CC BY
19
СУДОВА МЕДИЦИНА
© Б!ляков А. М.
УДК 340. 6:612. 4. 09:577. 17. 05:616-001. 3 Бтяков А. М.
Д1АГНОСТИКА ТРАВМАТИЧНОГО ГЕНЕЗУ СМЕРТ1 ЗА ВМ1СТОМ Г1СТАМ1НУ ТА СЕРОТОН1НУ В Л1КВОР1 В РАЗ1 СМЕРТЕЛЬНО! ДЙ" ТРАВМАТИЧНОГО
ФАКТОРУ
Нацюнальний медичний ушверситет ¡м. О. О. Богомольця
(м. КиГв)
Дана робота е фрагментом НДР «Судово-медич-не обфунтування тривалост! переб!гу смертельно! механ!чно! травми за метабол!чними зм!нами в органам! в ранн!й терм!н антемортального пер!оду», № держ. реестрац!! 0112и008603.
Вступ. В судово-медичн!й практиц! встановлен-ня ^енезу смерт! людини в випадках смертельного травмування е основним завданням для судово-медичного експерта [4]. Особливу складн!сть ста-новлять випадки раптово! ненасильницько! смерт!, що сп!впадають з посл!дуючим посмертним трав-муванням. Наприклад, це може статися з вод!ем транспортного засобу, який перебуваючи за кермом раптово помер та потрапив в дорожньо-транспорт-ну пригоду, спричинивши пошкодження не лише власного т!ла, а й травмував ¡нших учасник!в руху. В такому раз! м!ра крим!нально! в!дпов!дальност! буде прямо залежати в!д д!агностики ^енезу його смерт!.
При визначенн! травматичного ^енезу смерт! екс-перт базуеться перш за все на морфолог!чних зм!-нах в органах, особливо, в тих, що являються маркерами шокових стан!в. Однак, достов!рна д!агностика шоку можлива лише в випадках, коли травмована особа прожила певний час п!сля травмування.
В!домо, що за результатами г!столог!чних до-сл!джень у смертельно травмованих ос!б, в тому числ! померлих безпосередньо пюля травми, було виявлено р!зний ступ!нь реакц!! ендокринних залоз на д!ю травматичного фактору [5]. Це дозволяе роз-глядати ендокринн! залози та продукти !х синтезу як об'екти для можливост! встановлення травматичного ^енезу смерт!.
Пюля дм травматичного фактору в людини за для збереження показник!в гемостазу активуються за-хисн! механ!зми. Пров!дна роль в цьому належить г!поталамус-г!поф!з-наднирниково! систем! (ГГНС) [3]. Функц!онування ГГНС т!сно пов'язане з синтезом р!зних б!олог!чно-активних речовин, серед
яких особливо! уваги заслуговують г!стам!н та се-ротон!н. Гютамш впливае на секрец!ю адренокор-тикотропного гормону, а за принципом зворотного зв'язку його синтез залежить в!д гормон!в г!поф!зу та наднирник!в [2]. Серотон!н, як нейромед!атор центрально! нервово! системи, що приймае участь в регуляц!! гладко! мускулатури серцево-судинно! та травно! системи, також приймае участь в переб!гу стрес-реакц!! [7], а його р!вень в л!квор! та перикар-д!альн!й р!дин! зм!нюеться в залежност! в!д причини смерт! [6].
Нами вже було встановлено, що к!льк!сний вм!ст г!стам!ну та серотон!ну в л!квор! та перикард!альн!й р!дин! зм!нюеться в залежност! в!д тривалост! пере-б!гу антемортального пер!оду 1]. Виявлена законо-м!рн!сть потребуе вивчення в!дносно можливост! встановлення травматичного ^енезу смерт! з вра-хуванням тривалост! вмирання людини п!сля смертельного травмування.
Метою даного дослщження було визначити д!агностичн! критер!! для д!агностики травматичного ^енезу смерт! за к!льк!сним вм!стом г!стам!ну та серотон!ну в л!квор! в раз! смертельно! д!! травматичного фактору.
Об'ект I методи дослщження. Об'ектом до-сл!дження став л!квор, який вилучали п!д час про-ведення судово-медичного розтину шляхом субок-цип!тально! пункц!!. Вилучену р!дину комб!нували на групи в залежност! в!д тривалост! переб!гу травми: померл! безпосередньо п!сля травми - 10 ос!б, за короткий пром!жок часу - 10 ос!б, через 1-2 годи-ни - 10 ос!б. Групою пор!вняння були особи, смерть яких настала в!д !шем!чно! хвороби серця - 20 ос!б (раптова смерть).
