CC BY
25
УДК 616.127-005.8-02:(616.124.2-008.6±616.132.2-089.819.5)
Д1АСТОЛ1ЧНА ДИСФУНКЦ1Я Л1ВОГО ШЛУНОЧКА У ПАЩ6НТ1В З ГОСТРИМ 1НФАРКТОМ М1ОКАРДА З ЕЛЕВАЩ6Ю СЕГМЕНТА ST П1СЛЯ ПЕРВИННОГО СТЕНТУВАННЯ КОРОНАРНИХ АРТЕР1Й У ГОСП1ТАЛЬНИЙ ПЕР1ОД
В.А. СКИБЧИК, Ю.П. МЕЛЕНЬ
Ль^вський нацiональний медичний унiверситет iMeHi Данила Галицького
*Conflict of Interest Statement (We declare that we have no conflict of interest).
*Заява про конфлшт штереав (Ми заявляемо, що у нас немае шякого конфлiкту штереав). *Заявление о конфликте интересов (Мы заявляем, что у нас нет никакого конфликта интере-
*No human/animal subjects policy requirements or funding disclosures.
*Жодний i3 об'екпв дослiдження (людина/тварина) не тдпадае пiд вимоги полiтики щодо роз-криття шформацп фiнансування.
*Ни один из объектов исследования не подпадает под политику раскрытия информации финансирования.
*Date of submission — 22.08.18 *Date of acceptance — 12.09.18
*Дата подачi рукопису — 22.08.18 *Дата ухвалення — 12.09.18 *Дата подачи рукописи — 22.08.18 *Дата одобрения к печати — 12.09.18
Мета роботи — встановити прогностичний вплив первичного коронарного стентування на клШчний переб1г та особливост1 ремоделювання л1вого шлуночка (ЛШ) у пащентгв з гострим iнфарктом мюкарда з елеващею сегмента ST (IМелST) та д1астол1чною дисфункщею (ДД) у госттальний перюд.
Mamepia^u та методи. У до^дження було залучено 80 пацieнтiв з IМелST, яким було проведено первинне коронарне втручання (група I), та 20 пацieнтiв з IМелST без реваскуля-ризаци мюкарда (група II). У перюд госпimалiзацii проаналiзовано дам коронарографи, на 5-ту добу визначенорiвень N-термтального фрагмента мозкового натршуретичного пептиду (NT-proBNP) i ехокардiографiчнi показники ДД. При виписц проводили велоергометрт для визначення функщонального класу стенокарди. Яюсть життя оцшювали за допомогою опи-тувальника SAQ (Seattle Angina Questionnaire).
Результати. Середнш рiвень NT-proBNP у грут II становив (782,3 ± 17,3) пг/мл, а у грут I — (300,5 ± 14,3) пг/мл (p < 0,001), що свiдчиmь про менш виражеш рант процесиремоделювання ЛШ у пацieнmiв з IМелST. ДД оцшювали за величиною спiввiдношення раннього та тз-нього дiасmолiчного наповнення: у груш I — 0,89 ± 0,06, що характерно для ДД з порушенням процеЫв релаксаци ЛШ, у груп II — 1,17 ± 0,04, що характерно для рестриктивного типу. За
SAQ, пацгенти групи Iмали кращу якгсть життя i вищу толеранттсть до фгзичного наван-таження (I-II-й функцюнальний клас) порiвняно з особами групи II.
Висновки. У пацieнтiв з IМелST тсля своечасно проведеного первинного коронарного стентування статистично значущо нижчий рiвень NT-proBNP, який е рантм маркером ре-моделювання ЛШ, а ехокардiографiчнi показники ДД мають менш виражений патологiчний характер, що пояснюе тдвищену толеранттсть до фiзичного навантаження при виписц 3i стацюнару i кращу яюсть життя пацiентiв.
Ключов1 слова: шфаркт мюкарда з елеващею сегмента ST; дiастолiчна дисфункщя; мозко-вий натршуретичний пептид; первинне стентування коронарних артерш.
