CC BY
29РОЗВИТОК МЕТОДИКИ Л1Н1ЙНОГО РОЗВЕДЕННЯ У НАУКОВИХ ПРАЦЯХ ПРОФЕСОРА М.А. КРАВЧЕНКА
Шульга В.П.
Нацюнальний авгацтний утверситет, м. Kuïe, Украша, проректор з корпоративного управлгння, канд. геогр. наук
DEVELOPMENT OF METHOD OF LINEAR BREEDING IN THE SCIENTIFIC PAPERS OF PROFESSOR M. KRAVCHENKO
Shulha V.P.
National Aviation University, Kyiv, Ukraine Vice-Rector on corporate management, PhD in Geography
АНОТАЦ1Я
Висвилено еволющю методу лшшного розведення у вгтчизнятй зоотехнп, який розглядався як вища форма селекцшно-племшно1 роботи. Обгрунтовано внесок доктора альськогосподарських наук, профе-сора М.А. Кравченка у розроблення концептуальних теоретичних i методологiчних положень розведення за лшями. Ученому належить прiоритет у розробленнi методики побудови перехресно-групових родово-дiв, модел1 для визначення генетично1 подiбностi тварини з ïï загальним предком при шбридингах та способу обчислення його коефщента, обгрунтуваннi основних варiантiв лшшно -родинного подбору. Доведено значения наукових розробок ученого на сучасному еташ розвитку тваринництва.
ABSTRACT
Evolution of linear breeding method in domestic animal science which is regarded as the highest form of selection and breeding work was highlighted. Contribution of Doctor of Agricultural Sciences, Professor M. Kravchenko in developing of the conceptual theoretical and methodological provisions for the lines breeding was justified. The scientist has priority in the development of method of constructing of cross-group pedigrees, definition model of the genetic similarity of some animals and its common ancestor at inbreeding and method for its coefficient calculating, justification of main options for linear-family selection. The importance of scientific developments of the scientist at the present stage of animal husbandry was proved.
Ключовi слова: тваринництво, порода альськогосподарських тварин, лшшне розведення, схрещу-вання, продуктившсть.
Keywords: animal husbandry, breed of farm animals, linear breeding, crossing, productivity.
Постановка проблеми. На сучасному етат, коли вщбуваеться активний пошук шляхiв вирь шення глобально! продовольчо! проблеми, забезпе-чення безпеки продукпв харчування населення Ук-раши, особливо гостро ввдчуваеться необхiднiсть прискореного розвитку тваринництва. Основш зу-силля украшських учених спрямовуються на: збшь-шення виходу продукци завдяки використанню ви-сокопродуктивних порщ худоби та птицi, зрос-тання рiвня селекцiйно-племiнноi роботи; впровадження в практику виробництва ресурсоо-щадних технологш виробництва; зменшення затрат працi та кошпв за рахунок комплексно! мехашзацп i автоматизацii виробничих процесiв; всебiчне змь цнення кормово! бази, шдвищення якостi кормiв тощо.
Особливого значения надаеться зростанню рь вня селекцiйно-племiнноi роботи, основними важе-лями яко! е розроблення ефективних методiв розведення i селекцп сiльськогосподарських тварин, що грунтуються на використаннi сучасних досягнень науки i технiки. Вiтчизияна селекщя у тваринництвi мае бiльш, шж вiкову iсторiю, визнанi свiтовою ст-льнотою досягнення, що варто враховувати при ро-зробленнi сучасно! стратегii ведення галузi тваринництва.
Аналiз останнiх публжацш та завдання дос-л1дження. Вагомий внесок у розроблення теори i методологii селекцii у тваринництвi Украши зробив вiдомий учений, доктор альськогосподарських наук, професор М.А. Кравченко (1909-1986) Ок-ремi складники його наукового спадку, зокрема ро-зробки з удосконалення iснуючих i виведення но-вих порiд велико! рогато! худоби, знайшли висвгг-лення в публжащях В.П. Бурката, К.А. Найденко, Ю.Д. Рубана, Ю.Ф. Мельника, I. С. Бородай та ш-ших дослщнишв [3, 16-18, 1]. Однак до цього часу комплексно не оцшено його внесок у розроблення системи лшшного розведення, що е вищою формою селекцшно-племшно!' практики в Украшг З огляду на це, зазначене завдання висувалися на перший план при проведенш нашого дослiджения. Дослщ-ницький пошук грунтуеться на використаннi зага-льнонаукових, структурно-функцюнальних та вла-сне юторичних методiв.
