CC BY
67
дiяння.
Причини звернення до вщомих aBTopoBi геоюторичних реалiй зрозумiлi - вш дiяв вiдповiдно до власних позитивiстських теоретичних установок, хоча так само впевнено можна констатувати й вщображення змши його лiтературознавчих поглядiв у творчому дискурса На жаль, невеликий обсяг власне драматичних прозових творiв не дае можливостi говорити про якюь виразнi перiоди, тому логiчнiшим буде включити !х до системи iнтервалiв п'ес, додавши згодом i наслщки аналiзу драматично! поезп.
Список використано1 л1тератури
1. Сабат Г. Казки 1вана Франка: особливостi поетики. «Коли ще звiрi говорили»: монографiя / Галина Сабат. - Дрогобич : Коло, 2006. - 364 с.
2. Денисюк Ю. Iнтертекстуалiзми в оповщанш I. Франка «Odi profanum vulgus» / Юрiй Денисюк // Вюник Львiвського унiверситету. Серiя фшолопчна. - 2003. - Вип. 32. -С.37-43.
3. Франко I. Зiбрання творiв у 50 т. / 1ван Франко. - Т. 15. - К. : Наук. думка, 1978. -512 с. ; Т. 21. - К. : Наук. думка, 1979. - 503 с.
4. Легкий М. Форми художнього викладу в малш прозi 1вана Франка / Микола Легкий.
- Львiв, 1999. - 160 с.
5. Гузар З. Оповщання 1вана Франка «Слимак» / Зенон Гузар // Вюник Львiвського ушверситету. Серiя фшолопчна. - 2010. - Вип. 51. - С. 25-31.
6. Тихолоз Н. Вщ «Рубача» до «1сторп одно! конфюкати»: дiапазон жанрових модифiкацiй збiрки I. Франка «Сiм казок» / Наталя Тихолоз // Вюник Львiвського унiверситету. Серiя фiлологiчна. - 2003. - Вип. 32. - С. 107-117.
Стаття надшшла до редакцп 29 березня 2012 р. R. Kozlov
CHRONOTOPICA OF I. FRANKO'S DRAMATIC PROSE
The article analyzes three dramatic story of Ivan Franko. Attention taken aspects of time and space in a work of art - his chronotopica.
УДК 821.161.2-31 М. М. Коновалова
ДИХОТОМ1ЧНА МОДЕЛЬ ХРОНОТОПУ В НОВЕЛ1СТИЧНОМУ ЦИКЛ1 УЛАСА САМЧУКА «В1ДНАЙДЕНИЙ РАЙ»
У cmammi розглядаеться новел1стика Уласа Самчука в контекст1 лтературног практики модертзму. Особлива увага зосереджуеться на виокремленш та розглядi duxomoMi4Hoi моделi часопросторового континууму як засобу художнього моделювання дiйсностi. Простежуеться зв'язок особливостей хронотопу 3i свiдомiстю головного героя..
Клю^о^^ слова: новел^тичний цикл, диxотомiчна модель, часопросторовий континуум, мiфологема, топос.
Творчють Уласа Самчука рiзножанрова: повют^ романи, оповщання, новели, драми. I хоч найбшьше вш виявив себе ромашстом, творцем «велико! л^ератури», мала проза, якою починалось входження письменника в л^ературний процес, на разi потребуе особливо! уваги дослщниюв.
Першим друкованим твором молодого письменника була новела «Образа», опублшована в «Лтературно-науковому вюнику» 1929 року. Цей твiр письменник
включив до циклу новел «Вщнайдений рай», який вийшов у свiт 1936 року. Свропейський перiод життя був найплщшшим у творчiй бюграфп Самчука. Тому увага дослщниюв зосередилася на великих етчних полотнах письменника. Мала проза залишилася поза 1хньою увагою. Збiрка «Вiднайдений рай», уперше перевидана в Укрш'ш видавничою фiрмою «Вщродження» 2009 року, ще не отримала належно'1 оцiнки в лiтературознавствi. Вiдгуки на не'1 чи незначна апеляцiя простежуються в наукових дослiдженнях I. Руснак [4], Н. Плетенчук [3].
