Обобщены сведения о плотности древесины лесных хвойных видов Украины. Приведены показатели плотности древесины (базисная, стандартная (при нормализованной влажности и абсолютно сухой древесины). Установлено, что наибольшей плотностью древесины среди хвойных пород характеризуется тис ягодный (782 кг/м3) и можжевельник виргинский (624 кг/м3). Наиболее низкий показатель плотности имеет древесина пихты белой (426 кг/м3).
Ключевые слова: плотность древесины, хвойные виды, лесные насаждения.
Yuskevych T. V., Terelya I.P. Wood density of the coniferous species of Ukraine
Wood density of the coniferous species of Ukraine is summarized. Wood density indices (basic, standard (when humidity is normalized) and oven-dry wood) are presented. It has been found that the highest yew (782 kg/m3) and cedar (624 kg/m3) are characterized by the highest wood density of the coniferous species. Silver fir wood (426 kg/m3) is the lowest density.
Keywords: density of wood, coniferous species, forest plantations.
УДК599.735.3. Ст. викл. М.Н. €втушевський, канд. бюл. наук;
проф. ОМ. Маменко, д-р с.-г. наук -Харшвська державна зооветеринарна академш
ЧИСЕЛЬШСТЬ ЛОСЯ (ALCESALCESL.) ТА СИРОВИНА ДЛЯ ЙОГО ЖИВЛЕННЯ В УКРАШ1
Висв^лено питання шдтримки оптимально! статево-вшово! структури популяци лося в природних умовах Украши. Встановлено, що при оптишзаци вилучення юльюсть шдранюв не перевищувала 5 %. У вщстршяних на початку мисливського сезону самщв на 10-20 % був бшьшим вихщ м'ясно! продукци, шж у вщстрщяних у грудш-ачш. Лось найбшьше пошкоджуе лiсовi пагони в зимовий перюд, споживаючи переважно сосну, плки й кору осики. Захист молодих люових дерев вщ лося проводять шляхом зниження щшьност його населення та за допомогою бiотехнiчних i бюлопчних метод]в.
Ключовi слова: лось, сировина живлення, чисельшсть, структура популяци.
Актуальшсть дослщжень. Ще у 70-tí - 80-tí роки минулого столiття по-гол1в'я лося в YKpaiHÍ нестримно наростало. Сохат! масово розселялись i ставали важливим об'ектом полювання. Лосину продукцию навiть експортували за кордон.
Y сучасний перюд лось в УкраМ зникае i навiть триват заборони та ве-ликi обмеження на полювання не можуть цьому завадити. Водночас, в окремих господарствах швшчних райошв Украши лосi локально створюють високу щшьшсть населення i серйозно пошкоджують лiсовi масиви, що зумовлюе потребу в регулюванш чисельностi погол1в'я, його статево-вiкового складу та фор-мувати i збертати оптимальну структуру племiнного ядра популяцп. Y таких випадках до ввдстрш1в пiддають навiть до 30-40 % цьоголиок [13], зберiгаючи середнi i старшi вiковi групи. Однак детат та особливостi цих заходiв ще не дослвджеш всебiчно, що i зумовлюе актуальшсть дослщжень цього напрямку.
Результати дослiджень. Встановлено, що шд час масових промислових вiдстрiлiв лоав в Yкраíнi лiцензií не були диференцшоваш залежно вiд вiку i стап тварин, що дало змогу мисливцям вiдстрiлювати передуем найкращих тварин. Контролю за статево-вшовою структурою стада не було. Зiбранi нами матерiали показали, що пiсля вiдстрiлiв у популящях не залишалось тварин найбшьш продуктивних вiкових категорiй - 6-8^чних, а саме: iз 246 дослщже-них тварин лише 6 особин були вшом 5,5 рок1в, ус iншi були молодшими.