Викладення основного матерiалу. Розведення за лiнiями вперше почали застосовувати в XVIII ст. при виведенш порвд велико! рогато!' худоби - ангусько!, герефордсько!, шортгорнсько!, са-нта-гертруда. Наприкiнцi XVIII ст. англшським заводчиком Р. Беквеллом створено породу м'ясно! худоби лонгхорн iз застосуванням таких елеменлв
розведення за лiнiями, як оцiнка плщнишв за потомством, тiсний шбридинг на кращих плвдни-кiв, спрямований добiр i пiдбiр тварин бажаного типу. На початку XIX ст. О.Г. Орлов i В.1. Шиш-кiн розробили та апробували систему розведення за лжями при виведенш орловсько! та орлово -растопчинсько1 порiд коней. У XIX ст. лшшне розведення набуло широких розмiрiв у кшноза-водствi, тодi як у скотарствi та свинарствi його широко застосовували лише з друго! половини XIX ст.
Ефектившсть розведення за лжями як селе-кцшного методу вперше вивчали у другш поло-винi XIX - на початку XX ст. Лендорф, Еттшген i Шапоруж. Зокрема, Шапоруж у 1909 р. вперше запропонував термши «лжя» i «розведення за лжями», якi набули поширення у Шмеччиш, а згодом i в шших крашах. Однак чико1 методики лшшного розведення на цьому етапi розроблено ще не було, чому перешкоджала, передусiм, ввд-сутнiсть единого розумшня лшп. Так, М. О. Юрасов визначав лши як своерiднi «мжро-породи», що мають свiй стандарт, особливосл екстер'еру i продуктивностi, вимоги до шдбору. М. М. Завадовський ввдносив до не! групу тварин, що походили ввд одного видатного плщника чоловiчоl чи жшочо! лши, незалежно вiд того за межами яких генерацш вiн знаходився. У розро-бку теоретичних питань розведення за лжями на початку ХХ ст. вагомий внесок зробили вичиз-няш вченi: М. М. Щепкш, М.О. Юрасов, £.А. Богданов, О. С. Серебровський, А. А. Малк-онов, В. О. Вит, П.М. Кулешов, Ю. Ф. Лискун, Д. А. Кисловський, М. Ф. 1ванов та ш.
Теоретичне осмислення лшшного розведення розпочалося з вивчення племшно1 щнно-стi родоначальникiв лшш, здатностi передавати сво! якостi потомству. Це спричинило появу те-ори iндивiдуальноl потенци Г. Заттегаста i теори константностi Г. Натузiуса [5]. Розвиток методу ввдбувався через усввдомлення вирiшального впливу окремих видатних тварин на породу в щ-лому. До родоначальнишв лiнiй ставилися вимоги високо1 племшно1 цiнностi, яку визначали як за !х власним розвитком, так i за продуктив-ними ознаками потомства. Як родоначальнишв лiнiй добирали плiдникiв зi стшкою спадковь стю, якi з високою вiрогiднiстю передавали пле-мiнну цшшсть наступному поколiнню. Головною метою розведення за лшями вбачалося збе-реження високих iндивiдуальних племiнних якостей родоначальника у потомству що досяга-лося засобами iнтенсивного добору у потомствi родоначальника i застосуванням помiрного ш-бридингу.
З розвитком генетики з'явилася теоретична основа для пояснення стшко1 спадково1 передачi цiнних бюлопчних ознак видатних родоначаль-никiв у зв'язку з високим ступенем !х гомозиго-тностi за генами, що визначають ознаки продук-тивностi. Це аргументовано виклали у сво1х нау-кових працях: Л. Адамець, £. А. Богданов, К. Кронахер, О.С. Серебровський та ш. [2].
Першу наукову методику створення нових порiд на основi вiдтворного схрещування, яка грунтувалася на використаннi системи лшшного розведення, розробив i апробував М. Ф. 1ванов при створенш украшсько1 степово1 бшо1 породи свиней i асканшсько1 породи овець. Основними И елементами був добiр серед помшних тварин другого поколiння родоначальнишв лiнiй i закрь плення найбшьш вдалих генетичних комбiнацiй у потомствi завдяки добору однорiдних геноти-шв або iнбридингу для одержання лшш i родин з пiдвищеною гомозиготшстю, якi за подаль-шого розведення не давали б розщеплень або давали б незначну !х кiлькiсть. Для закрiплення спадковостi родоначальника М. Ф. 1ванов вико-ристовував не рекомендований на той час помiр-ний шбридинг, а найпсшше спорвднене пару-вання у трьох поколшнях [7].
