CC BY
36Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 24 (63). 2011 г. № 4. Часть 2. С.61-64.
УДК 811.124'373
ДЕРИВАЦ1ЙН1 МОДЕЛ1 1МЕННИК1В-КОМПОЗИТ1В ЛАТИНСЬКО1 МОВИ
Третьякова К. В.
Р^в^е^с^^ий державний гумантарний утверситет, м. Рiвне
В статп описано базовi деривацшш моделi iменникiв-композитiв латинсько! мови.
Ключовi слова: композит, компонент композита, деривацшна модель, словотвiрний тип.
Композитами (вщ лат. сотроъит - складний, складений з частин) прийнято вважати лексичш одинищ, як в процес еволюцп мови створили систему вторинно! номшацп з особливим структурно-семантичним статусом, складаються з двох або декшькох повнозначних елемент1в, характеризуються едшстю значень 1з сшввщнесешстю в лексико-граматичнш систем1 мови з т1ею чи шшою частиною мови (див. [1, с. 31-32]). Попри критику \ закиди вщносно широти дано! дефшщп, термш «композит» вживаеться як родове поняття по вщношенню до вс1х складних сл1в (власне композипв, юкстапозипв, абрев1атур та складних запозичень). Композитолопя, як окрема лшгводисциплша, мае швстол1тню ютор1ю, суттевий науковий доробок.
Огляд науковоТ лiтератури. Питаннями латинського словотвору свого часу займались А. А. Грушка, Ж. Вандр1ес, Е. Жюре, Г. Курщус, В. Л1ндсей, А. Мейе, В. Мейер-Любке, Дж. Олькотт, В. Изаш та шш1, описам окремих аф1ксам або групам аф1кс1в присвячено пращ Р. О. Домбровського, С. С. Панько, М. Г. Сешва, А. Ерну; частина дослщжень, без сумшву цшних, хибуе зайвим юторизмом та зануреннями в етимолопю (М. М. Покровський, С. I. Соболевський, И. М. Тронский, К. Бругман та шш1) (див. огляд В. Ф. Новодраново! [4, с. 35].
Об'ектом дослщження у статп е 1менники-композити, вщбраш методом суцшьно! виб1рки з1 словника Й. Х. Дворецького [2], кшьюсть яких становить близько 400 лексем. Було розглянуто лише лексеми, яким притаманш вс критерп цшюнооформленост1, включаючи граф1чний, тобто написання разом або через дефю. Предметом дослщження е визначення семантико-синтаксичних основ моделювання 1менниюв-композипв.
Актуальнiсть обрано! теми обумовлена вщсутшстю в сучаснш лшгвютищ комплексних дослщжень композипв, як номшативних сутностей, зокрема, на матер1ал1 латинсько! мови. Визначення продуктивних моделей й тактики композитотворення в латинськш мов1, слугуватиме шдтвердженням виключно! ушверсальносп та притаманност цих процес1в вс1м 1ндоевропейсько! мовам.
Мета статтi - визначення мюця деривацшного моделювання в систем! латинських 1менниюв-композипв. Вщповщно до поставлено! мети завданням статп е опис, класифшащя та отримання статистичних даних деривацшних моделей в латинськш мов1 1з урахуванням нацюнально-мовно! специфши.
На думку В. I. Теркулова, «деривацшний тдхщ до опису складних ^íb спираеться на диференщащю композитiв за моделлю !хнього творення» [5, с. 25]. В композитологи поняття словотвiрна модель та словотвiрний тип е невiддiльними. Словотвiрна модель - це характеристика конкретних морфонологiчних особливостей творення слiв того чи шшого словотвiрного типу. Тодi як словотвiрний тип - формальна схема, зразок, абстрагований вщ лексичного значення одиниць, що характеризуеться спшьтстю: а) частиномовно! приналежностi; б) формального покажчика мотивованого та мотивуючого ctíb; в) словотвiрним значенням [8].
Тип складного слова може бути охарактеризований за наступними параметрами, взятими у !хньому тiсному взаемозв'язку: 1) кшьюстю компонентiв, що утворюють складне слово (дво-, три- i бшьше компонентнi); 2) характером смислових вщносин (сурядний, пiдрядний); 3) типом зв'язку мiж компонентами (просте примикання або аглютинацiя, iнтерфiксально, за допомогою службових слiв); 4) характером синтаксичного зв'язку.
1) Загальноприйнятою е думка про те, що композитами е двокомпонентш творення; аналiз доводить, що бшьшють iменникiв-композитiв латинсько! мови е двоосновними, отже цей тип складних ctíb е типологгчно основним для дано! мови. Багатокомпонентш, виключно трикомпонентш, композити - це переважно власш iмена, на якi багатi комеди Плавта (Thesaurochrysonicochroesides < Thesaurus + chrysos + Kroisos, прiзвисько надзвичайно багато! людини; Nugipolyloquides Пустобрiх < nugae + polys + loqui) та рiзночастиномовнi творення: duodecajugum, i n 'запряжка з 12 коней' < duo 'два' + decem 'десять' + jugum 'парна запряжка' (числ. + числ. + iм.); terveneficus, i m ^mi отруйник' < ter 'тричГ + venenum 'отрута' + facere 'робити' (числ. + iм. + дiесл.); unisubsellium, i n 'одномюна лава' < unum 'один' + sub 'при' + sellium 'лава' (числ. + прийм. + iм.); sesquipes, pedis m 'твтора римських фута' < semis 'пiвтора' + que 'i' + pes 'нога'^м. + сполуч. + iм.) etc.