Окреслена проблемшсть питання зумовлюе актуальн1сть запропоновано'1 розвiдки з огляду на недостатшсть вивчення новелiстики Уласа Самчука та позищонування письменника як «модернiзованого реалюта».
Завданням дослiдження е вивчення та аналiз новелiстики в контекстi л^ературно'1 практики модернiзму, виокремлення та розгляд п дихотомiчноi моделi часопросторового континууму.
Перш за все, варто вiдзначити, що в новелах автор проявив себе модернютом. На тематичному рiвнi вiн вщшшов вiд традицiйного зображення села, а також звернувся до жанру новели як найбшьш динамiчноi у перюд свiтоглядних та стильових переломiв жанрово'1 форми. М. Наенко, дослiджуючи прозу украшсько'1 реалютично'1 епохи Другого вщродження, зазначав, що «всi майбутнi модершсти» (...) починатимуть реалiстами, навiть з рисами «популютського» народництва, i лише з часом стануть освоювати новий, модерний тип письма: у виглядi неоромантизму, iмпресiонiзму, символiзму та шших «-iзмiв» [2, с. 445].
Конкретизуючим доповненням щодо творчостi Уласа Самчука можуть слугувати висновки 1рини Руснак. Дослщниця зауважуе, що «основа реалютичного типу творчостi У. Самчука залишалася стiйкою, тисно пов'язаною з европейською класичною спадщиною, що було вщповщдю на руйнiвнi авангардистськi експерименти у мистецга, однак письменник зазнав також впливу шших, нереалютичних щейно-художшх уявлень i концепцiй, що сприяло виникненню стильово'1 дифузп та яюсно iншого наративу. Особливо помiтним був вплив модершзму, що виявлявся в iнтелектуалiзацii прози мистця, в емоцшнш тональностi, iдейно-образнiй структурi романiв, новел, оповщань, трактуваннi проблеми долi та призначення людини в сучасному свт. У зв'язку з цим варто говорити про модершзований реалiзм письменника» [4, с. 28].
У реалютичних творах в^чизняно'1 лiтератури домiнував образ села. Мюто як атрибут европейсько'1 естетики, ново'1 художньо'1 парадигми модершзму було тлом, мюцем дп, декоращею i лише iнодi переростало в образ i набувало характеристик живого оргашзму. Улас Самчук, для якого урбанютична тема не була властивою, у новелiстицi змiщуе орiентир з села на мюто, на його буш^ iдеали, власне iнакший свт Цей «власне шакший свiт» спочатку увшшов у життя самого письменника, особливо тд час перебування у Празь
Про феномен мiста у його житп зауважуе I. Руснак: «Прага залишила неповторний слiд у долi мистця (...), де йому довелося прожити кшька рокiв i навчатися на факультетi фшологл в Украшському вiльному ушверситеть..» [4, с. 11]. Саме у Празi сформувалася щейно-пол^ична, соцiальна i письменницька позищя Уласа Самчука. Упродовж 1930-х роюв письменник також вiдвiдував iншi европейсью мiста -Берлiн, Париж, Рим, Дрезден, Флоренщю, Венецiю тощо. Зрозумшо, що Свропа представилась йому зовам шшим, вiдмiнним вiд украшського села, св^ом. Вiдчуття дисгармонп у новому сощальному середовищi породжували трагiчнiсть св^овщчуття митця, який волею обставин був закинутий у чужий просторовий вимiр.
Саме европейське мюто стало головним модершстським топосом у новелiстицi Уласа Самчука. Символiзуючи топос чужини, воно (мюто) у протиставленнi з
укра'шським селом - топосом Батьювщини - утворюють дихотомiчну модель свiй / чужий. Цим символiчним топосам притаманне власне смислове поле, власний об'ем пам'ят i власна логiка розгортання. Вони не перетинаються, виступають наскрiзно i виносяться навiть у назву збiрки, яка мiстить зашифровану концептуальну шформащю. Така бiнарна опозицiя найповнiше представлена в однойменнш новелi «Вщнайдений рай». Мiфологема «вщнайдений рай» - це чужина, шюзорна Свропа, образом-символом яко'1 у текстi виступае «шафа з бiблiотечкою з елегантними томиками в чорних шкiряних оправах». «Тиснеш золотом iмена Гете, Шекспiра i !м подiбних дивилися на мене i спокушали. Взяти в руку, зважитись i прочитати хоч один рядок... Сягнув рукою за новеньким томиком.