Вивчаючи яшсш характеристики лiнiй, £. А. Богданов на початку 20-х рр. ХХ ст. запропонував !х класифжацш на заводсьш та формальнi (генеалопчш). Вiдтодi до перших ввдносять усе потомство, отримане ввд одного родоначальника впродовж к1лькох поколiнь, незалежно ввд його го-сподарсько1 i племшно1 цiнностi. Заводськ1 лши по-еднують лише високопродуктивних племiнних тварин, здатних стшко успадковувати тип будови тша i комплекс господарськи корисних ознак, яш тдт-римуються i вдосконалюються у потомков. Подальше мкце лiнiйного розведення серед арсеналу методiв селекцшно-племшно1 роботи визначене ХУШ та ХХХVII пленумами секци тваринництва ВАСГН1Л, що ввдбулися у 1940 та 1953 рр., вщпо-ввдно. За !х рiшеннями метод визнано вищою й основною формою племшно1 роботи з породами, за-пропоновано визначати лiнiю як групу високопродуктивних племшних тварин, що походять ввд видатного плвдника i схож1 з ним за конститущею та продуктивнiстю [1].
У середиш та другiй половинi XX ст. теорiя i методологiя розведення за лжями набувае по-дальшого розвитку та практичного впрова-дження переважно у вичизнянш зоотехни. Ви-значення належностi до лшп та родини набувае значення обов'язкового елемента первинного племшного облiку для бшьшосп галузей тваринництва. У цей перюд окремi положення лшшного розведення розробляються такими вче-ними: £. А. Арзуманян, В. П. Буркат, Л. К. Гребень, Ф. Ф. Ейснер, М. В. Зубець, О. О. 1ванова, М.М. Колесник, Н. С. Колишкша, М. А. Кравченко, С. О. Рузський, А.1. Самусенко, Д. I. Старцев, О. Ю. Яценко та ш. У селекцшнш практищ розроблено новi принципи i методи добору та ш-дбору тварин, формуеться розумшня генезису заводських лшш i визначення основних еташв !х створення, консолвдаци та селекцшного вдоско-налення. Найбiльш детальну методику ведення заводських лшш надано Ф. Ф. Ейснером та О. I. 1вановою, яш видшили такi И етапи: отримання родоначальникiв лiнiй на основi всебiчноl ощ-нки як за походженням, так i за власними показ-
никами з обов'язковою оцiнкою за яшстю потомства, його розмноження; тишзащя лiнii; закрш-лення !! цiнних якостей за допомогою ввдповвд-них методiв пiдбору; збагачення лши через за-стосування кросiв з шшими лiнiями для отримання нових прогресивних якостей [8, 19].
Одним iз дискусшних питань залишалася стать родоначальника лши. 1снувала теоретична рiвноцiннiсть батька та матерi у формуванш генотипу потомка, яка сввдчила щодо можливостi створення лiнiй за використання у якост !! родоначальника як плвдника, так i самки. Проте iдея створення заводських лшш видатних самиць не набула широкого визнання i масового поши-рення. Суперечливими залишалося питання про оптимальну для прогресивного сталого розвитку кшьшсть заводських лiнiй у порода Найчастiше число лiнiй у породi обгрунтовувалося можливь стю запобiгання стихшних iнбридингiв при !х ро-тацп у стадах пасивно! (товарно!) частини породи. Не виршеним до кшця залишалося питання щодо бажано! протяжностi лiнiй. Так, в 50-70-х рр. ХХ ст. лши вах порвд пiдтримувалися сiм -десять поколшь i бiльше, оскiльки ймовiрнiсть отримання у них лiдерiв була досить малою [2].
Знаковою подiею у розвитку системи лшш-ного розведення сшьськогосподарських тварин стала опублшована в 1954 р. монографiя профе-сора М. А. Кравченка «Племшний пiдбiр при ро-зведенш за лжями». У нiй автор надав глибокий аналiз цього селекцшного методу на пiдставi узагальнення значно! кiлькостi фактичного мате-рiалу за результатами практично! селекци у пле-мiнних стадах Укра!ни, переважно симентальсь-ко! худоби. Дана робота отримала високу оцшку як на батьшвщиш, так i в кра!нах близького за-рубiжжя [12].
М. А. Кравченко вiдмiчав, що «лiнiя - це не умовне поняття, не один iз зручних способiв формально! внутршородно! систематики, а об'ективно юнуюча реальнiсть. Головна особливiсть лши -подiбнiсть мiж собою тварин, яка зумовлена !х спорiдненiстю i напрямом пiдбору i добору, за-вдяки чому створюеться якiсна своервдшсть, осо-бливий, властивий кожнiй лши тип, який е не-мовби надбудовою над стандартом породи» [10, с. 11].