Негативну роль у cnpaBi збереження кращого репродуктивного поголш'я зiграла система розрахункiв: за добуту тварину мисливцям платили за "кшогра-ми", а не "за голову". У обстеженому нами масивi i3 785 лос1в, добутих при про-мислi у 1980 -1984 рр. в упддях Укра'ни, частка самщв в 1,3-2,5 разiв переви-щувала частку самок, що зобов'язуе працiвникiв лiсгоспiв стежити за статевим i вiковим складом поголiв'я у природа Проводячи збiр i ан^з щелеп, iншого ос-теологiчного матерiалу та широке опитування мисливщв, вiдповiдним службам потрiбно контролювати стан популяцш найголовнiших мисливських тварин.
Оптим1зац1я технжи i термтв вилучення. Природне розведення лося насамперед пов'язане з оптишзащею технiки, норм i термiнiв полювання та з охоронними заходами [10, 12].
Встановлено, що на початку осеш маса тала дорослих самщв досягае максимально!' величини. З початком гону та припиненням вегетацй' рослин сам-цi !'дять мало i дуже худнуть. Вiдстрiлянi на початку мисливського сезону самщ дали на 10-20 % бшьший вихiд м'яса, шж вiдстрiлянi в груднi - ачш.
Потрiбно зробити аналiз ввдстршу лосiв спецiалiзованою мисливською бригадою О.В. Прокоп'ева iз Чернiгiвськоí обл. [3], яка добувала всiх пiдряд, яй потрапляли пiд пострiл. Близько 80 % лоав добуто, не вдаодячи вiд автомобь ля. За вск!' досконалостi технiки вiдстрiлiв, згадана мисливська бригада менш за все дбала про селекцiйне дотримання структури стада тварин: вщстршювали "всiх пiдряд". Протягом 4 ротв бригада добула близько 180 лоав, кiлькiсть шд-рантв не перевищувала 5 %. Поряд iз цим iснуе проблема "Лось - лк", що ви-никла внаслiдок господарсько!' дiяльностi людини завдяки вирубкам, штучному лiсорозведенню, замiнi малощнних порiд цiнними, знищенню великих хижих звiрiв тощо, та обумовлюе необхвднкть MiHiMi3a^i впливу на nicoei масиви.
СтацИ Лось як вид мае високу еколопчну иластичнкть. Оскшьки вш живиться переважно деревними та кущовими рослинами, то вiддае перевагу т-совим стациям. Може поселятися в змтаних i листяних лiсах уах рослинно-клiматичних зон Укра'ни.
По територц лосi розподаляються нерiвномiрно, сущльних хвойних жер-днякових та середньовшових лiсових масивiв вони уникають. У високостовбур-них насадженнях лосi також не тримаються. Ввдають перевагу розрщженим ль сам з галявинами, вирубками, заболоченими далянками, де е багато деревно!' по-ростi, кущiв, лознятв та добре розвинений трав'яний покрив. Якщо людина не переслiдуе лося, то вш може жити поруч iз нею в густо населених мiсцях.
Лосi активно шукають мкця з багатою кормовою рослиннiстю i за ввд-сутностi фактора тривоги можуть уживатися там на досить обмежених дшян-ках. Поява великих площ вирубок та дшянок лкових культур в Украíнi сприяла розширенню зимових пасовищ i збiльшенню чисельноста лося та розширенню його ареалу. За висоти сшгового покриву понад 50 см та за наявноста молодня-кiв сосни лосi можуть створювати стшбище i перебувати там тривалий час. Можуть також на довгий час концентруватися в дубняках 8-15- рiчного вiку з густим тдлкком.
Oco6nrnocmi споживання корму. Лось вживае понад 355 видiв рослин, куди входять дерева, кушд, трав'янi рослини, папоротники, лишайники, мохи, гриби, водоростi [5].
