CC BY
39
(Meditech, Вен^я). Математичний аналiз отриманих результат проводився з оцшкою t-критерiю Стьюден-та, U-критерiю Вiлкоксона.
Результати досЛдження та ix обговорення. Ви-
явлено, що показник середньодобового систолiчного артерiального тиску (САТ) був вiрогiдно вищим у хво-рих 1-1 групи ((157,26 ± 5,13) мм рт.ст.) порiвняно з па-цieнтами 2-1 групи ((143,24 ± 4,71) мм рт.ст., р < 0,05). Аиалопчна тенденщя спостерiгалася й для показника середньодобового дiастолiчного артерiального тиску (ДАТ): 1-ша група — (96,13 ± 2,24) мм рт.ст., 2-га гру-па — 85,54 ± 1,96 (р < 0,01). Величина стандартного вщхилення (СВ) САТ, що характеризуе добову варiа-бельнiсть АТ, за даними ДМАТ, вiрогiдно переважала в пащентав iз СС та МС ((19,24 ± 0,72) %) порiвняно з хворими на СС ((15,98 ± 0,31) %, р < 0,005). Аналогiчна тенденцiя спостерiгалась i для значення СВ ДАТ Варiа-бельнiсть АТ е важливою детермшантою ураження ор-ганiв-мiшеней, при медикаментознш корекци АТ слiд не ттьки знижувати АТ, але й намагатися зменшити його варiабельнiсть, що особливо актуально, за отри-маними нами результатами, в пащентав iз СС та МС.
Аналiзуючи показник добового шдексу (Д1), що характеризуе стутнь нiчного зниження АТ, виявили, що в пащенпв як з iзольованою iшемiчною хворобою серця (1ХС), так i в поeднаннi з МС вщбувалося змен-шення значень Д1 за САТ, ДАТ та СС, причому в па-цieнтiв iз супутнiм МС цi змiни були виражеш сильш-ше, що е прогностично несприятливим фактором та може бути зумовлено формуванням монофазно! добо-во! криво! АТ, яка е маркером дестабшзацп перебiгу iшемiчно! хвороби серця. Домшуючим типом добового ритму в хворих на СС та МС була монофазна до-бова крива з Д1 менше 10 % (non-dipper), яка реестру-валась у 60 % пащенпв ще! групи. Частота виявлення такого добового профшю АТ при iзольованiй СС була вiрогiдно меншою — 40 %. Двохфазна добова крива з добовим шдексом у межах 10—20 % (dipper) реестру-валася в 43,3 % хворих на СС порiвняно з пащентами iз СС та МС (16,7 % обстежених ошб). Таким чином, звертае на себе увагу той факт, що при приеднанш МС зменшуеться кшьысть пацieнтiв iз прогностично сприятливим профтем АТ (dipper) та с^мко зростае кiлькiсть пацieнтiв iз прогностично несприятливими профтями АТ.
Важливу роль у тдвищенш АТ та розвитку АГ може вiдiгравати також шсулшорезистентнють як компонент МС, хоча конкретш механiзми цього впливу за-лишаються до кiнця не вивченими. Проаналiзовано змiни рiвня глiкозильованого гемоглобшу (HbA1c) в пацieнтiв iз СС та МС залежно вiд добового профшю АТ та виявлено, що в пащентав iз прогностично сприятливим добовим профтем АТ dipper рiвень HbA1c був вiрогiдно меншим ((7,56 ± 0,37) %) порiвняно з пацieнтами, в яких рееструвалися прогностично не-сприятливiпрофiлi АТ ((8,78 ± 0,44) %, р < 0,05). Окрiм того, нами виявлено наявнють значного кореляцiйного зв'язку частотою реестраци пiд час ДМАТ несприятли-вих профiлiв АТ та рiвнем HbA1c (r = 0,6, р < 0,05).
Материалы конференции /Proceedings of the Conference/
Висновок. У хворих на стабтьну стенокардш та метаболiчний синдром рееструються BiporuHO вищi середньодобовi значення систолiчного та дiастолiчно-го артерiального тиску, зменшуеться частота виявлення прогностично сприятливого профшю артерiального тиску та збтьшуеться частота реестрацй' прогностично несприятливих тишв добово! криво! артерiального тиску, що свщчить про бiльш прогностично неспри-ятливий перебiг артерiально! гшертензи. Формування патологiчних добових профiлiв артерiального тиску в пацiентiв 3i стабтьною стенокардiею та метаболiчним синдромом асоцшеться 3i збiльшенням рiвня глшози-льованого гемоглобшу.