Осшльки створити новi цiннi якостi одноча-сно в усьому масивi тварин практично неможливо, першочергового значения надавали пошуку видатних плiдникiв-полiпшувачiв. Одержания навiть поодиноких тварин, яш за сво!ми якостями переве-ршували б представникiв пе! само! породи, - знач-ний устх у племiннiй роботi. «Виняткове одини-чне створюеться у множинному i перевага його ви-значаеться мiрою полiпшуючого впливу на цю множину» [10, с. 11]. Прогрес породи забезпечу-еться створенням у !! масивi тварин бажаного типу та штенсивним використанням !х для полш-шення усiе!' породи. На думку вченого, сутшсть ль ншного розведення саме й полягае у робот з кож-ною окремою лжею для перетворення позитив-них якостей найбшьш цiнних тварин у риси
трупов^
Як основнi параметри лшш М. А. Кравченко видшив таш: 1) пiдпорядкованiсть породi; 2) чи-сленнiсть тварин; 3) спшьшсть походження представникiв однiеi лiнii; 4) загальшсть типу тварин, що складають одну лiнiю; 5) iснування специфiчних рис у кожиiй лши; 6) розчлену-вання лiнi!' на гшки i родини; 7) вiдокремленiсть одше! лiнii вiд iнших i водночас !! тiсний зв'язок з шшими лжями; 8) цiннiсть якостей, характер-них для лiнi!'; 9) пластичшсть; 10) коротка про-тяжиiсть лши; 11) зоотехшчний характер [13].
Як найб№ш важливi характеристики лiнii, ро-зглядав !! як1сну своерiднiсть i мiнливiсть. Учений писав, що «якщо специфiка лiнii загублена i потомки родоначальника не мають один з одним подь бностi, а об'еднаш тiльки формально, коли е яр-лик, а за ним немае змюту, така лшя вщмирае, витiсияеться i навiть поглинаеться шшими лшь ями або реформуеться з !х допомогою. У кращому випадку вона стае матерiалом для шших лiнiй. Деякi тварини тако! лши, що згубила свою як1сну своерщшсть, можуть бути досить цiнними у племш-ному вiдношеннi, проте це цшшсть окремих тварин, а не групова» [10, с. 15]. Розрiзняють лiнii з високими удоями та пониженою жирнiстю молока, з шдвищеними молочнiстю i жирнiстю молока, з високою жиршстю молока за низьких удо!в, з високими удоями i досить високою жиршстю молока. Завдяки цiлеспрямоваиому шдбору бажанi якостi концентруються, стають б№ш стiйкими i перетворюються в риси, характерш для велико! к1-лькосп тварин. У подальшому !х можна парувати з тваринами навiть iз контрастних лiнiй, щоб створити тимчасовi або бiльш стiйкi комбшацп бажа-них ознак.
Як зазначав учений, мшливють надае лiнii динамiчностi, генетично! пластичносп, здатностi до поновления з поколшня у поколiння. Якщо при робоп з лiнiею не вживати ввдповвдних заходiв, то при взаемодii одиничного та множинного, множинне може заглушити унiкальне одиничне. Завдяки мiнливостi вдаеться не лише зберегти в потомствi видатно! тварини !! позитивнi якосл, але й примножити !х.
Не менш важливою вимогою до ведения лши вважав !! розгалуження на бiльш дрiбнi групи, яш йдуть вiд продовжувачiв лiнii. Кожна з цих груп i тдгруп окрiм загальнолiнiйноi спiльностi рис, на-бувае вiдмiнностей, властивих кожиiй з них ок-ремо. Гiлки лши, сформоваш у рiзних племiнних господарствах, шби проходять у них своерщну «за-водську обробку», набувають рис тих заводiв, у яких вони сформувалися, тих лшш i родин, що були використаш для !х розвитку. Якщо в лiнii до-статня к1льк1сть продовжувачiв високо! якосп, вона розвиваеться, полiпшуеться; якщо ж таких продовжувачiв мало або яшсть !х не досить ви-сока, лжя затухае, витiсняеться iншими, бшьш цiнними лiнiями [11].
