CC BY
19
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 4 (32), 2021
УДК 343.13 1рина Шульган
Нацiональний унiверситет "Львiвськa полтехшка",
1нститут права, психологи та шновацшно! осв^и, асистент кафедри кримiнaльнoгo права i процесу,
кандидат юридичних наук Iryna. I .Shulhan@lpnu .ua ORCID: 0000-0002-9623-3495
ДЕЯК1 АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА СВОБОДУ ТА ОСОБИСТУ НЕДОТОРКАНН1СТЬ
http: //doi.org/10.23939/law2021.32.043
© Шульган I., 2021
У статт проаналповано cутнicть права на свободу та особисту недоторканшсть, механiзми його забезпечення пiд час кримшального провадження, а також визначено умови правомiрного його обмеження.
Особливого значення право на свободу та особисту недоторканшсть набувае з наступних причин: по-перше, воно належить кожному вщ народження i не залежить вщ належноcтi до громадянства держави, по-друге, е базовим для багатьох конституцшних прав i свобод, по-трете, е одним iз важливих елеменпв правового статусу особи i, по-четверте, виступае дiевою гарантiею не лише конституцшних прав, а й прав, закршле-них галузевим законодавством.
Акцентовано увагу на дотриманш принцишв законноcтi та обrрунтованоcтi обмеження свободи та особистоТ недоторканноcтi в кримшальному процеci.
Пiдкреcлено необхiднicть точного та неухильного виконання норм, як регулюють порядок здшснення заходiв кримшально-процесуального примусу органами досудового розcлiдування, прокурором i судом. А також наявшсть у компетентного органу вciх до-казiв, що cвiдчать про безумовну необхщшсть обмежити права особи для досягнення завдань кримшального процесу.
Ключовi слова: свобода; особиста недоторканшсть; засади кримшального провадження.
Постановка проблеми. Демократична засада забезпечення права на свободу та особисту недоторканшсть в кримшальному процес базуеться на конституцшнш норм^ що проголошуе люди-ну, li життя i здоров'я, честь i гiднiсть, нeдoтoркaннiсть i безпеку найвищою сoцiaльнoю цiннiстю (ст. 3 Конституцп Укра!ни) [1].
Завданням держави е формування oргaнiзaцiйниx пол^ичних, сoцiaльниx, мaтeрiaльниx та iншиx умов для створення мoжливoстi нaйбiльш повно! рeaлiзaцil людиною сво!х прав i свобод. Забезпечення реального захисту прав людини належить до нaйбiльш гострих проблем укра1нсько1 дiйснoстi. Проголошення в законодавсга гaрaнтiй дотримання прав i свобод людини не тягне за собою автоматичного забезпечення !х реатзацп. Тому створення мexaнiзму захисту прав людини i
громадянина, як системи факторiв, що формують необхiднi умови забезпечення додержання прав i свобод, е як нiколи актуальними сьогоднi.
Аналiз дослiдження проблеми. Стан забезпечення державою права на свободу i особисту недоторканшсть, зокрема в ходi кримшального провадження, дослiджували науковцi Ю. М. Гроше-вий, В. С. Зеленецький, О. Р. Михайленко, I. Л. Петрухш, М. А. Погорецький, П. М. Рабшович, В. М. Савицький, М. С. Строгович, О. Г. Шило та багато шших.
Метою статт е дослщження сутностi права на свободу та особисту недоторканшсть i ме-ханiзмiв його забезпечення шд час кримiнального провадження, а також визначення умов правомь рного його обмеження.
Виклад основного матерiалу. Держава повинна визнавати, дотримуватися i захищати права й свободи людини i громадянина, створюючи при цьому умови !х реатзацп та мехашзми захисту. Ця вимога набувае особливого значення у кримшальному провадженнi, оскшьки його здiйснення найбiльш суттево дотичне до права на особисту свободу та недоторканшсть. Кримшальний проце-суальний кодекс Укра!ни [2] зобов'язуе державш органи та посадових осiб, як здiйснюють право-суддя, роз'яснити вшм учасника процесу 1хн1 права та обов'язки, а також забезпечити можливосп !х реатзацп. Обмеження свободи та недоторканностi допускаеться лише у випадках, чiтко окреслених у КПК Украши. Зазначена процесуальна дiяльнiсть повинна опиратися, перш за все на таю категори, як законнiсть та обгрунтованють, що е невiд'емними вимогами при обмеженш особисто! свободи.