2) Латинським ¡менникам--композитам притаманнi, як сурядний тип зв'язку (su-ove-taurilia, ae f 'жертвоприношення свинi, вiвцi та барана (шд час очисних обрядiв)' < sus 'свиня' + ovis 'вiвця' + taurus 'бик', так i тдрядний ¡з вiдношеннями залежност^ розподiлом ролей на означальне та означуване. В ролi означального може виступати основа: прикметника (angiportus, us m 'вузький прохвд, провулок') або чи^вника (bi-libra, ae f 'два фунти') [6, с. 372].
3) I. В. Нетушил «складання iмен» (тобто аглютинацiю) в латинськiй мовi визначае, як «внутрiшнiй» або ж «етимолопчний» процес [3, с. 35]), адже вiн не провокуе жодних змш у фонемному складi основ на стику !хнього сполучення. Зрощення, якi допускають розпад складного слова на граматично оформлеш складовi, наприклад, agri cultura < agricultura, ae f 'землеробство, сiльське господарство' < ager 'поле' + ralere 'обробляти', manu missus < manumissio, onisf 'звшьнення раба' < manus 'рука' + mittere 'посилати', мали мiсце в усi перiоди розвитку латинсько! мови, в спшьний шдоевропейськш перiод такi зрощення отримали флекси, створивши особливий морфологiчний тип словоскладання. Унiвербалiзованi словосполучення в процесi лексикалiзацi! проходили етап спiльних фонетичних змш, при збереженш вiдмiни кожного зi сво!х членiв - res-publica, ae f 'держава, республша', ius-iurandum, iuris-iurandi n 'клятва, присяга' (фонетична цшсшсть цих слiв засвiдчена у Прющана (G.L. 2.180.17-18) ¡з подальшим «завмиранням» першого члена: ros-marinus, if 'розмарин'.
ДЕРИВАЦ1ЙН1 МОДЕЛ1 1МЕННИК1В-КОМПОЗИТ1В ЛАТИНСЬКО! МОВИ
Ытерфшсальний cnoci6 (за I. В. Нетушилом «внутршне» складання iMeH [3, с. 35]) визначасться багатьма дослiдниками, як найбшьш продуктивний (sol\i\fodina, ae, f 'соляна копальня'< sol 'сiль'+ fodina 'копальня'; leg\e\rupa, ae m 'правопорушник' < lex 'закон' + rumpere 'порушувати'; un\o\mammia, ae f '(про амазонок) одногруда' < unus 'один' + mamma 'груди' etc [7]. 1нколи службовi слова (сполучники, прийменники) можуть виконувати функцiю iнтерфiксiв, наприклад: sesqui-mensis, is m 'пiвтора мюяця' < semis 'пiвтора' + que 'i' + mensis 'мiсяць'; Ope-consiva (Opiconsiva), orum n 'святкування на честь давньо^альсько! богинi засiвiв та родючостi Опс (Опи)' < Ops 'Опс' + con 'з' + serere 'сiяти'.
4) Залежно вiд характеру синтаксичних вiдношень мiж частинами компонентiв композитiв в сучаснш лiнгвiстицi розрiзняють: а) атрибутивний; б) об'ектно-акцiйний, в) об'ектно-суб'ектний; г) об'ектно-шструментальний; д) суб'ектно-акцiйний типи.
а) Атрибутивну групу складае низка моделей, рiзноманiтних за компонентним складом та семантикою: М1 iM.1 + || + iM.2, (де М- модель, || - iнтерфiкс): ferrifodina, ae f 'залiзна копальня' < ferrum 'залiзо'+ fodina 'копальня'; ludimagister, tri n 'шкшьний вчитель' < ludus 'гра' + magister 'вчитель'; М2 iM. + || + дieсл.: draconigena, ae m/f 'народжений/a вiд дракона' < draco 'дракон' + gignere 'народжувати'; М3 прикм. + || + iM.: aequilibritas, atis f ^вновага' < aequus 'рiвний' + libra 'римський фунт'; М4 числ. + || + iM.: quadriduum, i n 'чотирьохденний промiжок' < quattuor 'чотири' + dies 'день'; tri-patin(i)um, i n 'трапеза з трьох блюд' < tres 'три' + patina 'миска'.
б) Об'ектно-суб'ектний характер мiж компонентами композипв простежуеться мiж двома iменними основами, перша з яких мае об'ектний вщтшок значення, а друга - значення виконавця дп: М2 iM. + || + дieсл.: fratricida, ae m 'братовбивця ' < frater 'брат' + caedere 'вбивати'; armiger, geri m 'зброеносець' < arma 'зброя' + gerere 'нести'; carnifex (арх. carnufex), icis m 'кат' < caro II M 'ясо' + facere 'робити'; М4 числ. + || + iM.: quinquevir, i m 'квтквев1р, член KOMicii п'яти' < quinque 'п 'ять' + vir 'чоловЫ'.
