CC BY
24
УДК 338.24(477)
О. М. Головшов,
доктор економ!чних наук, м. Донецьк
ДЕРЖАВА ЯК 1НСТИТУТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ НАЦЮНАЛЬНО! ЕКОНОМ1КИ
Постановка проблеми. Роль держави в досягненн сталого розвитку економши визначаеться Г! характеристиками 1 логшэю !хн1х змш. В умовах сьогодмшньо! зм1шано! економжи вона одночасно е, по-перше, орга-шзатором економчного порядку, ввдповщальним за вста-новлення загальних „правил гри„ 1 гарантом стабтьносп !хнього виконання; по-друге, тдприемцем, що здшснюе економ1чну дальтсть у межах визначених норм 1 правил; по-трете, персошфшатором 1 виразником суспть-них цтей 1 штереав. Усе це тдтверджуе думку про те, що „держава не може розглядатися просто як дшсмсть, 11 повинно розглядати як дальтсть" [1, с. 234].
Проблемна ситуащя у сфер1 забезпечення сталого розвитку укра!нсько! економ1ки е, перш за все, на-сл1дком незадовшьно! розробки оргашзащйно-мето-долопчних питань рол1 держави в умовах трансфор-мащйних перетворень. До того ж лозунг „ менше держави", проголошений л1дерами свгтово! економ1ки 1 м1жнародними оргашзащями, став засобом тиснення, який примушував уряди трансформованих економ1к звужувати предметний простер свое! д1яльносп, низ-водячи роль держави до р1вня „днших питань".
Анал1з останн1х досл1джень 1 публшацш. Окрем аспекти проблеми держави 1 пошуку шлях1в „збтьшен-ня" чи „зменшення" !! в економкц розглянуп у працях ба-гатьох вщомих заруб1жних учених, серед яких слщ виок-ремити японського ученого Ф. Фукуяму. Новий прагматизм у тдход до держави, зумовлений свповими обста-винами, обумовив його науковий поворот в1д проголо-шення перемоги л1берал1зму , ,на вс1 столптя" до визнання суперечно! його вдеалам творчо! сили держави [2]. Росшськ дослвдники С. Ясш [3], В. Садков 1 I. Греков [4] визнають за державою необхвднють виконання мшмаль-ного набору функцш („л1берального мЫмуму"), а саме тих, яю, окр1м держави, виконати шхто не в змоз1. Не стоять осторонь в1д ще! проблеми 1 багато як впчизняш дос-лвдники. Так, В. Кредисов придшяв увагу питанням обо-пiльного пристосування мехашзмв реалзавд економчних штереав державного регулювання та ринкового самовря-дування [5]. Я. Жалто у сво1й монографи досл1див кон-цепщю, пов'язану з основними напрямами дш держави як суб'екта економ1чно! дальност [6]. Г. Тарасенко 1 I. Пенькова визначили роль держави та методи 1 шляхи удосконалення державно! стратеги щодо формування шфор-мацшного суспшьства в Укра!м [7].
Невир1шена частина загальноТ проблеми. Не-
зважаючи на великий обсяг наукових праць, консенсус серед учених стосовно цтей держави 1 засоб1в !х досягнення дотепер не здобутий. Анал1з 1 узагальнення наукових досл1джень держави, практичн результата !! функцюнування у нишшнш складнш свгтовш ситуацл переконують, що держава, поряд з ринком, е одним 1з головних шститупв сучасного господарства. Тож не претендуючи на вичерпнють анал1зу у рамках статп, спробуемо системно обгрунтувати необхвднють держави як шституту забезпечення р1вноважного розвитку не тльки економ1чного, а 1 сощального, кр1зь призму негативних вплив1в трансформацшного ринкового про-цесу на економ1чний розвиток укра!нського суспть-ства. На нашу думку, таю питання мають важливе тео-ретичне, свгтоглядне 1 практичне значення, що обумов-люе актуальнiстъ 1 основн завдання дослвдження.
Мета досл1дження. Метою статп е визначення 1 анал1з р1зноспрямованих заход1в укра!нсько! держави стосовно сталого розвитку нащонально! економ1ки за умов нишшшх специф1чних обставин.
