CC BY
35
УДК 619:616. 37-002/-07/-08:636.7
Фасоля В.П., канд. вет. наук, доцент © Державный агроеколог1чний утверситет, м. Житомир
Д1АГНОСТИКА I Л1КУВАННЯ ГЕПАТОПАНКРЕАТИЧНОГО СИНДРОМУ В СОБАК
Приведено клтжо-бюхгмгчний статус собак службових поргд, у яких д1агностований гепато-панкреатичний синдром. Вт характеризуется гтер- i диспротетем1ею, гiпербiлiрубiнемiею, збмьшеною активтстю тдикаторних для печтки (алантова та аспарагтова трансферази) i тдшлунковог залози (альфа-амыаза) ферментiв. Застосування з лжувальною метою гепатопротекторiв, ферментiв, глюкози з аскорбтовою кислотою, спазмолтиюв поступово вiдновлюе функщональний стан печтки i панкреас.
Ключовi слова: собака, печтка, тдшлункова залоза, гепатопанкреатичний синдром, трансферази, альфа-амыаза.
Часто кшька хвороб мають одночасний перебщ спшьну або подiбну етюлопю i взаемозалежш патогенетичш мехашзми, що дае пщставу назвати цю патолопю множинною або полiморбiдною [1-3]. Першi повiдомлення у новому напрямi дослiджень зробили 1.П. Кондрахiн та В.1. Левченко ще у 80-х роках минулого стол^тя [1,2]. В останнi роки деяю дослiдження провели В.В. Влiзло [3], Н.В. Вовкотруб [4], В.1. Головаха i О.А. Дикий [5].
Мета роботи - вивчити клiнiко-бiохiмiчнi показники i розробити ефективну схему л^вання собак за гепатопанкреатичного синдрому.
Матер1ал i методи. Для дослiдiв були використаш службовi собаки 1,5-5-рiчного вiку, якi проходили курс тдготовки при мiжобласному циклi юнологи м. Житомир. Провели клмчне дослiдження 37 собак, з яких у 24-х вивчали морфолопчний i бiохiмiчний склад кров1 У кровi визначали кшьюсть еритроцитiв - меланжерним, вмiст гемоглобiну - гемiглобiнцiанiдним методами, величину гематокриту - мiкроцентрифугуванням (за Шкляром). На пiдставi цих даних розраховували вмют гемоглобiну в одному еритроцитi (ВГЕ) i середнiй об'ем еритроцитiв (СОЕ). У сироватщ кровi визначали показники, що характеризують функцiональний стан печшки: активнiсть iндикаторних для печiнки фермен^в - аспарапново! (АСТ) та аланшово! (АЛТ) трансфераз - за методом Рейтмана i Френкеля, вмiст загального бiлка - рефрактометрично, альбумiнiв - нефелометрично, бшруб^ - методом 1ендрашика i Грофа. Функцiональний стан нирок ощнювали за вмiстом сечовини (визначали за колiрною реакцiею з дiацетилмонооксимом) та креатинiну (за методом Яффе), пщшлунково! залози - за актившстю альфа-амiлази в сироватцi кровi (методом Каравея).
Результати дослщжень та 'ix обговорення. Дослiдженням клiнiчного статусу собак встановлено ураження шюри у 37,8% тварин, вгодовашсть нижче
© Фасоля В.П., 2008
378
середньо! - 35,1, змши тошв серця - у 18,9%. Пальпащею дшянки шлунка виявлена больова реакщя та напруження черевно! стiнки, кишечнику - в окремих собак застш вмюту кишок. Гепатомегалiя встановлена лише в одше! тварини.
Клмчне дослiдження стану пщшлунково! залози проводили комплексно. Спочатку зiбрали анамнез, адже клiнiчнi симптоми панкреопати (полiдипсiя, полiурiя, об'емна дефекацiя, зниження маси тша) завжди помiчаються власниками тварин. За повщомленнями кiнологiв, у 24 i3 37 (64,9 %) службових собак, у тому чи^ у 22-х шмецьких вiвчарок, перiодично виникали полщипая i об'емна дефекацiя, каловi маси недостатньо сформоваш, з неперетравленими рештками корму i домiшками жирових крапель. Тварини, маючи добрий апетит, неадекватно збшьшували масу тiла. Як вщомо, пiдшлункову залозу через складну анатомiчну локалiзацiю важко дослiдити основними методами. На розвиток панкреатиту в собак, о^м даних анамнезу, може вказувати лише болючють черевно! стшки в дшянщ розмiщення органа (реберна дуга злiва).