в) Композити^менники iз об'ектно-акцшним характером вщношень, перший компонент яких виражае значення об'екта дп, другий - назву дп або форми (пор. укр. машинобудування): М1 iM.1 + || + iM.2: agricolatio (agricultio), onis f 'землеробство'< ager 'поле' + colere 'обробляти'; fructificatio, onis f 'плодоносшня' < fructus 'плщ' + facere 'робити'; М2 iM. + || + дieсл.: gallicinium, i n 'крик твня' < gallus 'твень' + canere 'ствати'; М5 прислiв. + iM.: benefactum, i n 'благодшшсть' < bene 'добре' + factum ^я'; М6 присшв. + + дieсл.: benefactio, onis f 'благодiяння' < bene 'добре' + facere 'робити'.
г) Композити з об'ектно-шструментальним значенням мiж компонентами представленi у моделi М2 iM. + || + дieсл.: crucifixor, oris m 'той, що розпинае на хрестi' < crux 'хрест' + figere 'вбивати'; auriscalpium, i n 'ложечка для чистки вух' < auris 'вухо' + scalpere 'шкрябати', де компонент I - об'ект, а компонент II - знаряддя або шструмент, за допомогою якого вщбуваеться дiя над об'ектом (пор. укр. лiсопильня, порохотяг).
д) У композипв iз суб'ектно-акцшним вiдношеннями компонентiв семантика суб'екта дп або стану уточнюеться компонентом II, якому це значення е бшьш притаманим (пор. укр. лiсоруб, сонцестояння): М1 iM.1 + || + iM.2, usufructuarius, i m
'користувач' < usus 'використання' + fructus 'плiд'; М2 ïm. + || + дieсл.: ruricola, ae m/f 'землероб, селянин' < rus 'село' + colere 'обробляти'; М7 прикм. + || + дieсл.: sacrificatio, onisf 'жертвоприношення' < sacer 'святий' + facere 'робити'.
Висновки. Нами виявлено i описано 7 базових деривацшних моделей латинських iменникiв-композитiв, серед яких найбшьше прикладiв реалiзацiï мае М2 ïm. + || + дieсл. Джерелом утворення композит внаслiдок деривацiï е словосполучення iз атрибутивними та об'ектними семантико-синтаксичними вiдношеннями. Процес композитотворення в латинськш мовi е формальним перетворенням рiзночастиномовних одиниць в цiлiсну граматичному оформлену лексему. Перспективний напрямок даноï проблеми мае безлiч аспектiв, якi не були предметом даного дослщження, але заслуговують на певний iнтерес в межах латинського словотвору та композитотворення.
Список л^ератури
1. Азарова Л. £. Складш слова в украшсьюй мовг структура, семантика, концепщя «золото!» пропорцп: [монограф1я] / Л. £. Азарова. - Вшниця: Ушверсум-Вшниця, 2000. - 222 с.
2. Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь: около 50 000 слов / И. Х. Дворецкий. - 4-е изд., стер.
- М.: Русский язык, 1996. - 843 с.
3. Нетушил И. В. Генетическое изложение фонетики и морфологии латинского языка: с крат. обозрением осского и умбрийского яз.: [пособие для преподавания лат. яз. в высш. классах гимназий] / И. В. Нетушил. - Харьков: тип. К. П. Счасни, 1878. - 248 с.
4. Новодранова В. Ф. Латинские основы медицинской терминологии: именное словообразование: дис. на соискание уч. степени докт. филол. наук: спец. 10.02.19 «Теория языка» /
В. Ф. Новодранова. - М., 1990. - 501 с.
5. Теркулов В. I. Композити росшсько' мови в ономасюлопчному аспекта автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. фшол. наук: спец. 10.02.01 «Росшська мова» / В. I. Теркулов. - К., 2008. - 40 с.
6. Тронский И. М. Историческая грамматика латинского языка: [учебное пособие] / И. М. Тронский.
- М.: URSS, 2011. - 319 c.
7. Bader F. La Formation des composés nominaux en latin / F. Bader. - Paris, Les Belles Lettres, 1962.
- 487 p.
8. http://www.lingvotech.com/sotermin
Третьякова Е. В. Деривационные модели существительных-композитов латинского языка // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2011. - Т. 24 (63). - № 4. Часть 2. - С.61-64.
В статье описаны базовые деривационные модели существительных-композитов латинского языка.
Ключевые слова: композит, компонент композита, деривационная модель, словообразовательный тип.
Tretyakova K. Derivational models of latin noun-composites // Scientific Notes of Taurida National V.I. Vernadsky University. Series «Filology. Social communicatios». -2011. - V. 24 (63). - № 4. Part 2. - P.61-64.
The article describes the basic derivational models of Latin noun-composites. Key words: composite, composite's component, derivation model, derivation type.
Поступила до редакцИ' 21.09.2011 р.