I тут. мене охопив острах i шяковють... Бiблiотечка та. була лиш дерев'яна!
Я закрив швидко шафу дерев'яних манекенiв: здавалось, що я попав мiж мертвякiв. Миттю зник увесь настрiй, яскравють... Дихання мертво! доби вщчувалося на кожному предмета.. передi мною виразно стирчала препогана, беззуба маска iрошi» [5, с. 443]. Тут опозицшна дихотомiчна просторова модель свiй / чужий (укра'шське село i европейське мюто) отримуе семантичне наповнення «природшсть / штучшсть, примарнiсть» i виступае у ролi «семютичного iндикатора» (Ю. Лотман), що мютить у собi невичерпний концептуально-символiчний код, розшифрування якого дозволяе глибше збагнути специфiку функцiонування уае! екзистенцшно'].' ситуацп, знаком яко! вш i виступае, а природний (автобiографiчний) простiр слугуе формуючим чинником саморозгортання i саморозвитку тексту.
Для европейського модершзму мiсто, з одного боку, виступае здобутком цившзацп, а з другого - мюцем втрати в ньому шдивщуальносп, зумовлено! пошуком свободи, бажанням звшьнитися вiд традицiй та умовностей. В Уласа Самчука мюто як значимий концепт моделi св^у постае опосередковано - через його атрибутивну образнiсть: захоплення, здивування, вщчуження, нерозумiння, iнодi нереальностi осягнення. Основними атрибутами мюького ландшафту виступають готел^ вулицi, машини, кав'ярнi, багатоповерхiвки. «Широка вулиця Свободи розгойдуеться, мов гамак. Блискучi авта розкидають навколо пригорщi сонця i диму. Обвiшанi рекламами, палати нагадують муринських красунь. До готелю «Амбасадор» пщЧ'жджають «Шкодiвки», «Мерцедеси», «Ц^троени», розвантажують чи завантажують барвисп предмети i вщЧ'жджають. На !х мiсце пщЧ'жджають новi, i так безконечно, цший день, мiсяць, роки i столiття. Серед то! повенi машин i людей зовсiм не тяжко стратити почуття реального св^у» [5, с. 372].
Простiр чужого св^у гомологiчний внутрiшньому стану героя. М!сто захоплюе його своею величшстю, масштабнiстю, вир европейського мiського життя затягуе в свiй простiр, заворожуе. Герой признаеться, що в мют вiн «вперше пiзнав, як виглядають культурш люди» [1, с. 395]. Його дивуе невщомють. Вiн хоче п пiзнати, зрозумiти. «В обличчя дихнула нiч мiста з уама 11 оздобами. I приморозок, i грубi зорi вгорi, i дахи, як кострубат хвилi пiд променем мюяця, що закочувався саме за фабричний комин, i блищить свгтлова реклама, на якiй бавляться в тжмурки лiтери. Внизу ревуть на вс лади сирени авт i без перерви шуршать i клямцають трамвш. Музика, космос, концерт без дисонанав! Ген, висота пiднебесна, i радiсть розпирае груди. I хочеться, i плачеться, i не дi стану.
Зложив Наполеоном руки i дивився на це видовисько, на мюто. I поховано в ньому багато незрозумшого, i дивне воно, i стирчить, як сфшкс, якого хтозна-нащо ставили египтяни» [5, с. 405].
Герой Самчука не спостерiгач, не перехожий у чужому мють Вш, потрапляючи в його лабiринти, не губиться. Юнак хоче використати проспр мюта, його неймовiрнi можливостi для того, щоб, пiзнавши життя, реалiзувати себе в ньому. Символом життя,
яке намагаеться тзнати герой У. Самчука, виступае флористичний образ куща рож iз новели «Собака у вшш». «Рожi рожевi пiд сонцем ранковим, у роа... Я бачу, я нюхаю, я вщчуваю...