Типовi симптоми остеодистрофи дiагностували у 11 iз 37 (29,7 %) службових собак.
Лабораторне дослщження кровi проводили у 24-х службових собак, у яких спостер^али розлад шлунково-кишкового тракту (пронос, блювання, болючють черевно! стiнки), вгодованiсть нижче середньо!.
Вмют гемоглобiну у кровi собак у середньому становив 133,0±3,05 г/л i знаходився в межах 109 - 158 г/л. У 16 iз 22 (72,7 %) собак виявлена олiгохромемiя. Кшькють еритроциив у кровi 81,8 % службових собак була в межах норми i в середньому складала 6,8±0,15 Т/л (Lim 5,3-8,6). У 4-х собак (18,2 %) встановлена незначна полiцитемiя. Вмют гемоглобiну в одному еритроцит (ВГЕ) коливався у межах вщ 17,3 до 22,3 пг (19,5±0,30; р<0,001) i в 72,7 % службових собак був менше нижньо! межi норми (гiпохромiя). Величина гематокриту у 50,0 % собак була бшьша за норму (р<0,001). Еритроцити великi за об'емом - вщ 64,4 до 100 мкм3.
Однiею з головних ланок розвитку патологи печiнки у собак е порушення !! бiлоксинтезувально! функци. Вмiст загального бiлка у сироватщ кровi службових собак з гепатопанкреатичним синдромом знаходився в межах вщ 68,8 до 93,2 г/л i в середньому становив 79,1±1,60 г/л (табл. 1). У 6 iз 24 (25,0 %) собак виявлена гiперпроте!немiя (88,6-93,2 г/л), що пщтверджуе розвиток гепатодистрофи. За патологи печшки вiдбуваеться зниження синтезу альбумiнiв, !х умiст у сироватцi кровi собак становив 23,7-42,6 г/л, а частка у загальнш кшькост бiлка коливалася в межах 29,5-59,3 % (44,5±1,34). На пiдставi одержаних результатiв можемо констатувати розвиток диспротешеми у 9 собак (37,5 %) i гепатопати, оскiльки гiпоальбумiнемiя е типовою ознакою хвороб печiнки.
Вмiст загального бiлiрубiну в сироватцi кровi собак знаходився в межах 2,7-14,9 мкмоль/л i в середньому становив 8,4±0,60 мкмоль/л, тобто бшьше середньо! норми (2,1±0,17 ммоль/л) у 4 рази. У 19 iз 24 (79,2 %) собак встановлено гшербшрубшемш.
379
Вуглеводну функцш печшки дослщжували за вмютом глюкози у сироватщ кровi собак. Вiн складав 4,8±0,27 ммоль/л, лiмiт був у межах 1,8-8,8 ммоль/л. У 9 iз 24 собак реестрували гшергшкемш, а у двох (8,3 %) -гшоглжемш.
Одним iз показникiв функцiонального стану печшки е вмют сечовини. За патологи печшки И синтез у гепатоцитах зменшуеться, проте у нашому дослвд гiпоазотемiя не встановлена, оскiльки вона розвиваеться лише за тяжкого ураження органа. Навпаки, у 50 % хворих собак виявлено збшьшення вмюту сечовини внаслщок порушення И екскреци в нирках (табл. 1).
Таблиця 1
Функцшнальннй стан печiнки у службових собак з гепатопанкреатичним
синдромом
Група собак Бюметр. показник Загальний бшок, г/л Альбу-мши, г/л Альбу-мши, у проц. Сечо-вина, ммоль/л Заг. бшрубш, мкмоль/л Глюкоза, ммоль/л
Клш1чно здоров1 n Lim M±m 60 61,0-81,8 73,0±0,84 30 31,0-41,0 35,6±0,54 30 42,0-56,5 49,0±0,77 60 2,8-7,7 5,2±0,14 45 0,60-4,64 2,1±0,14 3,5-5,0 4,1±0,10
Досадна група n Lim M±m р< 24 68,6-93,2 79,1±1,60 0,001 24 23,7-42,6 35,1±0,99 0,5 24 29,5-59,3 44,5±1,34 0,01 24 5,3-25,7 9,1±0,90 0,001 24 2,7-14,9 8,4±0,60 0,001 24 1,8-8,8 4,8±0,27 0,05
Виходить за меж1 норми: всього у процентах >6 25,0 <4 16,7 <9 37,5 >12 50 >19 79,2 >9 37,5
Актившсть аспарапново! трансферази (АСТ) знаходилася в межах 1,17 -5,74 ммоль/лгод (2,65±0,25) (табл. 2), причому у 23 собак (95,8 %) була бшьшою за норму, у тому чист в 11 i3 23 (47,8 %) вище у 2-4,5 рази верхньо! межi норми, що вказуе на значне пошкодження мiтохондрiальноl мембрани гепатоцитiв.