Основн1 результати дослщження. Сьогодш роль держави тдсилюеться глибинними перетвореннями у свгтовш економщ, як змшюють середовище !! функщ-онування. Разом 1з тим зрослий вплив держави варто розглядати не тшьки 1 не стльки з кльюсно! сторони, скльки з яшсно!, з позицш ефективност !! дальности здатност усувати загрози сучасного свгту 1 забезпечу-вати сталий розвиток економ1ки 1 суспвдьства. На думку Д. Белла, „поспндустр1альне сустльство е також 1 комунальним сустльством, тобто суспшьством, у яко -му сощальною одиницею е скорше оргашзована гру-па, чим шдиввд, 1 р1шення повинн1 бути досягнул ско -р1ше через державний устр1й, чим ринок..." [8, р. 146].
Безумовно, держава, як 1 будь-який 1нший 1нсти-тут, мае сво! досто!нства 1 недол1ки, яш за певних умов можуть трансформуватися один в одного. Так, у стабтьнш, 1нновац1йн1й економ1ц1 пряме втручання держави неприпустимо. У стратепчно небезпечних ситуа-ц1ях, що п1дривають стаб1льн1сть розвитку кра!ни, под1бн1 державн1 д1! можуть виявитися кращою або нав1ть единою гаранпею вир1шення життево важливих завдань. У таких випадках держава тдсилюе використання державно! власносп — державних п1дприемств 1 оргаш-зац1й — як своер1дн1 опорш точки, що допомагають виходу економши з рецесй або перебудов1 яких-небудь напрямк1в !! розвитку. До того ж у держави б1льш1, н1ж
у приватного сектора, можливосп забезпечувати не-обхвдш заходи достатшми обсягами фшансування, за-лучати бтьше коло суб'екпв для реал1заци поставле-них цшей, використовувати бшьш широкий наб1р ме-тод1в, запроваджувати активний контроль за ходом здшснюемих перетворень. При цьому варто зазначити, що ршення поставлених завдань можливо при дотри-манн певних умов. По-перше, використання державно! власносп в обмеженому тимчасовому перюда 1 об-межених масштабах. По-друге, консолвдащя зусиль держави, приватного б1знесу 1 населения у виршенш суспшьно важливих завдань. По-трете, м1н1м1зац1я бюрократизму 1 корупци, гнучшсть 1 мобшьнють держав-них структур управл1ння, демократичн форми контролю за роботою державних оргашв.
Не доводиться сумшватися, наскльки це важливо для кра!ни, що здшснюе ринков1 перетворення, як суп-роводжуються дво!стими суперечливими результатами. Дуал1зм трансформацшних процеав проявляе себе в ттм, що поряд 1 одночасно з1 становленням ринку виникае безлч негативних иаслiдкiв, як тдсилюють актуальмсть 1 роль держави в 1хньому подоланнi (рисунок 1).
Хоча стратепчш негативн наслщки ми видшяемо у якосп самостшних, вс1 шш1 (кожний по своему) також уважаемо стратепчно важливими для Украши. Так, мас-штаби допущеного скорочення виробництва виявилися настшьки значними, що навгть за уа роки реформ Ук-ра!на не змогла досягти р1вня 1 обсялв ВВП останнього передреформного року. Якщо у 1988 р. Укра!на вироб-ляла два вщсотки свгтового ВВП, то тепер — 0,2 %. В останн роки спостер1гаемо зрют еконотки, але якщо виключити вплив росту щн на номшальш показники темтв зростання, то, за результатами наявних аналпич-них ощнок, тривае стагнащя в багатьох галузях економ-ши, що працюють на виутрiшиiй укра!нський ринок.
Можна, звичайно, припустити, що зниження ефек-тивносп економiки — це „хвороба" становлення ринку. Однак, практично повна вщсуттсть внутр^но кон-куренцл м1ж виробниками свщчить про вузьюсть рин-кового простору. Його створення передбачае не-обхiднiстъ тако! державно! политики, в основ1 яко! лежать способи як прямого, так ! функцюнально-орiеито-ваного впливу на управлшня робочою силою, основ-ним капiталом, формування i тдтримку ринкового се-редовища, собiвартiсть, витрати тощо. Ця полiтика через мехашзм стимулювання, бюджетнi, податковi, фiскальиi заходи повинна забезпечувати прийняття вщпо-ввдних рiшень керiвниками пiдприемств i ф!рм 1з метою розширення ними приватно! шкцативи i коикуреицi!, зниження виробничих витрат i тдвищення екожмчно-го ефекту, розвитку партнерських в1дносин у просу-ваннi науки ! технологш. Водночас державна полiтика повинна бути зор!ентована на розв'язання проблем трансформащйних негативних соцiальних наслiдкiв,
особливо питань глибоко! соцiально! дифереицiацi!. За нашими спостереженнями, економiчно активне насе-лення сьогодш може бути згруповано за наступними своф1дними моделями (рисунок 2). За таких умов важ-ко визначити едину нацiональиу вдею кра!ни, забезпе-чити сталий розвиток укра!нського загалу.
