CC BY
9
ПОЛ1ТОЛОГ1Я
УДК 94(470+571)
О. В. Зтченко, доктор iсторичних наук, доцент
«ЧОРНИЙ БЛОК» ЯК ЧИННИК ПАД1ННЯ РОС1ЙСЬКО1 МОНАРХП
Присвячено виявленню наявност1 зв 'язку д1яльност1 «чорного блоку» Державног думи I Державног ради у 1915—1917 роках з падтням ростськоЧ монархИ. Показано багатовекторн складов1 частини цього мгжпарламентського об 'еднання правого спрямування. Проанал1зовано основн напрями I програмний характер його полтичног д1яльност1. Доведено, що державн радники в(д(грали виршальну роль у визначенш гг характеру та основних напрям(в. Зроблено висновок про те, що «чорний блок» виявив-ся одним з виршальних чиннитв падгння росШськог монархп у 1917 р.
Ключовi слова: «чорний блок», «прогресивний блок», Державна рада, Державна дума, росШська монарх1я.
Актуальтсть проблеми. Актуальшсть дослщження полягае у щлковитш вщсутносп присвячених порушенш проблемi праць, и важливосп у перебиу подш напередодш падшня монархи в Росп та деяких аналогах створення антидемократичних блоюв у парламентах пострадянського простору.
Мета статп - виявити наявшсть i характер зв'язку дiяльностi «чорного блоку» Державно! думи i Державно! ради у 1915-1917 рр. з падшням росш-сько! монарх^!. Головне завдання дослщження пов'язане з докладним аналiзом джерел щодо програмних настанов, спрямувань, характеру та конкретних наслщюв дiяльностi означеного парламентського об'еднання.
Аналiз наукових джерел i публiкацiй. «Чорний блок» не виявився об'ектом спещального вивчення. Факт його виникнення на противагу «про-гресивному блоку» згадували лише П. Мiлюков [5, т. 2, с. 446] та О. Гучков [8, с. 252]. Росшський юторик А. Смiрнов лише поб1жно зачiпав питання щодо стосунюв Нiколая II з «прогресивним блоком» та правими формуваннями [14, с. 510, 581]. Не вивчалася проблема i у вгтчизнянш юторюграфп. Авторка дано! працi у 2005 р. оприлюднила присвячену !й статтю [4], яка не торкала-ся значення блоку як чинника падшня монархи.
108 © Зшченко О. В., 2011
Виклад основного матершлу. Виникнення мiжпалатного «прогресивно-го блоку» в середиш серпня 1915 р. обернулося втратою керiвного становища право! групи у Державнш радi. До цього блоку перейшли центристи, акаде-мiсти та позапартшш, а також такi вiдомi представники право! групи, як О. Меллер-Закомельський, Д. Олсуф'ев, В. Гурко, що справляли значний вплив на сво!х вчорашнiх соратникiв, а тепер, навпаки, на прибiчникiв «прогресив-ного блоку» [10]. Змша в характерi Державно! ради, як i Думи, викликала невдоволення правих депутатiв палати нерiшучiстю дiй уряду i занепокоення останнього втратою пiдтримки з боку народного представництва, перш за все державних радниюв, змусила !х вщповщно реагувати на цю подiю. Правi згадали досвiд боротьби з револющею 1905-1907 рр. i дiйшли висновку про необхiднiсть об'еднання усiх сво!х прихильниюв у «чорному блощ» [2, с. 318]. Правi депутати обох палат проголосили «прогресивний блок» революцшним, а його спiльникiв - земський та мюький союзи - вщверто ненадiйними i такими, що заслуговують на переслiдування [2, 319].
Помiж собою правi називали свое об'еднання «шформацшним бюро» право! та нацюналютично! фракцiй Державно! ради та Думи, що було утво-рене одним з лiдерiв «Ради об'еднаного дворянства» державним радником П. Балашовим [12, с. 228]. Назву ж «чорного блоку» це бюро отримало тому, що в роки першо! революци чорносотенна газета «Земщина» перюдично друкувала великий чорний хрест як заклик до масових виступiв осуду непокорно! Думи [2, с. 300]. «Чорний блок» був значно ширшим за парламентське об'еднання «темних сил». О. Гучков писав з цього приводу, що слщ мати на увазi «три гшзди цих реакцшних сил, по-перше, придворнi сфери, камарилья; по-друге, група бюрократiв, як влаштувалися у виглядi правого крила у Державнш рад^ ^ по-трете, так зване об'еднане дворянство» [6, с. 252]. П. Мiлю-ков погоджувався з цим поглядом [5, т. 2, с. 353].
