CC BY
26
1^<3/7ребёнка
КёУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616.248:616.2-022.6]-053.2-079-085 DOI: 10.22141/2224-0551.8.76.2016.90820
ЧЕРНИШОВА o.e.
Донецький нацюнальний медичний унверситет¡м. М. Горького, м. Лиман, Украна
Я W W _ ■ ■ ■
диференц1иовании п1дх1д до л1кування и вторинно'' проф1лактики бронжально'' астми на тл1 персистуючих 1нфекц1и у д1теи
Резюме. У cmammiописаний диференцшований пгдхгд долкування й вторинно'1 профиактики бронх1аль-hoïастми на тлi внутршньоклтинних тфекщй, викликаних eipycoM простого герпесу I—IIтитв, цито-мегаловiрусом, eipyrnM Епштейна — Барр, у дтей. Отриманрезультати тдтвердили необхiднiсть проведения поряд i3 базисною тератею захворювання етопатогенетичного лтування, зокрема призначення аци^чних нуклеозидiв або макролiдiв залежно вгд дiагностованоï тфекци, iмуномодуляторiв i альфа-2Ь-ттерферону (Лаферобону) з метою зниження тяжкостiзахворювання й зменшення iнвалiдизацiï. Ключовi слова: персистуючi тфекци; бронхiальна астма;лкування; дти
Вступ
Бронхiальна астма залишаеться одшею i3 най-бшьш актуальних медико-сощальних проблем су-часно! педiатрiï [1, 2]. За останне десятилитя спо-стерiгаеться значне збiльшення кшькосп випадкiв алергiйних захворювань, насамперед бронхiальноï астми, що розглядаеться як проблема свггового рiвня й перебувае в ценщ уваги клiнiцистiв рiзних спещальностей [3, 4]. За соцiально-економiчними збитками, впливом на рiвень здоров'я та яюсть жит-тя бронх1альна астма входить до числа перших трьох патологш у структурi захворювань людини [5—7]. На сучасному етапi бронхiальна астма розглядаеться як комплексне захворювання з рiзними клшко-пато-генетичними варiантами перебiгу, особливостями реакцИ на проведене л^вання та вщдалеш результати захворювання. Дослщження останнiх рокiв свщчать про те, що шфекцИ вщграють важливу роль у патогенезi бронхiальноï астми й можуть бути пусковим мехашзмом розвитку захворювання, особливо в дггей раннього вiку, а також тригерним мехашзмом загострень бронхiальноï астми в дiтей [8]. 1нфекцИ дихальних шляхiв погiршують мукоциль арний клiренс, порушують нейрогенну регулящю
тонусу гладенько! мускулатури 6poHxiB, призводять до ушкодження еп1тел1ю й шдвищення судинно! проникност1, пщсилюють продукц1ю IgE. Гшерре-активн1сть бронхiв, що формуеться в результат! цьо-го, обумовлюе розвиток i загострення бронхГально! астми [9].
Характерною рисою сучасно! шфекцшно! патологи е зростання хрошчних iнфекцiйно-запальних захворювань. Як правило, вони викликаються або пов'язанГ з персистуючими, так званими повГльни-ми, мжрооргашзмами з атиповими бГологГчними властивостями, множинною антибютикорезис-тентнГстю в умовах порушень з боку Гмунно! систе-ми макрооргашзму, серед яких найпоширенГшими е Chlamydophyla pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae, вГруси простого герпесу (ВПГ) I—II типу, цитомега-ловГрус (ЦМВ), вГрус Епштейна — Барр (ВЕБ) [10].
ВГруси, що частше викликають ГнфекцГ! в дГтей першого року життя, ГнфГкуючи епГтелГй бронхГв, сприяють збГльшенню продукцГ! ГнтерлейкГнГв. У свою чергу, пГдвищений рГвень IL-6 Г IL-8 призво-дить до змши регуляцГ! Т- Г В-лГмфоцитГв, сприяе накопиченню нейтрофГлГв Г еозинофГлГв, збшьшуе утворення IgE через вплив на CD8+ Г шляхом впли-
© «Здоров'я дитини», 2016 © «Child's Health», 2016
© Видавець Заславський О.Ю., 2016 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2016
Для кореспонденци: Чернишова Ольга Свгешвна, доктор медичних наук, завщуюча кафедрою пед1атрп, Донецький нацюнальний медичний ушверситет iM. М. Горького, вул. Привокзаль-на, 27, м. Лиман, Донецька обл., 84404, Укра'на; e-mail: med-don@mail.ru
For correspondence: Olga Chernyshova, MD, PhD, Chief of the Department of pediatrics, Donetsk National Medical University named after M. Horkyi, Privokzalna st., 27, Lyman, Donetsk region, 84404, Ukraine; e-mail: med-don@mail.ru
ву на макрофаги й базофгли викликае вгагльнення г1стам1ну [8].
Герпетична шфекцш залишаеться найпоширеш-шою й погано контрольованою патолог1ею. Захво-рювання, обумовлет в1русом простого герпесу, як причина летального кшця пос1дають серед шфек-ц1йних захворювань друге м1сце (15,8 %) п1сля грипу (35,8 %) [11]. Значим1сть цих захворювань полягае в тому, що, починаючись так званою звичайною за-студою, при змш реактивност1 орган1зму вони мо-жуть перейти в дисем1новану форму, призвести до швалщностг
Останн1ми роками активно обговорюеться пи-тання про роль так званих атипових збудниюв у роз-витку бронх1ально! астми — мжоплазм й хламщш. Термш «атиповий» з'явився вперше в пульмонологи. Ним позначали захворювання, що переб1гають без звично! клшчно! симптоматики (1з незначними кл1н1чними, рентгенолог1чними, аускультативни-ми й лабораторними показниками, без вираженого лейкоцитозу), що не пщдаються звичайнш терапИ антиб1отиками пен1цил1нового ряду [9].
За даними р1зних автор1в, вщ 5 до 30 % уск за-гострень бронх1ально! астми пов'язаш з гострою 1нфекц1ею, викликаною Chlamydophila pneumoniae i Mycoplasma pneumoniae. Зазначет 1нфекц1йн1 пато-гени здатн1 активно впливати на 1мунну вщповщь, сприяючи, з одного боку, вторинному шф1куванню дихальних шлях1в, а з шшого — зб1льшенню бронхь ально! гшерреактивносп й розвитку бронхоспазму. Кр1м того, хвор1 з атоп1чною формою бронх1ально! астми генетично схильн1 до персистуючого переб1гу внутр1шньокл1тинних 1нфекц1й [12].
Роль хламщшно! шфекщ! в розвитку бронх1аль-но! астми п1дтверджуеться виявленням специф1ч-них IgE до Chlamydophila pneumoniae [13].
Тривала персистенц1я в оргашзм1 шфжовано! людини герпесв1русних, хламщофгльно! й мжоплаз-мово! 1нфекц1й, активац1я та рецидиви розмноження патоген1в 1з загостренням процес1в, що мають хро-тчний переб1г, р1зко виражений 1муносупресивний процес 1з пригн1ченням клгтнно! ланки !муттету вимагають визначення тактики й стратеги ведения дггей, як1 страждають вщ бронх!ально! астми на тл1 герпесв1русних, хламщофгльно! i мжоплазмово! ш-фекцш.