Конституцiя Укра!ни проголосила: "Кожна людина мае право на свободу та особисту недоторканшсть" (ст. 29). За своею правовою i сощальною роллю в системi основних прав i свобод людини щ права можуть зрiвнятися лише з правом на життя, оскiльки свобода пронизуе ус сфери дiяльностi людини, а недоторканшсть властива уим правам i свободам.
Важливють права на свободу та особисту недоторканють визнаеться вже протягом багатьох столiть. Воно е одним iз найдавнiших. Його витоки вщносять до часiв реформ афiнського правителя Солона, який заборонив робити позики шд заставу особисто! свободи, а також продаж боржниюв у рабство чи особисту кабалу. В перюд правлшня Перикла було закршлено право кожного афшянина на свободу вщ будь-яко! людини. Розвитку право на недоторканють набуло в перюд правлшня короля Англп Карла II (1630-1685 рр.). Це право було закршлене в Петицп про право 1628 р. i Хабеас Корпус Акт 1679 р. Право на особисту недоторканють, як конституцшне, юридичне закрiплення отримало в перiод буржуазних революцiй - у Декларацп незалежност США 1776 р., Декларацп прав людини i громадянина Францп 1789 р. Недоторканють означала гаранпю прав обвинуваченого вщ незаконних арештiв.
Перш за все, говорячи про свободу, маемо на увазi моральну, духовну i фiзичну свободу. Крiм того, свобода мае й шше, бшьш широке, значення - можливiсть виявляти суб'ектом свою власну волю, грунтуючись на усвщомленш законiв суспiльства. 1снуе й бiльш вузьке поняття 'Индивидуально! свободи", тобто, можливостi людини на власний розсуд визначати мюце перебування, свободу пересування, право на вщсутшсть спостереження та охорони.
У фшософп розглядаеться концепцiя про юнування подвшно!, так звано!, позитивно! та негативно! свободи. Перша передбачае свободу, що дозволяе що-небуть, друга - свободу вщ примусу [3, с. 56]. У вказаному аспект право на особисту свободу можна розглядати як право на такий стан, при якому людина може розпоряджатися собою, сво!м тшом, психшою, мораллю, безпекою на власний розсуд, обмежуючись лише правами шших ошб. Недоторканшсть передбачае такий стан, при якому не допускаеться ущемлення морально!, фiзично! та шших цшностей людини шляхом примусу з боку держави, посадових ошб та шших громадян. Отже, свобода та особиста недоторканшсть, двоедина основа психофiзично! цшсносп та автономп особистосп.
Деяк аспекти забезпечення права на свободу та особисту недоторканшсть
Поняття особисто! свободи визначаеться дiяльнiстю людини, i не охоплюе дiяльностi ззовнi. Людина постiйно перебувае в контактi з шшими людьми, тому постiйно вщчувае вплив (фiзичний, психологiчний тощо). Отож не можна говорити про визнання можливосп певно! "абсолютно!" не-доторканност.
Недоторканнiсть особистостi охоплюе лише сферу дiяльностi суспiльства стосовно конкретно! особи, а не !! особисту дiяльнiсть. Недоторканнiсть охоплюе багато прав: право на життя, право на здоров'я, право не бути шдданим тортурам тощо. Але не шдмшюе !х, а означае заборону будь-якого втручання ззовнi без особисто! на те волi (згоди).
Людина в суспiльствi обмежена певними рамками. Зовшшш межi (особиста недоторканшсть) захищають вiд втручання у вшьний простiр суспiльства, держави, iнших людей. Внутршш межi (особиста свобода) - навпаки, не дозволяе людинi розпоряджатися сво!ми правами на шкоду шшим.