Важливими заходами прогресивного вдос-коналення лiнiй учений вважав шдтримання ор-
гашчного зв'язку мiж лiнiею та породою, у межах яко! вона юнуе, необхiднiсть використання усiх ресурав породи та обов'язковий добiр для спаровування з провщними продовжувачами ль нп достатньо! кiлькостi видатних тварин, здат-них посилити И цшш якостi, внести до не! щось нове. З цiею метою М. А. Кравченко пропонував щонайширше застосовувати ви рiзновиди кросiв (повторнi, топкросинг, шкросинг), водночас зас-терiгаючи ввд невдалих поеднань, здатних зруй-нувати добре старе, не створивши натомють кра-щого нового.
Ученим обгрунтовано, що необхщною умо-вою лiнiйного розведення е чергування спорщне-них i неспорщнених парувань. Переважне використання неспорвднених парувань неминуче призво-дить до втрати цiнного типу лшп. Це перешкоджае використанню одержаних у такий споиб плщни-кiв у племшному стадi, а його синiв i внуков у то-варних стадах. У свою чергу зловживання спорщ-неними паруваннями може спричинювати шбре-дну депресiю. Видiлив шiсть основних титв iнбридингiв:
1. Внутрiшньолiнiйний шбридинг (на предков iз лшп батька шбредно! тварини).
2. Щдкршлюючий iнбридинг (на предков родоначальника лшп батька шбредно! тварини).
3. Внутршньородинний iнбридинг (на пред-ставниць родини, до яко! належить мати шбредно! тварини).
4. 1нбридинг на представнишв лшп, iз яко! т-шла мати шбредно! тварини.
5. 1нбридинг «на посередника», тобто на тва-рину не з тих лшш, до яких належали батько i мати шбредно! тварини.
6. Комплексний шбридинг (на групу пред-
к1в).
Слiд вiдмiтити, що найбшьш ефективною i розповсюдженою, хоча i складною формою ро-боти з лжею М. А. Кравченко вважав комплексний шбридинг (на групу предшв). Запропонував спецiальну модель для обчислення генетично! подь бностi тварини з и загальним предком при шбриди-нгах, яка ввдображае протжання одночасно двох процесiв: накопичення спадковосп загального предка, що зб№шуе генетичну подiбнiсть з ним, та зростання гомозиготностi, в результатi чого вщбу-ваеться деяке зниження подiбностi. Також запропонував оригiнальний споаб обчислення коефiцiента iнбридингу i частки предков у родоводах тварин, який отримав мiжнародне визнання [15].
Хоча бшьшють дослiдникiв розглядали ль ншне розведення суто як роботу з плщниками, через яких i полшшуеться масив тварин, профе-сор М. А. Кравченко наголошував, що й серед самок трапляються цшш й навиь ушкальш осо-бини. У рядi випадк1в плвдник - лише зааб максимально! репродукци цiннiшо! спадковостi його видатно! матерь Так, зокрема, було з синами симе-нтальських рекордисток Кукли 838, Забари 1142 та ш. Група потомив видатно! родоначальниц може перерости в лшш, якщо в тй з'являються плiд-
ники, яш за комплексом корисних ознак не посту-патимуться !й. За таких умов дощльно саме !х ви-знати засновниками нових, самостiйних лшш, осш-льки число одержаних ввд них продовжувачiв буде у илька разiв бiльшим, нiж потомство цшно! ро-доначальницi [14].
Надавав значно! уваги вивченню формування рекордно! продуктивность Зазначав, що «рекордистки - свидетельство о возможности прогресса породы, ее продуктивности и племенной ценности. Они - как бы модель будущего. Если мы не создадим и не сумеем создать их сегодня, мы не обеспечим нужных темпов прогресса пород, не получим в массе той высокой продуктивности, которая необходима для того, чтобы люди будущего имели оптимальное количество молока и молочных продуктов» [9, с. 11]. На прикладi симентальсько! породи дослщив участь рекордисток у походженш лшш де-яких провщних племшних заводiв симентальсько! худоби. За його результатами iз числа родоначальников лшш, що були створеш у племзаводi «Трос-тянець» Чернiгiвсько! областi (Сидошс, Мергель, Гетьман, Аскольд, Марс, Мжрометр, Симетричний, Нальот, Сигнал, Визов) у 8 iз 10 в чи^ трьох най-ближчих ж1ночих предков (мати, мати матерi, мати батька) була хоча б одна рекордистка. У Визова -ва 3, у Мергеля, Сигнала i Марка - по двi [14].