Оптимальним е спос!б паралельного визначення г!стам!ну та серотон!ну в пробах. Для цього в цен-трифужн! проб!рки вносили по 2 мл безб!лкового екстракту з наступним центрифугуванням 5 хвилин
при 3000 об/хв. По"пм добавляли 0,2 мл 7 % розчи-ну аскорбшово! кислоти та 5 N розчином гщроксиду натр1ю доводили до рН 7-9 пщ контролем рН-метру. Пюля цього в проби вносили 0,5 мл 0,5 М боратного буферу рН 10,0, 1,2 г сухого кристал1чного хлористого натрю та 6 мл бутано-хлороформно! сум0 (3:2). Проб1рки струшували та центрифугували 10 хв при 3000 об/хв. 5 мл оргаычно! фази переносили в окрем1 центрифужн проб1рки, а залишок повторно екстрагували з додаванням 0,25 мл 5 N гщроксиду натр1ю та 5 мл бутанол-хлороформно! сумЫ, струшували та центрифугували. Обидв1 оргаычы фази об'еднували, додавали 4,5 мл 0,1 М фосфатного буферу рН 7,0 з наступним струшуванням та цен-трифугуванням. В 4 х1м1чн1 проб1рки переносили по 1 мл водно! фази та проводили !х диференцмоване визначення.
Для визначення пстамшу в одну ¡з проб1рок по-слщовно додавали 0,4 мл 1 N гщроксиду натрт (контроль рН: 12,4-12,7) 0,1 мл 0,1 % ортофталевого альдегщу в метанолi та через 4 хв 0,2 мл 1,5 М ор-тофосфорно! кислоти (контроль рН: 2,5). В контролi в друпй пробiрцi розчини ортофталевого альдеп-ду та ортофосфорно! кислоти вносили в зворотнiй послщовностк
Для визначення серотонiну в ¡ним 2 хiмiчнi пробiр-ки вносили 0,1 мл 0,1 М розчину ншгщрину (контроль рН: 7,0), витримували 10 хв на киплячм водянм бан та 1 годину без не!. Об'еми всiх розчиыв доводили водою до 5 мл.
В якост стандарту використовували по 0,5 мкг пстамшу та серотоншу в однм пробiрцi з 0,5 N розчином хлорно! кислоти, а контролем реактивiв слу-гував 2 мл 0,5 N розчин хлорно! кислоти, що були проведен через всi етапи визначення.
Ктьюсний вмiст гiстамiну та серотоншу визнача-ли у нмоль/мл вщносно стандартiв з використанням флюориметра при довжин хвилi збудження флюо-ресценцп 365 нм i максимумi шдуковано! флюорес-ценцi! 470 нм для пстамшу та 490 для серотоншу. Перерахунок юлькюного вмюту проводили за формулою : А = (С х Фз х Р х 1000 х 1000) / (Фст х М. в. х В х 2), де А - ктькють бюгенного амшу в нмоль/мл; С - концентра^я стандарту; Фз - флюоресцен^я зразку; Р- розведення проби; 1000 - коефМент пе-рерахунку мкмоль в нмоль; 1000 - коефМент пере-рахунку на 1 мл зразку; Ф ст. - флюоресцен^я стандарту; М. в. - молекулярна вага бюгенного амшу (пстамшу - 111, серотоншу - 176); В - вага проби в мг; 2 - ктькють мл безбткового екстракту.
Результати до^джень обробляли статистично за Стьюдентом. Критичний рiвень значимой при перевiрцi статистичних ппотез у даному дослщжен-н приймали рiвним 0. 05. Дiагностично значимi межi розраховували шляхом визначення дiапазонiв двох-сигмального вщхилення варiант вiд !х середнього значення (М + 2а).
Таким чином, загалом було проведено 100 досл^ джень, з яких 60 для визначення вмюту пстамшу та серотоншу при насильницьюй смер^ та 40 у помер-лих вщ iшемiчно! хвороби серця.