УДК 729.13:497.371-011.93.-27.20-81
1люшина А.А., ВiвсянникВ.В., СпащукН.С., Заболотна Т.В., Сажин Н.1., 1саев О.К. Кафедра клЫчно/ 'мунолог'И, алерголопi та ендокринолопi
Буковинський державний медичний унверситет, м. Чернiвцi
ДiАБЕТИЧНА НЕФРОПАПЯ ТА НЕФРОПРОТЕКТОРНИЙ ЕФЕКТ iРБЕСАРТАНУ У ХВОРИХ i3 ХРОЫЧНОЮ ХВОРОБОЮ НИРОК
Дiабетична нефропатiя е одним i3 поширених ускладнень цукрового дiабету (ЦД) й однiею з про-вiдних причин виникнення хронiчно! хвороби нирок (ХХН) у свт. Хворi на ХХН мають високий серцево-судинний ризик, високу смертнiсть i знижену якiсть життя. До того ж замюна ниркова терапiя характеризуемся високою вартiстю. Тому сьогодш iснуе нагаль-на потреба в розробщ методiв профiлактики кiнцево! стада дiабетично! хвороби нирок. У зв'язку з ютотним збiльшенням тривалостi життя хворих на ЦД у тепе-ршнш час на перший план виходить профилактика його ускладнень та шдвищення якостi життя.
Метою дослщження було встановити змiни функцюнального ниркового резерву в хворих на ЦД типу 2, ускладнений дiабетичною нефропапею на стадп мiкроальбумiнурi!, пiд впливом терапп блока-тором рецепторiв до ангютензину iрбесартаном по-рiвняно з терашею блокатором кальцiевих каналiв амлодишном, а також вивчити порiвняльну ефек-тивнiсть даних препаратiв.
Матерiал i методи дослщження. Обстежено 40 хворих iз ЦД типу 2 вюэм 53—69 роив, iз дагностованим ЦД типу 2 згщно з критер1ями ВООЗ. 1ндекс маси тла (1МТ) становив 29—44 кг/м2. У пащентав даагностували м'яку артерiальну гшертензш (офiсний артерiальний тиск (АТ) у положенш сидячи > 135/85 мм рт.ст.) або на момент включения хворим проводили антигшертензивну тера-пш. Мiкроальбумiнурiя становила 36—271 мг/добу. Вмют креатинiну сироватки кровi становив < 127 мкмоль/л. Розрахункова ШКФ була < 60 мл/хв/1,73 м2.
Вщбраних пацiентiв було рандомiзовано розподь лено на 2 рiвнi за кшьыстю групи (n = 20) для отри-
№ 6(54) • 2013
www.mif-ua.com
99
Материалы конференции /Proceedings of the Conference/
iE!
мання терапи iрбесартаном та амлодитном. Група амлодипiну вважалася групою порiвняння й була введена з огляду на великий стушнь ризику розвитку серцево-судинних ускладнень при веденш пацieнтiв з артерiальною гiпертензieю й дiабетичною нефропа-тieю без антигшертензивно! терапи. На момент вклю-чення в дослщження пацieнти приймали для знижен-ня артерiального тиску препарати з груп iнгiбiторiв ангiотензинперетворюючого ферменту, блокаторiв рецепторiв до ангiотензину. Перюд лiкування тривав 9 тижнiв. Дозування iрбесартану проводилось у дiа-пазош вiд 150 до 300 мг один раз на добу з корекщею дози в разi недостатнього антигшертензивного ефекту кожнi 2 тижш до досягнення цiльового АТ < 130/80 мм рт.ст. Наприкiнцi дослщження всi пацieнти групи iр-бесартану отримували препарат у дозi 300 мг. Дозування амлодишну проводилось у дiапазонi вiд 5 до 10 мг один раз на добу з корекцieю дози в разi недостатнього антигшертензивного ефекту до досягнення цтьо-вого АТ < 130/80 мм рт.ст.
Результати дослщження та Тх обговорення. На початку дослiдження групи пацieнтiв були порiв-няннi за вiком, статтю, тривалiстю перебiгу ЦД, отримуваною цукрознижувальною терапieю, рiвнем добово! екскрецп альбумшу з сечею, а також мор-фометричними показниками i показниками офюно-го АТ (рiзниця була невiрогiдною, Р > 0,05). Проте спостер^алися вiрогiднi (Р < 0,01) вщмшносп в по-казниках глiкозильованого гемоглобшу (НЬА1с був на 0,94 % вищим у групi амлодипiну (9 %)), лшщв кровi (загальний холестерин був на 0,81 ммоль/л (11,3 %) вищим у груш iрбесартану, триглщериди — на 0,29 ммоль/л (11,12 %, Р < 0,02) вищими в груш амлодишну, ЛПНЩ — на 1,2 ммоль/л (19,6 %) вищими в груш амлодишну). Таким чином, обвдв групи пацieнтiв були декомпенсованими за показниками глiкемiчного контролю, лшщв кровi та артерiаль-ного тиску. Крiм того, пацieнти дослiджуваних груп мали ютотно зниженi резервнi функцiональнi мож-ливост нирок, якi визначалася за зниженням приросту ШКФ менш шж на 4 % (3,91 ± 2,77) % у групi iрбесартану й (1,99 ± 2,76) % у груш амлодишну ^з-ниця невiрогiдна, Р > 0,05).