У Середньому Придншров'1 в ращош лося виявлено понад 100 видав рос-лин. Частка окремих видав у живленш лося залежить вiд складу флори бюцено-3ÍB та доступностi окремих рослин. За ввдсутносп одних кормiв лось переходить на шш! Рацiон лося може рiзко змiнюватися навiть у межах одного госпо-дарства. Добова норма кормiв лося залежить ввд сезону. Так, дорослий лось з'1дае влiтку за добу 30-40 кг зелених кормiв [7], двохрiчний - 15 кг, двохмкяч-ний цьоголiток - 2,4 кг [4]. А при зимовому живленш дорослий лось з'1дае за добу близько 13 кг деревних та кущових кормш, 7-8 мiсячний цьоголггок - 78 кг такого ж корму [4].
Зпдно з нашими дослщженнями, найважливiшу роль у рiчному живленнi лося серед деревних рослин ввдграють: сосна (Pinus silvestris L.), верба (Salix acutifolia alba L.), осика (Populus trémula L.), дуб (Quercus robur L.), ясен (Fraxi-nus), горобина (Sorbus aucuparia L.), береза (Betula); серед трав'яних на першому мiстi стоять знiт (Epilobium L.), таволга в'язолиста (Spiraea ulmifolia Skop.), бо-бiвник (Menjanthes L.), калюжниця (Caltha L.), а!р (Acorus L.), хвощi (Eguisetum palustre L.), глечики (Nuphar lutea L.), латаття (Numphaea L.), рогози (Tupha L.), любочки (Leontodon L.), щавлi (Rumex L.), 1ван-чай (Chamaenerion —angustifolium Scop.), куничник наземний (Calamagrostis epigeios Roth.), осоки (Sarex L.), моло-дий очерет (Phragmites communis Trin.), рiзнi iншi болотнi та злаковi трави. У ве-гетацiйний перюд лось майже не вживае сосни, зате взимку вона може бути основною в його живленш. Трав'яш рослини найактившше пощають лос весною i в першу половину лгга, коли вони найбагатшi на поживш речовини.
Влiтку деревнi й ^rn^i рослини лось вживае значно рщше, нiж взимку, по'даючи переважно листя i молодi пагони осики, верби, ясена, бруслини боро-давчасто!, горобини, в'яза, черемхи. Iнодi живлення лося набувае чiтко вираже-ного трав'яно-пллячкового характеру, що допомагае йому робити при розселен-нi тривалi переходи в степовiй мiсцевостi та освоювати новi географiчнi райони.
Наприкшщ лiта лосi охоче вживають рiзнi гриби: опеньки (Armillaria mellen Kumm.), мухомори (Amanita phalloides Secr.), сиро1жки (Russula), хряшд-молочники (Laotarius resimus Fr.), рижики (Lactarius) тощо.
У районах з штенсивним розвитком сшьського господарства помiтне мiсце в живленш лося посвдають культурнi рослини, зокрема озимi й огороднi культури, соняшник (Helianthus), люцерна (Medicago), гречка (Fagopyrum sagit-tatum Gilib.) тощо. Найдовше лос затримуються на озимiй пшенищ (Triticum aestivum L.) й жип (Secale cereale L.): там вони випасаються з осенi й до весни. Лоа охоче живляться листям, плодами й корою плодових дерев.
У зимовому ращош лося в рiзних фiзико-географiчних районах Укра!'ни провдае мiсце посiдае сосна, осика, дуб, ясен, клени (Acer), береза, крушина (Frangula alnus Mill.), бруслина (Euonymus verrucosa Scop.). Зрвдка по!'дають вшьху (Alnus glutinosa L.), липу (Tilia) лщину (Corulus), тополю (Populus alba L.) тощо.
Спостережено таку закономiрнiсть у зимовому живленнi лося: у бшь-шостi бiоценозiв сосна 15-20^чного вiку становить 40-70 % ращону; у прирус-лових лках i болотах переважае живлення лозою, у Лкостеповш зонi - осикою, у пiвденних районах - дубом, у полкьких - березою.
