CC BY
28
—1 ' ,—1 ® Огляд лператури
b
— /Literature Review/
International Journal of Endocrinology
УДК 616.71-007.15:616.441-008.63 DOI: https://doi.org/10.22141/2224-0721.167.2020.219010
Паньюв В.1. ©
Укранський науково-практичний центр ендокринно!х1рург11 трансплантацИ ендокринних орган/в I тканин
МОЗ Укра!ни, м. Ки!в, Укра!на
Дефщит вггамшу D та OBTOiMyHHi захворювання щитоподiбноT залози:
взаемозв'язок i шляхи корекцiT (огляд лггератури й KAiHi4Hi випадки)
For citation: Miznarodnij endokrinologicnij zurnal. 2020;16(7):556-563. doi: 10.22141/2224-0721.16.7.2020.219010
Резюме. Результати проведених рiзними авторами численних дослджень вказують на наявнсть взаемозв'язюв мiж втамном D i авто':мунними тирео)дними захворюваннями. Бльшсть автор'в вказують на асоцацю мiж нижчим р ':внем втамну D i пдвищеним ризиком розвитку захворювання i/або вищими титрами антитл. Псля виникнення авто'мунного тирео)дного захворювання снуючий дефцит в':там'1ну D створюе порочне коло, сприяючи посиленню дефiциту. У реальнй кл'н'чнй практиц важливо з^йснювати корекц ':ю деф':циту/недостатност'1 втамну D у людей з авто'мунною тиреощною патолопею. Пщхщ полягае у досягненн рiвня 25(OH)D у межах еталонних дiапазонiв, запропонованих мiжнародними рекомендаця-ми. Дефщит втамну D е складовою частиною патогенезу ав^мунних захворювань щитопод1бно/ залози. Оскльки призначення в ':там'1ну D зменшуе титри антитиреощних антитл ухворих з авто'мунною патолопею щитопод1бно/ залози, препарати в ':там'1ну D рекомендуються у склад терапИ цих захворювань, особливо на тл'1 дефiциту в':там'1ну D. Як при хвороб'1 Гоейвса, так i при ав^мунному тирео)дит ¡з субкл'н'нним ппотире-озом початкова доза холекальциферолу становить 4000 МО на добу упродовж трьох мюя^в з подальшим контролем вмсту 25(OH)D у сироватщ кровi. При досягненн рiвня вiтамiну D 30-50 нг/мл рекомендуеться продовжити прийом холекальциферолу в добовй дозi 2000 МО протягом трьох мюя^в. Бажано проводити так курси принаймн двiчi на рiк. Оскльки на сьогодн доведено позитивний вплив оптимального рiвня 25(OH)D у сироватщ кровi як у дтей, так i в дорослих, доцльно пдтримувати його для здоровоi популяцп в межах 30-50 нг/мл зпдно з методичними рекомендацями для кран Центральноi Свропи. Наведенi два випадки з реально)' ^^¡чно')' практики, у яких досягнутий позитивний ефект п'юля додаткового призначення холекальциферолу пацентам з ав^мунними захворюваннями щитоподiбно)' залози. Ключовi слова: хвороба Гоейвса; ав^мунний тирео)дит; дефцит втамну D; холекальциферол
Останшми роками спостертаеться лавиноподiбне зростання кшькосп публшацш у медичнш науковш лггератур^ присвячених потенцшному значенню по-рушень обмшу вггамшу Б у рiзноманiтнiй патологи й ощнщ ефекпв лшування препаратами вггамшу Б. З моменту вщкриття вггамшу у 20-х роках XX ст. доведена його роль у шдтриманш гомеостазу кальцш i фосфору й ремоделюванш ыстково! тканини. У да-
ний час вггамш Б належить до групи секостерощних прогормошв. Двома основними формами вггамшу Б е вггамш Б2 (ергокальциферол) i вггамш Б3 (холекальциферол) [1—3]. Дефщит вггамшу Б е загальною i достатньо поширеною проблемою, що мае виражеш клшчш наслщки [4]. Традицшна характеристика вь тамшу Б як гормону — регулятора мшерального обмшу останшм часом доповнилась новими даними,
© 2020. The Authors. This is an open access article under the terms of the Creative Commons Attribution 4.0 International License, CC BY, which allows others to freely distribute the published article, with the obligatory reference to the authors of original works and original publication in this journal.
Для кореспонденцИ: Паньш Володимир 1ванович, доктор медичних наук, професор, УкраТнський науково-практичний центр ендокринно!" xipypni, трансплантацИ ендокринних оргашв i тканин МОЗ УкраТни, Кловський узв1з, 13а, м. Ки!"в, 01021, УкраТна; е-mail: endocr@i.ua
For correspondence: Volodymyr Pankiv, MD, PhD, Professor, Ukrainian Research and Practical Centre of Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of the Ministry of Health of Ukraine, Klovsky Descent, 13а, Kyiv, 01021, Ukraine; e-mail: endocr@i.ua Full list of author information is available at the end of the article.
що дозволили суттево змiнити погляд на фiзiологiчну роль цього вггамшу [5—7]. Вiдкриття рецепторГв до гормонально-активних форм вiтамiну D i !х синтезу в нетрадицшних для цього вiтамiну клiтинаx рiзниx ор-ганiв i тканин передбачае бшьш широкий спектр його фiзiологiчного ефекту [8].
Розглядаються два мехашзми впливу вiтамiну D на фiзiологiчнi процеси: на рiвнi геному й негеномш ефекти. На рiвнi геному метаболии вiтамiну D про-являють фiзiологiчний ефект шляхом, близьким до ди стероiдниx гормонiв [9—11]. Другий мехашзм дii вгга-мiну D виявляеться через вплив на мембрану клггани. Було продемонстровано, що холекальциферол прямо або опосередковано регулюе синтез лшщв, бiлкiв, гор-монiв, рецепторних бтыв. Установлено, що вiтамiн D бере участь у пролiферацii й диференщаци клiтин бага-тьох оргашв i тканин, у процесах модуляци гмунно! вгд-повiдi, функцiональноi активносп серцево-судинно! системи, шлунково-кишкового тракту, кштин м'язово! тканини [12—14].
Враховуючи цей факт, препарати вггамшу D широко застосовують для профiлактики й лшування не тгльки порушень мшерального обмшу. Так, отриманi позитивш ефекти вгд лiкування холекальциферолом i його активними метаболггами iмунодефiцитниx станiв, анеми, цукрового дiабету (ЦД), рГзних патолопчних станiв печiнки, шлунково-кишкового тракту, серце-во-судинно1 системи, туберкульозу, злояысних пухлин молочних залоз i кишечника тощо. Розширення уяв-лення про роль вггамшу D стало результатом вщкрит-тя рецепторних бтыв у клгганах оргашв i тканин, не залучених до мiнерального обмшу й обмшу вiтамiну, а також можливосп синтезу активних метаболтв вггамь ну D цими кштинами [15].