За висновками незалежних експерт^в Мiжиарод-но! фiнансово! корпорацл за тдтримки Свропейсько! комюи, зростання виробництва в Укра!ш нестабiльне в структурному вщношенш, мае в основ! вузьку галузе-ву базу. Економша кра!ни наблизилася до меж свого екстенсивного зростання за рахунок потужностей обробно! промисловосп, як уведенi в експлуатащю ще за радянських чаав та устшно використовувалися на початку 2000-х рр. для нарощування експорту. Задiянi чинники росту (зокрема, не використаш раиiше потуж-носп) або вичерпуються, або мають короткостроковий характер (енерговитратний експорт), а отже, не можуть бути фундаментом для стабшьного довгострокового зростання i сталосп економши.
Не стала основою пiдвищения ефективносп еко-ном1ки, i зокрема приватно! власносп, трансформацiя державно! власностi. Зазначимо, що ефективнють приватно! власносп повинна оцiиюватися не лише 1з суто економiчних, але й з бшьш широких, сощально-еко-ном1чних позицш. У цьому зв'язку уявляеться до-цшьним ураховувати також стутнь з61гу економiчних iитересiв нових власникiв з штерес ами змiциення i при-скорення розвитку економiки Укра!ни, а не економши чужих кра!н за рахунок Укра!ни.
Одним 1з характерних для перiоду реформ проя-в1в роз61жносп iитересiв приватних ф1рм 1з загально-укра!нськими е широко розповсюджена практика „ввдтоку" доход1в, одержуваних в Укра!ш, за кордон. У приватну власнiсть перейшло понад 108 тис тдприемств, але ефективного власника цей процес не дав. Серйозних змш в економiцi не ввдбулося, енер-гоемнiсть укра!нсько! продукцл одна з найвищих у свт. КомпанИ, яш працюють на експорт, прибуток за-лишають в офшорних зонах, щоб потам вкладати його в приватизащю. под16н1 вклади становлять в нашш кра!нi п'яту частину iноземних iнвестицiй [9].
Здiйсиюваиi в Украiнi трансформаци не п1двишили ефективиiсть i державно! власносп. Ще бшьш важли-вим постае „з61дн1ння" головного призначення державно! власносп — використовуватися в штересах розвитку нацiонально! економжи i росту добробуту укра!нсько-го населення. Найбiльш очевидними проявами неефек-тивност1 державно! власностi як ноая i iнструмеита реалiзацi! цiлей держави i сусп]льства е, по-перше, ,,не-доодержання" належних державi доход1в в1д д1яльност1 пiдкоитрольиих !й монопол1ст1в („Укрзалiзнищ" ^,Надра Укра!ни", ^,Нафтогаз Укра!ни", „Укртелеком" i 1н.). Подруге, державна власмсть е неефективною i на мак-
Рис. 1. Негативш наслщки трансформацiйних процесiв в УкраКш, що обумовлюють необхiднiсть п1дсилення ролi держави та державного регулювання економжи
"НовГ' украТнщ
Переважн1 характеристики
Перес1чн1 украТнщ
Переважн1 характеристики
1. Ол1гарх — власник (кер1вник) велико! вггчизняно! компанп або сумюно! компани з 1ноземним катта -лом, який бере участь у корупцшних зв 'яз-ках 1з законодавчими та виконавчими органами державно! вла -ди.
2. Представники управлшського персоналу тдприемств, власники малого 1 середнього б1знесу.
3. Особи, що спещаль зуються на р1зного роду злочинах, пов'я-заних з сучасними 1нфор мацшним и тех -нолог1ями, шахрайст-вом, незаконними фшансовими 1 комер -цшними угодами.
4. Особи чиновниць-ко -бюрокр атично г о апарату законодавчо! 1 виконавчо! влади.
