CC BY
41
ДИСКУСП
© Щербатих Л. Ю., Гольденберг Ю. М. УДК [616.31+616.12]-002-08
Б1ОЕТИЧН1 П1ДХОДИ ДО СТОМАТОЛОГ1ЧНИХ ВТРУЧАНЬ У ХВОРИХ 13 СУПУТНЬОЮ СОМАТИЧНОЮ ПАТОЛОПеЮ
Щербатих Л. Ю, Гольденберг Ю. М.
ВДНЗУ «УкраТнська медична стоматолопчна академiя», м. Полтава
В статье рассмотрены основные принципы биоэтики, которые предопределяют корректную модель поведения врач-пациент, приведены определения понятия "биоэтики". Также мы имели целью рассмотреть основные вопросы, которые изучает данная наука. Биоэтика представляет собой важную точку роста философского знания, формирование и развитие биоэтики связано с процессом трансформации традиционной этики вообще и медицинской этики в частности. Оно обусловлено, прежде всего, резко усиливается вниманием к правам человека (в медицине - это права пациента, испытанного и т. д.) и созданием новых медицинских технологий, которые порождают множество острейших проблем, требующих юридического и морального регулирования. Формирования биоэтики обусловлено прежде всего теми грандиозными переменами, которые произошли в технологическом перевооружении современной медицины, кардинальными сдвигами в медикоклинической практике, которые нашли свое выражение в успехах генной инженерии, трансплантации органов, биотехнологии, поддержании жизни пациента. Все эти процессы невиданным образом обострили моральные проблемы, встающие перед врачом, перед родственниками больных, перед медицинским персоналом. Биоэтика дает интеллектуальное обоснование и социальное оформление публичного процесса, в котором производятся социально признанные границы человеческого существования. Вопрос о том, что значит быть человеком, неслучайно является одним из центральных в научных исследованиях.
Ключевые слова: биоэтика, внутренние болезни, стоматология
Бюетика - молода наука. Вона почала формувати-ся в 70-х роках ХХ стор1ччя. (терм1н запропонував V.R. Ройег, 1969). Предметом бюетики е моральне ставлення до всього живого. Очевидно, що для люди-ни, чие ставлення, власне, I маеться на уваз1, серед усього живого найцшшшим е в1н сам. Отже, ставлення до людини як живо''' ютоти е прюритетною ц1ннютю бюетики. Це, власне, I пояснюе причини ТТ виникнення як науки саме в останшй третин XX столггтя. У цей час вже ч1тко вщчуваються зм1ни, як1 вщбуваються з людиною. 'й докучають проблеми з еколопею, з'явля-ються нов1 хвороби, а давно вщом1 починають проть кати атипово, зм1нюеться характер Тж1, а нов1 засоби Ыформаци, зв'язку, пересування, вимагають вщ людини якостей, як1 не були розвинен в ньому поперед-ньою еволюц1ею(1). Мимовол1 виникае вщчуття загро-зи, що нависла над життям. Спроби визначити характер ц1еТ загрози першими зробили екологи. Наприк1нц1 XX столггтя алармюьга настроТ виникли з приводу но-в1тн1х бютехнолопй. Було висловлено думку, що люд-ство переживае антрополог1чну кризу.
1мануТл Кант, який вперше обгрунтував науковий статус етики, подтяв вс1 судження людського розуму на судження про суще I судження про належне. Медична наука виражае себе в судженнях про суще, бюетика - в судженнях про належне. У зв'язку з цим мож-на визначити вищу мету медичноТ науки як отримання ютинних знань про здоров'я I хвороби, про життя I
смерт1. Вища мета медичноТ практики - д1яльнють у вщповщност1 з цими знаннями щодо збереження здоров'я I життя окремих шдив1д1в. Взагал1, якщо зайняти позицю розумного песим1зму, кожне нове досягнення людства можна розглядати як загрозу його юнуванню. Якщо ж виходити з оптимютичних стандарт1в, то, на-впаки, кожен новий етап розвитку повинен приносити благо. Зкорелювати ц1 крайнощ1 I знайти "золоту середину" I покликана бюетика.
