвняно iз хворими iз стандартною терапiею. Тобто сорбшакт потенцговав природнi механiзми детокси-кацН (токсиновидшьна функц1я нирок) i заходи СТ. Загалом при терапН CEI сорбшактом Смсм (з першого по сьомий день спостереження) пщвищувався на 29 % (р < 0,05) щодо ССЗВ. Статистично вiрогiдне змен-шення КГП спостерiгалось до другого перюду досль дження (на 16,0 ± 6,4 бала, 33,0 ± 2,6 %, Ар < 0,05), тсля чого показник змшювався статистично невiро-гщно.
Включення у комплексне л^вання сорбшакт-L-аргiнiнового комплексу зумовлювало статистично вiрогiдне зменшення Рт (р < 0,05) у першому перiодi дослщження. У другому перiодi зниження Рт у IV гру-пi становило 29,0 ± 12,1 ум.од.т/мл, або 19,0 ± 7,9 % (Ар < 0,05). У третьому перiодi Рт стабiлiзувалась (Ар > 0,05), залишаючись на 25 % бшьшою (р < 0,05), нiж при ССЗВ. При поеднаному використанш сорбшакту та L-арпшну динамiка змш Стр характери-зувалась значним зростанням (на 115 %, Ар < 0,05) у другому перiодi дослщження, з наступною стабь лiзацiею. Застосування в комплексi з сорбшактом L-арпншу зумовлювало зменшення Рмсм у другому перiодi порiвняно з третьою групою (р < 0,05) та щодо попереднього перюду (на 0,20 ± 0,09 ум.од./мл, 32,0 ± 14,1 %, Ар < 0,05). Важливо, що i в третьому перiодi призначення L-арпншу результувало в подальше зниження Рмсм (на 0,12 ± 0,05 ум.од./мл, 28,0 ± 12,7 %, Ар < 0,05)™ При цьому Рмсм IV групи у третьому перiодi був найближчим до контролю порiвня-но з показниками iнших груп (Рмсм на 18 %, р < 0,05, бшьше ССЗВ). Спшьне використання L-аргiнiну та сорбшакту вже в першому перiодi дослiдження спричинило досягнення показника Смсм рiвня контролю (р < 0,05). У другому перiодi дослщження Смсм у данш групi значно зростав (на 21,80 ± 8,68 мл/хв, 140,0 ± 51,1 %, Ар > 0,05) та до кшця дослщження стабшзувався на даному рiвнi. Загалом при терапН CEI сорбiлактом та L-арпншом С (з першого по
мсм
Таблиця 1. Динамка окремих показниюв синдрому ендогенно'У Ытоксикаци та детоксикацШно'У функцГУ нирок
Показник Перюд дослщження
1 II III
СТ, Рт, ум.од.т. 172,0 ± 5,3 151,0 ± 6,4* 140,0 ± 6,9
С + СТ, Рт, ум.од.т. 167,0 ± 5,1 147,0 ± 6,2* 135,0 ± 7,1
С + А + СТ, Рт, ум.од.т. 159,0 ± 5,5 130,0 ± 6,6* 129,0 ± 8,2
Контроль Рт, ум.од.т. 103,0 ± 4,1
СТ, Стр, мл/хв 1,30 ± 0,05 2,10 ± 0,09* 2,20 ± 0,09
С + СТ, Стр, мл/хв 1,60 ± 0,04 2,90 ± 0,07* 3,00 ± 0,12
С + А + СТ, Стр, мл/хв 1,76 ± 0,64 3,80 ±0,08* 3,80 ± 0,13
Контроль Стр, мл/хв 2,70 ± 0,06