— 1ндив1дуал1зм;
— егоцентризм;
— прюритет грошово-матер1альних щнностей;
— ор1ентащя на незалеж-шсть в1д держави в еко -ном1чнш д1яльност1;
— ринкова мораль;
— ор1ентащя на загальш св1тов1 (практично зах1д-ш) цшностц
— прагнення брати у природи 1 сустльства без ввдповщно! в1ддач;
— пров1дна життева по-зищя — збшьшення ба-гатства;
— ввдсутшсть культури 1 поваги до людини у сус-пшьних стосунках.
1. Основна маса техн -чно! штелпенци, нау-кових роб1тникв, роб1 -тниюв сфер освгги 1 охорони здоров'я, роб1-тники р1зного ступеня квал1фкацп.
2. Мешканщ провшща-льних м1ст, сшьсько! м1сцевост1, що не ма-ють г1дних умов пращ 1 побуту, робггники бю-джетно! сфери цих те-риторш.
3. Тимчасов1 безробггш, як одержують визна-чену державну допомо-гу з безробггтя.
4. Шбито безробггш, що одержують допо-могу з безроб1ття 1 од-ночасно працюють без оформлення за м1сцем роботи.
5. Стшк безробггш, що поступово втрачають навички до пращ 1 ба-жання взагал1 працюва-ти, перетворюючись у т. з. декласоваш елеме-нти.
6. Особи без визначе-ного мюця проживання.
— 1ндив1дуал1зм з проявами колишнього колектив1зму;
— прюритет грошово -матер1альних цшнос -тей;
— ор1ентащя на провь дну роль держави в забезпеченш економь чних 1 сощальних умов життед1я льност1;
— ринкова мораль з вимушеними залиш-ками трудово! моралц
— переважна ор1ента-ц1я вимушеного характеру на вггчизняш цш-ностц
— бажання жити в гармони з природою 1 суспшьством без здш-снення вщповвдних д1й;
— пров1дна життева позищя — виживання;
— в1дсутнють поваги до можновладцш.
Рис. 2. Основш „моделГ' економ1чно активних громадян у сучасн1й укршнськш економщ
рор1вн1, перш за все, тому, що використовуеться не з метою реал1заци штереав економши 1 населення, а з оче-видмстю „обслуговуе" штереси чиновниюв, причому, не як представниюв держави, а як фактично приватних власнишв 1 користувач1в громадського майна. Щоб мати про це уявлення, достатньо ознайомитися з виступами-звгтами в друкарському орган виконавчо! влади Укра!-ни голов Головного контрольно-рев1зшного управлшня.
У концептуально-теоретичному плат, передус1м, необх1дно уточнити питання про те, заради якого типу розвитку можна чи необх1дно зараз мобшзувати укра!нську економ1ку 1 населення, за якими напряма-ми доцшьно використовувати економ1чний потенщал держави. На думку учених 1 кер1вник1в держави, сьо-годш для Укра!ни найдощльшшим е ор1ентащя на шно-
ващйний розвиток, тобто на масштабне 1 яюсне науко -во-технолопчне оновлення виробництва, тдвищення його ефективност ввдповвдно завданням переходу до конкурентоспроможно! стало! економ1ки.
У зв'язку з цим, укра!нська держава в 1ннова-щйних процесах, за прикладом 1нших кра!н, повинна актившше шукати шляхи 1 напрями зб1гу 1нтерес1в сустльства 1 приватного б1знесу, тобто розробляти велик1 загальнонац1ональн1 проекти у можливих на-прямках прориву на засадах сумюного використання 1 приватно!, 1 державно! власностт Реал1защя стльних зусиль можлива лише за наявност1 заздалег1дь роз-роблено! загальнодержавно! програми 1нновац1йного розвитку на середньо — 1 довгострокову перспективу незалежно в1д будь-яких миттевих 1нтерес1в адм1-
нютрацш, що приходять до влади. Вона повинна бути орiентиром для розробки власних iнновацiйних про-грам суб'ектами ус1х р1вшв господарювання.