Пропонуючи шкалу оц1нок "добро - зло" в сучаснш модифкаци, бюетика прагне регулювати вщношення до життя I визначити його мюце в систем! вс1х шших людських вщносин - економ1чних, пол1тичних, вироб-ничих, штелектуальних I т.1. Тому застосування ТТ принцитв до конкретноТ област1 д1яльност1 не т1льки регламентуе саму цю д1яльнють, але I дозволяе за-пропонувати ТТ надбання для шших областей людського буття. Вища мета бюетики - виршувати проти-р1ччя 1нтерес1в шдивща I людського сп1втовариства, що виникають в ход1 прогресу медичноТ науки I зм1н у медичн1й практицг
У 1994 роц1 ВООЗ прийняла дуже важливий документ: «Глобальний порядок денний для бюетики». В1н складаеться з наступних постулат1в:
1. Кожна людина, що проживае на Земл1, мае право на адекватну медичну допомогу;
2. Справедливють - важливий принцип для пол1ти-ки охорони здоров'я;
3. Громадяни мають право брати участь у розроб-ц полiтики охорони здоров'я.
У медицин конкурують двi основы щеТ:
1. 1дея ринковоТ справедливость
2. 1дея рiвного доступу до певного мУмуму меди-чних благ.
Найбтьш прийнятою концепцieю е концеп^я аме-риканського вченого Ролза: у будь-якому суспiльствi справедливiсть може бути досягнута послiдовним до-триманням трьох принцитв:
1. Принцип рiвноТ свободи кожноТ особистостi.
2. Принцип рiвних можливостей.
3. Принцип згладжування вщмЫностей.
Першi два принципи призводять до нерiвностi, а третiй сприяе згладжуванню цих рiзких вiдмiнностей.
У бюетиц розглядаються такi поняття, як рiвнi справедливостi.
1снують такi рiвнi справедливости
Макрорiвень.
Вiн визначаеться за часткою нацiонального багат-ства, яку держава витрачае на охорону здоров'я. У Росп - це близько 3%, в Сврот - 8-9%, в США - 13%. В УкраТн в 2009 роц вiдсоток валового внутршнього продукту, що був видтений на медицину, склав 2,9%, а в 2010 плануеться 3,64%, що е абсолютно недоста-тшм(5).
Визначаеться розподiлом медичних благ по репо-нах краТни.
Рiвень дiяльностi конкретноТ клУки i конкретного лiкаря.
Принципи справедливости
а) за ступенем необхiдностi;
б) за черговютю;
4. Принцип поваги автономп пацiента.
Всi основнi питання своеТ медичноТ долi пацiент мае право виршувати сам. Лiкар повинен поважати його вибiр. Але хворий не може бути автономний з уах питань. У новш бюетичнш моделi вiд затвер-дження цього (ршення пацiента завжди гiрше вибору лкаря) вiдмовилися.
Сьогоднi принцип автономп обмежуеться щодо таких оаб, як недiездатнi (дiти, пiдлiтки), оаб, що зна-ходяться в наркотичному стаж або без свщомостк Ав-тономiя пацiента не означае, що тепер вЫ керуе лка-рем. Лкар мае право вiдмовитися вщ тих уявлень, якi не вкладаються у його поняття справедливостi.
Правила бюетики:
I. Правило конфiденцiйностi: це нерозголошення iнформацiТ стороннiм, колегам лкаря, не зайнятим лiкуванням пацiента, родичам (за бажанням патента). Якщо лкарська таемниця порушена, то винний несе покарання. За законом, лкар може порушити правила виключно у таких випадках:
1. При загрозi шфекцмних захворювань, масових отруень, уражень;
2. За юридичною мотивацiею (за вимогою слiдст-ва, за вироком суду);
3. З метою шформування батькiв та откушв непо-внолiтнiх;
4. При пiдозрi про злочин.
Але статт про неiнформування в кодексi немае. Лкар сам приймае рiшення про доношення або про вiдмову вщ нього.