СТ, Рмсм, ум.од.т./мл 0,750 ± 0,026 0,61 ± 0,03* 0,570 ± 0,026
С + СТ, Рмсм, ум.од.т./мл 0,680 ± 0,021 0,520 ± 0,029* 0,480 ± 0,029
С + А + СТ, Рмсм, ум.од.т./мл 0,630 ± 0,022 0,430 ±0,031* 0,320 ± 0,031*
Контроль Рмсм, ум.од.т./мл 0,270 ± 0,011
СТ, Смсм, мл/хв 10,29 ± 0,73 14,65 ± 0,79* 13,15 ± 0,81
С + СТ, Смсм, мл/хв 13,70 ± 0,65 25,61 ± 0,71* 20,61 ± 0,85*
С + А + СТ, Смсм, мл/хв 15,60 ± 0,59 37,31 ± 0,78* 38,13 ± 0,85
Контроль Смсм, мл/хв 15,91 ± 0,69
СТ КГ11, бали 54,0 ± 2,1 43,0 ± 2,7* 35,0 ± 2,0*
С + СТ, КГ11, бали 48,0 ± 1,9 33,0 ± 2,2* 32,0 ± 2,6
С + А + СТ, КГ11, бали 45,0 ± 1,7 27,0 ± 2,3* 22,0 ± 2,71
КГ11, ССЗВ, бали 11,0 ± 0,5
Примтки: * — Ар — наявнсть в!ропдно'У рiзницi м'ж показниками першо'У та четверто'У, четверто'У i сьомо'У д'!б досл'!дження за t-критерieм для залежних виб'!рок; СТ — стандартна тератя; С + СТ — сорблакт на тлi стандартно'! терапУУ; С + А + СТ — сорблакт + L-аргЫн на тлi стандартно'! терапУУ; Рт — токсичнсть плазми; Ст — ^ренс токсичних речовин; Рмсм — концентраця МСМ в плазм! кров!; Смсм — кл!ренс МСМ; КГ11 — клi-тДнно-гуморальний ндекс нтоксикаци.
т
сьомий день) зростав на 138 % щодо ССЗВ. Тоб-то L-арпнш та сорбшакт (порiвняно з сорбшактом) на 109 % (р < 0,05) пщвищуе Смсм щодо шфузп сор-бшакту без L-аргшшу. У пром1жному перiодi чiтко окреслюеться здатнiсть поеднання вказаних препа-рапв позитивно впливати на перебiг СЕ1, що вщо-бразилось у значному зниженш показника КГ11 (на 22 %, р < 0,05) порiвняно з групою, де застосовували тшьки сорбшакт, та порiвняно з попередшм перю-дом дослщження (на 18,0 ± 8,5 бала, 40,0 ± 18,9 %, Ар > 0,05). У подальшому перiодi комбiноване засто-сування сорбшакту та L-аргiнiну зумовлювало змен-шення показника КГ11 (на 45 %, р < 0,05) порiвняно iз III групою. L-арпнш у поеднаннi з сорбiлактом на 31 % (р < 0,05) знижував КГ11 (р < 0,05) щодо застосу-вання тшьки сорбшакту (до сьомого дня лiкування). Проте показник КГП залишався вищим за рiвень контролю (у 2 рази, р < 0,05), тобто його нормалiза-цiя мала мiсце за рамками спостереження.
Обговорення
Ступiнь ендотоксикозу залежить вщ балансу спiввiдношення м1ж токсиноутворенням та ель мiнацiею ендотоксишв, звичайно, з врахуванням факторiв штенсивно! терапп. В цiлому зниження концентраций токсичних речовин в плазмi кров^ концентраций МСМ в плазмi кров^ КГ11 та тдви-щення ^ренсу МСМ до прикiнцевого термiну дослщження свщчать за вщповщну яюсть СТ.