З гучковсько-мшюковського визначення складових частин «чорного блоку», по-перше, та з само! проблеми, по-друге, логчно випливае запитання: яку роль вадгравали державш радники у дiяльностi кожно! окремо! частини i якою була сполучна роль в !'хнш загальнш дiяльностi? Чи iснували мiж цими частинами взаемозв'язок та взаемовплив? «Двiр», на наш погляд, необхвдно подшити на двi частини: 1) офщшну - iмператор зi сво!ми посадовими особами та 2) неофщшну - «темнi безвiдповiдальнi сили»: шператриця Олександра Федорiвна, А. Вирубова, Г. Распутш та !хнiй гурток. До останнього входили його висуванщ державш радники прем'ер-мМстри I. Горемикш та Н. Голщин, мiнiстр внутрiшнiх справ А. Протопопов, землеробства А. Наумов, голова Державно! ради I. Щегловитов. Це був безпосереднш зв'язок найвпливов^ ших за посадами державних радниюв з «безвiдповiдальними темними силами». Поряд з цим распутiнський гурток мав i опосередкованi зв'язки з дер-жавними радниками, з числа яких традицiйно призначалися мiнiстри «у бшь-шостi випадюв... за вказiвками Распутiна» [12, с. 196]. Так, з кшця 1915 до
кшця 1916 р. цим гуртком було призначено i звшьнено мш!стр!в внутршшх справ державних радниюв А. Щербатова, А. Макарова, А. Хвостова, А. Протопопова, вшськового мшютра А. Полiванова, мiнiстрiв землеробства А. Кривоше!на, А. Бобринського, А. Ргтпха [12, с. 196]. Така кадрова полiтика распутiнського гуртка отримала назву «мiнiстерсько! чехарди».
Що ж становили означенi складовi частини «чорного блоку»? З точки зору повноважень, зрозумшо, найважливiшу i вирiшальну складала придворна камарилья. I! вершиною був iмператор Нiколай II, який, за характеристиками рiзних авторiв, перш за все вщзначався вiдсутнiстю волi i ршучост! «Нiколай II не мае жодно! вади, — писав з цього приводу французький дипломат М. Палеолог, — але йому властивий найпрший для самодержавного монарха не-долж: вiдсутнiсть особистостi. Вiн завжди тдкоряеться. Його волю обходять, обманюють чи придушують. Вона нiколи не iмпонуе прямим i самостiйним актам» [7, с. 242]. Посол Англи Дж. Бьюкенен причину всiх негараздiв Росп також вбачав у слабкостi Ншэлая II. На його думку, !х «найвагомiший чинник» складав саме Император - жалюгщно слабкий» [1, с. 202]. Будучи забобонним фаталютом, на ум переконання у можливостi революци i загибелi династи вiн вщповщав: «Iмператриця i я знаемо, що ми - у рущ божш. Хай буде воля його» [7, с. 303]. У той же час вш вiрив у свою божественну зверхнiсть i визначенiсть. Так, коли Дж. Бьюкенен почав переконувати Ншэлая II у необхiдностi заслужит у народу довiру, той вiдповiв, що скорiше народ повинен заслужити його царську довiру [1, с. 299]. За таких умов iмператриця Олександра Федорiвна дiйсно управляла Росшсько! iмперiею. Цариця мала сильний характер i в той же час страждала на нервовi розлади та частi нервовi напади. Навггь вщданий !й I. Горемикш говорив про клшчшсть !! поведiнки [12, с. 18].