Зпдно з класичними уявленнями, основш фгзг-олопчш функцп вiтамiну D полягають у посиленш абсорбци кальцiю i фосфору в кишечнику, посиленш реабсорбцп кальцш в дистальних ниркових каналь-цях, прискоренш мшералГзацп ыстки й шдукцп синтезу лiганду рецептора ядерного фактора кВ (Receptor activator of nuclear factor kappa-B ligand, RANKL), що стимулюе диференцшвання преостеокластiв в остеокласти. Ефективна дГя вiтамiну D переважно пов'язана з його з'еднанням у цитоплазмi кштини зГ специфГчним рецептором — VDR (vitamin D receptor) [16-19].
Компоненти метаболГзму вггамшу D i VDR поедну-ються, утворюючи ендокринну систему вггамшу D. I'i функци полягають у генеруванш бюлопчних реакцш у бгльше шж 40 тканинах-мшенях шляхом регуляци VDR-транскрипци гешв (геномний мехашзм) i швид-ких позагеномних реакцш, здшснюваних у процеш взаемоди з VDR, яы локалГзуються на поверхш низки кштин. Значущють цГе1 ендокринно1 системи для здоров'я людини шдтвердилася в багатьох ешдемюло-пчних дослГдженнях [20].
АвтоГмунш захворювання — одна з основних причин швалтност й смерт в промислово розвинутих крашах шсля онколопчних i серцево-судинних захво-рювань. Етюлопя i патогенез бгльшост автоГмунних
розладГв залишаються нез'ясованими. На патогенез автоГмунно1 патологи впливае велика ыльысть чинни-ыв, до яких вгднедавна вгдносять i порушення обмшу вггамшу D. Кшшчш дослгдження пттверджують, що вггамш D мае важливе значення для модуляци Гмунних втповтей при рГзних запальних та автоГмунних захво-рюваннях [21, 22].
ЩитоподГбна залоза (ЩЗ) — найбгльший за роз-мГрами ендокринний орган, одна з невгд'емних частин нейроГмуноендокринно1 системи, штегруюче значення яко! проявляеться на всГх етапах життя людини, по-чинаючи з найбгльш раншх стадш ембрюгенезу. Пд-вищення штересу до проблеми тиреощнох патологи останшми роками пояснюеться ii зростаючою поши-ренютю серед населення Украши, високою частотою спричинюваною нею тимчасово1 i стшко1 непрацездат-носта, що визначае сощальну значущють цих захворю-вань. У результат прогресу теоретично1 i практично1 тирео'тологи уявлення про сутнють захворювань ЩЗ зазнали ютотних змш [13, 23-25]. ЗбГльшення часто-ти патологи ЩЗ зумовлене впливом несприятливих факторГв довылля, попршенням загально1 екологГчно1 обстановки на rai зниження Гмунолопчного захисту оргашзму. РадГацшний удар унаслГдок Чорнобильсько1 катастрофи вражав насамперед ЩЗ, що зумовлено масивним викидом радЫзотошв йоду. Накопичення останшх саме в ЩЗ визначае ix органотропшсть як можливих i реальних патогенетичних чинниыв тирео-!дно! патологи в найближч й втдалеш термши шсля опромшення. Як вгдомо, захворювання ЩЗ посгдають одне з перших мюць у структурГ ендокринопатш, при цьому автоГмунна тирео'тна патолопя трапляеться час-тше за шшГ автоГмунш захворювання. Поширешсть автоiмунноi тиреоiдноi патологи, включно з автоГмун-ним тиреоiдитом (А1Т), хворобою Грейвса (ХГ), шсля-пологовим тиреоiдитом, оцшюеться в 5 % у загальнш популяцИ [26].
В одному з метааналГзГв було оцГнено взаемозв'язок мГж рГвнями вГтамГну D й автоГмунними захворюван-нями ЩЗ. Були вщбраш роботи, у яких оцГнювали зв'язок мГж рГвнями вГтамГну D та автоГмунними ти-реоiдними захворюваннями, у базах даних PubMed, Embase, CENTRAL i China National Knowledge Infrastructure. ПорГвняно з групою контролю в пащентав з автоГмунними захворюваннями ЩЗ вгдзначалися ниж-чГ рГвнГ й бГльш частий дефГцит 25(OH)D. КрГм того, аналГз пГдгруп показав, що ХГ i А1Т частше трапляли-ся в пацГентГв з низьким рГвнем i дефГцитом 25(OH)D. Тому можна припустити, що недостатшсть 25(OH)D пов'язана з розвитком автоГмунних тиреоiдниx захворювань [27-29].
У дослщженш [15] було оцГнено статус вггамь ну D ^яхом визначення рГвня 25(OH)D у пацГентГв з А1Т у станГ еутиреозу. Серед них дефщит вГтамГну D (< 30 нг/мл) вгдзначався у 85,3 % оаб. ПацГентам з А1Т на тлГ дефГциту вГтамГну D призначали холекальциферол перорально в дозГ 1200-4000 МО щоденно впродовж чотирьох мюящв. Результати дослГджен-ня показали наявшсть значущоi оберненоi кореляци мГж рГвнями 25(OH)D i титром антипл до тиреоiдноi
пероксидази (ТПО). KpiM того, piBHi антитт до ТПО були вiрогiдно вищi серед хворих на А1Т з дефщитом BÎTaMÎHy D порiвняно з пащентами з нормальним вмю-том вггамшу D у сироватцi кровь Додаткове призна-чення холекальциферолу сприяло зниженню на 20,3 % рiвня антитiл до ТПО.
В шшому дослiдженнi [21] було визначено рiвень 25(OH)D у 75 хворих на А1Т з явним i субкшшчним ri-потиреозом. Рiвень 25(OH)D у сироватщ кровi був в1-ропдно нижчим при субклiнiчному (16,7 ± 1,3 нг/мл) i явному гiпотиреозi (13,3 ± 1,2 нг/мл) порiвняно з контрольною групою (22,3 ± 1,4 нг/мл; p < 0,05). Pi-вень антитiл до ТПО був вiрогiдно вищим у пащенпв з А1Т порiвняно з контрольною групою. Ушст 25(OH)D у кровi перебував у позитивнiй кореляцй з об'емом ЩЗ i в оберненш — з рiвнем антитiл до ТПО. Щ данi свщ-чать про потенцшну роль вiтамiну D у розвитку й про-гресуванш гiпотиреозу.
Два механiзми дають можливють пояснити низьи р1вн1 вiтамiну D у хворих на А1Т з гшотиреозом: по-перше, низьк1 р!вш вiтамiну D можуть бути спричинеш зниженою абсорбцiею вiтамiну D з кишечника, подруге, оргашзм належним чином не активуе вiтамiн D [30, 31].