DOI 10.26683/2304-9359-2018-3(25)-21-29
Перелт скорочень
А Швидюсть тзнього дiастолiчного наповнення
BNP Мозковий натрiйуретичний пептид
E Швидюсть раннього дiастолiчного наповнення
Е' Ранньодiастолiчна швидкiсть руху мiтрального кiльця
NT-proBNP N-термшальний фрагмент мозкового натрiйуретичного пептиду
SAQ Seattle Angina Questionnaire
АКШ Аортокоронарне шунтування
ГКС Гострий коронарний синдром
ДД Дiастолiчна дисфункцiя
Ехо-КГ Ехокардiографiя
1М 1нфаркт мiокарда
IМелST 1нфаркт мiокарда з елеващею сегмента ST
1ХС Iшемiчна хвороба серця
КА Коронарш артерп
КС Коронарне стентування
ЛШ Лiвий шлуночок
МШП Мiжшлуночкова перегородка
ПКВ Первинне коронарне втручання
СН Серцева недостатнiсть
Тн Тропонш
ФВ Фракцiя викиду
ФК Функцiональний клас
ХСН Хрошчна серцева недостатнiсть
Первинне стентування коронарних артерш (КА) полшшуе прогноз у пащенпв з гострим шфарктом мюкарда (1М), впливаючи на ре-моделювання лiвого шлуночка (ЛШ), а саме полшшуючи дiастолiчну функщю, що запобь
гае розвитку хрошчно!' серцево'1 недостатнос-тi (ХСН) 3i зниженою систолiчною функцiею ЛШ [1]. Даш л^ератури свiдчать про те, що у багатьох пащентсв з iшемiчною хворобою серця (1ХС) спочатку спостерiгаеться дiасто-
лiчна дисфункцiя (ДД) з порушенням наповнення i розслаблення серця [2].
Можливосп своечасно'1' дiагностики ДД ЛШ е надто обмеженими, тому цей стан часто залишаеться нерозшзнаним тривалий перiод. Згiдно i3 сучасними даними, 15-20 млн оаб мають вияви дiастолiчноï серцево'1' недостат-ностi (СН). Ïï симптоми неспецифiчнi, вони можуть бути характерними для шших кшшч-них станiв. Оскшьки 3i зростанням дiастолiч-ного тиску в порожнин ЛШ збiльшуеться се-крецiя мозкового натрiйуретичного гормону (BNP), припустили, що рiвень його попере-дника (N-термiнального фрагмента мозкового натршуретичного пептиду (NT-proBNP) може точно вщображувати тяжкiсть наявних дiа-столiчних розладiв у пацiентiв зi збереженою систшчною функцiею ЛШ. За результатами дослщжень, у яких вивчали роль NT-proBNP у дiагностицi ДД ЛШ методом тканинно'1' допплерографп i проводили швазивне визна-чення параметрiв гемодинамiки (катетери-зацiя правих та лiвих вщдшв серця), вста-новлено, що за вщсутносп ознак ХСН вмiст NT-proBNP у груш з дiагностованою ДД утри-чi перевищував показники групи контролю (без ознак ДД). За даними деяких авторiв, рь вень NT-proBNP корелюе з показниками ДД та е необхщним для стратифшаци ризику в пацiентiв з 1ХС [1,7].
Як свiдчать результати проспективних спо-стережень, хворi з гострим коронарним синдромом (ГКС) мають рiзний прогноз: у одних пащенпв вш може бути сприятливим, у шших смертшсть протягом року може становити 30 % [5]. Тому важливо провести стратифша-щю ризику в ще'1' когорти хворих. Одним iз пе-редвiсникiв несприятливого прогнозу е швид-ке (у першi 24 год вiд початку IM) пщвищення рiвня бiохiмiчних маркерiв, а саме маркерiв пошкодження кардiомiоцитiв — тропоншу Т (ТнТ) i тропошну I (Тн1), а також NT-proBNP. Шзшше цi показники стабiлiзуються, проте у разi ГКС з елеващею сегмента ST спостер^а-еться 2-й тк пiдвищення вмiсту NT-proBNP
Мелень Юрт Петрович
астрант, кафедра ФПДО Ымейно! медицини, «Львiв-ський нацюнальний медичний унiверситет iменi Данила Галицького»
Адреса: 79026, м. Львiв, вул. Жасимнова, 5Б / 60 Тел. моб.: (098) 825-05-45 E-mail: yura.melen1@gmail.com
на 5-ту добу, пов'язаний з постшфарктним ремоделюванням ЛШ. Ц дан свщчать про те, що iшемiя мюкарда пщвищуе синтез i ви-вшьнення NT-proBNP. Iшемiя мiокарда може спричинити тимчасовий стан надлишкового стресу в стшщ ЛШ, що може бути стимулом для тдвищення рiвня пептидiв.