До придворно! камариль! належав i призначуваний формально Ншэлаем II, а практично iмператрицею уряд. Лщер правих сил Державно! думи, пере-конаний монархiст i чорносотенець В. Пуришкевич писав, що «уряд наш -увесь наскрiзь калейдоскоп бездарност!, его!зму, гонитви за кар'ерою, омб, що забули про батьювщину i пам'ятають про сво! штереси, живуть одним сьогоденням» [11, с. 4]. Вш продовжував, що царсью мiнiстри перетворилися на марiонеток, нитки вщ яких мiцно забрали у сво! руки Григорш Распутiн i iмператриця Олександра Федорiвна [11, с. 5]. Стосовно ж «мшютерсько! чехарди» В. Пуришкевич писав, що державну политику в Росi! проводять «калiфи на годину, якi з'являються i трiскаються, як мильнi бульбашки, без-дарнi мiнiстри» [11, с. 7]. Не вiдрiзнялися й характеристики росшського уряду союзниками [12, с. 155]. Погоджуючись з цим, М. Родзянко додавав, що в Росi! «особи, як! заслуговують на шибеницю, продовжують вдагравати роль ! ус!м рухае не патрютизм, а протекц!я ! особиста вигода» [12, с. 156].
Отже, монарх!чна влада все б!льше ! б!льше демонструвала свою неспро-можшсть. Уже у листопад! 1916 р. в!д не! в!двернулася наймогутнша про-монарх!чна сила - оргашзащя об'еднаного дворянства. Прав! ж у Державнш
радi втратили бшьшють i не могли протистояти «прогресивному блоку». Вщтак, неспроможнiсть монархiчного уряду впоратися iз складною зовшш-ньою i внутршньою ситуацiею вщштовхнула вiд нього двi складовi частини «чорного блоку» - об'еднане дворянство i праву фракщю Державно! ради. М. Палеолог говорив з цього приводу, що «врешп-решт конфликт перетворюеть-ся на конфлжт мiж самодержцем i природними, присяжними захисниками самодержавства... Якщо iмператор не поступиться, ми знову будемо свщками трагедi!' Павла I» [12, с. 271]. Слщ зауважити, що ситуащя в iмперi! напри-кiнцi ХУШ - на початку XIX ст. докоршно вiдрiзнялася вщ ситуацi! початку XX ст. Якщо усунення Павла Петровича з трону зумовлювало лише замiну його шшою монаршою особою, то у 1915-1916 рр. в Росп дiяла низка чин-ниюв падiння само! монархiчно! системи.
Шсля запровадження у 1906 р. двопалатного народного представництва Ншэлай II постшно плекав надгю у слушний час перетворити Думу i Раду з за-конодавчих на дорадчi [3, с. 359, 388]. У 1913-1914 рр. влада готувалася здш-снити переворот з метою втшення ще! ще! в життя [2, с. 359]. Початок вшни вщклав це питання, але утворення «прогресивного блоку» його загострило. Проте його виршенню перешкоджало послабления позицiй правих сил у палатах народного представництва. Постала проблема !х змщнення, перш за все у Державнш рад^ 23 грудня 1916 р. Ншэлай II запропонував I. Щегловитову посаду голови Державно! ради з конкретним завданням якомога бшьше пщ-силити праву групу верхньо! палати. I. Щегловитов отримав i список омб, яких було намiчено усунути з Ради [8, с. 426]. 1 мчня 1917 р. указом iмператора праву фракщю Державно! ради було зб^шено на 15 омб, що разом з нащона-лiстами давало перевагу правому крилу. Внаслщок цього знову, як i до виник-нення «прогресивного блоку», права група була впливовою у Державнiй радi i Царському селi, куди и представниюв запрошували до царицу.
Учасники другого «гшзда» - правого крила Державно! ради теж мали зв'язок з «Двором», об'еднаним дворянством та шшими правими формуван-нями. Шсля виникнення «чорного блоку» правi державш радники за участю правих сенаторiв та депутатiв Думи пiд час сесш палат народного представництва замдали у Марi!нському палацi. На цих замданнях опрацьовувалася програма перетворення палат з законодавчих на дорадчi i було намiчено, кого саме потрiбно усунути зi складу Державно! ради, щоб мати можливють по-повнити склад групи [8, с. 428]. За межами ж парламенту та у мгжсесшш часи «чорний блок» виршував програмнi та iншi питання у гуртку О. Римського-Корсакова та полiтичному салонi Б. Штюрмера.