Метою нашого дослщження стало тдвищення ефективност1 лжування д1тей, хворих на бронх1аль-ну астму на тл1 персистуючих 1нфекц1й, на п1дстав1 нових наукових даних про особливост переб1гу захворювання, кл1н1ко-функц1ональн1 особливост1, показники 1мунореактивност1 шляхом диференщ-йованого шдходу до л1кування й вторинно! профь лактики.
MaTepiaAM та методи
Для досягнення мети досл1дження було проведе-не комплексне обстеження 328 дггей вжом вщ 5 до 18 роюв 1з персистуючим переб1гом бронх1ально! астми.
КритерГ! включення д1тей у дослщження: дгти, як1 страждають вщ бронх1ально! астми.
КритерГ! виключення д1тей 1з дослщження: д1ти
3 уродженою аномал1ею дихальних шлях1в, наяв-н1стю 1нших р1зних хрон1чних захворювань орган1в дихання.
Д1ти обстежувалися як у пер1од загострення бронх1ально! астми, так i в перюд ремгсп захворю-вання.
Для виявлення ступеня впливу внутр1шньокл1-тинних збудник1в на перебп бронх1ально! астми у вс1х д1тей визначалися р1вн1 специф1чних ¡муно-глобул1н1в клас1в M та G у сироватщ кров1, а також ДНК в1рус1в простого герпесу I—II титв, цитоме-галов1русу, в1русу Епштейна — Барр; Chlamydophila pneumoniae i Mycoplasma pneumoniae у зшкр1бках з1 слизово! оболонки ротово! порожнини та мокро-тинн1. Численн1 дослщження свщчать про те, що ви-щеперерахован1 збудники можуть в1д1гравати роль у патогенез! бронх1ально! астми та сприяти обтяжен-ню ц перебиу [14, 15].
У 256 (78,05 %) дггей, хворих на бронх1аль-ну астму, були виявлен1 IgM i/або IgG до р1зних внутршньоклгганних персистуючих збудник1в — в1русу простого герпесу I—II титв, цитомегало-в1русу, в1русу Епштейна — Барр, Chlamydophila pneumoniae i Mycoplasma pneumoniae. Щ д1ти ста-новили основну (I) групу спостереження. Частота шфжованост! збудниками була р1зною. Так, антитгла до в1русу простого герпесу I—II титв виявлено у 80 (31,3 %) дггей, цитомегалов1русу — в 124 (48,4 %), в1русу Епштейна — Барр — у 66 (25,8 %), Chlamydophila pneumoniae — в 71 (66,8 %) i Mycoplasma pneumoniae — у 33 (12,9 %) дггей. У 118 (46,1 %) пашенпв виявлялася поеднана шфжова-тсть р1зними збудниками.
У 156 (60,9 %) пащент1в виявлялись шфжування герпесв1русами у вигляд1 моношфекцп чи кошфек-цц в1рус1в. Так, ЦМВ-шфекщя спостер1галася у 55 (35,2 %) дггей основно! групи, викликана ВЕБ — у 18 (11,5 %), в1русом простого герпесу — у 30 (19,2 %), поеднанням ЦМВ та ВЕБ — у 19 (12,2 %), ЦМВ та ВПГ — у 23 (14,7 %), ВЕБ та ВПГ — в 11 (7,1 %) ди-ей. Дгти з моношфекщею були вщнесеш до !а пщгрупи.
У 39 (15,2 %) пащент1в основно! групи виявля-лось 1нф1кування Chlamydophila pneumoniae та/або Mycoplasma pneumoniae. Так, наявшсть тгльки хламь дофгльно! шфекщ! спостер1галось у 18 (46,1 %) да-тей, мжоплазмово! — у 17 (43,6 %), !х асоц1ац1я — у
4 (10,3 %). Дгти з кошфекщею були в1днесен1 до I6 п1дгрупи.
Поеднана 1нф1кован1сть герпесв1русами та Chlamydophila pneumoniae або Mycoplasma pneumoniae виявлялась у 61 (23,8 %) пащента. Так, комб1нац1я ЦМВ та хламщофгльно! шфекщ! виявлена у 22 хворих (36,1 %), ЦМВ та мжоплазмово! — у 5 (8,2 %), ВЕБ та хламщофгльно! — у 15 (24,6 %), ВЕБ та мжоплазмово! — у 3 (4,9 %), ВПГ та хламщофгльно! — у 12 (19,7 %), ВПГ та мжоплазми — у 4 (6,6 %). Дни з поеднаною шфекщею були вщнесеш до !в пщгрупи.
У 72 (21,95 %) обстежених дггей 1з бронх1альною астмою не були виявлеш специф1чн1 IgM i/або IgG до дослщжуваних 1нфекц1й, у зв'язку 1з чим пащен-ти були вщнесеш до II групи — групи пор1вняння.
Групу контролю становили 50 практично здоро-вих дггей.
Анал1зуючи отриман1 дан1 про характер супут-ньо! патологи в шфжованих персистуючими ш-фекц1ями д1тей, хворих на бронх1альну астму, та нешфжованих ос1б, можжна з певною в1рогщшстю в1дзначити б1льш часту захворюван1сть у пащенпв основно! групи, що пов'язана з дефектами систем захисту. У 2—3 рази частше в дггей дано! категорп зустр!чаються ускладнен! форми гостро! респра-торно! в!русно! шфекцп, пневмонп, загострення хрон!чного тонзил!ту, анем!я, г!потроф!я, рах!т. Ультразвукове дослщження загрудинно! залози дае п!дставу припускати порушення функц!й !муно-тропних структур: у 3 рази часпше зм!нен! розм!ри залози — г!по-, г!перплаз!я.
Отримаш дан! анамнезу життя спостережуваних дггей, !х захворюваност! та соматичного статусу до-зволяють обГрунтовано зробити припущення про значущ!сть персистуючих внутр!шньокл!тинних шфекцш (герпесв!русних, викликаних, зокрема, в!русом простого герпесу I—II титв, цитомегало-в!русом, в!русом Епштейна — Барр; Chlamydophila pneumoniae i Mycoplasma pneumoniae) у формуванш порушень функцш систем захисту дггей i, як насль док, розвитку !мунозалежних захворювань, у тому числ! бронх!ально! астми.