Отже, право на свободу та особисту недоторкашсть характеризуеться як:
1) особисте, тобто природне невiдчужуване право, дане людиш вiд народження (поряд з правом на життя, честь i пдшсть тощо);
2) основне (конституцшне), тобто е фундаментальним правом закршленим Конституцiею;
3) загальне, тобто належить кожнiй людинi;
4) негативне, тобто держава не повинна його обмежувати, крiм випадюв, вказаних у ст. 29 Конституци.
Отже, поки людина юнуе та дiе з власно! волi, без примусу, вона недоторканна. Але як тшьки вплив на не! здшснюеться примусово (проти бажання), недоторканнiсть обмежуеться (якщо примус правомiрний) або порушуеться (якщо примус неправомiрний).
Право на свободу та особисту недоторканшсть - це такий гарантований державою стан людини, за якого !! психолопчна цшсшсть та автономiя особистостi вшьш вiд примусу. Таке право може бути правомiрно обмежене лише у випадках, передбачених законодавством Укра!ни.
Розглядаючи забезпечення права на свободу та особисту недоторканшсть як засаду крим> нального провадження, до !! структури можемо вiднести таю елементи: фiзична недоторканнiсть -передбачае захист вщ насильства, небезпечного для життя i здоров'я, та насильства, що не е небез-печним для життя i здоров'я, охорону статево! свободи; моральна недоторканшсть - захист чест та пдносп особистостi; психiчна недоторканшсть - захист нормального переб^у психiчних процесiв; iндивiдуальна свобода - захист права на свш розсуд визначати мюце перебування, свободу пе-ресування, право на вщсутшсть спостереження або охорони; загальна свобода дш - захист дш, не охоплених формалiзованим правом; особиста безпека - забезпечення вщсутносп загрози завдання шкоди [4].
Недоторканшсть особи в кримшальному судочинсти Укра!ни: 1) вiдображае мiжнародний стандарт кримiнального судочинства; 2) може розглядатись як елемент юридично! конструкци "право на свободу та особисту недоторканшсть", а також як самостшна категорiя; 3) надiлена "не-гативним" змiстом у значеннi "свободи вщ посягань"; 4) вiдображае вiдносини мiж державою, !! органами та громадянами; 5) вимагае вiд держави виконання "позитивних" i "негативних" обов'язюв; 6) мае компонентну структуру, елементи яко! перебувають у нерозривному зв'язку з особистютю, надiленою недоторканнiстю; 7) поширюеться на всiх учасникiв кримшального судочинства, а не тiльки на шдозрюваного чи обвинуваченого [5, с. 111].
Держава декларуе недопустимють будь-якого протиправного посягання на фiзичну, психоло-гiчну, моральну цiлiснiсть, особисту свободу, загальну свободу дiй та особисту безпеку при здшс-неннi кримшального провадження. Межi особисто! недоторканностi при здшсненш кримiнально-процесуально! дiяльностi виступають специфiчним iндикатором, який дозволяе в цшому простежи-ти ступiнь свободи та захищеноси особи в суспшьствь Тому питання про нормативний змют засади забезпечення права на свободу та особисту недоторканшсть, !! дотримання i процесуальних гаран-тiй залишаються одними з найбiльш значущих у теоретичному та практичному розумшнях.
Обмеження недоторканносп особи з метою досягнення завдань кримiнального провадження -суто процесуальна дiяльнiсть, що здiйснюеться в межах КПК Укра!ни з дотриманням принципiв за-конносп та обrрунтованостi. Зазначенi вимоги е невщ'емними при обмеженнi особисто! свободи.
Законшсть обмеження свободи та особисто! недоторканносп в кримiнальному процесi - це точне й неухильне дотримання й виконання норм, яю регулюють порядок здшснення заходiв кри-мшально-процесуального примусу органами досудового розслiдування, прокурором i судом.