Гурток О. Римського-Корсакова юнував зi своею програмою з 1907 р. Остання передбачала скасування Державно! думи або перетворення !! на до-радчу установу. [8, с. 199]. Цю програму гурток неодноразово надсилав умм мiнiстрам, хоча вона передбачала здшснення державного перевороту [8, с. 435, 437]. Восени 1916 р. гурток надюлав оновлену програму Нжолаю II. Вона передбачала нагальний розпуск Державно! думи з попередженням про
докоршну змшу Г! статусу в майбутньому. Державна рада мала залишатися до перегляду основних державних закошв про !! статус. Але ум ухваленi палатою законопроекти мали надходити на затвердження монархом з думкою бшьшос-тi i меншостi, з чого вш обирав прийнятну для нього думку. Передбачалися також заходи з очищення Ради вГд члешв «прогресивного блоку», забезпечен-ня гаршзошв столиць та великих мiст кулеметами i артилерiею, надання губернаторам надзвичайних повноважень, закриття опозицiйних та тдсилення правих видань [2, с. 246- 247]. 15 мчня 1917 р. гурток О. Римського-Корса-кова знову надiслав Нiколаю II записку зi своею програмою здiйснення державного перевороту шляхом спирання на правi сили Державно! ради та змши основних державних законiв [8, с. 283].
Полггачний салон державного радника Б. Штюрмера iснував вГд початку вiйни 1914 р. Шсля виникнення «прогресивного блоку» склад салону значно поширився. Тепер сюди збиралися щотижня та у святковi дш правi державнi радники, сенатори, депутати Думи, владики, губернатори, предводителi дворянства [6, с. 382- 383]. Вони програмували роботу рiзних мшютерств, опра-цьовували рекомендаций передавали !х прем'еровi I. Горемикшу та вщповщ-ним мiнiстрам, мiнiстру «Двору» В. Фредержсу, готували списки кандидатiв у члени Державно! ради для змщнення !! правого крила, матерiали для з'!здГв «об'еднаного дворянства» та дш iнших монархiчних органiзацiй, вмотивову-вали необхщшсть фiнансування право! преси. Позищю салону Б. Штюрмера вГдображено у низщ урядових заходiв [9, с. 386].
Гурток О. Римського-Корсакова та полггачний салон Б. Штюрмера справляли рiшучий вплив на «об'еднане дворянство» та шшГ монархiчнi оргашза-цп [9, с. 277]. У листопадi 1915 р. вГдбувся з'!зд «Союзу росшського народу», на якому головував колишнш мжстр юстицп, керГвник право! фракци Державно! ради та !! голова I. Щегловитов. У своему вистуш вГн назвав машфест 17 жовтня 1905 р. «втраченою грамотою» Г закликав делегапв боротися за перетворення Державно! думи на дорадчу установу [2, с. 319]. «Кшець цього року, — згадував П. МГлюков, — можна охарактеризувати зростаючим натиском збуджених чорносотенних оргашзацш у союзГ з чорним блоком Державно! ради» [2, с. 320]. Спроби справляти вплив правих державних радниюв та !х-нього «чорного блоку» на чорносотенно-монарх1чш формування здГйснюва-лися Г протягом 1916 - на початку 1917 рр. «Рада об'еднаного дворянства», лщери «Вгтчизняного патрютичного союзу», «Союзу росГйського народу» в численних записках урядовГ та царевГ вимагали змГнити ОсновнГ державш закони, перетворити Думу та Раду на дорадчГ установи, вГдновити абсолютизм [8, с. 277- 279; 177, с. 199]. Такш активГзаци правих формувань сприяло й фГ-нансування урядом !хньо! преси, для чого у полщи Гснував так званий «реп-тильний фонд^>. З нього чорносотенш видання отримали у 1914 р. 948 000 ру-блГв, у 1915 - 1 068 724 рублГв та у 1916 - 1 620 286 рублГв [2, с. 62].