Таблиця 2
Актившсть фермент1в за гепатопанкреатичного синдрому в собак
Група собак Бюметр. показник АСТ, ммоль/л-год АЛТ, ммоль/лгод ГГТП, нкат/л Альфа-амшаза, Од/л
Клш1чно здоров1 n Lim M±m 60 0,20-1,20 0,70±0,03 60 0,31-1,30 0,76±0,032 40 0,02-0,40 0,18±0,020 910-1933 1420±89,4
Дослвдна група n Lim M±m р< 24 1,17-5,74 2,65±0,60 0,01 24 0,36-6,73 3,06±0,30 0,001 11 0,07-0,48 0,29±0,0040 0,05 24 1980,0-6290,0 3400±188,04 0,001
Виходить за меж1 норми: всього у процентах >23 95,8 >24 100 >3 27,3 >24 100
380
Актившсть аланшово! трансферази (АЛТ) знаходилася в межах 1,36 - 6,73 ммоль/лгод i в середньому становила 3,06±0,30 ммоль/лгод (р<0,001). В ycix собак активнiсть АЛТ була вищою за норму, причому в третини - у 2-5 разiв, що е ознакою гострого ураження клiтин печiнки. Найбiльш шформативним щодо дiагностики гепатопатiй е одночасне зростання активност обох ферментiв у сироватщ кровi собак, яке було дiагностовано у 23 iз 24 (95,8 %) собак.
Актившсть холестатичного ферменту - гамма-глутамштранспептидази (ГГТП) була незначно пщвищеною (бшьше 0,40 нкат/л) лише у 3-х собак (0,430,48). Для оцiнки функцiонального стану пщшлунково! залози використовували визначення альфа-амшази у сироватцi кровi, активнiсть яко! становила 3400±188,4 Од/л i знаходилася в межах 1980,0-6290,0 (за норми 910-1933 Од/л). Отже, збшьшення активной ферменту виявлено у 100 % собак. Варто зазначити, що у 15 iз 24 (62,5 %) актившсть альфа-амшази сягала вщ 3108 до 6290, що у 2-3,5 рази бшьше за норму. Пщвищення активност альфа-амшази у сироватщ кровi службових собак може свщчити про пошкодження слинних i пщшлунково! залоз. Активнiсть ферменту, що перевищуе 3000 Од/л (у 2-3 рази бшьше норми), вказуе на наявшсть панкреатиту, проте тдозру повинш викликати навiть показники вщ 2000 до 3000 Од/л. За результатами дослщження активностi альфа-амшази можемо дiагностувати у 15 з 24 (62,5 %) розвиток панкреатиту, у решти (9) - можливу наявшсть панкреатиту.
Отже, можна зробити висновок про розвиток у службових собак гепатопанкреатичного синдрому, який характеризуеться:
а) змшами клшчного статусу у 24-х собак, що проявлялися спотворенням смаку, низькою вгодованiстю, проносом, блюванням, болючiстю пiд час пальпаци етгастродуоденально! дiлянки;
б) змiнами лабораторних показникiв кровi, якi е ознакою патологи печшки (збшьшення вмшту загального бiлка, загального бiлiрубiну, активностi ферменив АСТ, АЛТ та зменшення кшькост альбумiнiв);
в) збiльшенням активностi альфа-амшази в сироватщ кров^ що е показником патологи пщшлунково! залози (панкреатиту).
О^м того, у частини собак з гепатопанкреатичним синдромом дiагностовано гшерглжемш, остеодистрофш, олiгохромемiю та гiпохромiю.
Для лкування собак з ознаками гепатопанкреатичного синдрому використовували препарати гепатопротекторно! (карсил), спазмолiтично! (но-шпа) та ферментативно! (панкреатин) ди. Окрiм того, собакам призначали 10 % розчин глюкози, аскорбшову кислоту та вiдвар льону.