Шд час подальших дослiджень [21, 32] було вста-новлено взаемозв'язок м1ж дефiцитом вггамшу D та автоiмунною патологiею ЩЗ. В одномоментному до-слiдженнi обстежено 119 ос16: 62 хвор1 з авто!мунною тирео!дною патологiею (ХГ та А1Т), 32 хвор1 без авто-1мунно1 тирео!дно! патологй' (дифузний вузловий не-токсичний зоб) i 25 здорових ос16. Пiдтвердженням автоiмунноï патологй' ЩЗ була наявшсть ХГ або А1Т з пiдвищеними титрами антитт до ТПО i/або до рецептора тиреотропного гормону (ТТГ). Дефщит вггамь ну D встановлено у 82,9 % пащентав 1з захворювання-ми ЩЗ р1зного генезу. Водночас серед ошб контрольно!' групи цей показник становив 64 %. При цьому серед хворих з авто!мунною патолопею ЩЗ частота дефщиту вггамшу D сягала 88,7 %. Встановлено також безпосе-реднiй зв'язок м1ж р1внями ТТГ i забезпеченням орга-н1зму вiтамiном D. Так, р!вень ТТГ при А1Т становив 7,8 мМО/л за умови дефiциту вггамшу D (< 20 нг/мл) i 3,4 мМО/л — за умови адекватного забезпечення в1-тамшом D. У хворих 1з ХГ втповтш показники ТТГ становили 0,07 мМО/л при вм1ст1 вiтамiну D < 20 нг/мл i 2,9 мМО/л — при вмюта вiтамiну D > 20 нг/мл. У пащ-ентав без автоiмунноï тирео!дно! патологй' не спостерь гали залежшсть м1ж р1внями ТТГ i вм1стом вггамшу D у кровь При цьому не встановлено кореляцй м1ж р!внем в1льного тироксину (вТ4) i забезпеченням оргашзму в1-тамiном D у вс1х обстежених.
Отриманi результати щодо рол1 вiтамiну D у патогенез! авто!мунних захворювань ЩЗ указують на дощль-н1сть проведення скриншгу вм1сту вiтамiну D у кров1 пацiентiв з такою патологiею.
Взаемозв'язок м1ж ЦД 2-го типу й автсамунною патологiею ЩЗ залишаеться предметом дискусш. В окремих публiкацiяx указано на втсутшсть прямих асоцiацiй м1ж ними [33—35], однак в шших дослтжен-нях встановлено збiльшення частоти автоiмунниx ти-
рео'дних розладiв у хворих на ЦД 2-го типу [36, 37]. В укра'нському дослтженш [32] вивчали взаемозв'язок мiж ЦД 2-го типу й автоiмунною патолопею ЩЗ на тш дефiциту вггамшу Б. Спостереженням було охоплено 67 хворих на ЦД 2-го типу i 60 ошб контрольно! групи (без порушень вуглеводного обмшу). Середня три-валiсть ЦД 2-го типу становила 8,2 ± 1,4 року, рiвень глiкованого гемоглобiну — 7,3 ± 0,7 %. Пацiенти iз ЦД 2-го типу мали вiрогiдно бiльшу масу тiла, менший вмiст вiтамiну Б у кровi й вищий титр антитiл до ТПО порiвняно з контрольною групою. Частота тирео'дних автоiмунних розладiв була вдвiчi бiльшою в пацiентiв iз ЦД 2-го типу. Частота дефщиту вггамшу Б була вь ропдно бiльшою серед хворих на ЦД 2-го типу (88,1 %) порiвняно з контрольною групою. Багатофакторний лопстичний регресшний аналiз показникiв вiку, стаи, iндексу маси тiла показав, що наявнiсть ЦД 2-го типу (втносний ризик (ВР) 2,69; 95% довiрчий iнтервал (Д1) 1,24-5,35) i рй;ень вiтамiну Б (ВР 1,44; 95% Д1 1,021,69) вiрогiдно асоцшоваш з наявнiстю автоiмунних процесiв у ЩЗ.
Результати штерпретацй даних аналiзу в клiнiчних термiнах показують, що зниження рiвня вiтамiну Б на одну одиницю в осiб iз ЦД 2-го типу асоцiюеться зi збiльшенням майже на 25 % частоти виникнення ав-тоiмунних процешв у ЩЗ. Тому можна припустити на-явнiсть взаемозв'язку мiж вмютом вiтамiну Б у кровi й виникненням автоiмунних процесiв у ЩЗ на тлi ЦД 2-го типу. Отримаш авторами результати пiдтверджу-ють такi припущення. По-перше, асоцiацiя мiж авто-iмунними процесами в ЩЗ i ЦД 2-го типу встановлена на пiдставi даних про те, що в ошб iз ЦД 2-го типу ютот-но зростае ризик виникнення автоiмунних тирео'1дних розладiв порiвняно зi здоровими особами. По-друге, рiвнi вiтамiну Б вiрогiдно асоцшоваш з наявшстю ан-титирео'1дних антитт в ошб iз ЦД 2-го типу, але не з показниками контрольно'! групи. По-трете, встановлено, що нижчий рiвень вiтамiну Б у кровi пов'язаний зi збтьшенням частоти виявлення антитiл до ТПО у хворих на ЦД 2-го типу [38-40].
Низький рiвень вггамшу Б, можливо, е первин-ним феноменом, залученим до патогенезу хвороби. З шшого боку, вш може бути наслiдком тако!' патологй. Низький вмют вiтамiну Б у кровi при iнших авто-iмунних хворобах можна пояснити мальабсорбщею (наприклад, при розсiяному склерозi) або вщсутшс-тю iнсоляцi!' через ураження шыри (наприклад, при дерматомiозитi). Однак хворi з пiдвищеною функцiею ЩЗ у бтьшосп випадкiв не страждають вiд захворювань шкiри чи мальабсорбцй. Можливим поясненням низького вмюту вiтамiну Б у кровi може бути при-скорений кiстковий метаболiзм при гiпертиреозi, що призводить до шдвищеного рiвня кальцiю i мае не-гативний звортний зв'язок iз вмiстом паратгормону й синтезом 1,25(ОН)2Б3. Тому потрiбнi подальшi до-слщження для встановлення первинно! ролi дефщиту вггамшу Б у патогенезi автоiмунних захворювань ЩЗ, однак результати дослтжень вказують, що низький рiвень вггамшу Б може впливати на кшшчний перебй ХГ [41-45].
Ще в одному дослiдженнi [46] було вивчено ефек-тивнiсть додаткового призначення холекальциферолу з метою нормалiзацiï рiвня 25(OH)D у сироватцi кро-вi й зниження титру антитiл до ТПО у хворих на А1Т. Холекальциферол у дозi 4000 МО/добу отримували 26 пацieнтiв. Обстеження проводили на початку й на-прикшш 12-тижневого лiкування. Позитивним результатом лшування вважали зниження титру антитш до ТПО принаймнi на 25 %. У вах пацieнтiв вгдзна-чався дефiцит вiтамiну D (вмют 25(OH)D у сироватцi кровi < 20 нг/мл), а рiвень антитш до ТПО перевищу-вав 102 МО/мл. При цьому найвищi титри антитш до ТПО спостериали в пащенпв з бiльш низькими по-казниками 25(ОН)D. На тлi терапи' впродовж трьох мiсяцiв не спостерГгалося жодних несприятливих ефектiв i вгдмови хворих вiд лiкування. Пiсля лшуван-ня зафiксовано вiрогiдну рiзницю в титрах антитш до ТПО у пащенпв з А1Т порiвняно з контрольною гру-пою. Частка змш медiани титру антитiл до ТПО ста-новила —48,1 % у груш лшування i —11,2 % — у конт-рольнiй груш (p = 0,032). Загалом зменшення титру антитiл до ТПО на 25 % i бгльше досягнуто в 73,1 % па-Шенпв основно! групи i 23,1 % пащенпв контрольно!' групи (р = 0,025). Призначення препарату вггамшу D привело до вiрогiдного пiдвищення вмюту 25(OH)D у сироватцi кровi. Це одне з перших дослгджень, що демонструе ефективнiсть призначення вiтамiну D у терапевтичних дозах хворим на А1Т з вiрогiдним зни-женням титру антитш до ТПО.