Одшею з головиих причин багатьох проблем шно-вацiйного характеру, на нашу думку, е розмитють ситу-аци з управлiнням цим процесом, розпорошеиня i дуб-лювання управлiнських функцш. У краíиi дотепер (лише навеснi 2010 р. створили Державний комгтет 1з питаиь науки, шновацш та iнформатизацi!) не було справжньо! структури, що могла б виконувати функци загальновиз-наного генерального штабу, реалiзатора iдеологiй шно-ващйного розвитку кра!ни, як це мае мюце в США. Тут, [подаеться зпдно з узагальнеинями автора, здшсненими на основ1: 10] на тл1 традицшно! риторики про свободу ринкового господарства, був прийнятий величезний пакет закошв про державне регулювання науки, технiки, економiки. Спираючись на цей економшэ-правовий ме-ханiзм, апарат державного управлшня надiйно забезпе-чуе реалiзацiю багатограниих цшей державно! стратеги. Загальновизнаним державним науково-технiчиим штабом усередин федерального уряду США е очолюване особисто президентом (як главою виконавчо! плки влади) Управлшня з науково-техшчно! политики—УНТП. З метою забезпечення державного планування науково-технiчноi полтики, УНТП зобов'язано збирати шформа-щю про найважливiшi теиденщ! i прюритети у сферi науки i технiки i аналiзувати Г! з тим, щоб визначити, як теиденци здатиi вплинути на досягнеиня нацiональних цiлей; визначати сфери науково-техично! дальноси, що вимагають державно! тдтримки i т. д.
Головним урядовим органом, що вщповвдае за ко -ординащю робгт з1 сприяння технiчному прогресу i при-скоренню iнновацiй у промисловосп, е Мiнiстерство торпвл1 США, у скид! якого функцiоиуе Управлiння техшчною политикою. Це управлшня регулярно проводить дослщження техичних потреб 1 особливостей розвитку р1зних галузей промисловосп, а також вивчае фактори, що впливають на здатнють компанш здшсню-вати швидку розробку 1 комерщал1защю нових техно-логш на свгтовому ринку. Воно також здшснюе про-грами, спрямоваи на розвиток шноващйно! даяльносп приватного сектора 1 формування нацюнально! 1ннова-цшно! системи. Таким чином, нев1д'емним правом гос-подарсько! дяльност1 американсько! держави е всеосяж-не державне регулювання науки 1 техмки на прюритет-них 1нноващйних напрямках, що тдсилюе його роль як головного гаранта забезпечення стабшьного еконо-м1чного розвитку американського сустльства
Хоча автор откуеться бажанням бачити свою кра!-иу шноващйно-розвиненою 1 конкуреитоспроможною в глобал1зованому свт, вт1м ми розушемо, що цього не можна домогтися виключно шляхом використання дос-вщу кра!н з пор1вняно високим ступенем оргашзащ! 1 здатност до поспйного шноващйного розвитку. Для
цього потр1бш 1 власн зусилля, перш за все, з боку влади 1 товаровиробниюв. Говорячи про досв1д державного господарювання в США, необхвдно помтити, що до шноващйного шляху розвитку економши була звернена пиль-на увага з боку ус1х пюлявоенних президеитських адм1-нютрацш, що супроводжуеться фшансовим забезпечен -ням з безупинним його збшьшенням. В УкраТш з початком реформ такий тдх1д взагал1 не передбачався. Го -ловним став принцип непрямого регулювання економь ки — свобода цш, приватизащя — для того, щоб сфор-мувати р1зн форми власност як умову конкуренци ви-робник1в. Але, продавши державиу власнють, причому найбшьш ефективн тдприемства, за безцшь, держава фактично визначила 1 низьку економ1чиу ефективнють !! використання новими приватиими власииками, тому що зробило нелопчним 1 нерацюнальним вкладення при-буткв 1 надприбуттав в шновацшний розвиток, якщо мож-на одержувати даровий доход.
Суттева увага до актив1заци шновацшно! дальносп в нашш держав1 повинна тдсилюватися, перш за все, тим, що це ключова умова науково! 1 технолопчно! мо-дершзаци виробництва, тобто змши, удосконалення його фактор1в 1 результапв в1дпов1дно до потреб сталого розвитку економ1ки. Модершзащя — це керований про-цес, початок якого неможливий без шщатора перетво-рень. В1домо, що в суспшьств1, незалежно в1д сустль-но-економ1чного устрою, завжди 1снуе критична кшькють громадян (2 — 3 %), ор1еитованих на нова-торську даяльнють заради майбутнього. Але ютотно зм1нити 1нновацшиу сферу в кра!ш вони не можуть. Тому в умовах переважаючо! частини укра!нського приватного виробничого сектора, фактично! нужден-ност впчизняно! науки необхщнють здшснення модер-шзаци 1з властивими !й високими ризиками немииуче зумовлюе актив1защю рол1 держави. Зауважимо, що держава лише тод1 ефективно управляе 1нновацшними процесами, коли уособлюкш !! державновладц1 на перше мюце ставлять економ1ку (а не полпику). Адже за визначенням У Черчтля, яке вже наб^о академ1чного значения, державний д1яч повинен думати про пробле-ми держави 1 працювати над ними; пол1тики думають про чергов1 вибори 1 про свое мюце в цьому процес1. Тому значна частка !х д1й, як 1 формування модел1 розвитку економ1ки, е поп^1стською з метою одержання якомога б1льшо! к1лькост1 „голос1в" електорату.