На пiдставi отриманих даних слщ вважати, що ак-тивац1я токсиновидально! функци та нефропротекц1я сорбшактом полягають у наступному. У результата вщсутносп природных механiзмiв реабсорбцп багато-атомних спиртiв у проксимальних вщдшах нефронiв препарат здшснюе осмотичний дiурез подiбно до ма-нiтолу, та збшьшуе швидкiсть клубочково! фшьтраци (ШКФ) та фiльтрацiйну фракцiю МСМ, зменшуе !х реабсорбцiю (близько 80 % МСМ реабсорбуеться в проксимальних вщдшах нефрошв за участi системи пептидаз). Звщси сорбiтол розвантажуе канальцi ни-рок вiд виконання ще! роботи, особливо за умови го-строго ураження нирок при СЕ1 гншно-септичного генезу: збшьшуе екскрецiю МСМ, у тому чи^ тих, що мають вазоконстрикторний ефект, що, у свою чергу, призведе до зменшення загального перифе-ричного опору судин та збшьшенням ШКФ.
Таким чином, долучення L-арпншу зумовлюе пщсилення впливу сорбiлакту на токсиновидшьну функцiю нирок за ^ренсовими характеристиками С - на 21 %, С - на 18 % та КГ11 - на 45 %
тр ' мсм
(р < 0,05). Порiвняно iз першим застосуванням комплекс сорбшакту та L-аргiнiну активуе детокси-кацшну функцiю нирок (за Стр — на 216 %; Смсм — на 244 %) та зменшуе ендогенну штоксикащю (за КГ11 — на 204 % та Р — на 197 %).
мсм
Висновки
Використання сорбшакт^-арпншового комплексу — ефективний зааб впливу на перебя1 синдрому ендогенно! iнтоксикацГi та активнють деток-
сикацшно! функци нирок, що сприяе зменшенню токсеми та зростанню активаци механiзмiв елiмiна-цп токсинiв.
Конфлiкт 1нтерес1в. Автори заявляють про вщсут-нiсть будь-якого конфлжту iнтересiв при пiдготовцi дано! статп.
Список лiтератури
1. The third international consensus definitions for sepsis and septic shock (Sepsis-3) / M. Singer, C.S. Deutschman, C.W. Seymour, M. Shankar-Hari, D. Annane [et al.]// Jama. — 2016. — Vol. 315, № 8. — P. 801-810. — doi: 10.1001/jama.2016.0287.
2. Quick sepsis-related organ failure assessment, systemic inflammatory response syndrome, and early warning scores for detecting clinical deterioration in infected patients outside the intensive care unit/ M.M. Churpek, A. Snyder, X. Han, S. Sokol, N. Pettit [et al.] // American journal of respiratory and critical care medicine. — 2017. — Vol. 195, № 7. — P. 906-11. — https:// doi.org/10.1164/rccm.201604-08540c.
3. Sepsis, oxidative stress, and hypoxia: are there clues to better treatment?/D. Bar-Or, M.M. Carrick, C.W. Mains, L.T. Rael, D. Slone [et al.]//Redox Report. — 2015. — Vol. 20, № 5. — P. 193-7. — https://doi.org/10.1179/1351000215Y.0000000005.
4. Хирургический эндотоксикоз как проблема клинической гасроэнтерологии / С.И. Емельянов, Б.С. Брискин, Д.А Демидов, М.В. Костюченко, Т.И. Демидова [и др.] // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. — 2010. — № 7. — C. 67-73.
5. Особенности инфузионной детоксикационной терапии у больных с эндотоксикозом/А.В. Стариков, С.В. Бур-наева, О.И. Гаврилюк, О.В. Асса, А.К Петров [и др.] // Актуальные проблемы транспортной медицины. — 2010. — № 3. — С. 147-149.
6. Галушко О.А. Применение осмотически активных препаратов у больных острым инсультом при сопутствующем сахарном диабете / О.А. Галушко // Здоровье мужчины. — 2017. — № 4(63). — С. 33-37. — doi: https://doi. org/10.30841/rn.v0i4(63).123481.