Висновки. Отримаш в процесi лiкування даш свщ-чать про iстотнi вщмшносп в ефективностi двох пре-парапв щодо здатностi впливати на функцюнальний стан нирок. Терапiя iрбесартаном приводить до по-кращення функцiонального стану нирок хворих на дiабетичну нефропатш, що виявляeться у зменшеннi екскрецп альбумiну з сечею й пов'язано зi збшьшен-ням функцiонального ниркового резерву. Покращен-ня функцiонального стану нирок при лкуванш iрбе-сартаном вiдбуваeться не тiльки за рахунок впливу на ренш-ангютензин-альдостеронову систему, а також завдяки покращенню метаболiчних показниыв. Ви-явлено позитивний вплив iрбесартану на добовий ритм артерiального тиску в хворих на дiабетичну нефропатш, що e складовою його нефропротекторного ефекту.
УДК 616.61:616.54-001.39-75
1люшина А.А., КушнрЛ.Д., В>всянник В.В., Бойко Л.Д., Сажин Н.1., Гретчин В.М. Кафедра клмчно! ¡мунолопЬ алерголог'И та ендокринолог'И
Буковинський державний медичний унверситет, м. Чернiвцi
ОЩНКА ВПЛИВУ ЛкУВАННЯ АТОРВАСТАТИНОМ НА ЛОДНИЙ ПРОФЛ У ХВОРИХ НА ^EMi4Hy ХВОРОБУ СЕРЦЯ ТА ЦУКРОВИЙ ДiАБЕТ ТИПУ 2
Хвороби системи KpoBoo6iry посщають перше мю-це в cTpyKTypi смертност населення та предcтавленi в основному iшемiчною хворобою серця (1ХС), патоге-нетичною основою яко! е атеросклеротичне ураження кровоносних судин. Одним i3 найбiльш несприятливих факторiв, що впливають на перебiг 1ХС та показники серцево-судинно! cмертноcтi, е цукровий дiабет (ЦД), поширенicть якого набула характеру пандеми та продов-жуе зростати. У наш час статини прийнято вважати ri-полiпiдемiчними препаратами вибору в разi первинно! та вторинно! профiлактики серцево-судинних захво-рювань. Тому метою дослщження була оцшка впливу аторвастатину (Лiвоcтор) таблетки по 40 мг на лшдний профть та прогресування коронарного атеросклерозу в хворих на iшемiчнy хворобу серця та цукровий дiабет другого типу.
Матер1ал i методи дослщження. Проведено дина-мiчне обстеження та лiкyвання 43 пащентав з 1ХС та ЦД 2-го типу. Пащенпв обстежили згiдно з протоколом, який включав загальноклшчш тести, визначення рiвнiв глюкози, шсулшу, глiкозильованого гемоглобь ну, глiкемiчного профтю, лiпiдного спектра кровi. До обов'язкового обсягу дослщжень також було включено добовий мониторинг артерiального тиску та ехокардю-графiю. Вciм пацiентам призначали комплексну тера-пiю, яка включала вс класи препаратiв iз достатньою доказовою базою (статини, аcпiрин, бета-блокатори, шпбгтори АПФ). Як лiпiдознижyвальнy терашю паш-ентам призначали препарат аторвастатин у дозi 40 мг 1 раз на добу. Шсля 3 мю. лiкyвання повторно визна-чали лiпiдний спектр кровi, рiвнi глюкози та шсулшу натще, базисну гiпоглiкемiчнy терапiю в пацiентiв iз ЦД впродовж дослщження не змiнювали.
Шд час контрольного обстеження пацiентам повторно проводили весь комплекс дослщжень iз коро-нароангiографiею. До першо! групи yвiйшли 17 хворих (середнш вiк — (56,7 ± 7,66) року), як отримували призначену терашю постшно та в повному обсязц до друго! — 19 ошб (cереднiй вiк — (61,37 ± 6,94) року) iз cереднiм комплайенсом (терапiю отримували частково або з перервами); до третьо! групи увшшли 7 пацiентiв (cереднiй вiк — (57,79 ± 11,31) року), яы припинили застосування лiкiв пicля виписки зi cтацiонарy.
Результати дослщження та ix обговорення. У на-шому доcлiдженнi отриманi данi cвiдчать про гшоль
100
Международный эндокринологический журнал, ISSN 2224-0721
№ 6(54) • 2013