Зазначаемо, що досягнення бажаних результат1в сталого розвитку можливо лише тод1, коли 1нновац1й-на даяльнють не буде обмежена виключно техмчними 1нновац1ями. Пр1оритетиими повинн1 бути визнаш також соц1альн1 (як 1 еколопчш) аспекти 1нновац1йно! д1яль-ност1. Вкладення катталу в осв1ту, науку, охорону здоров'я, оздоровчий спорт, сощальну 1нфраструктуру, тобто в усе те, що пов'язано з розвитком людського кап1талу, р1вною м1рою з технолопчними зм1нами е взае-
мопов'язаними 1 взаемозалежними чинниками сталого економ1чного зростання. Тим бшьше, що у сучасних суспшьствах як зах1дного вз1рця, так 1 тих, що поедна-ли 1нновац1йний шлях розвитку з традиц1йним, основ-ним чинником, що визначае сталий розвиток економ1-ки держави, е нагромаджений людський кап1тал 1 характер його формування. Розвинеи кра!ни забезпечи-ли за допомогою шдивщуальних дохода члешв сустльства не тшьки юридичш, але 1 фшансов1 передумо-ви того, що 1 приватний б1знес, 1 населення можуть ус-тшно справлятися з1 своею частиною 1нвестищйиих функцш. Проте держава не обмежуеться щею роллю, але 1 збер1гае реальн1 важел1 контролю над процесом в1дтворення людського кап1талу, включаючи ф1нансу-вання освгти, медичне страхування (у розм1р1 бюджет-но! частки) 1 шш1 програми, що стимулюють в1дтворю-вальи процеси. Тут, у результат тдвищення р1вня нау-коемкосп виробництва, р1зко зросло! частки науки 1 освгти, квал1фшэваш фах1вщ, у першу чергу, пращвни-ки розумово! пращ, набирають особливого значения. Саме вони — головне джерело нововведень у вироб-ництво, у сферу науки 1 нових техиологш, управл1ння 1 оргашзаци виробництва.
Ефект освгти проявляеться в полшшенш тдприе-мницьких здатностей людини, оскшьки вона ефективн-1ше розподшяе наяви у не! ресурси, швидше впровад-жуе 1нновацл, зростае !! продуктивнють пращ, тдви-щуеться здатшсть до науково! 1 техшчно! творчост! Все це у сукупносп створюе сприятлив1 умови становлен-ня середнього 1 малого б1знесу, що в ус1х кра!нах, у тому числ1 1 в Укра!ш, декларуеться одним з нащональ-них прюритет!в. У зв'язку з останшм твердженням не менш важливим здаеться наступие: на думку зах1дних спещалютгв, прямих зв'язк1в м1ж наукою, малим б1зне-сом та 1нновац1йним розвитком економ1ки в ц1лому не юнуе. Цей висновок шюструе той факт, що хоча в кра!-нах СС та в США у фшансуванш науки, створени нау-ково-техмчних зон, захист 1нтелектуально! власносп, розвитку малого б1знесу (як на загальнодержавному, так 1 регюнальному р1вш) суттевих переваг не мае, од-нак у техиолопчному розвитку випереджальи позицл належать США. Р1ч у тому, що европейськ кра!ни ввдграють авангардну роль у межах фундаментальних досл1джень, але в1дстають у здатност перетворювати науков1 досягнення в конкретн iнновацiйнi технологи 1 прибутки. Про це св1дчать даи експорту високотехио-лопчно! продукцл в загальносвгтовому масштаба час-тка США в експорт окремих вид1в високотехиолопч-но! продукци переважае частку европейських кра!н у 2 — 10 раз1в. На думку О. Михайловсько!, така перевага пояснюеться саме недостатшм розвитком техиолопч-них знань, що перебувають у сфер1 дП корпоративного сектора [11, с. 84]. Даний висновок тдтверджуеться 1 результатами iнформацiйиого огляду ОЕСД, де досл1д-
жуеться робота найкрупшших 250 компанш, що пра-цюють в област високих техиологш [12], 56 % з них засноваш в США 1 тшьки 13 % — в СС.