У споживанш рослинних вид1в е певна закономiрнiсть: хвоя сосни в ра-щош лося обов'язково доповнюеться гiлками i корою осики (перша порода бщ-на на вкрай необхiдний для тварини кальцш, друга - багата на нього) [1]. У ра-щон лося потрапляе багато отруйних рослин (хвощд, червонi мухомори та десятки шших видiв). Проте не вiдомi випадки загибелi лоав вiд подання 'х.
Пошкодження лкових молоднякгв. Лось наносить потрави лку переваж-но взимку, по'даючи гшки та пагони. Найбiльше потерпають сосновi й дубовi насадження 5-8 рiчного вiку, з яких лосi ввдкушують переважно верхнi та боко-вi бруньки й плки, а шсля 8 рок1в - по'дають кору. Масовi погризання кори спостерiгаються шд час вiдлиг та ранньою весною. Кормове поле лося лежить в межах 1,0-2,2 м вщ поверхш земл! Пошкодженi дерева згодом нервдко втрача-ють товарну цiннiсть.
У першу половину зими лосi живляться переважно листяними породами дерев i лише в разi нестачi !'х переходять на сосну. Молодi деревця з пошкодже-ними плками починають значно вiдставати в ростi i можуть гинути. Причому, найчастше лос вибирають для живлення добре розвинеш рослини.
Вплив лося на лкову рослиннiсть залежить як вiд щшьноеп його пого-лiв'я, так i вiд забезпеченостi кормовими угiддями. Насадженню нiчого не заг-рожуе за наявносп 20-30 га лiсових молодняюв 7-15-рiчного вiку на одного лося. Внаслвдок пошкодження верхнiх пагошв прирiст молодих дубюв рiзко змен-шуеться. Причому, за низько!' щшьноеп погол1в'я лосiв дуб по'дають дуже неохоче (1-2 %), якщо щшьнкть населения продовжуе збiльшуватись, то дуб мо-же стати основним компонентом у рацiонi цих дендрофапв.
Лосi пошкоджують i менш щнш дерева - осику, вербу, горобину (БогЬш аыаырапа Ь.), але лiсовi господарства при цьому не терплять збиткiв, оскiльки витрати окупаються реалiзацiею продукцií, отримано!' вiд тварин. Нердао лосi обгризають кору в плодових садах [2]. У разi кругового об''дання кори дерева гинуть, а одностороннього - зазвичай, виживають, але стають вразливими для грибкових захворювань. Дослщження засвiдчують, що згубний вплив лося на щнш лiсовi молодняки можна зменшити такими заходами:
• приведениям у вщповщтсть щiльностi поголiв'я лося iз врожаем кормових упдь;
• створенням загущених молоднякiв i проведениям у них запiзнiлих доглядових рубань iз вирубкою пошкоджених тваринами рослин;
• залишенням на зиму на люосшд гiллячкових залишкiв;
• тдрубуванням на зиму молодих осик, верб тощо;
• спорудженням огорожi навколо масивiв особливо цiнних люових культур. Полювання в систем1 збереження й ращонального використання виду.
Чисельнкть лося в Укра'ш катастрофiчно знизилась: iз 17850 гол1в у першш половинi 70-х рокiв минулого столптя до 5 тис. на тепертнш перiод. Це над-звичайно негативне явище i змушуе вчених-зоологiв ставити питання про вне-сення виду до Червоно!' книги Украши. У тих регюнах, де лось зникае, потрiбно негайно зупиняти полювання на нього, i навпаки, продовжувати в мкцях, де вiн серйозно загрожуе цiнним лiсовим культурам. Оптимальну щшьшсть погол1в'я лося доцiльно визначати шд час вирiшения конкретних питань.
Без ктотних збитюв для лiсу чисельнiсть лося в УкраМ можна утриму-вати на piBHi 25 тис. голш при щорiчному рацiональному вилученнi 15-20 % по-голiв'я [3].
Висновки:
1. Для зменшення втрат м'ясноК продукцп, зниження po3MipiB пошкоджень ль сових культур у зимовi мiсяцi i скорочення дп стресових факторiв полю-вання на лося доцтьно обмежити одним мiсяцем - листопадом, ввдстрш лося вести тшьки i3 потужно'1 мисливськоК нарiзноi збро'1 та з використан-ням собак - "лосятниць".