Я зiрву квгточку-рожу... Пiднесу 11 до уст ^ тiсно-тiсно притиснувши 11, п'ю... I мало меш... i хочеться бшьше...
Я встромляю обличчя в кущ. колючки ранять i викликають приемний-приемний бшь. Менi мало й цього... Я хочу обняти кущ, вирвати з коршням i м'яти, м'яти у сво'1'х обшмах...
Далi я можу i вмерти... Я тзнав кожну колючку, я випив усю отруту, пах i розюш. Що, думаеш, цей кущ? ... Це - життя, воно i з рожами, i з колючками, i так я ним тсшуся i черпаю з нього свою мудрють... I вмерти я хочу по заход^ щоб мати i ранок, i полудень, i смеркання» [5, с. 402]. Фаустiвський дух неспокою i прагнення пiзнати ютину життя модифiкований нацiональним духовно-iсторичним чинником. Його енерпя спрямована на тзнання себе як представника свое!' нацп у свiтi. Однак герой навт не думае залишатися в чужому свт, його мiсце на Батьювщиш, його «тягнув Кшв». «Бажання «бути письменником» - основне бажання, а бути ним можна тшьки в КиевЬ» [Цит. за: 1, с. 395].
Шзшше, у 1964 рощ У. Самчук, роздумуючи про лгтературу, скаже, що мюто дае «певну життеву дерзкiсть», «сво'ми обрiями, закодованими в лшю будiвлi, i сво'1'м зенiтом провокуе уяву, i тодi розум i логiка мусять дiяти, родяться новi кола дiяння, новi проекти...» [8, с. 79].
Художню концепщю свiту У. Самчук подае через св^обачення головного героя, який мае свою св^оглядну позицiю, щншсно орiентовану. Ступiнь дистанцiювання мiж героем та автором е найменшим. Образ автора невщривно пов'язаний з оргашзащею часопросторового рiвня тексту. Пересiчення рiзних часових вимiрiв, створення складно! системи координат часу та простору сприяе вщображенню внутршнього свiту героя, що е гомолопчним по вiдношенню до зовшшнього хронотопу. Художньо-просторовий вимiр завдяки сво'!й «трансгредiентностi» може поеднувати рiзночасовi площини, що забезпечуе бачення людини в контекст трьох рiзних форм часу: минулого, теперiшнього i майбутнього.
Поруч на контрастi у новелютищ спiвiснуе укра'!нське село, Батьювщина, звiдки герой черпае життеву снагу, живить свш внутрiшнiй свiт. Адже життевою силою надiленi тi, хто народився й вирю у безпосереднш близькост до землi. Iнодi гштюча образнiсть рiдного краю, змушуе знову i знову проживати i переболювати нездоланне почуття втрати Укра'!ни, з якою герой роз'еднаний часом i простором. Основними сшьськими атрибутами виступають образи матер^ колишньо'1 кохано'1 Ярини, дiвчини Лiди з яблуневого саду, уявних дядьюв - Григора з Мотовилiвки та Сидора з Гаврилiвки, а також батькiвське поле, сшьська комора тощо, якi актуалiзуються завдяки шдивщуальнш пам'ятi наратора та своерщнш уявi.
Для письменника важливим е ейдетизм, як рiзновид образно! пам'ят^ що проявляеться в здатностi збер^ати яскравi образи предметiв протягом тривалого часу. Це сприяе естетизаци мотивiв, сюжетiв, окремих динамiчно змiнюваних лшш, що виливаеться у надзвичайну глибину художнього тексту. Основна сила ще'1 дивно! творчо'1 рефлексii спрямована на рщних та близьких людей. 1х утаемничене iснування десь поза межами досяжного простору вимагае постшного вщтворення образiв. Окремi з них конкретизуються, увиразнюються i позицiонують себе за допомогою уяви.