Уперше прогностичне значения NT-proBNP у пащенпв з ГКС було продемонстровано у дослщженш FAST [10]. Крш^ями залу-чення були гострий ангшозний бiль i вщсут-нiсть пiдйому сегмента ST на електрокардь ограмi. Встановлено, що пщвищений рiвень NT-proBNP е маркером прогностично не-сприятливого перебiгу захворювання як у най-ближчий (30 дшв), так i у вiддалений (6 мю) перiод спостереження.
У дослщженш OPUS TIMI вмют BNP у плазмi визначали через (40 ± 20) год вiд початку розвитку ГКС [9]. Установлено, що по-чатковий рiвень BNP корелював з ризиком летального наслiдку, розвитком ХСН та IM як через 30 дшв, так i через 10 мю тсля ви-никнення ГКС. Зв'язок мiж тривалим ризиком смерт та рiвнем BNP не залежав вщ змiн на електрокардюграм^ а також вiд таких чин-никiв, як рiвень ТнТ, швидкосп клубочково'1' фшьтрацп нирок i наявносп клiнiчних ознак застшно'1' СН.
В шшому дослiдженнi вивчали показники смертности вiд IM i нестабшьно'1' стенокардп протягом 50 мiс спостереження. За цей перюд померли 14 % пащенпв. Рiвень NT-proBNP у груш померлих був втричi вищим, шж у гру-пi без летального наслщку. Високий вмiст NT-proBNP був незалежним предиктором смертности поряд з класом СН за Killip, вшом пацiентiв, фракцiею викиду (ФВ), зокрема у пащенпв з безсимптомною ХСН. Автори припустили, що рiвень NT-proBNP корелюе з роз-мiром шфарктно'1' зони.
Прогностичне значення NT-proBNP також було продемонстровано у дослщженш GUSTO IV, у якому визначали рiвень NT-proBNP через 9 год вщ початку ангшозного нападу [11]. Метою дослщження було ощнити ефектившсть лiкувания блокатором рецепторiв тромбоци-тiв IIb/IIIa абциксимабом хворих, яким раш-ше не проводили реваскуляризащю мiокарда. Це дослiдження засвщчило, що високий вмiст NT-proBNP у пролшованих пацiентiв був
предиктором високо'' смертностi, розвитку клiнiчно значущо'' СН протягом 1 року спо-стереження, але меншою мiрою, нiж тропонiн асоцiювався з рецидивами ГКС у найближчi 30 дшв.
У дослiдженнi FRISC II порiвнювали ш-вазивну i нешвазивну тактики лiкування хво-рих з ГКС [6]. Вивчали таю прогностичш чинники, як тдвищення рiвня ТнТ, ^ренсу креатинiну, а також ФВ ЛШ. Установлено, що вмют NT-proBNP е незалежним маркером смертносп пащент1в у короткий (30 днiв) i довготривалий (2 роки) перiод спостережен-ня. Зроблено припущення, що тдвищення рiвня NT-proBNP у хворих з ГКС i нормальною ФВ пов'язане з дiастолiчною функцiею ЛШ [4].
Дослщження останнього десятил^я про-демонстрували позитивний вплив коронарного стентування (КС) на переб^ ДД, тдтвер-джений за допомогою ехокардiографiчних (Ехо-КГ) показникiв. Так, у дослщженш, про-веденому Е. Farahani та спiвавт. (2014) проде-монстровано полшшення таких показникiв, як швидюсть раннього дiастолiчного напо-внення (Е), швидюсть пiзнього дiастолiчного наповнення (А), Е/А, час iзоволюметричного розслаблення (IVRT), а також показникiв iм-пульсно-хвильово'' тканинно'' допплерографп (Е' — ранньодiастолiчна швидкiсть руху мь трального кшьця, E/E') пiсля КС [3]. У досль дженнi S.R. Hashemi та ствавт. (2010) отри-мано схожi результати у пацiентiв через 48 год i 3 мiс тсля КС. Через 3 мiс бшьшою мiрою полiпшуеться значення E та E/E', нiж iншi по-казники ДД [6].
Мета роботи — встановити прогностич-ний вплив первинного коронарного стентування на клЫчний переб^ та особливосп ремоделювання лiвого шлуночка у пацiентiв з гострим шфарктом мiокарда з елевацiею сегмента ST та дiастолiчною дисфункщею у гос-пiтальний перiод.