Таблиця 1
Ктькюний вм1ст г1стам1ну в л1квор1
Причина смер^ Тривалють вмирання п Гютамш X ± х (мкг/мл) Р Коливання варiант (мкг/мл) М ± 2а мкг/мл
lшемiчна хвороба серця Раптова смерть (контроль) 20 0,032 ± 0,002 Р1-Р2 > 0.05 0,017-0,052 0,013 - 0,051
Травма Безпосередньо пюля травми 10 0,035 ± 0,002 0,027-0,05 0,02 - 0,05
Травма Короткий промiжок часу тсля травми 10 0,052 ± 0,006 Р1-Р3 < 0.01 0,025-0,089 0,017 - 0,087
Травма 1-2 години пюля травми 10 0,058 ± 0,005 Р1-Р4 < 0.001 0,031-0,083 0,026 -0,09
Таблиця 2 Кшькюний вм1ст серотоншу в л1квор1
Причина смертi Тривалють вмирання п Серотонiн X ± х (мкг/мл) Р Коливання варiант (мкг/мл) М ± 2а мкг/мл
lшемiчна хвороба серця Раптова смерть (контроль) 20 0,035 ± 0,002 Р1-Р2 > 0.05 0,01-0,042 0,021 - 0,05
Травма Безпосередньо тслятравми 10 0,039 ± 0,002 0,024-0,046 0,026 -0,052
Травма Короткий промiжок часу пiсля травми 10 0,058 ± 0,0035 Р1-Р3 < 0.001 0,036-0,082 0,035 -0,08
Травма 1-2 години тсля травми 10 0,062 ± 0,0033 Р1-Р4 < 0.001 0,05-0,088 0,04-0,084
Прим1тка: Р1, Р2, Р3, Р4 - досягнутий р1вень значущрст1 в випадках: раптовоТ смерт1, смерт1 безпосередньо пюля травми, смерт1 за короткий пром1жок часу п1сля травми, смерт1 через 1-2 години п1сля травми.
Таблиця 3 Дтгностично значущ! меж! для встановлення травматичного Генезу смерт! за вм!стом пстамшу та серотоншу в л!квор!
Пpичинa cмepтi Пстамш X ± х (мкг/мл) Сepотонiн X ± х (мкг/мл)
Раптова cмepть до 0,051 до 0,05
Тpaвмaтичнa cмepть вщ 0,051 до 0,09 вщ 0,05 до 0,084
Результати дослщження та Yx обговорення.
Результати вивчення показали, що BMicT ricTaMiHy та серотоншу в лiквоpi при насильницьюй cMepTi вщ-piзняeтьcя вщ випадюв ненасильницько! CMepTi в залежност вiд тpивaлоcтi вмирання, що представлено в табл. 1 та 2.
Зважаючи на те, що в поpiвняннi з фупою paпто-во помepлиx кiлькicний вмicт гicтaмiнy та cepотонi-ну в лiквоpi у cмepтeльно тpaвмовaниx статистично вiдpiзнявcя у тих, хто помep чepeз десятки хвилин (p < 0.01) та чepeз 1-2 години (p < 0.001) для гюта-мiнy та аналопчно в даних пepiодax для cepотонiнy (p < 0.001), а у помepлиx вiдpaзy пicля тpaвмyвaн-ня не вiдpiзнявcя (p > 0.05), ми можемо визначити
дiaгноcтичнi показники, що дозволять встановлюва-ти тpaвмaтичний ^енез cмepтi.
Для встановлення тpaвмaтичного ^енезу cмepтi в paнньомy тepмiнi aнтeмоpтaльного пepiодy нами пpовeдeно визначення дiaгноcтично значущих меж для кожно! peчовини шляхом поpiвняльного aнaлiзy цифpового мaтepiaлy, вpaxовyючи !х cepeднe зна-чення та двохсигмальне вщхилення вiд нього пpи тpaвмi та paптовiй cмepтi, що наведене в табл. 3.
Тобто, кiлькicний вмют гicтaмiнy вiд 0,051 до 0,09 мкг/мл та cepотонiнy вiд 0,05 до 0,084 мкг/мл вка-зуе, що cмepть е насильницькою.
Висновки. Aнaлiз peзyльтaтiв доcлiджeння показав, що пpи тpaвмi в лiквоpi змiнюeтьcя кiлькicний вмicт гicтaмiнy та cepотонiнy з умови, що особа пюля тpaвмyвaння пpожилa незначний пpомiжок часу (десятки хвилин) та години.