Нами отримаш дан! про значне зниження р1в-ня !нтерферону альфа (IFN-a) у сироватщ кров! д!тей, хворих на бронх!альну астму, як шфжова-них, так i не !нф!кованих внутршньоклгганними збудниками. Так, в основн!й груш пащенпв р!вень IFN-a мав тенденщю до п!двищення пор!вняно з пащентами друго! групи — 4,12 ± 1,05 пг/мл проти 4,01 ± 1,97 пг/мл в!дпов!дно. Статистично! р1знищ м!ж цими показниками не виявлялося (р = 0,999), однак були статистично значущ! в!дм!нност! м!ж показниками шфжованих i не!нф!кованих вну-тршньоклгганними !нфекц!ями д!тей з бронхь альною астмою та даними практично здорових дь тей — 32,56 ± 8,17 пг/мл (p < 0,001). Статистично значущих в!дм!нностей м!ж р!внем IFN-a у груп! !нф!кованих дггей з активним i латентним пере-б!гом внутр!шньокл!тинних !нфекц!й виявлено не було. Р!вень IFN-a при активному переб!гу шфек-цп становив 4,09 ± 1,09 пг/мл, у груп! пор!вняння — 4,12 ± 1,20 пг/мл (p = 1,0).
Отже, зниження р!вня IFN-a св!дчить про порушення против!русного !мун!тету та стимуляцп кль тин, що мають цитотоксичну актившсть. З огляду на той факт, що даний цитокш бере участь у поляри-зацп Т-кл!тин у напрямку Thj-типу, зниження його активност вщображае поляризац!ю Т-хелперних л!мфоципв у напрямку Т^-типу. Хрошчний за-пальний процес у дихальних шляхах, обумовлений ушкоджуючим впливом персистуючих шфекцш на
ïx клiтиннi структури, сприяе формуванню пщви-щено! реактивностi бронxiального дерева з розви-тком мюцевого iMyHHoro запалення. Низькi рiвнi IFN-a як при активному, так i при латентному пе-реб^ внутршньоклггинних iнфекцiй в основнiй грyпi пащеипв сприяють xронiзащï iнфекцïï та шд-вищують 1мов1рн1сть рецидивiв бронхообструкцИ.
На нашу думку, комбшац!я знижено! продукщ! протизапальних циток1н1в з пiдвищенням р!вшв прозапальних циток1н1в на тл1 Тмунного дисбалансу сприяе пiдтриманню запального процесу, про-вокуючи його хрошзащю, формування глибокого Гмунного дисбалансу та виникнення необоротних зм1н у дихальних шляхах, що призводять до ïx ре-моделювання. У резyльтатi таких змш пiдсилюеться алергiчне запалення слизовоï оболонки дихальних шляхгв, що в остаточному пщсумку призводить до формування бшьш висо^ гiперреактивностi брон-х1в у дiтей 1з бронxiальною астмою, шфжованих вну-тр1шньокл1тинними збудниками, процеав ремоде-лювання дихальних шлях1в i утруднення контролю над перебiгом захворювання [16].
Патологiчнi процеси, що вщбуваються в дихальних шляхах у датей 1з бронxiальною астмою, яю шфь кованi внутр1шньокл1тинними збудниками, характеризуются переважанням запальноï реакцИ при активному переб!гу iнфекцiйного процесу. Латент-ний перебiг iнфекцïï викликае !мунопатолопчш ре-акцИ, обyмовленi перевагою впливу ТЬ2-цитокш1в i автоiмyнним процесом.
Основною метою лжування бронxгальноï астми та запобпання розвитку ускладнень е зменшення активностi хрон1чного алергiчного запалення, що призводить до ф!брозування, тобто ремоделювання дихальних шлях1в. Сyчаснi п1дходи до терапИ брон-xiальноï астми мають на мет контроль над захворю-ванням, тобто досягнення стану, при якому перебп бронxiальноï астми залишаеться стабiльним протя-гом тривалого часу, вщсутш напади задишки та ïx екв!валенти в денний i шчний час, немае потреби в короткодгочих ß2-агонiстаx для кyпiрyвання симп-том1в, немае обмежень повсякденноï активностi, збережена Функцгя зовн1шнього дихання [17].
Лжування хворих на бронх!альну астму повинно бути комплексним, тривалим i мютити заходи, направлен! на елiмiнацiю причинно-значущих алер-генiв, специфiчнy iмyнотерапiю, фармакотерапiю, а також програми навчання пацiентiв i/або ос16, як1 доглядають за ними.
Немаловажне значення при лiкyваннi дiтей ¡з бронxiальною астмою мае контроль над середови-щем навколо хворого, зокрема проведення комплексу заxодiв, спрямованих на запобiгання контакту з алергенами — епщермальними алергенами та слиною домашшх тварин, домашнiм пилом, що мютить дерматофагощних кл1щ1в, цвшевими грибками, пилком дерев i трав, зниження концентраций аероалергенiв.
Метою фармакотерапИ бронxгальноï астми в д1-тей е досягнення стш^ ремiсïï, пост1йний конт-
роль над симптомами захворювання, запобпання загостренням, висока якiсть життя пацieнтiв.
Для досягнення дано! мети необхщно тривале лiкування хронiчного запального процесу бронхь ального дерева, проведения базисно! фармакотера-пп, основу яко! становлять шгалящйт глюкокор-тикостерощи, пролонгованi бронхолiтики, зокрема пролонговаш Р2-агошсти, метилксантини, а також антилейкотрieновi препарати. Препаратами не-вщкладно! терапп е Р2-агошсти коротко! дл та iншi бронхолiтики. У сучасних умовах стратегiя призна-чення базисно! фармакотерапп в дiтей iз бронхiаль-ною астмою припускае ступiнчастий тдхвд з ура-хуванням тяжкостi перебпу та рiвня контролю над захворюванням.
Препаратами, що застосовуються для базисно! терапп бронхiально! астми, так званими контролю-ючими препаратами, е iнгаляцiйнi кортикостеро!ди, якi чинять виражену мiсцеву дш завдяки створенню високо! концентрацп лжарсько! речовини в бронхах i практично позбавлеш системно! активностi [17, 18]. Для досягнення оптимального контролю стар-това терапiя призначаеться як мтмум на 3 мiсяцi. Якщо наприкшщ цього перiоду рiвень контролю визначаеться як недостатнш, необх1дний перех1д на наступний стутнь iз подвоенням стартово! дози. Однак у випадку, коли не вдаеться досягти контролю подвоенням дози iнгаляцiйного глюкокорти-костеро!ду, необх!дно оцiнити правильнiсть вико-нання шгаляцп та рiвень комплайенсу, оскшьки це найбшьш частi причини вщсутносп контролю в дь тей [17]. Крiм того, можлива комбiнацiя шгалящй-них глюкокортикостерощв з антилейкотрiеновими препаратами або Р2-агошстами тривало! дп.
Даш лжарсью засоби можуть доставлятися в дихальш шляхи за допомогою небулайзера, до п'ятирiчного вiку дитини необхщне введення до-зованого аерозолю через спейсер, у старших дгтей використовують с^ порошковi iнгалятори. Доза глюкокортикостерощв залежить в!д вiку дитини, тяжкост та перiоду захворювання. Так, для дгтей до 5 рокiв вщповщно до рекомендащ! ОШЛ (2015) тератю треба починати iз призначення низьких до-бових доз iнгаляцiйних глюкокортикостерощв [19]. Беклометазону дипропiонат призначають у дозi 100 мкг, будесон!д iз дозованою подачею (рМБ1) через спейсер — у дозi 200 мкг, будесошд для небулiза-щ! — 500 мкг, флутиказону протонат iз дозованою подачею (рМБ1) через спейсер — 100 мкг.