Матер1али та методи
У дослiдження було залучено 80 пащенпв (чоловiкiв — 68,1 %, жшок — 31,9 %, серед-нiй вiк — (56,7 ± 7,3) року) з шфарктом мюкарда з елеващею сегмента ST (IM^ST), яким було проведено первинне коронарне втручання
(ПКВ), а саме стентування (група I), та 20 па-цieнтiв (чоловшв — 75,0 %, жшок — 25,0 %, середнш вiк — (66,1 ± 7,3) року) з IМелST без реваскуляризацп мiокарда (група II).
1з чинникiв ризику в груш I виявлено: гь пертошчну хворобу — в 70,5 % хворих, цу-кровий дiабет 2 типу — в 41,5 %, тютюнопа-лшня — у 40,9 %, гшерхолестеринем^ — у
56.8 %, у групi II — вщповщно у 80,5; 48,5;
49.9 i 66,8 %. Iндекс маси тiла в середньо-му в групах становив 29,4 та 29,1 кг/м2. Згвд-но з даними анамнезу в грут I !М перенесли 9,1 % оаб, реваскуляризашю мiокарда у ви-глядi аортокоронарного шунтування (АКШ) або ПКВ — 6,8 %, стенокардiю 11-Ш-го функ-цiонального класу (ФК) — 15,9 %, фiбриля-цiю передсердь — 4,7 %, iнсульт — 4,6 %. У групi II стенокард^ П-Ш ФК перенесли 21,4 % хворих, ГМ — 7,8 %, фiбриляцiю передсердь — 8,1 %. Це свщчить про порiвняннiсть груп за чинниками ризику серцево-судинних подш i тяжкiстю анамнестичних даних.
Пацieнтiв групи I залежно ввд часу первинного встановлення дiагнозу IМ з елевацieю сегмента ST до проведення реваскуляризацп мюкарда роздшеш на три пiдгрупи: !А (п = 56) — до 12 год, К (п = 16) — протягом 12-24 год, ГС (п = 8) — тзшше 24 год. У ГС-тдгрут основним показаниям до проведення ПКВ був рецидив болю або нестабшьна гемо-динамiка.
Усi пащенти отримали навантажувальну дозу ацетилсалшилово'1' кислоти — 300 мг, а також клотдогрель у дозi 300 мг (у разi ПКВ — додаткову навантажувальну дозу кло-пiдогрелю — 300 мг (30 % пащенпв)) i тика-грелор у дозi 180 мг (70 %), розувастатин у дозi 40 мг та супутню фонову медикаментозну терапiю: 90,2 % — шпб^ори ангютензинпе-ретворювального ферменту, 9,8 % — блокато-ри рецепторiв ангiотензину II, 19,6 % — ан-тагонiсти мшералокортикощних рецепторiв, 98,1 % — Р-адреноблокатори, 4,8 % — амю-дарон, 100 % — статини, 45,3 % — штрати/ сидношмши. О^м того, всi пацiенти групи II отримували низькомолекулярш антикоа-гулянти протягом перших 8 дшв, пероральш антикоагулянти — 4,7 % пацiентiв обох груп, пероральш антигiперглiкемiчнi препарати — 32,0 %, шсулш — 5,9 % пашенпв з цукровим дiабетом.
Таблиця 1. Локалгзацгя iнфаркту мюкарда за даними коронарографп, %
Локалпашя ураження Група I (n = 80) Група II (n = 20)
Передня стiнка i мiжшлуночкова перегородка 48,8 45,0
Нижня стшка 46,3 50,0
Бiчна стiнка 5,0 5,0
1нфаркт-залежна артерiя:
передня мiжшлуночкова гiлка 48,8 45,0
гiлка, яка огинае 5,0 5,0
права коронарна артерiя 46,3 50,0
Тяжкiсть ураження:
багатосудинне ураження 20,0 51,0
двосудинне ураження 30,0 27,6
односудинне ураження 50,0 21,4
В обох групах на 5-ту добу тсля гостталь зацп в стацюнар визначали piBeHb NT-proBNP як маркер ризику розвитку ХСН i Ехо-КГ-параметри дiастолiчноï дисфункцп ЛШ. При виписцi 3i стацюнару проводили велоергоме-трiю, за допомогою яко'' визначали ФК сте-нокардп. Також пацieнти заповнювали опи-тувальник якостi життя SAQ (Seattle Angina Questionnaire), який мютить 5 шкал, яю да-ють змогу оцшити найважливiшi аспекти 1ХС: шкала обмежень фiзичних навантажень (physical limitation), шкала стабшьносп на-падiв (angina stability), шкала частоти нападiв (angina frequency), шкала задоволення лiку-ванням (treatment satisfaction), шкала ставлен-ня до хвороби (disease perception) [12]. Також оцшювали дат коронарографп та стентування КА за допомогою розроблених для цього дослщження анкет.