Политика влади, що Грунтувалася на програмних настановах «чорного блоку», оберталася насуванням сощального вибуху. ВоеннГ поразки, брак
збро!, снаряд!в, розлад транспорту та постачання армш ! мюького населения продовольством за наявносп хл!ба та м'яса в шших репонах викликали гостре невдоволення широких народних мас в тилу ! солдапв та офщер!в на фронтах, земських установ ! навгть частини «об'еднаного дворянства», як! виступали на п!дтримку вимоги «прогресивного блоку» утворити «уряд дов!ри», обви-нувачували монарх!чну владу у зрад!. Громадська думка в кра!ш зростаючими темпами набувала антидинастичного спрямування. За таких умов политика спроб повернутися до абсолютизму не мала перспектив ! оберталася набли-женням саме того, проти чого вона спрямовувалась. С. Сазонов вже тсля 1917 р. писав про свое глибоке переконання у можливост! попередити катастрофу, що насувалася на Росгю саме через неспроможшсть царського уряду. Остан-нш ще мав у сво!х руках ус! необхщш для цього засоби: незаражену револю-щею армгю, здоров! фшанси, адмжстративний апарат, що дов!в рашш свою здатшсть боротися з револющею, ! бшьш!сть патрютично налаштовано! Думи [13, с. 349]. С. Сазонов уважав також, що П. Столитн створив сво!ми реформами сприятлив! умови для того, щоб Рос!я стала на в!рний шлях мирного розвитку духовних сил народу ! правильного використання сво!х природних багатств. У той же час в!н з великим жалем констатував, що напередодн! свггово! в!йни «досягнутому ще в той час добробуту Рос!! перешкоджала центральна урядова влада, яка знаходилася в руках купки людей, що слугу-вали вщжитим щеалам» [13, с. 349]. Саме цей уряд, говорячи словами М. Родзянка, «переймався пошуками неюнуючо! революци» ! викликав !! своею неспроможшстю [12, с. 156].
Ц!лком згубною для монарх!! пол!тику традиц!йно! опори на прав! сили вважав ! А. Смирнов. В!н констатував, що закостен!лий бюрократичний держав-ний механ!зм на чол! з монарх!чною владою не витримував навантажень военно! доби за браком чпкосп, оперативносп та гнучкосп в управлшш кра!ною [14, с. 514]. !сторик доходив висновку про те, що вщмова Ншэлая II в!д угоди з «про-гресивним блоком» створити «уряд дов!ри» виявилась одн!ею з причин пад!ння монархи в Рос!! [14, с. 510]. На погляд дослщника, конфронтащя монархчно! влади та Державно! думи завершилася загибеллю обох стор!н, що становить головний п!дсумок ц!е! самовбивчо! сутички на краю пр!рви [14, с. 581].
Висновки та перспективи подальших досл^жень. Здшснет тсля першо! росшсько! революци столитнсью реформи та запровадження народного пред-ставництва в !мпер!! складали фундаментальн! чинники поступового мирного розвитку кра!ни ! змщнення сощального миру. Однак урядов! кола не зрозумши ще! перспективи ! накопичували сво!ми систематичними помилками причини народного невдоволення. У роки першо! свггово! вшни урядова полтика привела до розколу депутатського корпусу народного представництва ! пол!тично! елти кра!ни на два протилежш блоки - «прогресивний» ! «чорний».
З прогресуючим загостренням внутршньополгшчно! ситуацп в кра!ш «чорний блок», який складав орган!чну частину системи самодержавства
Г визначав змют та спрямовашсть !! консервативно-реакцшно! политики, — тд-тримував Г посилював процес !! тошня, демонстрував !! абсолютну неспро-можтсть Г наближав трапчну розв'язку. ДГяльшсть «чорного блоку» виявилась одним з головних чинниюв вибуху Лютнево! революцп. СлГд також зазна-чити, що поглибленого дослГдження потребують конкретш напрями дГяльнос-т «чорного блоку», зокрема, кадрово-адмГшстративно!, военно!, внутрГшньо!, економГчно! та продовольчо! политики Г визначення ступеня !хнього впливу на виршення долГ монарх!!.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бьюкенен, Дж. Мемуари дипломата [Текст] / Дж. Бьюкенен. - М. : Междунар. отнош., 1991. - 344 с.
2. Государственная Дума. Стенографические отчеты. Четвертый созыв. 1913—1914 гг. Сессия вторая [Текст] . - Спб. : Гос. тип., 1914.
3. Государственный Совет. Стенографические отчеты. 1907. Сессия вторая [Текст]. -Спб. : Гос. тип., 1907.