7. Черний В.И. Инфузионная терапия как ключевой компонент лечения сепсиса / В.И. Черний, С.Е. Куглер // Матерiали III Мiжнародного конгресу з тфузшног терапН, 6—7жовтня, 2016, Кшв. — К., 2016. — С. 82.
8. Черний В.И. Актуальные аспекты инфузионной терапии /В.И. Черний //Медицина неотложных состояний. — 2015. — № 3(66). — C. 43-52.
9. Нужно ли усовершенствовать технологии кровозаме-щения? / В.П. Шано, И.В. Гуменюк, И.В. Струкова, Е.З. Гу-биева // Острые и неотложные состояния в практике врача. — 2012. — № 2/3. — С. 25-33.
10. Дацюк О.И. Показатели системной воспалительной реакции у больных с тяжелым острым панкреатитом вран-ней стадии в зависимости от компонентов инфузионной терапии/ О.И. Дацюк//Медицина неотложных состояний. — 2014. — № 5(60). — C. 103-106.
11. Ералина С.Н. Малообъемная инфузионная терапия при кровотечении в экстренной хирургии у пациентов пожилого и старческого возраста / С.Н. Ералина, Е.Л. Исмаилов, М.М. Сиезбаев//Жизнеобеспечение при критических состояниях. — 2017. — С. 29-30.
12. Бойко В.В. Профилактика послеоперационных парезов кишечника после операций на толстой кишке/В.В. Бой-
ко, И.В. Криворотько, Н.В. Тимченко // Вестник хирургии Казахстана. — 2014. — № 2(38). — С. 6-7.
13. Чепкий Л.П. Роль тфузшног терапи в профшакти-ui полшрганног недостатностi / Л.П. Чепкий, В.1. Черни-шов, С.В. Мтов // Бшь, знеболення i ттенсивна тератя. — 2012. — № 1(58). — С. 28-35.
14. Влияние аргинина, предуктала и сорбилакта на функцию почек крыс при сулемовой нефропатии / А.И. Го-женко, А.С. Федорук, С.И. Доломатов, И.В. Погорелая // Нефрология. — 2003. — Т. 7, № 1. — С. 98-101. — https://doi. org/10.24884/1561-6274-2003-7-1-98-101.
15. Preventive oral supplementation with glutamine and argi-nine has beneficial effects on the intestinal mucosa and inflammatory cytokines in endotoxemic rats/X. Zhou, X. Wu, Y. Yin, C. Zhang, L. He //Amino Acids. — 2012. — Vol. 43, № 2. — P. 813-821.
16. Arginine, citrulline and nitric oxide metabolism in sepsis / C.C. Kao, V. Bandi, K.K. Guntupalli [et al.] // Clinical Science. — 2009. — Vol. 117, № 1. — P. 23-30.
17. Пат. 112508 Украта, МПК G01N 33/48. Спосб ощнки перебку ендогенног ттоксикащ / В.М. Коновчук, А.В. Андрущак, Н.О. Максимчук; власник Вищий державний навчальний заклад Украгни «Буковинський державний ме-
дичний ушверситет» МОЗ Украгни. — № u201604697; Заявл. 26.04.2016; Опублж. 26.12.2002, Бюл. №24. — 2с.
18. Surviving Sepsis Campaign: International Guidelines for Management of Sepsis and Septic Shock 2016 / A. Rhodes, L.E. Evans, W. Alhazzani [et al.] // Critical Care Medicine. — 2017. — Vol. 45, № 3. — P. 486-52. — Doi: 10.1097/ CCM.0000000000002255.
19. Khwaja A. KDIGO clinical practice guidelines for acute kidney injury / A. Khwaja // Nephron. Clinical Practice. — 2012. — Vol. 120, № 4. — P. c179-c184. — https://doi. org/10.1159/000339789.
20. Пузырева И.Н. Экспресс-анализ биологической активности композиции из спиртоводного извлечения расто-ропши, астрагала и таурина / И.Н. Пузырева, М.А. Огай, А.Ю. Петров // Научные ведомости Белгородского государственного университета. Серия: Медицина. Фармация. — 2016. — Т. 34, № 12(233).