Значну цшнють для подальшого розвитку тео-рi! селекцi! у скотарствi представляють науковi працi М. А. Кравченка з генеалоги порвд та лшш, насамперед, опрацьована ним методика побудови перехресно-групових родоводiв племiнних стад, що увшшла до золотого фонду класичних методiв зоотехнi!. Цей метод дав змогу вщстежити iсторiю формування стад, оцшити внесок спадковостi окре-мих плщнишв в !х генеалогiчну структуру, видь лити основнi високопродуктивнi родини, швидко добирати групу ровесниць та ровесников, виявити випадки iнбредного тдбору i достовiрно оцiнювати !х з урахуванням комплексу факторiв, зiставляти ш-тенсивнiсть уведення в стадо потомства окремих плщнишв з урахуванням шлькосп всього отрима-ного приплоду, прослщкувати за передачею спад-ковостi в рядi поколiнь окремих видатних тварин тощо [12].
М. А. Кравченко справедливо ввдзначав, що ль ншне розведення повинно спиратися на родини, оскшьки взаемозв'язок мiж ними приводить до най-бiльшого накопичення у лiнiях цiнних якостей породи. Якщо високопродуктивш самки походять ввд не менш продуктивних самок i дають таке саме потомство, вони складають надзвичайну цiннiсть для породи. Для зростання ефективносп розведення за родинами, вчений пропонуе подати !х на про-вiднi, резервно -провщш та перспективно-провiднi групи, належшсть до певно! з яких обумовлюе на-прям подальшо! роботи.
Разом iз сво!м учнем А. I. Самусенком обгрун-товуе п'ять основних варiантiв лiнiйно-родинного пiдбору:
1)однорщно-поглинальний пiдбiр, для якого характерне паруваиня в рядi поколiнь самок з бугаями одше! i тiеi само! лшп, що сприяе накопиченню спадкових особливостей у родинц
2)однорiдно-перемiнний пiдбiр, коли перше поколшня родоначальницi родини походить вiд плщника одше! лiнii, друге ввд плщника iншоi, на-далi цi двi лiнii чергуються;
3)рiзнорiдно-поглинальний пiдбiр, який перед-бачае отримания кожиого наступного поколiния родини вiд плiдникiв нових лтй, що приводить до поглинання спадковостi родоначальницi родини ш-лькома лiнiями;
4)диференцiйований пiдбiр, за якого потомство послщовних поколiнь родини отримують вiд плiдникiв кiлькох лшш, як1 не повиннi повторюва-тися;
5)шбредний пiдбiр на родоначальницю чи про-довжувачку родини використовуеться для збере-жения спадкових якостей цiнних самок [10].
Науковi працi М. А. Кравченка мали особливе значения в 70-80-п рр. ХХ ст., коли запровадження методiв великомасштабно! селекцii, спрямованих, передусiм, на iнтенсивне використания обмежено! кiлькостi високопродуктивних плiдникiв, поставило щд сумнiв ефективнiсть iснуючих методiв ль нiйного розведения. Деяк1 дослщники вважали, що за цих умов заводсьш лшп носять формальний характер i знижують результативнiсть шших селек-цiйних прийомiв, зокрема перешкоджають широкому використанню полiпшувачiв. Негативному ставленню до методу сприяло його ц-норувания бь льшiстю заруб1жних кра!н, де перевагу надають се-лекцп «на лiдера». Однак бiльшiсть вггчизняних учених розглядали даний метод як основний у сис-темi селекцшно-племшно! роботи за умови його вдосконалення. У зв'язку з цим обгрунтовано низку принципово нових пiдходiв, яю передбачають: використания новiтнiх досягнень iмуногенетики; впо-рядкувания системи внутршньолшшного i мiжлi-нiйного добору та подбору; рацiональне використания лшш; виведення iзольованих заводських популяцiй; створення синтетичних лiнiй та iн. [1].
Останш десятирiччя пов'язанi з кардиналь-ним перетворениям вiтчизняного генофонду на основi залучення кращого племiнного матерiалу зарубiжноi селекци. У зв'язку з цим переглянуто окремi теоретичнi та методичш засади розве-дення за лжями, зокрема щодо поетапностi добору родоначальнишв при породотвореннi за ввд-творного схрещування. Як зазначалося, за класи-чно! схеми вiдтворного схрещування М. Ф. 1ванов рекомендував добирати як родона-чальникiв лiнiй кращих плщнишв серед помiсей другого-третього поколшня. Зпдно з сучасними пiдходами формування структурних одиниць породи здшснюють вже на перших етапах !! створення, при цьому родоначальнишв лшш добира-ють серед кращих плвднишв полшшувально! породи. Основними вимогами при цьому е: виведення лшш за певною системою шдбору; належшсть до них тварин, схожих мiж собою за
екстер'ером i продуктившстю; вiдповiднiсть основному напрямку породи; наявшсть специфiч-них характеристик, що вiдрiзняють !! вiд iнших лшш. Уже з отриманням першого поколшня по-мюних тварин старi материнсьш лшп вщхиля-ються, оскiльки в процеи вiдтворного схрещування породш особливостi вихiдних порiд знач-ною мiрою трансформуються. Перевага розроблено! методики полягае у можливосп при-скорити генезис породи на два-три поколшня [6].