На сучасному фармацевтичному ринку Украши на-явна достатня кшькють препаратiв вггамшу D3, серед яких Аквадетрим® («Польфарма») — унiкальна форма випуску вггамшу D3 на основГ наномiцел — препарат европейсько! якост з багаторiчним досвгдом застосу-вання.
Оскгльки вiтамiн D — жиророзчинний вiтамiн, його бюдоступнють великою мГрою визначаеться ефектив-нютю процесiв емульгаци' та засвоення жирГв у тонкому кишечнику, що вшбуваеться шд впливом жовчних кислот. Фармаколопчш й фГзико-хГмГчш дослiдження продемонстрували, що абсорбцiя вiтамiну D у кишечнику найкраще вiдбуваeться при вживанш його у фор-мГ мiцелярного розчину [47].
З фГзично! точки зору, мщели — коло'шш наночас-тини дГаметром 10—1000 нм, що утворюють дрГбно-дисперсну сумш в об'емГ розчинника. Наномщели вггамшу D — це наночастинки з жирним вмютом (вь тамшом D) i пдрофшьною оболонкою, що дозволяе 1'м рГвномГрно розподглятись у водному розчиш. Саме шляхом утворення мщел вшбуваеться процес солюбш-заци' вггамшу D (тобто його переходу з жиророзчинно! у водорозчинну форму) [48]. У нормГ мщели вггамшу D утворюються шд впливом природних емульгаторГв — жовчних кислот. Отже, порушення процесу емульгаци' жирГв призводить до попршення процесу засвоення вггамшу D. До патологш, яю сприяють попршенню засвоюваност вггамшу D, належать холестаз, стеато-гепатит, мальабсорбщя, муковюцидоз тощо. КрГм того, похилий вш, дГета та прийом лшарських препарапв (наприклад, антацидГв, гшолшшемГчних препарат)
також можуть погiршувати утворення жовчних кислот ^ як наслiдок, мiцелювання й засвоення вiтамiну Б.
Тому вибiр форми ттамту залежить вiд стану шлунково-кишкового тракту [49].
Для пащентав без патологи шлунково-кишкового тракту, з нормальною секрещею жовчi й адекватним процесом мiцелювання жирiв препаратом вибору е масляний розчин вггамшу Б3, альтернативою — вод-ний розчин вггамшу Б3.
Для пацiентiв з порушенням травлення, зниженою здатнiстю до мщелювання жирiв i засвоення вггамь ну Б3 (при холестазi, стеатогепатил, панкреатитi, му-ковiсцидозi, мальабсорбци), а також для пащентав по-хилого вiку, осiб, як1 споживають недостатньо жирiв або приймають лiки, що порушують засвоення вiтамiну Б3 (антациди, гiполiпiдемiчнi препарати тощо), препаратом вибору е водний розчин наномщел вггамшу Б3.
Аквадетрим® (Ро1рЬагша) — ушкальна форма випуску вггамшу Б3 на основi наномiцел, створена за допо-могою емульгатора Кремофор (СгешорИог® ЕЬ). Кре-мофор — полiетоксильована форма касторового масла, здатна солюбшзувати (тобто переводити в мщелярну форму) жиророзчиннi вiтамiни А, Б, Е та К. Завдяки сво'ш унiкальнiй структурi Аквадетрим® мiстить готову для засвоення в кишечнику форму вггамшу Б3, що не потребуе участ жовчних кислот. На вшмшу вiд iнших форм вiтамiну Б3 застосування Аквадетриму® не потребуе одночасного вживання жирно! '¿ш.
Мiцельований (водорозчинний) розчин вiтамiну Б3 Аквадетрим® характеризуеться доброю засвоюванютю вiтамiну Б у всiх вiкових групах пащентав (дггей, дорос-лих людей, ошб похилого вiку) з мiнiмальною залеж-нiстю вiд харчування, прийому лшарських препаратiв, стану печiнки й бюсинтезу жовчних кислот.
Аквадетрим® — водорозчинна форма вггамшу Б3 для перорального застосування (1 мл розчину мютить холекальциферолу 15 000 МО, тобто 1 крапля — 500 МО). Ця форма препарату може застосовуватись у дорослих i дггей починаючи з другого тижня життя. Перевагами Аквадетриму® е швидке всмоктування водного розчину в травному тракп, швидкий початок (на 5-7-й день) i тривале збереження (до 3 мю.) клiнiчного ефекту вгга-мiну Б3, а також очевидна зручнють застосування ще! форми в дггей.
О^м водорозчинно'! форми, юнуе цiла лiнiйка жиророзчинних форм вггамшу Б вiд «Польфарма».
Олщетрим® — м'яю желатиновi капсули вiтамiну Б3, якi на сьогоднi доступнi в дозуванш 1000, 2000, 4000 МО. Крiм того, нещодавно на фармацевтичному ринку Украши з'явився новий препарат — Олщетрим юдс (флакон об'емом 10 мл, що мютить 61 дозу продукту, де 1 крапля мютить 600 МО холекальциферолу), який може застосовуватись у дггей вшом вщ 0 до 6 роив.
Зпдно з шструкщею для застосування профь лактична доза вггамшу Б3 становить 1000-2000 МО (2-4 крапл Аквадетриму® або 1 капсула Олшетриму® 1000-2000 мг) на добу щоденно, терапевтична доза — вiд 4000 МО на добу (1 капсула Олшетриму® 4000 мг) залежно вш ступеня дефщиту вiтамiну Б3 (передбачае подальший перехiд на профiлактичну дозу).
Висока якiсть, европейське визнання й великий досвщ застосування препарат1в Аквадетрим® 1 Олщетрим® роб-лять 1х препаратами вибору в лшуванш та профиактищ деф1циту в1там1ну Б3.
Нижче наведеш два випадки з реально! кшшчно! практики, у яких досягнутий позитивний ефект тсля додаткового призначення холекальциферолу (препарат Олiдетрим®) пацiентам з автоiмунними захворю-ваннями ЩЗ.