4. Згнченко, О. В. «Чорний блок» Державно! ради Росшсько! Гмперп 1906—1917 рр. [Текст] / О. В.Згнченко // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 65. -С.21—24.
5. Милюков, П. Н. Воспоминания : в 2 т. [Текст] / П. Н. МГлюков. — М. : Современник, 1990. - Т. 2. — 448 с.
6. Падение царского режима : в 7 т. [Текст] — М.-Л. : Госиздат, 1926. - Т. 5. - 473 с.
7. Палеолог, М. Царская Россия накануне революции [Текст] / М. Палеолог. - М. : Политиздат, 1991. - 494 с.
8. Полное собрание законов Российской империи : в 33 т. [Текст] — Спб. : Гос. тип., 1887. - Т. 8. — 641 с.
9. Правые партии. Документы и материалы : в 2 т. [Текст]. — М. : Росспэн, 1998. -Т. 2. - 815 с.
10. Программа блока [Текст] // Красный архив. - 1932. - Т. 50/51. - С. 133-136.
11. Пуришкевич, В. Дневник. «Как я убил Распутина» [Текст] / В. Пуришкевич. - М. : Сов. писатель, 1990. - 143 с.
12. Родзянко, М. В. Крушение империи [Текст] / М. В. Родзянко. - X. : Интербрук,
1990. - 263 с.
13. Сазонов, С. Д. Воспоминания : в 2 т. [Текст] / С. Д. Сазонов. — М. : Современник,
1991. — 399 с.
14. Смирнов, А. Ф. Государственная дума Российской империи 1906—1917 [Текст] / А. Ф. Смирнов. - М. : Книга и бизнес, 1998. - 624 с.
«ЧЕРНЫЙ БЛОК» КАК ФАКТОР ПАДЕНИЯ РОССИЙСКОЙ
МОНАРХИИ
Зинченко Е. В.
Посвящено выяснению наличия связи между деятельностью «черного блока» Государственной думы и Государственного совета в 1915— 1917 годах и падением
российской монархии. Показаны многовекторные составные части этого межпарламентского объединения правой направленности. Проанализированы основные направления и программный характер его политической деятельности. Доказано, что государственные советники сыграли решающую роль в определении ее характера и основных направлений. Сделан вывод о том, что «черный блок» явился одним из решающих факторов падения российской монархи в 1917 г.
Ключевые слова: «черный блок», «прогрессивный блок», Государственный совет, Государственная дума, российская монархия.
«THE BLACK BLOCK» AS FACTOR OF THE FALL TO THE RUSSIAN MONARCHY
Zinchenko O. V.
The article is dedicated to clarification of presence relationship between activity «the black block» of State duma and State counsil in 1915— 1917 and fall to the the russian monarchy. They are shown the multivector component parts this the inter-parliamentary of the association to right directivity. Was analysed main trends and the programme nature his political activity. It is proved that state advisers have played the solving role in determination of its nature and main trends. It is made conclusion that « black block» was one of solving factor of the fall the russian monarches in 1917.
Key words: «the Black block», «the progressive block», the State counsil, the State duma, the Russian monarchy.
УДК 378.147.111.042.017.4
О. Ю. Кашаба, кандидат юторичних наук, доцент
ВПЛИВ ЗНАНЬ З КУРСУ «ПОЛ1ТОЛОГ1Я» НА ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКО1 КОМПЕТЕНТНОСТ1 У СТУДЕНТ1В ВНЗ
Громадянська компетенттстьрозглядаеться як одна з ключових компетентнос-тей людини, тд якою розумШться здаттсть активно, вiдповiдально i ефективно реал1зовувати громадянськ права та обов 'язки з метою розвитку демократичного громадянського сусптьства. Проаналiзовано вплив полтологп на формування грома-дянськоЧ компетентности.
Ключов1 слова: полiтологiя, громадянська компетенттсть, громадянське сус-птьство, полiтологiчнi поняття.
Актуальтсть проблеми. Становлення демократично! держави, вщроджен-ня Укра!ни та повернення !! у св!тову цив!л!зац!ю, курс на гуман!зац!ю ! гума-штаризащю освпи, подолання технократичних шдходов до освгш значно шд-© Кашаба О. Ю., 2011 115