Альтернативним е додаткове введення анти-лейкотрiенового препарату, але ефективнiсть тако! комбшовано! терапп для дiтей молодшого в^ не доведена (рiвень доказовостi Б). Необхвдшсть до-датково! терапп ощнюють пiд час кожного вiзиту пащента, призначають таку терапiю на мтмаль-ний строк. Пiсля досягнення контролю, як i в бiльш старших дгтей, рекомендований перегляд обсягу терапп кожт 3—6 мiсяцiв [17].
Р2-агошсти тривало! дГ! додаються до терапп у випадку неконтрольованого перебпу бронхiальноi
астми, частГше в дгтей пГсля 4—5 рокГв, тому що в молодшому вГцГ !х ефективнГсть Г безпека ще недо-статньо дослГдженГ.
ПероральнГ теофГлГни також можуть бути вико-ристанГ як базисна терапГя в дГтей при недостатньо ефективному застосуваннГ вищезгаданих препара-тГв, а також за вГдсутностГ Гнших засобГв.
Отримаш нами данГ свщчать про те, що шфжу-вання внутрГшньоклГтинними персистуючими збуд-никами збГльшуе тяжкГсть перебГгу бронхГально! астми в дгтей. Вивчення анамнезу життя обстежених дгтей, !х захворюваностГ та соматичного статусу до-зволяе обГрунтовано припустити, що персистуючГ внутрГшньоклГтиннГ ГнфекцГ! (герпесвГрусш, ви-кликанГ, зокрема, вГрусом простого герпесу I—II титв, цитомегаловГрусом, вГрусом Епштейна — Барр; Chlamydophila pneumoniae Г Mycoplasma pneumoniae) вГдГграють значну роль у формуваннГ порушень функцш систем захисту дГтей Г, як наслщок, розви-тку Гмунозалежних захворювань, у тому числГ брон-хГально! астми. БГльше того, персистуючий перебГг внутрГшньоклГтинних ГнфекцГй збГльшуе тяжкГсть захворювання, сприяе розвитку ускладнень Г активно впливае на формування процесГв ремоделюван-ня бронхГв.
Вивчення впливу тривало! персистенцГ! в ор-гашзмГ шфжовано! людини герпесвГрусних, хла-мГдофГльно! Г мГкоплазмово! ГнфекцГй на процеси ремоделювання дихальних шляхГв при бронхГаль-нГй астмГ в дГтей дозволило нам удосконалити схе-ми лГкування, особливо у випадках захворювань на бронхГальну астму дГтей з рГзними варГантами пере-бГгу персистуючих внутрГшньоклГтинних ГнфекцГй. Тобто наявнГсть бронхГально! астми в комбГнацГ! з рГзними варГантами перебГгу зазначених ГнфекцГй, на нашу думку, вимагае призначення етГопатоге-нетично! терапГ! залежно вГд ступеня активностГ Гн-фекцГйного процесу.
Необхщно вщзначити, що на цей час вщсут-нГ ефективш терапевтичнГ специфГчнГ препарати, здатнГ привести до повно! ерадикацГ! внутрГшньо-клГтинних опортунГстичних ГнфекцГй, зокрема викликаних вГрусом простого герпесу I—II титв, цитомегаловГрусом, вГрусом Епштейна — Барр. ТруднощГ нейтралГзацГ! збудника обумовленГ ще й тим, що для вищезгаданих вГрусГв характерна пере-важно внутрГшньоклГтинна форма Гснування, що позначаеться на повнотГ впливу препаратГв на Гн-фекцшний агент. Тому на сучасному етат лГкування герпесвГрусних ГнфекцГй спрямоване на купГруван-ня активностГ ГнфекцГйного процесу, пригнГчення репродукцГ! збудника. КрГм того, для запобпання реактивацГ! ГнфекцГ! необхГдно викликати адекватну Гмунну вГдповГдь.
ПацГентам основно! групи — дГтям Гз бронхГаль-ною астмою, ГнфГкованим внутрГшньоклГтинними ГнфекцГями: герпесвГрусними, викликаними вГрусом простого герпесу I—II титв, цитомегаловГру-сом, вГрусом Епштейна — Барр, при активнГй стадГ! ГнфекцГйного процесу поряд з базисною терапГею,
що включала iнгаляцiйнi кортикостерощи у вжо-вих дозуваннях, як1 вiдповiдають ступеню тяжкост захворювання, та 6ронхол1тичну тератю (iнгаляцïï ß2-агонiстiв), були призначенi аци^чш (атиповi) нуклеозиди, зокрема ацикловiр.
^ш^гями активностi iнфекцiйного процесу (первинного етзоду або його загострення) були кттчт прояви захворювання та наявнють лабора-торних маркерiв реплiкацiï (активацИ) герпесвiрyсiв: ДНК у слизу з ротовоï порожнини й мокротинн1, ви-явлення специфiчного IgM у сироватщ кров1, зрос-тання в динамщ низькоавiдниx специфiчниx IgG.
ви61р препарату ацикловiр був обумовлений певними характеристиками, такими як висока бю-доступнють, специфiчнiсть противiрyсноï дц, вщ-сутшсть канцерогенноï дл, здатнiсть взаемодiяти тшьки з внутр1шньокл1тинними включеннями-мь шенями ^р^нами), в1дсутн1сть ушкоджуючого впливу на здоров! клггини, добре виведення з орга-н1зму, в1дсутн1сть загальнотоксичних властивостей, що важливе для дитячого органiзмy.
Особливютю дИ ацикловiрy е його здатшсть об-ривати процес реплiкацïï в1рус1в на 6удь-як1й стадИ та перешкоджати утворенню нових генерацiй в1ру-с1в [20].
Препарат ацикловiр призначали д1тям гз брон-х1яльною астмою на тл1 активного перебiгy вну-тр1шньоклггинних iнфекцiй, викликаних в1русом простого герпесу I—II титв, цитомегаловiрyсом, в1-русом Епштейна — Барр, по 200 мг 5 разiв на добу протягом 10 дшв при гострому первинному перебiгy й упродовж 14 дшв — при рецидивуючому перебцу шфекцИ.
Пацiентам основноï групи — д1тям ¡з бронxiаль-ною астмою, iнфiкованим внутр1шньокл1тинними iнфекцiями, що перебiгають на тл1 активноï хламь дофiльноï, викликаноï Chlamydophila pneumoniae, i мiкоплазмовоï iнфекцïï, викликаноï Mycoplasma pneumoniae, призначалися антибiотики з групи ма-крол1д1в.
Антимiкробна дгя макролщв обумовлена пору-шенням синтезу быка на етапi трансляций в клишнах чутливих мiкроорганiзмiв. 1з пригнiченням синтезу бшка в рибосомах м1кро61в пов'язаний i постанти-61отичний ефект макролщв — пригшчення житте-дгяльност1 мiкроорганiзмiв, що тривае п1сля вщмши антибютика.