З вимогою законносп обмеження свободи та особисто! недоторканносп пов'язана вимога обrрунтованостi здiйснення тако! дiяльностi. Обгрунтуванням обмеження свободи та особисто! недоторканносп е наявшсть у компетентного органу всiх доказiв, що свiдчать про безумовну необ-хiднiсть обмежити права особи для досягнення завдань кримшального процесу.
Подшяемо погляди В. I. Мiрковець щодо доцiльностi широкого тлумачення права на свободу та особисту недоторкашсть як засади кримшального провадження. Цей принцип поширюеться на вс випадки застосування примусу, зокрема пов'язанi iз застосуванням заходiв забезпечення крим> нального провадження, як одного з виявiв примусу. При цьому правомiрнi випадки обмеження права на свободу та особисту недоторкашсть слщ тлумачити у вузькому сенш, тобто у точнш вщповщ-ностi до нормативних припишв, якi регулюють такi випадки у межах виконання завдань кримшального провадження [6, с. 8].
Законшсть та обгрунтовашсть обмеження особисто! свободи та недоторканносп залежать вщ встановлення та дотримання сукупностi вiдповiдних правових гарантiй недоторканностi особи: мiжнародно-правових, конституцшних, кримiнально-процесуальних, кримiнально-правових, цивiльно-правових.
Процесуальнi гарантп недоторканностi особи е складовою гарантш прав людини - едино! системи заходiв i засобiв, призначених для охорони i захисту найважливiших прав учасниюв процесу. Процесуальними гарашгями, зокрема, можна назвати:
1) загальш засади кримiнального провадження;
2) процесуальну форму кримiнального провадження;
3) закршлення в законi прав та обов'язюв учасникiв кримiнального процесу.
Концептуальну роль в забезпеченш особисто! свободи та недоторканносп вiдiграють завдан-
ня i принципи кримiнального процесу. Зокрема, одним iз завдань кримiнального провадження е те, щоб жодна особа не була шддана необгрунтованому процесуальному примусу (ст. 2 КПК Укра!ни). Забезпечення права на свободу та особисту недоторканшсть належить до загальних засад кримшального провадження (ст. 7 КПК Укра!ни).
Серед важливих факторiв забезпечення особисто! свободи та недоторканносп займае процесуальна форма кримшального провадження. Як зазначае В. А. Лазарева, вона вщображае найбшьш доцшьний та ефективний порядок дослщження обставин i встановлення iстини на кожнш iз стадiй провадження. У кримшальному процесi встановлений чiткий порядок, шдстави та умови застосування заходiв, що обмежують права учасникiв кримшального провадження, забезпечують охорону i захист вщ протиправних посягань [7, с. 19].
Певною мiрою кримiнально-процесуальними гарашгями недоторканностi особи виступають вiдповiднi обов'язки ошб, що здiйснюють досудове розслщування, прокуратури та суду, а також права шдозрюваного, права i обов'язки захисника, обов'язки експерта, свщка, потерпшого.
Прiоритет i непорушнiсть права на свободу та особисту недоторканшсть безумовно вимагае своечасного авторитетного й ефективного контролю за застосуванням правообмежувальних захо-дiв. Такий контроль покликаний забезпечити суд. Найбшьш дiевою гарашгею реатзацп засади забезпечення права на свободу й особисту недоторканшсть шд час досудового розслщування Д. А. Бялковський називае судовий контроль, особливо в умовах недостатньо ефективного здшснення вказано! засади з боку оргашв досудового розслщування. При цьому процесуальний статус слщчого судд^ на якого кримшальним процесуальним законодавством покладаеться реаль зацiя судового контролю на досудовому розслщуванш, виступае ефективною гарантiею як
Деяк аспекти забезпечення права на свободу та особисту недоторканшсть
зовшшнього ^зичного), так i внутршнього (психологiчного) аспектов свободи й особисто! недо-торканносто [8, с. 127].