Результати
Даш щодо локалiзацiï 1М i тяжкосп ура-ження наведено у табл. 1. Повну реваскуляри-защю (стентування вах гемодинамiчно зна-чущих (понад 70 %) змш) проведено на етат первинного стентування КА у 45 (56,3 %) па-цieнтiв, неповну реваскуляризашю (первин-не стентування лише шфаркт-залежно'' арте-рп) — у 35 (43,8 %). Повно'' реваскуляриза-
цп завдяки проведенню ПКВ (з вибором тактики реваскуляризацп мюкарда через 21 добу вщ моменту розвитку гострого IM) досягнуто у 20 (57,1 %) пашенпв, завдяки АКШ — у 2 (5,7 %).
На етат первинного стентування КА оць нювали перфуз^ мюкарда за допомогою шка-ли TIMI: кровотiк TIMI-III зареестровано у 91 % спостережень, у решт — TIMI-II. Тромб-аспiрацiю згiдно iз сучасними рекомендацi-ями не було проведено у жодному випадку. Нормалiзацiю сегмента ST понад 50 % зареестровано у 73 (91,3 %) пашенпв, менше шж 50 % — у 7 (8,7 %), що свщчить про устш-нiсть i своечасшсть проведення ПКВ.
У груш II реваскуляризашю не проведено у зв'язку з анатомiчними труднощами для стентування КА, госпiталiзацiею пашенпв у перiод втраченого «реперфузшного вкна», тобто пiзнiше 24 год вщ виникнення IM i без ознак больового синдрому на момент гостта-лiзацiï, вiдмовою пацiентiв.
Визначення вмюту NT-proBNP на 5-ту добу тсля госпiталiзацiï, за даними л^ерату-ри, вщповщае 2-му пiдйому рiвня в пашенпв з IMелST i статистично бшьш значущо вщо-бражае процеси ремоделювання ЛШ. Серед-нiй рiвень NT-proBNP у пацiентiв групи II становив (782,3 ± 17,3) пг/мл, у груш I (тсля ПКВ) — (300,5 ± 14,3) пг/мл (p < 0,001), що
Таблиця 2. Ехокардюграф1чш параметри дгастолгчног дисфункцИ
Показник Група I (п = 80) Група II (п = 20) Р
ПШ, см 2,1 ± 0,4 2,2 ± 0,4 < 0,01
ЛШ, см 4,3 ± 0,7 4,6 ± 0,8 < 0,05
ЛП, см 3,6 ± 0,4 3,9 ± 0,5 < 0,01
МШП, см 1,2 ± 0,3 1,2 ± 0,2 < 0,05
Задня стшка ЛШ, см 0,99 ± 0,15 0,97 ± 0,20 < 0,01
ФВ, % 61 ± 9 51 ± 4 < 0,05
Тас, м/с 90 ± 14 87 ± 9 < 0,05
ШМ ЛШ, г/м2 86,53 ± 7,00 87,95 ± 9,00 < 0,01
Е/А 0,89 ± 0,06 1,17 ± 0,04 < 0,01
Акiнезiя 12 пащентив (15 %) 15 пащентив (75 %) —
Гiпокiнезiя 44 пащенти (55 %) 5 пащенпв (25 %) —
Нормокiнезiя 24 пацiенти (30 %) — —
Примтка: р — статистична значущгсть р1зниц1 м1ж показниками у групах; ПШ — правий шлуночок; ЛП — л1ве передсердя; МШП — м1жшлуночкова перегородка; Тас — час приско-рення над легеневою артер1ею; 1ММЛШ — Iндекс маси мюкарда ЛШ.
свщчить про менш виражеш ранш процеси ремоделювання ЛШ у пащенпв з IМелST.
Дослщження Ехо-КГ-параметрiв проведено на 3-тю-5-ту добу тсля roсmталiзащi (табл. 2). У груш II величина ствщношення Е/А свщчила про рестриктивний тип ДД, у груш I — про порушення процеав релакса-цп ЛШ. У груш II переважали розлади сег-ментарно'1 скоротливостi у виглядi акшезп (75 % спостережень), у груш I — у виглядi п-покшезп (55 %). У груш II не виявлено випад-юв нормокшези.