Кл1н1чний випадок 1
Хвора С., 42 роыв, звернулася з приводу схуднен-ня, надмiрноi пiтливостi, частого серцебиття, швидко! втомлюваносп. Вважае себе хворою упродовж декшь-кох тижнiв, початок хвороби пов'язуе з перенесеним стресом. У родиш е випадки автоiмунних захворю-вань щитоподiбно1' залози по материнськiй лши. Об'ективний стан: маса тiла 52 кг, зрют 165 см. Щито-подiбна залоза дифузно збiльшена до II ст., еластично! консистенци. Артерiальний тиск (АТ) 140/80 мм рт.ст., частота серцевих скорочень (ЧСС) 116/хв. Очнi симп-томи вiдсутнi. Емоцшна лабiльнiсть. Ультразвукове дослiдження (УЗД) щитоподiбноi' залози: об'ем право! частки 11,9 см3, об'ем лiвоi' частки 10,6 см3, ехострук-тура неоднорiдна. Аналiз кровi: ТТГ < 0,005 мМО/л, вТ4 3,19 нг/дл (норма до 1,7 нг/дл), вiльний трийодти-ронш (вТ3) 9,2 пг/мл (норма до 4,4 пг/мл), антипла до рецептораа ТТГ 9,7 МО/л (норма до 1,75 МО/л). Дiа-гноз: хвороба Грейвса, уперше виявлена, стан декомпенсаций Призначено лiкування: тiамазол 30 мг/добу, бюопролол 5 мг, симптоматичш засоби. Повторний огляд через 4 тижнк АТ 135/80 мм рт.ст., ЧСС 92/хв, ТТГ < 0,005 мМО/л, вТ4 1,78 нг/дл, вТ3 4,7 пг/мл, 25(ОН)Б 17,2 нг/мл. Хворш зменшено дозу тiамазолу до 20 мг/добу. Враховуючи виявлений дефщит вгтамь ну Б, до лшування додали холекальциферол (Олще-трим®) у дозi 4000 МО/добу упродовж трьох мюящв. Повторний огляд через 3 мюяш пiсля призначеного лiкування: хвора вщзначае значне покращання за-гального стану. АТ 130/80 мм рт.ст., ЧСС 80/хв. ТТГ 0,026 мМО/л, вТ4 1,14 нг/дл, вТ3 3,47 пг/мл, 25(ОН)Б 29,4 нг/мл, антитша до рецептора ТТГ 4,9 МО/мл. Хворш зменшено дозу памазолу до 10 мг/добу, рекомендовано продовжити прийом холекальциферолу в добовш дозi 2000 МО.
Як бачимо, додаткове призначення холекальциферолу в добовш дозi 4000 МО на тлi тиреостатично! те-рапи сприяло досягненню нормалiзацii вмiсту вТ4 i вТ3 i зниженню активностi автоiмунного процесу — основно! патогенетично! ланки ХГ (зниження титру антитт до рецептора ТТГ на 50,5 %). Нещодавно опублшовано результати дослiдження, проведеного в Швденнш Коре! за участю 143 пацiентiв з рецидивом ХГ [50]. Авторами встановлено, що тсля втмши тиреостатичних препарапв низьи рiвнi вiтамiну Б (< 14,23 нг/мл) були пов'язаш з бтьш високим ризиком розвитку рецидиву ХГ. У той же час вмют вгтамшу Б у межах референсних значень (30-50 нг/мл) розглядався як протективний чинник стосовно рецидиву ХГ. Отже, досягнення нормального рiвня вгтамшу Б у сироватщ кровi слт вважа-
ти незалежним фактором для прогнозування розвитку рецидиву ХГ тсля втмши антитирео'дних препаратiв [51, 52].
Клшчний випадок 2
Хвора М., 47 рокiв, звернулася з приводу швидко! втомлюваносп, сухосп шкiри, сонливостi, голо-вокружiння. Вважае себе хворою упродовж дектькох тижшв, початок хвороби пов'язуе з перенесеним 3 мюяш тому СОУ1Б-19. Об'ективний стан: маса тта 69 кг, зрют 165 см. Щитоподiбна залоза не збтьшена. АТ 135/75 мм рт.ст., ЧСС 64/хв. УЗД щитоподiбноi залози: об'ем право! частки 4,8 см3, об'ем лiво! частки 3,9 см3, ехоструктура неоднорiдна. Аналiз кровi: ТТГ 6,9 мМО/л, вТ4 0,94 нг/дл (норма вiд 0,93), антипла до тирео'дно! пероксидази 549,3 МО/мл (норма до 34,0 МО/мл), 25(ОН)Б 16,4 нг/мл. Виставлено дiагноз: автоiмунний тирео'дит, субклiнiчний гшотиреоз. Призначено лiкування: корекцiя способу життя (фiзична активнiсть, гiпокалорiйне харчування), холекальциферол (Олiдетрим®) у добовш дозi 4000 МО. Повторний огляд через 3 мюяш: АТ 125/80 мм рт.ст., ЧСС 72/хв, ТТГ 4,7 мМО/л, вТ4 1,01 нг/дл, 25(ОН)Б 27,6 нг/мл, антипла до ТПО 311,5 МО/мл. Хворш рекомендовано зменшити дозу холекальциферолу до 2000 МО/добу упродовж трьох мюяшв.
Даний кшшчний приклад демонструе важливють всебiчного обстеження патента з метою вибору патогенетично обГрунтовано! фармакотерапи, а також для мiнiмiзацii можливого розвитку побiчних ефектiв на тлi лiкування. Додаткове призначення холекальциферолу створюе можливють зниження титру антитт до ТПО (на 56,7 %) i ютотного зниження рiвня ТТГ без використання замюно! терапй' левотироксином.
Висновки
Гшовггамшоз Б набувае розмiрiв пандемй' i потре-буе бiльш пильно! уваги медично! громадськостi до цiе! проблеми.
Результати проведених рiзними авторами числен-них дослщжень вказують на наявнiсть взаемозв'язив мiж вiтамiном Б i автоiмунними тирео'дними захворю-ваннями. Бiльшiсть авторiв вказують на асоцiацiю мiж нижчим рiвнем вiтамiну Б i тдвищеним ризиком розвитку захворювання та/або вищими титрами антитiл. Пiсля виникнення автоiмунного тирео'дного захворювання юнуючий дефiцит вiтамiну Б створюе порочне коло, сприяючи посиленню дефiциту. У реальнш клi-нiчнiй практицi важливо здiйснювати корекцiю дефi-циту/недостатностi виамшу Б у людей з автоiмунною тирео'дною патологiею. Пiдхiд полягае в досягненш рiвня 25(ОН)Б у межах еталонних дiапазонiв, запропо-нованих мiжнародними рекомендацiями.
Дефiцит вiтамiну Б належить до складово! частини патогенезу автоiмунних захворювань щитоподiбно! залози. Потребуе подальших дослiджень встановлення молекулярних механiзмiв для з'ясування причинно-наслiдкових зв'языв мiж рiвнем вiтамiну Б i цiею па-тологiею. Оск^льки призначення виамшу Б зменшуе титри антитирео'дних антитiл у хворих з автоiмунною
патолопею ЩЗ, препарати вггамшу D рекомендуються як складова частина лГкування цих захворювань, особливо на тш дефiциту вiтамiну D.