Таким чином, ктькюний вмют гютамшу та cepо-тонiнy в лiквоpi може бути викоpиcтaний для визначення тpaвмaтичного ^енезу cмepтi пpи динaмiчно-му pозвиткy cмepтeльно! мexaнiчно! тpaвми.
Перспективи подальших дослщжень. Можли-вicть встановлення тpaвмaтичного ^енезу cмepтi за кiлькicним вмicтом гютамшу та cepотонiнy в лiквоpi потpeбye бiльш peтeльного вивчення щодо можли-воcтi iдeнтифiкaцi! тpaвмyючого фaктоpy.
Л1тература
1. Бiляков A. М. Особливост змiни балансу бiогeнниx aмiнiв в p^max тiлa людини пiд час пepeбiгy cмepтeльноí мехашчно! тpaвми / A. М. Бтяков // Суд. -мед. экcпepтизa. - 2013. - № 2. - С. 33-35.
2. Вайсфельд И. Л. Гистамин в биохимии и физиологии / И. Л. Вайсфельд, Г. Н. Кассиль. - Москва, 1981. - 277 с.
3. Винофадов В. В. Гфмоны, адаптация и системные оpгaнизмa / В. В. Винофадов. - Минск, 1989. - 224 с.
4. Соседко Ю. И. Судебно-медицинская диагностика давности повpeждeний пpи тяжелой тупой тpaвмe / Ю. И. Соседко // Суд. -мед. эксп. - 1984. - № 2. - С. 15-18.
5. Яковцева A. Ф. Динамика участия гипофиза, эпифиза и надпочечников в оpгaнизaции cтpecc-peaкции пpи cмepтeль-ной тpaвмe/ A. Ф. Яковцева Г. И. Губина-Вакулик, В. Д. Мapковcкий // Пaтологiя. - 2005. - Т. 2, № 3. - С. 35.
6. Musshoff F. Postmortem serotonin (5-HT) concentrations in the cerebrospinal fluid of medicolegal cases / F. Musshoff, T. Menting, B. Madea // Forensic. Sci. Int. - 2004. Vol. 10, № 142 (2-3). - Р. 211-219.
7. Quan L. Postmortem serotonin levels in cerebrospinal and pericardial fluids with regard to the cause of death in medicolegal autopsy / L. Quan, T. Ishikawa, J. Hara [et al.] // Leg. Med. (Tokyo). - 2011. - Vol. 13 (2). - Р. 75-78. doi : 10.1016/j. legalmed. 2010. 11. 003. Epub 2010 Dec 24.
УДК 340. 6:612. 4. 09:577. 17. 05:616-001. 3
Д1АГНОСТИКА ТРАВМАТИЧНОГО ГЕНЕЗУ СМЕРТ1 ЗА ВМ1СТОМ Г1СТАМ1НУ ТА СЕРОТОН1НУ В Л1К-ВОР1 В РАЗ1 СМЕРТЕЛЬНО'!' ДМ ТРАВМАТИЧНОГО ФАКТОРУ
Бшяков А. М.
Резюме. Метою дослщження стало визначення дiaгноcтичниx кpитepi!в для дiaгноcтики тpaвмaтичного ^енезу cмepтi за ктькюним вмicтом гicтaмiнy та cepотонiнy в лiквоpi в paзi cмepтeльно! дм тpaвмaтичного фaктоpy.
Результати вивчення показали, що пpи тpaвмi в лiквоpi змiнюeтьcя кiлькicний вмicт гicтaмiнy та cepото-нiнy з умови, що особа пюля тpaвмyвaння пpожилa незначний пpомiжок часу (десятки хвилин) та години, що дозволяе встановлювати тpaвмaтичний ^енез cмepтi. Визначення дiaгноcтично значущих меж та !х ств-ставлення пpи piзниx пpичинax cмepтi показало, що ктькюний вмют гютамшу вщ 0,051 до 0,09 мкг/мл та cepотонiнy вщ 0,05 до 0,084 мкг/мл вказуе, що cмepть е насильницькою.
Таким чином, тpaвмaтичний ^енез cмepтi може бути встановлений за ктькюним вмютом гicтaмiнy та се-pотонiнy в лiквоpi.
Ключов! слова: гютамш, cepотонiн, cмepтeльнa тpaвмa.