II. Правило правдивостi.
Це право патента на отримання правдивоТ шфор-мацiТ. За законом лкар зобов'язаний надати цю шфо-рмацю в делiкатнiй формi. Моральна вщповщаль-нiсть лiкаря проявляеться саме в делкатност форми подачi iнформацiТ(2). Абсолютно помилково повщом-
ляти зайвi подробицк Помилковою е ситуацiя, коли лкар дiлиться своТми побоюваннями, прогнозами.
III. Правило ЫформованоТ згоди, яке регулюе обо-в'язкову згоду пацiента на вс дiагностичнi, терапевти-чнi, хiрургiчнi дм, пов'язанi з будь - яким ризиком для нього.
1нформованють включае в себе розкриття лiкарем значення i сенсу дiТ, його необхщносД очiкуваних ре-зультатiв, можливих наслщгав, ступеня ризику для здоров'я, наслщгав у разi вiдмови вiд операцп, можливих альтернативних варiантiв лкування.
Моделi взаемини лiкаря i патента:
1снуе 4 моделi лiкування в залежност вiд провiд-ного морального принципу:
1. Модель Пппократа - не нашкодь.
2. Модель Парацельса - роби благо.
3. Деонтолопчна модель - виконуй свм обов'язок.
4. Бюетична модель - повага автономп патента.
Конкретн вiдносини лiкаря i пацiента пщлягають
типiзацiТ в залежностi вiд характеру морально-психологiчних вiдносин. Найбiльш вщома типiзацiя Р. Вiча (2 групи):
1. Патерналютсьга моделi (вiдношення до патента як до «сина»). Варiантом е сакральна (священна) модель - вщносини, де пацiент дивиться на лкаря як на бога.
2. Непатерналютсьга моделi:
а) технократична (Ыструментальна): морально-психологiчнi стосунки зведенi до м^муму. Вона при-пустима при вщвщуваны вузького фахiвця;
б) колепальна: пацiент i лiкар майже як колеги об-говорюють питання патента;
в) контрактна: провiдна модель для платноТ медицини; передбачае ч^ке дотримання контракту обома сторонами вкладеного контракту.
Багатовимiрнi вимоги практичноТ медицини i бюло-гп, з одного боку, i соцiально-гуманiстичнi очiкування сусптьства, з iншого, призвели до необхщност роз-робки унiверсальних етичних принцитв - фундамен-тальних понять бюмедичноТ етики, на базi яких виро-бляються конкретнi моральнi норми поведшки лiкаря i медика-дослiдника i яга можуть бути покладенi в основу складноТ системи забезпечення здоров'я народо-населення. Слiд зазначити, що мiжнародна громадсь-кiсть i науково-медичне ствтовариство веде постiйну роботу в цьому напрямку(1). Досить нагадати етичш принципи бiомедичних дослiджень Нюрнберзького кодексу (1947), ГельсшськоТ декларацiТ (1964), Конвенцп Ради Свропи "Про права людини в бюмедицинГ (1996) i iн. Гельсiнська декларацiя включае до числа основних тага принципи бюетики, як принцип автономп особистосД поЫформованоТ згоди та конфщен-цшностк У медичному науковому спiвтовариствi також розробляються i обговорюються принципи бюетики, яга можна було б визнати ушверсальними. Визнають-ся, насамперед, повага автономп особистост (ТТ права на самовизначення) i прагнення до забезпечення блага патента, що базуються на фундаментальних де-мократичних цЫностях, якими виступають, зокрема, солiдарнiсть, ствучасть, спiвчуття, iдея коммушкаль стських штереав (Б. Дженнiнгс)(8). "КласичнГ принципи бюетики, запропоноваш Т. Бiчампом i Дж. Чтдре-сом - так зван "Джорджтаунсьга мантри" (за назвою ушверситету в сШа, в якому працюють автори) також мютять у собк повагу автономiТ особистостi, справед-ливiсть, неспричинення зла, орiентацiю на благо (роби добро). Основы етичш принципи европейськоТ бюетики та бюправа, розроблен в рамках дослщницько-го проекту СвропейськоТ К^сп, - "принципи Кемпа"
(за iM^M П. Кемпа - координатора та автора концеп-туальних щей) - в якосл основних включають в себе автономю особистосл, людську гiднiсть, цiлiснiсть i вразливють людини.