«Я уявляв соб^ що ^ широкi, блискучi дверi каварнi вiдчиняться i звiдти раптом показуеться моя мати. ... не пасуе вона сюди. Я бачу п у такому вигляд^ як звик завше '11 бачити, з негарним, зовам висохлим обличчям, з запалими, шби силою вбитими глибоко очима, у порваному кожуа, з якого на ва сторони стирчить вовна, у великих
чоботях. (...) Вона несмшиво просовуеться помiж мармуровими столиками, зоставляючи слщи гною на арому, м'якому килимi. Вона наступае на чистенью жовтi черевички елегантних пань...» [5, с. 392]. Уява як гра розуму, що захоплюе наратора, розкривае його душевний стан, провокуе докори сумлшня, бентежить свщомють. З таких шкрустацш спогадiв, уяви i туги, яка вибирае з пам'ят найдорожче i, переiнакшуючи його, повертае назад, вимальовуеться символiчний образ «брудно! i до болю рщно! Волинi», И багатостраждального народу.
Ностальгшний лiризм посилюеться не лише зоровими, але й звуковими i навггь нюховими образами. Вони наповненi своерщним змiстом, бо сприймаються не слухом чи нюхом, а душею. Показовим у цьому плаш е етзод iз новели «Собака у вшш». Захоплюючись широкими вулицями мiста, його високими будинками, яю дають можливють «почуватись тут близько з Богом», герой все ж вщчувае «^чний сморiд мишей». «Знайомий вам цей запах? И? Але меш знайомий. Вш пригадуе менi батькiвський край, село. комору з зааками, де зсипають пашню. Отам до бюа цього запаху; декому вш не подобаеться, та як звикнеш. Все справа звички» [5, с. 398]. Отож «мишиний сморiд» не такий уже й неприемний, бо вш переносить його уяву до рщно! домiвки, де «поля. широкi, як т рiки, бiжать . у даль i никнуть з виду... А пшениця!.. Так i лоснить!... Ну, щире тобi золоте море, яке колошкае свiжий та такий пахучий пустш-вггер» [5, с. 418].
Уривки спогадiв являють собою не послщовну змiну подiй та явищ, не цiлiсний логiчно пiдпорядкований юторичний вiдрiзок чи перiод життя героя, а !х окремi фрагменти. Вкраплюючись у новелютичний текст, вони моделюють своерщний ланцюг, що призводять до логичного висновку: Улас Самчук, живучи у «просторi без простору був повний Украшою... власного уявлення i з нею мiг мандрувати у вс кiнцi свiту» [7, с. 43].
Властивють здiйснювати рекурсивний рух, тобто зазирати у минуле, е тсею особливютю, яка несе важливе навантаження. Використання цього прийому, особливо у взаемодп з використанням рiзних часiв - iсторичним i бiографiчним, найбiльшою мiрою сприяе задуму автора: представлення трагично! долi селянина-укра!нця, максимально глибокого проникнення в сутшсть вагомих iсторичних реалiй, вiдтворення геро!ки окремо! людини, адекватного пiзнання i окреслення минулого, сучасного та майбутнього Укра!ни.
Отже, модершсть новелiстичного наративу характеризуеться поеднанням символiчно-атрибутивноi образностi, представлено! дихотомiчною моделлю свiй / чужий, та рефлектуючого монолопзму, вираженого технiкою «потоку свщомосп». Зовнiшня малоподiевiсть новел та вщсутшсть поглибленого психологiзму призводить до ускладнення !х структури через вщтворення двох планiв: реального-безпосередньо подiевого (чи уявного) та iрреального (спогаду). Широке ретроспективне зображення, що сповiльнюе розвиток дп i е характерним прийомом жанру роману, виступае домшантним у новелах У. Самчука, розширюючи !х подiевий простiр.
Iнодi розгортання текстово! структури вiдбуваеться лише на iрреальному рiвнi (подii репрезентуються у вимiрi спогадiв). Прикладом може слугувати новела «По-сраведливому», побудована на епiзодi-спогадi хорунжого, який, «блукаючи з чужими вшськами по Украiнi. на бруку европейського мюта... розповiдав довгу казку про Пилипа. та про його грош^ якi хотiв «по-справедливому».» [5, с. 429]. У пропонованому тексп оповщач не стiльки розповiдае про себе, свое минуле, скшьки намагаеться змоделювати св^, висловити сво! погляди, представити власну рецепщю буття людини.