Як при хворобi Грейвса, так i при автоiмунному ти-реощита i3 субклiнiчним гiпотиреозом початкова доза холекальциферолу становить 4000 МО на добу упро-довж трьох мюящв з подальшим контролем вмiсту 25(OH)D у сироватцi кровi. При досягненш рiвня вь тамiну D 30—50 нг/мл рекомендуеться продовжити прийом холекальциферолу в добовш дозi 2000 МО протягом трьох мюящв. Бажано проводити так! курси принаймш двГчГ на рш.
Осктьки на сьогодш доведено позитивний вплив оптимального рГвня 25(OH)D у сироватцi кров! як дь тей, так i дорослих, доцгльно тдтримувати його для здорово'1 популяци в межах 30—50 нг/мл зггдно з Ме-тодичними рекомендащями для кра!н Центрально! 6в-ропи [20]. Роль дефщиту й недостатносл вггамшу D у порушеннях регуляцГ! багатьох систем оргашзму люди-ни й розвитку рГзних патологГчних станГв обГрунтовуе доцГльнГсть ширшого використання методГв корекцГ! статусу вГтамГну D. Попри необхгднють проведення масштабних рандомГзованих клГнГчних випробувань для визначення схем використання препаратГв вггамГ-ну D уже зараз не викликае сумнГву той факт, що нор-малГзацГя рГвня 25(OH)D у сироватцГ кровГ потрГбна на всГх вГкових етапах онтогенезу.
Виробництво препарат Polpharma схвалено Амери-канським федеральним управлiнням з нагляду за яюстю i безпекою лiкарських препарапв (FDA). Препарати ви-робляються на сучасному щдприемст на устаткуваннi, що вщповщае вимогам Належно! виробничо! практики (GMP).
References
1. Roth DE, Abrams SA, Aloia J, et al. Global prevalence and disease burden of vitamin D deficiency: a roadmap for action in low- and middle-income countries. Ann N Y Acad Sci. 2018;1430(1):44-79. doi: 10.1111/nyas.13968.
2. Prietl B, Treiber G, Pieber TR, Amrein K. Vitamin D and immune function. Nutrients. 2013 Jul 5;5(7):2502-21. doi: 10.3390/nu5072502.
3. Bikle D. Nonclassic actions of vitamin D. J Clin Endocrinol Metab. 2009 Jan;94(1):26-34. doi: 10.1210/jc.2008-1454.
4. Muscogiuri G, Mitri J, Mathieu C, et al. Mechanisms in endocrinology: vitamin D as a potential contributor in endocrine health and disease. Eur J Endocrinol. 2014 Sep;171(3):R101-10. doi: 10.1530/EJE-14-0158.
5. Holick MF. Vitamin D deficiency. N Engl J Med. 2007 Jul 19;357(3):266-81. doi: 10.1056/NEJMra070553.
6. Mele C, Caputo M, Bisceglia A, et al. Immunomodulatory Effects of Vitamin D in Thyroid Diseases. Nutrients. 2020 May 16;12(5):1444. doi: 10.3390/nu12051444.
7. Nettore IC, Albano L, Ungaro P, Colao A, Macchia PE. Sunshine vitamin and thyroid. Rev Endocr Metab Disord. 2017 Sep;18(3):347-354. doi: 10.1007/s11154-017-9406-3.
8. Kim D. The Role of Vitamin D in Thyroid Diseases. Int J MolSci. 2017Sep 12;18(9):1949. doi: 10.3390/ijms18091949.
9. D'Aurizio F, Villalta D, Metus P, Doretto P, Tozzoli R. Is
vitamin D a player or not in the pathophysiology of autoimmune thyroid diseases? Autoimmun Rev. 2015 May;14(5):363-9. doi: 10.1016/j.autrev. 2014.10.008.
10. Muscogiuri G, Tirabassi G, Bizzaro G, et al. Vitamin D and thyroid disease: to D or not to D? Eur J Clin Nutr. 2015 Mar;69(3):291-6. doi: 10.1038/ejcn.2014.265.
11. Vieira IH, Rodrigues D, Paiva I. Vitamin D and Autoimmune Thyroid Disease-Cause, Consequence, or a Vicious Cycle? Nutrients. 2020 Sep 11;12(9):2791. doi: 10.3390/nu12092791.
12. Stefanic M, Tokic S. Serum 25-hydoxyvitamin D concentrations in relation to Hashimoto's thyroiditis: a systematic review, meta-analysis and meta-regression of observational studies. Eur J Nutr. 2020 Apr;59(3):859-872. doi: 10.1007/ s00394-019-01991-w.
13. Gallo D, Mortara L, Gariboldi MB, et al. Immunomod-ulatory effect of vitamin D and its potential role in the prevention and treatment of thyroid autoimmunity: a narrative review. J Endocrinol Invest. 2020 Apr;43(4):413-429. doi: 10.1007/ s40618-019-01123-5.
14. Goncharova OA, Arkhipkina TL, Bondarenko VO, Lyubimova LP. Vitamin D status and features of the immune status in women with autoimmune thyroiditis in the postmeno-pausal period. Clinical Endocrinology and Endocrine Surgery. 2020;1(69):51-56. doi: 10.30978/CEES-2020-1-51. (in Russian).
15. Pankiv IV. Prevalence of autoimmune thyroiditis in women with vitamin D deficiency. Miznarodnij endokrinologicnijzurnal. 2017;13(5):336-9. doi: 10.22141/2224-0721.13.5.2017.110023. (in Ukrainian).
16. Kmiec P, Sworczak K. Vitamin D in thyroid disorders. Exp Clin Endocrinol Diabetes. 2015 Jul;123(7):386-93. doi: 10.1055/s-0035-1554714.
17. McLeod DS, Cooper DS. The incidence and prevalence of thyroid autoimmunity. Endocrine. 2012 Oct;42(2):252-65. doi: 10.1007/s12020-012-9703-2.
18. Klecha AJ, Barreiro Arcos ML, Frick L, Genaro AM, Cremaschi G. Immune-endocrine interactions in autoimmune thyroid diseases. Neuroimmunomodulation. 2008;15(1):68-75. doi: 10.1159/000135626.
19. González-Amaro R, Marazuela M. T regulatory (Treg) and T helper 17 (Th17) lymphocytes in thyroid autoimmunity. Endocrine. 2016 Apr;52(1):30-8. doi: 10.1007/s12020-015-0759-7.
20. Pludowski P, Karczmarewicz E, Bayer M, et al. Practical guidelines for the supplementation of vitamin D and the treatment of deficits in Central Europe - recommended vitamin D intakes in the general population and groups at risk of vitamin D deficiency. EndokrynolPol. 2013;64(4):319-27. doi: 10.5603/ ep.2013.0012.
21. Pankiv VI, Yuzvenko TYu, Pankiv IV. Type 2 diabetes mellitus and subclinical hypothyroidism: focusing on the role of cholecalciferol. Problems of Endocrine Pathology. 2019;2:46-51. doi: 10.21856/j-PEP.2019.2.07.