Очевидно, що принцип автономи особистостi ви-знаеться всiма авторами без винятку i ставиться ними на перше мюце. Що стосуеться шших принцитв, то вони виступають у рiзному наборi та iнодi несуть в собi рiзний змют, що вiдображае специфiку регюналь-них пiдходiв до прав людини, нацюнальних традицiй i цiнностей.
Автономiя особистосл - принцип бiомедичноï ети-ки, заснований на едносл прав лкаря i пацiента, що передбачае |'х взаемний дiалог, у якому право вибору i вщповщальнють не зосереджуються цiлком у руках лiкаря, а розподтяються мiж ним i патентом. Згщно з цим принципом прийняття надiйного в етичному вщ-ношенн медичного рiшення засноване на взаемнш повазi лiкаря i хворого i |'х активнiй спiльнiй участi у цьому процесс що вимагае компетентности шформо-ваностi пацiента та добровшьносл прийняття ршен-ня. Складнi медичн втручання проводяться за пись-мово' згоди пацiента, ознайомленого з 'хньою метою i можливими результатами. Етичною пiдставою принципу автономiï особистосл виступае визнання ïï неза-лежносл i права на самовизначення. Таким чином, повага автономи вiдноситься насамперед до особис-тостi, що володiе можливiстю i правом розпоряджати-ся сво1'м життям i здоров'ям, аж до свщомо! вiдмови вiд лкування, навiть якщо це рiшення буде коштувати ïй життя(4). Принцип автономи особистосл тiсно по-в'язаний з шшим провiдним принципом бiоетики - ш-формованою згодою.
1нформована згода - принцип бюмедично! етики, що вимагае дотримання права патента знати всю правду про стан свого здоров'я, про юную^ способи лкування його захворювання i ризик, пов'язаний з ко-жним з них. В автономно моделi взаемовiдносин цей принцип - не жест добро! волi чи бажання лiкаря, це його обов'язок. 1нформована згода - це комункатив-ний дiалог лкаря i пацiента, який передбачае дотримання ряду етичних i процесуальних норм: урахуван-ня психiчного стану, рiвня культури, нацiональних та релпйних особливостей пацiента, тактовнiсть лiкаря або дослщника, його моральнi якостi, здатнють забез-печити розумiння iнформацiï патентом. Правильне iнформування про стан здоров'я та його прогноз дае пацiентовi можливють самостiйно та гiдно розпоряди-тися своïм правом на життя, забезпечуючи йому свободу добровшьного вибору.
Добровшьнють - ще один принцип бюмедично! етики, пов'язаний з автономiею пацiента. Це повага свободи волевиявлення особистосл, яка передбачае самослйне прийняття рiшення або згода на медичн манiпуляцiï або дослiдження за умови шформованосл та вiдсутностi зовншнього примусу - не тiльки фiзич-ного або морального тиску, але i залежносл рiзного роду. У свою чергу добровiльнiсть i вщсутнють залеж-ностi призводять до вимоги i очкування конфщенцш-ностi.
Конфщенцшнють - принцип бiомедичноï етики, що виявляеться у взаемшй довiрi мiж лiкарем i пацiентом. Порушення конфщенцшносл погiршуе взаемовщноси-ни пацiента i лкаря i ускладнюе виконання останшми своïх обов'язкiв. Конфiденцiйнiсть передбачае суворе дотримання лкарсько!' таемницi, надiйне збер^ання лiкарем iнформацiï, отриманоï вiд патента, аношм-нiсть проведених дослiджень, мiнiмiзацiю втручання в особисте життя патента, ретельне зберiгання конфь
денцiйних даних i обмеження доступу до них не лльки за життя, але i пюля смерл пацiента(4).