Застосування комплексно! схеми лiкування собак з гепатопанкреатичним синдромом позитивно вплинуло на загальний стан тварин: покращилася !х фiзична пiдготовка, усi собаки мали середню вгодованiсть. Пiд час пальпаци шлунково-кишкового тракту у 4 iз 24 (16,7 %) собак встановлено незначне напруження черевно! стiнки, у решти 20 собак - черевна стшка м'яка, не болюча.
381
У хворих на гепатопанкреатичний синдром собак тсля л^вання вщбулися позитивт змши еритроцитопоезу: вмют гемоглобiну збiльшився з 133,0±3,05 до 159,0±4,88 г/л (р<0,001), олiгохромемiя виявлена лише у 5 собак (20,8 %). Кшьюсть еритроцитiв у кровi собак пiсля лiкування складала 5,2 - 8,1 Т/л, у середньому 6,5±0,15 Т/л (р<0,5). Збiльшення вмюту гемоглобiну в кровi собак значно покращило насиченiсть ним еритроцитiв: ВГЕ зрю з 19,5±0,30 до 24,4±0,79 пг (р< 0,001). Аналiз iндивiдуальних показникiв показуе, що в уах тварин у процесi лiкування вщбулося збiльшення ВГЕ. Величина гематокриту в собак знизилась з 54,4±1,73 до 47,4±1,05 (р<0,01). Якщо на початку до^ду збiльшення гематокритно! величини дiагностували у 50 % тварин, то в кшщ -лише в одше! (4,8 %) собаки.
Одним iз показникiв вiдновлення функцiонального стану печшки у собак з гепатопанкреатичним синдромом е стабiлiзацiя вмiсту загального бiлка у сироватцi кровi тварин (табл. 3). До початку л^вання вш становив у середньому 79,1±1,60 г/л 1 у 6 iз 24 (25%) собак був бшьшим за норму (riперпроте!немiя). Пiсля лiкування спостерiгалася тенденцiя до зниження вмюту бiлка у сироватщ кровi (75,8±1,30 г/л), що е показником часткового вщновлення бшоксинтезувально! функщ! печiнки.
Таблиця 3
Показники (функцшнального стану печшки собак тсля л1кування
Група тварин Бюметричний показник Загальний бшок, г/л Загальний бшрубш, мкмоль/л АСТ, ммоль/л год АЛТ, ммоль/л год
Собаки до лшування п Lim M+m 24 68,9-93,2 79,1±1,60 24 2,0-14,9 8,4±0,60 24 1,17-5,74 2,65±0,25 24 1,36-6,73 3,06±0,30
Собаки шсля лшування п Lim M±m р< 24 68,8-88,6 75,8±1,30 0,1 24 1,47-6,38 4,3±0,34 0,001 15 0,98-2,50 1,42±0,10 0,001 15 0,83-3,74 1,50±0,17 0,001
Вмют загального бiлiрубiну у сироватщ KpoBi собак i3 гепатопанкреатичним синдромом зменшився з 8,4±0,60 до 4,3±0,34 мкмоль/л, причому рiзниця мала високий piBem вiрогiдностi (р<0,001). Зниження кшькост загального бiлiрубiну виявлено в ydx 19 (79,2%) собак з гiпербiлiрyбiнемiею i у 15-ти з них цей показник був у межах норми, що свщчить про поступове вщновлення бЫрубшосинтезувально! функщ! печiнки.
Дослщження активностi ферментiв у тварин використовують не лише з метою постановки дiагнозy, а й для контролю за перебтом лiкyвального процесу. Актившсть АСТ у сироватцi кровi собак тсля лжування зменшилася з 2,65±0,25 до 1,42±0,10 ммоль/л-год (р<0,001) i знаходилася в межах 0,98-2,50 ммоль/лтод. У 10 iз 15 дослщжених пiсля лiкyвання (66,7 %) собак вщбулося суттеве зниження активностi АСТ, у 5 з них вона була в межах норми, у 6-ти (61,5 %) незначно перевищувала максимальну межу норми (1,29-1,60 ммоль/лтод) i лише в одше! собаки актившсть АСТ була yдвiчi бшьшою (2,5 ммоль/лтод) максимально! норми.
382
Для контролю за станом печшки у собак досить шформативною е актившсть АЛТ. У собак з гепатопанкреатичним синдромом шсля лжування актившсть АЛТ знизилася удвiчi з 3,06±0,30 до 1,50±0,17 ммоль/л (р<0,001), лiмiт становив вiд 0,83 до 3,74. Якщо на початку до^ду в усiх 24-х собак спостер^али гiперферментемiю, то пiсля його завершення таких тварин було 46,6 %. Аналiз iндивiдуальних показникiв показуе, що зниження активностi ферменту до норми вщбулося у 7 собак, у решти, за винятком одше!, актившсть ферменту була незначно збшьшена. Одночасне зниження активност АЛТ i АСТ дiагностовано у 86,6 % собак.