Данi щодо середнього рiвня NT-proBNP i типу ДД наведено у табл. 3. В уах пщгрупах переважала дисфукцiя 1 типу (порушення ре-лаксацп ЛШ). Установлено, що довшим е пе-рюд вiд виникнення IМ до проведення ПКВ, то бiльш вираженi процеси ремоделювання ЛШ у виглядi рестриктивного типу ДД i вище рiвень NT-proBNP.
При виписцi зi стацiонару визначали якiсть життя пацiентiв (табл. 4).
Для визначення ФК стенокардп проводили велоергометрш на 21-й день тсля виникнення !М. У вах пацiентiв групи II виявлено
Ш-ГУ-й ФК стенокардп, тодi як у пацiентiв групи I толеранттсть до фiзичного наванта-ження була значно вищою (Г-ГГ-й ФК стенокардп).
За даними опитувальниюв потреба в при-йомi штрапв в обох групах була рiзною. У групi I 88,6 % пащенпв не потребували при-йому штропрепарапв, лише 11,4 % викорис-товували 1'х один раз на тиждень. У групi II 87,6 % оаб використовували нiтропрепарати щодня, 12,4 % — один раз на тиждень.
За час перебування в стацiонарi було ощ-нено рiвень серцево-судинних ускладнень. У груш II померли 2 (12,50 %) особи, в 1 (6,25 %) пащента розвинулася поперечна по-вна АВ-блокада, ще в 1 (6,25 %) — виник на-пад пароксизмально'1 шлуночково'1 тахшардп. У груш I в 1 (1,25 %) пащента з нижшм ГМ тсля стентування право'1 коронарно'1 артерп роз-винулась транзиторна поперечна АВ-блокада (синдром Безольд-Джериха), яка самостiйно минула, ще в 1 (1,25 %) пащента — пароксиз-мальна надшлуночкова тахiкардiя, яку було пролiковано внутршньовенним уведенням амiодарону.
Таблиця 3. PieeHb NT-proBNP i тип дiастолiчноï дисфункцп залежно eid часу проведення первинного коронарного стентування
Пщгрупа Рiвень NT-proBNP, пк/мл Дисфункцiя 1 типу (порушення релаксацп ЛШ) Дисфункщя 2 типу (рестриктивного)
IA 293,5 ± 20,0 * 92,9 % 7,1 %
IБ 306,9 ± 33,0 ** 87,5 % 12,5 %
IC 349,7 ± 37,0 *** 75,0 % 25,0 %
Примтка: статистична значущ^ть рiзницi мiж показниками у тдгрупах: * — IA i 1Б (p < 0,01); ** — 1Б i 1С (р < 0,05); *** — IA i 1С (р < 0,05).
Обговорення
Одним з основних сучасних метсдав лшу-вання хворих з гострим IMenST е коронарне стентування Ï3 своечасним та повнощнним вщновленням кровотоку в шфаркт-залеж-нш артерп на тл активно!' антиагрегантно'1 та гiполiпщемiчноï' терапп. На вщмшу вщ системно'1 тромболiтичноï' терапп ПКВ дае змогу швидше досягти ща мети, що суттево знижуе рiвень летальностi. У лiтературi тема реваскуляризацп мiокарда висвiтлюеться у пащенпв з 1ХС. Обговорюються показання, методи i переваги проведення коронарного стентування при рiзних формах 1ХС. Вщомо, що золотим стандартом у лшуванш пацiентiв з гострим IM^ST е його своечасна реваскуля-ризащя для полiпшення перебiгу захворюван-ня, запобшання ускладненням IM i розвитку СН. З появою допплерехокардюграфп стала можливою рання дiагностика порушень дiа-столiчноï' функцп ЛШ. Вивчення змши пiсля стентування показникiв ДД у пащешив з гострим Ше^Т дае змогу спостерiгати за ремо-
Таблиця 4. Яюсть життя за SAQ
делюванням ЛШ, що полшшуе прогноз у цих хворих.
Висновки
1. У пащенпв з Ше^Т пiсля ПКВ ви-явлено статистично значущо нижчий рiвень NT-proBNP, який е раншм маркером патоло-пчного ремоделювання ЛШ, порiвняно з гру-пою контролю.
2. Ехо-КГ-показники ДД у груш ПКВ свщ-чили про порушення релаксацп ЛШ i менш виражеш структурно-фiбрознi змiни мiокарда у виглядi акшезп та гшокшезп ЛШ, а в грут контролю — про виражене патолопчне ремоделювання у виглядi дiастолiчноï дисфункцп за рестриктивним типом.