Розглянул нами принципи - автономiï особистосл, iнформованоï згоди, конфiденцiйностi, добровiльностi - це принципи одного - "суб'ект - суб'ектного" порядку, передбачають рiвнiсть i незалежнiсть партнерiв, акти-вну роль патента i його право на самовизначення в процеа лкування або обстеження. Але в мiру розвит-ку медицини i залучення в бюмедичы дослiдження та мантуляци все бiльшого числа людей, особливу роль починають вiдiгравати принципи, умовно кажучи, "па-сивного" порядку, яга передбачають турботу суспшьс-тва i медигав - лiкарiв i дослщнигав щодо дотримання етичних вимог по вщношенню до пацiентiв, якi потра-пляють в залежнiсть вiд них.
Зовам особливе мюце в цьому ряду займае кате-горiя гщносл. В широкому етичному контекстi це, перш за все, об'ективна самоцшнють, якою володiе кожна людина за правом свого народження, саме тому, що вш людина. Тому вс люди i па^енти в тому числ^ незалежно вiд |'х соцiального статусу, психiчно-го i фiзичного стану та поведiнки мають рiвнi права на визнання i повагу власно!' гiдностi. Таким чином, в бь омедичнiй практицi цей принцип охоплюе бшьш ши-роке коло ситуацш, нiж принцип автономности який передбачае усвiдомлену дiездатнiсть i самослйнють особистостi. Повага ж людсько!' гiдностi пов'язано не тiльки з наявнютю почуття i свiдомостi свое! гiдностi, якi проявляються у внутршшй впевненостi особистос-тi у власнш цiнностi, в опорi спробам зазiхнути на свою iндивiдуальнiсть i незалежнють, в самоповазi (ïх може i не бути). Принцип поваги гщносл вщноситься i до таких ситуацш, коли людина не в змозi висловити свою волю, коли в силу свого фiзичного або психiчно-го розладу вона абсолютно не здатна до автономних дш, коли доводиться говорити нав^ь не про людську особислсть, а про людську ютоту. Мова йде про тага ситуаци, як вегетативне юнування, важк форми герiа-тричного стану, експерименти з ембрюном людини та ш.
Окрему роль у системi бюетичних принципiв гра-ють у зв'язку з цим принципи цтюносл та уразливосл, висунутi европейськими бiоетиками. Ц принципи без-посередньо пов'язанi з повагою гщносл особистостi i зачтають як фiзичну, так i психiчну сторони життедiя-льностi iндивiда.
Цтюнють - це те, що забезпечуе тотожнють осо-бистостi самiй соб^ ïï самоiдентифiкацiю, i тому не повинно пщдаватися манiпуляцiям або руйнування. Вона пов'язана з "життевою iсторiею" iндивiда, яка ство-рюеться пам'яттю про найбiльш важливi подiï власно-го життя та штерпрета^ею життевого досвiду. 1ншими словами, цтюнють особистосл - це ïï ушкальнють, ш-дивiдуальнiсть i неповторнють. На жаль, хоча деякi медичн втручання мають благу мету вщновити здоров'я людини, полiпшити його стан, вони часто бува-ють пов'язан з порушенням цiлiсностi. Необхщнють захищати психофiзичну цiлiснiсть людини, мiнiмiзува-ти ïï порушення, вимагають сьогодн розробки етичних i правових норм, що вщносяться, зокрема, до генети-чних манiпуляцiй та втручанням в генетичну структуру шдивща, до проблеми використання частин людського лла - оргаыв i тканин i т.к
Уразливють як принцип бюетики слщ розумiти у двох сенсах: по-перше, як характеристику будь-якого живого створшня (не обов'язково людського), кожного окремого життя, за своею природою ганцевого i крих-кого. У цьому сена вразливють як загальна характеристика життя може мати бшьш широке, ыж бюетич-