2. Пiдвищити точшсть облiку лося в мисливських господарствах з вщобра-женням при цьому статево-вжового складу тварин.
3. Враховуючи полiгамнiсть лося, дотримуватись серед дорослих тварин сшв-вiдношення: 1 самець до 2-3 самок, що цшком гарантуе повноцiнне вiдтво-рення стада.
4. Для реального полшшення охорони лося впроваджувати його розведення у напiввiльних умовах; доцшьно удосконалити управлiння популяцiями мисливських тварин.
5. Враховуючи високу трофiчну валентшсть лося як типового дендрофага, здатного заподшвати серйознi пошкодження цiнним лiсовим культурам, захист останшх доцiльно здiйснювати шляхом оптишзацй' щшьносл пого-лiв'я тварин до навантаження 20-30 га 7-15^чного лiсового насадження на 1 лося, а також використанням наявних бiологiчних методiв.
Лггература
1. Александрова И.В. О балансе кальция и фосфора у лосей в природных условиях / И.В Александрова., Л.И Красовский // Труды Кировского сельхоз ин-та. - Киров. - 1969. - Т. 21. -Вып. 26. - С. 29-39.
2. Евтушевский Н.Н. Роль лося в биоценозах Каневского заповедника / Н.Н. Евтушевский // Копытные фауны СССР. Экология, морфология, использование и охран. - М. : Изд-во "Наука". - 1975. - С. 168-169.
3. Евтушевский Н.Н. Лоси Украины / Н.Н. Евтушевский // Охотник и рыболов Украины. -К. : Изд-во "Урожай". - 1986. - С. 21-27.
4. Калецкий А.А. Корма лосей в зимний период и общегодовой объем потребления кормов / А.А. Калецкий // Биология и промысел лося. - М. : Россельхозиздат. - 1967. - С. б. 3. - С. 221-237.
5. Калецкий А.А. Состав кормов и количественная характеристика питания лосей : авто-реф. дисс. на соискание учен. степени канд. биол. наук / А.А. Калецкий. - М., 1968. - 22 с.
6. Клевезаль Г.А. Определение возраста млекопитающих / Г.А. Клевезаль, С.Е. Клейнен-берг. - М. : Изд-во "Наука". - 1967. - С. 3-141.
7. Кнорре Е.П. Экология лося / Е.П. Кнорре // Труды Печоро-Илычского гос. зап-ка. - С. ыктывкар : Коми кн. изд-во. - 1959. - Вып. VII. - С. 5-122.
8. Кнорре Е.П. Определение возраста лося / Е.П. Кнорре, Г.Г. Шубин // Труды Печоро-Илычского гос. запов. - С. ыктывкар : Коми кн. изд-во. - 1959. - Вып. 111. - С. 123-132.
9. Новиков Г.А. Полевые исследования по экологии наземных позвоночных / Г.А. Новиков. - М. : Изд-во "Совет. наука", 1953. - 502 с.
10. Шубин Г.Г. Опыт организации и ведения лесопромыслового хозяйства / Г.Г. Шубин, Ю.П. Язан // Труды Печоро-Илычского гос. зап-ка. - С. ыктывкар : Коми кн. изд-во. - 1959. -Вып. У11. - С. 213-240.
11. Юргенсон П.Б. Структура и состав популяций лося в лесных охотничьих угодьях / П.Б Юргенсон. - // Биология и промысел лося. - М. : Россельхозиздат. - 1964. - С. б. 1. - С. 13-34.
12. Язан Ю.П. Принципы регулирования норм и сроков добывания животных / Ю.П. Язан // Копытная фауны СССР. Экология, морфология, использование и охрана. - М. : Изд-во "Наука". - 1975. - С. 234-236.