3. На момент виписки зi стацiонару в па-цiентiв з IMелST тсля ПКВ виявлено кращу якiсть життя за SAQ i вищу толерантшсть до фiзичного навантаження.
4. Проведення ПКВ зменшуе ризик раннiх (у межах госттального перiоду) серцево-су-динних ускладнень у пащешив з Ше^Т.
Шкала SAQ Група I (n = 80) Група I (n = 20) р
Обмеження фiзичних навантажень 80 ± 4 48 ± 5 < 0,01
Стабшьшсть нападiв 75 ± 3 49 ± 4 < 0,01
Частота нападiв 79 ± 5 52 ± 4 < 0,01
Задоволення лiкуванням 82 ± 5 54 ± 5 < 0,01
Ставлення до хвороби 72 ± 3 49 ± 3 < 0,01
Примтка: p — статистична значущтть рiзницi мiж показниками у групах.
References
1. Iwanaga Y, Nishi I, Furuichi S et al. B-type natriuretic peptide strongly reflects diastolic wall stress in patients with chronic heart failure: comparison between systolic and diastolic heart failure. J. Am. Coll. Cardiol. 2006;47:742-8. Epub 2006 Jan 26.
2. Naqvi TZ, Padmanabhan S, Rafii F et al. Comparison of usefulness of left ventricular diastolic versus systolic function as a predictor of outcome following primary percutaneous coronary angioplasty for acute myocardial infarction. Am. J. Cardiol. 2006;97:160-6.
3. Daniels LB, Maisel A. B-type natriuretic peptide: time to incorporate natriuretic peptides in our practice. J. Cardiovas. Med. 2006;7:414-5.
4. Spertus JA, Winder JA, Dewhurst TA et al. Development and evaluation of the Seattle Angina Questionnaire: a new functional status measure for coronary artery disease. J. Am. Coll. Cardiol. 1995;25(2):333-41.
5. Lam CS, Donal E, Kraigher-Krainer E et al. Epidemiology and clinical course of heart failure with preserved ejection fraction. Eur. J. Heart. 2011;13:18-28. doi: 10.1093/eurjhf/hfq121.
6. Hashemi SR, Motamedi M, Khani M et al. Evaluation of the effect of elective percutaneous coronary intervention as a treatment method on the left ventricular diastolic dysfunction in patients with coronary artery disease. The Journal of Tehran University Heart Center. 2010;5(4):194-8.
7. Lagerqvist B, Husted S, Kontny F et al. Fast Revas-
cularisation during In Stability in Coronary artery disease (FRISC-II) Investigators 5-year outcomes in the FRISC-II randomised trial of an invasive versus a non-invasive strategy in non-ST-elevation acute coronary syndrome: a follow-up study. Lancet. 2006 Sep;16:998-1004.
8. Farahani E, Saadat H. The effect of percutaneous coronary intervention on isolated left ventricular diastolic dysfunction in patients with coronary artery disease assessed by using strain rate imaging. J. Cardiol. Clin. Res. 2014;2(3):1037.
9. Seok-Jae H, Vojtech M, Barry A et al. Implications of coronary artery disease in heart failure with preserved ejection fraction (Mayo clinic). J. Am. Coll. Cardiol. 2014 Jul 1;63(25 Pt A):2817-27. doi: 10.1016/j. jacc.2014.03.034. Epub 2014 Apr 23.
10. Redfield MM, Rodeheffer RJ, Jacobson SJ et al. Plasma brain natriuretic peptide to detect preclin-ical ventricular systolic or diastolic dysfunction: a community-based study. Circulation. 2004 Jun 29;109(25):3176-81. Epub 2004 Jun 7.
11. Schannwell CM, Schneppenheim M, Plehn G et al. Parameters of left ventricular diastolic function 48 hours after coronary angioplasty and stent implantation. J. Invasive Cardiol. 2003;15:326-33.
12. Maisel AS, Krishnaswamy P, Nowak RM et al. Rapid measurement of B-type natriuretic peptide the emergency diagnosis of heart failure. N. Engl. J. Med. 2002;347:161-7.
ДИАСТОЛИЧЕСКАЯ ДИСФУНКЦИЯ ЛЕВОГО ЖЕЛУДОЧКА У ПАЦИЕНТОВ С ОСТРЫМ ИНФАРКТОМ МИОКАРДА С ЭЛЕВАЦИЕЙ СЕГМЕНТА ST ПОСЛЕ ПЕРВИЧНОГО СТЕНТИРОВАНИЯ КОРОНАРНЫХ АРТЕРИЙ В ГОСПИТАЛЬНЫЙ ПЕРИОД
В.А. СКИБЧИК, Ю.П. МЕЛЕНЬ
Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого
Цель работы — установить прогностическое влияние первичного коронарного стентиро-вания на клиническое течение и особенности ремоделирования левого желудочка (ЛЖ) у пациентов с острым инфарктом миокарда с элевацией сегмента ST (ИМэлST) и диастолической дисфункцией (ДД) в госпитальный период.