не, значення: вона може стати сполучною ланкою млж со^ально та морально вщчуженими в cycnmbCTBi людьми, поеднавши ïx в пошуках подолання власноТ вразливостi. Певною мiрою весь прогрес у галyзi медицини та бюлоги може розглядатися як боротьба з людською вразливiстю, викликана прагненням м^мь зувати або "вщсунути" ïï. При цьому вразливiсть - у тому чи^ смертнiсть i ганцевють iснyвання - оптимю-тично розцшюеться як якась обставина, яка може i мае бути подоланою. Правда, тут е небезпека позба-вити людину досвiдy болю i страждань, якi дуже зна-чимi в нашому сприйняттi дiйсностi. Друге розумЫня вразливостi - в бiльш вузькому сена - вщноситься до окремих людських груп i попyляцiй (бщних, малогра-мотних, дiтей, iнвалiдiв тощо). Тут цей принцип ле-жить в основi особливоТ турботи, вщповщальносД емпатiï по вiдношенню до Ышого, бiльш слабкого i залежного i вимагае для свое'1' реалiзацiï дотримання ще одного принципу бюетики - принципу справедливости
Справедливють - в рамках гуманютично1 бюетич-но1 парадигми принцип, що передбачае реалiзацiю соцiальноï програми, вiдповiдно до яко1' забезпечуеть-ся рiвний доступ ydx верств i груп населення до сус-пiльниx благ, у тому чи^ отримання бiомедичниx по-слуг, доступнють фармаколопчних засобiв, необхщ-них для пщтримки здоров'я, захист при проведены бюмедичних дослiджень найбiльш вразливих верств населення. Зпдно з принципом справедливост ко-ристь для патента завжди повинна перевищувати на-уковий або громадський штерес.
Таким чином, зведення воедино i порiвняння аме-риканськоï та заxiдноевропейськоï моделей бюетич-них принципiв демонструе передyсiм ïx концептуальну еднiсть i, отже, "працездатнють" у будь-яких умовах. З Ышого боку, простежуеться i певна рiзниця. Амери-канська модель орiентована, в основному, на взаемо-дiю лкаря i пацiента, у той час як европейська носить бтьш "соцюлопзований" характер: автори вважають, що фундаментальш бiоетичнi принципи повиннi розглядатися як норми захисту особи в державу що вимагае бтьш широкого со^ального контексту справедливости вщповщальност i солiдарностi.
Разом з тим, розглянут вище основоположнi принципи бюетики не вичерпують собою методолопч-ну базу моральноï регyляцiï у бюмедициш. До ïï бази-сних пщстав вiдносяться також вищi моральш цЫнос-тi, що виступають формою прояву i доповнення бюе-тичних принцитв. Серед них найважливiшими е Добро i Зло, Страждання i Ствчуття, Свобода i Вщповь дальнiсть, Обов'язок i Совiсть, Честь i Гщнють. Бюе-тика потрiбна i може iснyвати тiльки в плюралютичних сyспiльстваx, там, де людина може вибирати - лкаря, лки, спосiб лiкyвання, умови полiклiнiки або стацюна-ру, методи реабiлiтацiï тощо. Бюетика необxiдна не тiльки тому, що па^енти стали розyмнiшими i бтьш поЫформованими, не тiльки тому, що юнують рiзнi стандарти i форми медично1' допомоги, не ттьки тому, що ринок лiкiв розрюся до розмiрiв такого собi монстра, готового зжерти будь-якого, хто прийняв ршення лiкyватися. Головним чином бюетика необхщна як со-^альна мембрана, через яку проникають в медичну практику ттьки т досягнення медично1' науки, якi мо-жуть принести реальну користь i затримуеться все те, що, швидше за все, принесе шкоду. Вщповщно, принципи i норми бюетики орiентованi саме на ц ïï функцп. Таке формулювання принципiв i норм бюетики свщ-чить про змЫу соцiального статусу медицини. Медицина перестала бути корпоративною сферою дiяль-носД традицiйнi принципи вiдокремлення - специфiч-
на iнформацiя, якою володють тiльки спецiально на-вченi люди - лкар^ специфiчна мова, якою вони гово-рять, ексклюзивне право приймати ршення з питань здоров'я i т.и, все це вщходить у минуле. Медицина вже не може розвиватися поза взаемодп з рiзними га-лузями дiяльностi i науки - економкою, бiологiею, xi-мiею, естетикою, юриспрyденцiею, агрокультурою, по-лiтикою. Невластива медицинi вiдкритiсть породжуе певш незрyчностi для тих, хто спочатку звик до корпо-ративност i патерналiзмy. I тут бюетика також необхщна, осктьки намiчае розмежування повноважень мiж медичними пра^вниками та iншими соцiальними групами, що мають вщношення до охорони громадсь-кого здоров'я, особливо важлива ïï роль у виршенн конфлiктiв мiж науковою i ненауковою медициною.