22. Antonelli A, Ferrari SM, Corrado A, Di Domenicanto-nio A, Fallahi P. Autoimmune thyroid disorders. Autoimmun Rev. 2015 Feb;14(2):174-80. doi: 10.1016/j.autrev.2014.10.016.
23. Gallo D, Mortara L, Gariboldi MB, et al. Immunomod-ulatory effect of vitamin D and its potential role in the prevention and treatment of thyroid autoimmunity: a narrative review. J Endocrinol Invest. 2020 Apr;43(4):413-429. doi: 10.1007/ s40618-019-01123-5.
24. Wang J, Lv S, Chen G, Gao C, He J, Zhong H, Xu Y. Meta-analysis of the association between vitamin D and autoim-
mune thyroid disease. Nutrients. 2015 Apr 3;7(4):2485-98. doi: 10.3390/nu7042485.
25. Tamer G, Arik S, Tamer I, Coksert D. Relative vitamin D insufficiency in Hashimoto's thyroiditis. Thyroid. 2011 Aug;21(8):891-6. doi: 10.1089/thy.2009.0200.
26. Mackawy AM, Al-Ayed BM, Al-Rashidi BM. Vitamin d deficiency and its association with thyroid disease. Int J Health Sci (Qassim). 2013 Nov;7(3):267-75. doi: 10.12816/0006054.
27. Unal AD, Tarcin O, Parildar H, Cigerli O, Eroglu H, Demirag NG. Vitamin D deficiency is related to thyroid antibodies in autoimmune thyroiditis. Cent Eur J Immunol. 2014;39(4):493-7. doi: 10.5114/ceji.2014.47735.
28. Ke W, Sun T, Zhang Y, He L, Wu Q, Liu J, Zha B. 25-Hy-droxyvitamin D serum level in Hashimoto's thyroiditis, but not Graves' disease is relatively deficient. Endocr J. 2017 Jun 29;64(6):581-587. doi: 10.1507/endocrj.EJ16-0547.
29. Shin DY, Kim KJ, Kim D, Hwang S, Lee EJ. Low serum vitamin D is associated with anti-thyroid peroxidase antibody in autoimmune thyroiditis. Yonsei Med J. 2014 Mar;55(2):476-81. doi: 10.3349/ymj.2014.55.2.476.
30. Wang X, Zynat J, Guo Y, et al. Low Serum Vitamin D Is Associated with Anti-Thyroid-Globulin Antibody in Female Individuals. Int J Endocrinol. 2015;2015:285290. doi: 10.1155/2015/285290.
31. ElRawi HA, Ghanem NS, ElSayed NM, Ali HM, Rashed LA, Mansour MM. Study ofVitamin D Level and Vitamin D Receptor Polymorphism in Hypothyroid Egyptian Patients. J Thyroid Res. 2019 Aug 26;2019:3583250. doi: 10.1155/2019/3583250.
32. Kim CY, Lee YJ, Choi JH, Lee SY, Lee HY, Jeong DH, Choi YJ. The Association between Low Vitamin D Status and Autoimmune Thyroid Disease in Korean Premenopausal Women: The 6th Korea National Health and Nutrition Examination Survey, 2013-2014. Korean J Fam Med. 2019 Sep;40(5):323-328. doi: 10.4082/kjfm.18.0075.
33. Kaminskyi OV, Pankiv VI, Pankiv IV, Afanasyev DE. Vitamin D Content In Population Of Radiologically Contaminated Areas In Chernivtsi Oblast (pilot project). Probl Radiac Med Radiobiol. 2018 Dec;23:442-451. doi: 10.33145/2304-83362018-23-442-451.
34. Choi YM, Kim WG, Kim TY, et al. Low levels of serum vitamin D3 are associated with autoimmune thyroid disease in pre-menopausal women. Thyroid. 2014 Apr;24(4):655-61. doi: 10.1089/thy. 2013.0460.
35. Kim D. Low vitamin D status is associated with hy-pothyroid Hashimoto's thyroiditis. Hormones (Athens). 2016 Jul;15(3):385-393. doi: 10.14310/horm.2002.1681.
36. Muscogiuri G, Mari D, Prolo S, et al. 25 Hydroxyvita-min D Deficiency and Its Relationship to Autoimmune Thyroid Disease in the Elderly. Int J Environ Res Public Health. 2016 Aug 26;13(9):850. doi: 10.3390/ijerph13090850.
37. Kim M, Song E, Oh HS, et al. Vitamin D deficiency affects thyroid autoimmunity and dysfunction in iodine-replete area: Korea national health and nutrition examination survey. Endocrine. 2017Nov;58(2):332-339. doi: 10.1007/s12020-017-1425-z.
38. Krysiak R, Szkrobka W, Okopien B. The Effect of Vitamin D on Thyroid Autoimmunity in Levothyroxine-Treated Women with Hashimoto's Thyroiditis and Normal Vitamin D Status. Exp Clin Endocrinol Diabetes. 2017 Apr;125(4):229-233. doi: 10.1055/s-0042-123038.
39. Mirhosseini N, Brunel L, Muscogiuri G, Kimball S. Physiological serum 25-hydroxyvitamin D concentrations are associated with improved thyroid function-observations from
a community-based program. Endocrine. 2017 Dec;58(3):563-573. doi: 10.1007/s12020-017-1450-y.
40. Chahardoli R, Saboor-Yaraghi AA, Amouzegar A, Khalili D, Vakili AZ, Azizi F. Can Supplementation with Vitamin D Modify Thyroid Autoantibodies (Anti-TPO Ab, Anti-Tg Ab) and Thyroid Profile (T3, T4, TSH) in Hashimoto's Thyroiditis? A Double Blind, Randomized Clinical Trial. Horm Metab Res. 2019 May;51(5):296-301. doi: 10.1055/a-0856-1044.
41. Yasmeh J, Farpour F, Rizzo V, Kheradnam S, Sachme-chi I. Hashimoto thyroiditis not associated with vitamin D deficiency. Endocr Pract. 2016 Jul;22(7):809-13. doi: 10.4158/ EP15934.OR.
42. Gao XR, Yu YG. Meta-Analysis of the Association between Vitamin D Receptor Polymorphisms and the Risk of Autoimmune Thyroid Disease. Int J Endocrinol. 2018 Mar 22;2018:2846943. doi: 10.1155/2018/2846943.
43. Wang X, Cheng W, Ma Y, Zhu J. Vitamin D receptor gene FokI but not TaqI, ApaI, BsmI polymorphism is associated with Hashimoto's thyroiditis: a meta-analysis. Sci Rep. 2017 Jan 30;7:41540. doi: 10.1038/srep41540.
44. Wiersinga WM. Clinical Relevance of Environmental Factors in the Pathogenesis of Autoimmune Thyroid Disease. Endocrinol Metab (Seoul). 2016 Jun;31(2):213-22. doi: 10.3803/EnM.2016.31.2.213.
45. Yasuda T, Okamoto Y, Hamada N, et al. Serum vitamin D levels are decreased in patients without remission of Graves' disease. Endocrine. 2013 Feb;43(1):230-2. doi: 10.1007/ s12020-012-9789-6.