Материалы и методы. В исследование было включено 80 пациентов с ИМэлST, которым было проведено первичное коронарное вмешательство (группа I), и 20 пациентов с ИМэлST без реваскуляризации миокарда (группа II). За период госпитализации проанализированы данные коронарографии, на 5-е сутки определен уровень N-терминального фрагмента мозгового натрийуретического пептида (NT-proBNP) и эхокардиографические показатели ДД. При выписке проводили велоэргометрию для определения функционального класса стенокардии. Качество жизни оценивали с помощью опросника SAQ (Seattle Angina Questionnaire).
Результаты. Средний уровень NT-proBNP в группе II составил (782,25 ± 17,3) пг/мл, а в группе I — (300,5 ± 14,3) пг/мл (p < 0,001), что свидетельствует о менее выраженных ранних процессах ремоделирования ЛЖ у пациентов с ИМэлST. ДД оценивали по величине соотношения раннего и позднего диастолического наполнения: в группе I — 0,89 ± 0,06, что характер-
но для ДД с нарушением процессов релаксации ЛЖ, в II группе — 1,17 ± 0,04, что характерно для рестриктивного типа. Согласно SAQ, пациенты группы I имели лучшее качество жизни и большую толерантность к физической нагрузке (I-II-й функциональный класс) по сравнению с лицами группы II.
Выводы. У пациентов с ИMэлST после своевременно проведенного первичного коронарного стентирования статистически значимо более низкий уровень NT-proBNP, являющийся ранним маркером ремоделирования ЛЖ, а эхокардиографические показатели ДД имеют менее выраженный патологический характер, что поясняет повышенную толерантность к физической нагрузке при выписке из стационара и лучшее качество жизни пациентов.
Ключевые слова: инфаркт миокарда с элевацией сегмента ST; диастолическая дисфункция; мозговой натрийуретический пептид; первичное стентирование коронарных артерий.
DIASTOLIC DYSFUNCTION OF THE LEFT VENTRICULAR IN PATIENTS WITH ACUTE MYOCARDIAL INFARCTION WITH ST SEGMENT ELEVATION AFTER PRIMARY CORONARY ARTERY STENTING IN THE HOSPITAL PERIOD
V.A. SKYBCHIK, YU.P. MELEN
Lviv National Medical University after named Danylo Halytsky
Objective — to establish the predictive effect of primary coronary artery stenting (PCI) on the clinical course and features of left ventricular (LV) remodelling in patients with acute myocardial infarction with ST segment elevation (STEMI) and diastolic dysfunction (DD) in the hospital period.
Materials and methods. The study included 80 patients with STEMI, who had undergone PCI (Group I), and 20 patients with STEMI without PCI (Group II). During the hospital period, the coronary angiography data were analyzed, the N-terminal prohormone of brain natriuretic peptide (NT-proBNP) and echocardiography parameters DD were determined in the 5th day. At the time of discharge veloergometry was performed to determine the angina pectoris patients, and the quality of life of patients evaluated on the Seattle Angina Questionnaire (SAQ).
Results. The mean NT-proBNP level in Group II was (782.3 ± 17.3) pg/ml, and in Group I — (300.5 ± 14.3) pg/ml (p < 0.001), which reliably points to less pronounced early LV remodelling processes in patients with STEMI. Indicators of DD were characterized by the ratio of early diastolic filling to late: in Group I — 0.89 ± 0.06, which is characteristic for DD with violation of relaxation processes of LV, and in Group II — 1.17 ± 0.04, which is typical of the restrictive type. According to SAQ, patients in Group I had better quality of life and higher physical activity tolerance at the level of I—II functional class determined in comparison with patients in Group II.
Conclusions. Patients with STEMI after performed PCI have significantly lower rates of NT-proBNP, which is an early marker of LV remodelling, as well as echocardiography parameters DD have less pronounced pathological character, increased exercise tolerance during hospitalization and better quality of life.
Key words: myocardial infarction with ST segment elevation; diastolic dysfunction; brain natriuretic peptide; primary stenting of coronary artery.