13. Lund-Tangen H.J. Positive resulater av forsoksjakten pa tlg i Sverige / H.J. Lund-Tangen // Jakt- fiske - friluftsliv. - 1971. - Vol. 100, № 3. - Pp. 140-142 (цит. по РЖ био. - 1972. - № 7 и 721).
Евтушевский Н.Н., Маменко А.М. Численность лося (Alces alces L.) и сырье для его питания в Украине
Освещены вопросы поддержания оптимальной поло-возрастной структуры популяции лося в естественных условиях Украины. Установлено, что при оптимизации изъятия количество подранков не превышало 5 %. В отстрелянных в начале охотничьего сезона самцов выход мясной продукции на 10-20 % был больше, чем в отстрелянных в декабре-январе. Наибольшие повреждения наносит лось лесным молоднякам в зимний период, употребляя преимущественно сосну, ветви и кору осины. Защита лесных мо-лодняков от лося проводится путем снижения плотности его поголовья и с помощью биотехнических и биологических методов.
Ключевые слова: лось, сырьё, питание, численность, структура популяции.
Yevtushevskyy N.N., Mamenko A.M. Population of elk (Alces alces L.) and raw materials for elk feeding in Ukraine
The problems of keeping the optimal sex and age structure of elk population in the natural conditions of Ukraine have been considered in the article. It has been found out that the number of the wounded elks did not exceed 5 % when the deprivation was optimized. The males killed at the beginning of the hunting season had higher meat produce gain by 10-20 % than the males killed in December and January. Elks bring great damage to the forest sprouts in the winter season, they eat mainly pine trees, branches and bark of an asps. The protection of the young forest trees from elks has been carried out by the decrease in the density of elk population and with the help of biotechnical and biological methods.
Keywords: elk, hunting, population, structure of population, raw materials for feeding.
УДК 581.524.13 Prof. E. Wrzesinska1, dr hab.; student K. Bartocha1;
aspir. A. Komorowska1, mgr.; adjunct U. Bashutska2, dr.
POTENCJAt ALLELOPATYCZNY WYCI^GOW WODNYCH Z ROZtOGOW
PERZU W STOSUNKU DO SIEWEK PSZENICY OZIMEJ I ZYTA
Celem przeprowadzonych badan bylo okreslenie wplywu wyci^gow wodnych z rozlogow perzu na pocz^tkowy wzrost pszenicy ozimej i zyta ozimego. Dwuczynnikowe doswiadczenie laboratoryjne zostalo przeprowadzone w Katedrze Agronomii. Czynnik I -sta-nowily st^zenia wyci^gow wodnych z rozlogow Elymus repens (0; 1; 2; 3 % wag). Czynniki-em II byly sposoby aplikacji uzyskanych roztworow- poprzez namaczanie ziarniakow i poprzez podlewanie roslin. Po osmiu dobach okreslono zdolnosc kielkowania [%]; dlugosc si-ewek (pierwszego liscia) [cm] i ich swiez^. mas£ [g].
Slowa kluczowe: dlugosc siewki, masa siewki, potencjal allelopatyczny, pszenica ozi-ma, wyci^gi wodne, zdolnosc kielkowania, zyto
Wstgp. Zjawisko allelopatii wyst^puje powszechnie zarowno w ekosyste-mach naturalnych, jak i w zagospodarowanych. Efekty tych oddzialywan mog^. bye roznorodne, lecz w praktyce rolniczej najistotniejsza jest mozliwose wykorzystania tego zjawiska do regulacji zachwaszczenia roslin rolniczych [Bastek i in. 1962, Stup-nicka-Rodzynkiewicz 1970, Bhowmik i Inderjit 2003, Jezierska-Domaradzka 2007]. Dynamiczny rozwoj biotechnologii moze doprowadzie w przyszlosci do ge-netycznych modyfikacji roslin o potencjale allelopatycznym i hodowli nowych odmi-
1 West Pomeranian University of Technology, Szczecin, Poland
2 Ukrainian National Forestry University, Lviv, Ukraine