На пiдставi аналiзу визначення активной iндикаторних для печiнки ферментiв можемо зробити висновок, що застосована терашя позитивно вплинула на вiдновлення функщонального стану гепатоцитiв, показником якого е зменшення елiмiнацil ензимiв у кров. Актившсть ГГТП залишилася без змш.
Контроль за функцiональним станом шдшлунково! залози у процесi лiкування собак з гепатопанкреатичним синдромом здшснювали за актившстю альфа-амiлази. Пiсля лiкування актившсть ферменту в сироватщ кровi знизилася з 3400±188,04 до 1558,0±79,76 Од/л (р<0,001). Зниження активностi альфа-амiлази до норми вщбулося у 87,5 % собак, у решти вона залишилася незначно збшьшеною (Lim 2032,0-2178,0 Од/л).
Висновки. 1. У собак службових порщ дiагностуеться гепато-панкреатичний синдром, який характеризуеться гшер- i диспротеiнемiею, бiлiрубiнемiею, збiльшенням активностi iндикаторних для печшки (АСТ i АЛТ) i пiдшлунковоi залози (a-амiлаза) ферментiв. Найбшьш iнформативними показниками для дiагностики е актившсть фермешпв.
2. Лiкування собак з гепатопанкреатичним синдромом мае включати гепатопротектори, ферменти панкреас, спазмол^ики та глюкозу з аскорбшовою кислотою.
3. Дiагностичними критерiями покращення функцiонального стану печшки у сироватщ кровi собак були: тенденщя до зниження рiвня загального бiлка (з 79,1±1,60 до 75,8±1,30 г/л), зменшення вмiсту загального бшруб^ (з 8,4±0,60 до 4,3±0,34 мкмоль/л) та елiмiнацii у кров шдикаторних ферментiв (активнiсть АЛТ зменшилась удвiчi, АСТ - 1,9 рази).
4. Вщновлюеться функцiональний стан пiдшлунковоi залози: актившсть альфа-амшази по завершенню л^вання зменшилася у 2,2 рази i в 87,5 % собак була у фiзiологiчних межах.
Л1тература
1. Левченко В. И. Болезни печени у молодняка крупного рогатого скота при выращивании и откорме в специализированных хозяйствах: Автореф. дис. на соискание уч. степени д-ра вет. наук: спец.16.00.01 «Диагностика и терапия животных» / В.И. Левченко. - М., 1986. - 28 с.
2. Кондрахин И.П. Вторичная остеодистрофия коров / И.П. Кондрахин // Ветеринария. - 1980.-№ 9. - С.52-54.
383
3. Влiзло В.В. Порушення функцп нирок при патологи печшки у корiв / В В. Влiзло // Вет. медицина Украши. - 1996. - № 8. - С. 22 - 32.
4. Вовкотруб Н.В. Нефротичний синдром у високопродуктивних корiв i новонароджених телят (патогенез, дiагностика i л^вання): Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. вет. наук: спец. 16.00.01 «^агностика i терапiя тварин / Н.В. Вовкотруб. - Бша Церква, 2005. - 22 с.
5. Головаха В.1.. Гепаторенальний синдром у собак службових порiд / В.1. Головаха, О.А Дикий // Науковi дослiдження в галузi ветеринарно! медицини: Матерiали мiжнар. наук. конф. молодих вчених (1-2 квiтня 1997 р.) -Харюв, 1997. - С. 17-18.
Summary Fasolya V.
DIAGNOJING AND TREATMENT OF HAEPATOPANCREATIS SYNDROM IN DOGS
There was estimated clinical and biochemical status of service breeds dogs with diagnosed haepatopancreatic syndrom. It was characterized by hyper - and dispoteinemia, hyperbilirubinemia, increased activity of the ferments indicative for liver (alanine and asparagine transferase) and pancreatic (a-amilase) diseases.
The using of haepatoprotectors, ferments, glucose with ascorbine acid, spasmolitics constantly renew the functional contition of liver and pancreatic gland.
Key words: dog, liver, pancreatic gland, haepatopancreatic gland, transferases, a-amilase.
Стаття надшшла до редакцИ 14.04.2008
384