46. Planck T, Shahida B, Malm J, Manjer J. Vitamin D in Graves Disease: Levels, Correlation with Laboratory and Clinical Parameters, and Genetics. Eur Thyroid J. 2018 Jan;7(1):27-33. doi: 10.1159/000484521.
47. Pankiv V, Pankiv I. Association of vitamin D status with body mass index in adolescents in Ukraine. Romanian Journal of Diabetes Nutrition and Metabolic Diseases. 2018;25(4):377-381.
48. Lenormand Y, Rautureau M, Mary JY, Rambaud JC. Intestinal absorption of vitamin D, linoleic acid and cholesterol from micellar solutions: study in normal humans by the "in situ" perfusion method. Biol Gastroenterol (Paris). 1975 Jul-Aug;8(3):207-21. (in French).
49. Norrdin RW, de Barros CS, Queille ML, Carré M, Mi-ravetL. Acute effects of Solanum malacoxylon on bone formation rates in growing rats. Calcif Tissue Int. 1979 Nov 6;28(3):239-43. doi: 10.1007/BF02441242.
50. Gromova OA, Torshin IYu, Zakharova IN, Spirichev VB, Limanova OA, Borovik TE, Yatsyk GV. Dosage of vitamin D in children and adolescents. Voprosy sovremennoj pediatrii. 2015;14(1):38-47. doi: 10.15690/vsp.v14i1.1261. (in Russian).
51. Zhang H, Liang L, Xie Z. Low Vitamin D Status is Associated with Increased Thyrotropin-Receptor Antibody Titer in Graves Disease. Endocr Pract. 2015 Mar;21 (3):258-63. doi: 10.4158/EP14191.OR.
52. Xu MY, Cao B, Yin J, Wang DF, Chen KL, Lu QB. Vitamin D and Graves' disease: a meta-analysis update. Nutrients. 2015May 21;7(5):3813-27. doi: 10.3390/nu7053813.
53. Cho YY, Chung YJ. Vitamin D supplementation does not prevent the recurrence of Graves' disease. Sci Rep. 2020 Jan 8;10(1):16. doi: 10.1038/s41598-019-55107-9.
OTpuMaHo/Reeeived 09.11.2020 Pe^H30ßaH0/Revised 23.11.2020 npuMH^TO go gpyKy/Accepted 26.11.2020 ■
Information about author
Volodymyr Pankiv, MD, PhD, Professor, Head of the Department of Prevention, Treatment of Diabetes and Its Complications, Ukrainian Scientific and Practical Center for Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of the Ministry of Health of Ukraine, Kyiv, Ukraine; https://orcid.org/0000-0002-9205-9530.
Панькив В.И.
Украинский научно-практический центр эндокринной хирургии, трансплантации эндокринных органов и тканей МЗ Украины, г. Киев, Украина
Дефицит витамина D и аутоиммунные заболевания щитовидной железы: взаимосвязь и пути коррекции (обзор литературы и клинические случаи)
Резюме. Результаты проведенных различными авторами многочисленных исследований указывают на наличие взаимосвязи между витамином Б и аутоиммунными тиреоид-ными заболеваниями. Большинство авторов указывают на ассоциацию между низким уровнем витамина Б и повышенным риском развития заболевания и/или высокими титрами антител. После возникновения аутоиммунного тире-оидного заболевания существующий дефицит витамина Б создает порочный круг, способствуя усилению дефицита. В реальной клинической практике важно осуществлять коррекцию дефицита/недостаточности витамина Б у людей с аутоиммунной тиреоидной патологией. Подход заключается в достижении уровня 25(ОИ)Б в пределах эталонных диапазонов, предложенных международными рекомендациями. Дефицит витамина Б является составной частью патогенеза аутоиммунных заболеваний щитовидной железы. Поскольку назначение витамина Б уменьшает титры анти-тиреоидных антител у больных с аутоиммунной патологией щитовидной железы, препараты витамина Б рекомендуются в составе терапии этих заболеваний, особенно на фоне
дефицита витамина Б. Как при болезни Грейвса, так и при аутоиммунном тиреоидите с субклиническим гипотиреозом начальная доза холекальциферола составляет 4000 МЕ в сутки в течение трех месяцев с последующим контролем содержания 25(ОИ)Б в сыворотке крови. При достижении уровня витамина Б 30-50 нг/мл рекомендуется продолжить прием холекальциферола в суточной дозе 2000 МЕ в течение трех месяцев. Желательно проводить такие курсы два раза в год. Поскольку на сегодня доказано положительное влияние оптимального уровня 25(ОИ)Б в сыворотке крови как у детей, так и у взрослых, целесообразно поддерживать его для здоровой популяции в пределах 30-50 нг/мл в соответствии с методическими рекомендациями для стран Центральной Европы. Приведены два случая из реальной клинической практики, в которых достигнут положительный эффект после дополнительного назначения холекаль-циферола пациентам с аутоиммунными заболеваниями щитовидной железы.
Ключевые слова: болезнь Грейвса; аутоиммунный тиреои-дит; дефицит витамина Б; холекальциферол
V.I. Pankiv
Ukrainian Research and Practical Center of Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of the Ministry of Health of Ukraine, Kyiv, Ukraine
Vitamin D deficiency and autoimmune thyroid disease: relationship and correction (literature review and clinical cases)
Abstract. Numerous studies by various authors indicate an association between vitamin D and autoimmune thyroid diseases. Most authors point to a correlation between lower vitamin D levels and an increased risk of developing the disease and/or higher antibody titers. After the onset of autoimmune thyroid disease, the existing vitamin D deficiency creates a vicious circle, exacerbating the deficiency. In real clinical practice, it is important to correct vitamin D deficiency/insufficiency in persons with autoimmune thyroid diseases. The approach is to achieve a level of 25(OH)D within the reference ranges proposed by international guidelines. Vitamin D deficiency is an integral part of the pathogenesis of autoimmune thyroid diseases. Because vitamin D administration reduces anti-thyroid antibody titers in patients with autoimmune thyroid diseases, vitamin D supplements are recommended for the treatment of these diseases, especially in vitamin D deficiency. Both in Graves'
disease and autoimmune thyroiditis with subclinical hypothyroi-dism, the initial dose of cholecalciferol is 4,000 IU per day for three months, followed by control of the content of 25(OH)D in the serum. When the level of vitamin D reaches 30—50 ng/ml, it is recommended to continue taking cholecalciferol in a daily dose of 2,000 IU for three months. It is desirable to conduct such courses at least twice a year. As the positive effect of the optimal level of 25(OH)D in the serum of both children and adults has been proven to date, it is advisable to maintain it for a healthy population in the range of 30—50 ng/ml in accordance with the guidelines for Central European countries. There are two cases from real clinical practice, in which a positive effect was achieved after additional administration of cholecalciferol to patients with autoimmune thyroid diseases. Keywords: Graves' disease; autoimmune thyroiditis; vitamin D deficiency; cholecalciferol