Звiдси випливае, що репрезентований спогадами проспр - це Укра!на, Свропа ж виступае простором реальних подш. Спогад дозволяе поеднати / протиставити два
4aconpocTopoBi вимiри: минулого i сучасного, свого i чужого. Св^ довкола представлений через призму сприймання героя. Особливють сприйняття св^у в тому, що реальний св^ герой сприймае через св^ спогадiв i, навпаки, свiт спогадiв через простiр щоденно! реальностi. Ретроспективы елементи новел, вибудовуючись у своерщний ланцюг, несуть в собi реалютично-романне мислення автора про людину, !! сyтнiсть, сенс життя, вiдповiдальнiсть перед iсторiею, епохою. Мислення митця характеризуеться етчною синтетичнiстю, злиттям особистого з загальним. «Трансформащя «клаптиюв» життя лiричного героя, - констатуе дослiдниця
H. Плетенчук, - вмотивована «едшстю переживання», в циклiчно-новелiстичний наратив збiрки «Вщнайдений рай» породжуе об'емний пiдтекст а вщтак художньо-концептуальне (романне) узагальнення вiчних i всеосяжних проблем» [3, с. 14].
Отже, у новелютищ У. Самчука взаемоперепштаються реалiстичний та модерний дискурси, взаемодоповнюючи хyдожнiй св^ прози письменника, який yвiбрав у себе як реалютичну, зокрема, «заповщально-селянську», так i модернiстськy символiкy. Новелютичний цикл iлюстрyе iдейно-хyдожнiй синтез св^овираження автентичного простору i захiдноевропейського просторового св^обачення, спробу автора «вписати буття свое! землi у контекст модерно! Свропи ХХ ст.».
Список використано1 л1тератури
I. Гром'як Р. Розпросторення духовного свiтy Уласа Самчука / Р. Гром'як / Самчук У. OST. Трилопя. Т. III. Втеча вщ себе. У 2-ох ч. - Тернопшь: Джура, 2006.- С. 392 -411.
2. Наенко М. К. Художня л^ература Укра!ни. Вiд мiфiв до модерно! реальносп / Михайло Наенко. - К.: Видавничий центр «Просв^а», 2008. - 1064 с.
3. Плетенчук Н. С. Поетика св^омислення Уласа Самчука: Автореф. дис. канд. фшолог. наук. / Н. С. Плетенчук. - 1вано-Франювськ. - 2002. - 21 с.
4. Руснак I. Живий дух Уласа Самчука / 1рина Руснак / Самчук У. Кулак. Месники. Вщнайдений рай: Роман, оповщання, новели. - Дрогобич: Видавнича фiрма «Вщродження», 2009. - С. 9 - 28.
5. Самчук У. Кулак. Месники. Вщнайдений рай: Роман, оповщання, новели / Улас Самчук. - Дрогобич: Видавнича фiрма «Вщродження», 2009. - 488 с.
6. Самчук У. На бшому кош: Спогади / Улас Самчук. - Львiв: Лгтопис Червоно! Калини, 1999. - 67 с.
7. Самчук У. На кош вороному: спомини i враження / Улас Самчук // Дзвш. - 1994. -№ 6 - 8. - С. 37 - 48.
8. Самчук У. Роздуми про л^ературу / Улас Самчук / Упор. М. Я. Гона. - Рiвне: РДГУ, 2005. - 374 с.
Стаття надшшла до редакцп 12 квгтня 2012 р. M. Konovalova
DICHOTOMIC MODEL OF CHRONOTOPE IN SHORT STORIES CYCLE OF ULAS SAMCHYC «DISCOVERED PARADISE»
The article is examined short stories of Ulas Samchyc in context of modernism literary practice. A special attention is focused on distinguishing and reviewing dichotomic model of time and space continuum in a feature way of modeling reality. The connection between specifics of chronotope and consciousness of the main hero is frased in the article.