Фундаментальн1 (науков1) знання сам1 по соб1 не можуть перетворитися в технолог1чн1 знання (технологи). Поеднання науки 1 технологш в едину систему (науково-техиологiчнi знання) е, як показуе досв1д США, прерогативою великого б1знесу. Такий же „синтез ле-жить в основ1 вде! технопарков 1 науково-техиiчних зон, як вщграють певну роль в iнновацiйиому процесГ' [11, с. 85]. Певну, але не головну. Тому укра!нська держава в умовах усе бшьшого дефщиту квал1ф1ковано! ро-бочо! сили 1 агресивно! конкуренци з боку 1мпорту повинна переглянути не тшьки реальну (0,5 % ВВП) част-ку обсяг1в ф1нансування науки за рахунок державного бюджету, але 1 задекларовану Законом Укра!ни „Про наукову 1 науково-техмчну д1яльнють", ст. 34 (не мен-ше 1,7 % ВВП), оскшьки вона вже не в1дпов1дае вимо-гам часу. Так, Люабонською стратепею для кра!н — члешв СС як перспектива включно до 2010 р. було встановлено 3 % ВВП видатк1в на науку.
Навгть в умовах недофшансування з боку держа-ви, науков1 досл1дження усе ж ведуться, при наявност1 результапв вони переходять у стадто експерименпв, однак це не означае, що опрацьована технолог1я обо-в'язково буде використана (впроваджена). Великих компанш, здатних масово використовувати 1нноваци, в Укра!ш, на жаль, замало. 1нш1 не мають сьогодш ре-альних ресурс1в 1 стимул1в для в1дпов1дно! перебудови виробництва 1 впровадження нових технологш Тому держава повинна ошкуватися не тшьки малим 1 середмм б1знесом, а 1 великими п1дприемствами, передовс1м, державними стратег1чного призначення. Це не менш важливий суб'ект 1нноващйиого процесу, без якого, як показуе досввд Свропи, спроби ютотно прискорити становления стало! 1нновацшно! економ1ки можуть не зав-жди давати оч1куваний результат.
П1дсумовуючи, зазначимо, що сталий економ1ч-ний розвиток — це така змша стану нацюнально! еко -ном1ки, що в1дображуе прирют нацiонального продукту 1 його якосп при своечасному запоб1ганш негативних ефекпв. В Укра!ш такими виступають деструктивн ефекти трансформацп власносп 1 економ1ки в цшому, що пог1ршують стан ус1х джерел сталого розвитку: осв1ти, науки, технолог1й, нововведень 1 людського кап1талу.
Держав1 у зв'язку з негативними результатами трансформащйиих реформ важко бути ефективним гарантом у здшсненш переходу нащонально! економь ки на шлях сталого розвитку. „Для Укра!ни сталий розвиток е поки що декларац1ею про нам1ри" [13, с. 23]. У той же час, якщо Укра!на не зробить ривок, вона втратить шанс бути у числ1 повноправних суб'екпв, а не об'екпв сучасних м1жнародних еконо-
м1чних ввдносин. Тому необхвдна розробка широкого кола заход1в, як сприяли б подоланню обставин, що сформувалися. По-перше, з огляду на низьку еконо-м1чну i сощальну ефективнють приватного катталу в проввдних базових галузях, треба визнати якщо не вип-равданим, то вимушено необхiдним посилення шсти-туту держави i ïï регулюючо1 ролг По-друге, держава повинна активнiше шукати шляхи i напрями збiгу ште-ресiв краïни i приватного бiзнесу в iнвестицiйному i iнновацiйному процесах. По-трете, повиннi бути посилен позицiï держави у тих сферах, функцюнування яких орiентовано на розвиток людського капiталу, тдвищення якостi життя.