Зi становлениям новиньо! теори селекцii та-кож переглянуто вимоги щодо оптимально! протя-жностi лшш. У зв'язку з централiзацiею роботи з породою стало можливим одночасне закршлення за бугаем-лiдером значного числа корiв та застосу-вания рiзних типiв пiдбору. Завдяки цьому е цшком реальним за короткий час одержувати значну шль-к1сть потомив ввд бугаiв-лiдерiв, як1 за племшною цiннiстю перевершують родоначальников лiнiй. Де-якими вченими обгрунтовано концепцiю переважного ведения коротких лшш у кожнш генеалопчнш групi. Зазначений метод сприяе створенню не фор-мальних генеалогiчних лiнiй, а заводських, що в свою чергу слугуе яшсному вдосконаленню пор1д. Водночас запроваджения «коротких лшш» виправ-дане лише тод^ коли порода мае достатню чисель-нiсть поголiв'я та ареал. У супротивному випадку виникае загроза безперервного кросування та зрос-тания ймовiрностi iнбридингiв [4].
В останш десятирiччя дещо змiнилися погляди щодо оптимального числа лшш в порода Сучасне бачення дано! проблеми грунтуеться на наступних положениях: якщо лшшна структура породи фор-муеться лише з метою недопущения близьких сту-пенiв iнбридингу, достатньою к1льк1стю оригшаль-них неспорiднених мiж собою лшш в межах породи вважаеться - 14; якщо ж брати до уваги процес фо-рмування нових лшш, можливють виникнения хвороб та шше, доцiльно мати не менше 22 лшш. Практика формування в кожнш породi 50 i бшьше лiнiй, як це було в 50-70-х рр. ХХ ст. визнана невиправда-ною i е завадою на шляху рацюнального використания найбiльш цiнних структурних елеменпв та видатних особин породи [1].
Висновки. Метод лшшного розведення в тваринництвi почали використовувати в XVIII-XIX ст., але теоретичне обгрунтування вш отри-мав зi становлениям генетики на початку ХХ ст., що дало змогу пояснити закономiрностi стшко! передачi цшних бiологiчних ознак вiд родоначальника потомству. У становления i розвиток методу лшшного розведення у твариннищш ваго-мий внесок зробили: £. А. Богданов, В. П. Бур-кат, В. О. Вит, Ф. Ф. Ейснер, М. В. Зубець, М. Ф. 1ванов, О. А. 1ванова, Д. А. Кисловський, М. А. Кравченко, П. М. Кулешов, Ю. Ф. Лискун, М. М. Щепкш, М. О. Юрасов та ш.
Встановлено, що в першш половинi ХХ ст. пошуки вичизняних учених спрямовувалися на розроблення принцишв i методiв пiдбору при ль нiйному розведеннi, встановлення поетапносп ведения лiнiй, визначення впливу спорщнених парувань на передачу цiнних бюлопчних ознак
родоначальника потомству, обгрунтування ефек-тивносп лшшного розведення при виведеннi но-вих порвд та iн.
У розвиток теори i методологи лiнiйного розведення в другш половинi ХХ ст. визначальний внесок зробив М. А. Кравченко. Ученому нале-жить прюритет у розробленнi основних принци-пiв i положень лiнiйного розведення, методики побудови перехресно-групових родоводiв, мо-делi для визначення генетично! подiбностi тварини з ïï загальним предком при iнбридингах та способу обчислення його коефщента, обгрунту-ваннi основних варiантiв лiнiйно -родинного шд-бору. У цей перюд розроблено прийоми типiзацiï лiнiй, закршлення якостей родоначальникiв через ввдповвдш методи добору та пiдбору тварин.
В останш десятирiччя теорiя розведення за лжями збагатилася за рахунок розроблення методики лшшного структурування при виведенш нових порвд на основi вiдтворного схрещування, яка дозволяе прискорити процес породотво-рення.