кр1м антибактерiального ефекту, дана група ан-ти61отик1в мае протизапальну дго за рахунок irni-бування окисного вибуху. Вони здатнi модулювати цитокшов1 реакцИ за рахунок пригнiчення утво-рення протизапальних циток1н1в i стимулювання прозапальних, а також знижують синтез медiаторiв запалення — простагландинiв, лейкотрiенiв i тром-боксанiв. Причому протизапальна дгя проявля-еться навiть при субтерапевтичних концентрацiяx антибiотикiв даноï групи й портв^^ з ефектом не-стеро'](дних протизапальних засобiв [21].
Ще однiею осо6лив1стю макролiдiв е ïx стиму-люючий вплив на фагоцитоз, який вщбуваеться за
рахунок !х накопичення в нейтроф1лах i макрофагах, що приводить до посилення фагоцитарно! ак-тивност1 та мйращ! у вогнище запалення. Завдяки здатносп п1двищувати активн1сть Т-к1лер1в анти-бютики дано! групи мають також !муномодулюючу д!ю [14].
Д!тям !з бронх!альною астмою при активному переб!гу хламщйно! або м!коплазмово! !нфекц!й призначався антибютик класу макрол!д!в азитро-м!цин у вжовому дозуванн! 10 мг/кг 1 раз на добу впродовж 10 дшв при гострому первинному пере-бйу й 14 дшв — при рецидивуючому перебйу ш-фекцп.
Останн!ми роками на тл! росту шфжованост!, за-хворюваност!, зб!льшення числа ациклов!р-резис-тентних форм герпесв!русних шфекцш майже в по-ловини хворих у перш! два роки тсля перенесеного первинного гострого еп!зоду розвиваються рециди-ви, а число випадюв !з хрон!чним рецидивуючим переб!гом захворювань спостерйаеться в б!льше н!ж 12 % шфжованих [22, 23]. !мов!ршсть формування резистентних до ацикл!чних нуклеозвддв штам!в герпесв!рус!в може досягати 25 % випадюв захворювань [24]. Зростання резистентност! герпесв!рус!в до дП ацикл!чних нуклеозид!в значно пог!ршило ефек-тивн!сть терапП, особливо при рецидивуючому пе-реб!гу !нфекц!! й тривалому проведенш супресивно! против!русно! терапП [25].
У зв'язку з цим як засоби етютропно! терапп значно поширеш флавоно!ди, що чинять про-тив!русну д!ю та використовуються для пригшчення розмноження герпесв!рус!в. Флавоно!ди призначалися як при активному, так i при латентному перебиу шфекцшного процесу, ви-кликаного внутр!шньокл!тинними збудниками, у дгтей !з бронх!альною астмою. При активному перебиу процесу препарат призначався тсля за-к!нчення курсу ацикл!чних нуклеозид!в чи ма-кролдав.
Враховуючи здатн!сть внутр!шньокл!тинних !н-фекцш впливати на стан !мунно! системи, наявшсть випадк!в резистентност! герпесв!рус!в до ациклов!ру та !нших ацикл!чних нуклеозвддв, що може безпо-середньо вплинути на перебй i результат захворювання, нами в комплекс лжувальних заход!в у спо-стережуваних пащенпв були включен! iмуиотропнi препарати, зокрема штерферони. Широкий спектр ф!з!олог!чних функцш !нтерферон!в (против!русна, рад!опротективна, антипрол!феративна та !муномо-дулююча) св!дчить про !х контрольно-регуляторну роль у збереженн! гомеостазу.
Ытерферони е групою багатофункц!ональних плейотропних цитокшв, як! утворюються кл!ти-нами оргашзму як захисний зас!б у вщповщь на *][х в!русне ураження або д!ю патолог!чних чинник!в, зокрема ендотоксишв бактер!й, найпрост!ших, он-кобшюв, у перш! години потрапляння в клиину генетично чужор!дних агент!в. Ытерферони е клю-човими компонентами против!русного, антим!-кробного захисту орган!зму та чинять значну !муно-
модулюючу, проапоптичну й антипролiферативну дiю. Мехашзм дГ! iнтерферонiв полягае в шщго-ваннi каскаду реакцiй, що приводить до руйнуван-ня дволанцюжкових РНК та деяких шших молекул. При зараженш клiтини вiрус починае реплжувати свiй геном у серединi клгтини та розмножуватися, вбиваючи клiтину. Клггина-хазяш при зараженнi вiрусом починае продукувати iнтерферон, що ви-ходить iз клiтини i вступае в контакт iз сусiднiми клiтинами, роблячи !х несприйнятливими до вiру-су. Вш запускае ланцюг реакцiй, що приводять до припинення синтезу вiрусних бшюв. 1нтерферони дiють не вибiрково, проти якогось одного виду вь руав, вони захищають органiзм вщ рiзномаштних вiрусiв, що свщчить про ушверсальну противiрусну активнiсть цього цитокiну та тдкреслюе його роль у неспецифiчнiй резистентностi. Крiм того, тi кль тини, що зазнали дГ! штерферону в невеликих кон-центрацiях, шзшше, пiсля вщповщно! стимуляцп, видшяють його бшьше, н1ж клiтини, що не зазнали його дл [37].
З огляду на вплив внутрiшньоклiтинних персис-туючих iнфекцiй на стан iмунноi системи, девiацiю iмунно! вiдповiдi в бж активацп клону Т-хелперiв другого типу, пригшчення клону Т-хелперiв пер-шого типу, змiни функцiонувания системи штер-феронiв, негативну динамiку рiвнiв ШК-а у сиро-вaтцi кровi в комплекс лiкувания дiтей основно! групи був включений препарат а-2Ъ-штерферону в ректальних супозиторiях Лaферобiон. Препарат мае не тшьки строго направлений iмунозaмiсний, але й досить широкий iмуномодулюючий i протективний ефекти. Лаферобюн у ректальних супозиторiях не мае характерних побiчних ефектiв, якi влaстивi для рекомбiнaнтних iнтерферонiв, що вводяться парентерально, крiм того, до нього не виробляються iнaктивуючi антитша. Форма введення препарату у виглядi ректальних супозиторпв забезпечуе його ефектившсть при прийомi з iнтервaлом у 12 годин i е зручною в педiaтричнiй прaктицi порiвияно з парентеральними способами введення, мае висо-кий рiвень абсорбцп лжарсько! речовини, вщсут-нiсть метaболiчного ефекту першого проходження через печiнку, вiдсутнiсть грипоподобного синдрому [33—35]. Застосування препарату Лаферобюн у формi ректальних супозиторпв дозволяе звести до мшмуму можливють взаемодГ! з iншими лiкaр-ськими препаратами [34]. До складу ректальних супозиторпв Лаферобюну входять рекомбiнaнтний а-2Ъ-штерферон (по 150 000 МО, 500 000 МО), токоферолу ацетат, аскорбшова кислота й твердий
жир. Наявшсть у комплекс ЛаферобГону мембра-ностабГлГзуючих компонентГв, цитопротекторГв — токоферолу ацетату й вГтамшу С — обумовлюе шд-вищення противГрусно! активностГ Гнтерферону в 10—14 разГв шляхом посилення його Гмуномодулю-ючо! дГ! на Т- Г В-лГмфоцити. Включення до складу ЛаферобГону антиоксидантГв перешкоджае окис-лювальному руйнуванню молекул Гнтерферону й сприяе збереженню бГологГчно! активностГ лГкар-ського препарату [36].