Як зазначае В. Я. Марчак, нагромаджений досвщ у цiй сферi демонструе двоякий ефект цього шституту. По-перше, суд, визнавши, що е порушення прав людини, забезпечуе !х вiдновлення. По-друге, шдвищуеться рiвень якостi роботи правоохоронних оргашв у кримiнальних проваджен-нях, що пiдлягають судовому контролю [9, с. 141].
Висновки. Верховенство права - перша й основна засада кримшального провадження. I! змют полягае у тому, що людина, !! права та свободи визнаються найвищими щнностями в держава Розслiдування кримшальних проваджень з дотриманням принципу верховенства права е одшею з провщних ознак правово! держави. Тому щоденний внесок у справу захисту прав людини - одне з основних завдань, що стоять перед Укра!ною.
Сфера кримшального судочинства найбшьш тюно пов'язана iз заходами процесуального примусу та обмеженням прав i свобод учасниюв процесу. Водночас, ефективне забезпечення права на свободу та особисту недоторкашсть можливе лише у поеднанш iз дотриманням шших засад що-до змiсту i форми кримшального провадження. У цьому полягае !хнш зв'язок та необхвдшсть сприйняття засад кримшального провадження як цшсно! системи та дотримання кожно! iз них зок-рема.
Безсумшвно, факт iснування судового контролю за дотриманням прав людини позитивно впливае на роботу правоохоронних оргашв, що шдкреслюе значущють та ефектившсть цього методу. Метою судового контролю е забезпечення здшснення кримшального провадження iз додержан-ням засад верховенства права, забезпечення права на свободу та особисту недоторканшсть та шших засад, визначених ст. 7 КПК Укра!ни.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конститущя Украши. (1996). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254 %D0 %BA/96- %D0 %B2 %D1 %80#Text (дата звернення 08.09.2021).
2. Кримшальний процесуальний кодекс Украши : Закон Украши ввд 13.04.2012 року. База даних "Законодавство Украши". URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/4651-17#Text (дата звернення 08.09.2021).
3. Берлш I. (1998). Дв1 концепци свободи. Сучасна полтична ф1лософ1я : Антологгя / Упоряд. Я. Кш : Пер. з англ. К. : Основи. С. 56-113.
4. Бучшвська Л. В. (2013). Обмеження свободи особи та !'!' недоторканносто шд час кримшального провадження: новий кримшально-процесуальний закон з урахуванням практики Свропейського суду з прав людини. URL: file:///C:/Users/pc/Downloads/Nzlubp_2013_10_36.pdf (дата звернення 09.09.2021).
5. Левендаренко О. О. (2011). Сутшсть особисто!' недоторканносто особи в кримшальному процес Украши та ршеннях Свропейського суду з прав людини. Проблеми правознавства та правоохоронно'1 дгяльностг. № 2. С. 105-111.
6. Млрковець В. I. (2021). Забезпечення права на свободу та особисту недоторкашсть при застосуванш заход1в забезпечення кримшального провадження : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. К. 19 с.
7. Лазарева В. А. (2015). Теория и практика судебной защиты в уголовном процессе. Самара: Самарский университет. 232 с.
8. Бялковський Д. А. (2016). Судовий контроль забезпечення права на свободу й особисту недоторканшсть шд час застосування запоб1жних заход1в. Науковий вгсник Херсонського державного утверситету. Сергя "Юридичт науки". Випуск 5. Т. 2. С. 124-128.
9. Марчак В. Я. (2013). Судовий контроль за дотриманням прав людини зпдно з кримшальним процесуальним законодавством Украши. Юридичний часопис НащональноЧ академИ внутргшнгх справ. № 1. С. 141-146.
REFERENCES
1. Konstytutsiia Ukrayiny [Constitution of Ukraine]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254 %D0 %BA/96- %D0 %B2 %D1 %80#Text (Accessed 08.09.2021) [in Ukrainian].
2. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy [Criminal Procedure Code of Ukraine]: Zakon Ukrainy vid 13.04.2012. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/4651-17#Text (Accessed 08.09.2021).