Послiдовними кроками в загальному алгорттш учасп держави в забезпеченнi сталого сощально-еко -номiчного розвитку можуть бути: розробка головних економiчних i сощальних параметрiв стабiльностi в середньостроковш перспективi; визначення в них прю-ритетiв, у реалiзацiï яких провщна роль належить дер-жавi; розробка i застосування необхiдних механiзмiв забезпечення сталого розвитку украïнськоï економь ки. Логiка взаемодiï цих заходiв буде обумовлювати-ся iндивiдуальним i комбшованим впливом кожного з них один на одного i на економiчний зрют. Саме вiн е наочним показником сталого економiчного розвитку.
Л^ература
1. Маркс К. К критике гегелевской философии права / К. Маркс, Ф. Энгельс. — Сочинения, изд. второе, Т. 1. — М. : Политическая литература, 1955. — С. 219 — 368. 2. Фукуяма Ф. Сильное государство. Управление и мировой порядок в XXI веке : Пер. с англ. Колесникова О. Э и др. / Ф. Фукуяма. — М. : АСТ; АСТ Москва; Хранитель, 2007. — 220 с. 3. Ясин Е. Государство и экономика на этапе модернизации / Е. Ясин // Вопросы экономики. — 2006. — № 4. — С. 4 — 30. 4. Садков В. Об оптимальных размерах участия государства в экономике / В. Садков, И. Греков // Общество и экономика. — 2006. — № 11 — 12. — С. 86 — 92. 5. Кредисов В. Держава i ринок: не-обхвднють взаемодл в перехщнш економщ / В. Кредисов // Економша Украши. — 2002. — № 2. — С. 50 — 57. 6. Жалшо Я. А. Економiчна стратепя держави: теорiя, методология, практика: монографiя / Я. А. Жалшо. — К. : Н1СД, 2003. — 368 с. 7. Тарасенко Г. Д. Роль государства в информационном обществе / Г. Д. Тарасенко, И. В. Пенькова // Социальная экономика. — Харьковский национальный университет. — 2004. — № 1 — 2. — С. 192 — 197. 8. Bell D. The Cultural Contradictions of Capitalism / D. Bell. — N. Y., 1976. — 352 p. 9. Засщання Нащонально1' ради без-пеки i оборони ввд 18 ачня 2008 року. — [Електрон-ний ресурс]. — Режим доступу : <http:// www.rainbow.gov.ua>. 10. Патрон А. П. Государ-
ственное хозяйствование в США в начале XXI века / А. П. Патрон // США, Канада: экономика, политика, культура. — 2004. — № 3. — С. 36 — 54; № 4. — С. 30 — 43. 11. Михайловская О. „Европейский парадокс" инновационного развития: уроки для Украины / О. Михайловская // Экономика Украины. — 2006. — № 9. — С. 80 — 85. 12. OECD Information Technology Outlook. — Organization for Economic Cooperation and Development, 2004. — 125 р. 13. Да-нилишин Б. Украина в международных рейтингах устойчивого развития / Б. Данилишин, О. Веклич // Экономика Украины. — 2008. — № 7. — С. 13 — 23.
Головшов О. М. Держава як шститут забезпечення сталого розвитку нащонально'1 економши
Розкрито проблеми затримки сталого розвитку економiки Украши, спричинеш трансформащйними ринковими процесами i мiнiмiзацiею ролi в них держави. Запропонована аргументация щодо оптишзацп зусиль держави i ïï регулюючоï практики стосовно забезпечення сталого розвитку за умов розумного використання шституцюнальних обставин.
Ключовi слова: держава, шститут, нацюнальна економша, суспшьство, приватний сектор, iнновацiï, швестици.
Головинов О. Н. Государство как институт обеспечения устойчивого развития национальной экономики
Раскрыты проблемы промедления устойчивого развития экономики Украины, обусловленные трансформационными рыночными процессами и минимизацией роли в них государства. Предложена аргументация относительно оптимизации усилий государства и его регулирующей практики в обеспечении устойчивого развития в условиях разумного использования институциональных обстоятельств.
Ключевые слова: государство, институт, национальная экономика, общество, частный сектор, инновации, инвестиции.
Golovinov O. M. State institute for sustainable development of the national economy
Revealed problems delay sustainable development of Ukrainian economy resulting from the transformation of market processes and minimizing the role of the state. By reasoning about the optimization efforts of the state and its regulatory practices in sustainable development in the context of reasonable use institutional circumstances.
Key words: government, institution, national economy, society, the private sector, innovation, investment.
Стаття надiйшла до редакцл 13.10.2010
Прийнято до друку 15.03.2011