У найпоширенiшиx в клiнiчнiй медицинi терапевти-чних вiддiленняx, як правило, перебувають xворi самого рiзного профтю з захворюваннями серцево - су-динноï системи, шлунково-кишкового тракту, оргашв дихання, нирок i iн. Нерщко ïxнi xворобливi стани ви-магають тривалого лкування.
Тривалий вiдрив вщ сiм'ï i звичноï професiйноï дь яльностi, а також тривога за стан свого здоров'я ви-кликають у них комплекс рiзниx психогенних реакцй У резyльтатi псиxогенiй ускладнюеться перебiг основного соматичного захворювання, що в свою чергу по-пршуе псиxiчний стан хворих. ^м того, у терапевти-чних вщдтеннях на обстеженнi та лiкyваннi перебувають xворi зi скаргами на порушення дiяльностi вну-трiшнix оргашв, нерщко нав^ь не пiдозрюючи того, що це соматичш порушення психогенного характеру. У кл^ц внyтрiшнix хвороб постшно доводиться мати справу з соматогенними i психогенними порушення-ми. У тих i шших випадках xворi висловлюють велике число рiзниx скарг i дуже насторожено ставляться до свого стану. Соматогенно обумовлеш псиxiчнi порушення частiше виникають у тривожно-недовiрливиx хворих з тохондричною фiксацiею на своему станi. У ïx скаргах, крiм обумовлених основним захворюван-ням, багато неврозоподiбниx: на слабкють, млявiсть, швидку стомлюванiсть, головний бть, порушення режиму сну, страх за свш стан, надмiрнy пiтливiсть, сер-цебиття та н У таких хворих вiдзначаються рiзнi афе-ктивнi порушення в виглядi перiодично виникаючоï тривоги i туги рiзного ступеня вираженостi. Такi порушення часто доводиться спостер^ати у хворих з ппе-ртонiчною хворобою, iшемiчною хворобою серця та Ыших. Неврозоподiбна симптоматика нерiдко маскуе клшку основного захворювання. В резyльтатi xворi звертаються до фаxiвцiв рiзного профтю, однак по-легшення вiд призначеного лкування наступае не завжди, що загострюе ïx невротичну i тохондричну налаштованють.
Окремi питання виникають при необхщност на-дання стоматологiчноï допомоги таким хворим. Слщ взяти до вщома, що стоматолопчна теорiя i практика особливо чyтливi до сприйняття норм i принципiв бю-етики, осктьки мають справу з уама категсрями населення i тюно пов'язанi з yсiма iншими областями медицини. Не буде помилкою сказати, що якють жит-тя людини в першу чергу залежить вщ стану його зу-бiв i порожнини рота, вщ естетичностi або неестетич-ностi його обличчя, вщ дикцiï i посмiшки. У цьому ас-пектi значне мiсце придтяеться можливостi виник-нення конфлiктниx ситуацм мiж медичним персоналом i патентом. Передумов для розвитку важких си-тyацiй у медицинi багато, i якщо ïx не попереджати, то вони реалiзyються в конфл^и. За матерiалами справ у випадках незадоволеност медичною допомогою
мимоволi доводиться звертати увагу на труднощi вза-eмодií мiж лкарем i хворим, якi ранiше описан психологами i якi необхщно враховувати на всiх етапах оць нки якостi медичноí допомоги: спотворення сприйнят-тя, розумiння та оцшки iнформацií; конкуруюча взае-модiя аж до конфронтацп. У конфлiктологií визначен i фактори, що впливають на спотворення Ыформацп в конфлiктi. З них для медицини найбiльш актуальна стрес; брак iнформацií про опонента, що заповнюеть-ся зазвичай домислами негативного характеру; чим вище рiвень мотивiв конфлiкту (життя, здоров'я), тим вище ступшь спотворення iнформацií, обмеженють кругозору конфлiктуючих сторiн; стан алкогольного або наркотичного сп'яшння. Умовами втрати i спотворення iнформацií е обмежений словниковий запас опоненлв i брак часу для спiлкування, що не е рщгас-тю при комушкаци в сферi медицини. "Важка ситуа^я" в крайньому вираженнi реалiзуеться в конфлiкт, озна-ки якого, за нашими матерiалами, виражалися в на-ступному. Спроби обмеження дм опонента: нарос-тання негативiзму хворого стикаеться з ^норуванням його думки лкарем.