Лiтература
1. Бородай I. С. Теоретико-методологiчнi ос-нови становления та розвитку вiтчизняноï зоотехш-чно1 науки : монографiя / I. С. Бородай; НААН, ДНСГБ; наук. ред. д-р с.-г наук, чл.-кор. НААН В. А. Вергунов. - Вшниця, 2012. - 416 с. - (1сто-рико-бiблiографiчна серiя «Аграрна наука Украши в особах, документах, бiблiогpафiï»; кн. 59).
2. Буркат В. П. Розведення тварин за л1шями: генезис понять i методiв та сучасний селекцшний контекст / В. П. Буркат, Ю. П. Полупан. - К.: Аг-рарна наука, 2004. - 68 с.
3. Буркат В. П. Розвиток концепцш породо-утворення М. А. Кравченка в сучасних умовах / В. П. Буркат // Науковий вюник Нац. аграр. ун-ту. -К., 2001. - Вип. 21. - С. 15-21.
4. Буркат В. П. Роль коротких лшш у генетич-ному полшшенш украшсько1' червоно-рябо1' молоч-но1' породи / В. П. Буркат, М. В. Зубець, А. П. Кругляк // Наук.-вироб. бюл. «Селекщя». - К., 1996. -Число трете. - С. 29-37.
5. Заттегаст Г. Учение о скотоводческом искусстве / Г. Заттегаст. - СПб, 1880. - 215 с.
6. Зубец М. В. Рекомендации по формированию генеалогической структуры красно-пестрой молочной породы крупного рогатого скота / М. В. Зубец, В. П. Буркат, А. Ф. Хаврук. - К., 1992. - 43 с.
7. Иванов М. Ф. Новая порода свиней - украинская степная белая, выведенная в Аскании-Нова, и методы ее образования / М. Ф. Иванов // Полн. собр. соч. : в 7-ми т. - Т. 5. - М.: Колос, 1964. - С. 182195.
8. Иванова О. А. Генетические основы разведения по линиям / О. А. Иванова // Генетические основы селекции животных. - М. : Наука, 1969. - С. 162-207.
9. Значение, выбор и использование рекордисток / Н. А. Кравченко, Д. Т. Винничук, Л. В. Ве-селовский, В. П. Буркат. - К., 1975. - 22 с.
10. Кравченко М. А. Розведення за лшями при робот з симентальською породою велико1 рогато1 худоби / М. А. Кравченко, А. I. Самусенко // Молочно-м'ясне скотарство : респ. мiжвiд. тем. наук. зб. - Вип. 29. - К.: Урожай, 1972. - С. 11-23.
11. Кравченко М. А. Теоретичш основи розведення тварин по лшях / М. А. Кравченко // Тварин-ництво Украни. - 1969. - № 11. - С.17-19.
12. Кравченко Н. А. Племенной подбор при разведении по линиям / Н. А. Кравченко. - М.: Сельхозгиз, 1954. - 263 с.
13. Кравченко Н. А. Разведение сельскохозяйственных животных / Н. А. Кравченко. - М.: Колос, 1973. - 486 с.
14. Кравченко Н. А. Симментальский скот -высокопродуктивная отечественная порода / Н. А. Кравченко, М. Д. Дедов, А. И. Самусенко // Книга высокопродуктивного крупного рогатого скота симментальской и сычевской пород. - М. : Колос, 1976. - Вып. 1. - С. 3-14.
15. Кравченко Н. А. Техника вычисления коэффициентов инбридинга и генетического сходства / Н. А. Кравченко, И. И. Майборода // Цитология и генетика. - 1968. - Т. 2, № 2. - С. 104-118.
16. Найденко К. А. Кравченко Микола Антонович / К. А. Найденко // Вчеш-селекцюнери у тва-ринницга / УААН; наук. ред. М. В. Зубця, В. П. Бу-рката. - К. : Аграрна наука, 1997. - С. 90-91. - (Се-рiя «Украшсьш вчеш-аграри ХХ ст.»; кн. 1).
17. Розвиток творчо1 спадщини професора М. А. Кравченка його науковою школою на меж1 тисячолпъ / Ю. Ф. Мельник, М. В. Зубець, В. П. Буркат та ш. // Науковий вюник НУБШ Украши. - К., 2009. - Вип. 138. - С. 13-33.
18. Рубан Ю. Д. История зооинженерной науки и современность / Ю. Д. Рубан. - К. : Аграрна наука, 2001. - 184 с.
19. Эйснер Ф. Ф. Методы разведения / Ф. Ф. Эйснер // Скотоводство. - М.: Колос, 1977. -С. 153-168.