УДК 340. 6:612. 4. 09:577. 17. 05:616-001. 3
ДИАГНОСТИКА ТРАВМАТИЧЕСКОГО ГЕНЕЗА СМЕРТИ ПО СОДЕРЖАНИЮ ГИСТАМИНА И СЕРОТО-НИНА В ЛИКВОРЕ В СЛУЧАЕ СМЕРТЕЛЬНОГО ДЕЙСТВИЯ ТРАВМАТИЧЕСКОГО ФАКТОРА
Биляков А. Н.
Резюме. Целью исследования стало определение диагностических критериев для диагностики травматического генеза смерти по количественном содержанию гистамина и серотонина в ликворе в случае смертельного действия травматического фактора.
Исследования показали, что при травме в ликворе изменяется количественное содержание гистамина и серотонина при условии, что человек после травмирования прожил незначительный промежуток времени (десятки минут) и часы, что позволяет устанавливать травматический генез смерти. Определение диагностически значимых границ и их сопоставление при различных причинах смерти показала, что количественное содержание гистамина от 0,051 до 0,09 мкг/мл и серотонина от 0,05 до 0,084 мкг/мл указывает, что смерть является насильственной.
Таким образом, травматический генез смерти может быть установлен по количественному содержанию гистамина и серотонина вликворе.
Ключевые слова: гистамин, серотонин, смертельная травма.
UDC 340. 6:612. 4. 09:577. 17. 05:616-001. 3
Diagnosis of Traumatic Death Genesis Based on the Content of Histamine and Serotonin in Cerebrospinal Fluid Upon Lethal Effect of a Traumatic Factor
Bilyakov A. M.
Abstract. Establishment of death genesis of a person is the main objective for a forensic e x pert, especially in the cases when non-violent death coincides with a posthumous injury that follows, in particular during traffic accidents. Diagnosis of traumatic death genesis is based on the morphological changes in the organs that serve as the markers of the states of shock. It is possible on condition that the injured person lived for a significant period of time after the injury. In case of shorter intervals the reaction of endocrine glands can be used to determine the traumatic genesis of death. Endocrine gland secretion is connected with synthesis of various biologically active substances, among which histamine and serotonin deserve special attention. It is determined that their quantitative content in cerebrospinal and pericardial fluids changes depending on the duration of ante mortem period. The regularity established requires further research concerning the possibility to determine the traumatic genesis of death taking into account the duration of dying after a lethal injury.
The objective of this research consisted in finding out the diagnostic criteria to diagnose the traumatic genesis of death based on the quantitative content of histamine and serotonin in cerebrospinal fluid upon lethal effect of a traumatic injury.
The subject of the research was cerebrospinal fluid of corpses taken during forensic autopsy by means of a suboccipital puncture. The cerebrospinal fluid was divided into several groups according to the duration of an injury: those who had died immediately after the injury - 10 persons, within a short period of time thereafter - 10 persons, 1 to 20 hours later - 10 persons. The control group included the persons whose death was caused by ischemic heart disease - 20 persons (sudden death).
Using fluorometric method and fi x ing the result with the help of a fluorimeter the quantitative content of histamine and serotonin as well as their relation to the standards were measured in the samples. In general, 100 tests were carried out, of which 60 were intended to measure the content of cortisol and cortisone in case of violent death and 40 tests were in the persons who had died because of ischemic heart disease.
The research results showed that in comparison with the group of those who had died suddenly the quantitative content of histamine and serotonin in cerebrospinal fluid of the lethally injured persons differed statistically from those who died within tens of minutes (р < 0.01) and 1-2 hours later (р < 0.001) for histamine and similar for serotonin in the same intervals (р < 0.001). In those who had died immediately after the injury the quantitative content of these substances was not different (р > 0.05). This allows defining the diagnostic parameters to determine the traumatic genesis of death in the persons that lived for some time after being injured (tens of minutes) and for several hours. For this purpose it is possible to calculate diagnostically significant ranges using two-sigma deviation variant from their mean value (M + 2a). The calculations show that the quantitative content of histamine within the range 0.051 to 0.09 |ig/ml and that of serotonin within the range 0.05 to 0.084 |ig/ml prove that the death was violent.
Thus the quantitative content of histamine and serotonin in cerebrospinal fluid can be used to determine the traumatic genesis of death in case of the dynamic development of a lethal mechanical injury.
Keywords: histamine, serotonin, lethal injury.
Рецензент - проф. Старченко 1.1.
Стаття надшшла 25. 02. 2015 p.