Дням у вГцГ до 7 роив ЛаферобГон призначався по 500 000 МО 2 рази на добу. Дням старше 7 роив — 1 000 000 МО 2 рази на добу у виглядГ ректальних супозиторпв курсом 10 дшв при гострш пер-виннГй ГнфекцГ!. При активному рецидивуючому перебГгу внутрГшньоклГтинно! ГнфекцГ! препарат призначався в тому же дозуваннГ трьома десятиден-ними циклами з десятиденними Гнтервалами 2 рази на рГк. При латентному перебГгу — по 10 днГв 2 рази на рж [33].
Тюна ствпраця лжаря, дитини та !"! батькГв, регу-лярний поточний контроль (огляд 1 раз на 4 тижш), перегляд базисно! терапГ! (1 раз на 3 мюящ) — осно-внГ принципи досягнення та пГдтримання контролю над хронГчним запаленням у дГтей Гз бронхГальною астмою.
Схема диференцГйовано! етГопатогенетично! те-рапГ! в дГтей, хворих на бронхГальну астму на тлГ Гн-фГкування внутрГшньоклГтинними збудниками, при рГзних варГантах перебГгу персистуючих ГнфекцГй подана в табл. 1.
Отже, лГкування дГтей, хворих на бронхГальну астму на тлГ внутрГшньоклГтинних ГнфекцГй, ви-кликаних вГрусом простого герпесу I—II типГв, цитомегаловГрусом, вГрусом Епштейна — Барр, Chlamydophila pneumoniae Г Mycoplasma pneumoniae, визначаеться комплексним системним пщходом, причому у випадках рецидивуючого перебГгу Гнфек-цГйного процесу оптимальним е проведення терапГ! в декГлька етапГв.
Тривалють, штенсивнють Г обсяг терапевтичних втручань обумовленГ деякими факторами — клГнГч-ною формою захворювання, тяжкГстю та характером (наявнГстю рецидивГв) його перебГгу, перГодом хвороби, вГком дитини, наявнГстю ускладнень Г су-путньою патологГею (табл. 2).
Результати та обговорення
Активний перебГг внутрГшньоклГтинних шфек-цГй або активацГя процесу при хронГчному перебГгу вимагае проведення спрямованих лГкувальних за-
Таблиця 1. Схема диференц1йовано/ ет1опатогенетично1 терапИ в дтей, хворих на бронх1альну астму, при рiзних вар!антах перебгу персистуючих внутр1шньокл1тинних нфекцй
Лтування nepe6ir iH< >екцй'
Активний Латентний
Етютропна те-рапт Герпесвiруси Ациклiчнi нуклеозиди + флавонощи Флавоноíди
Хламiдií/мiкоплазми Антибiотики (макролiди) Флавонощи
1мунотропн препарати 1нтерферон a-2b рекомбiнантний 1нтерферон a-2b рекомбiнантний
ход1в, що включають ет1отропн1 засоби — ацикл1чш нуклеозиди протягом 10 дшв при герпетичн1й ш-фекцп та макролщи при хлам1доф1льн1й або мжо-плазмов1й 1нфекц1ях у комплекс! з 1мунотропними препаратами а-2Ъ-1нтерферонами (Лафероб1он) — до 10 дшв.
При рецидивуючому перебцу герпесв1русних ш-фекц1й показане проведення лжування ацикл1чни-ми нуклеозидами до 14 дн1в у комбшацп з штерфе-ронами — три десятиденних курси з десятиденними перервами 2 рази на рж.
При латентному перебцу герпесв1русних шфекцш та 1нфекц1й, викликаних Chlamydophila pneumoniae i Mycoplasma pneumoniae, поза клшчними проявами захворювання в дггей 1з бронх1альною астмою з метою запобцання ^х активацп в тератю вводиться 1нтерферони.
Отже, комплексна етюпатогенетична, 1муномо-дулююча терап1я в дггей 1з бронх1альною астмою, 1нф1кованих герпесв1русними, хлам1доф1льною i м1коплазмовою 1нфекц1ями, у комплекс! з базис-ною тератею захворювання дозволяе досягати пригнiчения запального процесу, що сприяе про-фглактищ або гальмуванню процес!в ремоделю-вання дихальних шлях!в, контролюванню симп-том!в захворювання, зниженню швалщизацп та смертность
Лжування д!тей, хворих на бронх!альну астму на тл! внутр!шньокл!тинних шфекцш, викликаних в!ру-сом простого герпесу I—II титв, цитомегалов!русом, в!русом Епштейна — Барр, Chlamydophila pneumoniae i Mycoplasma pneumoniae, потребуе комплексного системного пщходу, причому у випадках рецидиву-ючого переб!гу шфекцшного процесу оптимальним е проведення терапп в к1лька взаемопов'язаних м!ж собою етатв. Тривал!сть, !нтенсивн!сть i обсяг тера-певтичних втручань обумовлен! кглькома чинника-ми — кл!н!чною формою захворювання, тяжшстю й характером (наявшсть рецидив!в) його переб!гу, пер!одом хвороби, вжом дитини, наявн!стю усклад-нень i супутньою патолог!ею.
Проведене дослщження показало ефективн!сть i дозволяе рекомендувати застосування комплексного п!дходу при здшсненш л!кувальних та про-фглактичних заход!в при бронх!альн!й астм! в дггей
на тл! шф!кування внутршньоклгганними шфек-ц!ями, викликаними в!русом простого герпесу I—II титв, цитомегалов!русом, в!русом Епштейна — Барр, Chlamydophila pneumoniae i Mycoplasma pneumoniae, що призводить до зменшення тяжкост! перебпу захворювання, п!двищення контрольова-ност! астми, зменшення швалщизацп. Так, застосування дгтям !з бронх!альною астмою та активним перебпом внутршньоклгганно! шфекцп етютроп-них препарат!в дозволило знизити число заго-стрень захворювання в 1,6 раза; зменшити стутнь тяжкост! перебпу бронх!ально! астми у 76 (29,7 %) хворих, пщвищити показники функцп зовшшньо-го дихання (п!кову швидюсть видиху (ПШВ)) на 19,5 %, знизити добов! коливання ПШВ на 17,3 %, тдвищити форсовану життеву емн!сть легень на 15,3 %, об'ем форсованого видиху за 1-шу секунду — на 17,2 %; пщвищити частку оборотност бронхообструкцп понад 12 % — 77 %. Вщновлена бронх!альна прох!дн!сть зберпалася протягом не менше н!ж 12 мгсящв у 77,7 % хворих. Також тс-ля проведено! терапп спостерпалось вiдновления !нтерферонового статусу; зниження р!вня кон-центрацп прозапальних цитоюшв та маркер!в ре-моделювання дихальних шлях!в майже в 2 рази. Зникнення цитокшових ознак запалення супрово-джувалось зниженням концентрацп !муноглобул!-шв, що може св!дчити про термшащю !нфекц!йно-го процесу.