Таким чином, можна стверджувати, що лкування хворих iз поеднаною стоматологiчною та соматичною патологiею е складною медичною i бiоетичною проблемою i потребуе подальшого опрацювання з метою недопущення формувань неврозо — психотичних со-
матогенно обумовлених ускладнень, так i конфлiктiв, яга вщволкають як хворих так i персонал медичних закладiв вiд виконання сво'1'х безпосереднiх обов'язкiв i попршують результати лiкування.
Лiтература
1. Анцупов А.Я., Малышев А.А. Введение в конфликтологию. Ужгород: МАУП, 1995. 101 с.
2. Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология. Харьков: Унт ВД Украины, 1997. 335 с. 3.
3. Скотт Дж.Г. Конфликты, пути их преодоления. Киев: Внешторгиздат, 1991. 191 с. 4.
4. Фишер Р., Юри У. Путь к согласию, или переговоры без поражения. М.: Наука, 1990. 158 с. 5. Bruce C.V.
5. Basic ethical principles in european bioethics and biolaw. J.D.Reindtorff and P. Kemp (Editors). Vol. I. Autonomy, dignity, integrity and vulnerability, 428 p. Vol. II. Partners' research, 372 p. Barselona, 2000. Рецензируется Б.Г. Юдиным // Вопр. филос., 2003, №5.
6. Dukes M.N.G., Swartz B. Responcibility for drug-induced injury: A ref. book for lawers, the Health professions and manufactures. Amsterdam. 1988, C. XII. 431 p.
7. Reid W.K. The role of the Health Service ombudsman. Health Bulletin. 1995. Vol. 53, № 6. p. 349-352.
8. From the Health care. Financiug Administration. //JAMA. 1995. Vol. 273. № 10. p. 766-771.
9. World Congress on Medical Law, 9th. Gent (Belgium), 1991. Vol. 1. 958 p.
Summary
BIOETHICAL APPROACHES TO DENTAL INTERVENTIONS IN PATIENTS WITH CONCOMITANT SOMATIC PATHOLOGY.
L.Yu. Shcherbatych, Yu.M. Goldenberg
Key words: bioethics, internal diseases, dentistry
The article describes the main principles of bioethics which determine the correct doctor-patient behavioral pattern. The definitions of the concept "bioethics" have also been provided. The aim of the research was to consider the key issues which are in the focus of this science. Bioethics is an important point of increase in philosophical knowledge, the formation and development of bioethics is related to the transformation of the traditional ethics in general and medical ethics in particular. It is caused, first of all, by sharp increase of attention to human rights (in medicine these are the rights of patients, of tested persons, etc.) and by creation of new medical technologies which generate a lot of acute problems, requiring legal and moral regulation. Formation of bioethics is determined by the enormous changes that have taken place in the technological re-equipment of modern medicine, the fundamental shifts in the medical and clinical practice which found their expression in the success of genetic engineering, organ transplantation, biotechnology, support of animated existence. All of these processes have unprecedentedly aggravated the moral problems faced by the doctor to the relatives of the patients and medical personnel. Bioethics provides the intellectual basis and the social shaping of public process in which the limits of human existence are socially recognized. It is no coincidence that the question as to what it means to be a human is one of the central issues of the research. Ministry of Public Health of Ukraine
Higher State Educational Establishment of Ukraine "Ukrainian Medical Stomatological Academy", Poltava
Mamepian nadiurnoB do pedaKqii 22.01.2011 p.