21. Камышников В.С. Справочник по клинико-биохи-мическим исследованиям и лабораторной диагностике. — 3-е изд. — М.: МЕДпресс-информ. — 2009. — 889 с.
Отримано 03.12.2018 ■
Максимчук Н.А., Коновчук В.Н.
Высшее государственное учебное заведение Украины «Буковинский государственный медицинский университет», г. Черновцы, Украина
Динамика влияния комплексного применения сорбилакта и L-аргинина на течение синдрома эндогенной интоксикации гнойно-септического генеза
Резюме. Актуальность. Течение всех заболеваний, имеющих системный характер повреждений среднетяже-лой степени, сопровождается синдромом эндогенной интоксикации (СЭИ). В статье приведены результаты динамического наблюдения за показателями СЭИ гнойно-септического генеза. Цель работы — изучить влияние сочетанного применения сорбилакта и L-аргинина при стандартной терапии в динамике (первый — седьмой дни наблюдения) на детоксикационную функцию почек и уровень показателей СЭИ. Материалы и методы. В исследование включены рандомизированные группы: I группа (контрольная) — больные с синдромом системного воспалительного ответа; II группа — больные с СЭИ, которым проводилась стандартная терапия; III группы — больные с СЭИ, которым на базе стандартной терапии назначали сорбилакт; IV группа — больные с СЭИ, стандартное ле-
чение которых дополнялось совмещенным применением сорбилакта и L-аргинина. Результаты. Установлено, что в среде фармакотерапевтических средств применение сорбилакт^-аргининового комплекса активирует детоксикационную функцию почек (по клиренсовым характеристикам токсичных веществ — на 216 %; молекул средней массы — на 244 %) и существенно уменьшает эндогенную интоксикацию (по клеточно-гуморальному индексу интоксикации — на 204 %). Выводы. Использование сорбилакт^-аргининового комплекса — эффективное средство воздействия на течение синдрома эндогенной интоксикации и активность детоксикационной функции почек путем роста активности механизмов элиминации токсинов, сопровождаемое снижением токсемии. Ключевые слова: синдром эндогенной интоксикации; сорбилакт; L-аргинин
N.O. Maksymchuk, V.M. Konovchuk
Bukovinian State Medical University, Chernivtsi, Ukraine
Dynamics of the effect of combined use of sorbilact and L-arginine on the syndrome of endogenous intoxication of purulent-septic origin
Abstract. Background. The course of all diseases with systemic lesions of moderate severity is accompanied by an endogenous intoxication syndrome (EIS). The article presents the results of dynamic observation of the indicators of EIS of purulent-septic origin. The purpose of the study is to investigate the effect of combined use of sorbilact and L-arginine with standard therapy in dynamics (days 1—7 of observation) on the detoxification function of the kidneys and the level of EIS indices. Materials and methods. The study included randomized groups: group I — patients with systemic inflammatory response syndrome; group II — those with EIS, who received standard therapy; group III — patients with EIS, who on the basis of standard therapy received sorbilact; IV group — patients with EIS, whose standard treatment was sup-
plemented by combined use of sorbilact and L-arginine. Results. The use of pharmacotherapeutic agents sorbilact and L-arginine activates the detoxification function of the kidneys (in terms of the clearance characteristics of toxic substances — by 216 %, the middle molecules — by 244 %) and significantly reduces the endogenous intoxication (cell-humoral index of intoxication — by 204 %). Conclusions. The combined use of sorbilact and L-argi-nine is an effective mean for influencing the course of endogenous intoxication syndrome and the activity of detoxification function of the kidneys, by increasing the activity of the toxin elimination mechanisms, followed by the reduction of toxemia. Keywords: syndrome of endogenous intoxication; sorbilact; L-arginine