Висновки
Отже, проведен! дослщження виявили вплив персистуючих внутр!шньокл!тинних шфекцш, зо-крема цитомегалов!русно!, викликано! в!русом простого герпесу I—II титв, в!русом Епштейна — Барр, Chlamydophila pneumoniae i Mycoplasma pneumoniae, особливо при активному !х переб!гу, на тяжк!сть переб!гу бронх!ально! астми. Отриман! результати п!дтвердили необхвднють проведення поряд з ба-зисною тератею захворювання етюпатогенетично-го лжування, зокрема призначення ацикл!чних ну-клеозвддв або макролщв залежно в!д д!агностовано! шфекцп, !муномодулятор!в i альфа-2Ъ-!нтерферону (Лаферобюну) з метою зниження тяжкост! захворювання й зменшення швалщизацп.
Таблиця 2. Схема терапп в дтей, хворих на бронх1альну астму на тл'1 внутр1шньокл1тинного ¡нф1кування
Препарати nepe6ir шфекцшного процесу
Активний Латентний
Гострий первинний Рецидивуючий
npo™BipycHi засоби при ¡нфтуваны, викликано-му герпесвiрусними збудниками (ВПГ, ЦМВ, ВЕБ): a^MOBip 10 дыв 14 днiв -
Макролiди при шфтуванш, викликаному Chlamydophila pneumoniae i/або Mycoplasma pneumoniae: азитромщин 10 дыв 14 дыв -
1нтерферон a-2b рекомбшантний: Лаферобiон у супозиторiях 10 дыв Три 10-денних цикли з 10-денними iнтервалами 2 рази на рт 10 дшв 2 рази на рт
Список л1тератури
1. Уманець Т.Р. Клжко-анамнестичт oco6nueocmí фенотитв бронхiальноi астми у дтей/ Т.Р. Уманець//Перина-тология и педиатрия. — 2011. — № 2(46). — С. 69-71.
2. Аллергология и иммунология: Клинические рекомендации для педиатров. — М.: Союз педиатров России, 2008. — 248 с.
3. Литвинець Л.Я. Концепцы динамки змт показнитв iмунного статусу у дтей з бронхiальною астмою залежно вiд ступеня контрольованостi недуги / Л.Я. Литвинець // Перина-тология и педиатрия. — 2011. — № 2(46). — С. 104-406.
4. Тяжка О.В. Прогнозування особливостей клжчного перебгу бронхiальноi астми у дтей / О.В. Тяжка, Ю.О. Савен-ко// Современная педиатрия. — 2014. — № 7(63) — С. 120-123.
5. Антипкин Ю.Г., Лапшин В.Ф. Довiдник з дитячог пульмонологи /Ю.Г. Антипкин, В.Ф. Лапшин. — К.: Доктор-Медга,
2011. — 254 с.
6. Крючко Т.А., Вовк Ю.А., Ткаченко О.Я. Роль генетических факторов в развитии тяжелой атопической бронхиальной астмы у детей / Т.А. Крючко, Ю.А. Вовк, О.Я. Ткаченко// Здоровье ребенка. — 2012. — № 5(40). — С. 58-62.
7. Лапшин В.Ф. Бронхиальная астма и фенотипы свистящих хрипов у детей / В.Ф. Лапшин, Т.Р. Уманець // КлШчна iмунологiя. Алергологы. Iнфектологiя. — 2010. — № 2. — С. 66-69.
8. Геппе Н.А. Бронхиальная астма и инфекции у детей: есть ли связь?/Н.А. Геппе//Аллергология и иммунология. — 2013. — № 1. — С. 9-10.
9. Савенкова М.С., Савенков М.П. Хламидийно-микоплаз-менные инфекции у детей / М.С. Савенкова, М.П. Савенков. — М.: Миклош, 2012. — 292 с.
10. Марков И.С. Диагностика и лечение герпетических инфекций и токсоплазмоза/И.С. Марков. — К.: АртЭК, 2002. — 192 с.
11. Спиридонова С.А., Толмачева С.М., Лукиных Л.М. Хронический рецидивирующий герпетический стоматит как болезнь иммунной системы / С.А. Спиридонова, С.М. Толмачева, Л.М. Лукиных// Современные технологии в медицине. — 2012. — № 3. — С. 121-125.
12. Хамитов Р.Ф., Новоженов В.Г., Мустафин И.Г. Распространенность хламидийной инфекции среди больных бронхиальной астмой / Р.Ф Хамитов, В.Г. Новоженов, И.Г. Мустафин // Материалы 9-го нац. конгр. по болезням органов дыхания. — М, 1999. — № 1. — С. 55.
13. Гранитов В.М. Хламидиозы /В.М. Гранитов. — М.: Мед. книга; Нижний Новгород: НГМА, 2000. — 190 с.
14. Гадецька С.Г. Особливостi перебщ i терапй' бронхiальноi астми у дтей з рестраторним хламiдiозом: Автореф. дис... канд. мед. наук: (14.01.10) / С.Г. Гадецька; Донецьк. держ. мед. ун-т iм. М. Горького, НД1 мед. проблем ам Í. — Донецьк, 2006. — 20 с.
15. Хаптхаева Г.Э., Чучалин А.Г. Респираторная инфекция и бронхиальная астма/Г.Э. Хаптхаева, А.Г. Чучалин//Пульмонология. — 2008. — № 5. — С. 75-78.
16. Суханова НА., Цветков Э.А., Новик Г.А. Клиническое значение влияния латентной инфекции верхних дыхательных путей на течение бронхиальной астмы у детей/Н.А Суханова, Э.А. Цветков, Г.А. Новик // Педиатрическая фармакология. —
2012. — Т. 9, № 6. — С. 54-60.
17. Недельская С.Н., Ярцева Д.А. Контроль бронхиальной астмы у детей: определение и возможности достижения / С.Н. Недельская, Д.А. Ярцева //Клиническая иммунология. Аллергология. Инфектология. — 2011. — № 9—10. — С. 12-16.
18. Беш Л.В. Нове в дiагностицi i терапи бронхiальноi астми у дтей: практичний пiдхiд до трактування найсучаснших втчизняних та мiжнародних узгоджувальних документiв / Л.В. Беш // Здоров'я Украти. — 2014. — Лютий (тематичний номер). — С. 16-17.
19. Рекомендации Глобальной инициативы по борьбе с бронхиальной астмой (Global Initiative for Asthma, GINA), пересмотр 2009 г. // Клжчна iмунологiя. Алергологы. Iнфектологiя. — 2010. — № 5-6 (34-35). — С. 56-63.
20. Kimberlin D.W., Chin In.L., Jacob R.F. et al. Safety and efficacy of high-dose intravenous acyclovir in the management herpes
implex virus infections / D. W. Kimberlin, In.L. Chin, R.F. Jacob [et al.]// Pediatrics. - № 108. - Р. 230-238.