3. Berlin I. (1998) / Dvi kontseptsiyi svobody [Two concepts of freedom]. Suchasna politychna filosofiia: antologiia/uporiadnyk Ya. Kish. Kyiv : Osnovy. P. 56-113 [in Ukrainian].
4. Buchkivska L. V. (2013). Obmezhennia svobody osoby ta yiyi nedotorkannosti pid chas kryminalnogo provadzhennia: novyy kryminalno-protsesualnyy zakon z urahuvanniam praktyky Yevropeyskogo sudu z prav liudyny. [Restrictions on individual liberty and inviolability in criminal proceedings: a new criminal procedure law taking considering the cases of The European Court of Human Rights. Retrieved from: file:///C:/Users/pc/ Downloads/Nzlubp_2013_10_36 .pdf (accessed 09.09.2021).
5. Levendarenko O. O. (2011). Sutnist osobystoi nedotorkannosti osoby v kryminalnomu protsesi Ukrayiny ta rishenniah Yevropeyskogo sudu z prav liudyny. [The essence of personal inviolability of a person in the criminal process of Ukraine and in the decisions of the European Court of Human Rights]. Problemy pravoznavstva ta pravoohoronnoyi diyalnosti. No. 2. P. 105-111 [in Ukrainian].
6. Mirkovets V. I. (2021). Zabezpechennia prava na svobodu ta osobystu nedotorkannist pry zastosuvanni zahodiv zabezpechennia kryminalnogogo provadzhennia. [Ensuring the right to liberty and security of person when applying measures to ensure criminal proceedings]. Doctor's thesis. Kyiv. 19 p. [in Ukrainian].
7. Lazareva V. A. (2015). Teoria ipraktika sudebnoy zaschity v ugolovnomprotsessye. [Theory and practice of judicial protection in criminal proceedings]. Samara : Samarskiy universitet. 232 p. [in Russian].
8. Bialkovskyi D. A. (2016). Sudovyi control zabezpechennia prava na svobodu y osobystu nedotorkannist pid chas zastosuvannia zapobizhnyh zahodiv. [Judicial review of the right to liberty and security of person during the application of precautionary measures]. Naukovyi visnyk Khersonskogo derzhavnogo universytetu. Seriia Yurydychni nauky. Vypusk 5. Т. 2. P. 124-128 [in Ukrainian].
9. Marchak V. Ya. (2013). Sudovyi control za dotrymanniam prav liudyny zgidno z kryminalnym protsesualnym zakonodavstvom Ukrayiny. [Judicial control over the observance of human rights in accordance with the criminal procedure legislation of Ukraine]. Yurydychnyi chasopys Natsionalnoi akademii vnutrishnih sprav. No 1. P. 141-146 [in Ukrainian].
Дата надходження: 12.11.2021 р.
Iryna Shulhan
Lviv Polytechnic National University, Institute of Law, Psychology and Innovative Education, assistant of the Department of Criminal Law and Procedure
Ph. D.
CERTAIN ISSUES OF ENSURING THE RIGHT TO FREEDOM AND PERSONAL INVIOLABILITY
The article analyzes the essence of the right to freedom and personal inviolability, the mechanisms for ensuring it during criminal proceedings, and also defines the conditions for its lawful restriction.
The right to liberty and personal inviolability acquires special significance for the following reasons: firstly, it belongs to everyone from birth and does not depend on the citizenship, secondly, it is basic for many constitutional rights and freedoms, thirdly, it is one of the important elements of a person's legal status and, fourthly, it is an effective guarantee not only of constitutional rights, but also of rights enshrined in sectoral legislation.
The attention is focused on the observance of the principles of legality and validity of restriction of freedom and personal inviolability in the criminal proceedings. The need for precise and unswerving implementation of the norms governing the procedure for the implementation of measures of criminal procedural coercion by the bodies of pre-trial investigation, the prosecutor and the court was emphasized. As well as the availability of all the evidence at the competent authority that testifies to the unconditional need to restrict human rights in order to achieve the objectives of the criminal process.
Key words: freedom, personal inviolability, principles of criminal proceedings.