21. Веселое А.В. Азитромицин: современные аспекты клинического применения / А.В. Веселое, Р.С. Козлов // Клиническая микробиология и антимикробная химиотерапия. — 2006. — Т. 8, № 1. — С. 18-32.
22. Adams O, Besken K., Oberdorfer C., MacKenzie C.R., Russ-ing D., Daubener W. Inhibition of human herpes simplex virus type 2 by interferon gamma and tumor necrosis factor alpha is mediated by indoleamine 2,3-dioxygenase/ O. Adams, K. Besken [et al.]// Microbes Infect. — 2004 Jul. — 6(9). — P. 806-812.
23. Illan H., Jacob N., Maiolo E, Cisterna D., Schiavelli R., Freire M.C. Antiviral sensitivity of herpes simplex virus in immunocompromised patients / H. Illan, N. Jacob, E. Maiolo, D. Cisterna, R. Schiavelli, M.C. Freire/[Article in Spanish]//Rev. Argent. Microbiol. — 2004. — № 36(2). — P. 88-91.
24. Кубанова А.А., Зудин А.Б. Герпетическая инфекция: особенности течения, диагностика, проблемы лекарственной резистентности: ПоЫбник з хiмютераnu вiрусних тфекцш; [навчально-методичний поабник для лiкарiв]/ За ред. 1.В. Дзю-блик. — К, 2004. — 176 с.
25. Doward L.C. et al. The development of the herpes symptom checklist and the herpes outbreak impact Questionnaire / L.C. Doward [et al.]//Value in Health. — 2009. — Vol. 12(1). — Р. 139-145.
26. Шамсиев Ф.М., Мирсалихова Н.Х., Алимова К.И., Тад-жиханова Д.П. Состояние иммунного статуса и эффективность протефлазида в комплексной терапии детей с бронхолегочной патологией, ассоциированной с TORCH инфекцией / Ф.М. Шамсиев, Н.Х. Мирсалихова, К.И. Алимова, Д.П. Таджиханова//Современная педиатрия. — 2011. — № 2(36). — С. 39-41.
27. Крючко Т.О., Шнаш Ю.М. Актуальт питаннял^вання герпетичног шфекци у дтей/ Т.О. Крючко, Ю.М. Шнаш//Пе-ринатология и педиатрия. — 2006. — № 3(27). — С. 60-63.
28. Абатуров О.С. 1мунотропний ефект фтопрепарату «Флавозiд»/ О.С. Абатуров, 1.Л. Височина// Современная педиатрия. — 2008. — № 4(21). — С. 99-102.
29. Знаменська Т.К. Лжування герnесвiрусних шфекцт (ци-томегаловiрусног, неонатального герпесу) у дтей першого року життя iз застосуванням препарату Флавозiд / Т.К. Знаменська, А..О. Писарев//Здоровье женщины. — 2009. — № 4(40). — С. 60-61.
30. Koyama J., Morita I., KobayashiN., Konoshima T., Takasa-ki M., Osakai T., Tokuda H. Correlation between oxidation potentials and inhibitory effects on Epstein-Barr virus activation of flavonoids/ J. Koyama, I. Morita [et al.] //Cancer Lett. — 2008. — Vol. 263. — P. 61-66.
31. Nahmias Y., Goldwasser J., Casali M., van Poll D., Wakita T., Chung R.T., Yarmush M.L. // Apolipoprotein B-dependent hepatitis C virus secretion is inhibited by the grapefruit flavonoid naringenin / Y. Nahmias, J. Goldwasser, M. Casali, D. van Poll, T. Wakita, R.T. Chung, M.L. Yarmush // Hepatology. — 2008. — № 47. — P. 1437-1445.
32. Отчет Института эпидемиологии и инфекционных болезней: Проведение дополнительных доклинических испытаний препарата «Протефлазид». — К., 2002. — 48с.
33. Зайцева С.В., Зайцева О.В. Бронхиальная астма у детей: пути оптимизации терапии / С.В. Зайцева, О.В. Зайцева: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.osp.ru/ doctor/2001/08/036_print.htm.
34. Дудник В.М. Патогенетичт особливостi використання nреnаратiв штерферону в nедiатрu // 1нформацтний лист про нововведення в сферi охорони здоров 'я. — 2013. — № 158. — Протокол № 1 вiд 30.04.2013.
35. Марушко Ю.В., Голубовська Ю.С., Марушко С.Ю. За-стосування рекомб^антного щфтерферону альфа-2^ у nедiа-тричнт практищ // Здоровье ребенка. — 2016. — № 2(70). — С. 81-86.
36. Юлиш Е.И. Цитомегаловирусная инфекция у детей. Подходы к лечению при различном течении инфекционного процесса // Здоровье ребенка. — № 4(63). — С. 7-14.
37. Якобисяк М. 1мунологы: Пер. з польськог / За ред. В.В. Чоп'як. — ВЫницА: Нова книга, 2004. — 672 с.
Отримано 07.12.2016 ■
Чернишева O.E.
Донецкий национальный медицинский университет им. М. Горького, г. Лиман, Украина
ДИФФЕРЕНЦИРОВАННЫЙ ПОДХОД К ЛЕЧЕНИЮ И ВТОРИЧНОЙ ПРОФИЛАКТИКЕ БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМЫ
НА ФОНЕ ПЕРСИСТИРУЮЩИХ ИНФЕКЦИЙ У ДЕТЕЙ
Резюме. В статье описан дифференцированный подход к лечению и вторичной профилактике бронхиальной астмы на фоне внутриклеточных инфекций, вызванных вирусом простого герпеса 1—11 типов, цитомегаловирусом, вирусом Эпштейна — Барр, у детей. Полученные результаты подтвердили необходимость проведения наряду с базисной терапией бронхиальной астмы этиопатогенетического
лечения, в частности назначения ациклических нуклеози-дов или макролидов в зависимости от диагностированной инфекции, иммуномодуляторов и альфа-2Ь-интерферона (Лаферобиона) с целью снижения тяжести заболевания и уменьшения инвалидизации.
Ключевые слова: персистирующие инфекции; бронхиальная астма; лечение; дети
O.Ye. Chernyshova
Donetsk National Medical University named after M. Horkyi, Lyman, Ukraine
DIFFERENTIATED APPROACH TO THE TREATMENT AND SECONDARY PREVENTION OF ASTHMA ON THE BACKGROUND OF PERSISTENT INFECTIONS IN CHILDREN
Abstract. The article describes a differentiated approach to the treatment and secondary prevention of asthma occurring on the background of intracellular infections caused by the herpes simplex virus types I and II, cytomegalovirus, Epstein-Barr virus in children. The results confirmed the need for addition to the basic therapy of
asthma the etiopathogenetic treatment, in particular, administration of acyclic nucleosides or macrolides depending on diagnosed infection, immunomodulators and alpha-2b-interferon (Lafero-bion) to decrease the severity of disease and to reduce disability. Keywords: persistent infections; asthma; treatment; children
